Постанова

від 10.10.2024 по справі 903/280/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року Справа № 903/280/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Петухов М.Г. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства "Агроінвест-Тополище" та апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмасара" на рішення Господарського суду Волинської області від 4 липня 2024 року по справі №903/280/24 (суддя Слободян О.Г.)

час та місце ухвалення рішення: 4 липня 2024 року; м. Луцьк, пр. Волі, 54 а, повний текст рішення складено 12 липня 2024 року

за первісним позовом Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмасара"

про стягнення 518 955грн. 54коп.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмасара"

до Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище"

про стягнення 1 708 359 грн 40 коп.

за участю представників:

від Первісного Позивача - Грищенко О.М.;

від Первісного Відповідача - Ольховський М.В..

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Агроінвест-Топилище" (надалі Первісний Позивач) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмасара" (надалі Первісний Відповідач) про стягнення 466400 грн заборгованості за поставлений товар, 42285 грн 39 коп. пені, 4224 грн 67 коп. 3% річних та 6045 грн 48 коп. інфляційних втрат.

В обгрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань згідно договору поставки сільськогосподарської продукції №21092023 від 21 вересня 2023 року (надалі Договір; том 1, а.с. 16-19) та видаткової накладної №175 від 23 листопада 2023 року, в частині оплати поставленого Первісним Позивачем товару.

25 квітня 2024 року на адресу Господарського суду Волинської області суду надійшов зустрічний позов Первісного Відповідача до Первісного Позивача, в якому Первісний Відповідач просив: прийняти зустрічний позов про стягнення штрафних санкцій за Договором та зобов`язання вчинити дії, до спільного розгляду з первісним позовом у справі №903/280/24; стягнути з Первісного Позивача на користь Первісного Відповідача 1708359 грн 40 коп. пені, за Договором та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу.

Обгрунтовуючи зустрічний позов, Первісний Відповідач посилається на неналежне виконання Первісним Відповідачем своїх зобов`язань згідно Договору, в частині зобов`язань з поставки товару, у зв`язку з чим нараховано штрафні санкції.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 4 липня 2024 року первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Первісного Відповідача на користь Первісного Позивача 466400 грн заборгованості, 42285 грн 39 коп пені, 4224 грн 67 коп. річних та 6045 грн 48 коп. інфляційних втрат, а також 7784 грн 33 коп. витрат по сплаті судового збору. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Первісного Позивача на користь Первісного Відповідача 854179 грн 70коп неустойки, а також 25625 грн 39 коп витрат по сплаті судового збору та 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено у зустрічному позові в частині стягнення 854179 грн 70 коп. неустойки.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що поставлений Первісним Позивачем згідно видаткової накладної №175 від 23 листопада 2023 року товар на суму 466400 грн прийнятий Первісним Відповідачем без зауважень та заперечень, що підтверджено даною видатковою накладною, підписаною сторонами. Суд вказав, що притримання Первісним Відповідачем оплати за отриманий товар до виконання Первісним Позивачем зобов`язань щодо поставки товару не передбачено Договором. Суд першої інстанції зазначив, що на день розгляду спору поставлений та отриманий Первісним Відповідачем по видатковій накладній №175 від 23 листопада 2023 року товар у розмірі 466400 грн не оплачено, а тому заборгованість Первісного Відповідача становить 466400 грн, підтверджена матеріалами справи, є підставною та обґрунтованою, а позов в цій частині підлягає до задоволення.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні також вказав, що згідно розрахунку Первісного Позивача за прострочення виконання зобов`язання Первісному Відповідачу нараховано 42285 грн 39 коп. пені на підставі пункту 7.4 Договору за період з 29 листопада 2023 року по 20 березня 2024 року, 4224 грн 67 коп. 3% річних за період з 29 листопада 2023 року по 20 березня 2024 року та 6045 грн 48 коп. інфляційних втрат за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року. Суд першої інстанції вказав, що 14 грудня 2023 року на підставі видаткової накладної №175 від 23 листопада 2023 року Первісний Позивач в Єдиному реєстрі податкових накладних за номером 9340768838 зареєстрував податкову накладну №297 від 23 листопада 2023 року, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної, таким чином, враховуючи умови оплати отриманого товару, визначені специфікацією №1 від 21 вересня 2023 року до Договору, оплата вартості отриманого товару на підставі вказаної накладної повинна бути здійснена таким чином: 396440 грн до 28 листопада 2023 року включно; 69960 грн - в строк до 15 грудня 2023 року включно. Перевіривши розрахунки Первісного Позивача, суд першої інстанції виснував, що нарахування 42285 грн 39 коп. пені за період з 29 листопада 2023 року по 20 березня 2024 року, 4224 грн 67 коп. 3% річних за період з 29 листопада 2023 року по 20 березня 2024 року та 6045 грн 48 коп. інфляційних втрат за період з грудня 2023 по лютий 2024 є арифметично вірними та підставними, з огляду на що задоволив позов в цій частині.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд вказав, що Первісний Відповідач на підставі пункту 7.2 Договору нарахував Первісному Позивачу неустойку за період з 23 листопада 2023 року до 18 квітня 2023 року на суму 1392379 грн 56 коп.. Зазначена неустойка є відповідальністю за несвоєчасне виконання не грошових зобов`язань, тому положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» в даному випадку не застосовуються. Враховуючи невиконання Первісним Позивачем зобов`язань щодо повної поставки товару та у визначений строк, нарахована неустойка у розмірі 1708359 грн 40 коп. судом визнано підставною та обґрунтованою. Водночас, суд першої інстанції вказав, що у відзиві на зустрічну позовну заяву Первісний Позивач покликаючись на відсутність понесених Первісним Відповідачем збитків звернувся з клопотанням про зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 95%.

Розглянувши клопотання Первісного Позивача про зменшення заявленої до стягнення пені, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що Договір прийнятий сторонами до виконання та згідно пункту 10.3 Договору діє до 21 вересня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Зазначив, що Первісний Позивач не позбавлений права виконати перед Первісним Відповідачем свої зобов`язання та поставити товар у повному обсязі. Враховуючи принцип розумності та справедливості, часткове виконання договірних зобов`язань та подальшу необхідність виконання зобов`язання Первісним Позивачем щодо поставки товару, відсутність понесених Первісним Відповідачем збитків, значний розмір нарахованої неустойки, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру неустойки на 50 %, з огляду на що зустрічні позовні вимоги щодо стягнення неустойки частково задоволені судом, а саме: в частині стягнення 854179 грн 70 коп. неустойки; в зустрічному позові в частині стягнення 854179 грн 70 коп. неустойки відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Первісний Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з підстав, висвітлених в ній, просить суд рішення Господарського суду Волинської області від 4 липня 2024 року по справі №903/280/24, в частині задоволення зустрічного позову про стягнення штрафної санкції (пені) змінити. Прийняти у справі нове рішення, котрим задовольнити частково зустрічні позовні вимоги Первісного Відповідача про стягнення штрафної санкції (пені) на підставі Договору, стягнувши із Первісного Позивача на користь Первісного Відповідача 85 417 грн 97 коп. неустойки. В іншій частині судове рішення просив залишити без змін (том 1, а.с. 205-216).

Мотивуючи апеляційну скаргу, Первісний Позивач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. При цьому апелянт констатував, що справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними в питаннях застосування господарсько-правової відповідальності, а завдання неустойки сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Наголосив, що в даній справі судом не враховано відсутність підтвердження факту понесених Первісним Відповідачем збитків.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Первісний Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з підстав, висвітлених в ній, просить суд скасувати рішення в частині задоволення первісного позову, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову про стягнення 518955 грн 40 коп. та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов, задовольнити повністю. Стягнути з Первісного Позивача на користь Первісного Відповідача 1708359 грн 40 коп. (том 1, а.с. 231-232).

Мотивуючи апеляційну скаргу, Первісний Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що у Первісного Відповідача право на притримання виникло на підставі прямої вказівки статті 594 Цивільного кодексу України і не потребувало домовленості між сторонами, шляхом передбачення такого права в договорі.

Скаржник вказує, що в порядку забезпечення виконання Первісним Позивачем своїх зобов`язань щодо обов`язку поставки насіння соняшника у кількості 855,27 тонн та сплати неустойки, на підставі частин 1, 2 статті 594 Цивільного кодексу України, 14 грудня 2024 року Первісний Відповідач надіслав на електронну пошту та через засоби поштового зв`язку на адресу боржника, повідомлення про застосування права притримання оплати (грошових коштів) за поставний товар в сумі 466400 грн до виконання Первісним Позивачем зобов`язань щодо поставки насіння соняшнику в кількості 855,27 тонн. Первісний Відповідач, як кредитор дотримався вимог про письмове повідомлення боржника про фактичні умови застосування притримання та його початок, і таке повідомлення кредитор зробив якомога швидше з моменту виникнення прострочення виконання боржником зобов`язання. Наголошу, що на момент прийняття судом оскаржуваного рішення, зобов`язання боржника щодо поставки товару або його частини за Договором не виконані, тому в силу вимог статті 594 Цивільного кодексу України, Первісний Відповідач, як кредитор має право на притримання оплати (грошових коштів) за поставлений товар в сумі 466400 грн до моменту виконання Первісним Позивачем своїх зобов`язань щодо поставки насіння соняшнику в кількості 855,27 тонн.

Апелянт в апеляційній скарзі вказав, що загальна сума штрафних санкцій (неустойки), що підлягає стягненню з Первісного Позивача на користь Первісного Відповідача за непоставлений товар за період з 22 жовтня 2023 року до 18 квітня 2024 року становить 1 708 359 грн 40 коп. (315 979 грн 84 коп. + 1 392 379 грн 56 коп.). Ступінь виконання основного зобов`язання: 14,47% (кількість поставленого Товару - 102,33 тонн. вартістю 1 592 030 грн, непоставленого Товару становить 855,27 тонн (1000т.-102,3т.-42,4т.), загальною вартістю 9 407 970 грн). Вказує на ніби-то поважність причин несвоєчасного виконання Первісним Відповідачем зобов`язання та його поведінка: Первісний Позивач жодного разу не повідомив Первісного Відповідача про причини та/або неможливість виконання зобов`язання; Первісний Позивач не вживав жодних заходів до виконання зобов`язання.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 серпня 2024 року справу відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Первісного Відповідача та запропоновано Первісному Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Первісному Відповідачу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 серпня 2024 року справу відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Первісного Позивача та запропоновано Первісному Відповідачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Первісному Позивачу. Об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Первісного Позивача та апеляційну скаргу Первісного Відповідача на рішення Господарського суду Волинської області від 4 липня 2024 року по справі №903/280/24 для спільного розгляду.

23 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від Первісного Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Первісний Відповідач вказав, що Первісний Позивач зобов`язався поставити Первісному Відповідачу товар у кількості 1000 тонн за загальною ціною 11000000 гривень, вартість непоставленого товару становить 9 407 970 грн, розмір нарахованої пені 1 708 359 грн 40 коп., що становить 18,15%. Вважає, що сума нарахованої пені є справедливою та співмірною з вартістю невиконаного зобов`язання (том 2, а.с. 13-15).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 2 вересня 2024 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційних скарг призначено на 10 жовтня 2024 року об 14:00 год.. Заяву представника Первісного Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №903/280/24 - задоволено.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Первісного Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Первісного Відповідача, в якому Первісний Позивач вказав, що процесуальна позиція Первісного Відповідача, яка викладена у апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Волинської області від 04 липня 2024 року по справі №903/280/24, свідчить про недобросовісність, необґрунтованість та суперечливість, суперечливу поведінку Первісного Відповідача під час подання апеляційної скарги. Констатує, що в одному випадку, Первісний Відповідач вказує про ідентичні, правові норми, порядок та строки, які мають бути дотримані та виконані Первісним Відповідачем під час дії Договору, а вже згодом, визнаючи при цьому, порушення взятих на себе зобов язань зі сторони Первісного Позивача, все одно вказується, що на його думку, в позові має бути відмовлено.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2024 року задоволено клопотання Первісного Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та призначено розгляд справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судовому засіданні від 10 жовтня 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Первісного Позивача підтримав доводи апеляційної скарги Первісного Позивача і заперечив проти скарги Первісного Відповідача та просив суд рішення Господарського суду Волинської області від 4 липня 2024 року по справі №903/280/24, в частині задоволення зустрічного позову про стягнення штрафної санкції (пені) змінити, прийняти у справі нове рішення, котрим задовольнити частково зустрічні позовні вимоги Первісного Відповідача про стягнення штрафної санкції (пені) на підставі Договору, стягнувши із Первісного Позивача на користь Первісного Відповідача 85 417 грн 97 коп. неустойки. В іншій частині просив судове рішення залишити без змін. При цьому Первісний Позивач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Первісного Відповідача. Первісний Позивач вказав, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. Представник вказав, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав, при цьому, справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними в питаннях застосування господарсько-правової відповідальності, а завдання неустойки сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. На переконання представника Первісного Позивача, в даній справі судом не враховано відсутність підтвердження факту понесених Первісним Відповідачем збитків.

В судовому засіданні від 10 жовтня 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Первісного Відповідача просив суд скасувати рішення в частині задоволення первісного позову, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову про стягнення 518955 грн 40 коп. та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов, задовольнити повністю. В іншій частині рішення просив залишити без змін. Представник вказав, що право на притримання виникло на підставі прямої вказівки статті 594 Цивільного кодексу України і не потребувало домовленості між сторонами, шляхом передбачення такого права в Договорі. Представник Первісного Відповідача зазначив, що порядку забезпечення виконання Первісним Позивачем своїх зобов`язань щодо обов`язку поставки насіння соняшника у кількості 855,27 тонн та сплати неустойки, на підставі частин 1, 2 статті 594 Цивільного кодексу України, 14 грудня 2024 року Первісний Відповідач надіслав на електронну пошту та через засоби поштового зв`язку на адресу контрагента, повідомлення про застосування права притримання оплати за поставний товар в сумі 466400 грн до виконання Первісним Позивачем зобов`язань щодо поставки насіння соняшнику в кількості 855,27 тонн. Констатував, що на момент прийняття судом оскаржуваного рішення, зобов`язання боржника щодо поставки товару або його частини за Договором не виконані, тому в силу вимог статті 594 Цивільного кодексу України, Первісний Відповідач, на його переконання, як кредитор має право на притримання оплати (грошових коштів) за поставлений товар в сумі 466400 грн до моменту виконання Первісним Позивачем своїх зобов`язань щодо поставки насіння соняшнику в кількості 855,27 тонн.

Заслухавши пояснення представників Первісного Позивача та Первісного Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційних скарг та відзивів на апеляційні скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Первісного Позивача слід задоволити, а апеляційну скаргу Первісного Відповідача слід залишити без задоволення, при цьому оскаржуване рішення слід змінити в частині стягнення пені шляхом зменшення її розміру до 85417 грн 97 коп., а в решті рішення слід залишити без змін. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 21 вересня 2023 року між Первісним Відповідачем (Покупець) та Первісним Позивачем (Постачальник) укладений Договір (том 1, а.с. 16-19).

За умовами пункту 1.1 Договору, Первісний Позивач зобов`язався передати у власність Первісного Відповідача, а Первісний Відповідач прийняти та оплатити насіння соняшнику.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що: найменуванням Товару визначено насіння соняшнику; одиницею виміру тонна; кількість та якість кожної партії Товару визначається в Специфікаціях до даного Договору, що є невід`ємними частинами Договору.

Згідно із пунктом 3.1 Договору поставка Товару здійснюється на умовах визначених у Специфікаціях до даного Договору на кожну партію Товару та згідно правил «Інкотермс» (редакція 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером даного Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов даного Договору.

Пунктом 3.2 Договору сторонами узгоджено, що Первісний Позивач при поставці Товару зобов`язується надати Первісному Відповідачу наступні документи: рахунок на оплату; аналізні картки, видані сертифікованою лабораторією та підписані начальником даної лабораторії та директором Зернового складу (у разі якщо Товар відвантажується з елеватору); видаткові накладні на Товар; податкові накладні на Товар (в електронному вигляді).

Ціна за одиницю Товару (з урахуванням ПДВ у заліковій масі) вказується в Специфікації. Загальна вартість кожної конкретної партії Товару, що придбається на умовах даного Договору, передбачена в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору. Кінцева ціна цього Договору визначається Сторонами за підсумками всіх укладених Специфікацій, які є невід`ємними частинами даного Договору.

В силу дії пунктів 5.1 та 5.2 Договору: оплата Товару, що поставляється за даним Договором, проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Первісного Позивача, згідно умов Специфікації. Датою оплати вважається дата списання банком грошових коштів із розрахунковою рахунку Первісного Відповідача.

Відповідно до пунктів 7.2, 7.4, 7.5 Договору в разі, якщо передача Товару Первісному Відповідачу здійснена пізніше строків, вказаних в пункті 3.1 Договору, то Первісний Позивач оплачує Первісному Відповідачу неустойку у розмірі 0.1% від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення; в разі, якщо оплата Товару була здійснена пізніше строків вказаних в пункті 5.2 Договору; Первісний Відповідач оплачує первісному Первісному Позивачу неустойку у формі пені у розмірі подвійної залікової ставки НБУ від вартості Товару за кожен день прострочення; в разі, якщо має місце прострочення у виконанні Первісним Позивачем зобов`язань по поставці Товару згідно даного Договору, Первісний Відповідач має право в односторонньому порядку відмовитися від прийняття Товару. В даному випадку Первісний Позивач зобов`язався протягом 1-го банківського дня повернути отриману передоплату (в разі наявності поставленого Товару - за різницею суми передоплати і вартістю поставленого Товару), шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Первісного Відповідача та сплатити неустойку у вигляді пені в розмірі 5% від суми не поставленого або недопоставленого за кожен день затримки.

Згідно пункту 7.7 Договору, нарахування штрафних санкцій здійснюється на протязі всього періоду невиконання зобов`язання.

Згідно пункту 10.3 Договору, Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє до 21 вересня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

21 вересня 2023 року сторонами Договору узгоджено та підписано Специфікацію №1 до даного Договору, згідно з умовами якої Первісний Позивач зобов`язався поставити Первісному Відповідачу товар у кількості 1000 тонн за загальною ціною 11 000 000 гривень в т.ч. ПДВ 1 350 877 грн 19 коп..

Даною Специфікацією визначено, що поставка товару здійснюється до 21 жовтня 2023 року на склад Первісного Відповідача: Волинська область, Володимирський район, місто Нововолинськ, вул. Княгині Ольги, будинок 72, на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС-2010).

Умовами пункту 5 Специфікації №1 до Договору передбачено наступну оплату товару: 85% вартості Товару оплачується не пізніше трьох банківських (робочих) днів після приймання Товару, 15% вартості оплачується Первісним Відповідачем протягом одного банківського (робочого) дня з моменту реєстрації Первісним Позивачем податкової накладної в ЄРПН відносно відповідної партії Товару.

Договір та специфікація підписані сторонами та завірені їх печатками.

28 вересня 2023року Первісний Позивач поставив Первісному Відповідачу товар кількістю 51,89 тонн, вартістю 570790 грн, про що сторонами підписана видаткова накладна №132 від 28 вересня 2023 року.

В свою чергу, Первісний Відповідач сплатив Первісному Позивачу вартість поставленого товару.

2 жовтня 2023 року Первісний Позивач поставив Первісному Відповідачу товар кількістю 50,44 тонн, вартістю 554840 грн, про що cторонами підписана видаткова накладна №133 від 2 жовтня 2023 року та оплачена вартість поставленого товару.

23 листопада 2023 року (в порушення постачальником строків поставки, передбачених Специфікацію №1 до Договору) Первісний Позивач поставив Первісному Відповідачу товар кількістю 42,40 тонн, вартістю 466400 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №175 від 23 листопада 2023 року.

Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару на підставі видаткової накладної №175 від 23 листопада 2023 року в розумні строки від Первісного Відповідача на адресу Первісного Позивача не надходило.

14 грудня 2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних за номером 9340768838 була зареєстрована податкова накладна №297 від 23 листопада 2023 року, про що свідчить квитанція про реєстрацію податкової накладної.

Як зазначає представник Первісного Відповідача, при отриманні товару за даною поставкою, Первісним Позивачем не було надано рахунок та видаткову накладну.

23 листопада 2023 року Первісним Позивачем на електронну пошту надіслано рахунок на оплату, в якому було невірно вказано вартість Товару.

1 грудня 2023 року Первісним Відповідачем надіслано на електронну пошту Первісного Позивача та 1 грудня 2023 року через засоби поштового зв`язку, вимогу про виконання умов поставки сільськогосподарської продукції №21092023 від 21 вересня 2023 року, а саме щодо поставки соняшника у кількості 897,67 тон відповідно до умов Договору та сплатити на користь товариства штрафних санкцій.

11 грудня 2023 року Первісний Позивач надіслав на електронну пошту Первісного Відповідача лист з вкладенням видаткової накладної від 23 листопада 2023 року.

12 грудня 2023року Первісний Відповідач повідомив Первісного Позивача про те, що в надісланих видаткових накладних невірно вказано ціну товару.

13 грудня 2023 року Первісним Відповідачем підписало виправлену Первісним Позивачем видаткову накладну №175 від 23 листопада 2023 року.

Отриманий товар від Первісного Позивача Первісним Відповідачем не оплачено.

14 грудня 2024 року Первісний Відповідач надіслав на електронну пошту та через засоби поштового зв`язку на адресу боржника повідомлення про застосування права притримання сплати (грошових коштів) за поставний товар в сумі 466400 грн до виконання Первісним Позивачем зобов`язань щодо поставки насіння соняшника в кількості 55,27 тонн.

Вимога про виконання умов Договору Первісним Позивачем залишена без розгляду.

У зв`язку з невиконанням Первісним Відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати отриманого товару, Первісний Позивач звернувся в суду з вимогою про стягнення з Первісного Відповідача 466 400 грн заборгованості.

Водночас, Первісний Відповідач зазначає, що Первісним Позивачем всупереч укладеному Договору, умови поставки товару виконані частково, а саме: з визначених умовами Специфікації №1 необхідної кількості тонн поставки Товару в розмірі - 1000 тонн, Первісним Позивачем з виконанням всіх передбачених умов Договору, поставлено лише 144,73 тонни Товару з порушенням строків поставки. Таким чином, за доводами Первісного Відповідача, Первісним Позивачем в порушення умов Договору, не здійснено поставку насіння соняшника в кількості 855,27 тонн загальною вартістю 9407970 грн.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання Первісним Відповідачем зобов`язань за Договором, звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку права, із позовом про стягнення з Первісного Відповідача 466400 грн заборгованості за поставлений товар, 42285 грн 39 коп. пені, 4224 грн 67 коп. 3% річних та 6045 грн 4 коп. інфляційних втрат.

На підставі пункту 7.2 Договору Первісний Відповідач, звернувся до суду із зустрічним позовом, та нарахував Первісному Позивачу, за невиконання зобов`язань щодо поставки товару за період з 23 листопада 2023 року по 18 квітня 2023 року неустойку у розмірі 1392379 грн 56 коп..

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що між сторонами виникли правовідносини на підставі Договору, який за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного Договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу дії статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Що ж стосується позовних вимог Первісного Позивача, в розрізі заперечень, висвітлених в апеляційній скарзі Первісного Відповідача щодо можливості застосування до даних правовідносин пов`язаних із оплатою за отриманий товар статті 549 Цивільного кодексу (котра надає, як вказує Первісний Відповідач право на притримання оплати за товар, до виконання своїх зобов`язань Первісним Позивачем своїх зобов`язань щодо поставки товару), то суд апеляційної інстанції констатує наступне.

За приписами статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Накладна це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що товар поставлено Первісному Відповідачу згідно видаткових накладних та прийнято останнім без зауважень та заперечень, відтак обов`язок оплатити його вартість виник у Первісного Відповідача в силу припису частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, факт отримання товару Первісним Відповідачем та відсутність заперечень, є самостійними підставами для виникнення обов`язку у Первісного Відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною першою статті 594 Цивільного кодексу України притримання - це право кредитора, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків, він має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання.

Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом (частина друга статті 594 Цивільного кодексу України).

Загальні засади права притримання закріплені, передусім у § 7 «Притримання» Глави 49 «Забезпечення виконання зобов`язання» Цивільного кодексу України, де законодавець визначив загальні положення застосування права на притримання.

Так, для виникнення у кредитора права притримання необхідна одночасна наявність таких умов: притримання можливе лише щодо чужої речі, тобто речі, на яку право власності належить іншій особі, а не кредитору; кредитор має володіти річчю на законній підставі; кредитор має право притримувати річ боржника, якщо інше не встановлено домовленістю сторін у договорі; існує дійсне прострочене зобов`язання боржника перед кредитором, який притримує річ боржника.

Слід зазначити, що Цивільний кодекс України передбачає, що підставою виникнення права притримання є невиконання боржником у строк зобов`язання: щодо оплати речі; щодо відшкодування кредиторові пов`язаних з річчю витрат та інших збитків; щодо інших вимог кредитора.

Окремо апеляційний господарський суд зазначає, що притримання може використовуватися в договірному зобов`язанні, яке виникло між кредитором і боржником щодо речі, яка стає предметом притримання, а також відповідно до частини другої статті 594 Цивільного кодексу України притриманням речі можуть забезпечуватися інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалось раніше, в розумінні статті 594 Цивільного кодексу України кредитор має право на притримання речі боржника як у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі, так і у разі наявності боргу, який не пов`язаний з оплатою речі та відшкодуванням витрат на неї. Тобто, зважаючи на широке коло зобов`язань боржника, які можуть забезпечуватися притриманням, та з огляду на неможливість заздалегідь передбачити, за яких саме обставин у боржника може виникнути відповідне зобов`язання, що потребує забезпечення, притримання - це право, а не обов`язок кредитора, скористатися яким, чи ні - цілком залежить від його волі, а тому правочин про притримання належить до односторонніх правочинів, його суб`єктом є кредитор.

З наведеного вище можна дійти висновку, що нормативне регулювання притримання здійснюється через загальні положення Цивільного кодексу України та спеціальні норми про притримання в окремих видах зобов`язань, що водночас не позбавляє кредитора права скористатися зазначеним способом для забезпечення виконання й інших зобов`язань за наявності необхідних для цього підстав та умов згідно з частиною другою статті 594 Цивільного кодексу України».

В той же час, колегія суду звертає увагу на положення пунктів 7.2 7.4 Договору, врегулювано, що невиконання зобов`язання згідно Договору забезпечено можливістю нарахування стороні, що порушила умови Договору, неустойки.

Водночас, як передбачено пунктом 7.5 Договору у випадку прострочення виконання Первісним Позивачем зобов`язань по поставці товару, Первісний Відповідач має право відмовитися від прийняття товару.

Таким чином, притримання Первісним Відповідачем оплати за отриманий товар до виконання Первісним Позивачем зобов`язань щодо поставки товару не передбачено Договором.

Відтак, колегія суду виснує, що підписаним між сторонами Договором передбачено певний вид відповідальності за невиконання Первісним Позивачем зобов`язань по Договору.

Окрім того, поставлений Первісним Позивачем, згідно видаткової накладної №175 від 23 листопада 2023 року товар на суму 466400 грн прийнятий Первісним Відповідачем без зауважень та заперечень, що підтверджено даною видатковою накладною, підписаною сторонами.

Саме тому підписання видаткової накладної Первісним Відповідачем без зауважень та заперечень в розрізі дії пункту 7.5 Договору вказує на настання у Первісного Відповідача зобов`язання в силу вимог умов Договору та умов частини другої статті 594 Цивільного кодексу України з оплати вартості отриманого товару.

Також, у даній накладній не зазначено, що товар отриманий Первісним Відповідачем у інший день, ніж визначений у цій накладній - 23 листопада 2023 року.

Саме тому позиція Первісного Відповідача по притриманню товару в розрізі вчинених дій щодо підписання видаткової накладної Первісним Відповідачем без зауважень та заперечень свідчить про контроверсійність позиції Первісного Відповідача з його діями та умовами дії пункту 7.5 Договору та частини другої статті 594 Цивільного кодексу України».

В той же час, апеляційний господарський суд бере до уваги факт того, що поставлений та отриманий Первісним Відповідачем по видатковій накладній №175 від 23 листопада 2023 року товар у розмірі 466400 грн не оплачено. Відповідно, заборгованість Первісного Відповідача становить 466400 грн, підтверджена матеріалами справи, в тому числі підписаним між сторонами актом звіряння взаємних розрахунків за період з 1 січня 2023 року 5 грудня 2023 року, а відтак зважаючи на все вищеописане в даній судовій постанові в площинні існування умов Договору та доказів щодо здійснення поставки товару та отримання його покупцем, колегія суддів доходить висновку, що позовна вимога Позивача про стягнення 466400 грн є підставною та обґрунтованою, а позов в цій частині підлягає до задоволення. Відповідно суд апеляційної інстанції задовільняє первісний позов в частині стягнення основного боргу повністю.

Дане рішення в цій частині й було прийнято місцевим господарським судом, відповідно, колегія суддів залишає судове рішення без змін в цій частині.

Що ж стосується позивних вимог Первісного Позивача щодо стягнення з Первісного Відповідача 42285 грн 39 коп. пені за період з 29 листопада 2023 року по 20 березня 2024 року, то колегія суддів зауважує наступне.

14 грудня 2023 року на підставі видаткової накладної №175 від 23 листопада 2023 року Первісний Позивач в Єдиному реєстрі податкових накладних за номером 9340768838 зареєстрував податкову накладну №297 від 23 листопада 2023 року, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної. Таким чином, враховуючи умови оплати отриманого товару, визначені специфікацією №1 від 21 вересня 2023 року до Договору, оплата вартості отриманого товару на підставі вказаної накладної повинна бути здійснена таким чином: 396440 грн до 28 листопада 2023 року включно, 69960 грн - в строк до 15 грудня 2023 року включно.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу дії пункту 7.4 Договору, в разі, якщо оплата Товару була здійснена пізніше строків вказаних в пунктом 5.2Договору, то Первісний Відповідач оплачує Первісному Позивачу неустойку у формі пені у розмірі подвійної залікової ставки НБУ від вартості Товару за кожен день прострочення.

Північно-західним апеляційним господарським судом здійснено перерахунок пені за допомогою калькулятора «Системи ліга закон» з урахуванням Розділу 5 Договору та встановлено, що нарахування 42285 грн 39 коп. пені за період з 29 листопада 2023 року по 20 березня 2024 року є арифметично вірними та підставними, а тому позов в частині стягнення пені з Первісного Відповідача в розмірі 42285 грн 39 коп. підлягає до задоволення з огляду на що колегія суду задовільняє первісний позов і в частині стягнення пені.

Дане рішення прийнято і судом першої інстанції.

Відповідно Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду і в цій частині без змін.

Що ж до вимоги Первісного Позивача про стягнення з Первісного Відповідача 4224 грн 67 коп. 3% річних та 6045 грн 48коп. інфляційних втрат, то колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Північно-західним апеляційним господарським судом здійснено перерахунок річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора «Системи ліга закон» та встановлено, що нарахування 4224 грн 67 коп. 3% річних за період з 29 листопада 2023 року по 20 березня 2024 року та 6045 грн 48 коп. інфляційних втрат за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року є арифметично вірними та підставними, а тому позов в частині стягнення з Первісного Відповідача 4224 грн 67коп. 3% річних та 6045 грн 48коп. інфляційних втрат підлягає до задоволення. Відтак, суд апеляційної інстанції задовільняє первісний позов і у даній частині.

Відповідне судове рішення прийнято і судом першої інстанції з огляду на що колегія суду залишає без змін оспорюване рішення і в цій частині.

Що ж стосується зустрічних позовних вимог про стягнення з Первісного Позивача на користь Первісного Відповідача 1708359 грн 40 грн. пені, за Договором, з огляду на заперечення Первісного Позивача наведені в апеляційній скарзі щодо можливості зменшення пені, та з огляду на описані ним у клопотанні про зменшення неустойки обставини, то колегія суду зауважує наступне.

Обгрунтовуючи зустрічний позов, Первісний Відповідач посилається на неналежне виконання Первісним Відповідачем своїх зобов`язань згідно Договору в частині зобов`язань з поставки товару, у зв`язку з чим нараховано Первісному Позивачу штрафні санкції.

Водночас, специфікацією №1 від 21 вересня 2023 року до Договору, сторони погодили, що кількість та загальна вартість поставки товару 1000 тонн на суму 11000000 грн; поставка товару здійснюється до 21 жовтня 2023 року.

Згідно видаткових накладних №132 від 28 вересня 2023 року та №133 від 2 жовтня 2023 року станом на 21 жовтня 2023 року (тобто останній день виконання зобов`язання Первісного Позивача), поставлено товар загальною кількістю 102,33 тонн. Кількість непоставленого Первісним Позивачем товару станом на 21 жовтня 2023 року становить 897,67 тонн. (1000 т. - 102,3 т.), вартістю 9 874 370 грн.

23 листопада 2023 року Первісний Позивач поставив товар кількістю 42,40 тон, вартістю 466400 грн. Кількість непоставленого товару станом на 23 листопада 2023 року та на день розгляду спору становить 855,27 тонн (1000 т. - 102,3 т. - 42,4 т.), загальною вартістю 9 407 970 грн.

Первісний Відповідач на підставі пункту 7.2 Договору нарахував Первісному Позивачу неустойку за період з 23 листопада 2023 року до 18 квітня 2023 року на суму 1392379 грн 56 коп. Зазначена неустойка є відповідальністю за несвоєчасне виконання не грошових зобов`язань, а відтак положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» в даному випадку не застосовується, однак застосуванню підлягають загальні положення норм Господарського кодексу України, котрі направлені на врегулювання господарських відносин з приводу застосування неустойки.

Враховуючи ту обставину, що Первісний Позивач своєчасно зобов`язання щодо повної поставки товару та у визначений Договором строк не виконав (що й не заперечує Первісний Позивач в апеляційній скарзі), нарахована Первісним Відповідачем неустойка у розмірі 1708359 грн 40 коп. є підставною та обґрунтованою.

Водночас, у відзиві на зустрічну позовну заяву та в апеляційній скарзі Первісний Позивач, посилаючись на відсутність понесених Первісним Відповідачем збитків звернувся з клопотанням про зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 95%. Розглянувши таке клопотання та доводи апеляційної скарги, котрими обгрунтовується необхідність та можливість зменшення заявленої до стягнення розміру пені, колегія суддів враховує наступне.

У відповідності до вимог частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Порушенням зобов`язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У відповідності до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу дії частини 3 статтею 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В той же час суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Дані висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України від 18 березня 2020 року в справі №902/417/18.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Схожа правова позиція викладена і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року в справі №914/2202/18, від 12 вересня 2019 року в справі №910/10427/18, від 11 вересня 2019 року у справі №905/2149/18, від 6 вересня 2019 року в справі №914/2252/18, від 27 вересня 2019 року в справі №923/760/16.

Зі змісту наведеного вище слідує, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Крім того, процесуальна норма щодо зменшення розміру пені може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (аналогічні висновки висвітлені і у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року в справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши докази, долучені Первісним Позивачем та Первісним Відповідачем до матеріалів справи суд апеляційної інстанції констатує, що: Договір не припинив свою дію, а відтак відносини щодо поставки непоставленого товару продовжують тривати; розмір пені нарахований Первісним Відповідачем за непоставлений товар становить 1708359 грн 40 коп. при цьому відсутні будь-які докази, котрі б вказували на понесення Первісним Відповідачем збитків пов`язаних саме з не поставленням Первісним Позивачем товару, що в свою чергу свідчить не про компенсаторний характер заявленої Первісним Відповідачем неустойки для ніби-то постраждалої сторони (з огляду на відсутність будь-яких доказів, що б вказували на понесення збитків чи зменшення доходів такої особи), а про наявність ознак каральної санкції саме для Первісного Позивача, котрий не відмовляється від виконання свого зобов`язання щодо поставки товару на умовах Договору так як і не відмовляється від покладення на нього штрафних санкцій за невиконання умов Договору. При цьому розглядаючи заявлену Первісним Відповідачем пеню та встановивши у цьому ж спорі обставини щодо неоплати Первісним Відповідачем отриманого раніше товару за Договором, суд апеляційної інстанції констатує, що встановлені обставини (щодо неоплати за отриманий товар і заявлення пені за непоставку іншого товару) опосередковано вказують на те, що така неоплата була здійснена Первісним Відповідачем цілеспрямовано саме з метою пред`явлення в подальшому позову щодо стягнення з Первісного Позивача пені в більшій сумі, а ніж заборгованість Первісного Відповідача, що виникла перед Первісним Позивачем. Враховуючи існування саме такої послідовності дій суд апеляційної інстанції вважає за можливе зменшити заявлені Первісним Відповідачем санкції за зустрічним позовом.

Суд наголошує, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відтак, з огляду на всі фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій та стягує з Первісного Позивача на користь Первісного Відповідача 85417 грн 97 коп. пені.

З огляду на викладене вище, в задоволенні зустрічного позову в частині стягнення з Первісного Позивача на користь Первісного Відповідача 1622941 грн 43 коп пені суд апеляційної інстанції відмовляє.

Приймаючи таке рішення апеляційний господарський суд змінює судове рішення в частині стягнення пені за зустрічним позовом.

Колегія суддів констатує, що статтею 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Окрім того, за результатами розгляду справи та дослідження поданих доказів, на Первісного Позивача покладено 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу, однак, апеляційні скарги не містять доводів та заперечень з приводу витрат на правничу допомогу.

Враховуючи не врахування судом першої інстанції всіх підстав, що зумовили зменшення розміру пені, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, про задоволеня апеляційної скарги Первісного Позивача шляхом прийняття його доводів та змінює судове рішення в частині стягнення пені шляхом зменшення її розміру до 85417 грн 97 коп..

При цьому, Північно-західний апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги Первісного Відповідача щодо скасування судового рішення в частині задоволення первісного позову, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються усім вищеописаним в даній постанові.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на все вищеописане колегія суду задоволює апеляційну скаргу Первісного Позивача, при цьому відмовляє в задоволенні апеляційної скарги Первісного Відповідача, змінюючи оскаржуване рішення в частині зменшення розміру пені, а також залишає без змін оспорюване рішення в частині задоволення первісних позовних вимог.

Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 ГПК України, за розгляд первісної позовної заяви та апеляційної скарги Первісного Позивача суд покладає на Первісного Відповідача в силу дії вимог частини 9 статті 129 ГПК України, при цьому судові витрати за розгляд апеляційної скарги Первісного Відповідача суд залишає за Первісним Відповідачем.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агроінвест-Тополище" на рішення Господарського суду Волинської області від 4 липня 2024 року по справі №903/280/24 - задоволити.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмасара" на рішення Господарського суду Волинської області від 4 липня 2024 року по справі №903/280/24 - залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Волинської області від 4 липня 2024 року по справі №903/280/24 - змінити, виклавши пункт 5, 6 резолютивної частини рішення Господарського суду Волинської області від 4 липня 2024 року по справі №903/280/24 в такій редакції:

"5. Стягнути з Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" (45341, Волинська область, Іваничівський район, село Топилище; код 34626298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмасара" (45407, Волинська область, Володимирський район, м.Нововолинськ, вул. Ольги Княгині, буд.72; код 44829463) 85 417 грн 97 коп. неустойки, а також 25 625 грн 39 коп витрат по сплаті судового збору та 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

6. Відмовити у зустрічному позові в частині стягнення 1 622 941 грн 43 коп. неустойки. "

4. В решті рішення Господарського суду Волинської області від 4 липня 2024 року по справі №903/280/24 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмасара" (45407, Волинська область, Володимирський район, м.Нововолинськ, вул. Ольги Княгині, буд.72; код 44829463) на користь Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" (45341, Волинська область, Іваничівський район, село Топилище; код 34626298) 12 813 грн 00 коп. судових витрат за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду Волинської області видати відповідні накази.

7. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

9. Справу №903/280/24 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови виготовлено 21 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.