Постанова

від 13.12.2007 по справі 20/76-07-5245

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/76-07-5245

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"13" грудня 2007 р. Справа № 20/76-07-5245

Одеський апеляційний господарський суд у складі

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів:                    Андрєєвої Е.І.

                                        Мацюри П.Ф.

при секретарі         Юзьковій І.В.

за участю представників

від позивача –Петрова В.С. , Стойкова В.П. директор  

від відповідача –Страшиліна В.М. директор

Розглянувши апеляційну скаргу  Будівельно комерційної фірми „Рось”  

на рішення  господарського суду Одеської області від 13.08.2007 р.

по справі № 20/76-07-5245

за позовом: ТОВ „ЕВЕРЕСТ”  

до Будівельно комерційної фірми „Рось”

про зобов'язання поставити товар  

В С Т А Н О В И В :

В червні 2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Еверест” (далі –ТОВ „Еверест”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Будівельної комерційної фірми „Рось” (далі-БКФ „Рось”)  про зобов'язання виконати певні дії, а саме здійснити поставку товару (десяти тон цементу).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ „Еверест” посилається на договір, який укладений в усній формі між сторонами, на поставку десяти тон цементу.

На виконання умов договору, 09.08.2004р. був виписаний рахунок за № 132 на оплату десяти тон цементу на суму 2700грн..

Даний рахунок оплачений, згідно платіжного доручення № 114 від 10.08.2004р.. Однак, поставка товару не здійснена, що стало причиною для звернення до суду з відповідними вимогами.

Справа розглянута за наявними матеріалами, відповідно до ст.75ГПК України, оскільки відповідач в судове засідання не з'явився, відзив та витребувані судом документи не надав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13 серпня 2007р. (суддя –Щавинська Ю.М.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Суд зобов'язав БКФ „Рось” поставити ТОВ „Еверест” десять тон цементу, а також стягнув 85,00грн. державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118грн.

Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд зазначив, що відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними належить вчиняти в письмовій формі. Разом з тим, недодержання сторонами письмової форми правочину у даному випадку, не має наслідком його недійсність.

Виходячи із вимог статтей 525; 526 ЦК України суд дійшов до висновку про порушення господарського зобов'язання з боку БКФ"Рось", яке виразилось в непоставлені ТОВ "Еверест" сплаченої кількості цементу.    

Не погоджуючись з даним рішенням БКФ „Рось” звернулась із апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким в позові відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Висновок місцевого господарського суду щодо укладання усного договору купівлі-продажу цементу не відповідає обставинам справи, оскільки матеріали справи не містять доказів його укладення.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що рішення суду винесено на підставі конкретних письмових доказів та відповідає нормам діючого законодавства України, а тому його слід залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи БКФ "Рось" виставило рахунок №132 від 09.08.2004р., на 10 тон цементу, а ТОВ „Еверест” перерахувало 2700,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 114 від 10 серпня 2004р. (а.с.9-10).

Для отримання десяти тон цементу марки ПЦ-400 була виписана накладна № 119 від 13.08.2004р.  та видана довіреність серії ЯЗА №703392 від 10.08.2004р. на ім'я Зюбіна Владислава Борисовича (а.с.11).

В подальшому, згідно листа за № 57 від 26 жовтня 2004р. за підписом директора П.Ф.Мандажи та головним бухгалтером А.П. Коева, ТОВ "Еверест" відмовилось від отримання десяти тон (200 мішків) цементу, в зв'язку з припиненням ремонтних робіт на своїх об'єктах в зв'язку з виробничими та фінансовими проблемами.

Даний лист наданий директором БКФ "Рось" в процесі перегляду справи в апеляційній інстанції, оскільки при розгляді справи в місцевому господарському суді директор БКФ "Рось" Страшилін В.М. не був присутній, в зв'язку з хворобою, та не міг його надати з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до положень статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що незалежали від нього.

Апеляційний господарський суд не пов'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи положення даної статті, судова колегія вважає за можливе залучити надані додаткові докази.

Оскільки, позивач при розгляді справи ставив лише вимогу про зобов'язання поставити десять тон цементу, а з вимогою про повернення грошових коштів не звертався, то приймаючи рішення місцевий  господарський, на підставі наданих позивачем доказів задовольнив його позов, без врахування його відмови від отримання товару.

Відповідно до ч.4ст.6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.

Згідно п.п.2;4ч.3ст.129 Конституції України одним з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Матеріали справи містять клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк в зв'язку з хворобою директора БКФ "Рось"(а.с.20) До даного клопотання надана ксерокопія лікарняного, згідно якого директор БКФ "Рось" хворіє з 23.07.2007р. та продовжує хворіти (а.с.21).

А тому відповідач, знаходячись на лікарняному не мав можливості надати докази, які витребував місцевий господарський суд необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 Постанови від 29.12.1976р. № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що вирішуючи спір, місцевим господарським судом не були вжиті всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню.                                  

Керуючись  ст.ст.99,101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України,  суд, -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Будівельно-комерційної фірми "Рось" —задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 13.08.2007р. по справі №20/76-07-5245 —скасувати.

В позові Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЕСТ" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця.

Головуючий                                                             Н.В. Ліпчанська

Судді:                                                                      Е.І.Андрєєва

                                                                                                           П.Ф.Мацюра