Рішення

від 04.07.2024 по справі 911/3053/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3053/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Оцабера М.С., розглянув матеріали справи

за позовом Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМА ФРУТС»

59031, Греція, село Мелікі, вулиця ПАЛАТІЦІЯ 0, ІПН 997283842

адреса для листування: 02152, місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, 1-А, квартира 1-А

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУБОВО"

08141, Київська область, Бучанський район, село Святопетрівське, вулиця Теплична, будинок 38, корпус 1, офіс 637, код ЄДРПОУ 39609588

про стягнення заборгованості

за участі представників сторін:

позивача Хомишин М.А., посвідчення адвоката України №3963 від 26.11.2009, ордер серія АА №1239524;

відповідача не з`явився;

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №2625/23 від 04.10.2023) Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМА ФРУТС» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУБОВО" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив повну оплату за договорами №07/09/2020 від 07.09.2020 та №25/07/2022 від 25.07.2022.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, проведення підготовчого засідання суду призначено на 05.12.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (вх. №22026/23 від 24.11.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про продовження строку подачі відзиву та відкладення судового засідання (вх. №22507/23 від 04.12.2023).

Через систему «Електронний суд» Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про продовження строку подачі відзиву та відкладення судового засідання (вх. №5141/23 від 04.12.2023).

У судове засідання 05.12.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений.

У судовому засіданні 05.12.2023 розглянуто клопотання відповідача (вх. №5141/23 від 04.12.2023) про продовження строку подачі відзиву та відкладення судового засідання, також розглянуто питання продовження позивачу строку подання відповіді на відзив та встановлення відповідачу строку на подання заперечень на відповідь на відзив.

Зважаючи на те, що клопотання відповідача обгрунтоване необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, з метою забезпечення дотримання принципу змагальності сторін господарського судочинства та враховуючи, що це перша неявка представника відповідача у судове засідання, суд дійшов висновку про задоволення вказаного клопотання та повідомлення відповідача про розміщення позовної заяви у даній справі з додатками в системі "Електронний суд".

За результатом оцінки судом клопотання відповідача про залишення позову без розгляду (вх. №22026/23 від 24.11.2023) судом врахований акт, що складений Канцелярією Господарського суду Київської області від 24.11.2023 № 07-13/225/2023 про те, що при розкритті конверту, в якому відповідач надіслав на адресу суду поштою вказане клопотання, виявлена відсутність додатку до клопотання про надання якого суду відповідач зазначив у клопотанні.

Також судом врахована відсутність у клопотанні відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету в особи, яка подає заяву.

Згідно з пунктами 1, 6 частини 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету в особи, яка подає заяву та перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення), а відповідно до частини 4 цієї статті суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Відтак, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУБОВО" про залишення позову без розгляду (вх.№ 22026/23 від 24.11.2023) підлягає поверненню заявнику без розгляду у зв`язку із невідповідністю вимогам пунктів 1, 6 частини 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2023 підготовче засідання відкладено на 18.01.2024.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №47/24 від 02.01.2024).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №231/24 від 10.01.2024).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференеції (вх. №386 від 12.01.2024).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.01.2024 (суддя Подоляк Ю.В.) заяву відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференеції (вх. №386 від 12.01.2024) задоволено.

Перед судовим засіданням 18.01.2024 у місті Києві оголошено повітряну тривогу.

Відповідно до розпорядження Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 про порядок дій при оголошенні повітряної тривоги, у разі оголошення сигналу «повітряна тривога» суддям, працівникам апарату та відвідувачам суду необхідно негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.

У зв`язку із вказаним та значною тривалістю повітряної тривоги судове засідання 18.01.2024 не відбулось.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

З метою надання сторонам можливості для повної реалізації своїх процесуальних прав та неможливістю вчинення всіх дій, визначених частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання.

Зважаючи на подання позивачем письмових доказів, що складені іноземними мовами, суд дійшов висновку про зобов`язання позивача надати нотаріально-засвідчений переклад українською мовою письмових доказів, що долучені до позовної заяви, які складені іноземними мовами та не мають перекладу українською мовою.

Також судом розглянуто питання витребування в обох сторін доказів, у зв`язку із тим, що договорами між ними передбачене складання певних документів у спірних правовідносинах, проте, ці документи суду ними не надаються, крім того, стверджується про наявність/відсутність подій, що також має бути встановлене судом, відтак, суд дійшов висновку про витребування у позивача та відповідача заявок на поставку товарів за договорами №07/09/2020 від 07.09.2020 та №25/07/2022 від 25.07.2022 та витребування у відповідача копій всіх CMR (міжнародні товарно-транспортні накладні), з їх відповідним нотаріально-засвідченим перекладом українською мовою, щодо отримання товару від позивача за договорами №07/09/2020 від 07.09.2020 та №25/07/2022 від 25.07.2022.

Відповідно до частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.02.2024 судове засідання відкладено на 20.02.2024.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №1452/24 від 12.02.2024).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення на клопотання (вх. №1732/24 від 20.02.2024) та заперечення на клопотання про долучення доказів.

У судове засідання 20.02.2024 з`явились представник позивача та представник відповідача.

У судовому засіданні 20.02.2024 відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, без виходу до нарадчої кімнати, без оформлення окремим документом, із занесенням до протоколу судового засідання, суд постановив ухвалу про задоволення клопотання відповідача про долучення доказів та відмову у задоволенні заперечень позивача з цього питання, оскільки відповідачем дотримані вимоги статті 80 Господарського процесуального кодексу України, вказані докази подані на вимогу суду, при цьому, при ухваленні рішення про витребування цих доказів судом враховані принципи змагальності сторін та пропорційності господарського судочинства - такі докази витребувані в обох сторін, зважаючи на спір між сторонами про їх кількість, позивачем не обгрунтовані підстави для відмови судом у прийнятті таких доказів відповідача.

Також відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, без виходу до нарадчої кімнати, без оформлення окремим документом, із занесенням до протоколу судового засідання, суд постановив ухвалу у судовому засіданні про встановлення позивачу строку оформити письмово клопотання про поновлення строку на подання доказів до 28.02.2024, відповідно до частини 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України та надати відповідачу дозвіл подати додаткові письмові пояснення-заперечення на клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів до 07.03.2024, відповідно до частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.02.2024 оголошено перерву відповідно до пункту 4 частини 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2024 повідомлено сторін про судове засідання 12.03.2024 о 16:00.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про долучення оригіналів нотаріальних перекладів письмових доказів (вх. №3384/24 від 12.03.2024).

У судове засідання 12.03.2024 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні 12.03.2024 відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, суд постановив ухвалу про задоволення клопотань обох сторін про долучення доказів (CMR) та про відмову у задоволенні заперечень сторін про долучення доказів один одного, у зв`язку із їх необгрунтованістю, оскільки на подання цих доказів судом надано дозвіл відповідно до частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України обом сторонам.

Зважаючи на заперечення обох сторін доказів, що надані іншою стороною, суд дійшов висновку про витребування в обох сторін для огляду в судовому засіданні з розгляду справи по суті оригіналів міжнародних товаро-транспортних накладних (CMR), копії яких надані кожною із сторін до матеріалів справи, в порядку частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим - викликати представників сторін у судове засідання із визнанням їх явки обов`язковою.

У підготовчому засіданні 12.03.2024 судом, відповідно до пункту 15 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок з`ясування обставин та дослідження доказів при розгляді справи по суті, вчинено інші дії, передбачені частиною 2 статті 182 цього Кодексу, відповідно до обставин справи, у суду відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання або оголошення у ньому перерви, сторонами не вказано про бажання реалізувати будь-які процесуальні права на цій стадії процесу.

Згідно з частинами 2, 5 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У судове засідання 11.04.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 11.04.2024 розпочато стадію з`ясування обставин та дослідження доказів, в межах якої судом здійснено огляд оригіналів міжнародних товаро-транспортних накладних (CMR), копії яких надані кожною із сторін до матеріалів справи.

Також у судовому засіданні заявлені усні клопотання представників позивача та відповідача про перегляд їх заяв про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, зважаючи на заперечення сторін доводів одна одної щодо фактів спірних поставок товару, суд постановив витребувати у відповідача докази правовідносин з перевізниками щодо спірних поставок та банківську виписку щодо всіх оплат за договором.

Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про оголошення перерви у судовому засіданні до 16.05.2024 о 12:00, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.04.2024 сторін повідомлено про судове засідання 16.05.2024 о 12:00.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про повернення справи №911/3053/23 зі стадії розгляду справи по суті до підготовчого провадження (вх.№5180/24 від 15.05.2024).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про поновлення строків для подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№3881 від 15.05.2024).

У судове засідання 16.05.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

За результатами розгляду заяви позивача про повернення до розгляду справи на стадію підготовчого провадження, суд зазначає таке.

Статтею 177 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Відповідно до практики Верховного Суду, на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Така позиція вказана у постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 204/6085/20 та від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21.

За результатом розгляду у судовому засіданні клопотання позивача, суд постановив відмовити у задоволенні клопотання позивача про повернення справи №911/3053/23 зі стадії розгляду справи по суті до підготовчого провадження (вх.№5180/24 від 15.05.2024) у зв`язку із його необгрунтованістю та відсутністю достатніх підстав для його задоволення, оскільки процесуальні дії, для вчинення яких заявлено клопотання про повернення розгляду справи до стадії підготовчого провадження, можуть бути вчинені, за умови достатнього обгрунтування поважності причин пропуску процесуального строку, що встановлений законом, і на стадії розгляду справи по суті, при цьому, за відсутності таких поважних причин пропуску, ці дії не підлягають вчиненню і в разі повернення до стадії підготовчого провадження, оскільки заявлені як підстава для повернення на попередню стадію подання доказів, за загальним правилом, можливе разом із заявами по суті справи, які вже подані позивачем у даній справі.

Відповідно до частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За результатами розгляду клопотання позивача про подання доказів, разом із клопотанням про поновлення строку на їх подання (вх.№3881 від 15.05.2024), суд дійшов таких висновків.

У зв`язку із тим, що про наміри отримати та подати докази, що долучені до клопотання про подання доказів (вх.№3881 від 15.05.2024) заявлялось позивачем на стадії підготовчого провадження, а з листа Чернівецької митниці, що доданий як доказ, можливо ідентифікувати дату звернення позивача із запитом про отримання цього доказу, що свідчить про те, що запит подано на стадії підготовчого провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вказаного клопотання, поновлення строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи, відповідно до частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку із задоволенням судом клопотання позивача про поновлення строків для подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№3881 від 15.05.2024), суд дійшов висновку про необхідність надання відповідачу дозволу подати додаткові письмові пояснення щодо доказів, поданих разом із вищезазначеним клопотанням позивача.

У судовому засіданні 16.05.2024 здійснено огляд спірних у справі CMR щодо отримання відповідачем товару як вантажоодержувачем.

У зв`язку із тим, що до деяких спірних CMR додані апостилі, що складені грецькою мовою, суд постановив надати позивачу строк для подання до матеріалів справи нотаріально засвідчених перекладів цих документів українською мовою.

Також у судовому засіданні заявлено усне клопотання представника відповідача про перегляд його заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У зв`язку із наявністю у Господарського суду Київської області технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції та відповідністю клопотання вимогам статті 197 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення вказаного клопотання.

Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про оголошення перерви у даному судовому засіданні до 13.06.2024 о 12:00, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2024 суд повідомив учасників справи про оголошення перерви у судовому засіданні до 13.06.2024 о 12:00.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про огляд оригіналів доказів та їх приєднання до матеріалів справи (вх.№5460/24 від 22.05.2024).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання (вх.№6394/24 від 13.06.2024).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх.№ 6906/24 від 13.06.2024).

У судове засідання 13.06.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

Враховуючи відсутність відповідача у судовому засіданні 13.06.2024, для надання сторонам можливості реалізувати свої права, суд дійшов висновку про оголошення перерви у даному судовому засіданні до 04.07.2024 об 11:00, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Судом переглянуто клопотання представника відповідача про перегляд його заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У зв`язку із наявністю у Господарського суду Київської області технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції та відповідністю клопотання вимогам статті 197 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення вказаного клопотання.

Відповідно до частин 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; повідомлення здійснюється шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому Господарського процесуального кодексу України для вручення судових рішень.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.06.2024 суд повідомив учасників справи про оголошення перерви у судовому засіданні до 04.07.2024 об 11:00.

Вказану ухвалу до електронних кабінетів обох сторін в системі "Електронний суд" доставлено 17.06.2024 о 10:45, про що до матеріалів справи складені довідки про доставку електронного листа.

У судове засідання 04.07.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, як зазначено судом вище, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Також суд звертається до практики Європейського суду з прав людини, зокрема "mutatis mutandis" до висновку у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" (пункт 41) стосовно того, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У судовому засіданні 04.07.2024 оглянуті оригінали наданих суду письмових доказів.

За результатами дослідження та оцінки матеріалів справи, з урахуванням доводів обох сторін та вимог чинного законодавства, суд

встановив:

1. Правовідносини сторін

Між Одноосібним товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМА ФРУТС» (Греція) як продавцем (далі продавець/експортер/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДУБОВО" (Україна) як покупцем (далі - покупець/імпортер/відповідач) укладений експортно-імпортний контракт №07/09/2020 від 07.09.2020 (далі - Контракт 1); з метою пролонгації Контракту 1, між сторонами укладений експортно-імпортний контракт №25/07/2022 від 25.07.2022 аналогічного змісту (далі - Контракт 2, разом - Контракти).

У порядку та на умовах, що визначені пунктами 1.1. цих Контрактів продавець продає, а покупець купує товар в кількості і ціні та на умовах, вказаних у виставлених продавцем інвойсах.

Відповідно до пунктів 1.2. Контрактів базові умови поставок розуміються згідно з ІНКОТЕРМС 2010.

Загальна ціна даних Контрактів визначається відповідно до виставлених рахунків (пункти 2.1. Контрактів).

Ціна за товар і умови поставок визначаються в інвойсах (пункти 2.2. Контрактів).

Валюта договору - євро (пункти 2.3. Контрактів).

Відповідно до пунктів 3.1. Контрактів товар поставляється продавцем, він же є вантажовідправником, протягом 90 днів після отримання заявки на товар; покупець виступає вантажоодержувачем даного товару.

Згідно із пунктами 4.1. Контрактів покупець оплачує продавцеві товар на умовах відтермінування оплати; за домовленістю сторін товар може бути оплачений на умовах передплати; оплата за товар здійснюється в євро.

Відповідно до пунктів 7.1. Контрактів після відвантаження товару продавець (за його дорученням відправник) зобов`язаний направити покупцю в обов`язковому порядку повний комплект вантажосупровідних документів та рахунок продавця в одному оригіналі та чотирьох копіях, інші документи: пакувальний лист, сертифікат якості, сертифікат походження, фіто санітарний сертифікат, ветеринарний сертифікат - за вимогою.

Контракти вступають в силу з моменту їх підписання обома сторонами та діють протягом 3 років (пункти 11.4. Контрактів).

На виконання умов зазначених Контрактів позивач поставляв, а відповідач отримував товар на умовах виставлених інвойсів, відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) та оплачув товар.

Укладення Контрактів, частина поставок та оплата частини товару визнається обома сторонами, також обома сторонами визнається, що письмових заявок на поставки не складалось, умови кожної поставки погоджувались уповноваженими співробітниками сторін без складання окремих письмових документів.

З урахуванням спірних доводів сторін, судом витребувано в обох сторін міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) щодо всіх поставок товару за Контрактами, за наданими суду доказами та поясненнями: 20 поставок товару не є спірними та повністю оплачені.

Спірні у справі такі поставки товару, отримання товару за якими відповідач не визнає, а також заперечує належність наданих позивачем доказів:

- CMR від 04.06.2021 згідно з інвойсу №812;

- CMR від 12.06.2021 згідно з інвойсу №816;

- CMR від 19.06.2021 згідно з інвойсу №822;

- CMR від 25.06.2021 згідно з інвойсу №824;

- CMR від 08.07.2022 згідно з інвойсу №45;

- CMR від 22.07.2022 згідно з інвойсу №52;

- CMR від 26.07.2022 згідно з інвойсу №53;

- CMR від 04.06.2022 згідно з інвойсу №57.

Відповідач стверджує, що такі документи: інвойси та міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) у нього відсутні, товар за такими поставками від позивача він не отримував, надані позивачем документи є неналежними доказами.

Загальна вартість товару, що поставлена за Контрактами, разом як за визнаними сторонами, так і за спірними: 362226,32 євро, з яких відповідачем сплачена сума 328226,32 євро, фактична сплата яких не заперечується сторонами, спірною у справі є різниця у 33861,72 євро, яка і заявляється до стягнення.

2. Аргументи позивача

Позивач стверджує про поставку всіх 28 партій товару, на підтвердження яких ним надані документи до матеріалів справи: інвойси, пакувальні листи та міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) всього на суму 362226,32 євро.

Позивач зазначає, що ним, на виконання пунктів 7.1. Контрактів, після відвантаження товару, направлені покупцю разом з товаром, всі обов`язкові документи за переліком, що визначений цим пунктом, а саме: повний комплект вантажосупровідних документів, рахунок продавця в одному оригіналі та чотирьох копіях та інші документи за вимогою покупця, копії яких додані до позову.

Згідно з умовами пунктів 5.1., 5.3. Контрактів перевірка кількості і якості товару здійснюється і оплачується покупцем, претензії до якості і/або кількості товару можуть бути заявлені покупцем протягом 24 годин від дня прийомки товару.

Відповідно до умов пункту 5.4. Контрактів, покупець має право вирахувати суму погоджених втрат з суми, що необхідно виплатити продавцю при проведенні оплат, відповідно до зазначених умов Контрактів, позивачем при виставленні інвойсів та обліку розрахунків був врахований конвенційний штраф (ковєр-нота) від 30.11.2021 у сумі 500 євро.

Експортований позивачем товар був прийнятий відповідачем без будь-яких зволікань, претензій та зауважень щодо якості і/або кількості товару протягом 24 годин від дня прийомки товару, також покупцем акти, що передбачені в Інструкціях П-6 та П-7 "Про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання по кількості та якості" не складалися, що у своєї сукупності є свідченням отримання відповідачем товару відповідної кількості та якості, що обумовлені умовами Контрактів та умови поставки та оплати якого були детально відображені у виставлених позивачем інвойсах, які відповідно до умов пункту 7.1. Контрактів належали до переліку обов`язкових документів на експортований товар.

Відтак, на умовах Контрактів, поставка (експорт) та передача товару покупцю відбувалося з 04.06.2021 по 04.08.2022, а загальна вартість експортованого товару склала 362088,04 євро.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до умов пунктів 1.1., 2.2. Контрактів відповідач (покупець) купує товар в кількості і ціні та на умовах, вказаних у виставлених продавцем інвойсах, ціна за товар і умови поставок визначаються в інвойсах.

Відповідно до 28 інвойсів за Контрактами всі умови поставки в частині розрахунків за поставлений товар були однакові: 80% - передплата, 20% - оплата після доставки товару.

Однак, всупереч умов Контрактів, згідно з якими покупець був зобов`язаний сплатити 80% передоплати, а 20% оплатити після доставки товару, він здійснив лише часткову оплату отриманого товару, а саме: були здійснені такі оплати (що позивач підтверджує наданою до матеріалів справи випискою з системи клієнт-банк позивача по надходженню безготівкових коштів (євро) від відповідача за період з 07.09.2020 по 28.09.2023): 15.06.2021 - 18714,46 євро, 24.06.2021 - 18046,16 євро; 02.07.2021 - 11982,00 євро, 12.07.2021 - 22563,60 євро, 21.07.2021 - 11475,00 євро, 27.07.2021 - 7344,00 євро, 04.08.2021 - 11364,60 євро, 13.12.2021 - 13661,20 євро, 23.12.2021 - 12510,19 євро, 07.01.2022 - 7980,45 євро, 10.01.2022 - 13915,23 євро, 21.01.2022 - 13951,83 євро, 24.01.2022 - 10000,00 євро, 08.02.2022 - 5000,00 євро, 09.02.2022 - 6044,80 євро, 16.02.2022 - 10000,00 євро, 19.04.2022 - 18000,00 євро, 21.04.2022 - 12919,95 євро, 06.07.2022 - 10628,50 євро, 14.07.2022 - 10230,00 євро, 19.07.2022 - 28149,06 євро, 11.08.2022 - 15000,00 євро, 19.08.2022 - 6148,22 євро, 24.08.2022 - 8851,78 євро, 25.08.2022 - 4231,99 євро, 13.09.2022 - 306,37 євро, 13.09.2022 - 2476,35 євро, 07.10.2022 - 2642,71 євро, 21.10.2022 - 2158,40 євро, 21.10.2022 - 9417,88 євро, 21.10.2022 - 2511,59 євро, всього: 328226,32 євро.

Відтак, продавцем поставлено (експортовано) товару всього на суму 362088,04 евро (з врахуванням конвенційного штрафу (ковер-ноти) від 30.11.2021 у сумі 500 евро), покупець, у свою чергу, частково оплатив товар за Контрактами на суму 328226,32 евро, отже, наявна заборгованість за Контрактами у розмірі 33861,72 евро (362088,04 - 328226,32 = 33861,72), яка заявляється до стягнення.

У зв`язку із невиконанням відповідачем спірних зобов`язань, позивачем направлена йому претензія №31/08/23-02 від 31.08.2023, відповіді, заперечень, пояснень чи зустрічних претензій позивачу не надходило.

3. Аргументи відповідача

Відповідач позов не визнає у повному обсязі, отримання товару за спрними 8 міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) та, відповідно, наявність заборгованості з його оплати - заперечує.

Заперечення відповідача зводяться до тверджень про неналежність письмових доказів, що надані позивачем: інвойсів, пакувальних листів, міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), а саме: вони складені іноземними мовами і позивач не надав нотаріально-засвідченого перекладу українською мовою, а також ставив під сумнів копії цих доказів, у зв`язку з чим заявляв суду клопотання про витребування їх оригіналів для огляду у судовому засіданні.

Також відповідач звертав увагу на відсутність його відмітки про прийняття товару на деяких міжнародних товарно-транспортних накладних.

Відповідач подавав суду клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із наявністю арбітражного застереження у Контрактах.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2023 клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку із наявністю арбітражного застереження у Контрактах повернуто заявнику без розгляду.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 статті 632 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 655, частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщю договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частинами 2, 3 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими гропювими коштами.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати в тому числі з господарського договору.

За частинами 1, 2 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно- правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 377 Господарського кодексу України зовнішньоекономічною діяльністю суб`єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою.

Згідно з частинами 1, 2 статті 382 Господарського кодексу України суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України; форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами.

Відповідно до статті 384 Господарського кодексу України держава здійснює митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності; митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється відповідно до Митного кодексу України, закону про зовнішньоекономічну діяльність, інших законів, Єдиного митного тарифу та чинних міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; митний контроль на території спеціальних (вільних) економічних зон регулюється окремими законами та чинними міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, що встановлюють спеціальний правовий режим зазначених зон відповідно до розділу VIII цього Кодексу.

За частиною 5 статті 386 Господарського кодексу України порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності встановлюється законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 76 "Підстави визначення підсудності справ судам України" Закону України «Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом випадку якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

Контракти, що укладені між сторонами, за своєю правовою природою є зовнішньоекономічними договорами (контрактами) поставки, відтак, товар, що поставляється за ними, перетинає державний кордон та підлягає митному оформленню.

Термін дії Контракту-1 з 07.09.2020 до 07.09.2023, термін дії Контракту-2 з 25.07.2022 до 25.07.2023, відтак, Контракти діяли під час спірних поставок сторін.

У порядку та на умовах, що визначені пунктами 1.1. цих Контрактів продавець продає, а покупець купує товар в кількості і ціні та на умовах, вказаних у виставлених продавцем в інвойсах, відтак, судом враховано, що позивачем надані інвойси (рахунки-фактури) щодо всіх спірних поставок товару (від 04.06.2021 №812, від 12.06.2021 №816, від 19.06.2021 №822, від 25.06.2021 №824, від 08.07.2022 №45, від 22.07.2022 №52, від 26.07.2022 №53, від 04.06.2022 №57), де продавцем зазначені кількість, ціна та умови купівлі-продажу товару.

При цьому, судом враховані пояснення, що надані обома сторонами у справі про те, що при погодженні всіх поставок товару за Контрактами письмові заявки у формі єдиного документу за пунктами 3.1. Контрактів не складались, а поставка нової партії товару узгоджувалась між співробітниками сторін без складання єдиного документу.

Стосовно відсутності заявок покупця на спірні поставки товару судом врахована вищевказана ділова практика між сторонами, що склалась щодо заявок, як частина принципу добросовісності та чесної ділової практики, поведінка сторін щодо заявок стала звичайною в їхній співпраці, відтак, враховується судом як "звичай ділового обороту", одночасно, судом врахована відсутність визначення якоїсь чіткої форми для заявок за умовами Контраків, отже, відсутність заявок щодо спірних поставок товару - не впливає на з`ясування обставин наявності або відсутності спірних поставок.

Відповідно до пунктів 3.1. Контрактів товар поставляється продавцем, він же є вантажовідправником, протягом 90 днів після отримання заявки на товар; покупець виступає вантажоодержувачем даного товару.

Згідно із пунктами 4.1. Контрактів покупець оплачує продавцеві товар на умовах відтермінування оплати; за домовленістю сторін товар може бути оплачений на умовах передплати; оплата за товар здійснюється в євро.

Спірними інвойсами, в яких відповідно до пунктів 1.1. Контрактів продавець визначав умови купівлі-продажу товару, визначені такі умови оплати: 80% - попередньої оплати, 20% - оплата після отримання товару.

Позивач стверджує, що відповідач не здійснював попередніх оплат, позивач поставляв товар за їх відсутності, з очікуванням, що відповідач заплатить 100% після отримання товару, відповідач не заперечує несплату 80 % попередньої оплати, оскільки в цілому заперечує спірні поставки.

Стосовно поставки товару позивачем до отримання попередньої оплати від відповідача судом враховано таке.

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Зважаючи на вищевказані положення статей 693, 538 Цивільного кодексу України, у разі поставки товару продавцем до отримання передбаченої договором попередньої оплати від покупця, покупець має оплатити такий товар у повному обсязі.

Відповідно до пунктів 1.2. Контрактів базові умови поставок розуміються згідно з ІНКОТЕРМС 2010.

На підтвердження спірних 8 поставок товару позивачем надані міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), отже, за твердженням позивача поставки товару відбулись автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, які, зокрема, регламентуються положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Зважаючи на вказане та умови Контрактів, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини регулюються, у тому числі, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.

Суд зазначає, що згідно із статтею 1 Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

За змістом статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Відповідно до частини 1 статті 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

За статтею 13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку. Якщо встановлена втрата вантажу чи якщо вантаж не прибув після закінчення терміну, передбаченого в статті 19, одержувач може від свого імені пред`явити перевізнику вимоги, основані на праві, що витікає з договору перевезення. Одержувач, який користується правами, наданими йому відповідно до пункту 1 цієї статті, здійснює платежі, зазначені як такі, що підлягають сплаті, у вантажній накладній. У випадку виникнення спору з цього приводу, перевізник не зобов`язаний доставляти вантаж до надання одержувачем гарантій платежу.

Відповідно до статті 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі.

З огляду на вимоги суду та заперечення відповідача, позивачем надані нотаріально посвідчені переклади українською мовою всіх письмових доказів, що складені іноземними мовами, відтак, суд констатує дотримання статті 10 Господарського процесуального кодексу України при дослідженні судом та іншими учасниками судового процесу доказів, що долучені до матеріалів справи щодо спірних поставок товару.

Також відповідачем подано клопотання про огляд у судовому засіданні оригіналів письмових доказів, що надані позивачем, оскільки він піддає сумніву їх копії.

Відповідно до частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу; якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Судом задоволено клопотання відповідача та витребувано у позивача, з урахуванням обставин, що потребують доказування в цій справі: отримання товару саме відповідачем, оригінали спірних міжнародних товаро-транспортних накладних (CMR) із заповненим пунктом 24, де ставиться підпис і штамп вантажоотримувача, чим підтверджується факт приймання вантажу.

Позивачем надані для огляду в судовому засіданні: оригінал міжнародної товаро-транспортної накладної (CMR) від 26.07.2022 згідно з інвойсу №53, засвідчені копії (із використанням апостилю для засвідчення підпису особи, яка засвідчувала копії) CMR від 04.06.2022 згідно з інвойсу №57, CMR від 25.06.2021 згідно з інвойсу №824, CMR від 04.06.2021 згідно з інвойсу №812, CMR від 12.06.2021 згідно з інвойсу №816, лист-підтвердження перевізника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Магтранс", що оригінал CMR від 19.06.2021 згідно з інвойсу №822 перевізником втрачено, проте, підтверджується здійснення перевезення вантажу за нею і те, що товар прийнятий по ній Товариством з обмеженою відповідальністю "Дубово" та додану засвідчену скан-копію та надані пояснення про відсутність оригіналів міжнародних товаро-транспортних накладних (CMR) від 08.07.2022 згідно з інвойсу №45, від 22.07.2022 згідно з інвойсу №52.

Суд відзначає, що CMR від 04.06.2021 згідно з інвойсу №812, CMR від 12.06.2021 згідно з інвойсу №816, CMR від 04.06.2022 згідно з інвойсу №57, CMR від 19.06.2021 згідно з інвойсу №822, CMR від 26.07.2022 згідно з інвойсу №53 містять відмітку відповідача про прийняття товару в пункті 24.

Проте, з урахуванням частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на заперечення відповідачем копій, як окремий самостійний доказ на підтвердження поставки товару відповідачу, суд може взяти до уваги лише оригінал міжнародної товаро-транспортної накладної (CMR) від 26.07.2022 згідно з інвойсу №53.

Одночасно, судом враховане таке.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Однак, зважаючи на вищевказані обставини відсутності значної частини CMR та відсутності на деяких з них відміток у пункті 24 про отримання вантажу вантажоодержувачем, судом враховано, що спірні у справі правовідносини виникли не за договором перевезення, а за зовнішньоекономічними договорами поставки, відтак, докази перевезення цього товару не являються єдиними, або такими, що мають перевагу над іншими доказами, фактів здійснення спірних господарських операцій.

Позивачем до матеріалів справи надані (вх.№3881 від 15.05.2024) листи-відповіді на адвокатські запити представника позивача: Чернівецької митниці та Хмельницької митниці Державної митної служби України про підтвердження цими митними органами ввезення на митну територію України через пункти пропуску цих митниць товарів за спірними у справі 8 CMR: CMR від 04.06.2021 згідно з інвойсу №812; CMR від 12.06.2021 згідно з інвойсу №816; CMR від 19.06.2021 згідно з інвойсу №822; CMR від 25.06.2021 згідно з інвойсу №824; CMR від 08.07.2022 згідно з інвойсу №45; CMR від 22.07.2022 згідно з інвойсу №52; CMR від 26.07.2022 згідно з інвойсу №53; CMR від 04.06.2022 згідно з інвойсу №57; за цими документами експортером товару вказано позивача, а одержувачем - відповідача, при цьому, митне оформлення зі сплатою відповідних митних платежів здійснювалось відповідачем.

Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Зважаючи на вищевказані обставини і докази, суд, з використанням висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, що викладені у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2021 у справі №922/51/20, звертає увагу на договірні відносини між сторонами зі здійснення господарських операцій аналогічних до спірних, обов`язковою умовою яких, з огляду на зовнішньоекономічних характер договірних правовідносин з поставки товару, є перетинання товаром державного кордону та його, відповідне, митне оформлення, що фіксує особу, яка здійснювала таке оформлення та сплачує відповідні митні платежі, із фіксуванням митницею вантажовідправника та вантажоодержувача, якими щодо поставки спірного у справі товару при здійсненні митного оформлення визначено, відповідно, позивача та відповідача, який виступив вантажоодержувачем, відтак, з урахуванням також того, що спірними правовідносинами у справі є не перевезення вантажу, а правовідносини поставки, суд, з урахуванням всієї сукупності наданих суду доказів, на підставі стандарту доказування "вірогідність доказів" дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджуються спірні поставки товару позивачем відповідачу за усіма 8 міжнародними товаро-транспортними накладними (CMR від 04.06.2021 згідно з інвойсу №812; CMR від 12.06.2021 згідно з інвойсу №816; CMR від 19.06.2021 згідно з інвойсу №822; CMR від 25.06.2021 згідно з інвойсу №824; CMR від 08.07.2022 згідно з інвойсу №45; CMR від 22.07.2022 згідно з інвойсу №52; CMR від 26.07.2022 згідно з інвойсу №53; CMR від 04.06.2022 згідно з інвойсу №5), за вказаними в них інвойсами, які відповідно до умов договору, зокрема, визначають ціну такого товару, що належить до сплати відповідачем позивачу, з урахуванням також того, що відповідачем не зазначено та не доведено суду, що здійснюючи митне оформлення товарів за документами, що вказані у листах митниці, він отримував товар за документами з такими ж реквізитами, але іншого, ніж наданий суду, змістом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного Кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Верховний Суд відзначає, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

З урахуванням наданих суду доказів поставки товару у межах договірних правовідносин сторін, як спірних, так і визнаних сторонами (що підтверджується наданими до матеріалів справи інвойсами та міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR)) всього на суму 362226,32 євро та наданих суду доказів оплат, що здійснені відповідачем позивачу (що підтверджується наданою до матеріалів справи випискою з системи клієнт-банк позивача по надходженню безготівкових коштів (євро) від відповідача за період з 07.09.2020 по 28.09.2023) всього на суму 328226,32 євро, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується заявлена заборгованість, відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, в розмірі 33861,72 євро.

При цьому, з огляду на вищевказані висновки суду про те, що Контракти за правовою природою є зовнішньоекономічними договорами, судом врахована можливість стягнення спірної заборгованості в іноземній валюті, з огляду на те, що пунктами 2.3. Контрактів валютою договорів визначено євро, з урахуванням положень частини 2 статті 192, частини 3 статті 233 Цивільного кодексу України, частини 5 статті 385 Господарського кодексу України.

Інші доводи та докази сторін не спростовують вищевикладених висновків суду, не наведені у рішенні суду окремо, позаяк, не покладені в його основу.

6. Результати розгляду справи

Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

7. Розподіл судових витрат

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у повному розмірі.

Позивачем заявлене клопотання про відшкодування йому відповідачем судових витрат пов`язаних із залученням перекладача у розмірі 35850,00 грн, на підтвердження яких надано до матеріалів справи такі докази: рахунок на оплату, платіжні інструкції та акт наданих послуг, одночасно, судом враховані надані позивачем до матеріалів справи на вимогу суду переклади з іноземних мов письмових доказів у справі.

Відповідно до статті 127 Господарського процесуального кодексу України до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, також належать витрати, пов`язані, зокрема із залученням перекладачів.

Згідно з частинами 5-7 статті 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем у процесі судового розгляду до матеріалів справи надано апостильовані і перекладені українською мовою письмові докази - первинні бухгалтерські документи щодо підтвердження спірних у справі господарських операцій, переклад засвідчено перекладачем, підпис і особу перекладача засвідчено нотаріально, обсяг наданих перекладів значний, надання значної кількості перекладів обумовлено тим, що спірні правовідносини виникли за зовнішньоекономічними контрактами, а до обставин, що підлягали встановленню у справі, входили обставини перевезення вантажу у міжнародному сполученні, у зв`язку з чим, документи щодо спірних господарських операцій складені декількома іноземними мовами.

Судом враховано, що наданими суду доказами: рахунком на оплату, платіжними інструкціями та актом наданих послуг підтверджується вартість таких послуг, їх фактична оплата позивачем та пов`язаність з розглядом даної справи, з огляду на те, що у призначенні платежу при оплаті таких послуг уповноваженим представником позивача вказано, що оплата здійснюється за переклад документів у справі №911/3053/23 на виконання ухвали суду, якою позивача зобов`язано здійснити такий переклад, а з огляду на значний обсяг документів і те, що переклад здійснено з декількох мов, суд вважає вартість послуг обгрунтованою у даній справі, відтак, такі витрати на загальну суму 35850,00 грн є доведеними, співмірними з необхідною кількістю перекладів письмових доказів, що витребувані судом, з огляду на обставини справи, що підлягали встановленню та підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, в порядку пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи відповідача стосовно безпідставності таких витрат не відповідають обставинам справи та не спростовують вищевикладених висновків суду, неспівмірності вартості перекладу наданим послугам відповідачем не доведено наданими суду доводами та даказами.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 52, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх. №2625/23 від 04.10.2023) Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМА ФРУТС» (59031, Греція, село Мелікі, вулиця ПАЛАТІЦІЯ 0, ІПН 997283842 адреса для листування: 02152, місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, 1-А, квартира 1-А) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУБОВО" (08141, Київська область, Бучанський район, село Святопетрівське, вулиця Теплична, будинок 38, корпус 1, офіс 637, код ЄДРПОУ 39609588) про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУБОВО" (08141, Київська область, Бучанський район, село Святопетрівське, вулиця Теплична, будинок 38, корпус 1, офіс 637, код ЄДРПОУ 39609588) на користь Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМА ФРУТС», Греція (PRIMA FRUITS, Greece, ІПН 997283842, номер Загального торгового реєстру 141264726000; 59031, Греція, село Мелікі, вулиця ПАЛАТІЦІЯ 0; адреса для листування: 02152, місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, 1-А, квартира 1-А) заборгованість у сумі 33861,72 євро (тридцять три тисячі вісімсот шістдесят одне євро сімдесят два євроценти) внаслідок невиконання грошового зобов`язання щодо оплати контрактів №07/09/2020 від 07.09.2020 та №25/07/2022 від 25.07.2022.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУБОВО" (08141, Київська область, Бучанський район, село Святопетрівське, вулиця Теплична, будинок 38, корпус 1, офіс 637, код ЄДРПОУ 39609588) на користь Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМА ФРУТС», Греція (PRIMA FRUITS, Greece, ІПН 997283842, номер Загального торгового реєстру 141264726000; 59031, Греція, село Мелікі, вулиця ПАЛАТІЦІЯ 0; адреса для листування: 02152, місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, 1-А, квартира 1-А) судові витрати на сплату судового збору в розмірі 19677,45 грн. (дев`ятнадцять тисяч шістсот сімдесят сім гривень сорок п`ять копійок) та судові витрати на здійснення перекладу письмових доказів з іноземних мов у розмірі 35850,00 грн. (тридцять п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят гривень).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 21.10.2024.

Суддя С.О. Саванчук