Постанова

від 17.12.2024 по справі 910/6292/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"17" грудня 2024 р. Справа№910/6292/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 17.12.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації «Житомирська обласна федерація боксу»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2024

у справі №910/6292/24 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Громадської організації «Житомирська обласна федерація боксу»

до Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України»

Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання недійсними рішень та скасування реєстраційних дій

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація «Житомирська обласна федерація боксу» (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України» (далі - відповідач 1), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач 2) про:

1) визнання недійсними рішення конференції Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України», оформлені протоколом конференції Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України» від 17.12.2021;

2) скасування реєстраційних дій, проведених Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) з реєстрації змін до відомостей про Всеукраїнську громадську організацію «Федерація боксу України», проведених на підставі рішень конференції Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України», оформлених протоколом конференції Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України» від 17.12.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є місцевим осередком Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України» та 17.12.2021 відбулась конференція Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України» (ФБУ) на якій прийнято ряд рішень, які оформлені відповідним протоколом.

Позивач зазначає, що осередків ФБУ (відокремлених підрозділів ФБУ зі статусом юридичної особи) є 27, а тому оскільки на конференції були присутні лише 13 осередків це свідчить про відсутність кворуму. Також позивач зазначає, що 01.11.2021 отримав лист Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України» від 26.10.2021 про призначення звітно-виборної конференції на 27.11.2021, тобто з порушенням вимог п. 5 ст. 9 Статуту Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України», яким передбачено здійснення повідомлення щонайменше за 30 календарних днів до дати скликання.

Позивач зазначає, що його представника без надання пояснень не було допущено до участі у конференції, що призначена на 17.12.2021. На підставі протоколу від 17.12.2021 Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) були здійснені реєстраційні дії, внаслідок яких внесено зміни до відомостей про юридичну особу - відповідача-1. На думку позивача, скликання та проведення конференції відповідача-1 було проведено з численними порушеннями вимог законодавства України та статуту відповідача-1, порушують право позивача, як місцевого осередка відповідача-1, а тому рішення конференції відповідача-1 від 17.12.2021, які оформлені протоколом підлягають визнанню недійсними, а реєстраційні дії вчинені за результатами прийнятих рішень - скасуванню.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.10.2024 у справі №910/6292/24 провадження закрив.

Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку, що статутом Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України» визначено спеціальних суб`єктів, яким громадське об`єднання підпорядкувало вирішення усіх внутрішніх спорів, а саме: орган здійснення футбольного правосуддя - Контрольно-дисциплінарний комітет ФБУ, рішення якого може бути оскаржене в Спортивному арбітражному суді м. Лозанна (Швейцарія). Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, втручання держави у діяльність найвищого органу управління громадської організації шляхом здійснення судового контролю за прийнятими рішеннями, суперечить принципу самоврядності громадських організацій, закріпленому у статті 3 Закону України «Про громадські об`єднання», а тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний спір не може бути розглянутий у державному суді у порядку будь-якої юрисдикції.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, Громадська організація «Житомирська обласна федерація боксу» звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/6292/24 та направити справу №910/6292/24 для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що саме розгляд внутрішньо статутних спортивних спорів віднесено до виключної компетенції Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України», який здійснює Контрольно-дисциплінарна комісія ФБУ, та може розглядатися лише в порядку визначеному статутом ФБУ. Проте, питання обрання, звільнення, переобрання органів управління ФБУ відноситься до компетенції Конференції, як найвищого органу управління громадською організацією та лежить в площині корпоративних (наближених до корпоративних) правовідносин, та може бути оскаржено до суду. Таким чином, на думку позивача, юрисдикція суду поширюється на вказані відносини, оскільки вони мають ознаки юридичного спору щодо реалізації членом громадської організації свого права на управління нею та реалізацію ним права здійснювати керування юридичною особою як органом управління, обраним у встановленому порядку, дотримання порядку скликання та правомочності загальних зборів членів громадської організації, адже такі питання не стосуються внутрішньо статутної діяльності.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2024 апеляційну скаргу Громадської організації «Житомирська обласна федерація боксу» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/6292/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.10.2024 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6292/24. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Громадської організації «Житомирська обласна федерація боксу» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/6292/24.

Матеріали справи №910/6292/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 11.11.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.11.2024 апеляційну скаргу Громадської організації «Житомирська обласна федерація боксу» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/6292/24 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.11.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації «Житомирська обласна федерація боксу» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/6292/24. Розгляд апеляційної скарги призначив на 17.12.2024 о 13 год. 45 хв.

У судовому засіданні 17.12.2024 позивач підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просила суд апеляційної інстанції її задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/6292/24 скасувати.

17.12.2024 представник відповідача 1 просив суд апеляційної інстанції здійснити розгляд апеляційної скарги ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/6292/24 на власний розсуд.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 17.12.2024 апеляційну скаргу позивача просив залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/6292/24 без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.Згідно зі статтею 2 та частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 80 та частиною першою статті 83 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах - встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про громадські об`єднання" громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку (частина п`ята статті 1 Закону України "Про громадські об`єднання").

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про громадські об`єднання" чинність цього Закону поширюється на суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань в Україні.

У статті 3 Закону України "Про громадські об`єднання" передбачені принципи утворення і діяльності громадського об`єднання.

Одним із таких принципів є відсутність майнового інтересу, який передбачає, що члени (учасники) громадського об`єднання не мають права на частку майна громадського об`єднання та не відповідають за його зобов`язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об`єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об`єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи) (частина шоста статті 3 Закону України «Про громадські об`єднання»).

Громадське об`єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи, діє на підставі статуту громадського об`єднання, який повинен, зокрема, містити відомості про порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об`єднання, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об`єднання та розгляду скарг.

Статут громадського об`єднання - це установчий документ, що використовується для створення та провадження діяльності, містить правила, що регулюють права та обов`язки членів, визначає порядок управління та здійснення діяльності громадського об`єднання.

У статті 11 Закону України "Про громадські об`єднання" визначено, що статут громадського об`єднання має містити відомості про, зокрема, порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об`єднанні, права та обов`язки його членів (учасників); повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (далі - керівні органи) громадського об`єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об`єднання, та її заміни (для громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи); періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об`єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв`язку тощо.

03.03.1998 створено ВГО "ФБУ", про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.05.2006 зроблено відповідний запис №10741200000017139. ВГО "ФБУ" є юридичною особою з організаційно-правовою формою "громадська організація".

Відповідно до пунктів 1, 3 ст. 1 статуту ВГО "ФБУ" (зі змінами, затвердженими рішенням конференції організації від 17.12.2021) (далі - статут) організація є громадською організацією фізкультурно-спортивного спрямування, яка має всеукраїнський статус та створена заради об`єднання суб`єктів боксерського руху України, координації їх діяльності, захисту інтересів, організації і проведення змагань з боксу, відповідно до законів "Про громадські об`єднання" та "Про фізичну культуру і спорт". Організація є неприбутковою громадською організацією.

За змістом п. 7 статуту правовою основою діяльності організації є Конституція України та законодавство України, статут, регламентні документи та рішення загального характеру, що приймаються організацією у межах її повноважень і є обов`язковими для всіх її членів та осередків.

Згідно з п. 8 статуту організація визнає статути і регламентні документи ІВА та EUBC, репрезентує їх в український бокс, керується в своїй діяльності документами зазначених організацій та приймає на себе відповідальність за Олімпійський бокс ІВА (АОВ) і Професійний бокс ІВА (АРВ) на всій території України.

Статтею 8 статуту передбачено, що органами управління організації, через які організація здійснює управління боксом, є: конференція - вищий орган організації; виконавчий комітет - виконавчий орган організації; бюро - орган оперативного управління організації.

Конференція організації є вищим органом управління (п. 1 ст. 9 статуту).

Відповідно до п. 2 ст. 9 статуту повноваження щодо прийняття рішень має конференція, скликана відповідно до вимог статуту.

Відповідно до пунктів 6, 8, 9 ст. 9 статуту не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до дати проведення чергової конференції, місцеві осередки організації направляють бюро організації протокол засідання відповідного органу про обрання делегатів згідно з визначеними бюро організації нормами представництва на конференції та пропозиції до порядку денного конференції. Конференція розглядає лише ті питання, які надіслані своєчасно та включені до порядку денного. Офіційне запрошення на конференцію направляється членам організації тим же способом не пізніше 7 (семи) днів до дати, на яку призначено засідання, разом з порядком денним, підготовленим бюро організації.

Засідання конференції має кворум, якщо на ньому присутні 2/3 від загальної кількості делегатів від місцевих осередків з правом голосу (п. 11 ст. 9 статуту).

Статтею 10 статуту передбачено, що позачергова конференція може бути скликана виконкомом організації, бюро організації або на письмову вимогу не менше 1/10 від загальної кількості членів організації із зазначенням питань, що включатимуться до порядку денного. При цьому така вимога членів організації про скликання позачергової конференції має бути підтримана щонайменше двома третинами місцевих осередків організації (п.1). У разі скликання позачергової конференції засідання повинно відбутися не пізніше, ніж через два місяці з дати письмової вимоги членів організації, оформленої відповідно до вимог статуту, або рішення виконкому чи бюро. Повідомлення про позачергову конференцію та порядок денний розсилаються членам організації в тому ж порядку, що й для чергової конференції (п.2). Бюро організації може включити до порядку денного позачергової конференції також інші питання, що належать до компетенції конференції або іншого органу управління організації (п.3).

Відповідно до п. 5 ст. 13 статуту рішення конференції є обов`язковими для всіх членів організації, набувають чинності з моменту їх прийняття, якщо самим рішенням не передбачено інше.

Статут містить порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності органів управління організації, який передбачений у ст. 20 цього статуту та визначає, що рішення, дії, бездіяльність органів управління організації можуть бути оскаржені зацікавленими особами до КДК організації в порядку, встановленому цим статутом. Зацікавлена особа може звернутись до судів загальної юрисдикції з позовом про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів управління організації за умови вичерпання всіх заходів на оскарження, передбачених цим статутом.

Згідно з п. 30 статуту КДК є органом здійснення правосуддя в системі організації і підзвітна тільки конференції, яка вирішує всі внутрішні конфлікти та спори між організацією, її членами, місцевими осередками, спортсменами, тренерами та іншими особами, які задіяні або працюють у боксі, відповідно до вимог законодавства України та регламентних документів IBA, EUBC та організації.

КДК уповноважена розглядати скарги на рішення, дії, бездіяльність органів управління організації (п. 3 ст. 30 статуту).

Відповідно до пунктів 8 та 9 ст. 30 статуту рішення КДК є остаточними і обов`язковими для виконання всіма членами організації.

Рішення КДК можуть бути оскаржені в Спортивному арбітражному суді (CAS) (м.Лозанна, Швейцарія) в порядку, передбаченому Кодексом CAS.

Статтею 31 статуту передбачено, що організація визнає Спортивний арбітражний суд (CAS) (м. Лозанна, Швейцарія) як орган останньої інстанції, що має виключну компетенцію розглядати апеляції на рішення КДК.

17.12.2021 відбулася конференція ВГО "ФБУ" із порядком денним:

1) Обрання лічильної та мандатної комісій;

2) Про затвердження звіту президента організації;

3) Про обрання президента організації;

4) Про обрання першого віцепрезидента та віцепрезидентів організації;

5) Про обрання членів виконкому організації;

6) Про затвердження змін до статуту організації та затвердження статуту організації в нової редакції;

7) Різне (про уповноваження особи здійснювати всі необхідні дії для проведення державної реєстрації змін до установчих документів організації).

За результатами проведення вказаної конференції прийняті рішення, оформлені протоколом від 17.12.2021, зокрема, про:

- обрання головою мандатної та лічильної комісії ОСОБА_1 , членами мандатної та лічильної комісії ОСОБА_2 , Дроботько Катерину Олексіївну;

- визнання роботи президента організації ОСОБА_3 у звітному періоді задовільною;

- обрання президентом організації ОСОБА_3 , який надав особисту згоду на обрання на вказану посаду;

- обрання генеральним секретарем Гуровича І.Ю., який письмово підтвердив свою згоду на обрання на вказану посаду;

- обрання першим віцепрезидентом організації Шенцева Д.О., який письмово підтвердив свою згоду на обрання на вказану посаду;

- обрання віцепрезидентами організації ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які письмово підтвердили свою згоду на обрання на вказану посаду;

- обрання членами виконавчого комітету організації ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29., які письмово підтвердили свою згоду на обрання на вказану посаду;

- внесення змін і доповнень до Статуту ФБУ та затвердити Статут ФБУ в новій редакції, уповноваження та доручення підписання Статуту Голові та Секретарю Конфереції;

- доручення Сидоренку Нікіті Олеговичу представляти ФБУ при здійсненні всіх необхідних реєстраційних дій (реєстрації нової редакції статуту) відповідно до законодавства, в т.ч. підписувати, подавати та отримувати всі необхідні документи при здійсненні реєстраційних дій.

Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України (м. Київ) 03.02.2022 прийнято рішення №291 про державну реєстрацію змін та відомостей Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України», що містять в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі змін до установчих документів.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд "встановлений законом" має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20).

Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, визначено у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Крім того, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Отже, позовні вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), підлягає розгляду в господарському суді, якщо такі вимоги є похідними від спору, що виник з корпоративних відносин.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Наведена норма підлягає застосуванню, якщо предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).

Суд першої інстанції закрив провадження у даній справі посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №826/4734/16, Верховного Суду у постановах від 20.11.2019 у справі №757/11542/17-ц, від 08.04.2021 у справі №757/11487/17-ц, від 01.06.2022 у справі №757/25820/20-ц. Однак в оскаржувані ухвалій не досліджено предмет розгляду спору у даних справах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №826/4734/16 предметом позову було визнання протиправним та скасування рішення Президії ФБУ, яким за результатами розгляду шостого питання порядку денного цього засідання вирішено довічно дискваліфікувати суддю від будь-яких змагань, які проводяться під егідою ФБУ.

У постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №757/11542/17-ц, від 08.04 2021 у справі №757/11487/17-ц предметом оскарження були рішення виконкому Федерації футболу України про призупинення членства позивача у виконавчому комітеті Федерації футболу України та зокрема зазначено, що статутом громадської організації визначено спеціальних суб`єктів, яким громадське об`єднання підпорядкувало вирішення усіх внутрішніх спорів.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №757/25820/20-ц предметом розгляду були: рішення про виключення ГС «Федерація футболу міста Києва» із членів ГС «УАФ»; рішення про зміну персонального складу керівних органів ГС «УАФ», рішення про прийняття нової редакції Статуту ГС «УАФ» із внесенням до нього певних змін і доповнень.

Закриття провадження в наведених справах відбулося через те, що оскаржувані рішення відносяться до внутрішньо статутних та пов`язані з дисциплінарними питаннями та не відносяться до корпоративних.

На переконання суду апеляційної інстанції, з огляду на предмет спору у даній справі, учасників справи необхідно вважати носіями корпоративних прав, а відносини між ними, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, - корпоративними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, що юрисдикція господарського суду поширюється на дані правовідносини, оскільки вони мають ознаки юридичного спору щодо реалізації членом громадської організації свого права на управління нею та реалізацію ним права здійснювати керування юридичною особою як органом управління, обраним у встановленому порядку, дотримання порядку скликання та правомочності загальних зборів членів громадської організації та такі питання не стосуються внутрішньо статутної діяльності.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо закриття провадження у даній справі.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини 1 статті 277 ГПК України).

З огляду на вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було невірно застосовано норми процесуального права.

У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (частина 3 статті 271 ГПК України).

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Громадської організації «Житомирська обласна федерація боксу» підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/6292/24 скасуванню з передачею для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

За правилами процесуального закону, прийняття рішення про скасування ухвали суду із направленням справи для продовження розгляду унеможливлює вирішення питання про зміну розподілу судових витрат, сплачених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, так і про розподіл судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції. Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 756/6141/16-а, від 07.09.2022 у справі №911/2130/21.

За таких обставин, судовий збір за подання апеляційної скарги розподілу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Громадської організації «Житомирська обласна федерація боксу» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/6292/24 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/6292/24 скасувати.

3. Справу №910/6292/24 передати для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.12.2024

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська