Постанова

від 21.10.2024 по справі 520/38018/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 р. Справа № 520/38018/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2024, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 19.06.24 у справі № 520/38018/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ТЕРМІК"

до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ТЕРМІК» до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ТЕРМІК»:

№ 9808733/31797582 від 30.10.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 11.09.2023;

№ 9808721/31797582 від 30.10.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 11.09.2023;

№ 9808722/31797582 від 30.10.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 11.09.2023;

№ 9808735/31797582 від 30.10.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 14.09.2023;

№ 9808737/31797582 від 30.10.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 18.09.2023;

№ 9808724/31797582 від 30.10.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 6 від 18.09.2023;

№ 9808725/31797582 від 30.10.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 7 від 18.09.2023;

№ 9808727/31797582 від 30.10.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 8 від 22.09.2023;

№ 9808728/31797582 від 30.10.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 9 від 25.09.2023;

№ 9808731/31797582 від 30.10.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 03.10.2023.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ТЕРМІК»:

№ 1 від 11.09.2023 на суму 350 000,00 грн (ПДВ - 58 333,33 грн) датою її подання на реєстрацію 04.10.2023;

№ 2 від 11.09.2023 на суму 300 000,00 грн (ПДВ - 50 000,00 грн) датою її подання на реєстрацію 04.10.2023;

№ 3 від 11.09.2023 на суму 350 000,00 грн (ПДВ - 58 333,33 грн) датою її подання на реєстрацію 04.10.2023;

№ 4 від 14.09.2023 на суму 350 000,00грн. (ПДВ - 58 333,33грн) датою її подання на реєстрацію 04.10.2023;

№ 5 від 18.09.2023 на суму 350 000,00 грн (ПДВ - 58 333,33 грн) датою її подання на реєстрацію 05.10.2023;

№ 6 від 18.09.2023 на суму 300 000,00 грн (ПДВ - 50 000,00 грн) датою її подання на реєстрацію 05.10.2023;

№ 7 від 18.09.2023 на суму 350 000,00 грн (ПДВ - 58 333,33 грн) датою її подання на реєстрацію 05.10.2023;

№ 8 від 22.09.2023 на суму 300 000,00 грн (ПДВ - 50 000,00 грн) датою її подання на реєстрацію 05.10.2023;

№ 9 від 25.09.2023 на суму 400 000,00 грн (ПДВ - 66 666,67 грн) датою її подання на реєстрацію 05.10.2023;

№ 1 від 03.10.2023 на суму 100 000,00 грн (ПДВ - 16 666,67 грн) датою її подання на реєстрацію 05.10.2023.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 47104 від 26.12.2023 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ТЕРМІК» критеріям ризиковості платника податку.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Харківській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ТЕРМІК» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ТЕРМІК» судові витрати у сумі 11 809,60 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ТЕРМІК» судові витрати у сумі 11 809,60 грн.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ТЕРМІК» до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ТЕРМІК» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500,0 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ТЕРМІК» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,0 грн.

У задоволенні решти заяви відмовлено.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, Головне управління ДПС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у цій частині та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "ГРУПА ТЕРМІК" про стягнення витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що стягнення судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн (7500,0 грн - з апелянта) є необґрунтованим.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення досліджувалися документи щодо підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та надано відповідну оцінку з дотриманням вимог Кодексу адміністративного судочинства України. За результатами апеляційного розгляду позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а додаткове рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в межах апеляційного розгляду з урахуванням приписів ст. 308 КАС України надається правова оцінка законності та обґрунтованості судового рішення в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 500,00 грн.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Водночас дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 1-5 статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 1-5 статті 134 КАС України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатську діяльність» від 05.07.2012 за № 5076-VI (далі також Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини

Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Водночас суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Як убачається із матеріалів справи, представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції надано до матеріалів справи копії таких документів: ордеру на надання правничої (правової) допомоги, договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 27.11.2023 за № 27/11-23, акта приймання передачі наданої правової допомоги (адвокатських послуг) від 09.02.2024, рахунків на оплату від 27.11.2023 та від 28.12.2023, платіжних інструкцій від 28.11.2023 та від 28.12.2023.

Згідно з актом приймання передачі наданої правової допомоги (адвокатських послуг) від 09.02.2024 адвокатом надано послуги на загальну суму 30 000,0 гривень.

Згідно з платіжними інструкціями від 28.11.2023 та від 28.12.2023 про сплату послуг за вказаним договором оплата послуг здійснена позивачем на суму 30 000,0 гривень.

Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, слід виходити з того, що ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, а витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними з ціною позову та завищеними.

Враховуючи наведене, предмет спірних правовідносин, наявність значного обсягу судової практики з цього питання, а також заперечення відповідача щодо розміру витрат на оплату правничої допомоги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір витрат на правничу допомогу позивача має становити загалом 7500,00 грн.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правову допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 12 000 грн, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 4.1.1 договору про надання правової (правничої) допомоги № 27/11-23 від 27.11.2023 у разі представництва прав та інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції Клієнт додатково сплачує на користь Адвоката гонорар у розмірі 12 000,00 грн.

Згідно з п. 4.2.1 договору про надання правової (правничої) допомоги № 27/11-23 від 27.11.2023 гонорар, визначений у п. 4.1.1 цього Договору, сплачується Клієнтом в гривнях безготівковим переказом протягом трьох днів з моменту відкриття апеляційного провадження у адміністративній справі на підставі виставленого рахунку.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12 000,00 грн позивачем до матеріалів справи надано: рахунок-фактуру № 3 від 26.07.2024 на суму 12 000,00 грн; платіжну інструкцію № 15 від 29.07.2024 на суму 12 000,00 грн; акт наданих послуг №2 від 28.08.2024 на суму 12 000,00 грн.

Колегія суддів зауважує, що в будь-якому випадку надання правової допомоги щодо вирішення навіть певної (усієї) сукупності питань у апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. У свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.

Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19.

У запереченнях щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12000, 00 грн Головне управління ДПС у Харківській області не погоджується з розміром витрат, які просить стягнути ТОВ "ГРУПА ТЕРМІК" у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, оскільки вважає, що розмір витрат, визначений позивачем, є необґрунтованим.

Враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, доводи, викладені в запереченнях відповідача, колегія суддів уважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги у суді апеляційної інстанції завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

З огляду на зазначене колегія судів дійшла висновку, що розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Головного управління ДПС у Харківській області, у сумі 3 750 грн.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі № 520/38018/23 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ТЕРМІК» (код ЄДРПОУ 31797582) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова