Ухвала

від 22.10.2024 по справі 953/242/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/242/23

н/п 1-в/953/327/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про приведення у відповідність до Закону вироку суду стосовного

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 09.02.2023 Київським районним судом м. Харкова за ч.4 ст.185 КК України до 5р. позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3р., -

встановив:

16 вересня 2024 року Київський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області (далі: Київський РВ ДУ «Центр пробації») звернувся до суду з поданням про приведення у відповідність до Закону вироку суду стосовного ОСОБА_3 , засудженого засудженого 09.02.2023 Київським районним судом м. Харкова за ч.4 ст.185 КК України до 5р. позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3р.

В обґрунтування подання Київський РВ ДУ «Центр пробації» посилався на внесення до ст.51 КУпАП, змін згідно яких викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує (декриміналізує) злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають або відбули покарання, але судимість не знято і не погашено. Особа, яка засуджена за діяння, караність якого законом усунена, згідно ч.2 ст.74 КК України підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

До судового засідання представник Київського РВ ДУ «Центр пробації», прокурор, засуджений, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з`явились. Прокурором подана заява про розгляд подання за його відсутності, також зазначив, що не заперечує проти задоволення подання, інші причину неявки не сповістили.

Відповідно до ч.5 ст.539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

Дослідивши матеріали подання, суд зазначає наступне:

09.02.2023 вироком Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та йому призначене покарання у виді 5р. позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3р.

09.08.2024 набув чинності Закон України № 3886-IX від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі: ЗУ № 3886-IX), яким внесені зміни до КУпАП ст.51 Дрібне викрадення чужого майна.

Положеннями ч.1 ст.51 КУпАП у редакції ЗУ № 3886-IX передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст.51 КУпАП у редакції ЗУ № 3886-IX установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, підлягає адміністративній відповідальності.

Аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір викраденого майна перевищує розмір, установлений ст.51 КУпАП, а саме 2 неоподатковувані мінімуми доходів громадян.

Згідно з ч.5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи у розрахунку на місяць, установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Як вбачається з вироку 31.08.2022 ОСОБА_3 таємне викрав чуже майно, в умовах воєнного стану, а саме: кабелю ПВСМ 2х4, довжиною 19.35 метрів, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 465М від 05.10.2022 665,06 грн.

Станом на 2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн., а 50 відсотків від його розміру становило 1240,50 грн., 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 2 481 грн.

Конституційний Суд України в рішенні від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) розтлумачив положення ст. 58 Конституції України щодо зворотної дії у часі кримінально-правової норми, яка пом`якшує або скасовує відповідальність особи, вказавши, що це стосується випадків: коли в диспозиції норми зменшено коло предметів посягання; виключено зі складу злочину якісь альтернативні суспільно-небезпечні наслідки; обмежено відповідальність особи шляхом конкретизації в бік звуження форми вчинення злочину; звужено зміст кваліфікуючих ознак тощо.

Частиною 1 ст.5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м`який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими ч.1 ст.72 цього Кодексу, що визначено положеннями ст.74 КК України.

Пункт 13 ч.1 ст.537 КПК України передбачає, що під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 ст.74 КК України.

Таким чином, ч. 2 ст.74 КК встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.

Зважаючи на викладене, суд застосовує зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX та на підставі ч.1 ст.5, ч.2 ст.74 КК України, вважає подання Київський РВ ДУ «Центр пробації» про приведення у відповідність до закону вироку суду таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, -

постановив:

Подання Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про приведення у відповідність до Закону вироку суду стосовного ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбуття невідбутої частини покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 09.02.2023, - звільнити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя -