Постанова

від 08.10.2024 по справі 925/478/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2024 р. Справа№ 925/478/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 08.10.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2024 (повне рішення складено 11.07.2024)

у справі № 925/478/24 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави у особі:

1) Державного агентства водних ресурсів України

2) Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія»

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 4144166,63 грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом в інтересах держави у особі Державного агентства водних ресурсів України та Регіонального офісу водних ресурсів в Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" з вимогами про:

- визнання недійсними додаткових угод від 17.03.2021 №2, від 18.03.2021 №3, від 22.03.2021 №4 до договору про постачання електричної енергії від 18.01.2021 №9, укладеного між Регіональним офісом водних ресурсів у Черкаській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія";

- стягнення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" на користь Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області 4114166,60 грн, з яких: 2809735,5 грн безпідставно сплачені кошти, 1082632,93 грн інфляційні втрати, 221798,17 грн-3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладення додаткових угод до договору відбулось з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, що є підставою для визнання їх недійсними та стягнення безпідставно отриманих за даними угодами коштів.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.07.2024 у справі №925/478/24 позов задоволено частково.

Визнано недійсними додаткові угоди від 17.03.2021 №2, від 18.03.2021 №3 та від 22.03.2021 №4 до договору про постачання електричної енергії від 18.01.2021 №9, укладеного між Регіональним офісом водних ресурсів у Черкаській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія».

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» на користь Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області 2809735,5 грн безпідставно сплачених коштів.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» на користь Черкаської обласної прокуратури 51230,03 грн судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» звернулося Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2024 у справі №925/478/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято без всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали суттєве значення для прийняття справи; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи; судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального права (статті 6, 8, 129 Конституції України) та норми процесуального права (статті 7, 13, 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, стаття 625 Цивільного кодексу України, стаття 179 Господарського кодексу України).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, з посилання на постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/856/17, від 18.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 705/3876/18 (провадження № 61-697св20), від 19.08.2020 у справі № 639/6295/16-ц (провадження № 61-36683св18), від 14.07.2020 у справі № 686/23977/18 (провадження № 61-17715с19), від 08.08.2020 у справі № 612/808/18 (провадження № 61-15537св19), зазначає, позов прокурора в інтересах держави в особі Регіонального офісу водних ресурсів в Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 4 144 166,63 грн слід залишити без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України з огляду на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в Регіонального офісу водних ресурсів в Черкаській області.

Відтак, позов прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів пред`явлено лише до однієї сторони договору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» у задоволенні позову прокурора слід відмовити, оскільки позов пред`явлено не до всіх учасників спірних правочинів.

Скаржник також вказує, що прокурор є фахівцем в галузі права, при цьому він не є фаховим експертом в галузі економіки, зокрема публічних закупівель. Представництво інтересів держави прокуратура здійснює виключно на основі висновків про неправомірність укладених змін до договору на підставі висновків уповноваженого органу.

Таким чином, позивач своїми діями порушив вимоги: статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині державного контролю у сфері закупівель, де зазначено, що в сфері державного фінансового контролю, уповноваженим органом є Державна аудиторська служба України; п.п. 8 - 10, 15 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення фінансового контролю в Україні" в частині - порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, в судовому порядку стягувати в дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами; статті 92 Конституції України якою передбачено, що виключно законами України визначаються організація і діяльність прокуратури, та статті 131-1 Конституції.

Крім того, статтею 2 Закону України "Про прокуратуру" не передбачено проведення моніторингу державних закупівель та постановлення висновків щодо незаконності господарської діяльності підприємств, установ, організацій.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 925/478/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: ОСОБА_1, Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/478/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2024 у справі № 925/478/24.

12.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 925/478/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2024 у справі № 925/478/24; розгляд апеляційної скарги у справі №925/478/24 призначено на 08.10.2024 о 15 год. 15 хв.

На адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» надійшло клопотання, яке сформоване в системі «Електронний суд», про надання можливості участі в судовому засіданні у справі № 925/478/24, призначеному на 08.10.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.10.2024 у справі №925/478/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 прийнято справу №925/478/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» про участь у судовому засіданні 08.10.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, прокурор подав відзив, у якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, наголошуючи зокрема на тому, що остання не містить вказівки відповідача на його незгоду з обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги прокурора, зокрема щодо незаконності оспорюваних додаткових угод та збільшення ціни електричної енергії.

У судове засідання 08.10.2024 у режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів з`явився представник відповідача.

Представники прокуратури та позивачів в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (ухвали суду від 13.08.2024) до електронних кабінетів заступника керівника Черкаської обласної прокуратури, Державного агентства водних ресурсів України та Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням частини 1, пункту 1 частини 3 статті 202, частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представник позивача, що не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представника позивача що не з`явився у судове засідання.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Регіональним офісом водних ресурсів у Черкаській області у електронній системі публічних закупівель "Prozorro" оприлюднено оголошення UA-2020-11-23-000325-с про проведення відкритих торгів, предметом яких визначено електричну енергію як різновид товару (код за Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015:09310000-5 електрична енергія, загальною кількістю 8200000 кВтгод, очікуваною вартістю 26000000 грн).

За результатами проведених відкритих торгів переможцем торгів визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія".

18.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник) та Регіональним офісом водних ресурсів у Черкаській області (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №9 (далі- договір), відповідно до пункту 2.1. якого умовами якого: постачальник продає електричну енергію "код ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" 09310000-5 електрична енергія (Електрична енергія)" споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Умовами договору сторони погодили наступне:

- постачання електричної енергії споживачу здійснюється у строк з 18.01.2021 до 31.12.2021 включно (п.3.1);

- постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору (п.3.3);

- місце поставки та обсяг постачання електричної енергії споживачу: Україна, Черкаська область, об`єкти замовника, межа балансової належності електроустановок; кількість 8200000 кВтгод (п.3.4);

- споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору. Загальна вартість цього договору на момент його укладення становить 14095800,00 грн з ПДВ. /.../ (п.5.1);

- спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника (п.5.2);

- ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п.5.3);

- розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.5.4);

- розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі-спецрахунок). Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника та у безготівковому порядку. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі й разі його зміни (п.5.5);

- оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк не більше ніж 10 днів з моменту отримання рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії споживачем, що надсилаються споживачу після завершення розрахункового періоду /.../ (п.5.6);

- споживач має право: 1) отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому договорі; /.../ 3) безоплатно отримувати всю інформацію стосовно його прав та обов`язків, інформацію про ціну, порядок оплати електричної енергії, а також іншу інформацію, що має надаватись постачальником відповідно до чинного законодавства та/або цього договору; /.../ 8) вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати це договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку (п.6.1); споживач зобов`язується: забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (п.п.1 п.6.2);

- постачальник має право: отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію (п.п.1 п.7.1);

- постачальник зобов`язується: 1) забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору; 2) нараховувати і виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором; 3) надавати споживачу інформацію про його права та обов`язки, ціни на електричну енергію, порядок оплати за спожиту електричну енергію, порядок зміни діючого постачальника та іншу інформацію, що вимагається цим договором та чинним законодавством /.../ (п.7.2);

- цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з дати, вказаної у цьому договорі, та в цілому до 31.12.2021, а в частині взятих на себе зобов`язань сторонами до їх повного виконання (п.13.1);

- постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає умови (п.13.2);

- дія цього договору також припиняється у наступних випадках: у разі зміни електропостачальника (п.13.4);

- усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача /.../ (п.13.5);

- у випадку коливання ціни електричної енергії в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на більш пізню дату та до моменту письмового звернення постачальника до споживача щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики. У випадку прийняття рішення споживачем щодо внесення змін до цього договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена сторонами у момент укладення цього договору (з урахуванням внесених раніше змін до цього договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому, максимальна сума на яку сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару визначається як різниця між середньоринковою ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару, що передує моменту письмового звернення постачальника щодо зміни ціни (згідно наданого учасником підтверджуючого документу) та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару станом на дату після укладення цього договору (згідно наданого учасником підтверджуючого документу), або станом на момент внесення змін до цього договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього договору вже були раніше здійснені сторонами. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі". Споживач має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару у випадках, якщо постачальником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом (п.13.6);

- зміни до цього договору можуть бути внесені у випадках, передбачених згідно ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" (п.13.7);

- додатки до договору: додаток 1 Комерційна пропозиція (п.14).

Відповідно до додатку №2 до договору "Комерційна пропозиція": ціна за одиницю товару для споживача складає:1,4325 грн/кВтгод. без ПДВ і 1,719 грн/кВтгод. з ПДВ (п.1); загальний обсяг постачання електричної енергії становить: 8200000 кВтгод. (в т.ч. 1 кл. напруги 6700000 кВтгод.; 2 кл. напруги 1500000 кВтгод.) (п.4); загальна сума договору становить: 14095800,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 2349300,00 грн (п.5); цей договір набуває чинності з 18 січня 2021 року і діє до 31 грудня 2021 року включно, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.9); істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених у розділі 13 даного договору (п.10); зміни та доповнення до цього договору та комерційної пропозиції можливі лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством та вносяться шляхом складання та підписання сторонами відповідних письмових угод, які є його невід`ємною частиною, у порядку, встановленому чинним законодавством України (п.11).

04.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник) та Регіональним офісом водних ресурсів у Черкаській області (споживач) укладено додаткову угоду №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.01.2021 №9 за умовами якої, у зв`язку із змінами банківських реквізитів, сторони дійшли згоди внести зміни до договору шляхом викладення реквізитів постачальника в новій редакції.

17.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник) та Регіональним офісом водних ресурсів у Черкаській області (споживач) у зв`язку із зміною регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі електричної енергії згідно з постанови НКРЕКП від 09.12.2020 №2353, що є складовою ціни товару, укладено додаткову угоду №2 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.01.2021 №9, за умовами якої:

- сторони дійшли згоди внести зміни до договору, виклавши п.5.1 в наступній редакції: "5.1. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору. Загальна вартість цього договору на момент його укладення становить 14095799,26 грн з ПДВ. /..." (п.1);

- сторони дійшли згоди внести зміни до п.1 додатку №1 до договору та викласти його в наступній редакції: "Ціна за одиницю товару для споживача складає: з 18.01.2021 до 31.01.2021 1,4325 грн/кВтгод без ПДВ і 1,719 грн/кВтгод з ПДВ; з 01.02.2021 до 31.12.2021 1,4862 грн/кВтгод без ПДВ і 1,78344 грн/кВтгод з ПДВ. Загальна сума розрахунків за цим договором не може перевищувати 14095799,26 грн в тому числі ПДВ 2349299,88 грн за весь строк дії договору у т.ч. за періодами споживання електричної енергії: з 18.01.2021 до 31.01.2021 45207,98 грн, з 01.02.2021 до 31.12.2021 14050591,28 грн" (п.2);

- сторони дійшли згоди внести зміни до договору, виклавши п.3.4 в наступній редакції: "3.4. Місце поставки та обсяг постачання електричної енергії споживачу: Україна, Черкаська область, об`єкти замовника, межа балансової належності електроустановок; кількість 7904664 кВтгод" (п.3);

- сторони дійшли згоди внести зміни до п.4 додатку №1 до договору, виклавши його в наступній редакції: "Загальний обсяг споживання електричної енергії споживачем за цим договором становить 7904664 кВтгод у т.ч. за періодами споживання електричної енергії: з 18.01.2021 до 31.01.2021 26299 кВтгод, з 01.02.2021 до 31.12.2021 7878365 кВтгод" (п.4);

- сторони дійшли згоди внести зміни до п.5 додатку до договору, виклавши його в наступній редакції: "Загальна сума договору становить: 14095799,26 грн, в тому числі ПДВ 20% - 2349299,88 грн" (п.5);

- інші умови договору від 19.01.2021 №9 не змінені додатковою угодою, залишаються чинними і сторони підтверджують їх обов`язковість для виконання (п.6); ця додаткова угода набирає чинності з моменту підписання їх сторонами з 01.02.2021 відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України та діє до 31.12.2021 (п.8).

У період з 18.03.2021 до 24.12.2021 (у зв`язку із коливанням ціни товару (електричної енергії) на ринку в бік збільшення порівняно із тарифами на передачу електричної енергії, з якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" перемогло у відкритих торгах, та зменшенням обсягів постачання електричної енергії договір №9 неодноразово змінювався сторонами та доповнювався шляхом укладення між сторонами додаткових угод до нього.

