ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
15.10.2024Справа № 910/6292/24
За позовом Громадської організації «Житомирська обласна федерація боксу»
до 1. Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України»
2. Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання недійсними рішень та скасування реєстраційних дій
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Ключерова В.С.
за участю представників сторін
від позивача Дороженко М.О., ордер серії АІ № 1662626 від 22.07.2024
від відповідача-1 Артюхов Д.С., ордер серії АТ № 1074426 від 16.07.2024
від відповідача-2 Іванов В., самопредставництво
СУТЬ СПОРУ:
02.05.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Громадської організації «Житомирська обласна федерація боксу» до Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України» та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про
1) визнання недійсними рішення конференції Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України», оформлені протоколом конференції Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України» від 17.12.2021;
2) скасування реєстраційних дій, проведених Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) з реєстрації змін до відомостей про Всеукраїнську громадську організацію «Федерація боксу України», проведених на підставі рішень конференції Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України», оформлених протоколом конференції Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України» від 17.12.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є місцевим осередком відповідача-1. 17.12.2021 відбулась конференція Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України» (ФБУ) на якій прийнято ряд рішень, які оформлені відповідним протоколом. Позивач зазначає, що осередків ФБУ (відокремлених підрозділів ФБУ зі статусом юридичної особи) є 27, а тому оскільки на конференції були присутні лише 13 осередків це свідчить про відсутність кворуму. Також позивач зазначає, що 01.11.2021 отримав лист відповідача-1 від 26.10.2021 про призначення звітно-виборної конференції на 27.11.2021, тобто з порушенням вимог п. 5 ст. 9 Статуту відповідача-1, яким передбачено здійснення повідомлення щонайменше за 30 календарних днів до дати скликання. 22.11.2021 позивачу надіслано лист про відкладення дати проведення чергової звітно-виборної конференції у зв`язку зі звернення місцевих осередків ФБУ. 09.12.2021 позивачем отримано лист від ФБУ, яким повідомлено про проведення звітно-виборної конференції 17.12.2021. Позивач зазначає, що його представника без надання пояснень не було допущено до участі у конференції, що призначена на 17.12.2021. На підставі протоколу від 17.12.2021 відповідачем-2 були здійснені реєстраційні дії, внаслідок яких внесено зміни до відомостей про юридичну особу - відповідача-1. На думку позивача, скликання та проведення конференції відповідача-1 було проведено з численними порушеннями вимог законодавства України та статуту відповідача-1, порушують право позивача, як місцевого осередка відповідача-1, а тому рішення конференції відповідача-1 від 17.12.2021, які оформлені протоколом підлягають визнанню недійсними, а реєстраційні дії вчинені за результатами прийнятих рішень - скасуванню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 відкрито провадження у справі № 910/6292/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.07.2024.
31.05.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про відкликання позовної заяви.
05.06.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.
05.06.2024 відповідачем-1 до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. 05.06.2024 представник відповідача-1 ознайомився з матеріалами справи що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача-1.
13.06.2024 від відповідача-2 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву.
28.06.2024 від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому міститься клопотання про продовження строку для подання відзиву.
Позивач та відповідач-2 у підготовче засідання 16.07.2024 не з`явились.
16.07.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, про оголошення перерви до 23.07.2024.
17.07.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про залишення без розгляду поданих ним заяв про відкликання позовної заяви та про залишення позову без розгляду.
23.07.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про залишення без розгляду поданих ним заяв про відкликання позовної заяви та про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/6292/24 від 23.07.2024 продовжено Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Київ) строк для подачі відзиву до 01.07.2024 включно.
Позивач та відповідачі у підготовче засідання 23.07.2024 не з`явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5028/24 від 23.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/6292/24 на 30 (тридцять) днів; відкладено підготовче засідання на 13.08.2024.
13.08.2024 у підготовчому засіданні постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України про оголошення перерви до 20.08.2024.
20.08.2024 від відповідача-1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про визнання позову.
Відповідач-2 у підготовче засідання 20.08.2024 не з`явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5028/24 від 20.08.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/6292/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.09.2024.
10.09.2024 від ОСОБА_1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява, в якій просить суд повернутись на стадію підготовчого провадження та залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.
10.09.2024 у судовому засіданні постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України про оголошення перерви до 24.09.2024.
24.09.2024 від відповідача-1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про залучення його третьою особою.
24.09.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву про залучення третьої особи.
24.09.2024 у судовому засіданні постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 206 Господарського процесуального кодексу України про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про залучення третьої особи.
Позивач в судовому засіданні 24.09.2024 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач-1 в судовому засіданні 24.09.2024 позовні вимоги визнав повністю.
Відповідач-2 в судовому засіданні 24.09.2024 позовні вимоги визнав повністю.
24.09.2024 у судовому засіданні постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України про оголошення перерви до 15.10.2024.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік справ, які віднесені до юрисдикції господарських судів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).
З позовної заяви вбачається, що 17.12.2021 Конференцією Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України» прийнято ряд рішень, оформлених відповідним протоколом, зокрема був наступний порядок денний
1. Обрання лічильної та мандатної комісій;
2. Про затвердження звіту президента ФБУ;
3. Про обрання президента ФБУ;
5. Про обрання членів Виконкому ФБУ;
6. Про затвердження змін до Статуту ФБУ та затвердження Статуту ФБУ в новій редакції;
7. Різне (про уповноваження осіб здійснювати усі необхідні дії для державної реєстрації змін до установчих документів ФБУ).
03.02.2022 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Всеукраїнська громадська організації «Федерація боксу України» (відповідач), державним реєстратором Корольовим Д.О. Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було вчинено реєстраційну дію щодо зміни установчих документів, номер запису 1000741070019017139.
Однак у зв`язку з тим, що вищевказане рішення Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України», на думку позивача, який є місцевим осередком ФБУ, є протиправним, останній звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними рішення конференції Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України», оформлені протоколом від 17.12.2021 та по скасування реєстраційних дій, проведених на підставі рішень конференції, оформлених протоколом від 17.12.2021.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у параграфі 24 свого рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, цивільних, кримінальних чи господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 Цивільного процесуального кодексу України).
Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб`єктами та їх підпорядкованістю.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 Господарського кодексу України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Тому судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Закон України «Про фізичну культуру і спорт» визначає загальні правові, організаційні, соціальні та економічні основи діяльності у сфері фізичної культури і спорту та регулює суспільні відносини у створенні умов для розвитку фізичної культури і спорту.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» державне управління фізичною культурою і спортом здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, за сприяння відповідно інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» спортивні федерації (асоціації, спілки, об`єднання тощо) (далі - спортивні федерації) - громадські об`єднання фізкультурно-спортивної спрямованості, основними завданнями яких є: забезпечення інтересів членів відповідних спортивних федерацій у сфері спорту, в тому числі сприяння захисту їх соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та інших інтересів; сприяння розвитку відповідного виду (видів) спорту шляхом участі у розробленні та виконанні відповідних програм; залучення різних груп населення до фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності; сприяння підготовці спортсменів національних збірних команд та забезпечення їх участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях; організація та проведення фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів; участь у здійсненні кадрового забезпечення розвитку відповідного виду (видів) спорту; сприяння розвитку міжнародного співробітництва у сфері фізичної культури і спорту.
Спортивні федерації діють на підставі статуту.
У найменуванні спортивної федерації зазначається вид спорту, розвитку якого вона сприяє. У найменуванні спортивної федерації осіб з інвалідністю зазначається відповідна вада здоров`я. Спортивні федерації можуть мати всеукраїнський або місцевий статус.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, може надати спортивній федерації статус національної спортивної федерації.
Статус національної спортивної федерації надається лише одній спортивній федерації з відповідного виду спорту, яка має всеукраїнський статус. Статус національної спортивної федерації осіб з інвалідністю надається лише одній спортивній федерації окремо для осіб з інвалідністю з ураженнями опорно-рухового апарату, вадами зору, слуху та розумового і фізичного розвитку.
У разі відсутності відповідної міжнародної спортивної федерації статус національної спортивної федерації, що сприяє розвитку національного виду спорту, надається за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту.
Спортивні федерації із статусом національної спортивної федерації відповідно до договору з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту: забезпечують розвиток відповідного виду спорту; представляють вид спорту у відповідних міжнародних спортивних федераціях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, з урахуванням пропозицій Національного олімпійського комітету України, Національного комітету спорту інвалідів України, Спортивного комітету України, та на міжнародних спортивних змаганнях;
здійснюють у визначеному порядку організацію та проведення офіційних міжнародних спортивних змагань на території України та всеукраїнських спортивних змагань; інформують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, про проведення всіх спортивних заходів та про рейтинг спортсменів за підсумками змагань.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, затверджує положення про проведення відповідних всеукраїнських спортивних змагань з урахуванням пропозицій національних спортивних федерацій.
Надання на конкурсних засадах спортивним федераціям статусу національної спортивної федерації та позбавлення цього статусу здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань визначає Закону України «Про громадські об`єднання».
Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання» громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.
Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи, а громадська спілка - це громадське об`єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.
Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
За нормами статті 3 Закону України «Про громадські об`єднання» громадські об`єднання утворюються і діють на принципах, зокрема, добровільності, самоврядності, рівності перед законом.
Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об`єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об`єднання або припиненні членства (участі) в ньому, а самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об`єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об`єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, у діяльність громадського об`єднання, крім випадків, визначених законом.
