Постанова

від 09.10.2024 по справі 910/20105/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. Справа№ 910/20105/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 09.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 (повний текст рішення складено 01.07.2024)

у справі № 910/20105/23 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології плюс»

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - КМР/позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології плюс» (далі - ТзОВ «Будівельні технології плюс»/відповідач) про:

- розірвання договору оренди земельної ділянки площею 3,9004 га (кадастровий номер 80000000000:66:480:0002), що розташована біля об`їзної дороги міста Бровари у Дніпровському районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології плюс», який 24.04.2008 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за №580, а також 24.04.2008 зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів за №66-6-00474, з урахуванням договору про укладення оренди земельної ділянки на новий строк, який 15.11.2021 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за №1056;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології плюс» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 3,9004 га (кадастровий номер 80000000000:66:480:0002), що розташована біля об`їзної дороги міста Бровари у Дніпровському районі міста Києва у стані, придатному для її подальшого використання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує належним чином умови договору оренди земельної ділянки, зокрема, в частині дотримання визначених у договорі строків забудови спірної земельної ділянки, що є підставою для дострокового розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у задоволенні позову Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради - відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся 12.07.2024 (згідно поштового трекера на конверті) на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/20105/23 та прийняти нове рішення про задоволення позову. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/20105/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: ОСОБА_1, Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20105/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/20105/23.

01.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/20105/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/20105/23, справу призначено до розгляду на 24.09.2024.

19.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких останній зазначив, що не погоджується з рішенням господарського суду міста Києва, просив його скасувати та задовольнити позовні вимоги.

21.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача, в якому останній заперечив проти доводів прокурора та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.09.2024 у справі №910/20105/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 прийнято справу №910/20105/23 за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

В судовому засіданні 24.09.2024 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.10.2024.

В судове засідання 09.10.2024 з`явився прокурор та представники сторін.

Прокурор надав свої пояснення, в яких підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача також підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники відповідача надали свої пояснення та просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12.08.2024 строком на 90 діб, тобто до 09 листопада 2024 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України прокуратура, окрім інших функцій, здійснює представництво інтересів держави в суді у випадках та порядку, визначеному законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, згідно зі ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

За ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними

особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з ч. 1 ст. 142 Конституції України, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україно) матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті ради (у разі їх утворення), які є юридичними особами.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

Отже, порушення прав територіальної громади, яка є невід`ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів.

Київська міська рада є представницьким органом територіальної громади міста, уповноваженим діяти від імені територіальної громади та в її інтересах, у тому числі щодо захисту, охорони, збереження та раціонального використання земель комунальної власності.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є поняття «інтерес держави».

У спірних правовідносинах порушення інтересів держави полягає у неефективному та нераціональному використанні комунальної земельної ділянки, яка відноситься до земель житлової та громадської забудови, що завдає шкоди розвитку міста та територіальній громаді.

В силу положень ст.ст. 16, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 189 Земельного кодексу України, Київська міська рада як власник комунальної землі у місті Києві має виконувати відповідні функції, здійснювати контроль за використанням земель та своєчасно реагувати на порушення земельного законодавства.

Статтею 18-2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

На Київську міську раду, як власника, покладено обов`язок самостійно та через свій виконавчий орган контролювати збереження земельних ділянок територіальної громади міста Києва, відстежувати стан їх використання та перевіряти за допомогою доступних джерел, чи має місце порушення прав та інтересів територіальної громади на це майно.

Прокурором встановлено, що Київська міська рада як уповноважений власник земель територіальної громади та сторона договору оренди знала про порушення відповідачем його умов, однак свідомо не здійснює захист інтересів держави, хоча усвідомлює їх порушення та має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Так, Київській міській раді про порушення ТОВ «Будівельні технології плюс» умов договору, яке полягає в тому, що товариство не приступило до використання спірної земельної ділянки, достеменно було відомо щонайменше з 2018 року, про що свідчать акти обстеження, зі змісту яких вбачається, що спірна земельна ділянка площею 3,9004 га вільна від забудови.

Крім того, Київська міська прокуратура у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомляла Київську міську раду листами від 12.01.2022 №15/1-32вих-23 та 18.09.2023 №15/1-851вих-23 про порушення вимог земельного законодавства та умов договору при використанні спірної земельної ділянки комунальної форми власності.

Разом з тим, Київською міською радою зазначені листи передано на розгляд до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

На виконання доручення Київського міського голови та заступника міського голови Київської міської ради Бондаренка В.В. Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 27.01.2022 та 29.09.2023 надано відповідь, згідно якої встановлено, що заходи цивільно-правового характеру щодо порушених у листі Київської міської прокуратури Київською міською радою не вживалися.

Більше того, незважаючи на те, що орендарем зобов`язання за договором не виконуються з 2008 року, Департамент в листах зазначив, що розірвання договору є передчасним, оскільки право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено 15.11.2021, тому будівництво об`єкта має бути розпочато не пізніше 15.11.2024.

Проте, незважаючи на факт тривалого порушення зобов`язань орендарем за договором та достеменно знаючи про вказані порушення Київською міською радою жодних заходів, у тому числі позовного характеру не вжито, що свідчить про невиконання останньою як уповноваженим органом покладених на неї функцій по захисту інтересів держави.

Вказане дає можливість ТОВ «Будівельні технології плюс» продовжувати порушувати інтереси держави в особі територіальної громади міста Києва шляхом невиконання обов`язків за спірним договором оренди землі, що перешкоджає ефективному використанню земельної ділянки комунальної власності.

Нездійснення Київською міською радою захисту порушених інтересів держави у даному спорі є очевидним.

Вказана бездіяльність Київської міської ради є підставою для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура листом від 20.12.2023 № 15/1-1062вих-23 повідомляла Київську міську раду про намір звернутися до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом в інтересах держави (вказаний лист зареєстровано у Київській міській раді).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що прокурором дотримано встановленого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку щодо звернення до органу, уповноваженого на захист майнових інтересів держави/територіальної громади, яким у даній справі є Київська міська рада, з повідомленням про виявлені порушення законодавства та надання розумного строку для реагування на стверджуване порушення. У зв`язку бездіяльністю Київської міської ради, тобто нездійснення повноважень по захисту державних інтересів, відповідно до ст. 131-І Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор правомірно скористався процесуальними повноваженнями щодо звернення з даним позовом до суду.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 27.12.2007 Київською міською радою прийнято рішення №1593/4426 «Про передачу земельної ділянки ТзОВ «Будівельні технології плюс» для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та об`єктів соціальної інфраструктури і комплексного обслуговування населення біля об`їзної дороги м. Бровари у Дніпровському районі м. Києва», яким вирішено передати ТзОВ «Будівельні технології плюс» за умови виконання п. 7 цього рішення, земельну ділянку площею 3,90 га у довгострокову оренду на 10 років для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та об`єктів соціальної інфраструктури і комплексного обслуговування населення біля об`їзної дороги м. Бровари у Дніпровському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

24.04.2008 між Київською міською радою (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології плюс» (далі - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим № 580 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 24.04.2008 за №66-6-00474 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Згідно із п. 1.1. договору орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 27.12.2007 №1593/4426 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

У відповідності до п. 2.1. договору об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - біля об`їзної дороги м. Бровари у Дніпровському районі м. Києва;

- розмір - 39 004 кв. м.;

- цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та об`єктів соціальної інфраструктури і комплексного обслуговування населення;

- кадастровий номер - 8000000000:66:480:0002.

Договір укладено на 10 (десять) років (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 6.2. договору право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що орендар зобов`язаний в тому числі, приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, та після підписання цього договору і акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.

Договір може бути розірвано, в тому числі в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, зі звільненням орендодавця від відповідальності, згідно із Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4. договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам (п. 11.4. договору).

Відповідно до п. 11.5 договору, договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у п. 5.1. та п. 8.4. цього договору.

Пунктом 11.7. договору передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У п. 11.8. договору передбачено, у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки.

Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про що зроблено запис від 24.04.2008 за №66-6-00474 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку також вбачається, що державна реєстрація права оренди відповідача здійснена 24.04.2008.

24.04.2008 за актом приймання-передачі земельної ділянки позивач передав, а відповідач прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:66:480:0002 з місцем розташування: біля об`їзної дороги м. Бровари у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до актів обстеження земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів від 16.02.2018, 31.10.2018 та від 19.04.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:480:0002, біля об`їзної дороги м. Бровари у Дніпровському районі, що була передана відповідачеві в оренду вільна від забудови.

У подальшому, 10.06.2021 Київською міською радою прийнято рішення №1478/1519 «Про поновлення ТзОВ «Будівельні технології плюс» договору оренди земельної ділянки від 24.04.2008 №66-6-00474, яким вирішено поновити на 10 років договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:66:480:0002, площа 3,9004 га) від 24.04.2008 №66-6-00474, укладений між Київською міською радою та ТзОВ «Будівельні технології плюс» для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та об`єктів соціальної інфраструктури і комплексного обслуговування населення біля об`їзної дороги м. Бровари у Дніпровському районі (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ - 02.07, справа №573005334).

15.11.2021 між Київською міською радою (далі - орендодавець) та ТзОВ «Будівельні технології плюс» (далі - орендар) укладено договір про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим № 1056.

У п. 1 договору сторони погодили поновити на 10 (десять) років договір оренди земельної ділянки, укладений між орендодавцем та орендарем, посвідчений Кравченко Н.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24.04.2008 за реєстровим №580 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 24.04.2008 за №66-6-00474, строк дії якого закінчився.

В п. 2 договору про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, договір оренди викладено в новій редакції.

Так, згідно із п. 1.1. договору в новій редакції, орендодавець, на підставі рішень Київської міської ради від 27.12.2007 №1593/4426, від 10.06.2021 №1478/1519 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором, для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та об`єктів соціальної інфраструктури і комплексного обслуговування населення.

У відповідності до п. 3.1. договору в новій редакції, договір укладено на 10 (десять) років.

Пунктом 8.4. договору в новій редакції передбачено, що орендар зобов`язаний розпочати будівництво об`єкта не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 11.4. договору в новій редакції, договір може бути розірвано в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, зі звільненням орендодавця від відповідальності, згідно із Господарським кодексом України, в разі використання орендарем земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематичної (більше трьох місяців) несплати орендної плати, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд, здійснення без згоди орендодавця відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених п. 5.1. та п. 8.4. цього договору (п. 11.5 договору).

Із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 15.11.2021 здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за відповідачем із внесенням відповідного запису під номером 45054866.

10.11.2022 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: Будівництво адміністративної будівлі з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгівельного призначення за адресою: біля об`їзної дороги м. Бровари у Дніпровському районі м. Києва.

30.11.2023 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва своїм листом №073-3462 повідомив позивачеві, що за результатами пошуку відомостей на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за параметрами, наданими у листі позивача Департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт та не приймав об`єкти будівництва в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:480:0002 біля об`їзної дороги міста Бровари у Дніпровському районі міста Києва

21.12.2023 Державна інспекція архітектури та містобудування України у листі за вих. №3567/05/18-23 повідомила Київську міську прокуратуру, що на момент надання відповіді у розпорядженні ДІАМ не виявлено запитуваних у запиті дозвільних документів, щодо об`єкта будівництва, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:66:480:0002.

Отже, підставою для звернення з вказаним позовом прокуратура зазначає, що ТзОВ «Будівельні технології плюс» не отримало дозвіл на початок будівельних робіт, та відповідно, не розпочало їх проведення, а відтак, відповідачем не вжито всіх необхідних та передбачених законодавством і договором оренди дій, спрямованих на забудову орендної земельної ділянки відповідно до умов договору та визначених ним строків, що є підставою для дострокового розірвання договору оренди та повернення спірної земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», стаття 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 цього Закону передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації договору) встановлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною 2 статті 125 Земельного кодексу України у відповідній редакції право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації..

Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про що зроблено запис від 24.04.2008 за №66-6-00474 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Таким чином, внаслідок укладення Договору оренди земельної ділянки від 24.04.2008 та проведення відповідних реєстраційних дій, позивач отримав право користування земельною ділянкою площею 3,9004 га біля об`їзної дороги м. Бровари у Дніпровському районі міста Києва на умовах, визначених Договором, а також набув відповідних обов`язків щодо зазначеної земельної ділянки.

У ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 93 Земельного кодексу України, статті 792 Цивільного кодексу України, статті 13 Закону України "Про оренду землі" правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у володіння та користування за плату на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним у частині 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із тим законодавством передбачено випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у частині 2 статті 651 Цивільного кодексу України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За умовами договору оренди земельної ділянки від 24.04.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології плюс» як орендар зобов`язалося, зокрема, приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, та після підписання цього договору і акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору (пункт 8.4 договору). Так само і за умовами договору про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк від 15.11.2021, відповідач зобов`язувався розпочати будівництво об`єкта не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки. При цьому правовим наслідком невиконання такого обов`язку орендарем відповідно до умов договору є його дострокове розірвання, у тому числі за рішенням суду (пункти 11.4, 11.5, 12.2) та повернення орендодавцеві земельної ділянки, що є об`єктом оренди, на умовах, визначених цим договором (пункти 7.1, 11.8).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології плюс», будучи обізнаним як з умовами договору оренди в частині існування у нього обов`язку завершити забудову земельної ділянки у строки, встановлені у пункті 8.4 договору, а в подальшому розпочати будівництво об`єкта не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки, так і з настанням наслідків у разі його невиконання - дострокове розірвання договору, позивач взятих на себе зобов`язань не виконав як у визначені договором строки, так і в подальшому не приступив до виконання такого обов`язку, що підтверджується, зокрема, актами обстеження земельної ділянки від 16.02.2018, 31.10.2018 та від 19.04.2021, складеними Департаментом земельних ресурсів; листуванням, наявним в матеріалах справи, за змістом якого документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не реєструвалося та не видавалося. Такі обставини не заперечувалися сторонами.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №904/299/16, від 22.01.2019 у справі №927/877/17, від 24.04.2018 у справі №909/248/17.

Статтею 1 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

До компетенції місцевих державних адміністрацій в сфері містобудування належить прийняття рішень щодо: реалізації державної політики у сфері містобудування на відповідній території; планування територій на відповідному рівні; підготовки пропозицій до програм соціально-економічного розвитку відповідної території; інформування населення про плани розміщення найважливіших містобудівних, промислових, енергетичних і транспортних комплексів; забезпечення охорони культурної спадщини; моніторингу забудови та іншого використання територій (статті 13 Закону України «Про основи містобудування»).

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Із наведених норм законодавства вбачається, що Київська міська рада, здійснюючи представництво інтересів громади міста Києва, має безпосередній обов`язок та інтерес у створенні та підтриманні повноцінного життєвого середовища, що полягає не лише у детальному плануванні території міста Києва, а й здійснення забудови у відповідності до затвердженого плану з метою створення інфраструктури міста та забезпечення потреб громади міста Києва.

Крім того, Закон України «Про благоустрій населених пунктів» покладає на органи місцевого самоврядування обов`язок із вжиття заходів для раціонального використання території населеного пункту, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

У той же час, як вбачається з актів обстеження земельної ділянки, складеного Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), та не спростовано відповідачем, спірна земельна ділянка вільна від забудови і частково вкрита зеленими насадженнями.

Зазначене не сприяє як розвитку інфраструктури міста Києва, так і створенню належного середовища для громади.

Укладаючи даний Договір, Київська міська рада правомірно очікувала, що біля об`їзної дороги м. Бровари у Дніпровському районі міста Києва буде побудовано житлові будинки, господарські будівлі та споруди, а також об`єкти соціальної інфраструктури з комплексного обслуговування населення, що сприятиме розвитку інфраструктури міста Києва.

Отже, невиконання відповідачем умов Договору оренди землі, що призвело до нездійснення забудови, здійснює перешкоди територіальній громаді міста в особі Київської міської ради у можливості доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах земельною ділянкою, що їй належить.

Враховуючи вищевикладене, нездійснення забудови земельної ділянки у встановлений договором строк у даному випадку розцінюється як істотне порушення умов Договору оренди.

Відповідач стверджує, що впродовж більше ніж десяти років останнім не могли бути здійснені необхідні заходи для початку будівництва згідно Договору, а тому відсутня його вина у нездійсненні забудови, оскільки внаслідок фінансової кризи 2008 року почались кризові явища у будівельній галузі.

Проте, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що останні не підтверджують відсутність вини відповідача у нездійсненні забудови та неможливість виконати умови пункту 8.4. Договору оренди в частині своєчасного завершення забудови.

Так, відповідач був обізнаний з умовами пункту 8.4. Договору оренди в частині існування у нього обов`язку закінчити будівництво об`єкту не пізніше, ніж через 3 роки з моменту державної реєстрації Договору, і відповідні наслідки незакінчення такого будівництва у вигляді можливості орендодавця в односторонньому порядку відмовитися від договору.

При цьому судом також установлено, що будівництво на спірній земельній ділянці не розпочато, відповідач не звертався до міської ради щодо розірвання договору оренди (до подання прокурором позову до суду) у зв`язку з неможливістю здійснення забудови земельної ділянки з 2008 року, а також відсутні будь-які докази звернення відповідача для отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Доводи щодо відсутності вини відповідача у порушенні строків забудови протягом 2008 - 2018 років колегією суддів не приймаються, оскільки із передбачених законодавством необхідних документів на будівництво відповідач отримав лише містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва і лише в 2022 році, що очевидно не може вважатися належним виконанням умов Договору оренди.

Отже, відповідач не підтвердив належними та допустимим доказами об`єктивної неможливості виконання обов`язку щодо забудови земельної ділянки, не довів наявності будь-яких перешкод щодо початку будівництва, в тому числі з боку органів державної влади та/або місцевого самоврядування.

Зважаючи на вищевикладене, на підставі комплексної оцінки доказів та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора про розірвання спірного договору оренди земельної ділянки.

Крім того, частиною 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що після припинення Договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержував її в оренду.

У разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки (пункту 11.8. Договору).

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, відповідно, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку Київській міській раді також є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки є правовими наслідками задоволення вимоги про розірвання спірного договору.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції 14.02.2024 відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому він просив про застосування строків позовної давності, що обґрунтовано тим, що Договір оренди зареєстровано 24.04.2008, строк забудови, встановлений пунктом 8.4. Договору, закінчився 24.04.2011, а тому 25.04.2011 є першим календарним днем трирічного строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про розірвання спірного договору, отже, 25.04.2014 є останнім днем трирічного строку позовної давності.

Згідно з ст. 256, ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На переконання колегії суддів невиконання відповідачем своїх зобов`язань згідно з п. 8.4. Договору та нездійснення забудови спірної земельної ділянки є триваючим правопорушенням.

При цьому, у разі наявності триваючого порушення постійно відбувається початковий момент перебігу позовної давності з кожним новим порушенням права позивача. У зв`язку з цим неможливо встановити момент, з яким пов`язується початок перебігу строку позовної давності, таким чином предмет захисту в спірних правовідносинах не обмежений в часі.

Судом встановлено, що протягом трьох останніх років має місце невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, а відтак, має місце і порушення прав громади міста Києва в особі Київської міської ради, у зв`язку з чим строк позовної давності у даній справі не є порушеним, а доводи відповідача про сплив строку позовної давності є такими, що не враховують специфіку спірних правовідносин, що склалися між сторонами в даній справі.

Отже, оскільки судом встановлено факт наявності триваючого порушення відповідачем істотної умови Договору, визначеної у пункті 8.4., та факт погодження сторонами спірного договору наслідків відповідного порушення (пункти 11.4., 11.5., 12.2.), суд вважає позовні вимоги заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/20105/23 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/20105/23 - скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі №910/20105/23 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі №910/20105/23 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 3,9004 га (кадастровий номер 80000000000:66:480:0002), що розташована біля об`їзної дороги міста Бровари у Дніпровському районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою (вул. Хрещатик, 36 м. Київ, 01044, ЄДРПОУ 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології плюс» (вул. Милославська, буд. 16, приміщення 394, м. Київ, 02097, ЄДРПОУ 35235266), який 24.04.2008 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за №580, а також 24.04.2008 зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів за №66-6-00474, з урахуванням договору про укладення оренди земельної ділянки на новий строк, який 15.11.2021 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за №1056.

Зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології плюс» (вул. Милославська, буд. 16, приміщення 394, м. Київ, 02097, ЄДРПОУ 35235266) повернути Київській міській раді (вул. Хрещатик, 36 м. Київ, 01044, ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 3,9004 га (кадастровий номер 80000000000:66:480:0002), що розташована біля об`їзної дороги міста Бровари у Дніпровському районі міста Києва у стані, придатному для її подальшого використання.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології плюс» (вул. Милославська, буд. 16, приміщення 394, м. Київ, 02097, ЄДРПОУ 35235266) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36 м. Київ, 01044, ЄДРПОУ 22883141) 3721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн. 50 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 8052 (вісім тисяч п`ятдесят дві) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу по справі №910/20105/23 доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/20105/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 22.10.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді М.Л. Яковлєв

С.А. Гончаров