Рішення

від 22.10.2024 по справі 314/1318/24

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/1318/24

Провадження № 2/314/745/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2024 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Свідунович Н.М.,

за участю прокурора Пархомова Є.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи ОСОБА_2 ,

секретар судового засідання Печонкіна В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/1318/24 за позовом першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управлінняДержгеокадастру уЗапорізькій областідо ОСОБА_3 ,третя особа:Товариство зобмеженою відповідальністю"Агрофірма"Матвіївка",про припиненняправа власностіна земельнуділянку шляхомїї конфіскації

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Матвіївка", про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачка, документована паспортом громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданого 06.02.2004 МВМ-1 Нерюнгрінського ГУВС Республіки САХА (Якутія), код підрозділу 143-003, успадкувала за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 2321583600:01:003:0079, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Матвіївської сільської територіальної громади Запорізького (раніше Вільнянського) району Запорізької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 906392223215, номер відомостей про речове право 45710972).

Громадянство Російської Федерації ОСОБА_3 на момент успадкування земельної ділянки підтверджується тим, що відповідно до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, розміщеної в реєстраційній справі по вказаній земельній ділянці у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_3 під час звернення до державного реєстратора із вказаною заявою для реєстрації переходу права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 2321583600:01:003:0079 у графі "Громадянство", зазначилаРосійська Федерація. Відповідно змісту довіреності від 12.10.2021, виданої нотаріусом м. Москва Журавльовою М.М., розміщеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , має громадянство Російської Федерації, що підтверджується також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 363827555. Позивач із посиланням на ч. 4 ст. 81 ЗК України стверджує, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Так як отримані громадянкою Російської Федерації ОСОБА_3 у власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення останньою добровільно не відчужені впродовж встановлено законом строку, який сплинув 10.12.2022, право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду. Просить припинити громадянці Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,67 га з кадастровим номером 2321583600:01:003:0079, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Матвіївської сільської територіальної громади Запорізького (раніше Вільнянського) району Запорізької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 906392223215, номер відомостей про речове право 45710972), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39820689).

Ухвалою судувід 28.03.2024 відкрито провадження у вказаній у цивільній справі у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.07.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор, представник позивача, представник третьої особи позов підтримали, на його задоволенні наполягали.

Відповідачка є громадянкою Російської Федерації, у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. За таких обставин, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі доказів, які є в матеріалах справи, що відповідає ч. 11 ст. 128, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом об`єктивно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29.09.2021 у цивільній справі № 314/1251/21 цивільний позов ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі міської ради, Матвіївської сільської об`єднаної територіальної громади Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_5 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом по праву представлення, задоволено. Визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у тому числі право власності на земельну ділянку площею 0,6700 га, кадастровий номер 2321583600:01:003:0079, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Матвіївської сільської ради Вільнянського району Запорізької області в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Підставою набуття права власності ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку було свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за № 143, виданого 22.02.2012 державним нотаріусом Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області Кравченко О.М., після смерті ОСОБА_6 . Водночас підставою набуття права власності ОСОБА_6 на спірну земельну ділянку був державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЗП № 122565, виданий 01.03.2005. Наразі земельна ділянку площею 0,6700 га, кадастровий номер 2321583600:01:003:0079, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Матвіївка" на підставі договору оренди землі від 17.02.2016, укладеного ОСОБА_4 .

За даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 363827555 від 30.01.20243, за громадянкою Російської Федерації ОСОБА_3 зареєстровано:

-право власності на земельну ділянку площею 0,67 га з кадастровим номером 2321583600:01:003:0079, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Матвіївської сільської територіальної громади Запорізького (раніше Вільнянського) району Запорізької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 906392223215, номер відомостей про речове право 45710972).

Із листа Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області від 15.02.2024, за наявними обліками УДМС у Запорізькій області, інформація відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутня.

Стаття 13 Конституції України визначає, що земля є об`єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За приписамист. 41 Конституції України,кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014, напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду".

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначеноЗК України.

Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам (ч. 5 ст. 22 ЗК України).

Суб`єктами права приватної власності на землю, відповідно дост. 80 ЗК України, визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших нормЗК України,суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини (ч. 3 ст. 81 ЗК України).

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню (ч. 4 ст. 81 ЗК України).

Відповідно до вимог п. п. "д", "е" ч. 1 ст. 140 ЗК України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, відповідно до п. п. "в" ч. 1ст. 143 ЗК України,здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки. Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду (ч. ч. 1,2ст. 145 ЗК України).

Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику (ч. 4 ст. 145 ЗК України).

За приписами п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Відповідно до ч. 1 ст. 348 ЦК України, встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 513/444/15-ц зроблено висновок, що, якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість (ст. 153 ЗК України).

Частиною 5ст. 41 Конституції Українивизначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Враховуючи встановлені по справі обставини, оцінюючи належність, допустимість, достатність, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, той факт, що відповідачка є громадянкою Російської Федерації, яка упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужила її, суд приходить до беззаперечного висновку, що наявні підставі для її конфіскації у власність держави, а відтак позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Із врахуванням ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь Запорізької обласноїпрокуратури вособі Запорізькоїокружної прокуратуриЗапорізької області слід стягнути судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управлінняДержгеокадастру уЗапорізькій областідо ОСОБА_3 ,третя особа:Товариство зобмеженою відповідальністю"Агрофірма"Матвіївка",про припиненняправа власностіна земельнуділянку шляхомїї конфіскації задовольнити.

Припинити громадянці Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,67 га з кадастровим номером 2321583600:01:003:0079, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Матвіївської сільської територіальної громади Запорізького (раніше Вільнянського) району Запорізької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 906392223215, номер відомостей про речове право 45710972), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39820689).

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької окружної прокуратури Запорізької області (адреса: м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29А, код ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура) кошти, витрачені на сплату судового збору, у розмірі 3028,00 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, які починають відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 22.10.2024.

Суддя Наталія Миколаївна Свідунович

22.10.2024