Постанова

від 22.10.2024 по справі 902/810/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року Справа № 902/810/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Юрчук М.І. , суддя Тимошенко О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Іллінецького аграрного фахового коледжу на ухвалу господарського суду Вінницької області, постановлену 02.08.24р. суддею Яремчуком Ю.О. у м.Вінниці, повний текст складено 05.08.24р. у справі № 902/810/24

за позовом: Іллінецького аграрного фахового коледжу (вул. Студентська, буд. 2, м. Іллінці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22700)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 421957,68 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частини 2 статті 271, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 02.08.2024 у справі №902/810/24 передано позовну заяву Іллінецького аграрного фахового коледжу до ОСОБА_1 про стягнення 421957,68 грн з доданими до неї документами за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Дніпропетровської області.

З посиланням на ст. ст. 27, 29 ГПК України, враховуючи предмет позову, суд прийшов до висновку, про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Не погодившись із винесеною ухвалою позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Вінницької області від 02.08.2024 у справі №902/810/24 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Не погоджується із вказаною ухвалою про те, що спір за територіальною юрисдикцією підсудний Господарському суду Дніпропетровської області, оскільки з посиланням на п. 4.3. тендерної документації та п. 5.2. договору у якому визначено, що місце поставки товару є 22700, Вінницька область, місто Іллінці, вулиця Студентська, 2.

Так, з посиланням на ст.ст. 526, 532 ЦК України, вказує, що зміст позовної заяви свідчить, що підставами заявленого позову слугувала обставина не здійснення відповідачем поставки товару за видатковою накладною № 27 від 27.12.2022 в кількості 96,87 м3, складеною на підставі договору купівлі-продажу № 30/07/2022 від 30.07.2022 на суму 187 353,00 грн. У зв`язку з цим, позивачем заявлено вимогу про стягнення, зокрема, суми основного боргу за непоставлений відповідачем, однак оплачений позивачем товар.

Отже, на думку скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що в даному випадку «має значення місце виконання саме відповідачем грошових зобов`язань», оскільки спір безпосередньо пов`язаний з місцем виконанням договору купівлі-продажу № 30/07/2022 від 30.07.2022, враховуючи, що товар на користь позивача поставлений (переданий у місці поставки) відповідачем не був.

На підтвердження своєї позиції посилається на ст.ст. 24, 27, 29 ГПК України.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що в силу вимог ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали.

Разом з тим, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд скарги, ухвалу суду про відкриття апеляційного провадження отримав 13.10.2024 особисто, що убачається із відстеження поштового відправлення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Іллінецького аграрного фахового коледжу на ухвалу господарського суду Вінницької області від 02.08.24 у справі № 902/810/24 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

До Господарського суду Вінницької області звернувся Іллінецький аграрний фаховий коледж (вул. Студентська ,буд. 2 ,м. Іллінці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22700) з позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 421 957,68 грн.

Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 02.08.2024 у справі №902/810/24 передано позовну заяву Іллінецького аграрного фахового коледжу до ОСОБА_1 про стягнення 421957,68 грн з доданими до неї документами за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Дніпропетровської області.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, як убачається із позовної заяви, предметом позову є вимога про стягнення грошових коштів, заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору купівлі - продажу № 30/07/2022 від 30.07.2022, а саме, коштів за не поставлений товар.

Позивач, як у суді першої, так і в апеляційній скарзі в суді апеляційної інстанції щодо наявності підстав для пред`явлення позову до Господарського суду Вінницької області, а не до Господарському суду Дніпропетровської області посилається на ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має дослідити питання належності спору до юрисдикції суду, в тому числі й щодо територіальної юрисдикції (підсудності).

У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Так, за загальним правилом, визначеним у частинах першій, другій статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно ж до частини першої статті 29 ГПК України "Підсудність справ за вибором позивача" право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

За частиною п`ятою статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Аналіз положення процесуального закону свідчить про те, що ним передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці. Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі, якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.

ЦК України не містить дефініції «місце виконання договору». Натомість у ЦК України йдеться про місце виконання зобов`язання і відповідно до статті 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; 4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Колегія суддів зазначає, що у справі, що переглядається, спір про стягнення з відповідача грошових коштів не стосується предмета договору купівлі-продажу, а місце передачі товару (поставки) не має значення для визначення юрисдикції спору. Іншими словами, за синалагматичним договором, який передбачає зустрічні зобов`язання, юрисдикцію спору слід визначати залежно від того, з якого саме зобов`язання виник спір.

Тому, на думку колегії суддів, для визначення юрисдикції спору про стягнення грошових коштів не застосовується пункт 3 частини першої статті 532 ЦК України.

Таким чином судом апеляційної інстанції не береться до уваги зазначення в п. 5.2 договору місце поставки товару.

У разі спору про стягнення грошових коштів для цілей визначення юрисдикції спору не підлягає застосуванню і пункт 4 частини першої статті 532 ЦК України, відповідно до якого, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання; якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання.

Цей пункт визначає місце, в якому провадиться виконання зобов`язання про фізичну сплату коштів готівкою боржником безпосередньо кредитору. На це, зокрема, вказує можливість понесення витрат, пов`язаних із зміною місця виконання, а така можливість у разі сплати безготівкових коштів виключається. Сплата безготівкових коштів здійснюється шляхом надання боржником доручення обслуговуючому боржника банку і зарахування коштів на рахунок кредитора в банку, який його обслуговує.

Отже, поняття місця виконання грошового зобов`язання шляхом безготівкових розрахунків позбавлене сенсу в контексті визначення юрисдикції і не може бути встановлене договором. У зв`язку з цим не підлягає застосуванню і частина п`ята статті 29 ГПК України незалежно від того, чи зазначене в договорі місце виконання, чи ні.

Отже, на переконання колегії суддів, у справі, що переглядається, територіальна юрисдикція такого спору має визначатись за загальним правилом частини першої статті 27 ГПК України: позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.

Місцезнаходженням відповідача - ОСОБА_1 згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є ( АДРЕСА_2 ). Тобто за правилами ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу дана господарська справа підсудна Господарському суду Дніпропетровської області.

За наведеного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що справа № 902/810/24 відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України має розглядатися господарським судом за місцезнаходженням відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), тобто Господарським судом Дніпропетровської області (вулиця Володимира Винниченка, 1А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно передано позовну заяву за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Дніпропетровської області.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Іллінецького аграрного фахового коледжу на ухвалу господарського суду Вінницької області від 02.08.24р. у справі № 902/810/24.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Іллінецького аграрного фахового коледжу на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 02.08.24р. у справі № 902/810/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 02.08.24р. у справі № 902/810/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу №902/810/24 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.