ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 953/14378/20 Головуючий суддя І інстанції Шаренко С. Л.
Провадження № 22-ц/818/2150/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10жовтня 2024року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Яцини В.Б.,
суддів колегії: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Юрченка Віктора Володимировича на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2023 року, по справі № 953/14378/20, за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі Філії Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Харкові про визнання правочинів недійсними та визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню,
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 07.09.2020 р. звернувся до суду з позовною заявою в якій просив суд:
- визнати недійсним кредитні договори № 6808С40 від 14.05.2008 р., № 6807С47 від 19.06.2007 та № 6807С103 від 15.10.2007, які були укладенні ОСОБА_1 з АТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Державний експортний банк України» в м. Харкові;
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2018/2-165/11/08 від 18.01.2012, виданий Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 суми кредитної заборгованості на користь АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») в особі філії АТ Державний експертно-імпортний банк України» в м. Харкові в розмірі 294027 доларів США 58 центів, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 635/687/14-ц від 09.12.2014 виданий Харківським районним судом Харківської області на суму 427791 гр. 43 коп;
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2037/9041/2012 від 20.11.2013 виданий Харківським районним судом Харківської області на суму 1006876 грн. 69 коп.;
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 635/6729/15-ц від 17.02.2016 виданий Харківським районним судом Харківської області на суму 1987564,98 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 14 травня 2008 року між ним та АТ "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") в особі Філії АТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Харкові, був укладений кредитний договір № 6808С40. Відповідно до п. 2.1. кредитного договору № 1 Відповідач надав Позивачу кредит у сумі 114 000 (сто чотирнадцять тисяч) доларів США 00 центів з кінцевою датою погашення 13 травня 2018 року. Пунктом 2.2.1. кредитного договору № 1 визначено, що Позивач щомісячно сплачуватиме Відповідачу проценти за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки, яка визначається на рівні 17, 3 % річних з переглядом процентної ставки 1 раз на рік.
Крім того, 19 червня 2007 року між Позивачем та Відповідачем укладений кредитний договір № 6807С47 . Відповідно до п. 2.1. кредитного договору № 2 Відповідач надав Позивачу кредит у сумі 99 000 (дев`яносто дев`ять тисяч) доларів США 00 центів з кінцевою датою погашення 18 червня 2028 року. Пунктом 2.2.1. кредитного договору № 2 визначено, що Позивач щомісячно сплачуватиме Відповідачу проценти за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки, яка визначається на рівні LIBOR (12 m.) доларів США + 7, 17 %, але не менше 12, 5 % річних.
Також, 15 жовтня 2007 року між Позивачем та Відповідачем укладений кредитний договір № 6807С103. Відповідно до п. 2.1. кредитного договору № 3 Відповідач надав Позивачу кредит у сумі 40 000 (сорок тисяч) доларів США 00 центів з кінцевою датою погашення 14 жовтня 2017 року. Пунктом 2.2.1. кредитного договору № 2 визначено, що Позивач щомісячно сплачуватиме Відповідачу проценти за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки, яка визначається на рівні LIBOR (12 ш.) доларів США + 7, 35 %, але не менше 12, 75 % річних.
Позивач покликався на те, що вказані договори укладенні в валюті, відмінній від гривні України, використання іноземної валюти за спірними кредитними договорами, як засобу платежу, на думку позивача суперечить вимогам законодавства, оскільки відповідач не мав індивідуальної ліцензії на проведення розрахунків в іноземній валюті. Наслідком визнання недійсним кредитного договору є визнання виконавчих листів про стягнення кредитної заборгованості такими, що не підлягають виконанню.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Юрченко В.В. посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити позов.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідач не виконав ухвалу суду про витребування документів для призначення в подальшому судово-економічної експертизи, що позбавило позивача можливості призначити по справі судову економічну експертизу. Вказане є грубим порушенням процесу, що призвело до прийняття неправильного по суті рішення.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно до ст.372ЦПК України не перешкоджає її розгляду.
Відповідно до ст.ст.367,368ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У статті 263ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд своє рішення мотивував наступним.
Спірні кредитні договори підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на момент укладення договорів не заявляв додаткових вимог щодо умов спірних договорів та у подальшому виконував їх умови, банк надав позивачу документи, які передували укладенню кредитних договорів, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, процентної ставки та деталізованого графіку погашення боргу, а тому з урахуванням положення статей 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» у відповідній редакції Закону, статей 626-628 ЦК України, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для визнання договорів споживчого кредиту недійсними.
