Рішення

від 15.11.2007 по справі 37/484

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/484

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/484

15.11.07

За позовом           Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Велес-Україна"          

ДоЗакритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна"

Простягнення 9096,87 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача : Шоха С.І. –представник за довіреністю № б/н від 23.03.2007 року; Сердечний П.В. - представник за довіреністю № б/н від 11.05.2005 року;

Від відповідача : Бідняжевська А.Ю. - представник за довіреністю № 29 від 28.03.2007 року;

Обставини справи:

         На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги  Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Велес-Україна" про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" 7588,52 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 227,66 грн. та пені в розмірі 1280 грн. за несвоєчасне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про співробітництво в галузі факультативного перестахування № 14/04/ВЛ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2007 р. порушено провадження у справі № 37/484, розгляд справи було призначено на 24.10.2007 р. о 10-45.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.10.2007 року надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що  ЗАТ "Страхова компанія "Україна" не погоджується з позовними вимогами з наступних підстав:

по-перше, відповідач вказує на те, що по страховому випадку від 11.11.2005 року ЗАТ "Страхова компанія "Україна" повинна сплатити 4912,23 грн., а не 6043,75 грн., як вказано в позовній заяві;

по –друге, відповідач просить здійснити взаєморозрахунки між сторонами шляхом підписання актів взаєморозрахунків.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.10.2007 року оголошено перерву до 15.11.2007 року на 10-15.

Представник відповідача в судове засідання 15.11.2007 року не з'явився, проте через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, не зазначаючи про поважні причини неявки.

Судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилено, як безпідставне та необґрунтоване.

Представник позивача в судовому засіданні 15.11.2007 року зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача 7588,52 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 227,66 грн., пені в розмірі 1280 грн., 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників позивача в судовому засіданні 15.11.2007 року судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.2004 року між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Велес-Україна" та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна" був укладений договір про співробітництво в галузі факультативного перестрахування №14/04/ВЛ (далі-договір).

Відповідно до частини 1 статті 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

В рамках виконання цього договору сторонами протягом 2004-2006 років укладались ковер-ноти, що являлись невід'ємною частиною вказаного договору, про перестрахування окремих ризиків (як правило - укладались договори перестрахування ризиків з добровільного страхування наземного транспорту).

Відповідно до п. 1.2. договору в перестрахування передаються ризики (частини ризиків), визначені в кожному окремому випадку договором перестрахування або ковер-нотом, що містять всі умови, на яких ризик передається в перестрахування. При цьому акцептовані договори та ковер-ноти передані факсимільним зв'язком мають рівну юридичну силу з оригіналом   до   отримання   оригіналів   документів.   В   подальшому   факсимільні   копії   в обов'язковому порядку підлягають заміні на оригінали. Оригінали документів мають бути надані не пізніше як протягом одного місяця з моменту отримання акцептованої факсимільної копії.

В межах даного договору між позивачем та відповідачем були укладені наступні ковер-ноти:

1.          Ковер-нот  № 48  від   11   липня  2005  року,  за  яким  було  перестраховано  авто Фольксваген Кадді, д.н.з. 28738 КТ.

2.          Ковер-нот № 3 від 05 січня 2005 року, за яким було перестраховано авто Рено Кенго, д.н.з. 07 934 АО.

3.          Ковер-нот № 106 від 24 вересня 2004 року, за яким було перестраховано авто Шкода Октавія, д.н.з. 38 331 КТ.

4.          Ковер-нот № 44 від 24 червня 2005 року, за яким було перестраховано авто ВАЗ 21103, д.н.з. АА 2150 АС.

Відповідно до п. 2.1.5 договору сторона, яка передає ризик в перестрахування зобов'язана направити приймаючій стороні факсове повідомлення про виплату її частки страхового відшкодування протягом п'яти діб після отримання повного пакету документів, що підтверджують обставини страхового випадку та розмір збитків.

Закрите акціонерне товариство  "Страхова компанія "Велес-Україна" у відповідності з п. 2.1.5. договору звернулось до відповідача з вимогою виплатити частку у збитку та надіслало наступні листи:

- № 101 від 23.05.2006 року  - за випадком з авто Фольксваген Кадді, д.н.з. 28738 КТ, що перестраховано за ковер-нотом № 48 від 11.07.2005 р., за яким  частка відповідальності відповідача у збитку становить 6043,75 грн.

- № 89 від 18.04.2006 року  - за випадком з авто ВАЗ 21103, д.н.з. АА 2150 АС, який перестраховано за ковер-нотом № 44 від 24.06.2005 року, за яким  частка відповідальності відповідача у збитку становить 238,04 грн.

- № 14 від 03.02.2006 року - за випадком з авто Рено Кенго, д.н.з. 07934 АО, що перестраховано згідно з ковер-нотом № 3 від 05.01.2005 року, за яким  частка відповідальності відповідача у збитку становить 233,03 грн.

- № 274 від 30.06.2006 року, за випадком з авто Шкода Октавія, д.н.з. 38331 КТ, що перестраховано згідно з ковер-нотом № 106 від 24.09.2004 р., за яким  частка відповідальності відповідача у збитку становить 1 073,70 грн.

Крім того, позивач повторно звертався до відповідача з вимогою виплатити частку у збитках за страховим випадком листами № № 116, 117 від 18.05.2007 року та № № 122, 123 від 25.05.2007 року.

У відповідь на вищевказані листи відповідач надіслав позивачу листи, в яких зазначив, що не може прийняти жодного рішення, оскільки надані ксерокопії документів не мають юридичної сили, крім того ксерокопії не пронумеровані та не скріплені підписом уповноваженої особи ЗАТ "Страхова компанія "Велес-Україна".

Спір поданій справі виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору відмовляється перерахувати позивачу частину страхового відшкодування, розмір якого за твердженням позивача становить 7588,52 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Велес-Україна»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі.

Відповідно до п. п. 3.2., 3.3 договору приймаюча сторона зобов'язана перерахувати стороні, що передала ризик, частину страхового відшкодування, відповідно до прийнятого на себе ліміту відповідальності, протягом 10 (десяти) банківських днів після отримання письмової заяви передаючої сторони з розрахунком частки страхового відшкодування, що має бути сплачена приймаючою стороною. Разом з заявою подаються наступні документи: страховий акт, розрахунок суми збитків, документи, що підтверджують факт настання страхового випадку та суму збитку, а також копія платіжного доручення про виплату Перестрахувальником повної суми страхового відшкодування, або частки відшкодування згідно власного утримання чи касового збитку. Передаюча сторона зобов'язана в триденний строк ( не враховуючи вихідні, святкові та неробочі дні), з моменту отримання інформації про страховий випадок сповістити письмово про це приймаючу сторону. У випадку несвоєчасного повідомлення про страховий випадок приймаюча сторона залишає за собою право відмовити у виплаті свої частки відшкодування.

Крім того, п. 2.1.4 договору сторони погодили, що протягом 3 діб ( не враховуючи вихідні, святкові та неробочі дні) після отримання інформації про страховий випадок сповістити про це сторону, що прийняла ризик в перестрахування шляхом направлення відповідного повідомлення факсом. Одночасно з цим передаюча сторона може направити приймаючій стороні пропозицію про участь її представника у визначенні розміру збитку і його врегулюванні. Якщо приймаюча сторона протягом 1 дня з моменту отримання відповідного повідомлення не заявить про намір направити свого представника, розслідування провадиться стороною, що передала ризик, самостійно без участі приймаючої сторони, і приймаюча сторона не має права посилатись на відсутність інформації про страховий випадок і розмір збитків або недостатність інформації, що зібрана передаючою стороною.

З наданих сторонами доказів, судом встановлено наступне.

24.09.2004 року між позивачем та відповідачем був укладений ковер-нот № 106 у відповідності до договору про співробітництво по факультативному перестрахуванню № 14/04/ВЛ від 14.04.2004 року, відповідно до якого позивачем відповідачу був переданий ризик виконання частини обов'язків (11,36%) перед страхувальником за договором № 03-01/05-А-30 від 24.09.2004 року.

16 березня 2005 року з автомобілем SKODA OCTAVIA AMBIENTE, державний номер 38331 КТ, перестрахованим у відповідача згідно ковер-нотом № 106 від 24.09.2004 року, трапився страховий випадок, про що відповідач був повідомлений листом № 145 від 18.03.2005 року.

22.06.2005 року позивач виплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 9191,52 грн. згідно договору № 03-01/05-А-30 від 24.09.2004 року. Крім того, позивачем були понесені також додаткові витрати на оплату експертних послуг –260, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 142 від 19.05.2005 року.

Відповідно до п. 3.5 договору перестраховик бере участь у перестрахування у виплаті страхового відшкодування пропорційно до прийнятої в перестрахування частки ризику. Враховуючи усі витрати перестрахувальника, пов'язані з визначенням причин та розмірів збитку, за винятком витрат на заробітну плату перестрахувальника.

На виконання умов договору, 30.06.2005 року позивач направив відповідачу заяву № 274 про виплату частки страхового відшкодування. Разом з заявою був направлений розрахунок частки страхового відшкодування ((9191,52 грн. + 260,00 грн. ) х 11,36 % = 1073,70 грн.), а також всі необхідні документи, які передбачені умова договору (докази направлення долучені до матеріалів справи).

05.01.2005 року між позивачем та відповідачем був укладений ковер-нот № 3 у відповідності до договору про співробітництво по факультативному перестрахуванню № 14/04/ВЛ від 14.04.2004 року, відповідно до якого позивачем відповідачу був переданий ризик виконання частини обов'язків (15,43%) перед страхувальником за договором № 03-01/05-А-01 від 05.01.2004 року.

17 серпня 2005 року з автомобілем RENAULT KANGOO, державний номер 07934 АО, перестрахованим у відповідача згідно ковер-нотом № 3 від 05.01.2005 року, трапився страховий випадок, про що відповідач був повідомлений листом № 312 від 18.08.2005 року.

03.02.2006 року позивач виплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 1510,00 грн. згідно договору № 03-01/05-А-01 від 05.01.2005 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1016 від 03.02.2006 року.

На виконання умов договору, 03.02.2006 року позивач направив відповідачу заяву № 14 про виплату частки страхового відшкодування. Разом з заявою був направлений розрахунок частки страхового відшкодування (1510,00 грн. х 15,43 % = 233,03 грн.), а також всі необхідні документи, які передбачені умова договору, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого долучена до матеріалів справи.

24.06.2005 року між позивачем та відповідачем був укладений ковер-нот № 44 у відповідності до договору про співробітництво по факультативному перестрахуванню № 14/04/ВЛ від 14.04.2004 року, відповідно до якого позивачем відповідачу був переданий ризик виконання частини обов'язків (26,4971%) перед страхувальником за договором № 03-01/05-А-30 від 24.06.2005 року.

29.11.2005 року з автомобілем ВАЗ 21103, державний номер АА2150АС, перестрахованим у відповідача згідно ковер-нотом № 44 від 24.06.2005 року, трапився страховий випадок, про що відповідач був повідомлений листом № 384 від 01.12.2005 року.

06.04.2006 року позивач виплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 664,32 грн. згідно договору № 03-01/05-А-30 від 24.06.2005 року. Крім того, позивачем були понесені також додаткові витрати на оплату експертних послуг –200, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 384 від 13.03.2006 року, а також витрати на оплату за довідку ДТП згідно діючих тарифів –34,05 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 335 від 11.01.2006 року

На виконання умов договору, 18.04.2006 року позивач направив відповідачу заяву № 89 про виплату частки страхового відшкодування. Разом з заявою був направлений розрахунок частки страхового відшкодування ((664,32 грн. + 200,00 грн.+34,05 ) х 26,4971% = 238,04 грн.), а також всі необхідні документи, які передбачені умова договору, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого долучена до матеріалів справи.

11.07.2005 року між позивачем та відповідачем був укладений ковер-нот № 48 у відповідності до договору про співробітництво по факультативному перестрахуванню № 14/04/ВЛ від 14.04.2004 року, відповідно до якого позивачем відповідачу був переданий ризик виконання частини обов'язків (27,2332%) перед страхувальником за договором № 03-01/05-А-31 від 11.07.2005 року.

11.11.2005 року з автомобілем VOLKSWAGEN CADDY, державний номер 28738КТ, перестрахованим у відповідача згідно ковер-нотом № 48 від 11.07.2005 року, трапився страховий випадок, про що відповідач був повідомлений листом № 377 від 14.11.2005 року.

