Постанова

від 07.10.2024 по справі 910/11345/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2024 р. Справа№ 910/11345/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Бондар Л.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 07.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН СИСТЕМС" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 (повний текст складено 31.01.2024)

у справі №910/11345/23 (суддя Турчин С.О.)

за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Ликової Олександри Михайлівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН СИСТЕМС"

про стягнення 355828,99 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН СИСТЕМС"

до Фізичної особи-підприємця Ликової Олександри Михайлівни

про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Ликова Олександра Михайлівна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН СИСТЕМС" про стягнення 355828,99 грн. заборгованості, з яких: 260000,00 грн - сума боргу, 83562,69 грн - інфляційне збільшення, 12266,30 грн -3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН СИСТЕМС" взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг від 02.07.2018.

04.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН СИСТЕМС" подало до суду зустрічну позовну заяву до Фізичної особи-підприємця Ликової Олександри Михайлівни про визнання недійним договору про надання послуг від 02.07.2018 №б/н, укладений між ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" та Фізичною особою-підприємцем Ликовою Олександрою Михайлівною.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що оспорюваний договір про надання послуг від 02.07.2018 є фіктивним, а також в договорі не визначено його ціни та/або порядку її формування, внаслідок чого договір не відповідає положенням статей 180, 189 Господарського кодексу України та вважається неукладеним.

Позиція позивача за первісним позовом

Позов обґрунтований тим, що на виконання умов укладеного між сторонами спору договору про надання послуг від 02.07.2018 у період з липня 2018 року по листопад 2021 року позивачем надавалися послуги у сфері права на суму 4 570 285,44 грн.

Однак, ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" допустив порушення виконання зобов`язання передбаченого договором про надання послуг від 02.07.2018 щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих позивачем послуг у сфері права, у зв`язку із чим у відповідача утворилася заборгованість по договору про надання послуг від 02.07.2018 становить 260000,00 грн (частково за актом здачі-приймання послуг №27 від 29.10.2021 та повністю за актом здачі-приймання послуг №28 від 30.11.2021).

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України ФОП Ликовою О.М. нараховані 3% річних у сумі 12266,30 грн та інфляційне збільшення у сумі 83562,69 грн.

Позиція відповідача за первісним позовом

ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" проти первісних позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що договір є фіктивним, оскільки він вчинений його сторонами без наміру створення правових наслідків, так як в результаті укладення цього правочину фактично не виникли у сторін правові наслідки у вигляді отримання послуг, що є предметом договору. Також відповідач стверджує, що договір є неукладеним, оскільки сторони не погодили ціну.

Позиція позивача за зустрічним позовом

Обґрунтовуючи позовні вимоги за зустрічним позовом, позивач посилається на те, що договір про надання послуг від 02.07.2018 є фіктивним.

Посилаючись на фіктивність договору про надання послуг від 02.07.2018, що відповідно до приписів ст.234 ЦК України є підставою для визнання його недійсним, позивач за зустрічним позовом зазначає таке:

ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" не отримувало будь-яких юридичних послуг від ФОП Ликова О.М., в тому числі у період з 02.07.2018 по 30.11.2021;

у ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" відсутні будь-які докази вчинення ФОП Ликовою О.М. дій, спрямованих на виконання умов договору, а також відсутні докази надання зі сторони Товариства ФОП Ликовій О.М. в період з 02.07.2018 по 30.11.2021 будь-якої інформації та/або документів для надання послуг за договором;

договір та акти здачі-приймання послуг, фактично є засобом для стягнення з ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" заборгованості, що виникла у Товариства в період, коли ОСОБА_4 обіймав посаду генерального директора ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС". У свою чергу, підписання актів приймання-передачі між сторонами договору, а також часткове виконання ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" грошових зобов`язань із оплати нібито наданих юридичних послуг, на загальну суму 4310285,44 грн, вчинено зі сторони Товариства внаслідок прямих наказів колишнього Генерального директора ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" ОСОБА_4 з приводу чого, між учасниками ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" виник конфлікт;

діяльність генерального директора ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" ОСОБА_4 призводила до безпідставного зменшення доходу Товариства та як наслідок - істотно зменшувався розмір дивідендів, які могли отримати учасники ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" за результатами розподілу чистого прибутку, а після звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС", виплати ФОП Ликова О.М. зі сторони Товариства були припинені;

в актах здачі-приймання послуг: не зазначено конкретного змісту та/або результату послуги, а саме: не вказано щодо яких конкретно правових питань, що виникли в діяльності замовника надавались консультації в тому чи іншому місяців чому саме конкретно полягало інформування замовника про зміни в законодавстві щодо діяльності ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" та що це за зміни; які конкретно локальні акти видані замовником та які договори були предметом перевірки на відповідність вимогам законодавства та надання консультування;

ФОП Ликовою О.М. не надано підтвердження наявності у неї фізичних, технічних та освітніх можливостей для здійснення відповідних операцій з надання послуг, що є предметом договору та зазначені в актах, а також не надано доказів фактичного надання юридичних послуг із використанням відповідних технічних можливостей.

Окрім того, позивач за зустрічним позовом стверджує, що в договорі не визначено його ціни та/або порядку її формування, внаслідок чого договір не відповідає положенням статей 180, 189 Господарського кодексу України та вважається неукладеним відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України.

Позиція відповідача за зустрічним позовом

Відповідач проти зустрічного позову заперечує, посилаючись зокрема, на те, що договір від 02.07.2018 року підписаний сторонами та є укладеним; сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору про надання послуг, скріпили його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Відповідач стверджує, що на виконання даного договору, сторонами було вчинено дії. Так, виконавцем на виконання договору протягом липня 2018 року - листопада 2021 року надано послуги, сторонами підписано акти приймання-передачі та акти звірки взаєморозрахунків до договору, у свою чергу замовником здійснено часткові оплати по договору. Відтак, оскільки договір частково виконаний договір. Такий договір не може бути визнаний фіктивним.

Посилаючись на позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16, відповідач за зустрічним позовом вказує, що відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

ФОП Ликова О.М. зазначає, що вона надає послуги з консультування з юридичних питань також іншим особам, на підтвердження чого надає договір №1-06/2018 про надання юридичних послуг від 08.06.2018, укладеного з ТОВ "ДПА Київ".

Також ФОП Ликовою О.М. заявлено про застосування строку позовної давності до зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору, оскільки 02.07.2021 року сплив строк позовної давності, у межах якого ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" мало змогу звернутися до суду із позовом про визнання недійсним договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 по справі №910/11345/23 первісний позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН СИСТЕМС" на користь Фізичної особи-підприємця Ликової Олександри Михайлівни заборгованість у сумі 260 000,00 грн, інфляційні втрати у сумі 83562,69 грн, 3% річних у сумі 12266,30 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 5337,43 грн.

Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/11345/23, ухвалено здійснювати нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 260000,00 грн, починаючи з 08.07.2023 до виконання рішення суду. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 260000,00 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Роз`яснено органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН СИСТЕМС" (04050, місто Київ, вулиця Мельникова, будинок 12, ідентифікаційний код 33447399) суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні зутрісчного позову, суд виходив з недоведеності заявлених позовних вимог, в той же час позовні вимоги за первісним позовом визнані судом обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач за первісним позовом 19.02.2024 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову та відмову у задоволенні первісного позову.

Апелянт вважає оскаржуване рішення, несправедливим, необґрунтованим , упередженим, прийнятим з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.

Доводи відповідача за первісним позовом, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- висновок суду першої інстанції про відхилення доводів ТОВ "Талан Системс" про фіктивність спірного правочину є несправедливим та упередженим;

-судом безпідставно не взято до уваги як доказ покази свідків, якими підтверджується фіктивність спірного правочину;

- визнання договору про надання послуг від 02.07.2018 недійсним є належним способом захисту позивачем свого права;

- відповідач звертає увагу на те, що сам по собі факт підписання сторонами спірного правочину, актів здачі-приймання послуг №№1-28, а також здійснення часткової оплати, відповідно до зазначених актів, не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні позову про визнання такого договору недійсним, згідно зі статтею 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Агрикова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11345/23.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН СИСТЕМС" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/11345/23.

29.02.2024 матеріали справи №910/11345/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, не зазначення відомостей про наявність чи відсутність електронного кабінету в апелянта - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН СИСТЕМС", а також позивача (за первісним позовом) - Фізичної особи-підприємця Ликової Олександри Михайлівни в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС та не надіслання копії апеляційної скарги до електронного кабінету позивача - Фізичної особи-підприємця Ликової Олександри Михайлівни (за наявності).

13.03.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») апелянтом до суду подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій зазначено відомості про наявність електронних кабінетів учасників справи, а також долучено копію квитанції ID: 3450-5035-9067-4596 від 12.03.2024 про сплату судового збору в сумі 12 032, 16 грн.

Також до заяви долучено відповідь №601347 за запитом про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС позивача (за первісним позовом) - Фізичної особи-підприємця Ликової Олександри Михайлівни та квитанції №728220 та №728497 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету позивача (за первісним позовом).

Розпорядженням Керівника апарату від 18.03.2024 №09.1-08/1171/24 у зв`язку з перебуванням суддів Мальченко А.О. та Агрикової О.В. у відпустці, справу №910/11345/23 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2024 справу №910/11345/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Гончарова С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН СИСТЕМС" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/11345/23, справу призначено до розгляду на 13.05.2024.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції її розгляд відкладався з об`єктивних причин, останній раз на 07.10.2024.

29.03.2024 до матеріалів справи надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом, відповідно до якого позивач спростовує доводи апелянта, просить апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

19.06.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») через підсистему «Електронний суд» представником відповідача за первісним позовом подано доповнення до апеляційної скарги, у якому заявлено клопотання про доручення нових документів до матеріалів справи.

27.06.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») через підсистему «Електронний суд» представником позивача за первісним позовом подано заперечення щодо долучення документів, наданих з доповненнями до апеляційної скарги.

В судове засідання 01.07.2024 з`явився представник відповідача за первісним позовом.

Представник позивача за первісним позовом приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів.

Заслухавши думку учасників процесу, судом задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом про долучення нових документів до матеріалів справи.

30.07.2024 від апелянта надійшла до суду заява до апеляційної скарги, до якої долучено витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.06.2024.

22.08.2024 від позивача за первісним позовом надійшли заперечення проти долучення документів, наданих з доповненнями до апеляційної скарги.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача за первісним позовом про долучення вказаних нових документів до матеріалів справи.

Явка представників сторін

В судовому засіданні апеляційної інстанції 07.10.2024 представник позивача за первісним позовом заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача за первісним позовом, просив апеляційну скаргу відхилити з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача за первісним позовом (апелянта) в судове засідання апеляційної інстанції 07.10.2024 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

07.10.2024 до канцелярії суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН СИСТЕМС" подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що він прибув до суду, але йому різко стало погано і він не може взяти участь у справі.

Колегією суддів вказане клопотання відхилено з підстав необґрунтованості, при цьому враховано, що неодноразово розгляд справи відкладався за клопотаннями представника апелянта з різних підстав. Одночасно враховано наявність у справі викладеної письмової позиції апелянта та долучених документів.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників відповідача за первісним позовом обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 14.10.2024 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

02.07.2018 між Фізичною особою-підприємцем Ликовою Олександрою Михайлівною (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН СИСТЕМС" (замовник) укладено договір про надання послуг (надалі - договір) відповідно до п.1.1. якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання протягом строку дії договору надавати юридичні послуги (послуги у сфері права).

Відповідно до п.1.2. договору замовник зобов`язується прийняти та оплатити належно надані за договором послуги на умовах, визначених договором.

На підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов цього договору сторонами складається акт здачі-приймання послуг (п.1.3. договору).

Згідно п.2.3. договору замовник зобов`язаний підписати акти здачі-прийняття послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з дати передачі замовнику документів виконавцем.

Дата підписання акту здачі-приймання послуг виконавцем є датою, з якої послуги вважаються повністю виконаними, належним чином оформленими та прийнятими замовником (п.2.4. договору).

Відповідно до п.3.3. договору виконавець зобов`язаний надавати замовнику одразу після надання послуг підписані зі свого боку акти здачі-приймання послуг.

У п.4.1 договору сторонами погоджено, що за результатами наданих послуг, передбачених п.1.1 договору, замовник щомісячно сплачує виконавцю винагороду за фактично надані послуги, але винагорода може бути виплачена і шляхом попередньої оплати.

Відповідно до п.4.2. договору замовник здійснює оплату за послуги наступним чином:

4.2.1. На підставі підписаного сторонами акту здачі-приймання послуг не пізніше 10 (десятого) числа місяця слідуючого за звітним.

4.2.2. За погодженням сторін можливе здійснення попередньої оплати за послуги, що надаються у поточному місяці, в такому випадку оплата здійснюється на підставі рахунку на оплату.

У п.4.3 договору сторонами погоджено, що оплата послуг виконавця здійснюється шляхом перерахування суми, вказаної в акті на поточний рахунок виконавця.

Згідно з пп.5.5.1 п.5.5. договору звітним періодом за цим договором є календарний місяць.

У пп.5.5.2 п.5.5. договору сторонами погоджено, що приймання та передача наданих послуг проводитиметься за кожний звітний період шляхом підписання акту здачі-приймання послуг.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2018 року включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.10.1. договору).

У випадку ненадходження від однієї із сторін за 30 днів до припинення договору заяви про відмову від продовження договору, договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п.10.2. договору).

Як підтверджено наявними у матеріалах справи підписаними між ФОП Ликовою О.М. та ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" актами здачі-приймання послуг у період з липня 2018 року по листопад 2021 року ФОП Ликовою О.М. надано ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" послуги у сфері права на суму 4 570 285,44 грн, а саме: за актом № 1 від 27.07.2018 надано послуги на суму 41 547,36 грн; за актом № 2 від 28.09.2018 - на суму 69 785,36 грн; за актом №3 від 27.11.2018 - на суму 60 000,00 грн; за актом № 4 від 27.12.2018 - на суму 121 050,00 грн; за актом № 5 від 28.02.2019 надано послуги на суму 196 165,00 грн; за актом №6 від 26.04.2019 на суму 124 280,00 грн; за актом №7 від 27.06.2019 - на суму 150 800,00 грн; · за актом №8 від 30.06.2019 - на суму 29870,00; за актом · №9 від 30.09.2019 - на суму 24 200,00 грн; за актом № 10 від 31.10.2019 - на суму 488000,00 грн; за актом № 11 від 29.11.2019 - на суму 366 000,00 грн,· за актом № 12 від 27.12.2019 на суму 452 439,72 грн; за актом № 13 від 30.04.2020 - на суму 17 320,00 грн; за актом № 14 від 29.05.2020 - на суму 478 768,00 грн; за актом № 15 від 30.06.2020 - на суму 104 000,00 грн; за актом № 16 від 31.07.2020 - на суму 12 500,00 грн; за актом № 17 від 31.08.2020 - на суму 26 500,00 грн; за актом № 18 від 30.09.2020 - на суму 24 000,00 грн; за актом № 19 від 30.10.2020 - на суму 68 000,00 грн; за актом № 20 від 30.11.2020 - на суму 135 000,00 грн; за актом № 21 від 31.12.2020 - на суму 145 000,00 грн; за актом № 21 від 31.03.2021 - на суму 371 600,00 грн; за актом № 23 від 30.06.2021 - на суму 36 000,00 грн; за актом №24 від 30.07.2021 - на суму 250 000,00 грн; за актом № 25 від 31.08.2021 - на суму 212 460,00 грн; за актом №26 від 30.09.2021 - на суму 135 000,00 грн; за актом № 27 від 29.10.2021 - на суму 180 000,00 грн; за актом № 28 від 30.11.2021 - на суму 250 000,00 грн.

Згідно банківських виписок ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" здійснено часткову оплату по договору про надання послуг від 02.07.2018 у сумі 4 310 285,44 грн, у зв`язку із чим, за розрахунком ФОП Ликової О.М. (позивачем за первісним позовом) заборгованість ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" по договору про надання послуг від 02.07.2018 становить 260000,00 грн (частково за актом здачі-приймання послуг №27 від 29.10.2021 та повністю за актом здачі-приймання послуг №28 від 30.11.2021).

Посилаючись на порушення ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" грошових зобов`язань по договору про надання послуг від 02.07.2018, ФОП Ликовою О.М. на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховані 3% річних у сумі 12266,30 грн та інфляційне збільшення у сумі 83562,69 грн.

У свою чергу, ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" заявлено зустрічний позов про визнання недійсним договору про надання послуг від 02.07.2018.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір в силу норми ст.234 Цивільного кодексу України є фіктивним, оскільки вчинений його сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, так як в результаті укладення цього правочину фактично не виникли у сторін правові наслідки у вигляді отримання послуг, що є предметом договору, та таких послуг по суті не існувало.

Також позивач за зустрічним позовом стверджує, що в договорі про надання послуг №б/н від 02.07.2018 не визначено його ціни, а також порядку її формування. Отже, договір не відповідає положенням статей 180, 189 Господарського кодексу України та вважається неукладеним відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в апеляційній скарзі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача,заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" (за твердженнями позивача за первісним позовом) взятих на себе зобов`язань за укладеним між ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" та ФОП Ликовою О.М. договором про надання послуг від 02.07.2018 в частині повної оплати вартості послуг, внаслідок чого у відповідача за первісним позовом утворилася заборгованість у сумі 260000,00 грн (частково за актом здачі-приймання послуг №27 від 29.10.2021 та повністю за актом здачі-приймання послуг №28 від 30.11.2021).

У свою чергу, ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" заявлено зустрічний позов про визнання недійсним договору про надання послуг від 02.07.2018, з підстав передбачених ст.234 Цивільного кодексу України.

Аналогічними обставинами обґрунтовані заперечення ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" щодо первісного позову.

З огляду на характер спірних правовідносин першочерговим є встановлення наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання договору про надання послуг від 02.07.2018 недійсним з підстав встановлених ст.234 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1,2 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, з якою погодився Верховний Суд у постановах: від 14 лютого 2018 року у справі № 379/1256/15-ц (провадження № 61-1300св18), від 08 лютого 2018 року у справі № 756/9955/16-ц (провадження № 61-835св17).

У постанові від 31.03.2021 у справі №201/2832/19 Верховний Суд, наводячи критерії фіктивності договору, зазначає, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.072019 у справі № 369/11268/16-ц, постановах Верховного Суду від 13.03.2019 в справі №757/12646/16, від 28.02.2018 у справі №909/330/16, від 01.11.2018 в справі № 910/18436/16.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).

Таким чином, суд з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного всупереч інтересам позивача, має з`ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору.

Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).

Отже, суд при вирішенні питання щодо фіктивності договору має з`ясувати дійсні мотиви, через які укладено договір, про фіктивність якого стверджує позивач за зустрічним позовом.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Водночас, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав або інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено (відповідна позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами у цій справі, судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, за яким, відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Предметом договору про надання послуг є процес надання послуг, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності.

Як встановлено судом, договір про надання послуг від 02.07.2018 зі сторони замовника підписано головним бухгалтером ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" - ОСОБА_1 на підставі протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" у №01/02/18 від 01 лютого 2018 року.

Відповідно до Протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" №01/02/18 від 01 лютого 2018 року, ОСОБА_1 був включений до кола осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Рішення про надання ОСОБА_1 повноважень на вчинення дій від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, прийняте учасниками ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" - Ликовою О.М. та ОСОБА_3 . У подальшому (12.03.2018 та 31.05.2018) відбулися зміни у складі учасників Товариства та станом на час укладення спірного договору учасниками ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" були: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що підтверджується відомостями у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Протягом липня 2018 року - листопада 2021 року між ФОП Ликовою О.М. та ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" підписані акти здачі-приймання послуг у сфері права на суму 4570285,44 грн.

Акти здачі-приймання послуг №1-№28 зі сторони замовника підписано головним бухгалтером ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" - Аміргусейновим О.В. на підставі протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" у №01/02/18 від 01.02.2018.

Станом на час укладення договору та підписання між сторонами спору актів здачі-приймання послуг ОСОБА_1 був уповноваженою особою ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" на вчинення дій від імені юридичної особи без довіреності, що також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні та більш того, зазначена обставина ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" не заперечувалася.

Зі змісту Актів здачі-приймання послуг №1-№28 ФОП Ликовою О.М. надано Товариству з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН СИСТЕМС" юридичні послуги (послуги у сфері права), а саме: консультування з приводу правових питань, що виникли в діяльності замовника; інформування замовника про зміни в законодавстві щодо діяльності ТОВ; консультування та перевірка договорів на відповідність вимогам законодавства; перевірка відповідності вимогам законодавства всіх локальних актів, які видаються/видавалися замовником; розробка та перевірка контрактів, запропонованих підрядником, відповідно до чинного законодавства.

Заперечень зі сторони ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" (від імені якого діяла уповноважена особа) щодо виконання вказаних у актах дій саме на виконання спірного договору матеріали справи не містять та позивач за зустрічним позовом не надав. Натомість Акти здачі-приймання послуг №1-№28 підписані зі сторони ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" уповноваженою особою без зауважень та заперечень.

Протягом липня 2018 року - грудня 2021 року ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" здійснено на користь ФОП Ликової О.М. часткову оплату по договору у сумі 4310285,44 грн.

Між ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" та ФОП Ликовою О.М. підписані акти звірки взаєморозрахунків. Так, згідно з актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2019 заборгованість ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" перед ФОП Ликовою О.М. становила 234 705,60 грн та згідно із актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2020 заборгованість ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" перед ФОП Ликовою О.М. становила 238 175,58 грн.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

За правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують певні факти господарської діяльності в правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання.

Враховуючи наведене, дослідивши наявні у матеріалах справи підписані між сторонами акти здачі-приймання послуг №1-№28, приймаючи до уваги, що умови договору не містять вимог щодо складання актів та переліку відомостей, що є обов`язковими для зазначення в актах, суд дійшов правомірного висновку, що акти здачі-приймання послуг №1-№28 фіксують факт надання ФОП Ликовою О.М. та прийняття ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" послуг у сфері права та є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на те, що укладений між сторонами договір не містить вимог до переліку послуг, які вказуються в актах, а в наявних у матеріалах справи актах зафіксовано факти здійснення господарської операції, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість посилань позивача за зустрічним позовом на те, що в актах не зазначено конкретного змісту та/або результату послуги.

У контексті того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів (подібна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20) судом враховано, що ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" на вимогу суду надано пояснення, за якими господарські операції по договору про надання послуг від 02.07.2018 № б/н, відображалися в бухгалтерському обліку Товариства проводками: Дт 91 "Загальновиробничі витрати" , Дт 92 "Адміністративні витрат" та Кт 6851 "Розрахунки з іншими кредиторами", Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками". Більш того, у письмових поясненнях від 04.01.2024 ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" зазначило, що після визнання договору про надання послуг недійсним, Товариство відкоригує витрати в сумах відображених витрат по зазначеному договору.

Отже, внаслідок укладення між сторонами договору та підписання актів здачі-приймання послуг ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" відображало у бухгалтерському обліку господарські операції по договору, що фактично підтверджує реальний рух активів та реальність здійснених господарських операцій по спірному договору.

Судом правильно враховано, що ФОП Ликова О.М. не є платником податку на додану вартість, сума послуг, яка зазначається в актах приймання-передачі до договору про надання послуг від 02.07.2018, не містила податку на додану вартість, а відтак ФОП Ликова О.М. не формувала податкового кредиту.

Специфічною ознакою послуг є те, що результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Також особливістю послуги є те, що вона споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб. Відтак, перевірка обставин щодо реального руху активів, надання виконавцем послуг та встановлення факту реальності здійснених господарських операцій за договорами надання послуг відрізняються, зокрема від договорів постачання товарів, виконання робіт.

Враховуючи характер спірних правовідносин, що склалися між сторонами, з огляду на предмет доказування у цій справі, встановлені вище обставини спростовують доводи позивача за зустрічним позовом (відповідача за зустрічним позовом) про фіктивність укладеного договору.

З урахуваннях наведених вище специфічних ознак послуги, судом правомірно відхилено доводи позивача за зустрічним позовом, що ФОП Ликової О.М. не представлено доказів надання Товариству юридичних послуг, у тому числі, по будь-якому із вказаних у табличці (подана до суду разом із клопотанням від 27.10.2023) переліку договорів та не зазначено предмету будь-якого із таких договорів.

Окрім того, договором не передбачено обов`язку виконавця зберігати документи, складені у процесі надання послуг.

Водночас, ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" не надано у матеріали справи жодних належних доказів на підтвердження того, що у ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" була здійснена перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності, у тому числі після звільнення з посади генерального директора Товариства ОСОБА_4, за результатами б якої (перевірки) були б виявлено відсутність господарських операцій по договору про надання послуг від 02.07.2018. Натомість доводи позивача за зустрічним позовом зводяться до наявності корпоративного конфлікту між учасниками Товариства.

З приводу наявності у ФОП Ликової О.М. відповідної освіти для надання послуг обумовлених у спірному договорі, то як підтверджено матеріалами справи ФОП Ликова О.М. закінчила у 2013 році Київський національний університет імені Тараса Шевченка, отримала повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та здобула кваліфікацію магістр правознавства (копія диплома НОМЕР_1 наявна у матеріалах справи).

Відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ФОП Ликової О.М. значиться - 69.10. Діяльність у сфері права. Відтак, основним видом діяльності ФОП Ликової О.М. є діяльність у сфері права, що узгоджується з предметом оспорюваного договору.

Здійснення ФОП Ликовою О.М. діяльності з надання послуг у сфері права також підтверджується наданим нею у матеріали справи договором №1-06/2018 про надання юридичних послуг від 08.06.2018, укладеного з ТОВ "ДПА Київ".

У свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази наявності у ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" структурного підрозділу, що здійснює правову роботу на Товаристві, а представник ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" у судовому засіданні 18.01.2024 зазначив, що у період з 02.07.2018 по 30.11.2021 юриста у штаті Товариства не було, що фактично свідчить про доцільність укладення між сторонами оспорюваного договору.

З приводу посилань позивача за зустрічним позовом на наявність особистих відносин ФОП Ликової О.М. та директора Товариства ОСОБА_4, судом зазначено, що сама по собі формальна пов`язаність осіб правочину, зокрема в розумінні норм Податкового кодексу України, родинний зв`язок тощо, автоматично не свідчить про фіктивність правочину та не доводить існування в осіб відповідної мети зловживання правом на шкоду майновим інтересам третьої особи (зазначена позиція узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 про справі №910/17755/18).

Надаючи оцінку наданим сторонами заявам свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , судом відзначено, що учасники справи, інші особи, зацікавлені у певному результаті розгляду справи, можуть надавати показання свідка і можуть бути допитані судом в якості свідків, який оцінює ці докази у сукупності з іншими відповідно до свого внутрішнього переконання. Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №921/260/19.

Згідно із ч.1 ст.87 ГПК показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20).

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Водночас на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків (ч.2 ст.87 ГПК).

Оскільки факт надання послуг підтверджується первинними документами, то обставини щодо надання чи ненадання послуг не можуть підтверджуватися лише заявами свідків. Крім того, заяви свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в порушення приписів ч.1 ст.87 ГПК України ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в договорі про надання послуг від 02.07.2018 ознак фіктивного правочину.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Інші аргументи ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" та представлені останнім докази (в тому числі висновок експерта №588/1 від 10.11.2023) не спростовують висновків суду щодо відсутності ознак фіктивності договору про надання послуг від 02.07.2018.

Щодо доводів ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС", про те що в договорі про надання послуг від 02.07.2018 не визначено його ціни, а також порядку її формування, а відтак договір, на думку позивача за зустрічним позовом, не відповідає положенням статей 180, 189 Господарського кодексу України та вважається неукладеним відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, суд враховано наступне.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні умови укладення господарських договорів врегульовано і нормами ГК України.

Частинами 1, 2, 3 ст.180 ГК України (в редакції, чинній на момент укладення договору) встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно із ч.2 ст.189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Ціна є істотною умовою відплатних договорів (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 903/781/21).

Як вбачається зі змісту договору про надання послуг від 02.07.2018, сторони погодили, що за результатами наданих послуг, передбачених п.1.1 договору, замовник щомісячно сплачує виконавцю винагороду за фактично надані послуги (п.4.1.); замовник здійснює оплату за послуги на підставі підписаного сторонами акту здачі-приймання послуг не пізніше 10 (десятого) числа місяця слідуючого за звітним (пп.4.2.1.); за погодженням сторін можливе здійснення попередньої оплати за послуги, що надаються у поточному місяці, в такому випадку оплата здійснюється на підставі рахунку на оплату (пп.4.2.2.); оплата послуг виконавця здійснюється шляхом перерахування суми, вказаної в акті на поточний рахунок виконавця. Отже, сторонами погоджено, що сума наданих послуг зазначається в акті.

Судом враховано, що сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом та заперечень щодо відсутності у договорі конкретно визначної вартості послуг замовник не заявляв. Більш того, невизначеність ціни у відплатному договорі не звільняє замовника від обов`язку оплатити прийняті ним послуги (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 903/781/21).

Матеріалами справи підтверджується факт укладення договору та його виконання, зокрема підписання та скріплення печатками сторін відповідних актів приймання-передачі наданих послуг та власне оплата ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС", таких послуг та з урахуванням зазначеного враховує правовий висновок, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, згідно з яким не можна вважати неукладеним договір після його повного чи частково виконання сторонами.

За таких обставин безпідставними є посилання позивача за зустрічним (відповідача за первісним позовом) позовом щодо неукладеності договору про надання послуг.

Предметом зустрічного позову є вимога про визнання недійсним договору, у той час як ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС", стверджуючи про неукладеність договору, не враховує те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Саме таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №385/344/16-ц, від 05.02.2019 у справі №904/322/18.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63)).

Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).

Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.09.2023 у справі №910/19668/21).

Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155) та від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148).

Зважаючи на викладене, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору від про надання послуг від 02.07.2018.

Щодо поданої відповідачем за зустрічним позовом заяви про застосування строків позовної давності, судом враховано наступне.

Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" було пропущено строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсним договору від 02.07.2018, оскільки останній звернувся до суду із даною вимогою лише у вересні 2023 року.

Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Водночас, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, заявлених позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Аналогічна позиція міститься також в постанові 14.08.2018 Верховного Суду у справі № 922/1425/17.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", на території України запроваджено карантин на період з 12 березня 2020 року. У подальшому строк карантину неодноразово продовжувався і діяв до 30.06.2023.

Водночас відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, строк позовної давності за вимогою про визнання недійсним договору, станом на дату подання зустрічного позову (30.08.2023 - дата направлення зустрічного позову) було продовжено відповідно до п.12 та 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

Щодо заявлених позовних вимог за первісним позовом судом встановлено наступне.

У період з липня 2018 року по листопад 2021 року ФОП Ликовою О.М. на виконання договору про надання послуг від 02.07.2018 надано ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" послуги у сфері права на суму 4 570 285,44 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-приймання послуг №1-28.

Як підтверджено наявними у матеріалах справи банківськими виписками ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" здійснено часткову оплату по договору про надання послуг від 02.07.2018 у сумі 4 310 285,44 грн, у зв`язку із чим, заборгованість ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" по договору про надання послуг від 02.07.2018 становить 260 000,00 грн (частково за актом здачі-приймання послуг №27 від 29.10.2021 та повністю за актом здачі-приймання послуг №28 від 30.11.2021).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем за первісним позовом вимог. Доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за надані послуги у сумі 260000,00 грн строк оплати яких настав (останнім днем оплати за актом №27 - 10.11.2021, за актом № 28 - 10.12.2021) відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ФОП Ликової О.М. в частині стягнення заборгованості у сумі 260000,00 грн.

ФОП Ликовою О.М. на підставі ч.2 ст.625 ЦК України заявлено до стягнення 3% річних у сумі 12266,30 грн (нараховані за період з 11.12.2021 по 07.07.2023) та інфляційне збільшення у сумі 83562,69 грн (нараховані за грудень 2021 року по травень 2023 року).

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Щодо розрахунку інфляційних втрат, судом враховано, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є арифметично правильними, здійснені позивачем за первісним позовом відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 12266,30 грн та інфляційних втрат у сумі 83562,69 грн, суд вважає обґрунтованими.

Крім того, позивач за первісним позовом просив суд у рішенні зазначити про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 260 000,00 грн, починаючи з 08.07.2023 до виконання рішення суду за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих відсотків з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН СИСТЕМС" на користь Фізичної особи-підприємець Ликової Олександри Михайлівни.

Згідно ч. 10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Тобто, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленими до суду про використання останнім передбаченого ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України відповідного права.

Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій встановлене ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.

Остаточна сума 3% річних у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Суд дійшов висновку, що застосування ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України сприятиме швидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

Отже, з метою позбавлення позивача необхідності повторного звернення до суду з позовом про стягнення 3% річних, суд дійшов обгрунтованого висновку про правомірність нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 260000,00 грн, починаючи з наступного дня після закінчення визначеного позивачем періоду нарахування, тобто 08.07.2023 до виконання рішення суду.

Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

З урахуванням викладеного, на підставі ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України судом обгрунтовано зазначено в рішенні суду про нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 260000,00 грн, починаючи з 08.07.2023 до виконання рішення суду та здійснення розрахунку 3% річних за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 260000,00 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Також судом правильно роз`яснено органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН СИСТЕМС" суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення первісного позову повністю та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН СИСТЕМС" на користь Фізичної особи-підприємця Ликової Олександри Михайлівни заборгованості у сумі 260000,00 грн, інфляційних втрат у сумі 83562,69 грн та 3% річних у сумі 12266,30 грн. з одночасною відмовою у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН СИСТЕМС" про визнання недійсним договору про надання послуг від 02.07.2018.

При цьому надані апелянтом до суду апеляційної інстанції нові докази, а саме: наказ ТОВ «ТАЛАН СИСТЕМС» від 22.04.2024 № 2-СР; доповідна записка про результати службової перевірки та ініціювання проведення інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами, від 30.04.2024; наказ ТОВ «ТАЛАН СИСТЕМС» від 02.05.2024 № 1-Інв; Акт інвентаризації виконання договірних зобов`язань ТОВ «ТАЛАН СИСТЕМС» в якості Замовника та ФОП Ликова О.М., в якості Виконавця, від 07.05.2024; протокол інвентаризаційної комісії від 07.05.2024; акт інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами від 07.05.2024; акт службового розслідування ТОВ «ТАЛАН СИСТЕМС» по факту встановлення причин та умов, які призвели до виникнення господарських судових справ, що у свою чергу призвело до спричинення збитків Товариства, від 10 травня 2024 року, бухгалтерська довідка ТОВ «ТАЛАН СИСТЕМС»

оцінюються судом критично, оскільки оформлені апелянтом після розгляду справи судом першої інстанції та направлені на спростування позиції суду, викладеної в оскаржуваному рішенні.Отже, в розумінні статті 76 ГПК України вони є неналежними, на їх підставі неможливо встановити обставини, що стосуються предмету доказування у справі.

Доводи відповідача за первісним позовом, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача за первісним позовом з висновками суду першої інстанції про задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача за первісним позовом, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача за первісним позовом (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН СИСТЕМС" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/11345/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/11345/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН СИСТЕМС".

4. Матеріали справи №910/11345/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 22.10.2024 після виходу судді Хрипуна О.О. з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

С.А. Гончаров