Постанова

від 20.01.2025 по справі 160/25208/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/25208/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Громадської організації "Платформа Громадський Контроль", Дніпропетровської обласної ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 ( суддя Серьогіна О.В,) в адміністративній справі №160/25208/24 за позовом Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" до Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація "Платформа Громадський Контроль" звернулася до суду з вимогами визнати протиправною відмову Дніпропетровської обласної ради у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" №1757/24 від 26.08.2024 року щодо отримання публічної інформації.

Просили зобов`язати Дніпропетровську обласну раду надати інформацію запитувану в інформаційному запиті Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" №1757/24 від 26.08.2024 року.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 26.08.2024 року ГО «Платформа Громадський Контроль», було направлено інформаційний запит №1757/24 на доступ до інформації, вихідний номер №1757/24 від 26.08.2024 року на адресу Голови Дніпропетровської обласної ради Лукашука М.В. щодо отримання публічної інформації. Відповідно до інформаційного запиту №1757/24 від 26.08.2024 року, ГО «Платформа Громадський Контроль» у строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації», було запитано: "Копії усіх листів від Дніпропетровської обласної ради до Державної прикордонної служби України в яких йшлося відносно відрядження депутатів Дніпропетровської обласної ради. Цікавлять листи за період з 01.01.2024 року по день формування відповіді на цей запит. Копії усіх листів, звернень, дозволів, погоджень та інших документів в яких йшлося по виїзд за кордон депутатів Дніпропетровської обласної ради. Наприклад, листи для системи Шлях, до міністерства або до військових адміністрацій. Цікавлять листи у період з 01.01.2024 року по день формування відповіді на цей запит." У відповідь на вищезазначені запити Дніпровською обласною радою було надано лист-відповідь від 30.08.2024 року № вих-2081/0/2-24 відповідно до якого відповідачем було відмовлено у наданні інформації.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Дніпропетровської обласної ради у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» вих№1757/24 від 26.08.2024 року щодо отримання публічної інформації.

Зобов`язано Дніпропетровську обласну раду повторно розглянути інформаційний запит Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» вих№1757/24 від 26.08.2024 року щодо отримання публічної інформації, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На рішення суду першої інстанції надійшли апеляційні скарги від ГО «Платформа Громадський Контроль» та Дніпропетровської обласної ради.

Апелянт, ГО «Платформа Громадський Контроль», в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що обґрунтовуючи відмову у наданні запитуваної інформації, Дніпропетровська обласна рада в супереч чинного законодавства визначила дану інформацію конфедеційною. Не є конфедеційною інформація яка стосується здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових чи службових повноважень. Крім того, повторний розгляд запиту, дозволяє відповідачу на власний розсуд трактувати мотиви та висновки викладені у судовому рішенні, що в свою чергу не виключає можливості з боку відповідача продовжити ухилятися від надання запитуваної інформації, тому жодним чином не відновлює порушене право позивача.

За результатами розгляду апеляційної скарги просили оскаржуване рішення скасувати в частині відмови задоволені позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Скаржник, Дніпропетровська обласна рада, обґрунтовуючи апеляційну скаргу наполягав на тому, що запитувані ГО ,,Платформа Громадський контроль" листи Дніпропетровської обласної ради до Держприкордонслужби містять інформацію, яка в розумінні законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про захист персональних даних» та «Про інформацію» визнана депутатами конфіденційною. Таку інформацію в силу приписів частини першої статті 6 Закону України ,,Про доступ до публічної інформації" та частини другої статті 21 Закону України ,,Про інформацію" визначено інформацією з обмеженим доступом. Право на інформацію, хоч і є надзвичайно важливим для особи та суспільства в цілому, проте не є абсолютним і може обмежуватися залежно від конкретних обставин ситуації та інформації, що запитується.

За результатами розгляду апеляційної скарги просили оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У відзиві позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.

У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пункту 1.1 Статуту, Громадська організація "Платформа Громадський Контроль» є громадською організацією, яка об`єднує громадян України на засадах вільності, рівноправності.

Відповідно до пункту 2.1 Статуту, метою діяльності організації є сприяння на громадських засадах забезпеченню системного запобігання, виявленню та припиненню корупційних правопорушень, слідкування за неухильним додержанням посадовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, при здійсненні ними своїх повноважень, вимог чинного законодавства.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2.2 Статуту, організація ставить перед собою завдання сприяти реалізації принципів демократії, верховенства права, дотримання прав та інтересів людини і громадянина в усіх сферах життя, соціальної солідарності громадян та соціальної справедливості.

Завданнями ГО «Платформа Громадський Контроль», зокрема є:

- сприяння реалізації принципів демократії, верховенства права, дотримання прав та інтересів людини та громадянина в усіх сферах життя, соціальної солідарності громадян та соціальної справедливості;

- сприяння виявленню проявів корупції та неефективного керівництва (управління);

- консолідація зусиль щодо проведення громадських слухань та встановлення рівня корумпованості, корупційних схем та пошук відповідальних осіб;

- доведення до відома громадян отриманих на публічні запити відомостей щодо корумпованості органів місцевого самоврядування, висвітлення у засобах масової інформації отриманих документів та схем, будь-яких проявів корупції, марнотратства, неефективного управління (менеджменту), відсутності покарання.

26.08.2024 року Громадською організацією «Платформа Громадський Контроль» було направлено інформаційний запит №1757/24 на доступ до інформації, вихідний номер №1757/24 від 26.08.2024 року на адресу голови Дніпропетровської обласної ради Лукашука М.В. щодо отримання публічної інформації.

Відповідно до інформаційного запиту №1757/24 від 26.08.2024 року, Громадською організацією «Платформа Громадський Контроль» у строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації», було запитано: Копії усіх листів від Дніпропетровської обласної ради до Державної прикордонної служби України в яких йшлося відносно відрядження депутатів Дніпропетровської обласної ради. Цікавлять листи за період з 01.01.2024 року по день формування відповіді на цей запит. Копії усіх листів, звернень, дозволів, погоджень та інших документів в яких йшлося по виїзд за кордон депутатів Дніпропетровської обласної ради. Наприклад, листи для системи Шлях, до міністерства або до військових адміністрацій. Цікавлять листи у період з 01.01.2024 року по день формування відповіді на цей запит.

За результатами опрацювання отриманого інформаційного запиту, листом Дніпропетровської обласної ради від 30.08.2024 року № вих-2081/0/2-24 надано відповідь на вищевказаний запит, згідно якої, зокрема, повідомлено наступне. Дніпропетровською обласною радою та головою обласної ради не приймались рішення або інші розпорядчі документи про направлення у службові відрядження за кордон депутатів обласної ради VIII скликання, також в обласній раді не створювалися будь-які документи (листи) про надання дозволів, погоджень тощо до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України для системи „Шлях і військових адміністрацій, у яких йшлося про виїзд депутатів за кордон. Запитувані ГО ,,Платформа Громадський контроль листи Дніпропетровської обласної ради до Держприкордонслужби містять інформацію, яка в розумінні законів України ,,Про доступ до публічної інформації, ,,Про захист персональних даних та ,,Про інформацію визнана депутатами конфіденційною. Крім того, таку інформацію в силу приписів частини першої статті 6 Закону України ,,Про доступ до публічної інформації та частини другої статті 21 Закону України ,,Про інформацію визначено інформацією з обмеженим доступом. Депутати обласної ради лише повідомляли про заплановані відрядження за кордон у зв`язку із виробничою, громадською та/або службовою діяльністю, що не пов`язані з виконанням депутатських повноважень. Разом із цим, депутати Дніпропетровської обласної ради VIII скликання не надали згоду на поширення (надання) інформації про них, що міститься в запитуваних ГО „Платформа Громадський контроль листах. Крім цього, запитувана ГО „Платформа Громадський контроль інформація не належить до інформації, доступ до якої не може бути обмежено (частина п`ята статті 6 Закону України „Про доступ до публічної інформації), а Дніпропетровська обласна рада за результатами проведення так званого „трискладового тесту дійшла висновку, що доступ до запитуваної інформації належить обмежити. Таким чином, обмеження доступу до запитуваної ТО „Платформа Громадський контроль інформації здійснюється задля захисту права на невтручання в особисте і сімейне життя (право на приватність), оскільки йдеться саме про конфіденційну інформацію. За таких обставин, з метою дотримання балансу між інтересами заявника в доступі до інформації та необхідністю захисту прав окремих осіб, якими в даному випадку є депутати обласної ради VIII скликання, Дніпропетровська обласна рада, на підставі пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України „Про доступ до публічної інформації, відмовляє у задоволенні інформаційного запиту від 26 серпня 2024 року № П57/24.

Позивач, вважаючи протиправною відмову Дніпропетровської обласної ради у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації Платформа Громадський Контроль №1757/24 від 26.08.2024 року щодо отримання публічної інформації, звернувся до суду з позовом.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України передбачає, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI.

Визначення поняття "публічна інформація".

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Аналіз цього визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону № 2939-VI, свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях:

-вся інформація, що перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб`єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI);

-інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (пункт 2 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI);

-інформація, пов`язана з виконанням особами делегованих повноважень суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (пункт 3 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI);

-інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб`єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (пункт 4 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI);

-інформація про стан довкілля; якість харчових продуктів і предметів побуту; аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;

-інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (частина друга статті 13 Закону № 2939-VI).

Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI).

За загальним правилом публічна інформація є відкритою. Винятки з цього правила встановлюються законом (частина друга статті 1 Закону № 2939-VI, частина друга статті 20 Закону № 2657-XII). Таким законом є Закон № 2939-VI. Положенням статті 6 Закону № 2939-VI, зокрема, встановлено види інформації, до якої може бути обмежено доступ, - конфіденційна, таємна та службова інформація (частина перша), та сукупність вимог, дотримання яких є обов`язковим для обмеження доступу до таких видів інформації (частина друга).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 2939-VI конфіденційна інформація - це інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Водночас відмінне за обсягом визначення конфіденційної інформації закріплено у частині другій статті 21 Закону № 2657-XII, за якою конфіденційною є інформація про фізичну особу незалежно від відповідного її волевиявлення.

З метою усунення наведеної колізії суди повинні застосовувати положення частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою у разі встановлення невідповідності закону Конституції України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто Конституцію України, а саме положення про те, що інформація про особу є конфіденційною, крім окремо визначених випадків (Рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012).

Виходячи з положень частини першої статті 7 Закону № 2939-VI, частини другої статті 21 Закону № 2657-XII та статті 32 Конституції України конфіденційна інформація може поширюватись у таких випадках:

-особа самостійно встановила випадки (порядок, умови), коли ця інформація може поширюватись (наприклад, у договорі про використання прав на комерційну таємницю);

-коли особа у відповідь на прохання/пропозицію дає згоду на використання своїх конфіденційних даних. При цьому використання таких даних третьою особою здійснюється відповідно до умов наданої особою згоди;

-коли закон дозволяє певним суб`єктам отримувати та використовувати конфіденційну інформацію без згоди особи. У таких випадках суб`єкт діє на виконання установлених повноважень та для досягнення визначеної мети (наприклад, отримання конфіденційної інформації в ході оперативно-розшукової діяльності або в ході проведення досудового слідства) і поширення конфіденційної інформації обмежується положеннями закону;

-коли розголошення конфіденційної інформації відповідає суспільному інтересу і право громадськості знати цю інформацію переважає шкоду, яку може бути завдано особі поширенням її конфіденційної інформації. Таке поширення здійснюється відповідно до статті 29 Закону України "Про інформацію" після застосування "трискладового тесту" (додатково див. пункт 5.5).

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, запитувана інформація позивачем не має ознак конфіденційної, таємної або службової інформації до якої обмежено доступ.

Крім того, необхідно враховувати, що вказане положення частини першої статті 7 Закону № 2939-VI не передбачає можливості для суб`єктів владних повноважень відносити інформацію до конфіденційної. Такі суб`єкти можуть обмежувати доступ до інформації лише шляхом віднесення її до службової або таємної відповідно до закону.

Насамперед, умови, за яких можливо поширити конфіденційну інформацію, також передбачені частиною першою статті 29 Закону України "Про інформацію", відповідно до якої інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

З урахуванням положень частини другої статті 7 Закону № 2939-VI та частини другої статті 32 Конституції України суспільними інтересами (інтерес громадськості), у яких конфіденційна інформація може бути поширена, є лише інтереси національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Вимога частини першої статті 29 Закону України "Про інформацію" щодо встановлення переваги потенційної шкоди від поширення конфіденційної інформації над правом громадськості знати її відображає принцип пропорційності обмеження права, який є аспектом принципу верховенства права, передбаченого статтею 8 Конституції України і через призму якого досліджується правомірність будь-якого обмеження права, в тому числі права на отримання інформації.

Такий підхід відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (статті 8) та практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до яких втручання у право на приватність особи можливе, якщо воно ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.

Застосовуючи "трискладовий тест", відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Крім іншого, розпорядником інформації непроаналізовано та залишилося поза увагою те, що відповідно до чинного законодавства вбачається, що не може бути віднесена до конфіденційної, зокрема:

- інформація, зазначена в частинах першій (суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради) і другій статті 13 Закону 2939-VI (частина перша статті 7 Закону № 2939-VI);

- інформація про прізвища та ініціали суддів, які ухвалили судове рішення; імена (ім`я, по батькові, прізвище) учасників судового процесу та посадових чи службових осіб, які, виконуючи свої повноваження, беруть участь у цивільній, господарській, адміністративній чи кримінальній справах, справах про адміністративні правопорушення (проступки) (стаття 7 Закону України "Про доступ до судових рішень");

- статут товариства з обмеженою відповідальністю (частина друга статті 143 Цивільного кодексу України);

- фінансова звітність політичної партії (стаття 17 Закону України "Про політичні партії в Україні");

- прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали бюджетні кошти, здійснюють володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 6 Закону № 2939-VI (частина п`ята статті 6 Закону № 2939-VI).

Згідно з частиною другою статті 5 Закону України № 2297-VI не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

У Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України зазначено: "Вирішуючи питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім`ї, Конституційний Суд України виходить з такого, що належність інформації про фізичну особу до конфіденційної визначається в кожному конкретному випадку. Перебування особи на посаді, пов`язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів-суб`єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165 (1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6). Згідно із законодавством України не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону (частина шоста статті 6 Закону № 2939-VI); персональні дані, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, оформленій за формою і в порядку, встановленими Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (частина третя статті 5 Закону України від 1 червня 2010 року № 2297-VI "Про захист персональних даних") (пункт 3.3 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України).

Тому відповідач, як розпорядник запитуваної інформації повинен мати на увазі, що така інформація, зокрема, може міститися в наказах про відпустку чи відрядження, наказах про призначення чи звільнення особи. Такою також є інформація з особових справ, яка свідчить про дотримання особою, що займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, встановлених кваліфікаційних чи інших обов`язкових для займання цієї посади вимог, інформація про притягнення до юридичної відповідальності за неналежне виконання посадових (службових) обов`язків.

Таким чином, у разі, якщо до посади, пов`язаної з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, встановлені кваліфікаційні чи інші обов`язкові для займання цієї посади вимоги, така інформація не є конфіденційною.

При визначенні того, чи є суспільний інтерес в отриманні інформації, колегія суддів враховує наступне.

З урахуванням положень частини другої статті 29 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII "Про інформацію" предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Перелік видів інформації, що може бути предметом суспільного інтересу, не є вичерпним.

З огляду на характер суспільно необхідної інформації законодавство не надає вичерпного визначення цього поняття.

В даному випадку, інформація може вважатись суспільно необхідною, оскільки її поширення сприяє посиленню підзвітності і підконтрольності влади суспільству загалом, у тому числі шляхом забезпечення прозорості процесу підготовки і прийняття владних рішень; інформуванню про діяльність органів публічної влади (державних органів, органів місцевого самоврядування), про їхні внутрішні правила, організацію роботи тощо; інформуванню про діяльність та поведінку публічних осіб, тобто осіб, які обіймають посади публічної служби та/або користуються публічними ресурсами, а також, у ширшому значенні, осіб, які відіграють певну роль у громадському житті - в політиці, економіці, мистецтві, соціальній сфері, спорті чи у будь-якій іншій сфері; виявленню порушень прав людини, зловживання владою, корупційних правопорушень, неетичної поведінки публічних службовців, невиконання (чи неналежного, недбалого виконання) ними своїх обов`язків, дискримінації за будь-якою ознакою, тощо.

Щодо форми надання відповіді на запит на інформацію.

Закон № 2939-VI не містить переліку способів ознайомлення запитувача інформації із запитуваною інформацією. Зважаючи на частину другу статті 34 Конституції України та частину другу статті 7 Закону № 2657-XII про те, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом, спосіб ознайомлення визначається самим запитувачем інформації. Винятком є випадок, коли розпорядник надсилає відповідь, в якій міститься відмова або відстрочка розгляду запиту. Для таких випадків законом передбачена обов`язкова письмова форма (частини п`ята і шоста статті 22 Закону № 2939-VI).

За змістом пункту 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI у задоволенні запиту може бути відмовлено лише у разі наявності одночасно двох умов: відсутності інформації у володінні розпорядника інформації та відсутності у нього обов`язку володіти нею. Якщо інформація відсутня, але розпорядник зобов`язаний нею володіти, то згідно із принципом законності він повинен усунути порушення закону та вжити заходів щодо набуття (створення) запитаної інформації, продовживши у разі необхідності строк розгляду запиту на інформацію.

Відмовляючи у доступі до інформації з мотивів того, що вона є службовою, розпорядник має вказати, до якої з визначених частиною першою статті 9 Закону категорій належить ця інформація. Якщо інформація не належить до жодної з визначених цим положенням категорій, доступ до неї не може обмежуватись на підставі того, що вона є службовою.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ.

Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Взагалі, інформацію може бути обмежено в доступі, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину (частина п`ята стаття 6 Закону № 2939-VI).

Забороняється обмежувати доступ шляхом віднесення до конфіденційної такої інформації як персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень (частина друга статті 5 Закону № 2297-VI).

Таким чином, судом відхиляється посилання відповідача на те, що запитувана інформація містить конфіденційну інформацію, що виключає можливість надання їх на адвокатський запит.

Ненадання запитуваної інформації є протиправним і порушує у цьому випадку конституційне право позивача вільно збирати інформацію, передбачене статтею 34 Конституції України.

У зв`язку із чим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Водночас, оскільки висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню у відповідній частині з ухваленням у цій частині нового судового рішення.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керується положеннями статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної ради залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 в адміністративній справі №160/25208/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати, прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовну заяву Громадської організації "Платформа Громадський контроль" у повному обсязі.

Зобов`язати Дніпропетровську обласну раду надати інформацію запитувану в інформаційному запиті Громадської організації Платформа Громадський Контроль №1757/24 від 26.08.2024 року, а саме: "Копії усіх листів від Дніпропетровської обласної ради до Державної прикордонної служби України в яких йшлося відносно відрядження депутатів Дніпропетровської обласної ради. Цікавлять листи за період з 01.01.2024 року по день формування відповіді на цей запит. Копії усіх листів, звернень, дозволів, погоджень та інших документів в яких йшлося по виїзд за кордон депутатів Дніпропетровської обласної ради. Наприклад, листи для системи Шлях, до міністерства або до військових адміністрацій. Цікавлять листи у період з 01.01.2024 року по день формування відповіді на цей запит."

В інших частинах рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Дніпропетровської обласної ради (49004, м. Дніпро, пр.-т Олександра Поля, буд. 2, код ЄДРПОУ 23928934) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» (49000, м. Дніпро, вул. Ульянова, буд. 24, оф. 9, код ЄДРПОУ 39689459) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 4238,90 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 20 січня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 24 січня 2025 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЛ.А. Божко

суддяЮ. В. Дурасова