Постанова

від 08.10.2024 по справі 906/497/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/497/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 (колегія суддів: Мельник О. В. - головуючий, Гудак А. В., Олексюк Г. Є.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 17.04.2024 (суддя Прядко О. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія"

до Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (далі - ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (далі - АТ "Житомиробленерго"), в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 19.06.2023 просило:

- визнати неправомірними дії АТ "Житомиробленерго" щодо нарахування ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" вартості послуги з розподілу електричної енергії за січень, лютий 2023 року та до дати ухвалення рішення за другим класом напруги;

- зобов`язати АТ "Житомиробленерго" здійснити перерахунок вартості наданої послуги з розподілу електричної енергії ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" в період за січень, лютий 2023 року та до дати ухвалення рішення відповідно до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 29.12.2018 № 102-В шляхом застосування тарифів для першого класу напруги.

1.2. Позовні вимоги ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" обґрунтовані тим, що АТ "Житомиробленерго" неправомірно та безпідставно нарахувало суму оплати за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, починаючи із січня 2023 року, за тарифами, встановленими для другого класу напруги, у той час, коли за договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 29.12.2018 № 102-В (додаток № 3.1) для об`єктів позивача визначено перший клас напруги. Позивач наголошував на тому, що всі рахунки на оплату та акти приймання-передачі, сформовані відповідачем у 2022 році на підставі договору від 29.12.2018 № 102-В, ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" сплачувало за тарифами для першого класу напруги. Крім того, протягом останніх чотирьох років договірних взаємовідносин позивач належав до споживачів першого класу напруги.

1.3. Позивач також зазначав, що єдиним критерієм для визначення класу напруги є точка підключення та межа балансової належності з оператором системи, а будь-які інші характеристики мереж / підключення підприємства не можуть бути основою для визначення класу напруги. В акті розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін визначено, що мережі оператора системи, з яких підприємство отримує електричну енергію, підключено на ізоляторах 110 кВ п/с ЗХВ з ПЛ-110 кВ п/с ЗВА, та зазначена точка підключення є межею балансової належності з оператором системи, тобто оператор системи не обслуговує п/с ЗХВ всі інші мережі, які до них приєднані, не несе там втрати чи будь-які додаткові витрати Тому, на думку позивача, справедливо визначений перший клас напруги відповідає чинним нормативно-технічним документам та відображає фактичні витрати оператора системи на доставку електроенергії в точку підключення.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.04.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 у справі № 906/497/23, задоволено в повному обсязі позовні вимоги ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" до АТ "Житомиробленерго" про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішено визнати неправомірними дії АТ "Житомиробленерго" щодо нарахування ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" вартості послуги з розподілу електричної енергії за січень, лютий 2023 року та до дати ухвалення рішення за другим класом напруги.

Зобов`язано АТ "Житомиробленерго" здійснити перерахунок вартості наданої послуги з розподілу електричної енергії ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" в період за січень, лютий 2023 року та до дати ухвалення рішення відповідно до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 29.12.2018 № 102-В шляхом застосування тарифів для першого класу напруги.

2.2. Господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія", виходили з того, що відповідно до умов договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 29.12.2018 № 102-В (далі - договір від 29.12.2018 № 102-В), укладеного між АТ "Житомиробленерго" та ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія", та договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 15.06.2020 (далі - договір від 15.06.2020), укладеного між Фізичною особою - підприємцем Шолохом Валерієм Володимировичем (далі - ФОП Шолох В. В.) та АТ "Житомиробленерго", відсутня межа балансової належності у позивача з відповідачем (оператором системи) безпосередньо у зв`язку з тим, що відповідач здійснює розподіл електричної енергії позивачу через мережі ФОП Шолоха В. В., якому, у свою чергу, здійснює її розподіл відповідач на межі балансової належності за першим класом напруги.

2.3. Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу № 906/497/23 по суті позовних вимог, встановили, що на момент розгляду цієї справи договір від 29.12.2018 № 102-В є чинним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом; договір від 29.12.2018 № 102-В не визнано недійсним у встановленому законом порядку; матеріали справи не містять доказів про розірвання договору від 29.12.2018 № 102-В. З урахуванням викладеного господарські суди констатували, що договір від 29.12.2018 № 102-В є обов`язковим для належного виконання сторонами.

