Рішення

від 16.10.2024 по справі 903/681/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 жовтня 2024 року Справа № 903/681/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу № 903/681/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Украгроком, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Бобли-Агро, с. Бобли, Турійського району, Волинської області

про стягнення 1343036,70 грн.,

за участю представників:

від позивача: Лосич Т.С. адвокат (ордер серії АН №1498881 від 29.08.2024),

від відповідача: Стецюк Р.С. адвокат (довіреність №1/24 від 01.01.2024), Дячук М.М. фінансовий директор (діє в порядку самопредставництва),

в с т а н о в и в:

25.07.2024 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №86 від 19.07.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю Украгроком, в якій товариство просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бобли-Агро 1343036,70 грн., з них: 105133,02 грн. заборгованості по оплаті за переданий товар на підставі договору №Лк160223/02 поставки на умовах товарного кредиту від 16.02.2023, 1052509,25 грн. штрафу, 45487,30 процентів річних, 139907,13 грн. пені.

Ухвалою суду від 30.07.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28.08.2024; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 26.08.2024.

19.08.2024 через систему Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

28.08.2024 в судове засідання представник позивача не з`явився, ухвала суду від 30.07.2024 була надіслана до електронного кабінету позивача.

Ухвалою суду від 28.08.2024 було відкладено підготовче засідання на 18.09.2024; запропоновано позивачу подати суду до 16.09.2024 відповідь на відзив відповідача.

18.09.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому відповідач просить приєднати до матеріалів справи заяву свідка.

Ухвалою суду від 11.09.2024 було задоволено клопотання адвоката Кєєр О.С. - представника ТзОВ Украгроком про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, однак, 18.09.2024 в судовому засіданні участі не взяла, оскільки не вийшла на зв`язок.

18.09.2024 в судовому засіданні представники відповідача підтримали клопотання про приєднання доказів та просили приєднати до матеріалів справи заяву свідка.

Відповідно до ч. 10 ст. 80 ГПК України докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Доказ подано через систему «Електронний суд» з клопотанням про приєднання до матеріалів справи, а тому суд задовольнив клопотання та приєднав до матеріалів справи заяву свідка.

18.09.2024 в судовому засіданні представники позивача та відповідача висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 18.09.2024 закрито підготовче провадженні призначено справу до розгляду по суті на 25.09.2024.

У судовому засіданні 3 25.09.2024 було оголошено перерву до 16.10.2024.

У судовому засіданні 16.10.2024 представник позивача заявила, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть надані впродовж 5-ти днів з моменту ухвалення судом рішення.

У процесі судового розгляду встановлено, що 18.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Украгроком як продавцем і Товариством з обмеженою відповідальністю Бобли-Агро як покупцем було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №Лк160223/02 (надалі договір поставки).

Згідно з п.1.1., 1.2., 1.4. договору продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупця (поставити) товар (несіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення (мікродобрива), засоби захисту рослин, регулятори росту рослин, мінеральні добрива), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його вартість. Найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі покупцю) визначені у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємними частинами. Ціна за одиницю виміру товару та його загальна ціна, яку має сплатити покупець, визначається специфікаціями (додатками) до цього договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого договору (розділ 2). Продавець має право достроково виконати свої зобов`язання щодо поставки товару. Місце поставки: відповідно до специфікації на кожну партію товару та транспортної інструкції покупця.

На виконання умов договору поставки позивач у період березень липень 2023 року передав відповідачу товар у кількості та асортименті, вказаному у додатках специфікаціях №№1-7 до договору поставки, що підтверджується підписаними сторонами і приєднаними до позовної заяви копіями видаткових накладних, товарно транспортних накладних, рахунками фактурами на оплату (а.с. 18 84).

Загальна вартість переданого відповідачу товару за специфікаціями №№ 1-7 до договору поставки становить 4 388 440,45 грн.

Таким чином, здійснивши поставку товару в обсягах та у строки, визначені специфікаціями №№ 1-7 до договору поставки, позивач виконав у повному обсязі свої зобов`язання за договором поставки.

Згідно з п. 2.5. договору поставки оплата товару проводиться в терміни, які вказані в специфікаціях до договору поставки.

Специфікаціями до договору були встановлені такі строки оплати:

- специфікація №1 від 28.03.2023 строк оплати передоплати: 568,86 грн. до 04.04.2023 - строк оплати остаточної ціни вартості отриманого товару: 56317,39 грн. до 30.11.2023;

- специфікація №2 від 11.04.2023 - строк оплати передоплати: 6115,03 грн. до 20.04.2023 - строк оплати остаточної ціни вартості отриманого товару: 605388,17 грн. до 30.11.2023;

- специфікація №3 від 03.05.2023 - строк оплати передоплати: 1108,02 грн. до 12.05.2023 - строк оплати остаточної ціни вартості отриманого товару: 109693,98 грн. до 30.11.2023;

- специфікація №4 від 23.06.2023 - строк оплати передоплати: 11179,25 грн. до 03.07.2023 - строк оплати остаточної ціни вартості отриманого товару: 1106746 грн. до 30.11.2023;

- специфікація №5 від 23.06.2023 - строк оплати передоплати: 14018,08 грн. до 03.07.2023 - строк оплати остаточної ціни вартості отриманого товару: 1387789,47 грн. до 30.11.2023;

- специфікація №6 від 27.06.2023 - строк оплати передоплати: 88401,60 грн. до 28.06.2023 - строк оплати остаточної ціни вартості отриманого товару: 795614,40 грн. до 30.11.2023;

- специфікація №7 від 06.07.2023 - строк оплати передоплати: 2055,20 грн. до 15.07.2023 - строк оплати остаточної ціни вартості отриманого товару: 203445,20 грн. до 30.11.2023.

Проте, відповідач допустив порушення в частині виконання грошових зобов`язань з оплати вартості отриманого товару у строк, узгоджений договором поставки, специфікаціями, які є додатками до цього договору, прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки станом 01.12.2023 року становила 4 210 036,98 грн.

Розрахунок суми заборгованості з урахуванням поставок за усіма видатковими накладними та усіх оплат відповідача (без врахування п. 2.3. договору поставки) міститься у додатку № 1 до позовної заяви (а.с.7). Згідно з цим розрахунком відповідач оплатив 4 388 440,45 грн.

Умовами укладеного між сторонами договору поставки було передбачено, що ціна товару не є сталою та підлягає зміні в порядку, визначеному договором.

Згідно з п. 2.3. договору поставки у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України на дату, шо передує даті розрахунку за товар (його частину), вартості долару США (Євро) в національній валюті в порівнянні з вартістю долару США (Євро) в національній валюті на банківський день, що передує даті укладання відповідної специфікації, то неоплачена ціна товару, яку має сплатити покупець, змінюється, та покупець зобов`язаний здійснити її перерахунок самостійно за наступною формулою: С = В х (К2/К1) грн., де:

- С - кінцева ціна неоплаченого товару, що підлягає оплаті (його частини) в національній валюті України, після зміни ціни такого товару по вищевказаній формулі;

- В - ціна неоплаченого товару в національній валюті України, яка підлягає зміні у зв`язку зі зміною вартості долара США (Євро) по відношенню до гривні;

- К2 - вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу (А8К) долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на момент закриття торгів, у банківський день, що передує даті розрахунку за товар (його частину), збільшеним на кількість процентів, що вказана у специфікації (якщо збільшення передбачено специфікацією);

- К1- вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу (А8К) долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на момент закриття торгів у банківський день, що передує даті підписання відповідної специфікації, збільшеним на кількість процентів, що вказана у специфікації (якщо збільшення передбачено специфікацією).

Проте, в порушення умов п. 2.3. договору поставки відповідач під час здійснення оплати вартості товару (післяоплати) за специфікаціями №№ 1-7 не врахував ці умови договору.

Згідно з п. 2.9. договору поставки достатнім (належним) підтвердженням показника курсу продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України для цілей передбачених даним договором є, в тому числі, але не виключно, значення розміщені в мережі Інтернет на вказаній у п. 2.3., п. 2.4., п. 5.4. договору сторінці на відповідну дату. Значення курсу може підтверджуватися роздруківкою сторінки вказаного сайту, що засвідчена підписом уповноваженої особи продавця.

Станом на 21.12.2023 - останній банківський день, що передує даті часткової оплати товару, яка відбулась 22.12.2023, курс продажу долара США за гривню (на міжбанківському валютному ринку) становив 37,625 грн.

Станом на 16.01.2024 - останній банківський день, що передує даті часткової оплати товару, яка відбулась 17.01.2024, курс продажу долара США за гривню (на міжбанківському валютному ринку) становив 37,95 грн.

Курс продажу долара США за гривню (на міжбанківському валютному ринку) станом на останній банківський день, що передував даті укладення додатків (специфікацій) №№ 1-7 до договору поставки становив 36,934 грн.

Роздруківки із веб-сайту www.udinform.com, які підтверджують встановлення наведених курсів валют додані позивачем до позовної заяви (а.с. 87-94).

Отже ціна товару, переданого та неоплаченого відповідачем з урахуванням умов п.2.3. договору поставки, становить 105 133,02 грн. Розрахунок кінцевої ціни товару з урахуванням п. 2.3. договору поставки наведений у додатку №2 до позовної заяви а.с.8.

Таким чином, станом на час розгляду справи сума заборгованості відповідача перед позивачем за переданий за договором поставки товар становить 105 133,02 грн.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як передбачено ст. 6 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. За змістом статті 628 ЦК України що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно зі ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої стаття 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом з цим, частина друга цієї норми допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 916/706/17.

Курсова різниця є недоотриманою позивачем вартістю товару у зв`язку зі зміною його ціни за рахунок валютних коливань в бік збільшення.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Факт отримання товару відповідачем, відсутність заперечень щодо його прийняття, здійснення відповідачем часткової оплати за отриманий товар є підставами виникнення у нього обов`язку здійснити розрахунки за отриманий товар.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача за товар, отриманий на підставі договору поставки, становить 105133,02 грн., що є сумою курсової різниці, нарахованої позивачем відповідно до вимог законодавства і умов договору, не оплачена і підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідач у відзиві на позов, представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що в результаті електронної переписки сторонам вдалося досягнути домовленості про зміну термінів оплати заборгованості за договором поставки, на думку відповідача фактично відбулась новація зобов`язань.

До матеріалів справи відповідач подав також заяву свідка ОСОБА_1 (а.с.211-212), який навів хронологію подій у період листопад 2023 березень 2024, коли велись перемовини із ТзОВ «Украгроком».

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 7.7. договору поставки, укладеного між сторонами у справі, передбачено, що всі зміни та доповнення до договору є обов`язковими для сторін, якщо вони викладені в письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін.

Як визначено ч. 2, 3, 4 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а інша сторона у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду, а у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У процесі судового розгляду відповідач не подав доказів, які б свідчили про внесення змін до договору поставки в частині порядку та строків оплати товару.

Разом з цим, пунктом 7.5. договору поставки було узгоджено, що документи передані факсимільним зв`язком є чинними до моменту отримання оригіналів цих документів.

Проте, сторони вели переписку в електронній формі.

Для надання електронному листуванню юридичної сили в якості доказу необхідним є погодження сторонами договору порядку електронного документообігу з погодженням відповідних адрес та переліку осіб, уповноважених вести зазначене листування. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18.

Договір поставки не містить погодження відповідних адрес та переліку осіб, уповноважених вести електронне листування.

Аналіз статті 604 ЦК України дозволяє стверджувати, що новація це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання.

За таких обставин електронне листування, яке велося між сторонами у справі, заява свідка не є належними доказами на підтвердження зміни термінів оплати заборгованості за договором поставки і не є належними доказами на підтвердження того, що відбулась новація зобов`язань.

Пунктом 5 додатків до договору (специфікацій на товар, що поставляється), було передбачено, що у випадку, якщо курс (міжбанк) гривні за 100 доларів США на банківський день, що передує даті здійснення оплати товару(частини товару) покупцем збільшиться менше ніж на 2% відносно курсу, вказаного в п.4 цього додатку, вартість товару (частини товару) у гривні, вказана у цій специфікації, зміні не підлягає та курсова різниця не нараховується. Умови, викладені в даному пункті договору, застосовуються сторонами виключно за умови проведення покупцем вчасного розрахунку за отриманий товар та відсутності порушень умов договору покупцем.

Оскільки відповідач несвоєчасно оплачував отриманий товар, то умова пункту 5 додатків до договору (специфікацій на товар, що поставляється), не може бути застосована.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

За прострочення виконання грошових зобов`язань позивач нарахував 1 052 509,25 грн. штрафу, 139 907,13 грн. пені на підставі п. 5.2 договору, 136 677,51 грн. процентів річних на підставі п.5.3. договору (детальні розрахунки а.с. 9).

Пунктом 5.2. договору поставки сторони узгодили, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

До стягнення із нарахованих 136 677,51 грн. процентів річних позивач заявив лише 45 487,30 грн., посилаючись на те, що 25.03.2024 відповідач частково оплатив позивачу суму нарахованих процентів річних у розмірі 91 190,21 грн. На підтвердження цього факту позивач надав копію банківської виписки з рахунку позивача в АТ «ОТП Банк» від 25.03.2024.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із статтями 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом положень ч. 4 та 6 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.5. договору сторони узгодили, що позовна давність до вимог про оплату (стягнення) штрафних санкцій (пені) 3 роки.

Нарахування штрафних санкцій припиняється через 3 роки після виникнення прострочення.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов`язання з оплати вартості товару, враховуючи умову п.5.2. договору, є правові підстави для стягнення з відповідача 1 052 509,25 грн. штрафу, 139 907,13 грн. пені за загальний період нарахування з 01.12.2023 по 16.01.2024.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а тому в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, №917/194/18 від 02.04.2019.

У відповідності до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення ч.3 статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 року у справі 67/1346/15-ц.

За змістом ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі №6-473цс16 та постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

Позивач нарахував штраф від суми 4210036,98 грн., що становить суму заборгованості станом на дату порушення зобов`язання з оплати 01.12.2023.

Тобто, відповідач не оплатив у строк вартість товару у розмірі 4 210 036,98 грн.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Згідно з ч.4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Олюджіч проти Хорватії" від 05.02.2009, заява № 22330/05 зазначив, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафу, і тому це питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 904/12429/16.

Враховуючи незначний термін прострочення виконання зобов`язання з оплати, зважаючи на ступінь виконання зобов`язання відповідачем з переданого товару на загальну суму 4 388 440,45 грн. відповідач сплатив 4 388 440,45 грн., неоплата товару з урахуванням п.2.3. договору становить лише 105 133,02 грн., розмір нарахованого позивачем на підставі п.5.2. договору штрафу є надмірно великим.

А тому, керуючись положеннями статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності, розумності, зважаючи на те, що штраф не може бути засобом для збагачення, слід зменшити розмір штрафу та стягнути з відповідача штраф у розмір 526254,63 грн., що буде становити 50% від суми нарахованого і заявленого до стягнення штрафу.

З урахуванням конкретних обставин в їх сукупності, зменшення розміру штрафу у такому розмірі є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін.

Також судом враховано, що окрім штрафу позивач за прострочення оплати вартості товару нарахував також пеню та проценти річних, які є обґрунтованими, підлягають до стягнення, та в певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів у строк, узгоджений договором.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 випливає, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У зв`язку із зменшенням розміру штрафу в позові про стягнення 526 254,63 грн. штрафу (1 052 509,25 грн. - 526 254,63 грн.) слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України, враховуючи порушенням відповідачем строків виконання зобов`язання з оплати вартості товару, узгоджених договором, а також враховуючи часткове перерахування відповідачем процентів річних підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 45 487,30 грн. (136 677,51 грн. - 91 190,21 грн.) процентів річних за загальний період нарахування з 01.12.2023 по 16.01.2024.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 126, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача повністю. При цьому враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16 про те, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу) покладаються на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бобли-Агро (44842, Волинська область, Турійський район, с. Бобли, вул. Центральна, буд. 148, код ЄДРПОУ 40978938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Украгроком ( 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, код ЄДРПОУ 30530159)

- 105133 грн. 02 коп. - суми заборгованості,

- 139 907 грн. 13 коп. пені,

- 526 254 грн. 63 коп. штрафу,

- 45847 грн. 30 коп. процентів річних,

- 20145 грн. 55 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. У задоволенні позову про стягнення 526 254 грн. 63 коп. штрафу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 22.10.2024.

Суддя І. О. Якушева