Постанова

від 21.10.2024 по справі 140/34938/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/34938/23 пров. № А/857/11462/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року (ухвалене головуючим-суддею Сорокою Ю.Ю. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Біопрім до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Біопрім (далі - ТзОВ Біопрім, Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000348/2 від 01.06.2023, №UA205140/2023/000343/1 від 30.05.2023, картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001977 від 01.06.2023, №UA205140/2023/001905 від 30.05.2023.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що митний орган правомірно прийняв оспорюване рішення. При цьому, посилається на норми ч.5 ст.54 Митного кодексу України (далі - МКУ, МК України), відповідно до яких митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, письмово запитувати від декларанта встановлені ст.53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Вказує, що під час здійснення митного контролю за митними деклараціями було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах і за результатами проведеного опрацювання виявлено ряд розбіжностей. Встановлено, що основні документи, які підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженими та піддаються обчисленню, а тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 01.02.2023 ТзОВ Біопрім (Покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №01-02/23 (далі - Контракт) з компанією NHU EUROPE GmbH, Німеччина (Продавцем), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах цього контракту Товар згідно Специфікацій.

Пунктом 2.1 Контракту передбачено, що ціна товару вказана у Специфікаціях до цього контракту.

Згідно п.3.1 Контракту, умови оплати встановлені наступні:100% - протягом 30 днів з дня інвойсу, якщо інше не передбачено в специфікації.

На виконання вказаного контракту Продавцем було поставлено Покупцю товари за Специфікацією №14 від 19.05.2023.

31.05.2023 позивачем для здійснення митного оформлення товарів : товару №1 - Сполуки сіркоорганічні, метіонів кормовий: DL-Methionine 99% Feed Grade/ДЛ-Метіонін 99% Кормовий, товару №2 - Порошкоподібна форма вітаміну Е: Vitamin Е Acetat 98% / Вітамін Е Ацетет 98%, товару №3 - Порошкоподібна форма вітаміну D - Vitamin D3 500.000 I.U./g Feed Grade, що надійшли на митну територію України за вищевказаним зовнішньоекономічним контрактом та специфікацією №14, до відділу митного оформлення №1 митного поста Луцьк Волинської митниці було подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №23UA205140042797U6 та документи, передбачені нормами чинного Митного кодексу України (далі - МКУ, МК України), на підставі яких товари були куплені та доставлені до митного кордону України, а саме : зовнішньоекономічний контракт №01-02/23 від 01.02.2023; специфікація №14 від 19.05.2023; інвойси №608996 та №609000 від 25.05.2023; дві міжнародні товаротранспортні накладні б/н від 23.05.2023; прайс-лист б/н від 19.05.2023; ЕМД країни відправлення №23DE523007276644E9 від 25.05.2023; транзитна декларація Т1 №23DE631070429439M0 від 26.05.2023; лист-підтвердження продажу №513228 від 19.05.2023; інформаційний лист компанії NHU EUROPE GmbH від 14.04.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності : у МД країни відправлення №23DE523007276644E9 від 25.05.2023 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в інвойсі. Крім того, в МД країни відправлення відсутня інформація про товар №1 : DL-Methionine 99% Feed Grade; країна відправлення товару Німеччина, проте країна походження товару Китай, однак декларантом в гр.44 МД вказано контракт під кодом 4104 (зовнішньоекономічний договір, стороною якого є виробник товарів).

Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості.

Згідно вимог наказу ДМСУ №476 від 01.07.2021 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та згідно ст.ст.53, 54 МКУ декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи : виписку з бухгалтерської документації ТзОВ Біопрім (документи бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються руху ідентичних та/або подібних оцінюваному товару всередині країни); банківський платіжний документ за попередню поставку; договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); декларацію країни відправлення в повному обсязі; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з порівняльним аналізом цін на оцінюваний товар на Європейському ринку.

01.06.2023 декларант разом з листом №01/06/2023 надав додаткові документи, а саме : документами бухгалтерського обліку (видаткові накладні та рахунки на оплату), що стосуються руху товарів, ідентичних оцінюваному товару всередині країни; платіжні доручення в іноземній валюті №257 від 04.05.2023 та №249 від 19.04.2023, що підтверджують оплату вартості за раніше ввезені та оформлені Волинською митницею в режимі імпорту аналогічні товари, яка є меншою за визначену відповідачем в оскаржуваному рішенні.

Оскільки документи, що були подані на вимогу митного органу, не усувають вищезазначені невідповідності, а інші додаткові документи не надано, тому відповідач прийняв оспорювані картку відмови в прийнятті МД, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів, в якому митну вартість товару 1-2 визначено за резервним методом згідно ст.64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ №476 від 01.07.2021 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме: на Товар №1 - 2,085 дол. США/кг за МД №UA205140/2023/34125 від 01.05.2023; на Товар №2 - 25,28 дол. США/кг за МД №UA205140/2023/32927 від 26.04.2023.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140043298U2 від 01.06.2023 із застосуванням положень ч.7 ст.55 МК України.

Також, судом встановлено, що 13.04.2023 ТзОВ Біопрім було укладено Контракт із компанією Misma GmbH, Німеччина, згідно якого остання виступила продавцем, а Позивач покупцем, за умовами якого продавець продає, а покупець купує на умовах цього договору товар згідно Специфікацій, умови якого описані вище.

29.05.2023 позивачем для здійснення митного оформлення товару №1 - Солі четвертинні, визначеного хімічного складу : Betaine EAST /Бетаїн Іст/ у формі порошку, товару №2 - Продукт, що отримується процесом синтезу, похідні кетонів та хінонів, у вигляді білого кристалічного порошку: Vitamin K3 MSB (Мікровітамін К3 MSB) менадіон натрію бісульфіт, вміст - 99,55%), товару №3 - Порошкоподібна форма вітаміну В1: Vitamin B1 Feed Grade / Вітамін В1 кормовий, товару №4 - Порошкоподібна форма вітаміну H (D-біотин) на носії карбонаті кальцію - Biotin2% Feed Grade / Біотин 2% кормовий, що надійшли на митну територію України за вищевказаним зовнішньоекономічним контрактом та згідно Специфікації №4 від 15.05.2023, до відділу митного оформлення №1 митного поста Луцьк Волинської митниці було подано ЕМД №23UA205140041998U6 та документи, передбачені нормами чинного МКУ, а саме : зовнішньоекономічний контракт №13-04/23 від 13.04.2023; специфікація №4 від 15.05.2023; інвойс №RE23067 від 17.05.2023; прайс-лист б/н від 15.05.2023; накладна №LS23067 від 17.05.2023; транзитна декларація Т1 від 23.05.2023 №23DE485170379473M81; ЕМД країни відправлення №23DE485107189913E2 від 23.05.2023; договір №01/02/2023 надання транспортно-експедиційних та митно-брокерський послуг від 01.02.2023; довідка про транспортні витрати №13 від 29.05.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності : в МД країни відправлення №23DE485107189913E2 від 23.05.2023 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в інвойсі. В даному документі наявна інформація лише про товар 4, МД країни відправлення на товар 1-3 не подана до митного оформлення, що відповідно до п.7.1 Контракту має бути надана покупцю продавцем товару; прайс-лист №б/н від 15.05.2023 містить інформацію від відправника, інформацію від виробника товару декларантом не надано, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості.

Згідно вимог наказу ДМСУ №476 від 01.07.2021 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та згідно ст.ст.53, 54 МКУ декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; декларацію країни відправлення; платіжні документи; транспортні документи (заявку, рахунки про надання транспортно експедиційних витрат).

30.05.2023 декларант разом з листом №30/05/2023-1 надав додаткові документи, а саме: рахунок-фактура на перевезення товару №8 від 29.05.2023; заявка на перевезення вантажу №8 від 19.05.2023; документи бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються руху ідентичних та/або подібних оцінюваному товару всередині країни, а саме: видаткові накладні №1011 від 24.04.2023, №832 від 03.04.2023; №458 від 20.02.2023, №433 від 16.02.2023 та рахунки №104 від 15.02.2023, №70 від 17.02.2023,№268 від 19.04.2023, №207 від 28.03.2023; довідка про транспортні витрати №13 від 29.05.2023, повторно.

Оскільки документи, що були подані на вимогу митного органу, не усувають вищезазначені невідповідності, а інші додаткові документи не надано, тому відповідач прийняв оскаржувані картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001905 від 30.05.2023 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000343/1 від 30.05.2023, в якому митну вартість Товару 1-2 визначено за резервним методом згідно зі ст.64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ №476 від 01.07.2021 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар 1 - 2,175 дол. США/кг за МД від 10.04.2023 №UA205140/2023/28641; Товар 2 - 22,38 дол. США/кг за МД від 27.03.2023 №UA205140/2023/23545; Товар 3 - 15,99 дол. США/кг за МД від 27.03.2023 №UA205140/2023/23545; Товар 4 - 5,11 дол. США/кг за МД від 27.03.2023 №UA205140/2023/23545.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140042591U7 від 31.05.2023 із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України.

Вважаючи оспорювані рішення митного органу протиправними, Товариство звернулося до адміністративного суду з вимогою про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.1, 2 ст.51 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Вказане відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11.02.2021 по справі №826/8228/16.

Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За змістом розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МКУ, в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.03.2020 по справі №809/1858/16.

Судом встановлено, що під час митного оформлення товарів митному органу до МД №23UA205140042797U6 від 31.05.2023 надано : зовнішньоекономічний контракт №01-02/23 від 01.02.2023; специфікація №14 від 19.05.2023; інвойси №608996 та №609000 від 25.05.2023; дві міжнародні товаротранспортні накладні б/н від 23.05.2023; прайс-лист б/н від 19.05.2023; експортна митна декларація країни відправлення від 25.05.2023 №23DE523007276644E9; транзитна декларація Т1 №23DE631070429439M0 від 26.05.2023; лист-підтвердження продажу №513228 від 19.05.2023; інформаційний лист компанії NHU EUROPE GmbH від 14.04.2023;

Також, разом із МД №23UA205140041998U6 від 29.05.2023 позивач подав: зовнішньоекономічний контракт №13-04/23 від 13.04.2023; специфікація №4 від 15.05.2023; інвойс №RE23067 від 17.05.2023; прайс-лист б/н від 15.05.2023; накладна №LS23067 від 17.05.2023; транзитна декларація Т1 від 23.05.2023 №23DE485170379473M81; експортна митна декларація країни відправлення від 23.05.2023 №23DE485107189913E2; договір №01/02/2023 надання транспортно-експедиційних та митно-брокерський послуг від 01.02.2023; довідка про транспортні витрати №13 від 29.05.2023.

Крім того, на підтвердження складових митної вартості декларант надав митному органу листи: №01/06/2023 від 01.06.2023 з додатковими документами, а саме: документами бухгалтерського обліку (видаткові накладні та рахунки на оплату), що стосуються руху товарів, ідентичних оцінюваному товару всередині країни; платіжні доручення в іноземній валюті №257 від 04.05.2023 та №249 від 19.04.2023, що підтверджують оплату вартості за раніше ввезені та оформлені Волинською митницею в режимі імпорту аналогічні товари, яка є меншою за визначену відповідачем в оскаржуваному рішенні; №30/05/2023-1 від 30.05.2023 з додатковими документи, а саме: рахунок-фактура на перевезення товару №8 від 29.05.2023; заявка на перевезення вантажу №8 від 19.05.2023; документи бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються руху ідентичних та/або подібних оцінюваному товару в середині країни, а саме: видаткові накладні: №1011 від 24.04.2023, №832 від 03.04.2023; №458 від 20.02.2023, №433 від 16.02.2023 та рахунки №104 від 15.02.2023, №70 від 17.02.2023,№268 від 19.04.2023, №207 від 28.03.2023; довідка про транспортні витрати №13 від 29.05.2023, повторно.

При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції, жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили.

Згідно ч.1, 2, 3, 5, 6, 8 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МКУ за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 по справі №1.380.2019.001625.

Частинами 4-5 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Суд першої інстанції слушно зауважив, що в оспорюваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів.

Вказані розбіжності, на думку колегії суддів, не можуть впливати на митну вартість спірного товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

При цьому, позивачем для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом (за ціною договору (контракту)) разом із МД були подані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Як видно з матеріалів справи, відповідач зазначає, що в МД країни відправлення №23DE523007276644E9 від 25.05.2023 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в інвойсі.

Проте, на думку колегії суддів, такі зауваження відповідача є не зрозумілими та безпідставними, оскільки відсутнє посилання на жодну норму права національного законодавства Німеччини чи Європейського Союзу, яка б вимагала вносити до такого виду декларації цифрові значення фактурної/митної/статистичної вартості товару, який переміщується на експорт із відповідної країни.

Також, відповідач зазначає, що в декларації країни відправлення відсутні інформація про товар №1: DL-Methionine 99% Feed Grade.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, не є можливим встановити, що саме у даному твердженні вказує на розбіжності в поданих документах. В ЕМД країни відправлення відсутня вказана інформація, оскільки на підтвердження митного оформлення в Німеччині в режимі транзиту товару №1 було подано транзитну декларацію Т1 №23DE631070429439M0 від 26.05.2023, яка стосується транзиту товарів територією країн, що приєдналися до Конвенції про процедуру спільного транзиту від 20.05.1987, зокрема Німеччини. Оскільки товар прямував з Китаю та був оформлений в режимі транзиту, він не оформлювався в режимі імпорту в Німеччину чи експорту з Німеччині.

Дані обставини описувалися позивачем у поданому відповідачу листі №01/06/2023 від 01.06.2023, де вказав, що DL-Methionine 99% Feed Grade не був розмитнений на території ЄС, а зберігався на митно-ліцензійному складі в Німеччині. Разом з тим, описана інформація жодним чином не стосується визначення митної вартості товару та ніяк не впливає на її складові.

Щодо посилання митного органу на те, що країна відправлення товару Німеччина, а країна походження товару Китай, проте декларантом в гр.44 МД вказано контракт під кодом 4104 (зовнішньоекономічний договір, стороною якого є виробник товарів), то відповідно до Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1011 від 20.09.2012, під кодом 4104 у МД зазначається зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів.

Згідно товаросупровідних документів та даних, заявлених на підставі цих документів у МД №23UA205140042797U6, товар виготовляється на виробничих базах в Китаї, торгівельна марка товару - NHU, виробником товару є Shandong NHU Amino Acid Co. LTD та Zhejiang NHU Co., Ltd., продавцем товару є NHU EUROPE GmbH, яка відповідає за виробництво та маркетинг продукції по всьому світу. Дані компанії є дочірніми компаніями Zhejiang NHU Co., Ltd. Це підтверджено інформаційним листом компанії NHU EUROPE GmbH від 14.04.2023.

Отже, товар надходить з Китаю до Німеччини та продається далі, зокрема і в Україну.

При цьому, така інформація ніяким чином не впливає на ціну товару, яка чітко вказана у товаросупровідних документах, а також на порядок визначення митної вартості товару чи її складових.

Щодо посилання відповідача на те, що в МД країни відправлення №23DE485107189913E2 від 23.05.2023 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в інвойсі, то такі вірно не враховано судом першої інстанції, оскільки є незрозумілим та безпідставним, позаяк він не посилається на жодну норму права національного законодавства Німеччини чи Європейського Союзу, яка б вимагала вносити до такого виду декларації цифрові значення фактурної/митної/статистичної вартості товару, який переміщується на експорт із відповідної країни.

Також відповідач зазначає, що в декларації країни відправлення наявна інформація лише про товар 4, декларація країни відправлення на товар 1-3 не подана до митного оформлення.

При цьому, неможливо встановити, що саме у даному твердженні вказує на розбіжності в поданих документах.

В ЕМД країни відправлення відсутня вказана інформація, оскільки на підтвердження митного оформлення в Німеччині в режимі транзиту товарів №1, 2, 3 було подано транзитну декларацію Т1 №23DE485170379473M8 від 23.05.2023, яка стосується транзиту товарів територією країн, що приєдналися до Конвенції про процедуру спільного транзиту від 20.05.1987, зокрема Німеччини. Оскільки товар прямував з Китаю та був оформлений в режимі транзиту, він не оформлювався в режимі імпорту в Німеччину чи експорту з Німеччині.

Крім того, відповідач у рішенні №UA205140/2023/000343/1 від 30.05.2023 стверджує, що прайс-лист №б/н від 15.05.2023 містить інформацію від відправника, інформацію від виробника товару декларантом не надано, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

Проте, в жодному нормативному документі не вказано, що прайс-лист повинен видаватися виробником, зокрема і в статті VII ГАТТ (Генеральної угоди про тарифи й торгівлю) жодним чином не встановлено будь-яких вимог до прайс-листа, тому вимога відповідача до даного документу, вказана вище, є необґрунтованою.

Крім того, товар продавався не виробником товарів, а компанією Misma GmbH, тому прайс-лист наданий саме продавцем.

Таким чином, прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Вказана позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 02.06.2022 по справі №460/2674/20.

З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про відсутність будь-яких розбіжностей щодо поданих документів, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Колегія суддів зазначає, що вимога митного органу про надання додаткових документів, перелік яких визначено у ч.3 ст.53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту, може мати місце лише тоді, коли подані згідно з частиною другою цієї статті документи містять такі розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про всі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак, за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору, а його сумніви ґрунтуються виключно на припущеннях.

Колегія зазначає, що надані позивачем для підтвердження заявленої митної вартостіразом із митними деклараціями та додатково на вимогу митного органу документи є достатніми та вони що підтверджують складові митної вартості, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

На переконання колегії суддів, відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення та додатково наданими документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та інших витрат покупця, ознаки підробки.

У даній справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. МД країни відправлення може лише підтверджувати походження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

З огляду на документальне підтвердження вартості придбання оцінюваного товару, колегія суддів критично оцінює дії відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати.

Відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

На думку колегії суддів, надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 по справі №826/2313/16 та 13.06.2019 по справі №820/6315/15, відповідно до якої, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МКУ зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Наявність однієї лише вказівки митного органу на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Між тим, подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а тому підтверджують заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що під час митного оформлення декларантом надано всі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, згідно з вимогами МКУ.

При цьому, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб`єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єктів приватного права (позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі №500/26/22).

Вищевикладені обставини свідчать про не підтвердження під час розгляду справи правомірності рішення, у зв`язку з чим таке є протиправним.

Також, колегією суддів не встановлено у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, позивач надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни імпортованого товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості даного позову.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року по справі №140/34938/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук