Ухвала

від 17.10.2024 по справі 363/5312/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"17" жовтня 2024 р. Справа № 363/5312/24

У Х В А Л А

17 жовтня 2024 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Шубочкіна Т.В., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа: Служба у справах дітей та сім"ї Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав.

Дослідивши матеріали позовної заяви, вважаю, що вона підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.185 ЦПК України, суддя після одержання позовної заяви у тому числі з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 175, 177 вказаного Кодексу.

Нормами статей 175 та 177 ЦПК України регламентовано вимоги до форми і змісту позовної заяви.

Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за вимогою немайнового характеру, яка заявлена фізичною особою сума судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.).

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Також позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку із скрутним матеріальним становищем.

Зваживши доводи клопотання, суддя приходить до наступного висновку.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 14.11.1950 року гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Практика, у тому числі у справах проти інших держав, має застосовуватись органами державної влади, зокрема судами. Згідно з рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи від 14.05.1981 року № R (81) 7 щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, та сталої практики ЄСПЛ вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя, а попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

Також, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя (справа «Креуз проти Польщі» рішення від 19.06.2001 року), оскільки формування справедливих принципів оплати судового збору характеризує рівень доступності до правосуддя у країні.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини виходить з того, що судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий їх розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Зокрема, така позиція була викладена у справі «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії» (рішення від 26.07.2011 року).

Отже, на переконання ЄСПЛ, при визначенні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансових можливостей заявника, а також обставини конкретної справи та стадію провадження.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року № 686/114/16-ц, визначено, що суд повинен дати можливість особі, яка звернулась із заявою, відреагувати на позицію суду щодо вирішення заявленого клопотання, відповідно до положень ЦПК України 2004 року, закон України «Про судовий збір» та ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, як убачається з практики ЄСПЛ, підставою для відповідного рішення суду може бути «фінансовий стан», а за національним законом - «майновий стан особи».

Таким чином, основою визначення фінансового стану сторони, на думку ЄСПЛ, є наявність чи відсутність у сторони «вільних» коштів, які необхідно сплатити. Поняття ж «майновий стан» набагато ширше. Майном уважається окрема річ, сукупність речей, у тому числі гроші, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Таким чином, звертаючись до суду із клопотанням про звільнення від сплати судового збору особа повинна надати належні докази в підтвердження своєї неплатоспроможності.

Вказаною нормою Закону передбачено право суду, а не обов`язок щодо звільнення від сплати судового збору.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Отже, суд має самостійно вирішити питання й про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору за умови існування належних та допустимих доказів на підтвердження скрутного матеріального становища позивача.

Суд наголошує, що обов`язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний матеріальний стан позивача для цілей відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони покладається саме на позивача.

Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач до позовної заяви на обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору додала лише довідку з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за 2023 рік.

Проте, з урахуванням обставин справи та наданих заявником доказів, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позову слід відмовити, оскільки наданих доказів недостатньо для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору з урахуванням майнового стану сторони.

Так, зазначені у клопотанні обставини та надані на їх підтвердження докази, не є безумовними підставами для звільнення від сплати судового збору, оскільки заявником не надано суду доказів на підтвердження реального майнового стану (наявність рухомого і нерухомого майна, довідки фіскальних органів про доходи, довідки про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо).

Також, наведені позивачем у клопотанні доводи та обставини не дають достатніх підстав для звільнення її від сплати судового збору за подання позову, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу. Відповідного висновку дійшов Верховний суд в своїй ухвалі від 25.10.2019 року № 569/18206/17, де зазначив, що обставини, зазначені у клопотанні не є безумовною підставою для звільнення заявника від сплати судового збору або відстрочення його сплати, оскільки не підтверджують з достовірністю його скрутний матеріальний стан.

Враховуючи вищевикладене, подана заява не відповідає вимогам встановленим ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст.185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вище викладене дає підстави для висновку, що позовна заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строків на їх усунення.

Керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа: Служба у справах дітей та сім"ї Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т.В. Шубочкіна