Рішення

від 11.10.2024 по справі 953/1343/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/1343/24

н/п 2/953/1850/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Губської Я.В.,

при секретарі Веремійчик Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про поділ майна, спільно нажитого у шлюбі, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2024 до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_3 , яка просить суд в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 2/3 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 5549059, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 31686669101, що належить ОСОБА_2 , іпн НОМЕР_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Міссіяж О.А., реєстраційний номер 154 стягнути з відповідача 1/2 частину ринкової вартості автомобіля Ford Edge, 2019 року, випуску, д.н.з. НОМЕР_3 (номер шасі НОМЕР_4 ) в якості сатисфакції у зв`язку з припиненням права власності на спільне майно та судові витрати.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 26.01.2024 року Рішенням Київського районного суду міста Харкова по справі №953/12542/23 було розірвано шлюб між позивачкою та відповідачем, який був укладений 22 серпня 2014 року. 26.02.2024 року дане рішення набрало законної сили.

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач ОСОБА_2 категорично відмовляється розділити майно, що було спільно нажите в шлюбі в позасудовому порядку. Більш того, під час судового розгляду справи про розірвання шлюбу, відповідачем було здійснено відчуження частини спільного майна, а саме: автомобіль автомобіль Ford Edge, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 (номер шасі НОМЕР_4 ), який був придбаний в шлюбі 04.09.2020 року, який був проданий батькові відповідача без отримання згоди позивачки. Грошових коштів після продажу автомобіля відповідачем не було передано позивачці, чи витрачено в інтересах сім`ї.

Серед майна спільно нажитого в шлюбі є, зокрема: квартира АДРЕСА_3 , автомобіль Ford Edge, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 (номер шасі НОМЕР_4 ), гараж та грошові кошти.

Обставинами, що мають істотне значення для збільшення частки позивачки в спільному майні подружжя, позивач зазначає ненадання відповідачем матеріальної допомоги для забезпечення належного фізичного і духовного розвитку двох неповнолітніх дітей, створення перешкод для позивачки в намаганні працювати та отримувати прибуток для забезпечення дітей. Позивач зазначає, що грошові кошти, що були отримані відповідачем з продажу спірного автомобіля, були використані ним на власний розсуд, без врахування інтересів і потреб сім`ї.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 11.03.2024 позовну заяву було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 19.03.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, після усунення недоліків.

25.04.2024 на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_2 , в якому останній зазначив, що позовні вимоги визнає частково, не заперечує проти визнання частки квартири, щодо наявності підстав для збільшення частки заперечує, пояснивши, що автомобіль був проданий в період шлюбу, на гроші від цього продажу було придбано товари та послуги в інтересах позивачки, вартість авто, зазначена у позові є завищеною, а належний також на праві спільної сумісної власності їм автомобіль ВАЗ 21099 був переданий батькові позивачки, посилання на відсутність матеріальної допомоги дітям не відповідає дійсності.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 03.06.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено до судового розгляду та витребувано докази за клопотанням представника відповідача.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати за їх відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, представник відповідача подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати за їх відсутності, у задоволенні позову просив відмовити.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступних висновків.

Частиною 1ст.2ЦПКУкраїни передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1ст.4 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідност. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13ЦПКУкраїни суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129КонституціїУкраїни визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвсі судові процедури повинні бути справедливими.

Судом встановлено, що з 22.08.2014 до 26.01.2024 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Згідно з договором купівлі-продажу від 01.03.2018, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Міссіяж О.А. ОСОБА_2 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , тобто в період шлюбу.(а.с.50-53) Згідно п.п.2.2.1. цей договір укладено зі згоди дружини покупця ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію тз від 04.09.2020, виданого ТСЦ 6350, власником автомобіля Ford Edge, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 (номер шасі НОМЕР_4 ) зазначений ОСОБА_2 . Згідно витягу з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих тз, 27.12.2023 відбулася перереєстрація цього тз на нового власника по договору, укладеному в ТСЦ.(а.с.96-97)

Таким чином, суд зазначає, що перереєстрація вказаного автомобіля відбулася в період шлюбу. Доказів на спростування презумпції добровільності правочинів, щодо спільного сумісного майна подружжя позивачем не надано

Суд вважає, що стороною позивача не доведено та не надано належних та допустимих доказів, що її частка у праві власності на квартиру, яка перебуває у спільній сумісній власності подружжя а адресою: АДРЕСА_1 є більшою.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.3ст.368 ЦК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2ст.372 ЦК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК Українивстановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1ст.61 СК Українивстановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК Українивстановлено,що дружината чоловікмають рівніправа наволодіння,користування ірозпоряджання майном,що належитьїм направі спільноїсумісної власності,якщо іншене встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1ст. 69 СК Українивстановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2ст.70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт в судовому порядку. При цьому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності майна, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Статтею 71 СК Українивстановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п. п. 23, 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вбачається,що вирішуючиспори міжподружжям промайно,необхідно встановлюватиобсяг спільнонажитого майна,наявного начас припиненняспільного веденнягосподарства,з`ясовуватиджерело ічас йогопридбання.Спільною сумісноювласністю подружжя,що підлягаєподілу можутьбути будь-яківиди майна,незалежно відтого,на ім`якого зподружжя вонибули придбанічи внесенігрошовими коштами,якщо іншене встановленошлюбним договоромчи законом.До складумайна,що підлягаєподілу включаєтьсязагальне майноподружжя,наявне унього начас розглядусправи,та те,що знаходитьсяу третіхосіб.При поділімайна враховуютьсятакож боргиподружжя таправовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства України, дає підстави для висновку про те, що майно, яке набуте подружжям під час перебування у шлюбі, є об`єктом права спільної сумісної власності цього подружжя та у випадку вирішення питання про його розподіл підлягає поділу між сторонами у рівних частках.

Відповідно до ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, розглядаючи справу в межах позовних вимог, враховуючи, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 набута сторонами за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя сторін, а тому доходить висновку про її поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем право власності на вказаної квартири.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції того, що майно не належить до спільної сумісної власності, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжям не надано, а тому суд дійшов висновку про поділ спірного майна між сторонами, саме виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні. Посилання на наявність іншого майна, використання коштів від продажу автомобіля не в інтересах сім`ї не підтверджені жодними доказами протягом розгляду справи, тому ці вимоги задоволенню не підлягають. З приводу надання відповідачем коштів утримання дітей, суд роз`яснює право позивача окремо звернутися з даним питанням до суду, у разі неможливості мирного врегулювання.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст.141ЦивільногопроцесуальногокодексуУкраїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно вимог ч. 8ст.141ЦивільногопроцесуальногокодексуУкраїни розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеної частини вимог стягуються витрати по сплаті судового збору, в розмірі 7411,26 грн.(50%)

Керуючись ст.ст. 13, 77-79, 89, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) задовольнити частково.

Визнати право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 за позивачкою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 7411,26 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Нарішення суду першої інстанції протягом30днівз дняйогопроголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. У випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: Я.В.Губська