Відповідно до ст. 1 Статуту 2021 року (далі - Статут), Всеукраїнська громадська організація «Федерація боксу України» (Федерація боксу України, ФБУ) є громадською організацією фізкультурно-спортивного спрямування, яка має всеукраїнський статус та створена заради об`єднання суб`єктів боксерського руху України, координації їх діяльності, захисту інтересів, організації і проведення змагань з боксу, відповідно до Законів України «Про громадські об`єднання» та «Про фізичну культуру і спорт».
ФБУ є неприбутковою організацією.
Правовою основою діяльності є Конституція та законодавство України, цей Статут, регламентні документи та рішення загального характеру, що приймаються ФБУ у межах її повноважень і є обов`язковими для всіх її членів та осередків.
ФБУ визнає статути і регламентні документи ІВА та EUBC, репрезентує їх в український бокс, керується в своїй діяльності документами зазначених організацій та приймає на себе відповідальність за Олімпійський бокс ФВА (АОВ) і Професійний бокс ІВА (АРВ) на всій території України.
Стаття 20 Статуту визначає порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності органів управління ФБУ, згідно якої рішення, дії, бездіяльність органів управління ФБУ можуть бути оскаржені зацікавленими особами до Контрольно-дисциплінарної комісії ФБУ в порядку, встановленому цим Статутом. Зацікавлена особа може звернутись до судів загальної юрисдикції з позовом про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів управління ФБУ за умови вичерпання всіх заходів на оскарження, передбачених цим Статутом.
Відповідно до п. 1 ст. 30 Статуту Контрольно-дисциплінарна комісія ФБУ (КДК ФБУ) є органом здійснення правосуддя в системі ФБУ та підзвітна тільки Конференції.
Згідно з п. 2 ст. 30 Статуту КДК ФБУ вирішує всі внутрішні конфлікти та спори між ФБУ, її членами, місцевими осередками, спортсменами, тренерами та іншими особами, які задіяні або працюють у боксі, згідно вимог законодавства України та регламентних документів ІВА, EUBC та ФБУ.
Відповідно до п. 3 ст. 30 Статуту КДК ФБУ уповноважений розглядати скарги на рішення, дії, бездіяльність органів управління ФБУ.
Згідно з п. 8 ст. 30 Статуту рішення КДК ФБУ є остаточними і обов`язковими для виконання всіма членами ФБУ.
Пунктом 9 ст. 30 Статуту передбачено, що рішення КБК ФБУ можуть бути оскаржені в Спортивному арбітражному суді (CAS) (м. Лозанна, Швейцарія) в порядку, передбаченому Кодексом CAS.
Відповідно до п. 1 ст. 31 Статуту ФБУ визнає Спортивний арбітражний суд (CAS) (м. Лозанна, Швейцарія) як орган останньої інстанції, що має виключну компетенцію розглядати апеляції на рішення КДК ФБУ.
Зі своєї сторони, всі місцеві осередки ФБУ зобов`язані включити до своїх статутів статті із зобов`язанням членів Осередку дотримуватися дисциплінарних вимог та правил вирішення спірних питань під юрисдикцією органів здійснення правосуддя ФБУ (п. 9.6 ст. 5 Статуту).
Всі місцеві осередки ФБУ зобов`язані виконувати вимоги, встановлені цим Статутом, а також Статутами IBA та EUBC, Конституцією IBA, Технічними правилами і Правилами змагань IBA, Етичного Кодексу IBA, Дисциплінарного кодексу IBA, Процедурних правил IBA та Антидопінгового кодексу IBA (п. 9.10 ст. 5 Статуту ФБУ).
Тобто Статутом визначено спеціальних суб`єктів, яким громадське об`єднання підпорядкувало вирішення усіх внутрішніх спорів, а саме: орган здійснення футбольного правосуддя - Контрольно-дисциплінарний комітет ФБУ, рішення якого може бути оскаржене в Спортивному арбітражному суді м. Лозанна (Швейцарія).
Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, втручання держави у діяльність найвищого органу управління громадської організації шляхом здійснення судового контролю за прийнятими рішеннями, суперечить принципу самоврядності громадських організацій, закріпленому у статті 3 Закону України «Про громадські об`єднання», а тому, даний спір не може бути розглянутий у державному суді у порядку будь-якої юрисдикції.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі № 826/4734/16, Верховним Судом у постановах від 20.11.2019 у справі № 757/11542/17-ц, від 08.04.2021 у справі № 757/11487/17-ц, від 01.06.2022 у справі № 757/25820/20-ц.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку що позов Громадської організації «Житомирська обласна федерація боксу» не може бути розглянутий в судовому порядку будь-якої юрисдикції, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
УХВАЛИВ:
Провадження у справі № 910/6292/24 закрити.
Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Ухвалу складено 21.10.2024.
Суддя В.В.Сівакова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 15.10.2024 |
Оприлюднено | 22.10.2024 |
Номер документу | 122427751 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Сівакова В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні