Ухвала

від 21.10.2024 по справі 621/3906/24

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№621/3906/24

Провадження №1-кс/621/649/24

УХВАЛА

іменем України

21 жовтня 2024 року м. Зміїв

Слідчий суддя Зміївського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Зміївського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківськоїобласті ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна,

в с т а н о в и в:

16.10.2024 прокурор Зміївського відділу Чугуївської окружної прокуратури ОСОБА_3 під час досудового розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221260000632 15 жовтня 2024 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 240 Кримінального кодексу України, звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а саме: самоскид МАЗ, моделі 6501С5-524-000 (спеціальний вантажний спеціалізований самоскид), з реєстраційним номером НОМЕР_1 , з вмістом у борті насипу зовні схожого на пісок, орієнтовним об`ємом 8-9 м3; свідоцтва про реєстрацію на вказаний транспортний засіб НОМЕР_2 ; ключі до замку запалювання, власником вказаного майна є ОСОБА_4 , а фактичним користувачем є ОСОБА_5 ПП "Торговий Будинок "Азімут ", код ЄДРПОУ 24139398.

На обґрунтування клопотання зазначено, що 15.10.2024 до ВП № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення щодо порушення природного законодавства в сфері використання надр, поблизу ресторану "Сімуран" в АДРЕСА_1 , де мав місце забір та вивіз ґрунту.

15.10.2024 відомості за даним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221260000632 з попередньою правовою кваліфікацією правопорушення за частиною 1 статті 240 Кримінального кодексу України.

15.10.2024 в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , за участі ОСОБА_5 , на відкритій ділянці місцевості виявлено самоскид марки МАЗ моделі 6501С5-524-000 з вістом у борті насипу зовні схожого на пісок орієнтовним об`ємом 8-9 м3. В ході огляду останнім було надано свідоцтво про реєстрацію на вказаний транспортний засіб НОМЕР_2 , відповідно до якого, власником самоскиду МАЗ є ОСОБА_6 . Крім того, в ході огляду ОСОБА_5 пояснив, що він є водієм вищевказаного самоскиду, який перебуває в тимчасовому користуванні останнього, а також зазначив про відсутність будь-яких документів на транспортування насипу у борті самоскиду на момент проведення огляду, та наданні їх для огляду. В ході проведення вищевказаного огляду вилучено вищевказаний самоскид з вмістом та передано на зберігання за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою слідчого вилучене в ході огляду місця події майно, визначені речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024221260000632 та передано на зберігання до ВП № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області.

В ході допиту в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що протягом одного місяця 2024 року працює на посаді водія на усній домовленості в ПП "Торговий Будинок "Азімут", та замається перевезенням різноманітного вантажу на автомобілях наданих ПП. 14.10.2024 останній разом заступником директора ПП на ОСОБА_7 перебували в м. Зміїв Чугуївського району Харківської області з приводу подальшого об`єму виконання робіт, після того останні направились до кафе "Сімуран", яке розташоване поблизу річки ОСОБА_8 , де на його території та поряд знаходились насипи з піском, так як поряд проводились ремонтні роботи мосту через вищевказану річку, та ОСОБА_5 вважав, що вказаний пісок саме звідти. В подальшому ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_5 , що 15.10.2024 останньому приїхати на вищевказане місце для завантаженням піском, та здійснити його перевезення на територію шкіл в АДРЕСА_2 . Крім того ОСОБА_9 познайомив ОСОБА_5 з власником кафе "Сімуран" - ОСОБА_10 , з метою уникнення подальших конфліктних ситуацій. В подальшому того ж дня, ОСОБА_5 разом ОСОБА_11 поїхали в с. П`ятигірське, де останньому було показано місце подальшого відвантаження піску, а також було повідомлено, що в с. Чемужівка буде очікувати представник ПП, який покаже подальше місце відповідного відвантаження піску. 15.10.2024 ОСОБА_5 на вантажному автомобілі МАЗ з д.н.з. НОМЕР_1 , який останньому було надано в користування ПП "Торговий Будинок "Азімут", приїхав до території кафе "Сімуран", де за допомогою екскаватора було здійснено завантаження піском кузов вищевказаного автомобілю, після чого близько 10.00 год. останній здійснив перевезення піску до території школи в с. П`ятигірське, та після відвантаження одразу повернувся назад до території вказаного кафе. В подальшому, того ж дня, перебуваючи на території біля кафе «Сімуран», де у кузов автомобілю МАЗ за допомогою екскаватора знову було здійснено завантаження піском, після чого ОСОБА_5 почав маршрут до с. Чемужівка, де в подальшому в АДРЕСА_1 був зупинений працівником СБУ, та будь-яких документів на перевезення піску автомобілем надати не зміг за їхньої відсутності.

Прокурор ОСОБА_3 під час судового розгляду підтримав клопотання з підстав, викладених у ньому та висловив заперечення проти доводів адвоката ОСОБА_12 зауваживши, що подані нею документи не підтверджують факту законності здійснення перевезення вантажу і підстав вважати, що не було вчинено кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 240 КК України.

Власники майна ОСОБА_6 , а також фактичні володільці майна ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлялися належним чином.Заяв про відкладення судового розгляду, письмових заперечень з приводу клопотання до суду не надходило.

Представник володільця майна ПП "Торговий Будинок "Азімут" - адвокат ОСОБА_12 в судове засідання не прибула, до канцелярії суду подала заперечення проти клопотання про арешт тимчасово вилученого автомобіля та просила відмовити у задоволенні клопотання в частині арешту автомобіля МАЗ 6501С5-524-000, 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , оскільки прокурором не доведено жодних підстав для тимчасового вилучення автомобіля та необхідності такого арешту. Транспортний засіб використовується ПП "Торговий будинок "Азімут" на підставі договору оренди та підприємство виконувало договірні зобов`язання за договором перевезення вантажів №2024/09/02 від 02.09.2024 року, а саме здійснювало перевезення вантажу, завантаженого ТОВ «Міст Інжирінг» з міста проведення ремонтно-будівельних робіт мосту. Фактично ПП «Торговий будинок «Азімут», як законний володілець тимчасово вилученого майна не несе відповідальність за законність походження вантажу, який він перевозив за умовами договору.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання, вислухавши думку прокурора, дослідившидодані до клопотання документи, дійшов наступного.

На підтвердження клопотання надано копії матеріалів кримінального провадження: витяг зЄдиного реєстру досудових розслідуваньза № 12024221260000632 від 15 жовтня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 240 Кримінального кодексу України; копію рапорту співробітника УСБУ в Харківській області ОСОБА_13 від 15.10.2024; копію рапорту чергового ВП № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області 15.10.2024; копію протоколу огляду місця події від 15.10.2024; копію постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 15.10.2024; копії протоколів допиту свідка від 15.10.2024; копію посвідчення водія, серії НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_5 ; копію Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ; копію інформації щодо юридичної особи ПП "Торговий Будинок "Азімут".

На підтвердження заперечень проти арешту тимчасово вилученого автомобілю представником ПП "Торговий будинок "Азімут" надано: копію Наказу №2 від 26.01.2024 про призначення директора ОСОБА_14 ; копію Договору оренди № 1/02 від 01.02.2024; копію Акту приймання передачі віж 01.02.2024; копію Договору перевезення вантажів № 2024/09/02 від 02.09.2024 з додатком.

Згідно з пункту 7 частини 2 статті 131 Кримінального процесуального кодексу України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до частини 5 статті 132 Кримінального процесуального кодексу Українипід час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно вимог пункту 1 частини 2 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом частини 3 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Приписами частин 10, 11 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до частини 2 статті 173 Кримінального процесуального кодексу України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Метою накладання арешту на майно, зазначене у клопотанні, є збереженням речових доказів, а саме запобігання їх приховування, зникнення, втрати, знищення або перетворення, відчуження.

Підставою для арешту майна є те, що наявні достатні підстави вважати, що вилучене майно є речовими доказами, що зберегли на собі сліди злочину та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Так, клопотання в частині арешту транспортного засобу автомобіля МАЗ моделі 6501С5-524-000, свідоцтва про реєстрацію автомобіля та ключів від замку запалювання орган досудового розслідування обґрунтовує тим, що вказане майно отримано в результаті вчинення кримінального правопорушення, може бути знаряддям вчинання кримінального правопорушення та (або) зберегти на собі його сліди, може бути доказом у кримінальному провадженні та необхідністю збереження речових доказів.

Однак, з вказаним слідчий суддя погодитись не може.

Встановлено, що тимчасово вилучений транспортний засіб належить на праві власності ОСОБА_6 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 ) та на підставі договору оренди №1/02 від 01.02.2024 переданий ПП «Торговий будинок «Азімут». (а.с.11, 23-24)

02.09.2024 між ПП «Торговий будинок «Азімут» та ТОВ «Міст Інжінірінг» укладено договір перевезення вантажів в порядку якого перевізник взяв на себе зобов`язання по перевезенню вантажу транспортними засобами, в тому чийлі й самоскидом. (а.с.25-27)

Так, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, на підставі наданих ініціатором клопотання матеріалів, повинен з`ясувати обставини, визначені ч. 2 ст. 173 КПК України, тобто обставини, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме слід врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Прокурором, всупереч вказаній нормі закону, не обґрунтовано відповідність майна, а саме транспортного засобу, на який просять накласти арешт, критеріям статті 98 КПК України, а саме не конкретизовано належність майна до даного провадження.

Разом з тим, винесення постанови про визнання автомобілю МАЗ речовим доказом, не може слугувати достатньою підставою для накладення арешту, оскільки вказана постанова не мотивована та не звільняє, у даному випадку прокурора від обов`язку доведення підстави та мети накладення арешту.

Як підсумок, зазначаючи обставини, якими прокурор обґрунтовує свої доводи, останній не наводить підставу для накладення арешту на вказане ним майно, не наводить достатньо доказів, що таке відповідає критеріям речових доказів, визначених у ст. 98 КПК України, розумність і співмірність обмеження права власності юридичних осіб, не вказує, чи мають відношення до даного кримінального провадження вилучене майно та особи, які володіють таким майном, чим доводиться обґрунтування необхідності такого арешту, оскільки таке ґрунтується лише на припущенні порушення природного законодавства у сфері використання надр.

При цьому, обов`язок подачі таких даних та доведення необхідності арешту покладається саме на уповноважену особу, яка, у відповідності до норм КПК України, наділена повноваженнями звернутися з клопотанням про арешт майна.

Разом з тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що накладення арешту на вилучене майно, яке на відповідних правових підставах перебуває у розпорядженні ПП «Торговий будинок «Азімут», без достатніх правових передумов для цього є порушенням майнового права особи, в чиєму володінні перебуває вказане майно, враховуючи, крім того, що слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Прокурором не доведено, що в застосуванні цього заходу є необхідність, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт транспортного засобу.

Отже, в частині клопотання прокурора про арешт тимчасово вилучених 15.10.2024 - самоскиду МАЗ, моделі 6501С5-524-000 (спеціальний вантажний спеціалізований самоскид), з реєстраційним номером НОМЕР_1 ; свідоцтва про реєстрацію на вказаний транспортний засіб НОМЕР_2 ; ключі до замку запалювання, слід відмовити.

Щодо арешту вмісту борту транспортного засобу - насипу зовні схожого на пісок, орієнтовним об`ємом 8-9 м3, з метою встановлення належності тимчасово вилученого майна (суміш схожа на пісок) до категорії корисних копалин, встановлення власника тимчасово вилученого майно, вартості, розміру завданої шкоди, інших обставин, що мають значення для кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України, в цій частині клопотання, на розсуд слідчого судді, слід задовольнити.

Частиною 3 ст. 173 КПК України визначено, що відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього вилученого майна.

Керуючись статтями 107, 131, 132, 170, 172, 173, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт на тимчасово вилучені під час огляду місця події 15 жовтня 2024 року - вміст борту транспортного засобу МАЗ моделі 6501С5-524-000, реєстраційний номер НОМЕР_1 зовні схожий на пісок, орієнтованим об`ємом 8 - 9 м3.

В іншій частині клопотання залишити без задоволення.

Передати вищезазначене майно на зберігання до відділу поліції №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області.

Забезпечення організації зберігання арештованого майна покласти на орган досудового розслідування - відділ поліції №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: