Постанова

від 21.01.2025 по справі 910/5247/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Справа№ 910/5247/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання Місюк О.П.

за участю представників:

позивача 1 - Лазька С.В.;

позивача 2 - не з`явилися;

відповідача - Мазур І.О.

третьої особи на стороні позивачів - не з`явилися;

третьої особи на стороні відповідача - не з`явилися.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024

у справі №910/5247/23 (суддя - Морозов С.М.)

за позовом 1. ОСОБА_1 ;

2. ОСОБА_2

до ОСОБА_3

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Санпол Груп"

та за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна

про визнання недійсним договору, визнання недійсним акту, стягнення сум та скасування державної реєстрації.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпол Груп" від 10.06.2022, укладеного між ОСОБА_3 та позивачами;

- визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпол Груп" від 10.06.2022;

- стягнення з відповідача на користь позивача-1 суми коштів у розмірі 2600000,00 грн;

- стягнення з відповідача на користь позивача-2 суми коштів у розмірі 2400000,00 грн;

- скасування державної реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу, зміну складу засновників (учасників) або зміну відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, запис №1000701070007075765 від 13.06.2022, проведену державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачкою під час укладення договору було допущено порушення статуту товариства, оскільки позивачі не надавали згоди, оформленої відповідним рішенням, на продаж частки. Також, частки продано не пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі товариства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 (повне рішення складене 07.10.2024) у справі №910/5247/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

01.10.2024 ОСОБА_3 було подано заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно якої відповідачка просила стягнути з позивачів витрати на правничу допомогу у розмірі 64267,74 грн та поштові витрати у розмірі 272,50 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 (повне рішення складене 21.10.2024) у справі №910/5247/23 заяву ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 41000,00 грн та судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи, в розмірі 272,50 грн.

Не погоджуючись із додатковим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить частково скасувати додаткове рішення та змінити його резолютивну частину, виклавши у наступній редакції:

- заяву ОСОБА_3 задовольнити частково;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн та судові витрати у зв`язку з розглядом справи у розмірі 272,50 грн.

Апеляційна скарга позивача-1 обґрунтована тим, що постановлена ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права та за невірного встановлення обставин справи.

Скаржник вказує, що заявлений до стягнення відповідачкою розмір витрат на правову допомогу є завищеним, неспівмірним зі складністю справи, не відповідає критеріям розумності, реальності та справедливості. Тоді як розумною та співмірною є компенсація витрат відповідачці на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн та судових витрат в розмірі 272,50 грн.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 апеляційну скаргу на додаткове рішення у справі №910/5247/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Тищенко А.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 задоволено заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Тищенко А.І., Михальської Ю.Б. та Іоннікової І.А. про самовідвід у справі №910/5247/23.

Відповідно до розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/1017/24 від 17.12.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/5247/23.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 17.12.2024 апеляційну скаргу на додаткове рішення у справі №910/5247/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/5247/23, справу призначено до розгляду на 21.01.2025, встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

08.01.2025 до суду відповідачкою подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване додаткове рішення - без змін.

Відповідачка зазначає, що заявлені витрати на правову допомогу є реальними, пов`язаними з розглядом справи, їх розмір є виправданим, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, який стосувався корпоративних прав та сум коштів у розмірі 5000000,00 грн.

У призначене судове засідання 21.01.2025 з`явилися представники скаржника та відповідачки та надали пояснення по суті спору. Представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд частково скасувати оскаржуване рішення та стягнути солідарно з позивачів 30000,00 грн, а також судові витрати у зв`язку з розглядом справи у розмірі 272,50 грн. Представник відповідачки заперечував проти доводів скарги, просив залишити без змін оскаржуване рішення суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються, виходячи з конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу, і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та усіх обставин, що мають значення (п. 43 постанови Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №925/1073/22).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5- 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5- 7 та 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, а також у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №910/8342/21.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. ст. 75-79 ГПК України.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).

Згідно зі ст. 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву відповідачка, крім іншого, повідомляла, що за результатами розгляду спору буде звертатись до суду із заявою про розподіл понесених витрат на професійну правничу допомогу та визначила попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмір 90000,00 грн.

Водночас, згідно поданої відповідачкою заяви про ухвалення додаткового рішення остання просила суд стягнути з позивачів 64540,24 грн витрат на професійну правничу допомогу та 272,50 грн витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції при розгляді справи №910/5247/23, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, ОСОБА_3 надано:

- договір про надання правової допомоги №162 від 23.05.2023;

- акти виконаних робіт до договору №162 від 23.05.2023;

- рахунки на оплату;

- ордер серії АІ №1398888 від 23.05.2023.

Також на підтвердження судових витрат відповідачкою надано фіскальні чеки Укрпошти, описи вкладення в цінні листи та накладні.

Згідно договору про надання правничої допомоги №162 від 23.05.2023, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Голдрейн Партнерс" в особі керуючого партнера Мазур І.О. (виконавець) та ОСОБА_3 (клієнт), виконавець надає клієнту правову допомогу у судовій справі №5247/23 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до клієнта.

Відповідно до п. 4.1 договору, послуги, що надаються виконавцем, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми авансу (згідно п. 4.2.1) та суми, яка підлягає сплаті за вже надані послуги (згідно ставок, визначених п. 4.3). Суми, які вказані в цьому пункті підлягають оплаті клієнтом протягом 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку-фактури.

Згідно з п. 4.3. договору, вартість однієї години роботи виконавця становить суму в гривні без ПДВ, що еквівалентна 50 дол. США за курсом "продаж" ПАТ "Приватбанк".

В п. 4.4 договору зазначено, що після закінчення кожного календарного місяця чи іншого періоду, в якому були надані послуги, складається акт про надані послуги, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданих послуг та їх вартість. На письмову вимогу клієнта, виконавець може надавати додатки до актів про надання послуг, в яких буде вказано перелік наданих послуг та їх ідентифікація.

На виконання умов договору про надання правової допомоги між сторонами було підписано акти виконаних робіт на загальну суму 64267,74 грн, а саме:

- №000782 від 31.05.2023 на суму 31486,50 грн;

- №000858 від 15.08.2023 на суму 7146,24 грн;

- №000876 від 27.09.2023 на суму 5670,00 грн;

- №001096 від 30.05.2024 на суму 9565,00 грн;

- №001198 від 24.09.2024 на суму 10400,00 грн.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками клієнта та виконавця без жодних претензій та зауважень.

Так, згідно акту виконаних робіт №000782 від 31.05.2023 на суму 31486,50 грн адвокатським об`єднанням надано відповідачці наступні послуги:

- 22.05.2023 - юридичний аналіз позовної заяви з додатками та судової практики Верховного Суду зі спірних питань (2 год) на суму 3722,00 грн;

- 23.05.2023 - підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (1 год) на суму 1861,00 грн;

- 23.05.2023 - ознайомлення з матеріалами справи (0,5 год) на суму 675,00 грн;

- 25.05.2023 - підготовка адвокатського запиту №25-05/23-1 від 25.05.2023 (1,5 год) на суму 2791,50 грн;

- 26.05.2023 - підготовка відзиву на позовну заяву (12 год) на суму 22332,00 грн.

- 25.05.2023 інші витрати на суму 105,00 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт №000858 від 15.08.2023 на суму 7146,24 грн, адвокатським об`єднанням надано відповідачці наступні послуги:

- 20.06.2023 та 01.08.2023 - підготовка та участь у підготовчому судовому засіданні (2 год) на суму 3722,00 грн;

- 23.06.2023 - підготовка супровідного листа ОСОБА_3 до нотаріуса, направлення примірників відзиву та заяв. Підготовка клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (1,84 год) на суму 3424,24 грн.

Згідно з актом виконаних робіт №000876 від 27.09.2023 на суму 5670,00 грн, адвокатським об`єднанням надано відповідачці наступні послуги:

- 06.09.2023 - юридичний аналіз клопотань ОСОБА_1 (2,5 год) на суму 4725,00 грн;

- 06.09.2023 - підготовка уточненого клопотання про витребування доказів (0,5 год) на суму 945,00 грн.

У відповідності до акту виконаних робіт №001096 від 30.05.2024 на суму 9565,00 грн, адвокатським об`єднанням надано відповідачці наступні послуги:

- 05.10.2023, 16.01.2024, 19.03.2024 та 07.05.2024 - участь у судових засіданнях (4 год) на суму 7560,00 грн;

- 15.01.2024 - підготовка додаткових пояснень у справі (1 год) на суму - 1890,00 грн;

- 15.01.2024 інші витрати на суму 115,00 грн.

Згідно акту виконаних робіт №001198 від 24.09.2024 на суму 10400,00 грн, адвокатським об`єднанням надано відповідачці наступні послуги:

- 16.07.2024 та 24.09.2024 - підготовка та участь у судовому засіданні (4 год) на суму 8320,00 грн;

- 23.09.2024 - підготовка та подача клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (1 год) на суму 2080,00 грн.

До кожного акту виконаних робіт адвокатським об`єднанням виписано відповідачці рахунки на оплату на загальну суму 64267,74 грн, а саме: №00782 від 31.05.2023 на суму 31486,50 грн; №000858 від 15.08.2023 на суму 7146,24 грн; №000876 від 27.09.2023 на суму 5670,00; №001096 від 30.05.2024 на суму 9565,00 грн; №001198 від 24.09.2024 на суму 10400,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що інтереси ОСОБА_3 в суді першої інстанції під час розгляду даної справи представляла адвокат Мазур І.О., зокрема, зазначена особа брала участь у судових засіданнях та подавала до суду документи по справі.

Отже, матеріалами справи підтверджується понесення ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Водночас апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Заперечуючи проти розміру заявлених відповідачкою витрат на правову допомогу ОСОБА_1 вказує, що заявлений до стягнення розмір витрат є завищеним, неспівмірним зі складністю справи, не відповідає критеріям розумності, реальності та справедливості.

Північний апеляційний господарський суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Верховний Суд неодноразово викладав висновок щодо питання застосування положень ч. 4 ст. 126 ГПК України, з врахуванням критеріїв, що застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Досліджуючи обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених до стягнення відповідачкою витрат на правничу допомогу через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно їх неспівмірності, фактичності та неминучості їх надання, з огляду на наступне.

Так, дослідивши акти виконаних робіт колегія суддів вважає, що деякі зазначені в них послуги є тотожними, дублюють та охоплюють одна одну, що призводить до необґрунтованого завищення обсягів фактично наданих послуг та їх вартості, що в підсумку свідчить про штучний та надмірний характер (стягнення таких витрат двічі за одні і ті самі послуги) правової допомоги.

Щодо акту виконаних робіт №000782 від 31.05.2023 суд зазначає, що послуга з підготовки відзиву на позовну заяву охоплює не лише його складення, а також послуги з аналізу позовної заяви та судової практики Верховного Суду зі спірних питань. Побідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/789/21. Крім того, враховуючи предмет даного спору слід дійти висновку, що час витрачений представником відповідачки (12 год) на підготовку відзиву на позовну заяву не повною мірою відповідає обсягу наданих адвокатом послуг і є надмірним. Також колегія суддів вважає завищеними заявлені відповідачкою витрати на підготовку клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (1 год) на суму 1861,00 грн, оскільки підготовка такого роду клопотань не вимагає значних затрат часу та зусиль. Поряд з цим не підлягають відшкодуванню за рахунок позивачів витрати відповідачки на суму 105,00 грн, оскільки в акті виконаних робіт не конкретизовано, які саме послуги були надані адвокатським об`єднанням на вказану суму, тоді як зазначено «інші витрати». З наведених підстав не підлягають відшкодуванню «інші витрати» понесені відповідачкою на суму 115,00 грн згідно акту виконаних робіт №001096 від 30.05.2024.

Проаналізувавши акт виконаних робіт №000858 від 15.08.2023 колегія суддів встановила, що на позивачів не можуть бути покладені витрати відповідачки за направлення відзивів та заяв, позаяк такі види послуг не потребують спеціальних знань у галузі права та не можуть бути віднесенні до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому витрати на здійснення вказаних робіт не можуть бути відшкодовані, як витрати на професійну правничу допомогу.

За актом виконаних робіт №001198 від 24.09.2024 є завищеними витрати відповідачки понесені за підготовку адвокатом клопотання про ознайомлення з матеріалами справи на суму 2080,00 грн (23.09.2023), оскільки, як було зазначено вище, підготовка такого роду клопотань не вимагає значних затрат часу та зусиль. До того ж, аналогічне клопотання було підготовлено адвокатом відповідачки 23.05.2023.

Разом з тим суд вважає, що участь адвоката Мазур І.О. в судових засіданнях (20.06.2023, 01.08.2023, 05.10.2023, 16.01.2024, 19.03.2024, 07.05.2024, 16.07.2024 та 24.09.2024) є дійсними та необхідними послугами у цій справі, підтверджені належними доказами, а відтак є розумним та обґрунтованим розрахунок цих послуг на суму 19602,00 грн.

При цьому слід зазначити, що тривалість участі у судовому засіданні не може бути наперед відомою учасникам справи та короткий час такого засідання не може слугувати підставою для покладення судом таких витрат на сторону, яка заявила про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (такі підстави визначені лише у ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України).

Заявлені ж відповідачкою поштові витрати у розмірі 272,50 грн підтверджені належними доказами, а відтак є реальними, необхідними та підлягають стягненню з позивачів.

З огляду на зазначене, вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаною адвокатами роботою (наданими послугами), наданих стороною доказів на підтвердження таких витрат, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення заяви відповідачки та наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення ОСОБА_3 розміру витрат на професійну правничу допомогу з 64540,24 грн до 41000,00 грн.

Північний апеляційний господарський суд наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Проаналізувавши вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зміст оскаржуваного судового рішення, а також доводи скаржника, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу врахував всі обставини надання правової допомоги, їх характер та доцільність. Господарський суд міста Києва не порушив процесуального законодавства, зокрема положень ст. ст. 2, 13, 74, 86, ч. ч. 3, 4, 5 ст. 126, ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, якими визначено порядок оцінки доказів, якими підтверджується розмір витрат на правничу допомогу адвоката.

У контексті доводів апеляційної скарги та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення. Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими.

У той же час суд апеляційної інстанції зауважує, що ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, в даному випадку, враховуючи відмову в задоволенні позову двох позивачів ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) судові витрати, понесені відповідачкою, повинні відшкодовуватися ними у рівних частинах. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16, постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 17.05.2023 у справі №522/5582/16-ц, від 17.08.2022 у справі №745/342/19, від 24.03.2021 у справі №462/2077/17.

Проте, в порушення наведеної норми процесуального права суд першої інстанції стягнув з позивачів на користь відповідачки судові витрати в солідарному порядку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, не зважаючи на те, що суд першої інстанції, дослідивши наявні у матеріалах докази, встановивши на їх підставі відповідні фактичні обставини, з урахуванням критеріїв реальності, обґрунтованості та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу, правильно застосував ст. 126 ГПК України, однак в порушення приписів процесуального права дійшов помилкового висновку про солідарне стягнення з позивачів суми судових витрат, Північний апеляційний господарський суд вважає, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/5247/23 слід скасувати з прийняттям нового рішення про стягнення з позивачів понесених відповідачкою витрат на правову допомоги в рівних розмірах.

Розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом даної апеляційної скарги судом не здійснюється, оскільки позивачем-1 оскаржено додаткове рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України «Про судовий збір» не передбачена.

Керуючись ст. ст. 129, 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/5247/23 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Заяву ОСОБА_3 про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20500,00 грн (двадцять тисяч п`ятсот гривень) та судові витрати, у зв`язку з розглядом справи в розмірі 136,25 грн (сто тридцять шість гривень двадцять п`ять копійок).

5. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20500,00 грн (двадцять тисяч п`ятсот гривень) та судові витрати, у зв`язку з розглядом справи в розмірі 136,25 грн (сто тридцять шість гривень двадцять п`ять копійок).

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 21.01.2025.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов