Ухвала

від 09.10.2024 по справі 201/10895/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/10895/24

Провадження № 2/201/4023/2024

УХВАЛА

про витребування доказів

09 жовтня 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, Драбинівської сільської громади Полтавського району Полтавської області (третя особа Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Орловська Валентина Георгіївна) про визнання права власності у порядку спадкування -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, Драбинівської сільської громади Полтавського району Полтавської області (третя особа Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Орловська В.Г.) про визнання права власності у порядку спадкування.

Представник відповідачаМаріупольської міськоїради Донецькоїобласті Бойченко В.С.(дієна підставідовіреності від25.11.2021р.) в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Правом на відзив представник відповідача не користуватиметься та просив прийняти рішення по справі на розсуд суду.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Відповідно до положень ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розгляд справи відбувається за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а також з метою недопущення порушення прав та законних інтересів сторін, постала необхідні у витребуванні доказів з ініціативи суду, з таких підстав.

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Маріупольської міської ради, Драбинівської сільської громади Полтавського району Полтавської області (третя особа Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Орловська В.Г.) про визнання права власності у порядку спадкування. В поданому позові ОСОБА_1 просить суд:

-визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на земельну частку (пай), розміром 3,83 умовних кадастрових гектари, що перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства імені Леніна Новосанжарівського району Полтавської області;

-визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що його бабуся ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть, видане Шевченківським відділом державної реєстрації цивільного стану у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 26.08.2022р., серії НОМЕР_1 , актовий запис № 108.

ОСОБА_3 єсином померлої ОСОБА_2 ,яка єєдиною спадкоємницеюза правомпредставлення,оскільки йогобатько ( ОСОБА_3 )помер довідкриття спадщини.Кровне спорідненняз померлимпідтверджується:копією свідоцтвапро народження ОСОБА_1 ,де йогобатьком записаний ОСОБА_3 ;Витягом зДержавного реєструактів цивільногостану громадян ОСОБА_3 ,де йогомати вказана ОСОБА_2 ;Витягом зДержавного реєструактів цивільногостану громадянпро державнуреєстрацію народження ОСОБА_3 ,де матір`юзаписана ОСОБА_2 , батьком ОСОБА_4 .

Чоловік його бабусі ОСОБА_2 ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого бабуся прийняла спадщину (свідоцтво про право на спадщину та номер № 7-159, виданого 30.03.2018р. Першою маріупольською державною нотаріальною конторою).

Факт смерті батька заявника підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 1514.

Факт смерті бабусі заявника підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 1678.

Після смерті бабусі заявника ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається з: квартири АДРЕСА_1 ; земельної частки (пай) розміром 3,83 умовних кадастрових гектари, що перебувають у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства імені Леніна Новосанжарівського району Полтавської області.

13.11.2023р. позивач звернувся до Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Орловської В.Г. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13.11.2023р. Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Орловською В.Г. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки позивачем був пропущений 6-ти місячний строк подання заяви про її прийняття; а також через відсутність документів, які підтверджують право власності спадкодавця та документів, що підтверджують родинні зв`язки.

Пізніше позивачзвернувся доСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції іззаявою провидачу дублікатузаповіту від25.01.2021р.,посвідченого приватнимнотаріусом Маріупольськогоокругу Донецькоїобласті СлащевимА.Г.Листом №35518/Г-2489/15.1від 24.07.2024р.надано відповідь,що нотаріальнадіяльність ОСОБА_5 не припинена,але фактичноним нездійснюється.Документи нотаріальногоділоводства таархів приватногонотаріуса СлащеваА.Г.до Донецькогообласного державногонотаріального архівуне передавались, відомості про стан збереження архіву відсутні.

За таких обставин, отримання дублікату заповіту у нотаріуса є неможливим, тому позивач звернувся з позовом до суду про визнання права власності в порядку спадкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (п. 3); сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4); запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (п. 5).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Завдання законодавця при регламентації конструкції доказування полягає у забезпеченні гармонічного поєднання активності сторін та суду в цивільному судочинстві. Активність сторін відбиває приватноправові засади змагального процесу, а активність суду публічно-правовий інтерес у ефективності відправлення правосуддя. Можливість збирання доказів судом за власною ініціативою за чинним ЦПК України мають обґрунтовуватися не виключно через призму змагальності, однак і з урахуванням принципу пропорційності в контексті завдань та мети цивільного судочинства. Положення процесуального законодавства щодо можливості витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства. Необхідність збереження відповідного балансу прямо випливає із норми, що регулює завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.). Принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип покликаний надати можливість учасникам правовідносин передбачити результати своїх дій, набуття відповідних прав та обов`язків. Це передбачає і прогнозованість судових рішень за результатами розгляду спорів.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до матеріалів справи, 13.11.2023р. позивач звернувся до Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Орловської В.Г. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

При цьому, 13.11.2023р. Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Орловською В.Г. була заведена спадкова справа № 33/2023 після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З метоюповного івсебічного розглядуданої справи,суд вважаєза необхідневитребувати відПриватного нотаріусаІвано-Франківськогоміського нотаріальногоокругу ОрловськоїВ.Г. належним чиномзавірену копіюспадкової справи№ 33/2023,заведену післясмерті ОСОБА_2 ,померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76 - 84, 223, 260 - 261, 353 - 354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Витребувати від Приватного нотаріусаІвано-Франківськогоміського нотаріальногоокругу ОрловськоїВалентини Георгіївни (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд. 32) завірену належним чином копію спадкової справи № 33/2023, заведену після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснити особі, у якої суд витребує докази, що відповідно до положень ст. 84 ЦПК України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду та суд може також уповноважити заінтересовану особу, яка бере участь у справі, на одержання таких доказів для представлення його суду.

Особа, яка не має можливості подати доказ, який витребує суд, або не має можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язана повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, встановлені законом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати суду докази.

У відповідності до положень ст. 84 ЦПК України, витребувані судом докази мають бути надані протягом п`яти днів з моменту отримання даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя О.С. Наумова