27.03.2006 року позивач виплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 17725,73 грн., згідно договору № 03-01/05-А-31 від 11.07.2005 року, а також 18.05.2006 року позивач виплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 3831,75 грн., згідно договору № 03-01/05-А-31 від 11.07.2005 року. Крім того, позивачем були понесені також додаткові витрати на оплату експертних послуг –280,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1115 від 13.03.2006 року, а також витрати на оплату за довідку ДТП згідно діючих тарифів –34,05 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 304 від 06.12.2005 року.

На виконання умов договору, 04.04.2006 року та 23.05.2006 позивач направив відповідачу заяви № 78 та № 102 про виплату частки страхового відшкодування. Разом з заявою був направлений розрахунок частки страхового відшкодування ((17725,73 грн. + 3831,75 грн. + 280,00 грн.+34,05 ) х 27,2332% = 5956,32 грн.), а також всі необхідні документи, які передбачені умова договору, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого долучена до матеріалів справи.

Судом встановлено, що в позовній заяві позивач помилково вказує на те, що частка відповідальності відповідача за ковер-нотом по страховому випадку від 11.11.2005 року становить 6043,75 грн., будь яких обґрунтувань на підтвердження даної суми позивачем не надано. Судом також не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що частка відповідальності відповідача за ковер-нотом по страховому випадку від 11.11.2005 року становить 4912,23 грн., оскільки за даним страховим випадком пізніше було виявлено приховані дефекти, про які попереджали експерти, але які не були враховані при складанні акту від 07.01.2006 року, в ході експлуатації автомобіля після ремонту було виявлено додаткові пошкодження, про які інформувався страхувальник та страховик заказ нарядом № 051214. Дане пошкодження було результатом ДТП, що підтверджується актом від 29.11.2005 року, однак при розрахунку суми страхового відшкодування у січні 2007 року дане пошкодження враховане не було, у зв'язку з чим страхувальник звернувся до позивача з вимогою врахувати дане пошкодження та здійснити виплату страхового відшкодування за даним випадком. Було проведено додаткову експертизу. За результатами отриманих позивачем документів було складено додаток до акту про страховий випадок від 07.01.2006 року та розрахунок суми страхового відшкодування від 20.04.2006 року, згідно з яким додатковий збиток склав 3831,75 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що з наданих сторонами доказів вбачається, що позивач належним чином виконав вимоги договору, проте відповідач в порушення умов договору  не перерахував позивачу частину страхового відшкодування, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі  7501,09 грн. (1073,70+233,03+238,04+5956,32).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7501,09 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1280,69 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 15.08.2006 року по 15.08.2007 року. суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.3. договору при простроченні приймаючою стороною строку перерахування своєї частки страхового відшкодування, або частки платежу, що повертається, вона сплачує передаючій стороні пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення від суми заборгованості за конкретними договорами перестрахування по день оплати включно.

Проте, частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Зокрема, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначено, що розмір пені, який обчислюється від суми прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки розмір пені та нарахування штрафних санкцій обмежується законом, а в договорі сторони встановили пеню у розмірі 0,1 % заборгованості за кожний день прострочення, яка більша ніж та, що передбачена Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд прийшов до висновку про стягнення пені з відповідача у розмірі 635,85 грн. за обґрунтованим розрахунком суду (7501,09грн. Х182Х2Х8,5/365=635,85 грн.), яка нарахована судом за шість місяців.

Крім того, позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 3 % річних в розмірі 227,66 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та річні, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 225,03 грн. за весь час прострочення платежу,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком суду (7501,09 грн. Х 365 Х 3 %/365 = 225,03 грн.).

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України,  покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 625, 626, 987 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна»(01004, м. Київ, вул. Горького, 12-б,  код ЄДРПОУ 30636550) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Велес-Україна»(04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 12-Г –фактична адреса; 02217, м. Київ, вул. Закревського, 22 –юридична адреса, код ЄДРПОУ 31286260) 7501  (сім тисяч п'ятсот одна) грн. 09 коп. основного боргу, 3 % річних в розмірі  225 (двісті двадцять п'ять) грн. 03 коп. та 635 (шістсот тридцять п'ять) грн. 85 коп. пені,  93 (дев'яносто три)  грн. 76 коп.  витрат по сплаті державного мита та 108 (сто вісім) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 21.12.2007 року