Постанова

від 18.10.2024 по справі 580/747/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/747/19 Головуючий у 1 інстанції - Гаращенко В.В.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Штульман І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Академія медтехнологій» до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «НВП «Академія медтехнологій» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати неправомірними дії Головного управління ДФС у Черкаській області по проведенню позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «НВП «Академія медтехнологій» з 19.09.2018 по 19.09.2018 та складання акту перевірки № 375/2-00-14-0007/35057087 від 27.09.2019 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «НВП «Академія медтехнологій» з податку на додану вартість за квітень 2016 та податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 по взаємовідносинах з ТОВ «Голден Плюс»;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області форми «Р» від 19.11.2018 № 0013801410 та податкове повідомлення-рішення форми В4 від 19.11.2018 № 0013791410.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що контролюючим органом безпідставно проведено перевірку платника, а суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ «Голден Плюс», які належним чином відображені у податковому та бухгалтерському обліках платника на підставі відповідних первинних документів, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Управління від 19.11.2018 № 0013801410, № 0013791410; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаської області задоволено. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 - скасовано в частині задоволених позовних вимог. Прийнято в указаній частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 - залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сукупність наданих доказів не підтверджує факт реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Голден Плюс». Фіктивна та нелегальна діяльність зазначеного контрагента є несумісною з легальною підприємницькою діяльністю і, відповідно, всі оформлені вказаним контрагентом первинні документи по господарським операціям з позивачем, які стали підставою для формування позивачем витрат та податкового кредиту, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум до складу витрат та податкового кредиту є безпідставним.

Постановою Верховного Суду від 17.07.2024 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Академія медтехнологій» задоволено частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В постанові касаційної інстанції зазначено, що судом апеляційної інстанції: не було надано оцінку господарським операціям між позивачем та його контрагентом, які слугували підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість; не досліджено зміст та відповідність вимогам чинного законодавства первинних документів бухгалтерського та податкового обліку за господарськими операціям по взаємовідносинам із наведеним контрагентом; не досліджено зміни в структурі активів та зобов`язань платників податків; не надано оцінку факту оплати за договором; не досліджено і не встановлено, ким була складена та підписана податкова накладна № 26 від 29.04.2016. Крім того, Верховний Суд зауважив, що судом апеляційної інстанції не досліджено і не з`ясовано, які обставини встановлені у вироку Печерського районного суду міста Києва у кримінальній справі № 757/30497/17-к від 20.06.2017, що встановлено цим вироком та яке відношення зазначене має до спірних правовідносин.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області отримано вирок Печерського районного суду м. Києва від 20.06.2017 у кримінальному провадженні №757/30497/17-к, згідно якого громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України. Разом з тим, ОСОБА_1 є засновником ТОВ «Голден Плюс», у якого позивачем задекларовано придбання програмування та супровід програмного забезпечення для апарату АлКонт 01 СУ-U, згідно податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН на суму 114 000 грн. без ПДВ.

Наказом відповідача № 1742 від 18.09.2018 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ НВП «Академія медтехнологій» з податку на додану вартість за квітень 2016 року та податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 по взаємовідносинах з ТОВ «Голден Плюс»

Контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Академія медтехнологій» з питань нарахування і сплати податку на додану вартість за квітень 2016 року та податку на прибуток за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 по взаємовідносинах з ТОВ «Голден Плюс», за результатами якої складено акт від 27.09.2018 № 375/23-00-14-1007/35057087 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:

- п. 44.1, 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, п. 6, 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (далі - П(С)БО №16), наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897 «Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на суму 20 520,00 грн.;

- п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України, ст. 9 Закону № 996-ХІV, п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення № 88, п.п. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13), в результаті чого зменшено від`ємне значення (р. 21 Декларації), що зараховується до складу податкового кредиту в р. 16.1 Декларації наступного звітного (податкового) періоду, за квітень 2016 року на суму 4 044,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 18 756,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.11.2018:

- форми «Р» № 0013801410, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 25 650,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 20 520,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5 130,00 грн.;

- форми «В4» № 0013791410, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 4 044,00 грн.

Вважаючи неправомірними дії податкового органу, а прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов у визначеній судом частині, виходив з того, що господарські взаємовідносини з наведеними контрагентами фактично відбулись, що підтверджено належними первинними документами, відтак відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції зауважив, що у ГУ ДФС у Черкаській області були наявні правові підстави для проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «НВП «Академія медтехнологій», оскільки останнім не було забезпечено надання пояснень та їх документальних підтверджень на запит контролюючого органу про надання інформації, а твердження позивача про неповідомлення відповідачем підприємства про проведення перевірки спростовується матеріалами справи.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.11.2018 №0013801410 та №0013791410 відмовити. Свої доводи обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки позивачем всупереч вимог ПК України не було надано жодних первинних документів, складених по взаємовідносинам з ТОВ «Голден Газ» за квітень 2016 року, що також зафіксовано у відповідних актах. Крім того, наголошує, що судом першої інстанції безпідставно не враховано фіктивний характер ТОВ «Голден Газ», що встановлено вироком суду, який набрав законної сили, а також відсутність в останнього виробничих потужностей і ресурсів для здійснення господарської діяльності. Окремо звертає увагу, що судом не оглядався апарат АлКонт 01 СУ-U, який нібито був придбаний у ТОВ «Голден Плюс» позивачем.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зважаючи, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються, то суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області в частині задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Приписами п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

За правилами п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до п. 2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст. 50 цього Кодексу.

Отже, аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у перевірений період (квітень 2016 року) мав фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Голден Плюс» у якого придбав послуги з програмування та супроводу програмного забезпечення для апарату АлКонт 01 СУ-U.

ТОВ «Голден Плюс» зареєстроване 07.05.2015 та має наступні види діяльності (код КВЕД): 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування (основний); 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 52.10 Складське господарство; 53.20 Інша поштова та кур`єрська діяльність; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 69.10 Діяльність у сфері права.

Отже, одним із основних напрямків діяльність позивача є консультування з питань комерційної діяльності й керування, у зв`язку з чим позивач заключив з ТОВ «Голден Плюс» відповідний договір купівлі послуг з програмування та супроводу програмного забезпечення.

Факт виконання договірних зобов`язань сторонами підтверджується рахунком-фактурою №СФ-0000025 від 29 квітня 2016 року на суму 136 800 гривень, в тому числі ПДВ в розмірі 22 800 гривень та Акт №ОУ-0000009 здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 136 800 гривень, в тому числі ПДВ в розмірі 22 800 гривень.

Позивач повністю оплатив вартість послуг, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №1101 від 05.05.2016 на суму 136 800 гривень.

ТОВ «Голден Плюс» зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних та виписало на користь позивача податкову накладну № 26 від 29.04.2016.

З урахуванням зазначеного з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що позивачем до перевірки надані всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які вказують на фактичне надання послуг контрагентом ТОВ «Голден Плюс».

Отже, проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Послуги отримані від контрагента мали реальний характер та використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується вищевикладеними обставинами і документами.

В свою чергу, на момент укладення договорів та проведення господарських операцій ТОВ «Голден Плюс» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровано платником податків, банкрутом не визнавалось. Відомостей про скасування реєстрації ТОВ «Голден Плюс» платником ПДВ за перевірений період відповідач не надав.

Стосовно непідтвердження придбаних у ТОВ «Голден Плюс» послуг по ланцюгу постачання, колегія суддів зазначає, що поставлені позивачу товари могли придбаватись ТОВ «Голден Плюс» у контрагентів, які перебувають на спрощеній системі оподаткування та не є платником ПДВ, у зв`язку з чим такі операції не відображаються в ЄРПН, а тому наведені посилання апелянта є припущенням, не підтверджені жодним чином та в будь-якому разі не свідчать про нереальність надання послуг позивачу, оскільки відповідні господарські операції підтверджуються матеріалами справи.

Посилання відповідача на неподання контрагентом позивача ТОВ «Голден Плюс» податкової звітності в жодному разі не може бути підставою для висновку про безтоварність господарських операцій. Більш того, за даними акту перевірки №375/23-00-14-1007/35057087 від 27.09.2018 ТОВ «Голден Плюс» подавало за перевірений період у березні-травні 2016 року податкову звітність.

Колегія суддів звертає увагу, що досліджені первинні документи свідчать про реальний характер господарських правовідносин, а відповідачем не доведено наявність дефектів форми чи змісту первинних документів.

Також, в межах спірних правовідносин, колегією суддів враховано, що вироком Печерського районного суду міста Києва у кримінальній справі № 757/30497/17-к від 20.06.2017 затверджено угоду від 29.05.2017, укладену між прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва Станковим Олександром Петровичем, якому надані права процесуального керівника у кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участю захисника Муконіною Наталії Юріївни, про визнання винуватості та ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2 550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Вироком встановлено: « 05.02.2016, в денний період часу, перебуваючи по вул. Московській у м. Києві, неподалік станції метро «Арсенальна», ОСОБА_1 , достовірно усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підписав реєстраційні документи ТОВ «Голден Плюс», тобто перереєстрував на своє ім`я підприємство з метою прикриття незаконної діяльності, а саме з метою сприяння суб`єктам господарювання реального сектору економіки в мінімізації податкових зобов`язань, шляхом формування незаконного податкового кредиту та валових витрат для суб`єктів господарської діяльності, які користувались реквізитами ТОВ «Голден Плюс».

Після перереєстрації ТОВ «Голден Плюс» на своє ім`я ОСОБА_1 виступивши засновником та директором підприємства, самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленим слідством особам».

Разом з тим, оцінюючи вказаний вирок як доказ в контексті спору, колегія суддів враховує приписи ч. 6 ст. 78 КАС України, згідно якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Втім, сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили. Вироками у кримінальних справах, які набрали законної сили, встановлюється об`єктивна сторона складу злочинів посадових осіб контрагентів платника податків.

Обставини, встановлені у вироку, мають значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи і повинні бути оціненими судом в силу дії принципу офіційного з`ясування обставин справи.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 808/1507/16, від 02.04.2019 у справі № 826/6245/18, від 05.03.2019 у справі № 814/569/16, від 04.09.2018 у справі № 826/18952/14.

Сам факт того, що ОСОБА_1 заперечує свою участь у господарській діяльності ТОВ «Голден Плюс» не може свідчити про відсутність фактично здійснених господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки жодних пояснень стосовно діяльності ТОВ «Голден Плюс» при взаємовідносинах з ТОВ НВП «Академія медтехнологій» не надано. ОСОБА_1 міг надати відповідні довіреності на здійснення повноважень іншими особами від його імені та від імені ТОВ «Голден Плюс», що в рамках кримінального провадження не встановлювалось, жодних експертиз щодо невідповідності підпису ОСОБА_1 як директора ТОВ «Голден Плюс» на первинних документах не проводилось.

В контексті наведеного, колегія суддів зазначає, що податковим органом не надано доказів протиправної діяльності позивача, спрямованої на отримання податкової вигоди або наявності змови з громадянином ОСОБА_1 з метою зменшення податкових зобов`язань.

Окрім того, позивачем надано інструкцію по експлуатації та безпосередньо апарат АлКонт 01 СУ-U, виробником якого є ТОВ НВП «Академія медтехнологій», що додатково вказує на безпосереднє використання позивачем у власній господарській діяльності результатів наданих ТОВ «Голден Плюс» послуг з програмування та супроводу програмного забезпечення наведеного апарату.

Колегія суддів також враховує той факт, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Платника податку не може бути позбавлено права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, яка свідчить про незаконність такого формування, при цьому платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його контрагентами, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Податковий орган не надав доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допустив контрагент, а також не зазначено інших доводів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеним контрагентом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність відображення позивачем у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість та суму витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток за господарськими операціями з ТОВ «Голден Плюс» на підставі належним чином оформлених останнім первинних бухгалтерських документів, що свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наявності підстав для їх скасування.

При цьому, аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені ст. 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Штульман І.В.