Рішення

від 18.10.2024 по справі 140/9624/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/9624/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євроімпорт Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроімпорт Груп» (далі ТзОВ «Автодімсервіс», позивач) звернулось до суду із позовом до Волинської митниці (далі митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000237/2 від 21.08.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості.

Позивач зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

- відповідно до рахунка-фактури від 15.08.2024 №363478 вартість товару становить 4 142,5 євро, що суперечить сумі оплати за товар, вказаній в банківському платіжному документів від 12.08.2024 №201 4 200 євро;

- оплата за товар здійснена 12.08.2024 що передує виставленому рахунку-фактурі №363478, що датується 15.08.2024. Також, в призначенні платежу банківського платіжного документа від 12.08.2024 №201 зазначено, що оплата здійснена згідно контракту від 16.02.2024 №051187, що не дає можливості ідентифікувати оплату за товар даної поставки;

- згідно п. 2.1.1 договору (контракту) про перевезення від 01.01.2024 №2 інформація щодо перевезень узгоджується в заявках, однак заявки не подано до митного оформлення;

- згідно п. 2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 16.02.2024 №051187 продавець поставляє товар покупцеві на підставі заявки, однак заявку не подано до митного оформлення;

- відповідно п. 2.3 вищезазначеного договору серед переліку документів є пакувальний лист, однак пакувальний лист не подано до митного оформлення.

Щодо невідповідності вартості товару в рахунку-фактурі та банківському платіжному документі.

До митного оформлення було подано рахунок-фактуру (інвойс) №363478 від 15.08.2024, відповідно до інформації, зазначеної в якому, вартість товару становить 4 142,5 євро. Одночасно до митного оформлення було подано платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №201 від 12.08.2024. Сума оплати становить 4 200 євро, що суперечить вартості зазначеній рахунку-фактурі (інвойс).

Представник відповідача зауважила, що відповідно до п. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з п. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Тобто банківський платіжний документ, якщо оплата здійснена, є основним документом, що підтверджує ціну товару, що є однією зі складових митної вартості товару.

З огляду на те, що суми, зазначені в банківському платіжному документі та рахунку-фактурі відрізняються, це не дозволяє митному органу переконатися у достовірності митної вартості товару.

Щодо банківського платіжного документу, представник відповідача зазначила, що відповідно до відомостей, зазначених в гр. 44 МД №24UA205140052071U5 від 19.08.2024 під кодом «3001» зазначено платіжний документ, що підтверджує вартість товару платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №201 від 12.08.2024, жодних інших платіжних документів не зазначено.

Стосовно доданої до позовної заяви платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №201 від 12.08.2024 представник Волинської митниці зауважила, що у графі 70 «Призначення платежу» даного банківських платіжного документу міститься лише посилання на контракт №051187 від 16.02.2024, у зв`язку з чим його не можливо пов`язати з товаром, що був пред`явлений до митного оформлення. Тому, оскільки в наданому суду платіжному дорученні відсутня повна інформація щодо призначення платежу, на підставі якого здійснювалося перерахування коштів, а саме: не зазначено рахунку-фактури (інвойсу), що призводить до неможливості ідентифікувати його з певною поставкою товару, такий документ не є достатнім доказом підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Крім того, відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №363478 від 15.08.2024 вартість товару становить 4 142,5 євро. Водночас платіжна інструкція в іноземній валюті №201 від 12.08.2024 складена на суму 4 200, 00 євро. Тобто сума, вказана у платіжній інструкції в іноземній валюті не відповідає сумі, зазначеній у вищевказаному інвойсі.

Разом з тим, представник відповідача зазначила, що згідно п. 2.2.5 договору (контракту) про перевезення від 01.01.2024 №2, укладеного між ТзОВ «Євроімпорт Груп» та ФОП ОСОБА_1 , перевізник зобов`язаний забезпечити страхування вантажу, однак інформації щодо сум витрат по страхуванню не надано, що свідчить про не включення цих витрат до митної вартості товару.

Відтак, у відповідності до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/ або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні).

Відповідно до рахунка-проформи від 07.08.2024 №051187 передбачено 100% передоплата, вартість товару становить 16 800 євро, згідно рахунка-фактури від 15.08.2024 №363478 вартість товару 4 142,5 євро, що суперечить оплаті за товар 4200,00 євро (відповідно банківського платіжного документа від 12.08.2024 №201).

Виявлені розбіжності у поданих до митного оформлення документах могли бути усунуті витребуваними митницею документами або ж додатково пояснені, проте відмова декларанта засвідчила відсутність зацікавленості останнього у доведенні заявленого розміру митної вартості товару. Таким чином, декларантом не було усунуто чи спростовано зазначені митним органом неточності та розбіжності щодо числових значень складових заявленої митної вартості.

Вважає, що оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

Представником відповідача разом із відзивом на позовну заяву було подано клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні із викликом (повідомленням) сторін.

Щодо клопотання про здійснення розгляду справи за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні із викликом (повідомленням) сторін.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачав підстав для розгляду справи у судовому засіданні із викликом (повідомленням) сторін.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що як вбачається із проформи інвойсу №051187 від 07.08.2024 на підставі якої здійснювалась декларантом передоплата за товар, що був поставлений за комерційним інвойсом №363479 від 06.09.2024, ціна товару за одиницю складає 0,20 євро/кг та відповідає (є ідентичною) ціні товару за одиницю, яка зазначена у комерційному інвойсі №363478 від 15.08.2024. При цьому, декларантом розраховано та заявлено митну вартість товару у відповідності із даними комерційного інвойсу №363478 від 15.08.2024 (із додаванням складової витрати на транспортування). Таким чином, позивач вважає, що ним доведено ціну товару із наданням повних та достовірних відомостей (товаросупровідних документів) та даних бухгалтерського обліку, які корелюються між собою, піддаються обчисленню та перевірці, що дозволяло митному органу ідентифікувати партію товару та перевірити ціну товару в процедурі контролю за митною вартістю товару.

Крім того, представником позивача зазначено, що посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що подання позивачем платіжної інструкції від 12.08.2024 №201 на суму 4200,00 євро де в призначенні платежу зазначено, що оплата здійснена згідно контракту від 16.02.2024 №051187 є недостатнім для ідентифікації оплати за товар за цією партією, є таким що не ґрунтується на чинному законодавстві та сталій практиці Верховного Суду, викладеній у постановах від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 25.05.2021 у справі №520/10386/20.

Просила адміністративний позов задовольнити повністю.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 16.02.2024 між «Tonnies Lebesmittel GmbhCo KG» (продавець) та ТзОВ «Євроімпорт Груп» (покупець) укладено контракт №051187, відповідно до пункту 1.1. якого продавець продає, а покупець купує м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті (іменовані надалі - товар), що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки вказаними окремо в інвойсах та можливих додатках до договору, які є невід`ємною частиною цього договору та завіряються печатками та підписами сторін.

ТзОВ «Євроімпорт Груп» у відділі митного оформлення №1 митного поста «Луцьк» Волинської митниці за митною декларацією (далі МД) №24UA205140052071U5 від 19.08.2024 здійснювалось митне оформлення партії товару, що надійшла згідно інвойсу №363478 від 15.08.2024, а саме: 20 712,50 кг нетто свинячої печінки замороженої (код УКТЗЕД 0206410000).

Відповідно до зазначеного у графі 44 згаданої митної декларації до митного оформлення уповноваженою особою декларанта було подано зокрема такі документи: сертифікат якості від 15.08.2024; рахунок-фактуру (комерційний інвойс) №363478 від 15.08.2024; міжнародну автотранспортну накладну (CMR) №363478 від 15.08.2024; міжнародний ветеринарний сертифікат №150824/363478 від 15.08.2024; платіжне доручення, що стосується товару №201 від 12.08.2024; рахунок-фактуру на сплату за перевезення №79 від 19.08.2024; довідка про вартість перевезення №39 від 16.08.2024; прайс-лист від 09.08.2024; висновок ДЗІ №3-1/1074 від 16.08.2024; зовнішньоекономічний контракт №051187 від 16.02.2024; договір на перевезення №2 від 01.01.2024; експортна декларація №24DE835640499170B3 від 06.08.2024; декларацію-інвойс №363478 від 15.08.2024.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею надіслано декларанту електронне повідомлення, в якому декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) транспортні (перевізні) документи, страхові документи; банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг (за наявності); 3) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 4) пакувальний лист; 5) заявку на перевезення відповідно договору на перевезення 01.01.2024 № 2; 6) заявку на товар згідно 2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 16.02.2024 №051187.

У відповідь на вказане повідомлення відповідача декларант подав: заявку на поставку товару від 07.08.2024 в довільній формі; проформу-інвойс від 07.08.2024; накладну (Delivery note 143018) від 15.08.2024; пакувальний лист від 15.08.2024; оборотно-сальдову відомість по рахунку 3712 за 01.01.2024 - 20.08.2024; картку рахунку 3712 за січень - серпень 2024; заявку на перевезення №14/08/2024 від 14.08.2024; підтвердження готовності товару до відправки.

21.08.2024 митним органом за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості вказаного товару було надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів №UA205140/2024/002110. Прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000237/2.

В графі 33 згаданого вище рішення зазначено, що митну вартість за МД 24UA205140052071U5 від 19.08.2024 не може бути визнано в зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МКУ, документи, подані на підтвердження заявленої митної вартості не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та містять розбіжності, а також в зв`язку із спрацюванням ризиків АСАУР, митницею визначено митну вартість оцінюваного товару за резервним (6) методом згідно зі статтею 64 МКУ на рівні раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме : на рівні 0,65 дол. США/кг (0,5933 євро/кг) за МД №UA2051402/2024/050352 від 12.08.2024.

При цьому зазначено, що для коригування митної вартості взято вартість товару «печінка свиняча» виробника Tonnies Lebesmittel GmbhCo KG згідно зовнішньоекономічного контракту стороною якого є виробник товару на ідентичних умовах поставки FCA Rheda-Wiedenbruk.

Розбіжностями, які впливають на розраховану декларантом митну вартість згідно МД №24UA205140052071U5 від 19.08.2024 з урахуванням розгляду додатково поданих декларантом документів на запит, митний орган визначив:

1) згідно п.2.2.5 Договору (контракту) про перевезення від 01.01.2024 №2, перевізник зобов`язаний забезпечити страхування вантажу, однак інформації щодо суми витрат по страхуванню не надано, що свідчить про не включення цих витрат до митної вартості товару;

2) відповідно до рахунка-проформи від 07.08.2024 №051187 передбачено 100% передоплата, вартість товару становить 16800,00 євро, згідно рахунка-фактури від 15.08.2024 №363478 вартість товару 4 142,50 євро, що суперечить оплаті за товару 4 200,00 євро (відповідно банківського платіжного документу від 12.08.2024 №201).

Відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Так, ТзОВ «Євроімпорт Груп» не погоджуючись із рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, однак маючи комерційну необхідність в подальшому продажу такого товару на території України вимушене було скористатись процедурою, що передбачена ч. 7 статті 55 Митного кодексу України та випустити вказаний товар у вільний обіг шляхом надання забезпечення сплати митних платежів з урахуванням митної вартості, що визначена згідно рішення про коригування митної вартості на строк 90 днів з дня випуску товарів, у зв`язку з чим зазначений товар було оформлено згідно ВМД №24UA205140052728U7 від 21.08.2024.

Декларант скористався правом, наданим ч. 8 ст. 55 МКУ та надав митному органу листом №2908/2024-01 від 29.08.2024 додаткові документи на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту, а саме лист постачальника від 28.08.2024 та лист перевізника від 28.08.2024.

Однак, листом №7.3-2/15-02/14/9754 від 03.09.2024 про результати розгляду додатково наданих документів ТзОВ «Євроімпорт Груп» Волинською митницею повідомлено про те, що рішення про коригування митної вартості товарів від 21.08.2024 №UA205140/2024/00237/2 не підлягає скасуванню з огляду на те, що відсутність страхування товару, про що повідомив перевізник ФОП ОСОБА_2 листом №41 від 28.08.2024 суперечить п. 2.2.5 договору перевезення №2 від 01.01.2024, що свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою-третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами першою - п`ятою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2)неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин першої, другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару «м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті», за основним методом (за ціною договору (контракту).

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Зокрема, були подані наступні документи: сертифікат якості від 15.08.2024; рахунок-фактуру (комерційний інвойс) №363478 від 15.08.2024; міжнародну автотранспортну накладну (CMR) №363478 від 15.08.2024; міжнародний ветеринарний сертифікат №150824/363478 від 15.08.2024; платіжне доручення, що стосується товару №201 від 12.08.2024; рахунок-фактуру на сплату за перевезення №79 від 19.08.2024; довідка про вартість перевезення №39 від 16.08.2024; прайс-лист від 09.08.2024; висновок ДЗІ № 3-1/1074 від 16.08.2024; зовнішньоекономічний контракт №051187 від 16.02.2024; договір на перевезення №2 від 01.01.2024; експортна декларація №24DE835640499170B3 від 06.08.2024; декларацію-інвойс №363478 від 15.08.2024.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, контрактом №051187 від 16.02.2024, укладеному між «Tonnies Lebesmittel GmbhCo KG» та ТзОВ «Євроімпорт Груп» відповідно до п. 1.1, п. 1.2, п. 2.2, п. 2.3 п. 4.4, п. 5.2, продавець продає, а покупець купує м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті, що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки вказаними окремо в інвойсах.

Відправник товару за цим договором вказується в товаросупровідних документах на кожну окрему партію товару. Продавець поставляє (передає)товар (партію товару) покупцеві на підставі заявки. Заявка на товар оформляється покупцем у довільній письмові формі і направляється на адресу продавця за допомогою електронної пошти продавець, відповідно до отриманої від покупця заявки, оформляє проформу (інвойс) і передає його на адресу покупця електронним зв`язком. Оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього договору, здійснюється в Євро на умовах 100% передплати, якщо інше не погоджено сторонами в відповідному додатку до цього договору або інвойсі. Загальна вартість товару (загальна вартість договору), що має бути поставлений за цим договором визначається як сума вартостей товару, який має бути поставлений згідно всіх інвойсів.

В оскаржуваному рішенні також зазначено, що відповідно рахунка-проформи від 07.08.2024 №051187 передбачено 100% передоплата, вартість товару становить 16800,00 євро, згідно рахунка-фактури від 15.08.2024 №363478 вартість товару 4 142,5 євро, що суперечить оплаті за товар 4200,00 євро (відповідно банківського платіжного документа від 12.08.2024 №201). За умови надання, згідно 4.3 ст.53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню (в тому числі складових митної вартості) і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано.

Щодо таких тверджень відповідача суд зауважує, що на виконання п. 2.2.2 контракту №051187 від 16.02.2024, продавець виставив проформу-інвойс від 07.08.2024 на поставку свинячої печінки замороженої вагою 84 000,00 кг на загальну вартість 16 800,00 євро, в якому зазначив номери інвойсів на поставку замовленого товару партіями №363478, 363479, 363480, 36348 (на чотири авто); термін поставки серпень 2024, умови поставки FCA-Rheda-WD, умови оплати 100% передплата.

12.08.2024 ТзОВ «Євроімпорт Груп», на виконання умов оплати зазначених в проформі-інвойсі від 07.08.2024, сплатило в якості передоплати за товар 4200,00 євро, що складає певну частину (одне авто) від загальної вартості замовленого товару від 07.08.2024.

Різниця між сумою передоплати в розмірі 4200,00 євро згідно платіжної інструкції №201 від 12.08.2024 та сумою, зазначеною в рахунку-фактурі (комерційному інвойсі) №363478 від 15.08.2024 на суму 4 142,50 євро, позивачем зазначалось у додаткових поясненнях, що станом на момент здійснення передоплати за товар згідно проформи-інвойсу від 07.08.2024, точна вага товару не була відома та стала відомою лише після навантаження товару в авто згідно накладної (Delivery note 143018) від 15.08.2024 та пакувального листа від 15.08.2024. Тобто, комерційний інвойс формується після фактичного навантаження обсягу кожної окремої партії товару відповідної номенклатури на транспортний засіб.

Разом з тим, суд зауважує, що за висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020, зазначено, що чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі. Сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Надаючи оцінку умовами поставки та умовами оплати (до виставлення інвойсу), суди виходили з того, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Враховуючи наведене, суд погодився із тим, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв`язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю, не давали обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про фактурну вартість оцінюваного товару.

Отже, відсутність у платіжному дорученні посилання на конкретний інвойс не може вважатись «розбіжністю, що впливає на митну вартість», адже товар поставлявся саме за тим контрактом, реквізити якого вірно вказані декларантом в призначенні платежу, а сам платіж фактично здійснено на умовах попередньої оплати, що фактично відповідає також умовам згаданого контракту, при цьому конкретна ціна за одиницю товару, відповідно до положень п. 5.1 контракту №051187 вказана саме в інвойсі.

Також, позивачем при митному оформленні за наслідками якого було прийнято рішення №UA205140/2024/000237/2 від 21.08.2024 про коригування митної вартості було подано виписку із бухгалтерської документації, а саме: оборотно-сальдову відомість по рахунку 3712 за 01.01.2024 - 20.08.2024 та картку рахунку НОМЕР_1 за січень - серпень 2024 (додається), з яких вбачалось, що на момент поставки товару за вищезазначеним комерційним інвойсом №363478 від 15.08.2024 на суму 4 142,50 євро існувала переплата в розмірі 4 203,40 євро, що власне і підтвердив постачальник в листі 28.08.2024.

Таким чином, суд вважає, що посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що подання позивачем платіжної інструкції від 12.08.2024 №201 на суму 4200,00 євро де в призначенні платежу зазначено, що оплата здійснена згідно контракту від 16.02.2024 №051187 є недостатнім для ідентифікації оплати за товар за цією партією, є таким, що не відповідають нормам чинного законодавства України.

Стосовно тверджень відповідача, зазначених у рішенні №UA205140/2024/000237/2 від 21.08.2024, щодо п. 2.2.5 договору (контракту) про перевезення від 01.01.2024 №2 перевізник зобов`язаний забезпечити страхування вантажу. Однак, інформації щодо сум витрат по страхуванню не надано, що свідчить про не включення цих витрат до митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 2.2.5 договору перевезення у міжнародних сполученнях №2 від 01.01.2024, перевізник взяв на себе зобов`язання при міжнародних перевезеннях забезпечити страхування вантажу на умовах CMR страхування.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Розділу IV «Відповідальність перевізника» Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до якої приєдналась Україна 01.08.2006 (CMR- Конвенція), перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Пунктами 1, 4 статті 23 Розділу IV «Відповідальність перевізника» CMR- Конвенції визначено, якщо, відповідно до положень цієї конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

В свою чергу, відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», який регулює підприємницьку діяльність із надання транспортно-експедиційних послуг з організації і забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів:

- експедитори за дорученням клієнтів здійснюють роботи пов`язані з перевезенням вантажів, страхування вантажів та своєї діяльності (стаття 8);

- експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування (стаття 13).

Отже, як вбачається із вищенаведеного, міжнародним договором та законом передбачено можливість страхування як вантажу так і відповідальності перевізника, і ці види страхування не є тотожними.

Разом із тим, за умовами договору CMR-страхування, передбачається відшкодування майнових претензій, висунутих до перевізника, у зв`язку із заподіянням збитків під час перевезення вантажів до місця призначення внаслідок дій, бездіяльності, недбалості або помилок представника перевізника, тобто страхується не сам по собі вантаж, а відповідальність перевізника і розмір компенсації розраховується виходячи із вартості вантажу.

Відповідно до листа ФОП ОСОБА_1 від 28.08.2024, страхування вантажу, який перевозився ним автомобілями ДАФ з державними номерами BC6220TE/BC3555XF за маршрутом Rheda-Wiedenbruck Germany, п/п Краківець, м/п Краківець - Луцьк по договору перевезення вантажів у міжнародних сполученнях №2 від 01.01.2024 за заявкою №14/08/2024 від 14.08.2024 на умовах CMR страхування не здійснювалось.

Відповідно до положень пункту 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товару є: якщо здійснювалось страхування страхові документи, а також відомості про вартість страхування.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що при розрахунку та заявленні декларантом митної вартості товару за МД №24UA205140052071U5 від 19.08.2024 така складова митної вартості як вартість страхування не додавалась, так як відповідно до листа ФОП ОСОБА_1 від 28.08.2024 страхування не здійснювалось. Отже, декларантом подані всі наявні повні та достовірні документи на підтвердження заявленої митної вартості у МД №24UA205140052071U5 від 19.08.2024.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, які містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Так, митний орган не обґрунтував, яким чином витребовування додаткових документів впливають на визначення митної вартості.

Суд наголошує, що вимога про витребування додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

З урахуванням вищенаведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Митну декларацію, цінову інформацію якої використано для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу, відповідач суду не надав.

Крім того, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а вже наявною у митного органу ціновою інформацією. Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від №UA205140/2024/000237/2 від 21.08.2024 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 10.09.2024 №553.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 21 серпня 2024 року №UA205140/2024/000237/2.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євроімпорт Груп» (03126, місто Київ, вулиця Академіка Білецького, 34/31, код ЄДРПОУ 45372374) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385) судовий збір у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Дмитрук