Постанова

від 21.10.2024 по справі 400/8571/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/8571/21

Перша інстанція: суддя Устинов І. А.,

повний текст судового рішення

складено 18.06.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді- Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Актан» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Актан» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2021 року №757714290707, №757614290707, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Актан» звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.09.2021 року №757714290707;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.09.2021 року №757614290707.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ про проведення перевірки не містить необхідних реквізитів, а саме адреси об`єкта перевірки, дату початку та тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятись, підпису керівника контролюючого органу, тобто відповідачем не оформлено наказ у відповідності до вимог п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України. Відтак, на думку позивача, зазначене призводить до визнання перевірки незаконною та такої, що не породжує правових наслідків. При цьому, позивач зазначив, що ним було допущено перевіряючих до проведення перевірки. Щодо суті порушень, то позивач зазначив, що при проведенні вимірювання нафти та нафтопродуктів об`ємно масово статичним методом не було враховано густину, температуру, не було визначено об`єм підтоварної води, а також не здійснено перед вимірюванням рівня нафтопродукту перевірку базової висоти вертикального резервуару. Тому, документи, що підтверджують зняття фактичних залишків товарних запасів не є належним доказом вчинення позивачем порушень, відображених в акті перевірки. Відтак, спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що зауваження позивача щодо наказу про проведення перевірки не відповідають дійсності, наказ про проведення перевірки повністю відповідає вимогам ст.81 Податкового кодексу України, а отже, у фахівців контролюючого органу були підстави для проведення фактичної перевірки позивача. Щодо суті виявлених порушень, відповідач зазначає, що за результатами фактичної перевірки було встановлено відпуск позивачем нафтопродуктів з акцизного складу з уніфікованим номером 1012261 через чотири місця відпуску нафтопродуктів наливом з акцизного складу, які не були обладнані витратомірами-лічильниками у період з 01.04.2020 року по 15.04.2020 року.

Від позивача надійшли відповідь на відзив та пояснення, в яких заперечив обґрунтування відповідача та повністю підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 25.11.2021 року суд повернув без розгляду заяву позивача про зміну підстав позову.

Ухвалою від 20.10.2022 року справу прийнято до свого провадження суддею Устиновим І.А.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «АКТАН» (вул. Глинки, 4, кв. 27,м. Миколаїв, Миколаївська обл., Миколаївський р-н,54050 35066039) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001 44104027), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2021 року №757714290707, №757614290707, відмовлено.

На вказане рішення суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Актан» подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року по справі №400/8571/21 та ухвалити нове, яким позовні вимоги позивача задовільнити в повному обсязі. Стягнути з відповідача судові витрати на оплату судового збору в сумі 2451,67 грн.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, неповно з`ясовані судом обставини, що мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.

12.09.2024 року (вхід.№39610/24) на адресу суду апеляційної інстанції від представника Головного управління ДПС у Миколаївській області Зайцевої Анни Михайлівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить відмовити ТОВ «Актан» в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Актан» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року підлягає задоволенню.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

28 липня 2021 року ГУ ДПС у Миколаївській області на підставі пп.80.2.2., 80.2.5 п.80.2 ст.80 з урахуванням п.52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу Україну прийнято наказ №1409-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Актан», яким наказано провести фактичну перевірку ТОВ «Актан» (код ЄДРПОУ 35066039) за адресою здійснення діяльності: вул. Центральна, буд.2б, с. Сливине, Миколаївський район, Миколаївська область з 27 липня 2021 року тривалістю 10 діб.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №5787/14/29/07/35066039 від 06.08.2021 року, відповідно до висновків якого відповідачем було встановлено порушення позивачем:

- абз. 1 п.п.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України;

- п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 09.09.2021 року №757614290707, яким за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг застосовано штрафні санкції у сумі 28 963 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 09.09.2021 року №757714290707, яким за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг застосовано штрафні санкції у сумі 80 000 грн.

Позивач не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

За змістом п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Відповідно до положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Тобто зазначеною нормою чітко визначено право контролюючого органу проводити фактичну перевірку з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено наказ №1409-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Актан», яким наказано провести фактичну перевірку ТОВ «Актан» (код ЄДРПОУ 35066039) за адресою здійснення діяльності: вул. Центральна, буд.2б, с. Сливине, Миколаївський район, Миколаївська область з 27 липня 2021 року тривалістю 10 діб та встановлено, що в оскаржуваному наказі ГУ ДПС у Миколаївській області не лише вказав норму Податкового кодексу України на підставі якої здійснювалося призначення перевірки (п.п.80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України), а й уточнено у тому ж абзаці конкретну підставу призначення проведення перевірки, передбачену п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, а саме, вказано: «у зв`язку з отриманням в установленому законодавством порядку інформації від ДПС України щодо переліку суб`єктів господарювання у яких виявлено факти наявності залишків пального на кінець зміни на акцизних складах в кількості, що перевищує максимально можливий об`єм зберігання з урахуванням максимально допустимої похибки вимірювання, що свідчить про ймовірні порушення вимог Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року №891, п.п.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України, п.12 ст.З Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, а саме, вказано: «здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального». Крім того, зазначений наказ містить всі необхідні реквізити (т.1 а.с.139.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначене вище спростовує доводи позивача, що наказ ГУ ДПС у Миколаївській області №1409-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Актан» не містить адреси об`єкта, перевірка якого проводиться, дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися, підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що наказ про проведення фактичної перевірки відповідає вимогам ст.81 Податкового кодексу України, а отже у фахівців контролюючого органу були усі підстави для початку проведення фактичної перевірки ТОВ «Актан». До того ж, колегія суддів зауважує, що позивачем було допущено фахівців контролюючого органу до проведення перевірки.

Стосовно встановленого перевіркою порушення абз.1 п.п.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України, а саме, зберігання пального на акцизному складі уніфікований номер 1012261 за адресою: вул. Центральна, буд.2б, с. Сливине, Миколаївський район, Миколаївська область через чотири місця відпуску нафтопродуктів наливом, які не були обладнані витратомірами-лічильниками відповідно законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або паливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Згідно з підпунктом 12 підрозділу 5 Розділу XX ПК України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що розпорядники акцизних складів зобов`язані були обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі. Законодавцем також було визначено і граничний строк для такого обладнання та реєстрації, зокрема по акцизному складу, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Згідно з пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Абзацом четвертим пункту 18 підрозділу 5 розділу XX ПК України передбачено, що норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу) - з 1 квітня 2020 року.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 09.09.2021 року №757714290707 прийнято на підставі порушення позивачем пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України.

Також, судом першої інстанції зазначено, що під час проведення перевірки (28.07.2021 р.) встановлено, що позивачем здійснено відпуск нафтопродуктів з акцизного складу з уніфікованим номером 1012261 через чотири місця відпуску нафтопродуктів наливом з акцизного складу, які не були обладнані витратомірами-лічильниками у період з 01.04.2020 року по 15.04.2020 року. Спірним рішенням застосовано штрафні санкції в загальній сумі 80 000 грн (20 000х4).

Як зазначив суд першої інстанції, вказане підтверджується даними з системи обліку даних розрахункових операцій з почековою інформацією, тоді як позивачем не надано доказу на спростування зазначеного.

Отже, з огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 09.09.2021 року № 757714290707.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції щодо застосування штрафних санкцій за нормою пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України й звертає увагу на таке.

При вирішенні цього спору слід враховувати, що положеннями пунктів 12 та 18 підрозділу 5 розділу XX ПК України ПК України встановлено строки для виконання обов`язку платником податку для облаштування акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі та реєстрації таких в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а також передбачено дату, з якої до таких платників застосовуються норми пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України.

При цьому відповідальності за недотримання відповідного строку (не пізніше 1 січня 2020 року), тобто за несвоєчасне обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та їх реєстрацію у Єдиному державному реєстрі нормами ПК України не передбачено.

Складом правопорушення, визначеного пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України, за яке передбачена штрафна санкція, є саме необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

У постанові від 19 січня 2023 року у справі №580/9246/21, Верховний Суд сформував правову позицію, яка зводиться до того, що застосування пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України можливе виключно у випадку необладнання та/або відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, як передбачено диспозицією вказаної норми. Порушення строків обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (передбачених підпунктом 12 підрозділу 5 Розділу XX Податкового кодексу України), якщо на час проведення перевірки встановлено їх наявність на акцизних складах та їх реєстрація в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, не може бути підставою для застосування до платника податків пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України.

За змістом фактичних обставин справи, відповідачем не заперечувалось, що під час проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Миколаївській області було встановлено наявність на акцизному складі позивача, витратомірів-лічильників рівня палива із заводськими номерами №№1065, 1066, 1068, 13023, які на момент початку перевірки були належним чином повірені.

Враховуючи, що у ході перевірки контролюючим органом було встановлено наявність на акцизних складах позивача витратомірів/рівнемірів-лічильників рівня нафтопродуктів, які були належним чином повірені, колегія суддів доходить висновку про безпідставність притягнення позивача до відповідальності, передбаченої пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України, оскільки на момент фактичної перевірки обладнання було встановлено та повірено, а підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, як і пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України не встановлено можливість кваліфікації вчиненої суб`єктом господарювання у певний проміжок часу дій/бездіяльності як таких, що становить порушення вимог податкового законодавства.

Аналогічні правові висновки було викладено у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі №400/5717/22 та на переконання колегії суддів є релевантними до спірних правовідносин.

Отже, зазначені обставини свідчать про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного у межах даної справи податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 09.09.2021 року №757714290707.

Стосовно встановленого перевіркою порушення п.12 ст.3 Закону №265, а саме, абз.1 п.п.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України, а саме, ведення з порушеннями обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до вимог п.12 ст.3 №265/95-ВР, в редакції станом на час проведення фактичної перевірки, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

За приписами ст.20 Закону №265/95-ВР, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, під час фактичної перевірки посадовими особами відповідача встановлено порушення позивачем обліку товарних запасів, що на момент перевірки знаходились у місці продажу (господарському об`єкті).

З акту фактичної перевірки вбачається, що перевірка фактичних залишків нафтопродуктів (крім газу) у резервуарах проводилась об`ємно-масовим статичним методом вимірювання (ГОСТ 26976) шляхом співставлення даних обліку: звітів АЗС за формою №17-НП, даних РРО (показники Х-звіту №2652 за 28.07.2021 станом на 16 год. 08 хв.) з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах з використанням метроштока та градуювальних таблиць, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів.

Щодо скрапленого вуглеводневого газу пропану, що реалізується на АЗС, перевіркою встановлено, що скраплений вуглеводневий газ реалізується з надземного резервуару, що оснащений процентоміром.

Підпунктом 4.1 пункту 4 Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 3 червня 2002 року №332, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2003 року за №331/7652 (далі - Інструкція №332), визначено, що облік скрапленого вуглеводневого газу на газонаповнювальних станціях та газонаповнювальних пунктах здійснюється в одиницях маси (кілограм), а на АГЗС та АГЗП в одиницях об`єму (літр) (ДСТУ 3651.0-97).

В ході проведення перевірки 28.07.2021 здійснено перевірку фактичних залишків скрапленого вуглеводневого газу у резервуарі за допомогою процентоміра на резервуарі та встановлено, що в продажу знаходився необлікований надлишок дизельного палива (код УКТ ЗЕД 2710194300) з урахуванням дизельного палива в технологічному трубопроводі та допустимої для об`ємно-масового статичного методу вимірювання похибки 0,8 % в кількості 526,60 літрів по ціні реалізації 27,50 грн. на загальну суму 14 481, 50 грн.

ТОВ «Актан», в свою чергу, заперечує щодо вірності вимірювання залишків палива процентоміром.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до п.4.8 Інструкції №332, підприємства - власники ЗВТ згідно із Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» складають та узгоджують із територіальними органами Держспоживстандарту перелік засобів вимірювальної техніки, що застосовуються у сфері державного метрологічного нагляду і підлягають повірці (далі - перелік ЗВТ). До переліку ЗВТ включають:

- манометри;

- рівнеміри;

- лагометри;

- термометри;

- ваги вагонні;

- ваги автомобільні;

- ваги лабораторні;

- ваги медичні;

- дозатори вагові дискретної дії для відпуску скрапленого газу побутово-комунального споживання;

- колонки для відпуску СВГ;

- резервуари, що оснащені рівнемірами і мають свідоцтва про державну метрологічну атестацію або повірку;

- лічильники, встановлені на АЦСГ.

До застосування допускаються вищевказані ЗВТ, типи яких включено до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, допущених до застосування в Україні, або такі, що пройшли державну метрологічну атестацію у порядку, встановленому ДСТУ 3215-95.

З наведеного вбачається, що процентомір не відноситься до переліку засобів вимірювальної техніки, що застосовуються у сфері державного метрологічного нагляду і підлягають повірці, а тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що його покази не можна брати до уваги, оскільки вони є некоректними.

Процентомір, що встроєний в резервуар, жодного разу з часу придбання резервуару не проходив и не повинен проходити повірку, а тому його показники заповнення резервуару газом є некоректними.

Оцінюючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що показники процентоміра, зафіксовані в акті фактичної перевірки, не можуть братись до уваги, оскільки процентомір не є приладом вимірювання кількості газу.

Такий правовий висновок узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом в постанові по справі № 2а-3277/10/0370 від 05 квітня 2019 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення №757614290707 від 09.09.2021 року підлягає скасуванню на суму 28 963 грн (14 481, 50 грн. х 2).

З урахуванням всіх викладених обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог п.4 ч.1, ч.4 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З вищевикладеного слідує, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог ТОВ «Актан» в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 6 статті 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При поданні апеляційної скарги ТОВ «Актан» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року апелянтом сплачено 2 451, 67 грн. судового збору (платіжна інструкція (безготівковий переказ в національній валюті) від 16.07.2024 року №136).

А відтак, у зв`язку із задоволенням позову ТОВ «Актан» у повному обсязі, з Головного управління ДПС у Миколаївській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Актан» підлягає стягненню 2 451, 67 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325; 328; 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Актан» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Актан» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2021 року №757714290707, №757614290707 скасувати.

Прийняти у справі №400/8571/21 нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Актан» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Миколаївській області від 09.09.2021 року №757614290707 на суму 28 963 грн. (двадцять вісім тисяч дев`ятсот шістдесят три гривні).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Миколаївській області від 09.09.2021 року №757714290707 на суму 80 000 грн. (вісімдесят тисяч гривень).

Стягнути з Головного управління ДПС в Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП 44104027, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Актан» (код ЄДРПОУ 35066039, вул. Глинки, 4, кв. 27, м. Миколаїв, 54050) 2 451, 67 грн. (дві тисячі чотириста п`ятдесят одна гривня шістдесят сім копійок) судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко