Постанова

від 02.10.2024 по справі 910/11857/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Київ

Справа № 910/11857/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 (колегія суддів: Отрюх Б. В., Поляков Б. М., Остапенко О. М.) та рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 (суддя Ващенко Т. М.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Юрій Вікторович про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню,

за участю представника відповідача - Приходька Я. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У серпні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - Авіакомпанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - Аеропорт) про визнання такими, що не підлягають виконанню, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Юрієм Вікторовичем (далі - приватний нотаріус Каплун Ю. В.) виконавчих написів: 1) від 24.04.2020, зареєстрованого у реєстрі за № 1254, 2) від 14.05.2020, зареєстрованих у реєстрі за №№ 1442, 1443, 1444, 3) від 21.05.2020, зареєстрованого у реєстрі за № 519, 4) від 11.06.2020, зареєстрованих у реєстрі за №№ 1759, 1760, 1761, 5) від 26.06.2020, зареєстрованих у реєстрі за №№ 2014, 2015, 6) від 30.07.2020 зареєстрованих у реєстрі за №№ 2599, 2597, 2600, 2601, 2602, 2603 (далі - оспорювані виконавчі написи), з посиланням на положення статей 612, 613 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 87 Закону України "Про нотаріат", статті 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні".

2. Позовна заява аргументована тим, що: 1) векселі, на яких вчинено оспорювані виконавчі написи, належним чином не опротестовані приватним нотаріусом Каплуном Ю. В., оскільки нотаріус не перевірив фактів пред`явлення відповідачем векселів до сплати позивачу та належним чином не пред`являв позивачу вимог про їх оплату; 2) умова про сплату процентів за векселями є ненаписаною; 3) Авіакомпанія не прострочила оплати за векселями і зобов`язання з оплати векселів не є безспірними.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 01.06.2009 між Авіакомпанією та Аеропортом укладено угоду про наземне обслуговування, додаткову угоду від 08.02.2013 № 26 до цієї угоди, за умовами яких відповідач зобов`язався надати позивачеві послуги з представництва, управління та нагляду, на пероні, контролю за завантаженням, повідомленням та управлінням польотом, обслуговуванням вантажу та пошти, безпеки, наданням місць для базування повітряних суден типу Boeing 737, а позивач - прийняти та проводити оплату за надані послуги на умовах договору.

4. При цьому сторони погодили, що відповідно до пункту 5.12 додаткової угоди перевізник має право за згодою з обслуговуючою компанією здійснювати розрахунки за надані послуги векселем. Порядок та умови взаєморозрахунків векселями будуть визначатися в окремих протоколах, оформлених сторонами належним чином.

5. Протягом вересня 2019 року-березня 2020 року позивач видав відповідачеві прості процентні векселі:

- від 10.09.2019 серії АА № 2498507 зі строком платежу 02.04.2020, номінальною вартістю 25 000 000 грн, зі сплатою 19 % річних;

- від 10.09.2019 серії АА № 2498508 зі строком платежу 09.04.2020, номінальною вартістю 25 000 000 грн, зі сплатою 19 % річних;

- від 10.09.2019 серії АА № 2498509 зі строком платежу 16.04.2020, номінальною вартістю 25 000 000 грн, зі сплатою 19 % річних;

- від 10.09.2019 серії АА № 2498510 зі строком платежу 23.04.2020, номінальною вартістю 25 000 000 грн, із сплатою 17,5 % річних;

- від 10.12.2019 серії АА № 2498515 зі строком платежу 13.05.2020, номінальною вартістю 25 000 000 грн, зі сплатою 17,5 % річних;

- від 10.12.2019 серії АА № 2498516 зі строком платежу 20.05.2020, номінальною вартістю 35 000 000 грн, зі сплатою 17,5 % річних;

- від 10.12.2019 серії АА № 2498517 зі строком платежу 26.05.2020, номінальною вартістю 35 000 000 грн, зі сплатою 17,5 % річних;

- від 10.12.2019 серії АА № 2498518 зі строком платежу 28.05.2020, номінальною вартістю 35 000 000 грн, зі сплатою 17,5 % річних;

- від 10.12.2019 серії АА № 2498519 зі строком платежу 03.06.2020, номінальною вартістю 35 000 000 грн, зі сплатою 17,5 % річних;

- від 10.12.2019 серії АА № 2498520 зі строком платежу 10.06.2020, номінальною вартістю 35 000 000 грн, зі сплатою 17,5 % річних;

- від 06.03.2020 серії АА № 2498539 зі строком платежу 17.06.2020, номінальною вартістю 35 000 000 грн, зі сплатою 13 % річних;

- від 06.03.2020 серії АА № 2498540 зі строком платежу 24.06.2020, номінальною вартістю 35 000 000 грн, зі сплатою 13 % річних;

- від 06.03.2020 серії АА № 2498541 зі строком платежу 01.07.2020, номінальною вартістю 30 000 000 грн, зі сплатою 13 % річних;

- від 06.03.2020 серії АА № 2498542 зі строком платежу 08.07.2020, номінальною вартістю 35 000 000 грн, зі сплатою 13 % річних;

- від 06.03.2020 серії АА № 2498543 зі строком платежу 15.07.2020, номінальною вартістю 35 000 000 грн, зі сплатою 13 % річних;

- від 06.03.2020 серії АА № 2498544 зі строком платежу 22.07.2020, номінальною вартістю 35 000 000 грн, із сплатою 13 % річних.

6. Загальна номінальна вартість виданих Авіакомпанією Аеропорту векселів становить 500 000 000 грн.

7. Наведені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями векселів, актами приймання-передачі векселів від 10.09.2019, від 10.12.2019, від 06.03.2020, протоколами нарад щодо заборгованості Авіакомпанії перед Аеропортом від 10.09.2019, від 10.12.2019, від 06.03.2020 та не заперечуються сторонами.

8. За заявою Аеропорту приватним нотаріусом Каплуном Ю. В. на підставі протестів зазначених векселів у неплатежі було вчинено виконавчі написи, а саме: від 24.04.2020, зареєстрований в реєстрі за № 1254; від 14.05.2020, зареєстровані в реєстрі за №№ 1442, 1443, 1444; від 21.05.2020 зареєстрований в реєстрі за № 1519; від 11.06.2020, зареєстровані в реєстрі за №№ 1759, 1760, 1761; від 26.06.2020, зареєстровані в реєстрі за №№ 2014, 2015; від 30.07.2020 зареєстровані в реєстрі за №№ 2600, 2602, 2603, 2601, 2599, 2597, про стягнення з позивача на користь відповідача за векселями з урахуванням процентів загалом 536 087 815,32 грн.

9. З тексту усіх пред`явлених до протесту векселів убачається, що місцем платежу за кожним із них є: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, Акціонерне товариство "Укрексімбанк" (далі - АТ "Укрексімбанк").

10. Пред`явлення цих векселів до сплати векселедавцем та пред`явлення вимог про їх оплату нотаріусом було здійснено за зареєстрованим місцезнаходженням векселедавця у м. Києві на вул. Лисенка, 4 та за місцезнаходженням його головного офісу у м. Києві на Харківському шосе, 201-203.

11. Наявні у справі листи Аеропорту від 22.06.2020 №№ 01-22-228, 01-22-244, 01-22-245, 01-22-246, 01-22-247, 01-22-248 та АТ "Укрексімбанк" від 03.07.2020 № 0002000/15388-20 підтверджують, що АТ "Укрексімбанк" не є особливим платником за виданими позивачем векселями.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

12. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 (суддя Паламар П. І.) позов задоволено повністю; визнано такими, що не підлягають виконанню, оспорювані виконавчі написи.

13. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 (колегія суддів: Попікова О. В., Євсіков О. О., Корсаков В. А.) рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 скасоване, прийнято нове судове рішення, яким у позові відмовлено.

14. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2021 (колегія суддів: Чумак Ю. Я., Дроботова Т. Б., Багай Н. О.) рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 та постанову Північного апеляційного Господарського суду від 07.06.2021 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

15. За наслідками нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 позов Авіакомпанії до Аеропорту задоволено повністю, визнано такими, що не підлягають виконанню, виконавчі написи, вчинені приватним нотаріусом Каплуном Ю. В.:

- від 24.04.2020 зареєстрований в реєстрі за № 1254;

- від 14.05.2020 зареєстровані в реєстрі за №№ 1442, 1443, 1444;

- від 21.05.2020 зареєстрований в реєстрі за № 1519;

- від 11.06.2020 зареєстровані в реєстрі за №№ 1759, 1760, 1761;

- від 26.06.2020 зареєстровані в реєстрі за №№ 2014, 2015;

- від 30.07.2020 зареєстровані в реєстрі за №№ 2600, 2602, 2603, 2601, 2599, 2597.

16. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 залишене без змін.

17. Судові рішення мотивовані тим, що суми заборгованості за оспорюваними виконавчими написами не є безспірними, оскільки включають як суми основного боргу за векселями, так і процентів річних, умови про нарахування яких є ненаписаними.

Короткий зміст касаційної скарги

18. 17.07.2024 Аеропорт через підсистему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове - про відмову у позові.

19. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначивши про те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 ухвалені з порушенням норм процесуального права (статей 73- 76, 78, 79, 86, 236 ГПК України) та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме:

- частин першої, другої, сьомої статті 193 Господарського кодексу України,

- статей 15, 16, 18, 629 ЦК України,

- статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок",

- статті 3 Закону України "Про виконавче провадження",

- статей 34, 39, 50, 87- 89 Закону України "Про нотаріат",

- статей 5, 33, 75- 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон),

- Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок № 296/5).

20. Узагальнено позиція скаржника зводиться до того, що судами не було враховано, що видані Авіакомпанією спірні векселі є векселями зі строком платежу за пред`явленням, які не можуть бути пред`явлені для платежу раніше визначеної дати, а отже зазначення у них відсоткової ставки, яка нараховується від дати їх видачі, відповідає вимогам законодавства та змісту додаткової угоди від 08.02.2013 № 26 до Додатку В.

21. Скаржник посилається також на суперечливу поведінку позивача, який спочатку запропонував розраховуватися за надані відповідачем послуги шляхом передання простих векселів з нарахуванням відсотків, протягом тривалого часу емітував такі векселі та передавав їх відповідачу за актами приймання-передачі, а потім, незважаючи на попереднє визнання суми боргу разом з відсотками та відображенням повної заборгованості у свої фінансовій звітності, - поставив під сумнів безспірність вимог, які витікають із виданих ним векселів, зазначивши про ненаписанність (нікчемність) умови щодо процентів.

22. Аеропорт зазначає, що суди безпідставно скасували виконавчі написи не лише в частині процентів річних (про що зазначала у позові Авіакомпанія), але і в частині номінальної вартості векселів, безспірність якої судами не встановлювалася.

23. У встановлений судом касаційної інстанції строк відзиви на касаційну скаргу від учасників справи не надходили.

Позиція Верховного Суду

24. Згідно із частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

26. Аеропорт підставою касаційного оскарження зазначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, які наведені у касаційній скарзі, зокрема, норм Уніфікованого закону та Порядку № 296/5.

27. У постанові Верховного Суду від 04.11.2021 у цій справі № 910/11857/20 сформульовано такі висновки: "46. За змістом статті 33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред`явленням; у визначений строк від пред`явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

47. Статтею 5 Уніфікованого закону встановлено, що у переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред`явлення або у визначений строк після пред`явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною. Відсоткова ставка повинна бути зазначена у векселі. При відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною. Відсотки нараховуються від дати видачі переказного векселя, якщо не вказана інша дата.

48. Частиною 2 статті 77 Уніфікованого закону передбачено, що до простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10).

Отже, умову щодо нарахування процентів на номінальну вартість векселя може бути включена до тексту лише тих векселів, які містять термін платежу "за пред`явленням" або "у визначений строк від пред`явлення". Уніфікований закон не забороняє включення умови щодо нарахування відсотків у векселі з іншим терміном платежу. Однак у цьому випадку така умова буде нікчемною, а з погляду Уніфікованого закону - ненаписаною.

З урахуванням системного аналізу змісту статей 5, 33, 75, 77 Уніфікованого закону колегія суддів дійшла висновку, що зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: умову щодо нарахування процентів на номінальну вартість векселя може бути включено до тексту лише тих векселів, які містять термін платежу "за пред`явленням" або "у визначений строк від пред`явлення", включення умови щодо нарахування відсотків у векселі з іншим терміном платежу слід вважати ненаписаною (нікчемною).

49. Апеляційна інстанція, спростовуючи доводи позивача стосовно того, що на векселі видані позивачем зі строком платежу на визначену дату, не можуть нараховуватися відсотки, зазначила, що позивач сам вказав у простому векселі про здійснення платежу на суму, а також чітко визначений розмір відсотків річних (19%, 17,5%, 13%). Однак, колегія суддів вважає, що такі висновки апеляційного суду не відповідають вимогам статей 5, 33, 75, 77 Уніфікованого закону. В той же час, суд першої інстанції, задовольняючи позов з інших мотивів, також не встановив такий обов`язковий реквізит виданих позивачем векселів як "строк платежу" з урахуванням положень статті 33 Уніфікованого закону".

28. Скаржник посилається на зазначені висновки Верховного Суду та вважає, що відповідно до змісту векселів вони видані зі строком платежу за пред`явленням, в яких позивач (векселедавець) встановив, що вони не можуть бути пред`явлені для платежу не раніше визначеної дати (стаття 34 Уніфікованого закону).

29. Скаржник вказує на те, що пунктом 5.12 параграфу 5 додатку В (в редакції додаткової угоди від 08.02.2013 № 26) передбачено, що позивач має право, за згодою з відповідачем, здійснювати розрахунки за надані послуги векселем; порядок та умови взаєморозрахунків за векселями будуть визначатися в окремих протоколах, оформлених сторонам належним чином. Посилається також на протоколи наради щодо заборгованості Авіакомпанії перед Аеропортом від 10.09.2019, 10.12.2019, 06.03.2020, які відповідно до їх змісту є невід`ємними частинами додатку В. На думку скаржника, ці документи доводять домовленість сторін про те, що векселі видані з умовою про нарахування відсотків на номінальну вартість та зі строком платежу за пред`явленням, які можуть бути пред`явлені для платежу не раніше визначеної дати.

30. Колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника і звертає увагу на наступне.

31. Цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам (частина перша статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) .

32. Вексель належить до боргових цінних паперів, тобто до цінних паперів, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов`язання (частина п`ята статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").

33. Відповідно до частини першої статті 14 цього Закону вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

34. Отже, видача векселя є абстрактним правочином, дійсність якого не залежить від його каузи, а юридична сила векселя не залежить від підстав його видачі. Відповідно права та обов`язки, що виникають із векселя, визначаються виключно змістом самого векселя в межах, встановлених законом, і не визначаються ані змістом договорів, укладених сторонами, ані змістом інших домовленостей сторін чи їх попередньою чи подальшою поведінкою.

35. Відповідно до статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем. Особи, винні в порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно із законом.

36. Отже, видача векселя на порушення статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" не тягне недійсність векселя, а тягне відповідальність згідно із законом.

37. Крім того, вексель є об`єктом цивільного обороту, який може передаватися третім особам, зокрема шляхом індосаменту (статті 11, 77 Уніфікованого закону). Уявлення про те, що права та обов`язки сторін за векселем можуть визначатися договором між сторонами чи іншими обставинами, а не змістом самого векселя, не відповідає системному тлумаченню Уніфікованого закону.

38. З цих же причин колегія суддів відхиляє як висновки судів попередніх інстанцій, так і доводи скаржника про те, що боржник в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис, зокрема з підстави неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

39. Суди першої та апеляційної інстанцій послалися на те, що боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

40. Зазначені вище висновки, які були застосовані судами у даній справі, були сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19). Водночас у зазначеній справі вирішувався спір про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого на підставі статті 33 Закону України "Про іпотеку" в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому договір про встановлення іпотеки, як і кредитний договір, виконання за яким забезпечувалося іпотекою, є не абстрактними, а каузальними правочинами. Тому справа № 137/1666/16-ц не є подібною до справи, що переглядається, а відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду були застосовані судами у цій справі помилково.

41. Отже, вирішення спору у цій справі не залежить від того, чи існувала заборгованість позивача перед відповідачем на час видачі векселів чи вчинення виконавчих написів нотаріусом. Суди лише мали встановити, чи підлягали векселі оплаті відповідно до умов самих векселів та в яких саме сумах.

42. На думку скаржника, у виданих позивачем векселях міститься відсоткова ставка, відповідно до якої відсотки нараховувалися від дати видачі простого векселя, а отже, умова щодо сплати відсотків за векселями відповідає вимогам чинного законодавства.

43. У контексті посилань скаржника щодо правомірності нарахування відсотків колегія суддів звертає увагу на таке.

44. Відповідно до статті 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. Він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред`явленням не може бути пред`явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред`явлення починається від зазначеної дати.

45. Відповідно до статті 5 Уніфікованого закону у переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред`явлення або у визначений строк після пред`явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною. Відсоткова ставка повинна бути вказана у векселі; при відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною. Відсотки нараховуються від дати видачі переказного векселя, якщо не вказана інша дата.

46. Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону такі самі правила застосовуються і до простих векселів.

47. Тому колегія суддів погоджується з тим, що векселедавець може встановити у векселі, що він підлягає оплаті при його пред`явленні, але вексель не може бути пред`явлений для платежу раніше визначеної дати. При цьому векселедавець може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки.

48. Водночас колегія суддів не погоджується з тим, що векселедавець може встановити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки з дня видачі векселя, якщо його умовами передбачено, що він підлягає оплаті за пред`явленням, але не раніше визначеної дати.

49. У даному випадку слід застосовувати положення статті 5 Уніфікованого закону, відповідно до якого відсотки нараховуються від дати видачі переказного векселя, якщо не вказана інша дата. Якщо за умовами векселя він не може бути пред`явлений для платежу раніше визначеної дати, то така дата і є вказаною іншою датою, про яку йдеться в наведеному положенні статті 5 Уніфікованого закону.

50. Якщо векселедавець має на увазі, що він сплатить векселедержателю суму свого боргу з відсотками, нарахованими з дня видачі векселя (чи з іншої дати до дня платежу), то він нараховує відсотки, які підлягають сплаті на дату, раніше якої пред`явлення векселя для платежу не допускається, та вказує суму свого боргу разом з нарахованими відсотками як суму, яка підлягає сплаті за векселем. Саме за такого тлумачення наведених положень Уніфікованого закону досягається правова визначеність умов векселя, доступна для однозначного розуміння як самими сторонами, так і можливими наступними векселедержателями, яким невідомі наміри сторін при видачі векселя.

51. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що положення статті 5 Уніфікованого закону розраховані на правомірну несплату векселедавцем коштів за векселем доти, доки векселедержатель не пред`явить вексель для платежу. Саме в цьому випадку векселедавець сплачує відсотки за час з дати видачі векселя, якщо не вказана інша дата, до дати пред`явлення векселя для платежу. За правовою природою такі відсотки є не санкцією (відповідальністю), а платою за надане благо: можливість правомірно не сплачувати кошти, доки цього не зажадає векселедержатель. Отже, стаття 5 Уніфікованого закону є регулятивною і не може застосовуватися в охоронних відносинах, зокрема за час після дати пред`явлення векселя для платежу (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18, пункти 53, 54), від 04.2020 у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19, пункт 6.19), від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22, пункти 96, 97)).

52. Тому колегія суддів дійшла висновку, що векселедавець може встановити у векселі, що він підлягає оплаті при його пред`явленні, але вексель не може бути пред`явлений для платежу раніше визначеної дати, і може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. При цьому такі відсотки нараховуються з дня, наступного за датою, раніше якої вексель не може бути пред`явленим для платежу, до дати пред`явлення векселя для платежу.

53. Суди попередніх інстанцій зазначили, що в усіх векселях, вчинення виконавчих написів на яких оскаржується в цій справі, містяться чітко визначені дати платежів, тобто за статтею 33 Уніфікованого закону вони відносяться до виду за строком платежу: "на визначену дату". У зв`язку з цим, застосовуючи висновки, сформульовані у постанові Верховного Суду від 04.11.2021 у цій справі, суди дійшли висновку, що умова щодо нарахування процентів на номінальну вартість векселя є ненаписаною.

54. Колегія суддів вважає такі висновки передчасними, оскільки судами попередніх інстанцій не виконано вказівки Верховного Суду, сформульовані у зазначеній постанові. Так, направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 у цій справі вказав на неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, зокрема самих векселів на предмет їх терміну платежу. Всупереч цим вказівкам суди попередніх інстанцій при новому розгляді справи не провели такого дослідження та не встановили змісту положень векселів, які стосуються строків пред`явлення векселів для платежу. Суди також не обґрунтували причин відхилення тлумачення цих положень як таких, що передбачають оплату при їх пред`явленні, але не раніше визначених дат, на чому наполягає скаржник. Суди мали дослідити зміст відповідних положень векселів і надати їм тлумачення з точки зору розумного стороннього спостерігача, чого суди не зробили.

55. Крім того, дійшовши висновку про те, що умови векселів про нарахування відсотків є ненаписаними, суди задовольнили позовні вимоги повністю, визнали такими, що не підлягають виконанню, виконавчі написи в цілому, у тому числі і в частині стягнення номінальних сум векселів, жодним чином не обґрунтувавши задоволення позовних вимог у цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

57. За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

58. Беручи до уваги те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки не встановили змісту положень векселів, які стосуються строків пред`явлення векселів для платежу, а також враховуючи передбачені частиною другою статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, судові рішення попередніх інстанцій, ухвалені за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

59. Під час нового розгляду справи судам слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Судові витрати

60. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі 910/11857/20 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач