Постанова

від 21.10.2024 по справі 924/339/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року Справа № 924/339/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В.

суддя Василишин А.Р.

суддя Петухов М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МДК-БУД "

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2024 р.

постановлене у м. Хмельницький, повний текст складено 08.07.2024 р.

у справі № 924/339/24 (суддя Заярнюк І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Унібрук"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МДК-БУД"

про стягнення 222957,51 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та відсотків річних, пені і штрафу

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 26.06.2024 р. Господарський суд Хмельницької області задоволив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Унібрук" у справі № 924/339/24. Згідно з рішенням суду підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "МДК-БУД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Унібрук" 165476,20 грн. боргу, 2435,00 грн. 3% річних, 25709,99 грн. пені, 4514,92 грн. інфляційних втрат, 24821,40 грн. штрафу та 3344,36 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "МДК-БУД" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ "МДК-БУД" пені в сумі 25709,99 грн. та штрафу в сумі 24821,40 грн. і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволені таких позовних вимог.

Вважає, що розрахунок пені та штрафу є неконкретизованим, враховуючи, що строк оплати визначений у договорі як попередня оплата. Звертає увагу, що позивач не скористався правом відмовити у поставці товару, якщо покупець не здійснив попередньої оплати партії товару, як це передбачено п. 3.4 договору.

Зазначає, що позивач не вживав досудового врегулювання спору, оскільки ні акту звірки та претензії про виконання зобов`язань на адресу відповідача не направлялось.

Просить скасувати рішення у справі № 924/339/24 від 26.06.2024 р. в частині стягнення з ТОВ «МДК-БУД» пені в сумі 25709,99 грн. та штрафу в сумі 24821,40 грн. та в цій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, тоді як був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції в письмовому провадженні без повідомлення сторін, що підтверджується відомостями про доставку електронного листа /а.с. 92 у т.1/.

Відповідно до ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і сторони не подавали клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд апеляційної скарги відбувся в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами згідно з ч.13 ст.8 ГПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

16.11.2022р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Унібрук"/постачальник та Товариство з обмеженою відповідальністю "МДК-БУД"/покупець уклали договір поставки № 79/2022 /а.с. 11 12 у т.1/. Відповідно до п. 1.1. договору у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, постачальник зобов`язується передати у власність покупця бетонні вироби, а покупець - зобов`язується прийняти і оплатити товар.

Відповідно до п.1.2 договору об`єм, загальна кількість, асортимент, найменування та ціна товару, що підлягають поставці за цим договором, визначаються у накладній, яка має силу специфікації і є невід`ємною частиною договору.

В п.3.3 договору сторони узгодили, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 100% передоплата вартості партії товару на підставі рахунку та/або накладної.

В разі порушення покупцем терміну оплати товару покупець зобов`язаний сплатити постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми несплаченої вартості товару за весь період прострочення оплати, починаючи з дня, подальшого за останнім допустимим днем платежу відповідно до договору, до дня фактичного погашення суми боргу в повному обсязі. У випадку прострочення оплати більше як на 30 днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 15% від суми отриманого та неоплаченого товару (п.п. 5.2, 5.3 договору).

На виконання умов договору в період з 18.11.2022 р. по 05.10.2023 р. відповідач отримав від позивача товари на загальну суму 398140,45 грн., що підтверджується видатковими накладними № 2633 від 18.11.2022 р. на суму 45200,40 грн., № 2637 від 21.11.2022 р. на суму 45200,40 грн., № 2639 від 21.11.2022 р. на суму 45200,40 грн., № 2686 від 28.11.2022 р. на суму 45200,00 грн., № 2720 від 13.09.2023 р. на суму 53210,81 грн., № 2718 від 13.09.2023 р. на суму 51862,64 грн., № 2922 від 29.09.2023 р. на суму 60022,50 грн., № 3019 від 05.10.2023 р. на суму 52242,90 грн. Накладні підписані представниками сторін і скріплені їх печатками /а.с. 13 16 у т.1/.

Позивач пояснює, і відповідач не спростовує, що оплата за поставлені товари виконана частково на загальну суму 232664,25 грн. Доказів сплати відповідачем позивачеві решти суми вартості поставленого товару 165476,20 грн. - суду не надано.

З метою досудового врегулювання спору 15.12.2023 р. позивач надсилав відповідачу вимогу про сплату заборгованості за товар /а.с.10 у т.1/. Додатком до такої вимоги позивач долучив акт звірки взаєморозрахунків /а.с. 8 у т.1/. Надіслання такої вимоги підтверджується квитанцією АТ «Укрпошта» /а.с. 7 у т.1/. Натомість відповідач залишив вимогу без реагування.

Отже, на умовах договору № 79/2022 від 16.11.2022 р. між сторонами відбулись правовідносини з поставки, які врегульовані нормами глави 54 ЦК України та главою 30 ГК України.

Господарський договір згідно зі ст.174 ГК України є однією із підстав виникнення господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст.1-4, 181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 265 ГК України, ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.6 ст. 265 ГК України та ч.2 ст. 712 ЦК України до відносин поставки до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до норм ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Унібрук» звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МДК-БУД» 165476,20 грн. боргу та стягнення 2435,00 грн. 3% річних і 4514,92 грн. та інфляційних втрат, обрахованих за період з 05.10.2023 р. по 01.04.2024 р., 25709,99 грн пені, обрахованої за період з 05.10.2023 р. по 01.04.2024 р., та 24821,40 грн. штрафу /а.с. 9 у т.1/.

Задоволивши позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що грошове зобов`язання не виконане в обумовлені у договорі строки, що відповідачем не спростовано. Беручи до уваги умови договору про зобов`язання виконати оплату та про відповідальність за порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань, суд першої інстанції виснував про правомірність позовних вимог і задоволив позов повністю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Факт отримання товару на загальну суму 398140,45 грн. підтверджений первинними документами видатковими накладними. Судом враховано, що видаткові накладні при прийомці товару позивач та відповідач підписали без зауважень та без будь-яких застережень, як це передбачено п. 3.4 договору. Отже, обома сторонами виконані обов`язки за п.1.1 договору передати та прийняти товар.

Первинні документи мають необхідні реквізити відповідно до п.2.4 цього Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.1995 р. за № 168/704 (з подальшими змінами і доповненнями), тому є належними доказами того, що господарські операції (в даному випадку передача/прийняття товарів за договором поставки) фактично відбулись, і, відповідно - доказом зобов`язання відповідача перед позивачем за ст.ст.173-174,193 ГК України.

За таких обставин вимога про стягнення заборгованності в сумі 165476,20 грн. є підставною і правомірно задоволена судом першої інстанції.

Відповідно до норм ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки має місце порушення грошового зобов`язання, також правомірно з урахуванням норм ст.625 ЦК України та обгрунтованого розрахунку позивача судом задоволена позовна вимога про стягнення з відповідача 2252,32 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції 4514,92 грн. та 2435,00 грн. 3% річних, обрахованих за період прострочення оплати з 05.10.2023 р. по 01.04.2024 р.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до норм ч.4, 6 ст.231, 232 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються в розмірі за згодою сторін, але не можуть перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до норм ст..1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегією суддів встановлено, що умови п. 5.2, 5.3 договору відповідають наведеним нормам, і період прострочення позивач правомірно визначив з 05.10.2023 р. по 01.04.2024 р., тобто - з підписання останньої видаткової накладної по дату подання позову.

Заперечення відповідача про неправильне визначення періоду прострочення і, відповідно розрахунку пені та штрафу, з огляду на умову договору про попередню оплату поставки, колегія суддів відхиляє як безпідставні.

Так, визначення періоду прострочення з дати останньої видаткової накладної як дати прийняття відповідачем поставленого товару узгоджується із умовами договору про обов`язок покупця оплатити, про обов`язок виконання попередньої оплптьи, тобто до дати поставки товару та нормами ст..692 ЦК України. Позивач, керуючись принципом диспозитивності та нормами ч.6 ст..232 ГК України і умовами п.5.2, 5.3 договору, правомірно визначив період прострочення оплати 165476,20 грн. - з 05.10.2023 р. по 01.04.2024 р. Враховано при цьому, що умовами п.5.2, 5.3 договору сторони погодили стягнення пені за весь період прострочення оплати, починаючи з дня, подальшого за останнім допустимим днем платежу відповідно до договору, до дня фактичного погашення суми боргу в повному обсязі.

Згідно з умов пункту 5.3 договору позивачем нараховано відповідачу штраф у сумі 24821,40 грн., що становить 15 % від суми простроченого грошового зобов`язання 165476,00 грн. Така умова договору відповідає нормам ст.ст.230-231 ГК України та ст.ст.533, 549-551, 627-628 ЦК України і, оскільки має місце порушення умов п.5.3 договору, позовна вимога про стягнення штрафу правомірно задоволена судом першої інстанції.

Перевіривши розрахунки позивача на а.с. 9, колегія суддів зазначає, що розрахунки позивача є правильними, відповідають умовам договору і встановленим обставинам, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення 25709,99 грн. пені та 24821,40 грн. штрафу.

Доводи відповідача про те, що позивач не вживав заходи досудового врегулювання спору колегія суддів оцінює як безпідставну, оскільки обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2024 р. у справі № 924/339/24. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МДК-БУД" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2024 р. у справі № 924/339/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 924/339/24 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Петухов М.Г.