Суд також відмовив у задоволенні похідні позовні вимоги про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2018/2-165/11/08 від 18.01.2012, виданий Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 суми кредитної заборгованості на користь АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») в особі філії АТ Державний експертно-імпортний банк України» в м. Харкові в розмірі 294027 доларів США 58 центів, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 635/687/14-ц від 09.12.2014 виданий Харківським районним судом Харківської області на суму 427791 гр. 43 коп; визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2037/9041/2012 від 20.11.2013 виданий Харківським районним судом Харківської області на суму 1006876 грн. 69 коп.; визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 635/6729/15-ц від 17.02.2016 виданий Харківським районним судом Харківської області на суму 1987564,98 грн., оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними кредитних договорів. Інші доводи позивача, викладені у позові, поясненнях, спростовуються вищенаведеними правовими нормами і підстав для задоволення позову не дають.
Суд зазначив, що позивач ОСОБА_1 не оскаржував в належній правовій процедурі рішення судів про стягнення заборгованості за кредитним договорами на підставі яких видані виконавчі листи та відкриті виконавчі провадження.
Оскільки суд відмовив в задоволенні позовних вимог по суті, то клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до заявлених вимог за рішенням суду також не підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.
За змістом статті 11ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
Відповідно до частини третьої статті 203ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно зі статтею 204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, визначає різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, оскільки є невчиненими.
Так, згідно з частиною першою статті 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис (в тому числі електронний) є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627ЦК України і відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19) та постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі №405/223/17 (провадження №61-18434св20).
Судом встановлено, що відповідно договору кредиту укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") в особі Філії АТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Харкові, укладений кредитний договір № 6808С40 14 травня 2008 року кредитор надає позичальнику кредит у сумі 114 000 (сто чотирнадцять тисяч) доларів США 00 центів з кінцевою датою погашення 13 травня 2018 року. Пунктом 2.2.1. кредитного договору № 1 визначено, що Позивач щомісячно сплачуватиме Відповідачу проценти за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки, яка визначається на рівні 17, 3 % річних з переглядом процентної ставки 1 раз на рік.
Відповідно до договору кредиту № 6807С47 від 19 червня 2007 року укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Державний експортно-імпортний банк України" кредитор надає позичальнику кредит у сумі 99 000 (дев`яносто дев`ять тисяч) доларів США 00 центів, з кінцевою датою погашення 18 червня 2028 року. Пунктом 2.2.1. кредитного договору № 2 визначено, що ОСОБА_1 щомісячно сплачуватиме Відповідачу проценти за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки, яка визначається на рівні LIBOR (12 m.) доларів США + 7, 17 %, але не менше 12, 5 % річних.
Відповідно до кредитного договору № 6807С103 від 15 жовтня 2007 року укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Укрексімбанк" кредитор надає позичальнику кредит у сумі 40 000 (сорок тисяч) доларів США 00 центів з кінцевою датою погашення 14 жовтня 2017 року. Пунктом 2.2.1. кредитного договору № 2 визначено, що Позивач щомісячно сплачуватиме (АТ "Укрексімбанк") проценти за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки, яка визначається на рівні LIBOR (12 ш.) доларів США + 7, 35 %, але не менше 12, 75 % річних.
Як зазначається сторонами та підтверджується матеріалами справи, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 6807С47, між сторонами укладено іпотечний договір № 6807Z140.
Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 28.03.2012, відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2018/2-165/11/08 виданого Київським районним судом м. Харкова 18.01.2012. (а.с. 49).
Як слідує з постанови державного виконавця, рішенням Київського районного суду м. Харкова задоволено вимоги банку до ОСОБА_1 та звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру 4-х кімнатну, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для задоволення вимог ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Харкові до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у загальній сумі заборгованості 294027 доларів 58 центів США еквівалент 2325963 грн., 97 коп. та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків в загальній сумі 146239, 45 грн. Визначено спосіб реалізації квартири (предмету іпотеки) шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною визначеною на підставі оцінки суб`єктом оціночної діяльності.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Харківським районним судом Харківської області на виконання рішення суду від 29.01.2013 видано виконавчий лист № 2034/9041/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Харкові заборгованості за нарахованими відсотками по кредитним договорам № 6807С47 від 19.06.2007, № 6807С103 від 15.10.2007, № 6808С40 від 14.05.2008 за період з 23.06.2010 по 06.07.2012 в сумі 74188,15 доларів США , еквівалент 592948,78 грн., пеню в сумі 413527,91 грн. та комісію за управління кредитом по кредитному договору № 6807С47 від 19.06.2007 в сумі 400 грн. (т. 1 а.с. 181).
На підставі вказаного виконавчого листа, виконавчого листа, приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. відкрито виконавче провадження ВП № 66478385 (т. 1 а.с. 222).
Також, Харківським районним судом Харківської області 09.12.2014 на виконання рішення суду від 17.03.2014 виданий виконавчий лист № 635/687/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Харкові суму заборгованості за період з 07 липня 2012 року по 31 жовтня 2013 року за відсотками за кредитними договорами: № 6807С47 від 19.06.2007, № 6807С103 від 15.10.2007, № 6808С40 від 14.05.2008 в розмірі 427791, 43 грн. (т. 1 а.с. 180).
На підставі зазначеного виконавчого листа, приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. відкрито виконавче провадження ВП №66477488 та ВП № 66477327 (т. 1 а.с. 220-221).
17.02.2016 Харківським районним судом Харківської області на виконання рішення суду від 13.10.2015 також видано виконавчий лист 635/6729/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Харкові заборгованість у сумі 62200,17 дол. США - заборгованість за відсотками за кредитом та 1987774,98 грн., з яких: 1987564,98 грн.- заборгованість за нарахованою пенею за прострочення відсотків; 210,00 грн. прострочена комісійна винагорода за управління кредитом. (т. 1 а.с. 219).
На підставі вказаного виконавчого листа, приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. відкрито виконавче провадження ВП № 66477735 (т. 1 а.с. 223).
Крім того, відповідно до матеріалів справи вбачається, що в провадженні старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бєляєва М.В. перебувають виконавчі провадження № 65790056 від 14.06.2021, № 65790229 від 14.06.2021, № 65760026 від 14.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції витрат виконавчих проваджень (т. 1 а.с. 184, 186, 191).
Відповідно до ст.ст.79,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач ОСОБА_1 , у порушення ст.ст.79,81 ЦПК України не надав до належних та допустимих доказів на підтвердження факту недійсності договору позики. Доводи позивача про недійсність правочинів фактом отриманням кредитних грошей в іноземній валюті не доведені, оскільки Банк мав ліцензію Національного банку України №2, на здійснення банківських операцій у валюті.
Відповідно до статті 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції Закону, чинній на момент укладення договору, договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. Пунктом 2.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808, на банки покладається обов`язок надання споживачу в письмовій формі інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту та зобов`язують банк отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з цією інформацією, що відповідачем виконано. З огляду на вищевказані обставини та правове обґрунтування суд першої інстанції правильно вважав, що укладаючи з банком кредитні договори в іноземній валюті, у позивача не було будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого на день підписання договору валютного курсу не настане. Крім того, суд правильно зауважив, що кредитний договір в іноземній валюті № 6807С47 позивач підписав в 2007 році, та в подальшому не оспорював його умови, а навпаки, в 2008 році уклав з відповідачем ще два кредитні договори № 6807С103, № 6808С40 на таких же умовах, тобто діяв свідомо.
Встановивши, що Спірні кредитні договори, укладені ОСОБА_1 з АТ «Укрексімбанк» в письмовій формі, підписано сторонами та скріплено печаткою банку, тобто вони є чинними колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позивачем недійсності договорів.
Отже, ухвалюючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.
Зі змісту оспорюваних кредитних договорів судом встановлено, що в них зазначені всі істотні умови для такого виду договору відповідно до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, зокрема статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Позивач при укладенні договору отримав свій екземпляр, з текстом якого ознайомився та свою згоду з його умовами скріпив особистим підписом.
Зміст кредитного договору свідчить, що сторони правочину досягли згоди щодо усіх обставин, які мають істотне значення для укладення такого правочину (сума кредиту, процент за користування ним, строки повернення, розмір щомісячного платежу тощо).
Позивач ознайомився з текстом кредитного договору і підписав кожну його сторінку без будь-яких застережень.
Порушення принципу справедливості позивач також вбачає в тому, що оскільки кредитний договір укладено в іноземній валюті, всі ризики знецінення національної валюти покладаються на нього як на споживача банківських послуг.
ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» правонаступником якого є ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», а в подальшому АТ «Державний експортно-імпортний банк України», мав банківську ліцензію НБУ № 2 від 13.01.1992 року , у тому числі на операції з валютними цінностями, залучення та розміщення іноземної валюти на ринку України.
Отже спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на час укладення договорів не заявляв додаткових вимог щодо умов спірних договорів та у подальшому виконував його умови, а відповідач надав йому всю необхідну інформацію про умови надання послуг фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника і такі обставини позивачем не спростовано.
Що стосується відсутності доказів для проведення судової економічної експертизи, то з урахуванням підстав та предмету позову, які розглянув суд у даній справі, - вона перебуває поза межами цієї справи, а тому колегія суддів відхиляє наведені з приводу доводи скарги, за їх безпідставністю.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Доводи скарги не знайшли свого належного підтвердження у матеріалах справи.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатаЮрченка ВіктораВолодимировича залишити без задоволення.
Рішення Київськогорайонногосудум. Харковавід20грудня2023року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складений 21 жовтня 2024 року.
Головуючий суддя В.Б. Яцина
Судді колегії О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук
Суд | Харківський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.10.2024 |
Оприлюднено | 23.10.2024 |
Номер документу | 122458290 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них |
Цивільне
Харківський апеляційний суд
Яцина В. Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні