Рішення

від 21.10.2024 по справі 160/25208/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 рокуСправа №160/25208/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" до Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

18.09.2024 року Громадська організація "Платформа Громадський Контроль" звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської обласної ради, в якому просить суд

- визнати протиправною відмову Дніпропетровської обласної ради у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" №1757/24 від 26.08.2024 року щодо отримання публічної інформації;

- зобов`язати Дніпропетровську обласну раду надати інформацію запитувану в інформаційному запиті Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" №1757/24 від 26.08.2024 року, а саме: "Копії усіх листів від Дніпропетровської обласної ради до Державної прикордонної служби України в яких йшлося відносно відрядження депутатів Дніпропетровської обласної ради. Цікавлять листи за період з 01.01.2024 року по день формування відповіді на цей запит. Копії усіх листів, звернень, дозволів, погоджень та інших документів в яких йшлося по виїзд за кордон депутатів Дніпропетровської обласної ради. Наприклад, листи для системи Шлях, до міністерства або до військових адміністрацій. Цікавлять листи у період з 01.01.2024 року по день формування відповіді на цей запит."

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.08.2024 року Громадською організацією «Платформа Громадський Контроль», реалізуючи завдання та цілі, передбачені статутом, було направлено інформаційний запит №1757/24 на доступ до інформації, вихідний номер: №1757/24 від 26.08.2024 року на адресу Голови Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_1 щодо отримання публічної інформації. Відповідно до інформаційного запиту №1757/24 від 26.08.2024 року, Громадською організацією «Платформа Громадський Контроль» у строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації», було запитано: "Копії усіх листів від Дніпропетровської обласної ради до Державної прикордонної служби України в яких йшлося відносно відрядження депутатів Дніпропетровської обласної ради. Цікавлять листи за період з 01.01.2024 року по день формування відповіді на цей запит. Копії усіх листів, звернень, дозволів, погоджень та інших документів в яких йшлося по виїзд за кордон депутатів Дніпропетровської обласної ради. Наприклад, листи для системи Шлях, до міністерства або до військових адміністрацій. Цікавлять листи у період з 01.01.2024 року по день формування відповіді на цей запит." У відповідь на вищезазначені запити Дніпровською обласною радою було надано лист-відповідь від 30.08.2024 року № вих-2081/0/2-24 відповідно до якого відповідачем було відмовлено у наданні інформації. Позивач вважає, що така відмова відповідача є протиправною, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 21.10.2024 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

04.10.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Дніпропетровської обласної ради надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач з позовною заявою не згоден у повному обсязі, вважає її необґрунтованою, такою що не відповідає дійсності та викривляє факти, з огляду на наступне. Інформаційним запитом №1757/24 від 26.08.2024 року, який адресовано голові Дніпропетровської обласної ради, позивачем запитано наступну інформацію/документи: «копії усіх листів від Дніпропетровської обласної ради до Державної прикордонної служби України в яких йшлося відносно відрядження депутатів Дніпропетровської обласної ради. Цікавлять листи за період з 01.01.2024 року по день формування відповіді на цей запит; копії усіх листів, звернень, дозволів, погоджень та інших документів в яких йшлося про виїзд за кордон депутатів Дніпропетровської обласної ради. Наприклад, листи для системи Шлях до міністерства або до військових адміністрацій. Цікавлять листи за період з 01.01.2024 року по день формування відповіді на цей запит». За результатами належного опрацювання отриманого інформаційного запиту, листом від 30.08.2024 року № вих-2081/0/2-24, що не заперечується позивачем, обласною радою надано відповідь на вищевказаний запит, згідно якої, зокрема, повідомлено, що: пропуск через державний кордон осіб, визначених пунктом 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України, здійснюється уповноваженими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних підтвердних документів про службове відрядження, виданих уповноваженою службовою особою органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства; згідно з законами України „Про місцеве самоврядування в Україні" та „Про статус депутатів місцевих рад" депутати місцевих рад здійснюють свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю, і не перебувають у трудових (службових) відносинах з місцевими радами; Дніпропетровською обласною радою та головою обласної ради не приймались рішення або інші розпорядчі документи про направлення у службові відрядження за кордон депутатів обласної ради VIII скликання, також в обласній раді не створювалися будь-які документи (листи) про надання дозволів, погоджень тощо до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України для системи „Шлях" і військових адміністрацій, у яких йшлося про виїзд депутатів за кордон, а також доведено до відома заявника, що запитувані ГО ,,Платформа Громадський контроль" листи Дніпропетровської обласної ради до Держприкордонслужби містять інформацію, яка в розумінні законів України ,,Про доступ до публічної інформації", ,,Про захист персональних даних" та ,,Про інформацію" визнана депутатами конфіденційною. Крім того, таку інформацію в силу приписів частини першої статті 6 Закону України ,,Про доступ до публічної інформації" та частини другої статті 21 Закону України ,,Про інформацію" визначено інформацією з обмеженим доступом. Твердження заявника про те, що відмовляючи у наданні відповіді на запитувану публічну інформацію, Дніпропетровська обласна рада дійшла висновку, що запитувана інформація ,,визнана депутатами конфіденційною, є лише інтерпретацією дійсності позивача, оскільки Дніпропетровською обласною радою: 1) надано відповідь на інформаційний запит заявника; 2) депутатами Дніпропетровської обласної ради визначено конфіденційною без можливості розголошення та поширення у будь-який спосіб третім особам, зокрема, але не виключно всю інформацію, що викладена в листах депутатів, додатках доданих депутатами до таких листів-повідомлень, а також будь-яку інформацію, яка стала відома обласній раді від третіх осіб щодо наміру виїзду депутата за кордон. Крім цього, запитувана ГО ,,Платформа Громадський контроль" інформація не належить до інформації, доступ до якої не може бути обмежено (частина п`ята статті 6 Закону України ,,Про доступ до публічної інформації"), а Дніпропетровська обласна рада за результатами проведення так званого ,,трискладового тесту" дійшла висновку, що доступ до запитуваної інформації належить обмежити. Враховуючи викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

10.10.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій зазначено наступне. Відповідачем не враховано того, що відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних», не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових чи службових повноважень. В розумінні Закону України "Про запобігання корупції" осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відносяться депутати місцевих рад (підпункт б пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про запобігання корупції") Закон України "Про статус депутатів місцевих рад" тлумачить поняття депутат місцевої ради як депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради. (частина 1 статті 2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад". Із системного тлумачення даних норм, очевидним є те, що депутати обласної ради є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відповідно виконання ними функцій органів місцевого самоврядування, передбачає додаткові правові обтяження, а запитувана інформація напряму стосується виконання їх повноважень, відтак, норми, які захищають фізичну особу не поширюються на особу, уповноважену на виконання функцій місцевого самоврядування, а, отже, інформація є відкритою. Також відповідачем жодним чином не доведено, що запитувана інформація може зашкодити інтересам національної безпеки, територіальній цілісності, громадському порядку чи здоров`ю населення. Так само відповідачем не наведено жодного доказу, який свідчить що запитувана інформація може зашкодити репутації або правам певних людей. Отже, вважає, що обмеження запитуваної інформації є протиправним, адже до запитуваної інформації не застосовується п.1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

15.10.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено про таке. Право на інформацію, хоч і є надзвичайно важливим для особи та суспільства в цілому, проте не є абсолютним і може обмежуватися залежно від конкретних обставин ситуації та інформації, що запитується. Оскільки доступ до інформації є правом людини, розпорядник може обмежити доступ до неї лише з метою захисту одного чи кількох з наведених інтересів, що робить такі інтереси захищеними, правомірними (легітимними). Зауважує, що депутати обласної ради лише повідомляли про заплановані відрядження за кордон у зв`язку із виробничою, громадською та/або службовою діяльністю, що не пов`язані з виконанням депутатських повноважень, а в інформаційному запиті заявником запитується інформація стосовно ,,виїзду за кордон депутатів Дніпропетровської обласної ради". Враховуючи викладене вище, обласною радою, діючи у межах та у спосіб, які визначені законодавчо, правомірно та належним чином застосовано та проведено проведено так званий ,,трискладовий тест", за результатом якого дійшла висновку, що доступ до запитуваної заявником інформації належить обмежити, у зв`язку із чим, рада не погоджується та заперечує щодо наведених позивачем обставин та підстав позову, тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1.1 Статуту, Громадська організація "Платформа Громадський Контроль» є громадською організацією, яка об`єднує громадян України на засадах вільності, рівноправності.

Відповідно до пункту 2.1 Статуту, метою діяльності організації є сприяння на громадських засадах забезпеченню системного запобігання, виявленню та припиненню корупційних правопорушень, слідкування за неухильним додержанням посадовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, при здійсненні ними своїх повноважень, вимог чинного законодавства.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2.2 Статуту, організація ставить перед собою завдання сприяти реалізації принципів демократії, верховенства права, дотримання прав та інтересів людини і громадянина в усіх сферах життя, соціальної солідарності громадян та соціальної справедливості.

Завданнями ГО «Платформа Громадський Контроль», зокрема є:

- сприяння реалізації принципів демократії, верховенства права, дотримання прав та інтересів людини та громадянина в усіх сферах життя, соціальної солідарності громадян та соціальної справедливості;

- сприяння виявленню проявів корупції та неефективного керівництва (управління);

- консолідація зусиль щодо проведення громадських слухань та встановлення рівня корумпованості, корупційних схем та пошук відповідальних осіб;

- доведення до відома громадян отриманих на публічні запити відомостей щодо корумпованості органів місцевого самоврядування, висвітлення у засобах масової інформації отриманих документів та схем, будь-яких проявів корупції, марнотратства, неефективного управління (менеджменту), відсутності покарання.

26.08.2024 року Громадською організацією «Платформа Громадський Контроль» було направлено інформаційний запит №1757/24 на доступ до інформації, вихідний номер №1757/24 від 26.08.2024 року на адресу голови Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_1 щодо отримання публічної інформації.

Відповідно до інформаційного запиту №1757/24 від 26.08.2024 року, Громадською організацією «Платформа Громадський Контроль» у строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації», було запитано: "Копії усіх листів від Дніпропетровської обласної ради до Державної прикордонної служби України в яких йшлося відносно відрядження депутатів Дніпропетровської обласної ради. Цікавлять листи за період з 01.01.2024 року по день формування відповіді на цей запит. Копії усіх листів, звернень, дозволів, погоджень та інших документів в яких йшлося по виїзд за кордон депутатів Дніпропетровської обласної ради. Наприклад, листи для системи Шлях, до міністерства або до військових адміністрацій. Цікавлять листи у період з 01.01.2024 року по день формування відповіді на цей запит."

За результатами опрацювання отриманого інформаційного запиту, листом Дніпропетровської обласної ради від 30.08.2024 року № вих-2081/0/2-24 надано відповідь на вищевказаний запит, згідно якої, зокрема, повідомлено наступне. Дніпропетровською обласною радою та головою обласної ради не приймались рішення або інші розпорядчі документи про направлення у службові відрядження за кордон депутатів обласної ради VIII скликання, також в обласній раді не створювалися будь-які документи (листи) про надання дозволів, погоджень тощо до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України для системи „Шлях" і військових адміністрацій, у яких йшлося про виїзд депутатів за кордон. Запитувані ГО ,,Платформа Громадський контроль" листи Дніпропетровської обласної ради до Держприкордонслужби містять інформацію, яка в розумінні законів України ,,Про доступ до публічної інформації", ,,Про захист персональних даних" та ,,Про інформацію" визнана депутатами конфіденційною. Крім того, таку інформацію в силу приписів частини першої статті 6 Закону України ,,Про доступ до публічної інформації" та частини другої статті 21 Закону України ,,Про інформацію" визначено інформацією з обмеженим доступом. Депутати обласної ради лише повідомляли про заплановані відрядження за кордон у зв`язку із виробничою, громадською та/або службовою діяльністю, що не пов`язані з виконанням депутатських повноважень. Разом із цим, депутати Дніпропетровської обласної ради VIII скликання не надали згоду на поширення (надання) інформації про них, що міститься в запитуваних ГО „Платформа Громадський контроль" листах. Крім цього, запитувана ГО „Платформа Громадський контроль" інформація не належить до інформації, доступ до якої не може бути обмежено (частина п`ята статті 6 Закону України „Про доступ до публічної інформації"), а Дніпропетровська обласна рада за результатами проведення так званого „трискладового тесту" дійшла висновку, що доступ до запитуваної інформації належить обмежити. Таким чином, обмеження доступу до запитуваної ТО „Платформа Громадський контроль" інформації здійснюється задля захисту права на невтручання в особисте і сімейне життя (право на приватність), оскільки йдеться саме про конфіденційну інформацію. За таких обставин, з метою дотримання балансу між інтересами заявника в доступі до інформації та необхідністю захисту прав окремих осіб, якими в даному випадку є депутати обласної ради VIII скликання, Дніпропетровська обласна рада, на підставі пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України „Про доступ до публічної інформації", відмовляє у задоволенні інформаційного запиту від 26 серпня 2024 року № П57/24.

Позивач, вважаючи протиправною відмову Дніпропетровської обласної ради у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" №1757/24 від 26.08.2024 року щодо отримання публічної інформації, звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з преамбулою Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року №2657-XII цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень.

Об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

За змістом частини 1 статті 6 Закону №2657-XII, право на інформацію забезпечується, зокрема, обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та медіа про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про інформацію», право на інформацію охороняється законом.

Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

За змістом статті 4 Закону №2939-VI доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах:

1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень;

2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом;

3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Стаття 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до частини 4 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» всі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону №2939-VI запитувач має право звернутися до розпорядника інформації з запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно зі статтею 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до статті 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом.

Отримувати або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

При цьому, законодавець зобов`язує розпорядника інформації надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, яка має бути повною, достовірною та точною або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації у разі наявності підстав, визначених статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала (постанови від 27 лютого 2020 року в справі №800/304/17, від 01 квітня 2021 року в справі №9901/183/20, від 10 лютого 2022 року в справі №9901/369/21), що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Крім того, частиною 3 статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Отже, у разі якщо відповідач, як розпорядник, не володів запитуваною інформацією, то в силу положень частини 3 статті 22 Закону №2939-VI відповідний запит мав бути направлений відповідачем належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Проте, як убачається зі змісту відповіді від 30.08.2024 року, Дніпропетровською обласною радою формально розглянуто інформаційний запит від 26.08.2024 року, чим порушено право особи на отримання інформації.

Приписами пункту 3 статті 3 Закону №2939-VI встановлені гарантії права на доступ до публічної інформації, серед яких це право гарантується зокрема максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.

Приписами частини 1 статті 2 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, що її ратифіковано із заявами Законом України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів» від 20 травня 2020 року №631-IX, Україна взяла на себе відповідальність із виконання зобов`язань щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, зокрема до публічної інформації, за вимогою до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів.

Приписи статті 5 Конвенції Ради Європи передбачають опрацювання запитів про доступ до офіційних документів. Зокрема згідно із частиною другою цієї статті запит про доступ до офіційного документу розглядається будь-яким державним органом, в розпорядженні якого знаходиться документ. Якщо державний орган не має у розпорядженні запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати цей запит, він повинен, коли це можливо, спрямувати запит чи заявника до компетентного державного органу.

Згідно з частиною 1 статті 5 Конвенції Ради Європи державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції Ради Європи визначено форми доступу до офіційних документів: «У разі надання доступу до офіційного документу заявник має право обрати чи ознайомитися з оригіналом або копією, чи отримати копію цього документу в будь-якій доступній формі або форматі за своїм вибором, якщо тільки висловлене побажання не є невиправданим».

При цьому, розпорядник інформації повинен керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не застосовувати формалістичний підхід до вирішення питання, а максимально сприяти (на вимогу) запитувачу, наскільки це практично можливо, у доступі до публічної інформації, гарантованої статтею 10-1 Закону №2939-VI.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16 березня 2023 року в справі №380/15492/21.

Крім того, суд враховує положення частини 2 статті 6 Закону №2939-VI, яким передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що відповідачем під час надання відповіді на інформаційний запит лише частково дотримано вимоги частини 2 статті 6 Закону України №2939-VI за результатами проведення так званого "трискладового тесту".

За викладених обставин, суд вважає надану відповідачем відповідь на інформаційний запит від 26.08.2024 року такою, що суперечить вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки публічна інформація не є обмеженою.

Нормами частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).

У спірних правовідносинах права позивача порушені саме протиправною відмовою Дніпропетровської обласної ради у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» вих.№1757/24 від 26.08.2024 року, щодо отримання публічної інформації.

З урахуванням чого суд приходить до висновку про необхідність в поновленні порушених прав позивача шляхом зобов`язання Дніпропетровської обласної ради повторно розглянути інформаційний запит Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» (код ЄДРПОУ 39689459) вих.№1757/24 від 26.08.2024 року щодо отримання публічної інформації, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у загальній сумі 3028 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Дніпропетровської обласної ради за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 2422,40 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 9, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Дніпропетровської обласної ради у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» вих№1757/24 від 26.08.2024 року щодо отримання публічної інформації.

Зобов`язати Дніпропетровську обласну раду (49004, м. Дніпро, пр.-т Олександра Поля, буд. 2, код ЄДРПОУ 23928934) повторно розглянути інформаційний запит Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» (49000, м. Дніпро, вул. Ульянова, буд. 24, оф. 9, код ЄДРПОУ 39689459) вих№1757/24 від 26.08.2024 року щодо отримання публічної інформації, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Дніпропетровської обласної ради (49004, м. Дніпро, пр.-т Олександра Поля, буд. 2, код ЄДРПОУ 23928934) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» (49000, м. Дніпро, вул. Ульянова, буд. 24, оф. 9, код ЄДРПОУ 39689459) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна