Постанова

від 16.10.2024 по справі 916/3817/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3817/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від ОСОБА_1 адвокат Фомічов Ігор Олегович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.04.2023 (складено та підписано 07.04.2023, суддя Волков Р.В.)

у справі №916/3817/20

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ"

до Садівничого кооперативу "Весна"

про стягнення 545 340,41 грн

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.04.2021 у цій справі було задоволено заявлені позовні вимоги, стягнуто з Садівничого кооперативу "Весна" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" 525 727,61 грн заборгованості за недовраховану електричну енергію, 19 612,80 грн витрат на проведення експертного дослідження, 7 885,91 грн витрат зі сплати судового збору.

14.05.2021 господарським судом було видано наказ на виконання рішення.

20.03.2023 до суду надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника без вилучення паспортного документа.

У поданні приватний виконавець, посилаючись на невиконання боржником наказу господарського суду від 14.05.2021 у справі № 916/3817/20 в рамках виконавчого провадження № 65833426, просив тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон керівника юридичної особи - боржника Садівничого кооперативу "Весна" - громадянку України ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених наказом про примусове виконання № 916/3817/20 від 14.05.2021, виданим Господарським судом Одеської області, яким було стягнуто з Садівничого кооперативу "Весна" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" 525 727,61 грн заборгованості за недовраховану електричну енергію, 19 612,80 грн витрат на проведення експертного дослідження, 7 885,91 грн витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.04.2023 по цій справі задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника без вилучення паспортного документа у справі № 916/3817/20 та тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівника юридичної особи-боржника ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених наказом №916/3817/20 від 14.05.2021 року, виданим Господарським судом Одеської області, про стягнення з Садівничого кооперативу "Весна" на користь АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" 525727,61 грн заборгованості, 19612,80 грн витрат на проведення експертного дослідження, 7885,91 грн судового збору.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що приватним виконавцем у повному обсязі було вчинено необхідні дії для примусового виконання судового рішення, проте боржник ухиляється від виконання покладених на нього обов`язків щодо такого виконання, будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду не здійснює, на виклики виконавця не з`являється, необхідні документи, витребувані виконавцем не надає, причини нез`явлення та ненадання документів не наводить, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження.

За твердженням місцевого господарського суду, не дивлячись на вищенаведені заходи, вжиті у межах виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу, судове рішення боржником так і не було виконано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання, не здійснено, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника.

Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулась ОСОБА_1 з апеляційною скаргою в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В.В. від 20.03.2023 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника без вилучення паспортного документа.

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу Господарського суду Одеської області незаконною та необґрунтованою, у зв`язку з наступним

Так, за твердженням апелянта судом першої інстанції не було враховано наступне:

- нормами діючого законодавства передбачена можливість тимчасового обмеження виїзду за кордон боржника лише у разі ухилення боржником від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, яке полягає у свідомих діяннях (дії або бездіяльність) боржника, спрямованих на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо);

- у даному випадку в матеріалах подання приватного виконавця відсутні докази свідомого ухилення боржника від виконання судового рішення;

- на час звернення приватного виконавця із поданням до суду, боржником здійснено часткове погашення заборгованості за судовим наказом;

- щодо не з`явлення боржника на виклик приватного виконавця апелянт зазначає, що доказів направлення такого виклику боржнику матеріали справи не містять, оскільки фіскальні чеки про направлення кореспонденції не містять інформації який саме документ був направлений та чи був він отриманий боржником;

- боржник вживав заходів направлених на виконання рішення суду, проте в силу відсутності коштів не міг виконати рішення суду одразу. СК «Весна» функціонує за рахунок внесків членів кооперативу та не займається підприємницькою діяльністю, яка б давала регулярний дохід, а також не має майна та фінансових накопичень, які би дали можливість за їх рахунок погасити борг.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження у цій справі та призначено її до розгляду на 16.10.2024.

Під час судового засідання від 16.10.2024 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Інші представники учасників справи у судове засідання не з`явились, своїм правом на подання відзиву не скористались, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Частиною 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження..

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Згідно з частиною 1 статті 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Частиною 3 статті 337 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Із наведених норм випливає, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти). Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Разом з цим, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В.В. знаходиться виконавче провадження № 65833426 за наказом Господарського суду Одеської області № 916/3817/20 від 14.05.2021 про стягнення з Садівничого кооперативу "Весна" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" 525 727,61 грн заборгованості за недовраховану електричну енергію, 19 612,80 грн витрат на проведення експертного дослідження, 7 885,91 грн витрат зі сплати судового збору.

17.06.2021 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження сторонам.

Також постановою про відкриття виконавчого провадження боржника зобов`язано надати достовірні відомості про доходи та місце роботи, на підтвердження чого надати довідку з місця роботи; достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо), у тому числі про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, з зазначенням назви відповідної установи та її адреси, на підтвердження чого надати копії відповідних договорів або інших документів; достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності (місцезнаходження, технічна характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих документів про відповідне право; достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб (місцезнаходження майна, його характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих договорів та додатків до них; достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення, зокрема частки у статутному капіталі юридичних осіб, в тому числі майнові права, що є предметом застави/іпотеки, з наданням копій підтверджуючих документів; копії паспорта громадянина України та паспорта громадянина України, для виїзду за кордон; довідку про склад сім`ї; документи щодо зареєстрованих осіб в житлових будинках, квартирах, що належать на праві приватної та/або спільної власності

17.06.2021 приватним виконавцем винесено постанову № 65833426 про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 55322,63 грн.

Одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватним виконавцем було направлено запити до реєстраційних установ з метою встановлення майнового стану боржника.

Відповідно до витягу (інформаційної довідки) з ДРРП на нерухоме майно № 314731041 від 10.11.2022 за боржником жодне нерухоме майно не зареєстроване.

Згідно з відповіддю на запит № 144629730 від 12.09.2022 року до МВС України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

З відповіді на запит № 154692638 від 25.01.2023 року до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників виконавцем встановлено, що у боржника обліковується банківський рахунок за номером НОМЕР_1 , відкритий 27.01.2022 року в АТ КБ "ПриватБанк".

17.06.2021 приватним виконавцем винесено постанову № 65833426 про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на всі грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.

Також, приватним виконавцем були направлені платіжні вимоги у відповідні банківські установи з метою списання грошових коштів у рахунок погашення заборгованості у рамках виконавчого провадження № 65833426.

Станом на 15.03.2023, згідно відповідей банків грошові кошти для виконання рішення суду відсутні, договори про зберігання цінностей та надання боржникові в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфу, що охороняється законом, не укладалися. В добровільному порядку вимоги виконавчого документу боржником не виконані.

30.09.2021 приватним виконавцем винесено постанову № 63722637 про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та не рухоме майно, що належить боржнику у межах суми звернення з урахуванням основної винагороди.

Виконавцем було накладено та зареєстровано обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна в межах суми боргу.

25.01.2023 та 01.03.2023 приватним виконавцем було здійснено виклик керівника юридичної особи-боржника, а саме було зобов`язано ОСОБА_1 з`явитись до офісу приватного виконавця за адресою: проспект Гагаріна, 12а, офіс 1102, м. Одеса, Одеська обл., для надання пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання. Однак, керівник юридичної особи-боржника на виклики приватного виконавця не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив.

31.01.2023 та 13.03.2023 приватним виконавцем було складено акти у зв`язку з неявкою керівника юридичної особи-боржника на виклики.

20.02.2023 приватним виконавцем було здійснено вихід за місцем реєстрації (проживання) керівника юридичної особи-боржника, а саме: АДРЕСА_1 , з метою отримання пояснень за фактом невиконання вимог виконавчого документа. Однак, на момент проведення перевірки, боржника та належного йому майна не виявлено, на стук та дзвінок у двері ніхто не відповів.

Отже, надані приватним виконавцем та наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, що полягає як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, неподання декларації про доходи та майно, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

Так, керівник боржника ухиляється від виконання обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону «Про виконавче провадження». Зокрема, остання не подала декларацію про доходи та майно боржника; не надала достовірні відомості про майно; не повідомила про майно, яким володіє спільно з іншими особами; не надала інформацію про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи інформацію про майно, належне боржнику від інших осіб; не повідомила, чи наявні відкриті банківські рахунки в національній та іноземній валютах; не повідомила про операції по рахункам; не надала достовірні відомості про кошти у гривнях чи іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо); не надала інформацію про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах; не надала інформації про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, з зазначенням назви відповідної установи та її адреси; не надала достовірні відомості про наявність готівки в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах; не надала достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності; не надала достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб; не надала достовірні відомості про майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу; не надала достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення, зокрема частки у статутному капіталі юридичних осіб, в тому числі майнові права, що є предметом застави/іпотеки.

До того ж, керівник боржника, будучи достеменно обізнаною про відкриття виконавчого провадження, свідомо не з`явилася на виклики приватного виконавця.

Наведене, на переконання суду апеляційної інстанції, спростовує доводи апелянта щодо не доведення приватним виконавцем ухилення боржника від виконання рішення суду, адже для застосування тимчасових заходів обмеження є достатнім невиконання обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 покликаючись на недоведення приватним виконавцем ухилення боржника від виконання рішення суду, ним не надано жодних доказів, які б свідчили про вжиття будь-яких заходів, направлених на виконання рішень суду, зокрема але не виключено, прибуття на виклики приватного виконавця, надання достовірних відомостей про майно та майнові активи боржника, тощо.

Натомість, поведінка керівниці боржника була проявом свідомої та недобросовісної бездіяльності щодо виконання судового рішення.

Ігнорування у виконавчому провадженні обов`язків боржника, встановлених у ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», свідчить про ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду. Матеріалами справи підтверджено, що протягом тривалого часу боржник не сплачує боргу, добровільно не виконує рішення суду та ігнорує будь-які вимоги виконавця у виконавчому провадженні.

Враховуючи зазначене, а також приписи чинного законодавства щодо обов`язковості виконання судових рішень, що узгоджується з положеннями ст. 337 ГПК України, п.19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", суд апеляційної інстанції вважає, що поведінка боржника щодо свідомого ухилення від виконання судового рішення у цій справі підтверджує виключність обставин, які слугували підставою для застосування обмеження щодо керівниці боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що керівниця боржника не позбавлена можливості відновити своє право виїзду за межі України відповідно до процедури, визначеної чинним процесуальним законодавством України, зокрема, шляхом подання заяви про скасування такого тимчасового обмеження.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що приватним виконавцем було отримано з державних реєстрів усю наявну інформацію щодо майна та майнових активів боржника, оскільки, вчинення таких дій приватним виконавцем не звільняє боржника від виконання обов`язків покладених на нього, зокрема ч. 5 ст. 19 Закону «Про виконавче провадження».

Спростовуються наявними матеріалами справи й доводи скаржника про те, що ОСОБА_1 не була належним чином сповіщена про виклик приватного виконавця, оскільки в матеріалах справи містяться фіскальні чеки та списки сгрупованих відправлень рекомендованих листів в яких вказано, зокрема номер рекомендованого поштового відправлення, яке було надіслано на адресу апелянта.

При цьому, стверджуючи про те, що з наданих приватним виконавцем документів неможливо встановити зміст поштового відправлення, скаржник не надав жодних доказів на спростування того, що у направленому приватним виконавцем поштовому повідомленні містився не виклик, а будь-який інший документ.

Спростовуються наявними матеріалами справи й твердження апелянта про те, що приватним виконавцем помилково було встановлено, що місце реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , оскільки як вбачається з наявних матеріалів справи, приватний виконавець 22.03.2023 звернувся з вимогою до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради в якій вимагав надати вичерпну інформацію про реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_1 . У відповідь на дану вимогу Департамент надав довідку від 23.03.2023 в якій зазначено, що місцем проживання/перебування ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 56).

Саме за вказаною адресою, як свідчать наявні матеріли справи, було направлено ОСОБА_1 виклик приватного виконавця (т.1, а.с. 23-24).

Наведене, на переконання колегії суддів, загалом не спростовує вірних висновків місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника.

Судова колегія при цьому зауважує, що доводи та вимоги за апеляційною скаргою не містять жодних посилань на порушення місцевим господарським судом вимог чинного процесуального законодавства в частині неналежного повідомлення апелянта про звернення приватного виконавця з відповідним поданням до суду першої інстанції та призначення його до розгляду у судовому засідання. Апелянт лише посилався на неналежне повідомлення про прийняття оскаржуваної ухвали в контексті обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження.

З огляду на таке, порушення наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не спростовують вірних висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, а також закриття провадження по справі.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 06.04.2023 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.04.2024 у справі №916/3817/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.10.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.