Рішення

від 10.10.2024 по справі 761/11951/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/11951/22

Провадження № 2/761/1526/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунії М.Г.,

за участі

позивача: ОСОБА_1 ,

представника Державної наукової установи

«Центр інноваційних медичних

технологій НАН України»: Гузь О.О.,

представника Комунального некомерційного

підприємства «Київська міська клінічна

лікарня швидкої медичної допомоги»: Бондаренко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної наукової установи «Центр інноваційних медичних технологій НАН України», Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

01.07.2022 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної наукової установи «Центр інноваційних медичних технологій НАН України» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Під час слухання справи до участі у справі було залучено як співвідповідача Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» та треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

В позовних вимогах, з врахуванням заяви від 22.04.2024 року позивач просить: стягнути з відповідачів на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 174 445,00 грн. та моральну шкоду в сумі 450 000,00 грн.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що на початку 2019 року позивач звернулась у поліклініку Державної наукової установи «Центр інноваційних медичних технологій НАН України» зі скаргами на біль у лівому коліні. 17.04.2019 року лікар ОСОБА_4 повідомив про необхідність операції із заміни колінного суглобу.

Так як на той час відбувався ремонт у Державній науковій установі «Центр інноваційних медичних технологій НАН України», 22.04.2019 року позивача було госпіталізовано до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» так як саме там на той час оперував лікар ОСОБА_4

23.04.2019 року позивач сплатила за ендопротез 81 000,00 грн. та ліки 15 332,00 грн.

24.04.2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 провели операцію з тотального цементного ендопротезування лівого колінного суглобу.

Згідно рекомендацій до протезу, з наступного за оперативним втручанням дня мало розпочатись реабілітаційне лікування. Однак впродовж наступних днів після операції реабілітолог не з`являвся.

Впродовж усіх днів перебування у Комунальному некомерційному підприємстві «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» жодної спроби зігнути коліно під наглядом фахівця не було.

На думку позивача, відсутність ранньої післяопераційної реабілітації призвела до непоправних наслідків.

07.05.2019 року позивач поступила до ортопедичного відділення Державної наукової установи «Центр інноваційних медичних технологій НАН України», але реабілітаційне відділення у зв`язку з ремонтом не працювало, а лікар ОСОБА_4 ігнорував позивача.

Позивач вказує, що 10 днів її мучила сильна біль та підвищена температура, але лікар жодних призначень не здійснював.

Позивач скаржилась на лікаря ОСОБА_4 .. Після цього позивачу намагався допомогти лікар ОСОБА_5 та особисто пробував відновити рухомість колінного суглобу, але внаслідок проходження незворотніх процесів та втраченого часу, коліно не згиналось.

Після санаторного лікування покращення не відбулось, коліно не згиналось. Лікар санаторію рекомендувала провести редресацію - насильницьке згинання коліна під наркозом.

02.07.2019 року лікар ОСОБА_2 у травматологічному відділенні №2 Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» в умовах операційної провів редресацію колінного суглобу, після чого позивач була виписана додому під нагляд лікаря травматолога та як зазначено в позові, вона мала нестерпний біль три тижні та високу температуру.

Після проведеної процедури редресації, рухомість колінного суглобу відновилась, але біль та набряк у коліні не зникли, температура була підвищена. Після проведеного лікування відчуття запалення в коліні залишилось, температура періодично піднімалась, а сильний біль переслідував постійно.

У вересні 2019 року після пункції коліна було виявлено стрептокок гемолітичний. Після лікування, відбулось нетривале покращення стану, однак воно тривало не довго.

Далі тривало лікування та численні дослідження, але, позивач зазначає, що її не полишав біль.

19.06.2020 року лікарями 7-ї Київської міської клінічної лікарні було видалено інфікований протез та встановлено тимчасові компоненти з антибіотиками, а 29.01.2021 року проведено ревізійне ендопротезування лівого колінного суглобу. Перебування інфікованого колінного суглобу протягом 14 місяців в нозі спричинило руйнівні наслідки.

Після встановлення ревізійного ендопротезу, позивача, як зазначено в позові, все ще турбують болі в оперованій нозі, її судомить, коліно набуло деформованого вигляду, вся ліва нога періодично набрякає.

На думку позивача, своїми діями та бездіяльністю лікарі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 грубо порушили права на отримання медичної допомоги.

На підставі положень статей 1166, 1172 ЦК України позивач просить стягнути з відповідачів витрати в сумі 174 445,00 грн.

Крім того, у зв`язку із зазначеним вище позивачу була спричинена моральна шкода, яку вона оцінила в сумі 450 000,00 грн.

17.10.2022 року до суду надійшов відзив Державної наукової установи «Центр інноваційних медичних технологій НАН України» в якому уповноважений представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено у відзиві, Державна наукова установа «Центр інноваційних медичних технологій НАН України» не є належним відповідачем, так як операція була проведена в Комунальному некомерційному підприємстві «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги». Державна наукова установа «Центр інноваційних медичних технологій НАН України» надавала медичну допомогу уже після проведеного операційного втручання.

Також представник зазначає, що Державна наукова установа «Центр інноваційних медичних технологій НАН України» не порушувала права позивача на отримання медичної допомоги і не завдало їй матеріальної та моральної шкоди, так як вимоги позивача обґрунтовуються саме неналежним наданням медичної допомоги при проведенні операції в квітні 2019 року.

Представник зазначає, що позивач не надала жодного доказу на підтвердження службової недбалості та халатності з боку лікарів Державної наукової установи «Центр інноваційних медичних технологій НАН України», не надано результатів службових розслідувань та /або клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги.

Крім того представник вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, який має обраховуватись з 20.04.2019 року, коли перебуваючи на лікуванні позивач була невдоволена якістю надання медичної допомоги.

09.04.2024 року до суду надійшов відзив Державної наукової установи «Центр інноваційних медичних технологій НАН України» на заяву з врахуванням збільшених позовних вимог. Відзив обґрунтований тими ж обставинами, що і поданий 17.10.2022 року. Крім того представник зазначає, що після підрахунку платіжних документів, які надані позивачкою до нової позовної заяви, виявлено невідповідність заявленої до стягнення суми, у позові заявлено про 174 445,00 грн., натомість фактична сума складає 174 456,00 грн.

В судовому засіданні, яке відбулось 22.04.2024 року до матеріалів справи було приєднано відповідь позивача на відзив Державної наукової установи «Центр інноваційних медичних технологій НАН України» в якій позивач наполягає на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у позовній заяві. Також представник зазначає, що лікарі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на момент проведення операційного втручання перебували в трудових відносинах з Державною науковою установою «Центр інноваційних медичних технологій НАН України», а тому саме вказана установа є належним відповідачем.

03.06.2024 року до суду надійшов відзив Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» в якому представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено у відзиві, в товарних чеках від 01.07.2019 року та від 18.06.2020 року відсутні дані кому та ким відпускалися ліки; в чеках не видно що купляла позивачка та чи ці чеки взагалі стосуються даного спору. Щодо дослідження пунктату представник вказує, що не вказано звідки бралась рідина (біоматеріал) на виявлення мікроорганізмів і чутливості. Жодних скарг щодо надання медичної допомоги і щодо надання некваліфікованої допомоги в період з 22.04.2019 по 06.05.2019 та 01.07.2019 по 05.07.2019 до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» від позивачки не надходило. Передопераційний період, підготовка, оперативне втручання, післяопераційний період проводився стандартно як і в інших пацієнтів відповідно до Протоколів ендопротезування. В заподіянні позивачу матеріальної шкоди немає вини Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», а приведені позивачем докази є тільки її припущеннями. Не надано жодних належних та допустимих доказів, які у своїй сукупності дадуть змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Також представник зазначає, що позивачем не доведено протиправність поведінки відповідача, наслідком якої є заподіяння шкоди та не доведено причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяною шкодою.

Крім того, представник Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, оскільки на її думку, перебіг позовної давності розпочався саме 07.05.2019 року коли позивачка була виписана та стала незадоволена якістю надання медичної допомоги отриманої в Комунальному некомерційному підприємстві «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги».

18.06.2024 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив Державної наукової установи «Центр інноваційних медичних технологій НАН України» в якій позивач наполягає на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у позовній заяві та зазначає, що Державна наукова установа «Центр інноваційних медичних технологій НАН України» є належним відповідачем у справі, так як лікарі Скобенки на момент проведення оперативного втручання перебували з цією установою в трудових відносинах.

Також позивач зазначає, що строки позовної давності не пропущено так як такий строк необхідно відраховувати з дня зробленого першого біохімічного аналізу пунктату, який показав наявність інфекції в ділянці ендопротезу - 05.09.2019 року. Позивач звернулась до суду у визначений трирічний строк.

18.06.2024 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» в якій позивач наполягає на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у позовній заяві на тій підставі, що всі надані до позовної заяви чеки стосуються післяопераційного відновлювального періоду її життя. Враховуючи записи в Медичній карті стаціонарного хворого №3164, видалення детриту свідчить про гниття коліна зсередини. Наявність запального процесу підтверджується відповідними аналізами. А тому на думку позивача, сумнів що в обох випадках було взято пунктат саме з лівого коліна позивачки, є надуманим та безпідставним.

Позивач вказує, що винними у теперішньому її стані є лікарі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які перебували в трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», а тому відповідальність за лікарів несе саме роботодавець.

28.06.2024 року до суду надійшли заперечення Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» на відповідь позивача на відзив в яких представник наполягає на відмові в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено у запереченнях, позивач при госпіталізації підписала поінформовану добровільну згоду на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення від 22.04.2019 року та про наслідки засвідчила своїм підписом. Жодних скарг стосовно надання медичної допомоги в період з 22.04.2019 року по 06.05.2019 року та 01.07.2019 року по 05.07.2019 року до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» від позивачки не надходило. Підготовка, оперативне втручання, післяопераційний період проводився стандартно відповідно до протоколів ендопротезування.

Крім того представник звертає увагу, що позивач, стверджуючи, що лікарі проявили службову недбалість та халатність, не надала жодного доказу на підтвердження зазначеного, як і не надано інформацію про ініціювання/проведення відповідних службових розслідувань та/або проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування та їх результатів під час отримання позивачем медичної допомоги в Комунальному некомерційному підприємстві «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги».

В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні вимоги позову не визнали та просили відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзивах.

Треті особи в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомили, пояснення на вимоги позову до суду не направили.

На підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, вислухавши сторони, врахувавши їх процесуальні заяви, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Стаття 49 Конституції України визначає, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Частина 1 статті 1172 ЦК України визначає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» роз`яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» в період з 01.09.2010 року по 27.08.2019 року та займав посаду лікаря ортопеда-травматолога травматологічного відділення, ОСОБА_3 перебував в трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» з 15.11.1984 року по 28.08.2019 року та займав посаду лікаря ортопеда-травматолога травматологічного відділення.

28.08.2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були переведені до Державної наукової установи «Центр інноваційних медичних технологій НАН України».

Крім того, ОСОБА_2 працював на 0,25 ставки лікаря-ортопеда травматолога травматологічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» в період з 13.09.2019 року по 02.12.2019 року.

В період з 22.04.2019 року по 06.05.2019 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», що підтверджується випискою №8093 із медичної картки стаціонарного хворого.

Позивачу встановлений діагноз: лівобічний гонартроз ІІІ ст., асептичний некроз медіального виростка лівої стегнової кістки.

24.04.2019 року позивачу була проведена операція: тотальне цементне ендопротезування лівого колінного суглобу.

Позивач була виписана на амбулаторне лікування у задовільному стані.

Як пояснила позивач, та не заперечували представники відповідачів, операція була проведена лікарями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які перебували в трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги».

В подальшому, в період з 07.05.2019 року по 29.05.2019 року позивач перебувала на стаціонарному лікуванні у ортопедичному відділенні Державної наукової установи «Центр інноваційних медичних технологій НАН України» з діагнозом: стан після цементного ТЕП лівого колінного суглобу, правобічний гонартроз ІІ ст., ускладнення - больовий синдром.

Крім того у виписці зазначено, що позивач виписана у задовільному стані та з 30.05.2019 року продовжує лікування в санаторно-курортному закладі.

В період з 01.07.2019 року по 05.07.2019 року позивач перебувала на стаціонарному лікуванні Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» з діагнозом: стан після ендопротезування лівого колінного суглобу; контрактура.

02.07.2019 року в умовах операційної під спірально-епідуральною анестезією позивачу виконана редресація лівого колінного суглобу.

Позивач виписана під нагляд травматолога поліклініки.

З 17.09.2019 року по 27.09.2019 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні Державної наукової установи «Центр інноваційних медичних технологій НАН України» з діагнозом: стан після тотального ендопротезування лівого колінного суглобу, вторинний тендіноз власної зв`язки наколінника, кіста Бейкера, комбінована контрактура лівого колінного суглобу, порушення функції ходьби.

Як зазначено у виписці, в динаміці стан незначно покращився (зменшився набряк та ознаки гіпетермії в ділянці лівого колінного суглобу) 27.09.19 року виписана із відділення ортопедії для реабілітаційних заходів у профільному закладі.

В період з 16.06.2020 року по 06.07.2020 року позивач перебувала на стаціонарному лікуванні КНП КМКЛ №7 та був встановлений діагноз: лівобічний гонартроз ІІІ ст.. стан після тотального ендопротезування лівого колінного суглобу 2019 р., септична нестабільність компонентів ендопротезу, больовий синдром.

19.06.2020 року було проведено «ревізійне ендопротезування лівого колінного суглобу імплантація спейсеру».

При виписці рекомендовано нагляд травматолога.

В подальшому з 25.01.2021 року по 02.02.2021 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні КНП КМКЛ №7 та був встановлений діагноз: лівосторонній гонартроз ІІІ ст., стан після ТЕКС зліва 2019 р., стан після видалення ТЕКС, встановлення спейсерів зліва 2020 р, стан після РЕТЕКС зліва від 29.01.2021, коронавірусна хвороба від 02.02.2021.

29.01.2021 року було проведено «ревізійне тотальне ендопротезування лівого колінного суглобу імплантація спейсеру».

При виписці рекомендовано нагляд травматолога, терапевта.

Як зазначила позивач, за період з 2019 по 2021 рік вона витратила на придбання медичних препаратів та матеріалів загальну суму 174 445,00 грн.

При зверненні до суду з позовом, позивач зазначала, що лікарі, які перебувають в трудових відносинах з відповідачами надали неналежну медичну допомогу, що призвело до інфікування, тому було виявлено стрептокок гемолітичний.

В судовому засіданні позивач пояснила, що саме виявлення стрептококу гемолітичного стало тією обставиною, яка спонукала її звернутись до суду з цим позовом.

За клопотанням позивача, ухвалою суду від 16.11.2022 року була призначена судова-медична експертиза.

Висновком №032-12-2022 складеного експертами Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи встановлено, що вибір оперативного лікування - «тотальне ендопротезування лівого колінного суглобу» є цілком обґрунтованим та достатнім, з огляду на всі виявлені ушкодження, що і було проведено в даному випадку 24.04.2019 року. Експертна комісія не вбачає дефектів в наданні медичної допомоги на даному етапі лікування ОСОБА_1 у Комунальному некомерційному підприємстві «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги».

Як зазначили експерти, враховуючи відсутність даних про інфікування лівого колінного суглобу до оперативного втручання 24.04.2019 року та наявність при подальшому лікуванні інфікуванні ендопротезу, експертна комісія вбачає прямий причинно-наслідковий зв`язок між вказаним оперативним втручанням (проведеним в умовах Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги») та наступним інфікуванням ендопротезу з сіновіальною рідиною, що є дефектом в наданні медичної допомоги - дія, яка показана, але виконана не вірно (через порушення умов асептики/антисептики або недотримання умов стерильності операційного інструментарію/самого ендопротезу).

В судове засідання з`явились експерти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , однак вони не надали належних роз`яснень щодо висновку та щодо питань які виникали у сторін та суду.

Представник Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» заперечувала проти висновку експертів, зокрема вказувала, що експертом не звернуто увагу на те що в мікробіологічних дослідженнях які проводились позивачці 05.09.2019 результат №2622 не вказано звідки брався пунктат на виявлення мікроорганізмів, не вказана масивність росту, концентрація, немає повторного аналізу з висівом цієї ж культури, а також чутливості до антимікробних препаратів. Експерт не звернув увагу що позивачка знаходилась у лікарні з 22.04.2019 по 06.05.2019 - 14 днів і з 01.07.2019 по 05.09.2019 - 5 днів, а симптоми ранньої інфекції можна розпізнати протягом перших 3-4 тижнів.

Також представник зазначає, що експертиза проведена з порушенням порядку встановленого нормами чинного законодавства, суперечить іншим матеріалам справи та викликає сумніви в його правильності, оскільки не були витребувані у Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» додаткові матеріали, а саме: робочий журнал мікробіологічних досліджень змивів в лікувально-профілактичних закладах, затверджених наказом МОЗ України 11.07.2000 №160, журнал мікробіологічних досліджень повітря та змивів з навколишнього середовища в операційній відділення травматології, робочий журнал досліджень на стерильність затверджений наказом МОЗ України 11.07.2001 №1, журнал генеральних прибирань в операційній відділення травматології №7 №8.

Стаття 110 ЦПК України визначає, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Частина 1, 2 статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд не може прийняти до уваги як належний та допустимий доказ зазначений вище висновок експертів з наступних підстав.

Як встановлено судом, операційне втручання - ендопротезування лівого колінного суглобу ОСОБА_1 на базі Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» відбулось 24.04.2019 року та у вересні 2019 року було виявлено інфікування коліна, як вказує позивач.

Експерти, як вбачається з висновку, не отримували інформацію про проведення процедури відбору пунктату, чи були дотримані, зокрема вимоги до стерильності під час його відбору, місце здійснення такого відбору чи дійсно було відібрано його з колінного суглобу.

Експерти, як вбачається, не встановили однозначно, що інфікування відбулось саме з вини лікарів Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», оскільки не було досліджено та відповідно проаналізовано всі дії які відбувались після проведеного оперативного втручання до моменту відбору пунктату (умови стерильності операційної, інформацію про сам протез, умови здійснення перев`язок, зняття швів, будь-яке інше втручання).

Крім того, висновок не містить інформації, аналіз якої медичної документації дає підстави вважати, що є глибокий інфекційний процес в лівому коліні ОСОБА_1 .

Також варто зауважити, що перераховуючи фактично три причини інфікування, дві з яких пов`язані з операційним процесом (порушення умов асептики/антисептики або недотримання умов стерильності операційного інструментарію), без отримання відповідних відомостей від Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», вказані причини є припущеннями.

В той же час, припускаючи що причиною інфікування позивача могло бути інфікування ендопротезу, не було отримано будь-якої інформації від виробника/постачальника та від медичної установи, яка здійснювала протезування з якої можна було зробити відповідний висновок.

Отже, експерти не зробили чітких та однозначних висновків (які б не містили припущень) що інфікування позивача відбулось під час здійсненого 24.04.2019 року ендопротезування колінного суглобу внаслідок неналежних дій лікарів.

Таким чином, оскільки під час слухання справи не було встановлено, що саме внаслідок дій медичного персоналу відповідачів відбулось інфікування колінного суглобу позивача, оцінюючи належність та допустимість доказів, суд не вбачає законом передбачених підстав для задоволення заявлених вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд -

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до Державної наукової установи «Центр інноваційних медичних технологій НАН України», Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 18 жовтня 2024 року

Суддя: Н.Г. Притула