Зокрема, між сторонами (за ініціативою відповідача) були укладені наступні додаткові угоди до договору №9:

1) додаткова угода від 18.03.2021 №3, у якій ціну електричної енергії за 1 кВтгод з урахуванням експертного висновку Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 09.02.2021 №В-67/5 (а.с.45) збільшено на період з 02.02.2021 до 31.12.2021 до 1,634 грн/кВтгод без ПДВ (1,9608 грн/кВтгод з ПДВ) та встановлено, що: загальна сума договору становить 14095799,03 грн (в тому числі ПДВ 2349299,84 грн); обсяг постачання електричної енергії споживачу становить 7192137 кВтгод;

2) додаткова угода від 22.03.2021 №4, у якій ціну електричної енергії за 1 кВтгод з урахуванням експертного висновку Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 09.02.2021 №В-67/8 (а.с.46) збільшено на період з 01.03.2021 до 31.12.2021 до 1,797 грн/кВтгод без ПДВ (2,1564 грн/кВтгод з ПДВ) та встановлено, що: загальна сума договору становить 14095796,88 грн (в тому числі ПДВ 2349299,48 грн); обсяг постачання електричної енергії споживачу становить 6544784 кВтгод;

3) додаткова угода від 09.08.2021 №5, якою пункт 3.1 договору викладено в наступній редакції: "3.1. Постачання електричної енергії споживачу здійснюється у строк з 18.01.2021 до 06.08.2021 включно" (п.1); усі інші умови договору залишено незмінними;

4) додаткова угода від 24.12.2024 №6, у якій ціну електричної енергії за 1 кВтгод з урахуванням експертного висновку Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 09.02.2021 №В-67/8 встановлено на період з 01.03.2021 до 06.08.2021 у розмірі: 1,797 грн/кВтгод без ПДВ (2,1564 грн/кВтгод з ПДВ) та встановлено, що: загальна сума договору становить 13920397,48 грн (в тому числі ПДВ 2320066,25 грн); обсяг постачання електричної енергії споживачу становить 6463445 кВтгод.

У період з 18.01.2021 до 06.08.2021 згідно з актами приймання-передачі електричної енергії:

- від 12.03.20021 №9/01 згідно з яким в січні 2021 року постачальником поставлено, а споживачем спожито 26299 кВтгод електроенергії на загальну суму 45207,98 грн (з ПДВ);

- від 19.03.2021 №9/02 згідно з яким в лютому 2021 року постачальником поставлено, а споживачем спожито електричної енергії: з 01.02.2021 до 01.02.2021 1038 кВтгод по тарифу 1,78344 грн на суму 1851,21 грн, з 02.02.20021 до 28.02.2021 28042 кВтгод по тарифу 1,9608 грн на суму 54984,75 грн, - всього за лютий на суму 56835,96 грн (з ПДВ);

- від 13.04.2021 №9/03 згідно з яким в березні 2021 року постачальником поставлено, а споживачем спожито 24825 кВтгод електричної енергії на загальну суму 53532,63 грн (з ПДВ);

- від 17.05.2021 №09/04 згідно з яким в квітні 2021 року постачальником поставлено, а споживачем спожито 167547 кВтгод електричної енергії на загальну суму 361298,35 грн (з ПДВ);

- від 16.06.2021 №407000009/5/1 згідно з яким в травні 2021 року постачальником поставлено, а споживачем спожито 300774 кВтгод, вартістю 1,797 грн/кВтгод, на загальну суму 648589,06 грн (з ПДВ);

- від 14.07.2021 №407000009/6/1 згідно з яким в червні 2021 року постачальником поставлено, а споживачем спожито 816985 кВтгод, вартістю 1,797 грн/кВтгод, на загальну суму 1761746,46 грн (з ПДВ);

- від 25.08.2021 №407000009/7/1 згідно з яким в липні 2021 року постачальником поставлено, а споживачем спожито 4362135 кВтгод, вартістю 1,797 грн/кВтгод, на загальну суму 9406507,92 грн (з ПДВ);

- від 15.09.2021 №407000009/8/1 згідно з яким в серпні 2021 року постачальником поставлено, а споживачем спожито 735800 кВтгод, вартістю 1,797 грн/кВтгод, на загальну суму 1586679,12 грн,

споживачем - Регіональним офісом водних ресурсів у Черкаській області фактично отримано 6463445 кВтгод електричної енергії, та здійснено її оплату у загальній сумі 13920397,48 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

- від 12.03.2021 №63 на суму 45207,98 грн, з призначенням платежу: "2707050; 2273; активна електроенергія за січень 2021; договір №9 від 18.01.2021, акт №9/01 від 12.03.2021; ПДВ 7534,66 грн";

- від 19.03.2021 №90 на суму 56835,96 грн, з призначенням платежу: "2707050; 2273; активна електроенергія за лютий 2021; договір №9 від 18.01.2021, акт №9/02 від 19.03.2021; ПДВ 9472,66 грн";

- від 13.04.2021 №146 на суму 53532,63 грн, з призначенням платежу: "2707050; 2273; активна електроенергія за березень 2021; договір №9 від 18.01.2021, акт №9/03 від 13.04.2021; ПДВ 8922,11 грн";

- від 17.05.2021 №193 на суму 361298,35 грн, з призначенням платежу: "2707050; 2273; активна електроенергія за квітень 2021; договір №9 від 18.01.2021, акт №9/04 від 17.05.2021; ПДВ 60216,39 грн";

- від 17.06.2021 №276 на суму 648589,06 грн, з призначенням платежу: "2707050; 2273; активна електроенергія за травень 2021; договір №9 від 18.01.2021, акт №9/407000009/5/1 від 16.06.2021; ПДВ 108098,18 грн";

- від 14.07.2021 №380 на суму 1761746,46 грн, з призначенням платежу: "2707050; 2273; активна електроенергія за червень 2021; договір №9 від 18.01.2021, акт №9/407000009/6/1 від 14.07.2021; ПДВ 293624,41 грн";

- від 25.08.2021 №461 на суму 9406507,92 грн, з призначенням платежу: "2707050; 2273; активна електроенергія за липень 2021; договір №9 від 18.01.2021, акт №9/407000009/7/1 від 25.08.2021; ПДВ 1567751,32 грн";

- від 15.09.2021 №508 на суму 1586679,12 грн, з призначенням платежу: "2707050; 2273; активна електроенергія за січень 2021; договір №9 від 18.01.2021, акт №9/407000009/8/1 від 15.09.2021; ПДВ 264446,52 грн".

Оплата електроенергії проведена за рахунок бюджетних коштів через Державну казначейську службу України, м.Київ, про що свідчать відмітки у платіжних дорученнях.

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор зазначає наступне:

- додаткова угода від 17.03.2021 №2 до договору №9 суперечить положенням п.7 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", що зумовлює підстави для її визнання недійсною згідно з положеннями ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, оскільки підставою її укладення сторонами зазначено умови п.7 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та зміну регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі електричної енергії згідно з постановою НКРЕКП від 09.12.2020 №2353 (оприлюднена на офіційному веб-сайті регулятора 10.12.2020, набрала чинності з 01.01.2021 /п.5 постанови/, - тобто ще до моменту укладення договору №9 від 18.01.2021), в той час, як відповідно до умов проведення відкритих торгів із закупівлі електричної енергії замовником, "при розрахунку вартості закупівлі електричної енергії була врахована ціна на передачу (енергії) та що буде збільшена з 01.12.2020";

- додаткові угоди від 18.03.2021 №3 та від 22.03.2021 №4 (якими із врахуванням недійсності додаткової угоди від 17.03.2021 №2 ціну електричної енергії збільшено до 1,9608 грн/кВтгод на 14,07% та до 2,1564 грн/кВтгод на 25,45% /відповідно/) суперечать положенням п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині 10-відсоткового ліміту на збільшення ціни договору та зумовлює підстави для визнання їх недійсними відповідно до ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України;

- додаткові угоди №№2-4 до договору від 18.01.2021 №9 укладені сторонами усупереч інтересам держави: без будь-яких належних на те підстав, та у порушення приписів ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також положень договору про закупівлю за державні кошти, та не відповідають тендерним пропозиціям на закупівлю товару (енергоносіїв), оскільки вказаними додатковими угодами підвищено ціни на предмет договору, а також зменшено обсяги електричної енергії, які планувалось закупити (так, споживачем у період з січня 2021 року до серпня 2021 року із 8200000 кВтгод фактично отримано 6463445 кВтгод електричної енергії, за яку (з урахуванням спірних додаткових угод) сплачено 13 920 397,48 грн (з ПДВ), в той час, як повинно бути сплачено лише 11 110 661,96 грн переплата за вказаний обсяг електричної енергії становить 2 809 735,50 грн (що є предметом спору).

Отже, внаслідок укладання між сторонами додаткових угод та підняття ціни на поставлену електричну енергію за договором №9, споживачем Регіональним офісом водних ресурсів в Черкаській області було надмірно та безпідставно сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" бюджетні кошти в загальному розмірі 2 809 735,50 грн за непоставлений товар, які підлягають примусовому стягненню з відповідача.

Так, прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державного агентства водних ресурсів України та Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 4144166,63 грн.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо 1) захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, 2) також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно з частиною 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами; прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, 4) зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначено наступне:

« 37. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

38. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

39. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

40. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

41. Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі №п/800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.»

При цьому самого лише посилання прокурора на виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов`язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для ухвалення судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом пункту 2 частини 4 статті 23 Закону «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, визначив Державне агентство водних ресурсів України (далі - Держводагентство), позивачем-1, що представляє державу у відповідних відносинах, яке є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів; у своїй діяльності Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до п.п.3, 6 п.5 ст.3, ст.7 Положення "Про Державне агентство водних ресурсів України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №393, Держводагентство з метою організації своєї діяльності: організовує планово-фінансову роботу в апараті Держводагентства, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; бере участь у справах, діє в судах України від імені та в інтересах Держводагентства, забезпечує в установленому порядку самопредставництво Держводагентства в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових (службових) осіб юридичної служби Держводагентства або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Держводагентства в судах та інших органах через представників; Держводагентство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Позивачем-2 прокурор визначив Регіональний офіс водних ресурсів у Черкаській області (далі - Офіс), який відповідно до Положення "Про регіональний офіс водних ресурсів у Черкаській області", затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України від 21.09.2019 №119:

1. Регіональний офіс водних ресурсів у Черкаській області є бюджетною неприбутковою організацією, яка утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, і належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України (далі Держводагентство);

2. Офіс у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами та розпорядженнями Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами центральний органів виконавчої влади, що мають міжгалузева значення, рішеннями обласної та місцевих державних адміністрацій, наказами, рішеннями колегії та іншими нормативними документами, актами Держводагентства та цим Положенням;

5. Офіс з метою організації своєї діяльності: /.../ 2) організовує планово-фінансову роботу, забезпечує цільове та ефективне використання фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законом порядку; /.../ 10) бере участь у справах, діє в судах України від імені та в інтересах Офісу, забезпечує в установленому законом порядку самопредставництво Офісу в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових (Службових) осіб юридичної служби Офісу або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Офісу в судах та інших органах через представників;

6. Офіс для виконання покладених на нього завдань має право: /.../ 10) здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти згідно з чинним законодавством; /.../;

7. Офіс у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодії в установленому порядку з місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, територіальними органами Держводагентства, ДСНС, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами, водогосподарськими організаціями та підприємствами і установами, які належать до сфери управління Держаодагентства, басейновими радами, іншими організаціями, підприємствами і установами;

12. Утримання Офісу здійснюється за рахунок Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом;

17. Перевірки та аудит діяльності Офісу здійснюються Держводагентством та іншими контролюючими органами у порядку, встановленому чинним законодавством України та цим Положенням.

Згідно з частиною 1, 2 статті 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів, де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Водночас, частиною 1 статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) (пункт 3).

Отже, Держводагентство є розпорядником бюджетних коштів вищого рівня (головним розпорядником бюджетних коштів) щодо Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області, який здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, виконує інші повноваження.

З урахуванням викладених вище правових норм та розпорядчих документів суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, у цьому випадку є Державне агентство водних ресурсів України та Регіональний офіс водних ресурсів у Черкаській області, тому саме ці суб`єкти є належними позивачами у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2024 Черкаською обласною прокуратурою направлено на адреси Державного агентства водних ресурсів України та Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області лист №15/2-184вих.-24 із детальним описом фактичних обставин виявлення порушень чинного законодавства під час укладення додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.01.2021 №9, із проханням про надання документів, якими обґрунтовано укладення додаткових угод до договору, а також вирішення питання про вжиття заходів, спрямованих на стягнення коштів за недопоставлений, проте оплачений товар за договором.

У відповідь на звернення прокурора, листом від 28.02.2024 вих.№392/01/06-13-24 Регіональний офіс водних ресурсів у Черкаській області повідомив, що за результатами аналізу договору про постачання електричної енергії від 18.01.2021 №9 та додаткових угод до нього, експертних висновків Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати, Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що додаткові угоди укладені згідно з нормами чинного законодавства України, законні підстави для вжиття заходів, спрямованих на стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" відсутні.

Листом від 01.04.2024 вих.№607/01/06-13-24 Регіональний офіс водних ресурсів у Черкаській області надав відповідь, що не заперечує проти подання позову до суду Черкаською обласною прокуратурою в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України та Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія".

Листом від 18.03.2024 вих.№1483/14/11-24 Державне агентство водних ресурсів України зазначило, що Регіональний офіс водних ресурсів у Черкаській області відповідно до Положення, затвердженого наказом Держводагентства від 13.11.2020 №1021, є самостійною юридичною особою, яка, діючи в межах своїх повноважень та функцій, має право на самостійне звернення до суду для вирішення порушеного прокуратурою у листі питання; що Державне агентство водних ресурсів не зверталось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" та не заперечує проти представництва Черкаською обласною прокуратурою інтересів держави в суді.

Водночас, незважаючи на обізнаність порушень вимог законодавства України, ні Державним агентством водних ресурсів України, ні Регіональним офісом водних ресурсів у Черкаській області заходів представницького характеру на захист інтересів держави вжито не було.

Пасивна позиція позивачів не відповідає вимогам законодавства та свідчить про невиконання останнім своїх повноважень із захисту інтересів держави. Враховуючи наведені вище обставини, наявний випадок, який розцінюється як винятковий, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Державного агентства водних ресурсів України та Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний та державний інтерес.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що в даному випадку заступник керівника Черкаської обласної прокуратури правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України та Регіонального офісу водних ресурсів в Черкаській області та належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту шляхом визнання недійсними додаткових угод від 17.03.2021 №2, від 18.03.2021 №3, від 22.03.2021 №4 до договору про постачання електричної енергії від 18.01.2021 №9 та про стягнення 4114166,60 грн, з яких: 2809735,5 грн безпідставно сплачені кошти за товар (недоотримана електроенергія), який не був поставлений відповідно до вказаного договору, 1082632,93 грн інфляційні втрати, 221798,17 грн 3% річних за користування грошовими коштами.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення зобов`язання у статтях 11, 629 Цивільного кодексу України.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з положеннями статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів зауважує, що положеннями статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Договір про постачання електричної енергії споживачу №9 від 18.01.2021 укладено сторонами за результатами процедури проведення публічних торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Під час виконання умов договору про постачання електричної енергії сторони зобов`язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричної енергії.

Згідно з частинами 4, 5 статті 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Частиною 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

У зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником за яким є суб`єкт, визначений у частині першій статті 2 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

Отже, Законом України "Про публічні закупівлі" встановлено імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватись виключно у випадках, визначених статтею 41 Закону.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 22 Закону "Про публічні закупівлі" тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

- відбувається за згодою сторін;

- порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);

- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);

- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;

- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/17.

У роз`ясненні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" зазначено, що внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Тобто для збільшення ціни закупівлі товару у договорі закупівлі товару за державні кошти сторонами договору повинно бути доведено та документально підтверджено факт коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення.

З аналізу вищенаведеного слідує, що коливання ціни товару на ринку передбачає динаміку ціни товару у бік збільшення за період з моменту укладення договору та до моменту виникнення необхідності у внесенні відповідних змін, зумовлених таким коливанням. Тобто, повинно бути доведено наявність коливання ціни у бік підвищення на ринку природного газу за період з дати укладення основного договору до дати укладення додаткових угод.

Крім того, слід зазначити, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Такої правової позиції щодо імперативної поведінки постачальника дійшов Верховний Суд в постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації). Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 922/2030/20.

Як встановлено судом, у п.п. 5.1., 5.2., 5.3. договору сторони погодили, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору. Загальна вартість цього договору на момент його укладення становить 14095800,00 грн з ПДВ. /.../; спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника; ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Разом з тим, у п. 13.6. договору передбачено, що у випадку коливання ціни електричної енергії в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на більш пізню дату та до моменту письмового звернення постачальника до споживача щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики. У випадку прийняття рішення споживачем щодо внесення змін до цього договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена сторонами у момент укладення цього договору (з урахуванням внесених раніше змін до цього договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому, максимальна сума на яку сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару визначається як різниця між середньоринковою ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару, що передує моменту письмового звернення постачальника щодо зміни ціни (згідно наданого учасником підтверджуючого документу) та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару станом на дату після укладення цього договору (згідно наданого учасником підтверджуючого документу), або станом на момент внесення змін до цього договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього договору вже були раніше здійснені сторонами. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі". Споживач має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару у випадках, якщо постачальником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом.

Зміни до цього договору можуть бути внесені у випадках, передбачених згідно ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі; додатки до договору: додаток 1 Комерційна пропозиція (п.13.7, п.14 договору).

Як вказувалось вище, відповідно до додатку №2 до договору "Комерційна пропозиція": ціна за одиницю товару для споживача складає: 1,4325 грн/кВтгод. без ПДВ і 1,719 грн/кВтгод. з ПДВ (п.1); загальний обсяг постачання електричної енергії становить: 8200000 кВтгод. (в т.ч. 1 кл. напруги 6700000 кВтгод.; 2 кл. напруги 1500000 кВтгод.) (п.4); загальна сума договору становить: 14095800,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 2349300,00 грн (п.5); цей договір набуває чинності з 18 січня 2021 року і діє до 31 грудня 2021 року включно, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.9); істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених у розділі 13 даного договору (п.10); зміни та доповнення до цього договору та комерційної пропозиції можливі лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством та вносяться шляхом складання та підписання сторонами відповідних письмових угод, які є його невід`ємною частиною, у порядку, встановленому чинним законодавством України (п.11).

Таким чином, відповідач повинен довести належними доказами наявність підстав для внесення змін до договору в частині збільшення ціни товару та для застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

У постанові Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21 зазначено, що оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; Державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

При цьому, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18 від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18.

Крім того, за висновками Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (частина 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі") застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Виходячи зі змісту норми статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" кожне коливання ціни на ринку товару є окремим юридичним фактом, тобто при кожному наступному внесені змін до договору щодо ціни товару необхідною умовою буде наявність зміни ціни на ринку після укладення попередньої додаткової угоди. Кожне з таких ринкових коливань має підтверджуватись окремим документом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладання між відповідачем та позивачем-2 додаткових угод до договору, якими було збільшено ціну за 1 кВтгод електричної енергії а саме: від 17.03.2021 №2, від 18.03.2021 №3, від 22.03.2021 №4, від 09.08.2021 №5, від 24.12.2024 №6.

Так, 17.03.2021 між постачальником та споживачем укладено додаткову угоду №2 до договору, за умовами якої: з 01.02.2021 ціну за одиницю товару (електричної енергії) збільшено з 1,4325 грн/кВтгод без ПДВ (1,719 грн/кВтгод з ПДВ) до 1,4862 грн/кВтгод без ПДВ (1,78344 грн/кВтгод з ПДВ); загальний обсяг постачання електричної енергії зменшено з 8200000 кВтгод до 7904664 кВтгод (за періодами споживання електричної енергії: з 18.01.2021 до 31.01.2021 26299 кВтгод, з 01.02.2021 до 31.12.2021 7878365 кВтгод"); установлено, що загальна сума договору становить: 14095799,26 грн, в тому числі ПДВ 20% - 2349299,88 грн.

Підставами укладення додаткової угоди від 17.03.2021 №2 сторонами зазначено п.7 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також зміну регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі електричної енергії на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.12.2020 №23531.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про ринок електричної енергії" доступ до електричних мереж надається за тарифами на передачу та розподіл електричної енергії, що затверджуються Регулятором та оприлюднюються оператором системи передачі та операторами систем розподілу у встановленому порядку.

Частиною 5 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що оплата послуг з передачі електричної енергії та послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління здійснюється за тарифами, які визначаються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики.

Згідно з пунктом 7 частини 5 статті41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.12.2019 №2668 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" на 2020 рік" (із врахуванням змін, внесених згідно з постановами НКРЕКП від 11.07.2020 №1329 та від 04.11.2020 №1998) встановлено наступні тарифи на послуги з передачі електричної енергії: з 01.08.2020 у розмірі 240,23 грн/МВтгод (без урахування ПДВ), а з 01.12.2020 у розмірі 312,76 грн/МВтгод (без урахування ПДВ).

Слід зазначити, що на сайті Prozorro на сторінці закупівлі за номером UA-2020-11-23-000325-c у розділі "Роз`яснення до процедури" на запитання учасника від 23.11.2021: "Шановний замовник, при розрахунку вартості закупівлі вами була врахована ціна на передачу та що діє до 01.12.2020 чи та, що буде збільшена постановою НКРЕКП з 01.12.2020?" замовником відкритих торгів Регіональним офісом з водних ресурсів у Черкаській області 24.11.2023 було опубліковано відповідь: "При розрахунку вартості закупівлі була врахована ціна на передачу та що буде збільшена з 01.12.2020", тобто 312,76 грн/МВтгод.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.12.2020 №23531 установлено Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 293,93 грн/МВтгод (без урахування ПДВ) (п.1); визначено, що постанова набирає чинності з 01.01.2021, але не раніше дня, наступного за днем її оприлюднення на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (п.5).

Враховуючи, що вказана постанова Регулятора була прийнята 09.12.2021, опублікована на веб-сайті Національної комісії 10.12.2020 та набрала чинності/вступила в дію з 01.01.2021, тобто ще до моменту укладення між Регіональним офісом водних ресурсів у Черкаській області (замовником відкритих торгів) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (переможцем відкритих торгів) договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.01.2021 №9, - вона не могла бути застосована, як підстава зміни умов останнього.

Крім того, вказаною постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.12.2019 №2668 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" на 2020 рік", якою (із врахуванням змін, внесених згідно з постановами НКРЕКП від 11.07.2020 №1329 та від 04.11.2020 №1998) тариф на послуги з передачі електричної енергії з 01.08.2020 було встановлено у розмірі 240,23 грн/МВтгод (без урахування ПДВ), а з 01.12.2019 у розмірі 312,76 грн/МВтгод (без урахування ПДВ), а відтак, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.12.2020 №23531, на яку сторони посилаються як на підставу збільшення ціни за одиницю товару (електричної енергії), тариф на послуги з передачі електричної енергії було не збільшено, а навпаки зменшено з 312,76 грн/МВтгод до 293,93 грн/МВтгод (без урахування ПДВ).

Вище зазначалось, що відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладене, додаткова угода від 17.03.2021 №2 суперечить положенням пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічна закупівлі", що зумовлює підстави для її визнання недійсною.

Крім того, у зв`язку із коливанням ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення порівняно із тарифами на передачу електричної енергії, з пропозицією якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" перемогло у відкритих торгах, договір за ініціативою постачальника (відповідача) неодноразово змінювався сторонами та доповнювався шляхом укладення додаткових угод, а саме:

- додатковою угодою від 18.03.2021 №3 ціну електричної енергії за 1 кВтгод з урахуванням експертного висновку Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 09.02.2021 №В-67/5 збільшено на періоди: з 01.02.2021 до 01.02.2021 до 1,4862 грн/кВтгод без ПДВ (1,78344 грн/кВтгод з ПДВ); з 02.02.2021 до 31.12.2021 до 1,634 грн/кВтгод без ПДВ (1,9608 грн/кВтгод з ПДВ), та встановлено, що загальна сума договору становить 14095799,03 грн (в тому числі ПДВ 2349299,84 грн), при цьому обсяг постачання електричної енергії споживачу зменшено з 7904664 кВтгод до 7192137 кВтгод;

- додатковою угодою від 22.03.2021 №4 ціну електричної енергії за 1 кВтгод з урахуванням експертного висновку Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 09.02.2021 №В-67/8 збільшено на період з 01.03.2021 до 31.12.2021 до 1,797 грн/кВтгод без ПДВ (2,1564 грн/кВтгод з ПДВ) та встановлено, що загальна сума договору становить 14095796,88 грн (в тому числі ПДВ 2349299,48 грн), при цьому обсяг постачання електричної енергії споживачу зменшено з 7192137 кВтгод до 6544784 кВтгод;

- додатковою угодою від 09.08.2021 №5 строк постачання електричної енергії споживачу встановлено з 18.01.2021 до 06.08.2021 включно" (п.1); усі інші умови договору залишено незмінними;

- додатковою угодою від 24.12.2024 №6 ціну електричної енергії за 1 кВтгод з урахуванням експертного висновку Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 09.02.2021 №В-67/8 встановлено на період з 01.03.2021 до 06.08.2021 у розмірі: 1,797 грн/кВтгод без ПДВ (2,1564 грн/кВтгод з ПДВ) та встановлено, що загальна сума договору становить 13920397,48 грн (в тому числі ПДВ 2320066,25 грн), при цьому обсяг постачання електричної енергії споживачу зменшено з 6544784 кВтгод до 6463445 кВтгод.

Одним із критеріїв проведення тендерної процедури була ціна за поставку електроенергії. Разом з тим, відповідно до запропонованої ціни за результатами проведеної закупівлі (1,719 грн з ПДВ), яка стала визначальною для переможця торгів (Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія"), та визначеної в подальшому в договорі від 18.01.2021 №9 постачальник здійснив поставку споживачу (Регіональному офісу водних ресурсів у Черкаській області) електричної енергії в об`ємі 26299 кВтгод (0,32% від об`єму електричної енергії, погодженого умовами договору) на загальну суму 45207,98 грн.

Оскільки додаткова угода від 17.03.2021 №2 є недійсною та не породжує правових наслідків, правовідносини між позивачем-2 та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором від 18.01.2021 №9, мали регулюватись додатком №1 "Комерційна пропозиція", підписаним сторонами при укладенні зазначеного договору, згідно з яким ціна за одиницю електричної енергії складає 1,4325 грн/кВтгод без ПДВ і 1,719 грн/кВтгод з ПДВ.

Таким чином, відповідно до додаткових угод від 18.03.2021 №3 та від 22.03.2021 №4 постачальник змінив ціну товару в сторону збільшення з 1,4325 грн/кВтгод без ПДВ (1,719 грн/кВтгод з ПДВ) до 1,797 грн/кВтгод без ПДВ (2,1564 грн/кВтгод з ПДВ), що становить 25,44% від початкової ціни товару (зокрема 14,07% за додатковою угодою від 18.03.2021 №3) та, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю.

Відтак, споживач недоотримав того обсягу електричної енергії, на який розраховував при укладенні договору (8200000 кВтгод), оскільки постачання електроенергії склало лише 6463445 кВтгод тобто 78,8% від обумовленого об`єму при проведенні торгів.

Вказане суперечить умовам проведеної закупівлі та істотним умовам договору.

Суд також зазначає, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у подібних правовідносинах, у справі №927/491/19 зазначено, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 45% шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Верховний Суд звернув увагу, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% збільшення вартості застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Відкритий тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі та мети проведення відкритих тендерів, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

За висновками Верховного Суду щодо застосування норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Враховуючи наведене, перемога відповідача у тендері (джерело фінансування: кошти Державного бюджету України) та укладення договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.01.2021 №9 з ціною за 1 кВтгод електричної енергії 1,4325 грн без ПДВ (1,719 грн/кВтгод з ПДВ) та її подальше підвищення до 1,797 грн/кВтгод без ПДВ (2,1564 грн/кВтгод з ПДВ), що становить 25,44% від початкової ціни товару, шляхом укладення додаткових угод №№3,4 - є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача.

Одночасно слід зазначити, що внаслідок підписання сторонами вказаних додаткових угод з ініціативи відповідача відбулась зміна ціни електричної енергії, яка не тільки вже була поставлена позивачу-2, а і (згідно з актами прийняття-передавання товарної продукції від 12.09.20021 №9/01, від 19.03.2021 №9/02, а.с.47-48) спожита останнім.

Відповідно до вимог статей 632, 638 Цивільного кодексу України ціна є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця згідно із часини 3 статті 632 Цивільного кодексу України не допускається.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки та є істотною умовою договору.

Відповідна правова позиція щодо незаконності укладення додаткових угод за відсутності коливання цін на ринку викладена в постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 та від 25.06.2019 у справі №913/308/18.

Надані відповідачем на підтвердження зміни ціни товару експертні висновки Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати не містять даних щодо порівняння чинної ринкової ціни на товар з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення.

Документ про зміну ціни предмету закупівель повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18), у зв`язку з чим суд не враховує експертні висновки Кіровоградської регіональної ТПП як належний та допустимий доказ відповідача.

Відтак, відповідачем станом на момент укладення оспорюваних додаткових угод не наведено жодного аргументу з посиланням на вимоги чинного законодавства щодо можливості враховувати коливання цін на ринку періоду, який передував укладеному правочину (основному договору), у тому числі на дату подання цінової пропозиції, дату укладення договору про закупівлю, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення за такими параметрами.

Таким чином, необхідність внесення зазначених змін ціни не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Ураховуючи викладене, додаткові угоди від 18.03.2021 №3 та від 22.03.2024 №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.01.2021 №9 суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" та підлягають визнанню недійсними.

За приписами чатини1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування;

Оскільки додаткові угоди від 17.03.2021 №2, від 18.03.2021 №3 та від 22.03.2024 №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.01.2021 №9 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем-2 та відповідачем щодо ціни електричної енергії, постановленої за договором про постачання електричної енергії споживачу від 18.01.2021 №9 мали регулюватися додатком №1 до договору "Комерційна пропозиція", підписаним сторонами при укладенні договору, згідно з яким ціна за одиницю електричної енергії 1,4325 грн/кВтгод без ПДВ і 1,719 грн/кВтгод з ПДВ.

Від відповідача на виконання умов спірного договору та додаткових угод до нього у період з січня 2021 року до серпня 2021 року споживачем, Регіональним офісом водних ресурсів в Черкаській області фактично отримано 6463445 кВтгод електричної енергії, що підтверджується наведеними вище актами приймання-передачі електричної енергії від 12.03.20021 №9/01, від 19.03.2021 №9/02, від 13.04.2021 №9/03, від 17.05.2021 №09/04, від 16.06.2021 №407000009/5/1, від 14.07.2021 №407000009/6/1, від 25.08.2021 №407000009/7/1, від 15.09.2021 №407000009/8/1, та здійснено її оплату у загальній сумі 13920397,48 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 12.03.2021 №63, від 19.03.2021 №90, від 13.04.2021 №146, від 17.05.2021 №193, від 17.06.2021 №276, від 14.07.2021 №380, від 25.08.2021 №461, від 15.09.2021 №508.

Як свідчать відмітки про оплату у платіжних дорученнях, плата електроенергії проведена за рахунок бюджетних коштів через Державну казначейську службу України, м.Київ.

Таким чином, за період з січня 2021 року до серпня 2021 року позивачем отримано 6463445 кВтгод електричної енергії, за яку мав би сплатити 11110661,96 грн, а фактично сплатив 13920397,48 грн внаслідок безпідставного збільшення вартості електроенергії. Переплата становить 2809735,50 грн, що є предметом спору.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала;

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи наведене, грошові кошти в сумі 2809735,50 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу-2, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 (п.70-72, 82).

Крім того, прокурором заявлено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Так, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відсутності на майбутнє підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала.

Із цього моменту виникає передбачений частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Оскільки право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

У постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему, яка полягає в тому, що у судовій практиці склались протилежні підходи щодо визначення моменту прострочення виконання зобов`язання по поверненню безпідставно набутого майна, звернула увагу на таке:

"77. В ухвалі від 29 травня 2023 року про передачу цієї справи №910/3831/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду Касаційний господарський суд зазначає про наявність у справі виключної правової проблеми, яка полягає в тому, що в судовій практиці склались протилежні підходи щодо визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання по поверненню безпідставно набутого майна. При цьому Касаційний господарський суд виокремлює три підходи.

78. Перший підхід: початком нарахування прострочення виконання зазначеного зобов`язання вважається дата набрання законної сили судовим рішенням, яким встановлено факт безпідставності отримання майна. Як приклад наведені постанови Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року у справі №344/2483/18, від 12 квітня 2023 року у справі №461/4066/21 та постанова Касаційного господарського суду від 27 березня 2019 року у справі №905/1313/18.

79. Другий підхід: нарахування прострочення виконання зобов`язання по поверненню безпідставно набутого майна здійснюється з урахуванням дати пред`явлення та отримання вимоги про виконання такого зобов`язання відповідно до статті 530 ЦК України. Як приклад наведені постанова Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2021 року у справі № 330/2142/16-ц та постанови Касаційного господарського суду від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 17 серпня 2021 року у справі № 913/371/20.

80. Третій підхід: моментом початку нарахування прострочення виконання зобов`язання по поверненню безпідставно набутого майна вважається наступний день після зарахування/отримання безпідставно набутого майна. Як приклад наведена постанова Касаційного господарського суду від 01 вересня 2022 року у справі №910/9544/19.

81. У зв`язку із цим Касаційний господарський суд вважає необхідним відступити від висновків Касаційного цивільного суду щодо застосування статей 625, 1212 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 330/2142/16-ц, про те, що нарахування прострочення виконання зобов`язання по поверненню безпідставно набутого майна здійснюється з урахуванням дати пред`явлення та отримання вимоги про виконання такого зобов`язання відповідно до статті 530 ЦК України.

82. При цьому колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що момент виникнення прострочення виконання зобов`язання по поверненню безпідставно набутого майна слід пов`язувати з таким юридичним фактом, як дата набрання законної сили судовим рішенням, яким встановлено факт безпідставності отримання майна, оскільки саме з цього моменту боржник у зобов`язанні стає достеменно проінформованим про наявність свого зобов`язання по відношенню до кредитора щодо повернення безпідставно отриманого майна.

83. Вирішуючи окреслену Касаційним господарським судом виключну правову проблему, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.

84. Як Велика Палата Верховного Суду зазначила вище, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

85. Подібний висновок викладений у пунктах 66, 67 постанови Касаційного господарського суду від 01 вересня 2022 року у справі №910/9544/19, на яку посилається колегія суддів Касаційного господарського суду в цій справі. За обставинами цієї справи особа отримала кошти за нікчемним правочином, відповідно обов`язок повернути ці кошти виник у неї з моменту їх безпідставного отримання, оскільки недійсність нікчемного правочину встановлена законом і визнання його недійсним судом не вимагається. Такий висновок Велика Палата Верховного Суду вважає правильним.

86. Разом із тим, як убачається з висновків Касаційного цивільного суду у постановах від 11 серпня 2021 року у справі №344/2483/18 та від 12 квітня 2023 року у справі №461/4066/21, зобов`язання повернути майно, отримане за недійснім оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним. Враховуючи презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), можна зробити висновок, що особа отримала майно на підставі укладеного правочину, але ця підстава згодом відпала з визнанням судом цього правочину недійсним. Отже, Касаційний цивільний суд у наведених справах зробив правильний висновок про виникнення у особи обов`язку повернути майно з моменту визнання судом відповідного правочину недійсним.

87. При цьому Велика Палата Верховного Суду не може погодитись з висновком, викладеним у постанові Касаційного господарського суду від 27 березня 2019 року у справі № 905/1313/18, про те, що зобов`язання продавця повернути кошти, сплачені йому за розірваним договором купівлі-продажу, виникло з набранням чинності рішенням суду від 16 січня 2017 року у справі №905/1290/16 про стягнення з нього цих коштів на підставі статті 1212 ЦК України, тоді як договір купівлі-продажу був розірваний судовим рішенням від 31 серпня 2010 року у справі №905/3512/13, цим же рішенням покупця було зобов`язано повернути придбане за договором майно. Отже, саме з набранням законної сили рішенням суду у справі №905/3512/13 про розірвання договору та зобов`язання покупця повернути придбане майно відпала підстава набуття продавцем коштів, сплачених йому покупцем за це майно. Саме з цього моменту у продавця виник обов`язок повернути безпідставно утримані кошти покупцю, а не з моменту набранням чинності рішенням суду у справі №905/1290/16 про стягнення з нього цих коштів на підставі статті 1212 ЦК України, яке в цьому випадку було механізмом примусового виконання продавцем свого обов`язку з повернення безпідставно утриманих коштів, який він не виконав добровільно".

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що з набранням законної сили рішенням суду у даній справі про визнання недійсними додаткових угод від 17.03.2021 №2, від 18.03.2021 №3, від 22.03.2021 №4 до договору про постачання електричної енергії від 18.01.2021 №9, укладеного між Регіональним офісом водних ресурсів у Черкаській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія", відпала підстава набуття останнім коштів в сумі 2809735,5 грн. Саме з цього моменту у відповідача виникає обов`язок повернути безпідставно утримані кошти позивачу-2, а у позивача-2, як кредитора право на отримання обтяжень та застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання за увесь час прострочення.

Суд враховує що вимога управленою стороною про повернення безпідставно отриманих коштів відповідачеві не направлялась. Прокурор не є стороною спірного договору.

За вказаних обставин, вимога прокурора про стягнення з відповідача 1082632,93 грн інфляційних втрат та 221798,17 грн 3% річних є передчасною та такою, що не підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Крім того, слід звернути вагу скаржника на те, що згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 № 910/24257/16).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Відтак, посилання апелянта на висновки щодо застосування норм процесуального права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/856/17, від 18.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 705/3876/18 (провадження № 61-697св20), від 19.08.2020 у справі № 639/6295/16-ц (провадження № 61-36683св18), від 14.07.2020 у справі № 686/23977/18 (провадження № 61-17715с19), від 08.08.2020 у справі № 612/808/18 (провадження № 61-15537св19) є недоречними.

Інші доводи апелянта не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, є безпідставні й необґрунтовані, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2024 у справі №925/478/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія».

Керуючись статтями 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2024 у справі №925/478/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2024 у справі №925/478/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №925/478/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 21.10.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв