Ухвала

від 22.10.2024 по справі 953/3066/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/3066/22

н/п 1-в/953/338/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про приведення у відповідність до Закону вироку суду стосовного

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 17.10.2022 вироком Київського районного суду м. Харкова за ч.4 ст.185 КК України до 5р. позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3р., -

встановив:

16 вересня 2024 року Київський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області (далі: Київський РВ ДУ «Центр пробації») звернувся до суду з поданням про приведення у відповідність до Закону вироку суду стосовного ОСОБА_3 , засудженого 17.10.2022 Київським районним судом м. Харкова за ч.4 ст.185 КК України до 5р. позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3р., посилаючись на внесення змін до ст.51 КУпАП, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує (декриміналізує) злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають або відбули покарання, але судимість не знято і не погашено. Особа, яка засуджена за діяння, караність якого законом усунена, згідно ч.2 ст.74 КК України підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

До судового засідання представник Київського РВ ДУ «Центр пробації», прокурор, засуджений, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з`явились. Прокурором подана заява про розгляд подання за його відсутності, також зазначив, що не заперечує проти задоволення подання, інші причину неявки не сповістили.

Відповідно до ч.5 ст.539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

Дослідивши матеріали подання, суд зазначає наступне:

17.10.2022 вироком Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 визнаний винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та йому призначене покарання у виді 5р. позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3р.

17.05.2023 ухвалою Харківського апеляційного суду вищезазначений вирок залишений без змін.

01.02.2024 постановою Верховного Суду ухвалу Харківського апеляційного суду від 17.05.2023 залишено без змін.

09.08.2024 набув чинності Закон України № 3886-IX від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі: ЗУ № 3886-IX), яким внесені зміни до КУпАП ст.51 Дрібне викрадення чужого майна.

Положеннями ч.1 ст.51 КУпАП у редакції ЗУ № 3886-IX передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст.51 КУпАП у редакції ЗУ № 3886-IX установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, підлягає адміністративній відповідальності.

Аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір викраденого майна перевищує розмір, установлений ст.51 КУпАП, а саме 2 неоподатковувані мінімуми доходів громадян.

Згідно з ч.5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи у розрахунку на місяць, установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Як вбачається з вироку, 30.03.2022 ОСОБА_3 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане із проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану, та спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 2423, 80 грн.

Станом на 2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн., а 50 відсотків від його розміру становило 1240,50 грн., 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 2481 грн.

Згідно із абз.2 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 року № 10сформульовано таке правило кваліфікації: крадіжка, грабіж або розбій, поєднані з незаконним проникненням до житла, іншого приміщення чи сховища, кваліфікуються відповідно за ч.3 ст.185, ч.3 ст.186, ч.3 ст.187 КК. Додатково за ст.162 КК такі дії кваліфікувати непотрібно. Водночас, якщо незаконне проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища поєднане зі вчиненням крадіжки, кримінальну відповідальність за яку з огляду на вартість викраденого законом не передбачено, вчинене належить кваліфікувати за ст.162 «Порушення недоторканності житла» КК.

Разом з тим, на стадії виконання вироків суд не може вирішити питання щодо наявності підстав вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.1 ст.162 КК України (перекваліфікації його дій), адже прийняття такого рішення можливе лише відповідно до ч.3 ст.337 КПК України під час судового провадження, а в порядку ст.ст. 537,539 КПК України не передбачено.

Частиною 1 ст.5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м`який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими ч.1 ст.72 цього Кодексу, що визначено положеннями ст.74 КК України.

Пункт 13 ч.1 ст.537 КПК України передбачає, що під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 ст.74 КК України.

Таким чином, ч. 2 ст.74 КК встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.

Зважаючи на викладене, суд застосовує зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX та на підставі ч.1 ст.5, ч.2 ст.74 КК України, вважає подання Київський РВ ДУ «Центр пробації» про приведення у відповідність до закону вироку суду таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, -

постановив:

Подання Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про приведення у відповідність до Закону вироку суду стосовного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбуття невідбутої частини покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 17.10.2022, - звільнити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя -