Рішення

від 15.10.2024 по справі 910/5247/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2024Справа №910/5247/23За заявою ОСОБА_1 , м. Київ

про ухвалення додаткового рішення

у справі

За позовом 1. ОСОБА_2 , м. Київ

2. ОСОБА_3 , Київська область, м. Васильків

до ОСОБА_1 , м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Санпол Груп" м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна, м. Київ

про визнання недійсним договору, визнання недійсним акту, стягнення сум та скасування державної реєстрації -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача-1: Лазько С.В. (адвокат за довіреністю від 07.06.2024);

від позивача-2: не з`явились;

від відповідача (заявника): не з`явились;

від третьої особи-1: не з`явились;

від третьої особи-2: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

04.04.2023 року ОСОБА_2 (позивач-1) та ОСОБА_3 (позивач-2) звернулись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про:

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпол Груп" від 10.06.2022 року, укладений між ОСОБА_1 (відповідач) та позивачами;

- визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпол Груп" від 10.06.2022 року, укладений між ОСОБА_1 (відповідач) та позивачами;

- стягнення з відповідача на користь позивача-1 суми коштів в розмірі 2 600 000,00 грн;

- стягнення з відповідача на користь позивача-2 суми коштів в розмірі 2 400 000,00 грн;

- скасування державної реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу, зміну складу засновників (учасників) або зміну відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, запис №1000701070007075765 від 13.06.2022, проведену державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 року у справі №910/5247/23 в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

01.10.2024 року від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5247/23, у поданій заяві заявник просять суд стягнути із позивачів 64 267,74 грн витрат на правничу допомогу адвоката та 272,50 грн витрат понесених позивачем в процесі розгляду справи (поштові витрати).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 розгляд заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5247/23 призначено на 15.10.2024.

В судове засідання 15.10.2024 позивач-2, відповідач (заявник) та треті особи не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином та відповідно до положень ст. 244 ГПК України їх неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, подану заяву ОСОБА_1 та заслухавши заперечення представника позивача-1, суд ухвалив наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача.

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Як вбачається з поданої заяви відповідача, 23.05.2023 між Адвокатським об`єднанням «Голдрейн Партнерс» (виконавець) та ОСОБА_1 (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №162 (договір), відповідно до умов якого, виконавець надає клієнту правову допомогу у судовій справі №5247/23 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до клієнта.

Відповідно до п. 4.1 договору, послуги, що надаються виконавцем, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми авансу (згідно п. 4.2.1) та суми, яка підлягає сплаті за вже надані послуги (згідно ставок, визначених п. 4.3). Суми, які вказані в цьому пункті підлягають оплаті клієнтом протягом 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку-фактури.

Згідно з п. 4.3. договору, вартість однієї години роботи виконавця становить суму в гривні без ПДВ, що еквівалентна 50 дол. США за курсом «продаж» ПАТ «Приватбанк».

В п. 4.4 договору зазначено, після закінчення кожного календарного місяця чи іншого періоду, в якому були надані послуги, складається акт про надані послуги, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданих послуг та їх вартість. На письмову вимогу клієнта, виконавець може надавати додатки до актів про надання послуг, в яких буде вказано перелік наданих послуг та їх ідентифікація.

Так, між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Голдрейн Партнерс» складено наступні акти виконаних робіт на загальну суму 64 267, 74 грн:

- №000782 від 31.05.2023 на суму 31 486, 50 грн;

- №000858 від 15.08.2023 на суму 7 146, 24 грн;

- №000876 від 27.09.2023 на суму 5 670, 00 грн;

- №001096 від 30.05.2024 на суму 9 565, 00 грн;

- №001198 від 24.09.2022 на суму 10 400, 00 грн.

Також в матеріалах справи наявні рахунки на оплату на загальну суму 64 267, 74 грн: №00782 від 31.05.2023 на суму 31 486, 50 грн; №000858 від 15.08.2023 на суму 7 146, 24 грн; №000876 від 27.09.2023 на суму 5 670, 00; №001096 від 30.05.2024 на суму 9 565, 00 грн; №001198 від 24.09.2024 на суму 10 400,00 грн.

Також заявник просить стягнути з позивачів витрати, що пов`язані з розглядом справи (поштові витрати) в розмірі 272, 50 грн, понесення яких підтверджується наданими копіями описів (списків), фіскальних чеків.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Оцінивши докази, додані до заяви про стягнення витрат на правову допомогу, виходячи із зазначених вище критеріїв, суд встановив, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є завищеним.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Отже, дослідивши подані відповідачем акти виконаних робіт (наданих послуг), суд встановив, що заявлений розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним реальним витратам, а тому враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, тривалість та кількість судових засідань, в яких приймав участь адвокат, суд дійшов висновку, що розумною та співмірною є компенсація витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 41 000, 00 грн та судових витрат, у зв`язку з розглядом справи в розмірі 272, 50 грн, а тому частково задовольняє заяву Шульгіної Юлії. Петрівни.

Керуючись приписами ст. ст. 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 41 000, 00 грн (сорок одна тисяча гривень 00 коп.) та судові витрати, у зв`язку з розглядом справи в розмірі 272, 50 грн (двісті сімдесят дві гривні 50 коп.).

3. Додаткове рішення набирає законної сили та може бути оскаржене в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу.

повний текст підписано 21.10.2024

Суддя Сергій МОРОЗОВ