2.4. Враховуючи те, що між позивачем та відповідачем безпосередньо відсутня межа балансової належності, тобто позивач є споживачем, який не отримує електричну енергію від оператора системи розподілу безпосередньо, а є споживачем, який отримує електричну енергію від споживача, що є власником мереж, який, у свою чергу, отримує електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності за першим класом напруги, а за укладеним між позивачем та відповідачем договором від 29.12.2018 № 102-В ступінь напруги приєднання на об`єктах споживача визначено для позивача 110/10 кВ, що відповідає першому класу напруги, господарські суди попередніх інстанцій зазначили про неправомірність дій відповідача щодо нарахування позивачу вартості послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням тарифів для другого класу.

2.5. За наведених обставин господарські суди дійшли висновку про необхідність зобов`язання АТ "Житомиробленерго" здійснити перерахунок вартості наданої послуги з розподілу електричної енергії ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" шляхом застосування тарифів для першого класу напруги.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 та рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.04.2024 у справі № 906/497/23, до Верховного Суду звернулося АТ "Житомиробленерго" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія".

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, АТ "Житомиробленерго" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. АТ "Житомиробленерго", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. На думку АТ "Житомиробленерго", господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.

3.4. Крім того, АТ "Житомиробленерго" вважає, що в цьому випадку наявні правові підстави для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 910/8823/22, від 21.02.2024 у справі № 906/172/23, які застосовані апеляційним господарським судом.

3.5. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування:

- пункту 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 14.03.2018 № 312, де містяться визначення вжитих термінів, зокрема, "межа балансової належності" - точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування;

- додатку 31 до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1175, який доповнено постановою НКРЕКП від 09.12.2023 № 2321 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифу на послуги з передачі електричної енергії" в тій частині, що "клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності".

3.6. Скаржник також зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій порушили приписи статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не взяли до уваги докази, подані відповідачем, та не з`ясували обставини справи.

3.7. ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" вважає неправомірними дії АТ "Житомиробленерго" щодо нарахування позивачу вартості послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням тарифів для другого класу, оскільки позивач є споживачем, який не отримує електричну енергію від оператора системи розподілу безпосередньо, а є споживачем, який отримує електричну енергію від споживача, що є власником мереж, який, у свою чергу, отримує електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності за першим класом напруги. Крім того, за укладеним між позивачем та відповідачем договором від 29.12.2018 № 102-В ступінь напруги приєднання на об`єктах споживача визначено для позивача 110/10 кВ, що відповідає першому класу напруги.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 29.12.2018 між АТ "Житомиробленерго" (оператор системи) та ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" (споживач) шляхом подання заяви-приєднання укладено договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 102-В.

4.2. Відповідно до пункту 1 договору від 29.12.2018 № 102-В цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам як послуги оператора системи. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно із заявою-приєднанням, що є додатком 1 до договору.

4.3. Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, та є однаковими для всіх споживачів (пункт 1.2 договору від 29.12.2018 № 102-В).

4.4. Згідно з пунктом 2.1 договору від 29.12.2018 № 102-В оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом систем передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, та Кодексом систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.

4.5. Споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги оператора системи відповідно до додатку 4 "Порядок розрахунків" (пункт 2.3 договору від 29.12.2018 № 102-В).

4.6. Пунктами 5.1, 5.2 договору від 29.12.2018 № 102-В визначено, що ціною договору є вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на об`єкт (об`єкти) споживача, зазначені в паспорті точки (точок) розподілу за об`єктом споживача. Оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за цим договором здійснюється на поточний рахунок оператора.

4.7. Відповідно до пункту 5.3 договору від 29.12.2018 № 102-В тариф (ціна) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та строки оплати послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків".

4.8. Споживач оплачує послугу з розподілу (передачі) оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання споживач забезпечує оплату послуги з розподілу (передачі) або купує електричну енергію для власного споживання за двостороннім договором та на організованих сегментах ринку. Постачальник оплачує послугу з розподілу (передачу) оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання оплату послуги з розподілу (передачі) забезпечує постачальник (пункт 5.4 договору від 29.12.2018 № 102-В).

4.9. Згідно з підпунктами 1, 6 пункту 6.1 договору від 29.12.2018 № 102-В оператор системи зобов`язується виконувати умови цього договору, надавати споживачу інформацію про зміну тарифу (ціни) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії не пізніше ніж за двадцять днів до введення її в дію.

4.10. Відповідно до пункту 11.1 договору від 29.12.2018 № 102-В цей договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє протягом одного року, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднанні. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

4.11. Пунктами 12.1, 12.2, 12.7 договору від 29.12.2018 № 102-В передбачено, що інші умови можуть бути узгоджені сторонами в додатках до цього договору, які є невід`ємними частинами договору. Усі додатки, зміни та доповнення до цього договору оформлюються сторонами письмово в паперовій формі, підписуються уповноваженими особами обох сторін. Розбіжності щодо застосування тарифів вирішуються НКРЕКП.

4.12. Додатком 2 до договору від 29.12.2018 № 102-В (Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія") визначено, зокрема, ступінь напруги приєднання об`єктів споживача (позивача) (виробничі та офісні приміщення, комірка 52, комірка 3 за адресою: вул. Промислова, 10, м. Житомир - 110/10).

4.13. Згідно з додатком 3.1 до договору від 29.12.2018 № 102-В ("Перелік об`єктів, що живляться електроенергією від мереж енергосистеми", який підписано 16.12.2016) ступінь напруги приєднання на об`єктах споживача становить 10000/100, встановлено клас напруги - перший.

4.14. У пунктах 4, 5 додатку 4 до договору до договору від 29.12.2018 № 102-В ("Порядок розрахунків") погоджено, що оплата послуг, наданих оператором системи, здійснюється за тарифами, які встановлюються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи на послуги оператора системи оприлюднюються оператором системи в порядку та у строки, визначені нормативно-правовими актами. Споживач оплачує послугу з розподілу (передачі) оператору системи розподілу.

4.15. Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін встановлено, що межа розподілу балансової відповідальності за стан електромереж встановлюється між постачальником (відповідачем) і власником мереж (основним споживачем) на виході проводів із затискачів портальних натяжних гірлянд ізоляторів на крайніх порталах ЗРУ-110 кВ п/ст "ЗХВ" з ПЛ-110 кВ п/с "ЗВА" та з ПЛ-110 кВ п/с Житомирська. Межа розподілу балансової відповідальності між власником (основним споживачем) та споживачем (позивачем) встановлюється на кінцівках КЛ-10 кВ комірок 3 та 52 в 3ру 10 кВ п/ст ЗХВ в бік ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія".

4.16. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що основним споживачем, до технологічних електричних мереж якого приєднані електроустановки позивача, є ФОП Шолох В. В.

4.17. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 15.06.2020 між ФОП Шолохом В. В. як основним споживачем та АТ "Житомиробленерго" як користувачем було укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж, відповідно до пункту 1.1 якого основний споживач зобов`язався забезпечити технічну можливість доставки електричної енергії необхідного обсягу та рівня потужності (із забезпеченням якості, надійності та безперервності) власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб`єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач зобов`язався своєчасно сплачувати вартість послуг основного споживача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги згідно з умовами договору.

4.18. Відповідно до пункту 1.2 договору від 15.06.2020 перелік об`єктів споживачів, розподіл електричної енергії яким забезпечує користувач через мережі основного споживача, зазначені в додатку № 8.

4.19. Згідно з актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток № 2 до договору від 15.06.2020) межа балансової належності між користувачем (відповідачем) і основним споживачем (ФОП Шолох В. В.) встановлюється на виході проводу з натяжного затискача портальної відтяжної гірлянди ізоляторів 1 с.ш. 110 кB п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с ЗВА та 2 с.ш. 110 кВ п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с Житомирська.

4.20. Відповідно до додатку № 8 до договору від 15.06.2020 об`єкти позивача приєднані до мереж основного споживача ФОП Шолоха В. В. на I (першому) класі напруги.

4.21. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що 04.01.2022 в мережі "Інтернет" на вебсайті відповідача було опубліковано статтю "До уваги непобутових споживачів!!!". В цій статті було повідомлено про те, що згідно з постановою НКРЕКП від 25.08.2021 № 1431 з 01.01.2022 втратила чинність постанова НКРЕКП від 13.09.1998 № 1052, якою було затверджено Порядок визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги. Водночас з 01.01.2022 набрала чинності постанова НКРЕКП від 25.08.2021 №1430, якою внесено зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1175.

З урахуванням положень абзаців 2- 4 пункту 8.1 глави 8 Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії за ступенями напруги звернено увагу субспоживачів на те, що у випадку наявності в основного споживача, який відноситься до першого класу напруги, приєднаних до його мереж субспоживачів, що отримують електричну енергію на межі балансової належності між основним споживачем та субспоживачем зі ступенем напруги нижче 27,5 кВ, такі субспоживачі належать до другого класу напруги. Повідомлено про оприлюднення змін до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до вимог пункту 12.2 Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, а саме додатку 3.1 до договору: перший клас напруги визначається для споживачів на межі розподілу балансової належності із ступенем напруги 27,5 кВ та вище; другий клас напруги визначається для споживачів на межі балансової належності із ступенем напруги нижче 27,5 кВ.

4.22. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що АТ "Житомиробленерго" зверталося до позивача з листом від 23.12.2022, в якому пропонувало внести зміни до договору від 29.12.2018 № 102-В шляхом підписання додаткової угоди, долучивши при цьому не примірники додаткової угоди, а проект нового договору.

4.23. У відповідь на наведений лист позивач зазначив, що жодною зі сторін не було заявлено про припинення договору від 29.12.2018 № 102-В за місяць до закінчення строку його дії, а тому відсутні будь-які підстави для підписання інших договорів. Договір від 29.12.2018 № 102-В є дійсним і вважається таким, що продовжений автоматично на наступний 2023 рік. Позивач повернув лист від 23.12.2022 разом із проектом договору та додатками до нього без погодження.

4.24. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідач надіслав позивачу рахунок на оплату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії від 31.01.2023 №4658 та акт приймання-передачі від 31.01.2023 № 4658 за січень 2023 року на суму 99 049,31 грн, рахунок за послуги із забезпечення перетікань реактивної електроенергії від 31.01.2023 № 4659 та акт приймання-передачі від 31.01.2023 № 4659 за січень 2023 року на суму 2617,02 грн, а також рахунки на попередню оплату послуги з розподілу за лютий-квітень 2023 року.

4.25. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що в рахунку від 31.01.2023 № 4658 обсяг розподіленої електричної енергії не зазначено, діючі тарифи на розподіл (передачу) електричної енергії, за якими здійснюється розрахунок, - 1,43211 грн, тобто визначені для другого класу напруги, рахунок від 31.01.2023 № 4659 складено в розрізі послуги за одиницю ціною 2180,85 грн без ПДВ.

4.26. Позивач звертався до відповідача з листами від 08.02.2023, від 16.02.2023, в яких зазначав, що вважає наведені рахунки необґрунтованими, оскільки вони не відповідають умовам договору від 29.12.2018 № 102-В та договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії від 26.07.2019 № 102РЕ, які підписано між сторонами; просив виставити рахунки за послуги відповідно до обґрунтованих тарифів.

4.27. Відповідач на зазначені листи відповіді не надав, натомість направив позивачу попередження про припинення постачання (розподілу) електричної енергії від 21.02.2023 № 510/3897 у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань та заборгованістю позивача за послуги з розподілу та реактивну електроенергію.

4.28. У відповідь на наведене попередження позивач повідомив, що вважає дії відповідача протиправними, оскільки рахунки та акти не відповідають умовам договорів, а тому не були підписані та оплачені; позивач не відмовлявся від виконання взятих на себе зобов`язань при правильному застосуванні та вірному розрахунку ціни і суми до сплати відповідно до укладених між сторонами договорів, просив утриматися від припинення постачання електричної енергії та надати відповідь на раніше поставлені запитання щодо формування ціни, тарифів та належності підприємства до другого класу напруги.

4.29. Незважаючи на вимогу та прохання позивача надати обґрунтований розрахунок та аргументоване застосування тарифу, встановленого для другого класу напруги, відповідач направив на адресу позивача рахунок за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії від 28.02.2023 № 8303 та акт приймання-передачі від 28.02.2023 № 8303 за лютий 2023 року на суму 133 827,24 грн, а також рахунок на послуги із забезпечення перетікань реактивної електроенергії від 28.02.2023 № 8304 та акт приймання-передачі від 28.02.2023 № 8304 за лютий 2023 року на суму 3913,51 грн із застосуванням тарифу, встановлено для другого класу напруги.

4.30. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що позивач оплатив послуги з розподілу (передачі) електричної енергії за січень-березень 2023 року в сумах, вирахуваних за тарифом, встановленим для першого класу напруги, про що свідчать платіжні інструкції від 01.03.2023 на суму 56 804,58 грн, від 05.04.2023 на суму 23 717,41 грн.

4.31. Позивач, вважаючи неправомірними дії АТ "Житомиробленерго" щодо нарахування ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" вартості послуги з розподілу електричної енергії за січень, лютий 2023 року за другим класом напруги, звернувся до Господарського суду Житомирської області із цим позовом.

Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.3. Предметом позову в цій справі з урахуванням заяви про зміну предмета позову є вимоги ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" до АТ "Житомиробленерго" про визнання неправомірними дії АТ "Житомиробленерго" щодо нарахування ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" вартості послуги з розподілу електричної енергії за січень, лютий 2023 року та до дати ухвалення рішення за другим класом напруги; зобов`язання АТ "Житомиробленерго" здійснити перерахунок вартості наданої послуги з розподілу електричної енергії ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" в період за січень, лютий 2023 року та до дати ухвалення рішення відповідно до договору від 29.12.2018 № 102-В шляхом застосування тарифів для першого класу напруги.

5.4. Підставою позовних вимог, на думку ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія", є неправомірність дій АТ "Житомиробленерго" щодо нарахування ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" вартості послуги з розподілу електричної енергії за січень, лютий 2023 року за другим класом напруги, оскільки позивач належить до споживачів першого класу напруги.

5.5. Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини у цій справі між сторонами за договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 29.12.2018 № 102-В виникли у сфері роздрібного ринку електричної енергії, в яких відповідач є оператором системи розподілу, а позивач - субспоживачем електричної енергії (споживачем, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача).

5.6. Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам, з урахуванням інтересів споживачів, регулюються спеціальним Законом України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.08.2018 № 312.

5.7. За змістом частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

5.8. Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.9. Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків

5.10. Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

5.11. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

5.12. Господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія", виходили з того, що відповідно до умов договору від 29.12.2018 № 102-В, укладеного між АТ "Житомиробленерго" та ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія", та договору від 15.06.2020, укладеного між ФОП Шолохом В. В. та АТ "Житомиробленерго", відсутня межа балансової належності у позивача з відповідачем (оператором системи) безпосередньо у зв`язку з тим, що відповідач здійснює розподіл електричної енергії позивачу через мережі ФОП Шолоха В. В., якому, у свою чергу, здійснює її розподіл відповідач на межі балансової належності за першим класом напруги. При цьому господарські суди встановили, що за укладеним між позивачем та відповідачем договором від 29.12.2018 № 102-В ступінь напруги приєднання на об`єктах споживача визначено для позивача 110/10 кВ, що відповідає першому класу напруги.

5.13. АТ "Житомиробленерго" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі. АТ "Житомиробленерго", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1-3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.14. Пунктами 1- 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.15. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки в подібних правовідносинах, викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.

5.16. Верховний Суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.17. Верховний Суд також зазначає, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Подібний висновок викладений у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.18. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

5.19. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96- 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19. Подібний висновок також викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 906/447/23, від 05.09.2024 у справі № 906/600/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 30.04.2024 у справі № 918/775/23.

5.20. Верховний Суд з урахуванням критеріїв подібності правовідносин, визначених у пунктах 39, 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, проаналізувавши правовідносини у цій справі № 906/497/23 та у справі № 911/1359/22, на яку посилається скаржник, установив неподібність правовідносин у зазначених справах.

5.21. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, на яку посилається АТ "Житомиробленерго", ухвалена за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

5.22. Так, у справі № 911/1359/22, на яку посилається скаржник, позов був мотивований невиконанням Публічним акціонерним товариством "Центренерго" зобов`язань за двостороннім договором купівлі-продажу електричної енергії в частині повернення коштів за електричну енергію, що оплачена, однак відбір / відпуск якої у період з 01.03.2022 по 31.03.2022 Публічне акціонерне товариство "Центренерго" зменшило.

5.23. Отже, спір у справі № 911/1359/22, на яку посилається скаржник, виник щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення суми основного боргу, а також пені, 3 % річних та інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу електричної енергії.

5.24. Натомість у цій справі № 906/497/23, що розглядається, предметом позову є вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування вартості послуги з розподілу електричної енергії за другим класом напруги та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості наданої послуги з розподілу електричної енергії шляхом застосування тарифів для першого класу напруги.

5.25. При цьому спірні правовідносини у справі № 906/497/23, що розглядається, стосуються неправомірних, на думку ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія", дій АТ "Житомиробленерго" щодо нарахування вартості послуги з розподілу електричної енергії за другим класом напруги, оскільки, як вважав позивач, він належить до споживачів першого класу напруги.

5.26. Отже, справа № 911/1359/22, на яку посилається скаржник, суттєво відрізняється за предметом і підставами позовних вимог, установленими фактичними обставинами, змістом правовідносин та їх матеріально-правовим регулюванням від справи № 906/497/23, що розглядається. Відмінність предметів позовів, установлених фактичних обставин, матеріально-правового регулювання спірних правовідносин у цій справі № 906/497/23 та справі № 911/1359/22, на яку посилається скаржник, свідчать про неподібність правовідносин у цих справах.

5.27. Крім того, колегія суддів враховує, що в постанові Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 906/447/23 у подібних правовідносинах за позовом до АТ "Житомиробленерго" про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії та в постанові Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 906/600/23 у подібних правовідносинах за позовом до АТ "Житомиробленерго" про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії розглядалися подібні доводи АТ "Житомиробленерго" про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.

5.28. За результатами розгляду таких доводів АТ "Житомиробленерго" Верховний Суд у зазначених постановах дійшов висновку про неподібність правовідносин у справах № 906/447/23, № 906/600/23 та справі № 911/1359/22, на яку посилалося АТ "Житомиробленерго".

5.29. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.30. Оскільки правовідносини у справі № 906/497/23, що розглядається, та у справі № 911/1359/22, на яку посилається скаржник, є неподібними, то касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Житомиробленерго" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 та рішення Господарського суду Житомирської області від 17.04.2024 у справі № 906/497/23 в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, належить закрити.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.31. Верховний Суд зазначає, що згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

5.32. З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень із зазначених підстав касаційна скарга має містити обґрунтування щодо необхідності відступлення від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частину статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/12499/23, від 20.08.2024 у справі № 910/5614/23, від 09.04.2024 у справі № 336/44/18, від 12.03.2024 у справі № 910/6986/21.

5.33. Колегія суддів установила, що скаржник у касаційній скарзі зазначає про необхідність відступлення від висновків, застосованих апеляційним господарським судом, які викладені в постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 910/8823/22, про те, що для визначення другого класу напруги необхідна наявність межі балансової належності у споживача з оператором системи безпосередньо.

5.34. Скаржник також вважає, що в цьому випадку наявні правові підстави для відступлення від висновків, застосованих апеляційним господарським судом, які викладені в постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 910/8823/22:

"33. Враховуючи, що між позивачем та відповідачем безпосередньо відсутня межа балансової належності, а в укладеному між відповідачем та позивачем договорі № 15-007 встановлено напругу приєднання на об`єктах позивача 35 кВт, що відповідає першому класу напруги, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність дій відповідача з нарахування позивачу тарифу за послуги з розподілу електроенергії за другим класом напруги".

5.35. Із посиланням на наведені висновки Верховного Суду скаржник зазначає, що такі висновки суперечать значенню "межа балансової належності", яке визначено в пункті 1.12 ПРРЕЕ. Скаржник також зазначає, що "межа балансової належності" - це точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування. На думку скаржника, "межа балансової належності" не залежить від наявності чи відсутності межі балансової належності між оператором системи розподілу та споживачем, а залежить від того, де саме розпочинаються електроустановки споживача.

5.36. Перевіривши доводи скаржника про необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 910/8823/22, від 21.02.2024 у справі № 910/8823/22, Верховний Суд зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

5.37. Колегія суддів зазначає, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/12499/23, від 12.03.2024 у справі № 910/6986/21, від 05.09.2023 у справі № 921/750/21, від 11.04.2023 у справі № 916/4112/21.

5.38. Відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя; суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, тощо. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

5.39. Крім того, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 915/534/21, від 27.06.2023 у справі № 910/22039/21, від 20.06.2023 у справі № 917/504/22, від 18.07.2023 у справі № 910/2419/20.

5.40. Таким чином, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та постановах Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 910/11369/23, від 18.04.2023 у справі № 910/908/22, від 14.06.2023 у справі № 924/521/21, від 31.05.2023 у справі № 909/433/21.

5.41. При цьому в пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом Суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

5.42. Однак скаржник, зазначаючи про необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 910/8823/22, від 21.02.2024 у справі № 906/172/23, не навів вмотивованого обґрунтування щодо необхідності відступлення від таких висновків Верховного Суду, зокрема, не довів наявності причин для відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення).

5.43 Крім того, Верховний Суд звертає увагу на положення пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Проте у цьому випадку відсутнє неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення судами норм процесуального права.

5.44. Водночас зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення, не посилалися та не застосовували висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21.02.2024 у справі № 906/172/23, на які посилається скаржник.

5.45. Колегія суддів також зазначає, що Верховний Суд послідовно та неодноразово висловлював висновки про неправомірність дій відповідача з нарахування позивачам у кожній зі справ, на які посилається скаржник, тарифу за послуги з розподілу енергії за другим класом напруги, з урахуванням того, що між сторонами у кожній зі справ безпосередньо відсутня межа балансової належності, а в укладених договорах встановлено напругу приєднання на об`єктах позивача, що відповідає першому класу напруги. Такі висновки Верховного Суду є чіткими, зрозумілими, послідовними та сприяють однозначному застосуванню норм матеріального права. Подібні висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 906/447/23, від 05.09.2024 у справі № 906/600/23.

5.46. При цьому колегія суддів враховує, що в постанові Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 906/447/23 та в постанові Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 906/600/23 у подібних правовідносинах розглядалися доводи АТ "Житомиробленерго" про наявність правових підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 910/8823/22, від 21.02.2024 у справі № 906/172/23. За результатами розгляду таких доводів АТ "Житомиробленерго" Верховний Суд у зазначених постановах дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.01.2024 у справі № 910/8823/22, від 21.02.2024 у справі № 906/172/23.

5.47. Отже, Верховний Суд вважає, що в межах цієї справи відсутні правові підстави для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 910/8823/22, від 21.02.2024 у справі № 906/172/23.

5.48. Тому наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.49. Пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.50. Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

5.51. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.

5.52. Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 910/6141/22, від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.

5.53. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування:

- пункту 1.1.2 ПРРЕЕ, які затверджені постановою НКРЕКП, від 14.03.2018 № 312, де містяться визначення вжитих термінів, зокрема, "межа балансової належності" - точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування;

- додатку 31 до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1175, який доповнено постановою НКРЕКП від 09.12.2023 № 2321 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифу на послуги з передачі електричної енергії" в тій частині, що "клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності".

5.54. Перевіривши та надавши оцінку доводам АТ "Житомиробленерго", колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини у цій справі виникли у сфері роздрібного ринку електричної енергії.

5.55. Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулюються спеціальним Законом України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.08.2018 № 312.

5.56. Згідно із частиною 5 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".

5.57. Частиною 4 статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.

5.58. Відповідно до частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

5.59. Додатком 3 до ПРРЕЕ є типовий договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Пунктами 1.1 та 1.2 цього договору визначено, що договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам як послуги оператора системи та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно із заявою-приєднанням. Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" і ПРРЕЕ та є однаковими для всіх споживачів.

5.60. Відповідно до пункту 2.1.2 глави 2.1 розділу ІІ ПРРЕЕ оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.

5.61. Згідно з пунктом 2.1.12 ПРРЕЕ невід`ємними частинами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є: 1) паспорти точок розподілу, акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) заява-приєднання у разі її надання споживачем; 3) інші додатки, оформлені сторонами за взаємною згодою.

5.62. Ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки є споживач. Споживачі укладають договір споживача про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності чинного паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи (пункт 2.1.3 ПРРЕЕ).

5.63. Як вже зазначалося, договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання.

5.64. Водночас пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ передбачено, що укладення, внесення змін, продовження дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами (тобто і договору про надання послуг з розподілу електричної енергії), здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

5.65. Верховний Суд зазначає, що поняття "межа балансової належності", викладено в пункті 1.1.2 ПРРЕЕ. Межа балансової належності - це точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування. Колегія суддів зазначає, що поняття "межа балансової належності" чітко та однозначно сформульоване у ПРРЕЕ, не викликає його неоднозначного розуміння, та, відповідно, підлягає встановленню з урахуванням обставин кожної конкретної справи на підставі оцінки поданих сторонами доказів. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 906/447/23, від 05.09.2024 у справі № 906/600/23.

5.66. Водночас у Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженому постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1175, визначено, що клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності. Тому обставини встановлення класу напруги споживачу з урахуванням межі балансової належності підлягають встановленню з урахуванням обставин кожної конкретної справи на підставі оцінки поданих сторонами доказів. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 906/447/23, від 05.09.2024 у справі № 906/600/23, від 20.06.2024 у справі №906/835/23.

5.67. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, правовідносини між позивачем та відповідачем урегульовані укладеним між ними договором від 29.12.2018 № 102-В.

5.68. Станом на дату укладення сторонами договору від 29.12.2018 № 102-В діяв Порядок визначення класів споживачів, затверджений постановою НКРЕКП від 13.08.1998 № 1052 (в редакції, чинній на момент укладення договору від 29.12.2018 № 102-В), який був обов`язковим для застосування всіма ліцензіатами з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом при укладенні із споживачами договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

5.69. Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку основний споживач - це споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам; субспоживач - це споживач, якому електрична енергія постачається постачальником електричної енергії через мережі електропередавальних організацій та технологічні електричні мережі основного споживача, до мереж якого приєднані електроустановки споживача (субспоживача).

5.70. Відповідно до пункту 3 Порядку визначення класів споживачів споживачі електричної енергії розподіляються на два класи. До 1 класу належать, зокрема, споживачі, які отримують електричну енергію від мереж оператора системи розподілу на електроустановки споживача на межі балансової належності із ступенем напруги 27,5 кВт та вище; до 2 класу належать споживачі, які отримують електричну енергію на межі балансової належності із ступенем напруги нижче 27,5 кВт, крім випадків, передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку.

5.71. Підпунктом 1 пункту 5 Порядку визначення класів споживачів передбачено, що за класом в точці (точках) продажу електричної енергії основному споживачу незалежно від ступеня напруги на межі балансового розподілу електричних мереж основного споживача та субспоживача у випадку, якщо відшкодування основному споживачу вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії субспоживачу, здійснюється субспоживачем відповідно до договору між основним споживачем та субспоживачем.

5.72. 01.01.2022 набрала чинності постанова НКРЕКП від 25.08.2021 № 1430, якою внесено зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1175. Зокрема, пункт 8.1 глави 8 доповнено трьома новими абзацами такого змісту:

"Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою 27,5 кВт та вище, а також споживачі, приєднані до шин електростанцій (за винятком суб`єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), відносяться до 1 класу напруги.

Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою нижче 27,5 кВт, відносяться до 2 класу напруги.

Клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності".

5.73. Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу № 906/497/23 по суті позовних вимог, установили, що ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" є субспоживачем, і його електроустановки приєднані до технологічних електричних мереж ФОП Шолоха В. В., який є основним споживачем. Тобто відповідач здійснює розподіл електричної енергії позивачу через мережі ФОП Шолоха В. В., якому, у свою чергу, здійснює її розподіл відповідач на межі балансової належності за першим класом напруги.

5.74. Господарські суди також установили, що в додатку № 3.1 "Перелік об`єктів, що живляться електроенергією від мереж енергосистеми" до договору від 29.12.2018 № 102-В сторони визначили, що об`єкти позивача за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 10, належать до першого класу напруги.

5.75. Крім того, додатком № 8 до договору від 15.06.2020 визначено, що ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" належить до споживачів за першим класом напруги.

5.76. Згідно з актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток № 2 до договору від 15.06.2020) межа балансової належності між користувачем (відповідачем) і основним споживачем (ФОП Шолох В. В.) встановлюється на виході проводу з натяжного затискача портальної відтяжної гірлянди ізоляторів 1 с.ш. 110 кB п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с ЗВА та 2 с.ш. 110 кВ п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с Житомирська.

5.77. Верховний Суд зазначає, що класом напруги називають чисельне значення напруги, яке застосовується в електричних мережах для передачі енергії споживачам; критерієм розмежування класів споживачів є ступінь напруги на межі балансової належності між мережею оператора системи розподілу та споживачем. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 906/447/23, від 05.09.2024 у справі № 906/600/23.

5.78. Оскільки господарські суди встановили, що між позивачем та відповідачем безпосередньо відсутня межа балансової належності, а позивач є споживачем, який не отримує електричну енергію від оператора системи розподілу безпосередньо, а є споживачем, що отримує електричну енергію від споживача, який є власником мереж, що, в свою чергу, отримує електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності за першим класом напруги згідно з договором від 15.06.2020, а за укладеним між позивачем та відповідачем договором від 29.12.2018 № 102-В ступінь напруги приєднання на об`єктах споживача відповідає першому класу напруги, то господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про неправомірність дій відповідача щодо нарахування позивачу вартості послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням тарифів для другого класу. Крім того, господарські суди врахували, що Порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 25.08.2021 № 1430, який діяв з 01.01.2022, не передбачено порядку визначення класів для субспоживачів електричної енергії.

5.79. З урахуванням викладеного Верховний Суд не установив неправильного застосування господарськими судами норм матеріального права, а тому наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.80. Скаржник зазначає, що господарські суди порушили приписи статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не взяли до уваги докази, подані відповідачем, та не з`ясували обставини справи.

5.81. Перевіривши такі доводи АТ "Житомиробленерго", Верховний Суд визнає їх необґрунтованими з огляду на таке.

5.82. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.83. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.84. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.85. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 13.06.2024 у справі № 906/392/23, від 13.06.2024 у справі № 906/211/23, від 14.05.2024 у справі № 916/2779/23.

5.86. Крім того, скаржник, зазначаючи про те, що господарські суди не взяли до уваги докази, не вказує, які саме, на його думку, докази залишилися поза увагою судів, та яким чином це вплинуло та результат вирішення цієї справи.

5.87. Водночас Верховний Суд не встановив порушення господарськими судами попередніх інстанцій приписів процесуального законодавства, зокрема, і статті 86 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

5.88. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

5.89. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами із правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.

5.90. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень про задоволення позову ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія".

5.91. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 та рішення Господарського суду Житомирської області від 17.04.2024 у справі № 906/497/23 в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" залишити без задоволення.

3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 та рішення Господарського суду Житомирської області від 17.04.2024 у справі № 906/497/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак