Постанова

від 16.12.2024 по справі 903/681/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16 грудня 2024 року Справа № 903/681/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобли-Агро"

на рішення Господарського суду Волинської області від 16.10.2024

(ухвалене о 17:26 год., у м. Луцьку, повний текст складено 22.10.2024)

та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 31.10.2024

(ухвалене о 15:48 год., у м. Луцьку, повний текст складено 04.11.2024)

у справі №903/681/24 (суддя Якушева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобли-Агро"

про стягнення 1 343 036 грн 70 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Дрожевська Т.О.;

від відповідача - Стецюк С.Р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроком" звернулось до Господарського суду Волинської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобли-Агро" про стягнення 1 343 036 грн 70 коп., з яких: 105 133 грн 02 коп. основного боргу, 1 052 509 грн 25 коп. штрафу, 4 5487 грн 30 коп. 30% річних, 139 907 грн 07 коп. пені.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору поставки №Лк160223/02 поставки на умовах товарного кредиту від 16.02.2023.

Господарський суд Волинської області рішенням від 16.10.2024 у справі №903/681/24 позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобли-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" 105 133 грн 02 коп. заборгованості, 139 907 грн 13 коп. пені, 526 254 грн 63 коп. штрафу, 45 847 грн 30 коп. процентів річних, 20 145 грн 55 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. Відмовив у задоволенні позову про стягнення 526 254 грн 63 коп. штрафу.

При ухваленні вказаного рішення суд виходив з того, що відповідач оплатив постановлений позивачем товар без врахування курсової різниці, у зв`язку із чим у відповідача існує заборгованість у сумі 105 133 грн 02 коп., підлягає до стягнення з останнього.

Також, з огляду на порушення відповідачем строків виконання зобов`язання з оплати вартості товару, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 1 052 509 грн 25 коп. штрафу, 139 907 грн 13 коп. пені.

В той же час, користуючись правом наданим ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, суд зменшив розмір штрафу на 50%.

Крім того, врахувавши порушенням відповідачем строків виконання зобов`язання з оплати вартості товару, а також враховуючи часткове перерахування відповідачем процентів річних, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 45 487 грн 30 коп. процентів річних.

Розглядаючи спірні правовідносини суд застосував відповідні положення ст. ст. 6, 11, 524, 530, 533, 546, 549, 551, 599, 604, 611, 612, 625, 627, 629 632, 651, 654, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 188, 193, 216, 230, 231, 233 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також, Господарський суд Волинської області додатковим рішенням від 31.10.2024 у справі №903/681/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" про стягнення витрат на правову допомогу задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобли-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовив.

Вказане судове рішення мотивоване тим, що позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 46 666 грн, однак, на думку суду, витрати позивача на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, проте, їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також із складністю та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Таким чином, суд виснував, що до стягнення з відповідача на користь позивача у зв`язку із частковим задоволенням позову підлягає 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Бобли-Агро", у якій просить:

- рішення Господарського суду Волинської області від 16.10.2024 у справі № 903/681/24 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове про відмову в позові;

- змінити додаткове рішення Господарського суду Волинської області у справі 903/681/24 від 31.10.2024 в частині суми витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши суму витрат виходячи з засад необхідності, співмірності та розумності таких витрат.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані таким.

30.11.2023 листом № 217 відповідач звернувся до позивача в якому висловив прохання змістити терміни оплати заборгованості за Договорами № Лк220923/01 та № Лк160223/02.

08.12.2023 за вих. № 77 ТОВ "Украгроком" на електронну пошту надало відповідь на звернення № 217 у якому запропонувало варіанти вирішення питання погашення заборгованості за договорами.

За результатами подальших переговорів, 14.12.2023 електронною поштою ТОВ "Украгроком" надіслало проекти гарантійних листів, у яких вказані суми та граничні терміни погашення заборгованості, в тому числі відсотки за користування грошовими коштами з розрахунку 20% річних від суми прострочення за період прострочення платежів. ТОВ "Бобли-Агро" погодило гарантійний лист та 19.12.2023 за вих № 228 відправило його електронною поштою ТОВ "Украгроком".

На виконання гарантійного листа двома платежами ТОВ "Бобли-Агро" перерахувало ТОВ "Украгроком" в рахунок погашення заборгованості за Договорами № Лк220923/01 та №Лк160223/02 кошти в сумі 4 431 646 грн 50 коп.

17.01.2024 електронною поштою ТОВ "Украгроком" надало Акт звірки із вказаною заборгованістю ТОВ "Бобли-Агро" станом на 31.12.2023 за яким сума заборгованості ТОВ "Бобли-Агро" перед ТОВ "Украгроком" складала 3 222 046 грн 50 коп.

Оскільки оплата за гарантійним листом № 228 була виконана в повному обсязі, то прострочки виконання зобов`язання зі сторони ТОВ "Бобли-Агро" не відбулось.

Згідно рахунку від ТОВ "Украгроком" № 2 від 17.01.2024 ТОВ "Бобли-Агро" за платіжною інструкцією № 6157 від 25.03.2024 оплатило відсотки за користування товарним кредитом згідно пункту 5.3 Договору № Лк160223/02 в сумі 91 190 грн 21 коп.

Будь-яких претензій, щодо виконання домовленостей ТОВ "Украгроком" до ТОВ "Бобли-Агро" не виставляло в будь-якій формі. Усі домовленості, досягнуті сторонами, відповідач виконав в повному обсязі.

ТОВ "Украгроком", звертаючись до суду діяло недобросовісно, з відступленням від досягнутих домовленостей, які ними не спростовувались та не заперечувались, тому підстав для задоволення позову не було.

Час затрачений адвокатами позивача на представництво його інтересів у суді першої інстанції (участь у трьох судових засіданнях в режимі відеоконференції) є незначним, ніяких процесуальних документів адвокатами позивача не готувалось та не подавалось до суду (навіть підготовка позовної заяви не входить до переліку робіт/послуг наданих адвокатом позивачу згідно Договору № 1066-26/06/2024 про надання правової допомоги від 26.06.2024), а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000 грн, на думку скаржника є завищеним.

Позивач подав суду апеляційної інстанції відзив, у якому заперечує проти доводів апеляційної скарги, з таких підстав.

Єдиною підставою незгоди з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції відповідач зазначає той факт, що при виконанні сторонами зобов`язань за договором поставки на умовах товарного кредиту сторони шляхом обміну листами електронною поштою намагались установити нові строки виконання зобов`язань з оплати товару, що, на думку відповідача, є новацією договору, бо хоч Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що роздруківки електронного листування не є а ні письмовими доказами, а ні електронними документами, водночас касаційні суди не формулювали висновок, що роздруківки електронного листування взагалі не можуть бути прийняті як допустимі докази, відповідно, суд "неповно встановив обставини", не взявши до уваги електронне листування сторін, і не визнав це новацією договору.

При цьому, суд, дослідив надіслані електронною поштою листи та доволі чітко і неоднозначно висловився щодо доводу відповідача про новацію договору.

Суд дослідив та дав оцінку наданим відповідачем доводам та доказам та на підставі усіх досліджених матеріалів справи зробив висновок, що відповідне листування не є новацією договору, бо зміни до договору повинні бути викладені у письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін.

Апеляційна скарга відповідача повністю повторює доводи, викладені ним у відзиві на позовну заяву; ці доводи були предметом розгляду в судовому засіданні, однак не знайшли свого підтвердження, про що зазначено в рішенні суду.

Місцевий господарський суд у додатковому рішенні окреслив підстави визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000 грн.

Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржені судові рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 16.12.2024 представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Просив рішення Господарського суду Волинської області від 16.10.2024 у справі № 903/681/24 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове про відмову в позові, а також змінити додаткове рішення Господарського суду Волинської області у справі 903/681/24 від 31.10.2024 в частині суми витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні 16.12.2024 заперечила проти доводів апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві на неї. Просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскарженні рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 16.02.2023 між ТОВ "Украгроком" (продавець) та ТОВ "Бобли-Агро" (покупець) укладено Договір поставки №Лк160223/02 на умовах відстрочки платежу (короткострокова) (далі Договір; а. с. 10-15) за умовами якого продавець передає у власність покупця товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення (мікродобрива), засоби захисту рослин, регулятори росту, мінеральні добрива), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити його вартість.

Найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки визначені у специфікаціях до цього договору, які є невід`ємними його частинами. Ціна за одиницю виміру товару та його загальна ціна визначається специфікаціями з урахуванням вимог цього договору (п. 1.2 Договору).

Згідно із п. 2.1. Договору сплата ціни товару покупцем здійснюється у гривнях. Сторони можуть визначити в специфікації грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті доларах США (євро), по курсу продажу (ASK) долару США (євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minifin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписання специфікації, збільшеному на кількість процентів, що вказана у специфікації.

Ціна товару на момент його поставки може змінюватися відносно вказаної у специфікації ціни за ініціативою продавця в односторонньому порядку у разі зміни розміру ввізного/вивізного мита та інших обов`язкових платежів, що сплачується при імпорті товару в Україну, а також зміни/встановлення нових податків/зборів з реалізації товару, що матиме прямий вплив на ціну товару. Коригування ціни здійснюється шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору про зміну ціни товару (п. 2.1.1 Договору).

В п. 2.3. Договору сторони погодили, що у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті розрахунку за товар (його частину), вартості долара США (євро) в національній валюті в порівнянні з вартістю долара США (євро) в національній валюті на банківський день, що передує даті укладення відповідної специфікації, то неоплачена ціна товару, яку має сплатити покупець, змінюється та покупець зобов`язаний здійснити її перерахунок самостійно за наступною формулою: С=Вх(К2/К1)грн, де с кінцева ціна неоплаченого товару після зміни ціни по формулі, в ціна неоплаченого товару в національній валюті України, яка підлягає зміні у зв`язку зі зміною вартості долара США (євро) по відношенню до гривні, к2 вартість 1 долара США (євро) в національній валюті України за курсом продажу (ASK) долару США (євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів у банківський день, що передує даті розрахунку за товар, збільшеним на кількість процентів, що вказана у специфікації, к1- вартість 1 долара США (євро) в національній валюті України за курсом продажу (ASK) долару США (євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів у банківський день, що передує даті підписання відповідної специфікації, збільшеним на кількість процентів, що вказана у специфікації (п. 2.3).

Згідно із п. п. 2.4.-2.6. Договору оплата товару проводиться у строки, вказані у специфікаціях. Зміна способу розрахунку за поставлений товар можлива за письмовою згодою сторін і фіксується у додаткових угодах до цього договору. У випадку порушення покупцем протягом строку дії договору строку оплати за товар по будь якому іншому договору, укладеному та діючому між сторонами, продавець має право вимагати дострокового виконання покупцем зобов`язань по даному договору. У такому випадку покупець зобов`язується здійснити повну оплату товару, поставленого по даному договору, протягом 3 робочих днів з дати отримання вимоги продавця або протягом 10 календарних днів з дати направлення продавцем вимоги, залежно від того, що настане раніше.

Згідно з п. 2.9. договору поставки достатнім (належним) підтвердженням показника курсу продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України для цілей передбачених даним договором є, в тому числі, але не виключно, значення розміщені в мережі Інтернет на вказаній у п. 2.3., п. 2.4., п. 5.4. договору сторінці на відповідну дату. Значення курсу може підтверджуватися роздруківкою сторінки вказаного сайту, що засвідчена підписом уповноваженої особи продавця.

Сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, 30% річних від простроченої суми (п. п. 5.2, 5.3 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 7.1 Договору).

Специфікаціями № 1-7, які є Додатками до Договору були встановлені такі строки оплати (т. 1, а. с. 16, 24, 29, 39, 51, 69, 77):

- специфікація №1 від 28.03.2023 строк оплати передоплати: 568 грн 86 коп. до 04.04.2023 - строк оплати остаточної ціни вартості отриманого товару: 56 317 грн 39 коп. до 30.11.2023;

- специфікація №2 від 11.04.2023 - строк оплати передоплати: 6 115 грн 03 коп. до 20.04.2023 - строк оплати остаточної ціни вартості отриманого товару: 605 388 грн 17 коп. до 30.11.2023;

- специфікація №3 від 03.05.2023 - строк оплати передоплати: 1 108 грн 02 коп. до 12.05.2023 - строк оплати остаточної ціни вартості отриманого товару: 109 693 грн 98 коп. до 30.11.2023;

- специфікація №4 від 23.06.2023 - строк оплати передоплати: 11 179 грн 25 коп. до 03.07.2023 - строк оплати остаточної ціни вартості отриманого товару: 1 106 746 грн до 30.11.2023;

- специфікація №5 від 23.06.2023 - строк оплати передоплати: 14 018 грн 08 коп. до 03.07.2023 - строк оплати остаточної ціни вартості отриманого товару: 1 387 789 грн 47 коп. до 30.11.2023;

- специфікація №6 від 27.06.2023 - строк оплати передоплати: 88 401 грн 60 коп. до 28.06.2023 - строк оплати остаточної ціни вартості отриманого товару: 795 614 грн 40 коп. до 30.11.2023;

- специфікація №7 від 06.07.2023 - строк оплати передоплати: 2 055 грн 20 коп. до 15.07.2023 - строк оплати остаточної ціни вартості отриманого товару: 203 445 грн 20 коп. до 30.11.2023.

На виконання умов договору поставки позивач у період березень липень 2023 року передав відповідачу товар у кількості та асортименті, вказаному у додатках специфікаціях №№1-7 до Договору на загальну суму 4 388 440 грн 45 коп., що підтверджується підписаними сторонами і приєднаними до позовної заяви копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунками-фактурами на оплату (т. 1, а. с. 18 84).

В свою чергу, відповідач допустив порушення в частині виконання грошових зобов`язань з оплати вартості отриманого товару у строк, узгоджений договором поставки, специфікаціями, які є додатками до цього договору, прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки станом 01.12.2023 становила 4 210 036 грн 98 коп.

Згідно позовної заяви відповідачем здійснена оплата поставленого товару в сумі 4 388 440 грн 45 коп. (т. 1, а. с. 7).

В матеріалах справи наявний лист №217 від 30.11.2023, підписаний директором ФГ "Корсойл-Агро" Корнійчук Д.В. та адресований позивачу, в якому адресант повідомляв про заборгованість ФГ "Корсойл-Агро" та ТОВ "Бобли-Агро" перед ТОВ "Украгроком" по Договорах № 160223/02 від 16.02.2023, 160223/01 від 16.03.2023 та № 220923/01 від 16.02.2023. Посилаючись на складну ситуацію щодо експорту продукції. Просив викупити наявну у нього кукурудзу за запропонованою ним ціною, або запропонувати інший варіант закриття заборгованості. Також, просив не нараховувати відсотки за прострочення оплати, дати альтернативний спосіб вирішення ситуації (т. 1, а. с. 155).

Позивач надіслав ОСОБА_1 лист від 08.12.2023 №77 з варіантами погашення боргу Варіантом 2 зазначеного листа запропоновано погашення зобов`язань грошовими коштами до 31.12.2023. Варіант 3 передбачав графік погашення боргу не пізніше 28.02.2024 та компенсації 30% річних при одночасному наданні гарантії забезпечення виконання, зокрема поруки засновниками ФГ "Корсойл-Агро" та ТОВ "Бобли-Агро" з укладенням додаткової угоди при досягненні згоди (т. 1, а. с. 156).

Листом від 19.12.2023 №228 відповідач гарантував оплату до 27.12.2023 в сумі 2 215 823 грн 49 коп. та до 15.01.2024 в сумі 2 215 823 грн 49 коп. (т. 1, а. с. 157).

Крім того, станом на 21.12.2023 - останній банківський день, що передує даті часткової оплати товару, яка відбулась 22.12.2023, курс продажу долара США за гривню (на міжбанківському валютному ринку) становив 37,625 грн.

Станом на 16.01.2024 - останній банківський день, що передує даті часткової оплати товару, яка відбулась 17.01.2024, курс продажу долара США за гривню (на міжбанківському валютному ринку) становив 37,95 грн.

Курс продажу долара США за гривню (на міжбанківському валютному ринку) станом на останній банківський день, що передував даті укладення додатків (специфікацій) №№ 1-7 до договору поставки становив 36,934 грн.

Роздруківки із веб-сайту www.udinform.com, які підтверджують встановлення наведених курсів валют додані позивачем до позовної заяви (а.с. 87-94).

Як вказує позивач, відповідач здійснив оплату за поставлений товар без врахування умов п. 2.3. Договору (зміни його ціни внаслідок зміни курсу іноземної валюти). Також, позивач нарахував та заявив до стягнення суми неустойки та відсотків річних.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями статті 524 ЦК України встановлено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 553 ЦК України унормовано, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Зазначені положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17 та постановах Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 910/20365/17, від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20.

Як вказано вище, пунктом 2.3 Договору передбачено, що у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті розрахунку за товар (його частину), вартості долара США (євро) в національній валюті в порівнянні з вартістю долара США (євро) в національній валюті на банківський день, що передує даті укладення відповідної специфікації, то неоплачена ціна товару, яку має сплатити покупець, змінюється та покупець зобов`язаний здійснити її перерахунок самостійно за наступною формулою: С=Вх(К2/К1)грн, де с кінцева ціна неоплаченого товару після зміни ціни по формулі, в ціна неоплаченого товару в національній валюті України, яка підлягає зміні у зв`язку зі зміною вартості долара США (євро) по відношенню до гривні, к2 вартість 1 долара США (євро) в національній валюті України за курсом продажу (ASK) долару США (євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів у банківський день, що передує даті розрахунку за товар, збільшеним на кількість процентів, що вказана у специфікації, к1- вартість 1 долара США (євро) в національній валюті України за курсом продажу (ASK) долару США (євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів у банківський день, що передує даті підписання відповідної специфікації, збільшеним на кількість процентів, що вказана у специфікації.

Перевіривши здійсненний позивачем розрахунок кінцевої ціни товару, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, що заборгованість відповідача за товар, отриманий на підставі договору поставки, становить 105 133 грн 02 коп., що є сумою курсової різниці, нарахованої позивачем відповідно до вимог законодавства і умов договору, не оплачена і підлягає до стягнення з відповідача.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 5.2. Договору, сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно п. 5.3. Договору, у випадку прострочення покупцем платежу, покупець на вимогу продавця сплачує останньому 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми.

Поруч з цим, до стягнення із нарахованих 136 677 грн 51 коп. процентів річних позивач заявив лише 45 487 грн 30 коп., посилаючись на те, що 25.03.2024 відповідач частково оплатив позивачу суму нарахованих процентів річних у розмірі 91 190 грн 21 коп. На підтвердження цього факту позивач надав копію банківської виписки з рахунку позивача в АТ "ОТП Банк" від 25.03.2024 (т. 1, а. с. 85-86).

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку, що нараховані 1 052 509 грн 52 коп. штрафу, 45 487 грн 30 коп. 30% річних та 139 907 грн 13 коп. пені є арифметично правильні, підставні та підлягають до стягнення з відповідача.

Посилання скаржника на зміну дати оплати отриманого товару, не приймаються до уваги, оскільки:

- первинний лист №217 від 30.11.2023 надсилався позивачу директором ФГ "Корсойл-Агро", а не відповідачем;

- матеріалами справи не підтверджується укладання між сторонами додаткової угоди до Договору у відповідності до ст. 654 ЦК України, п. 7.7. Договору;

- за змістом п. 7.5. Договору поставки було узгоджено, що документи передані факсимільним зв`язком є чинними до моменту отримання оригіналів цих документів. Однак сторони вели переписку в електронній формі та при цьому Договір не містить погодження відповідних адрес та переліку осіб, уповноважених вести електронне листування.

Крім того, матеріалами справи не підтверджено недобросовісної поведінки позивача, про яку вказує скаржник в апеляційній скарзі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду, в оскарженій частині (в частині задоволення позову), ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції в частині зменшення штрафу на 50 % не переглядається у відповідності до ч. 1 ст. 269 ГПК України, оскільки скаржник не оскаржує його в цій частині.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Волинської області від 16.10.2024 у справі № 903/681/24 слід залишити без змін.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 31.10.2024 у справі №903/681/24, суд апеляційної інстанції вказує таке.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Суд звертає увагу на те, що додаткове судове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000 №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правничу допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Положеннями статті 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

В позовній заяві вказано, що позивач планує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 46 666 грн (т. 1, а. с. 1-6).

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи правнича допомога в суді першої інстанції позивачу надавалася Адвокатським об`єднанням "Ревелін Інформейшн Груп".

Зокрема, 26.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроком" та Адвокатським об`єднанням "Ревелін Інформейшн Груп" було укладено договір №1066-26/06/2024 про надання правової допомоги (т. 2, а. с. 8-10), згідно умов якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього (п. 1.1).

Відповідно до п.п.4.1.-4.2. договору загальна вартість послуг за цим договором становить 420 000 грн. Загальна вартість послуг включає в себе надання правничої допомоги в суді першої інстанції по 9-ти судових провадженнях про стягнення дебіторської заборгованості з боржника на користь клієнта та полягає у участі адвоката у судових засіданнях по кожній справі у режимі відеоконференції або в суді в місті Києві, при цьому підготовка та подання адвокатським об`єднанням будь яких процесуальних документів по суті судової справи, заяв, клопотань тощо у загальну вартість послуг не входить. Кожне наступне засідання по справі (після 4 судового засідання) оплачується окремо 5 000 грн./шт., судове засідання в режимі відеоконференції або в суді м. Києві.

Згідно із п. 4.10. Договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується уповноваженими представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість.

Цей договір укладений терміном 1 рік та набирає чинності з моменту його підписання сторонами (їх уповноваженими представниками) (п. 7.1 Договору).

18.07.2024 адвокатське об`єднання "Ревелін Інформейшн Груп" в особі керуючого партнера Лященко Аліни Михайлівни, яка діє на підставі статуту, далі "адвокатське об`єднання", що діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" на підставі договору про надання правової допомоги №1066-26/06/2024 від 26.06.2024 та адвокат Лосич Тетяна Сергіївна, в подальшому "адвокат", з другої сторони, уклали договір передоручення згідно п. 1.1. якого адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта, доручає адвокату, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнтам адвокатського об`єднання в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (т. 2, а. с. 6).

21.10.2024 ТОВ "Украгроком" та АО "Ревенлін Інформейшн Груп" підписали акт №б/н приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №1066-26/06/24 від 26.06.2024, згідно з якимо адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв послуги з професійної правової допомоги щодо захисту прав та інтересів клієнта в Господарському суді Волинської області по справі №903/681/24 за позовом ТОВ "Украгроком" до ТОВ "Бобли-Агро" про стягнення грошових коштів (т. 2, а. с. 11).

Відповідно до п. 1.2. акту приймання-передачі вартість наданих послуг становить фіксовану суму 46 666 грн, що є гонораром адвокатського об`єднання.

Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги суду не було подано, не наведено такого опису і в акті від 21.10.2024 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №1066-26/06/24 від 26.06.2024.

В матеріалах справи наявна платіжна інструкція №3916 від 28.06.2024 на суму 105 000 грн. з призначенням платежу "юридичні послуги згідно договору №1066-26/06/2024 від 26.06.2024, рах. №159 від 27.06.2024" (т. 2, а. с. 7).

Загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу згідно з актом від 21.10.2024 становить 46 666 грн.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у додаткових постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.22.2022 у справі №922/1964/21.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідач заперечуючи проти розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу подав суду першої інстанції клопотання, доводи якого зводяться до неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу та відсутністю детального опису робіт.

При цьому, суд зауважує, що за такої позиції відповідач не просить пропорційно зменшити розмір витрат, а наполягає на повній відмові у їх стягненні, шляхом покладення таких витрат на позивача.

Апеляційний господарський суд погоджується із місцевим господарським судом, що витрати позивача на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, проте, їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також із складністю та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Для визначення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, слід враховувати конкретні обставини цієї справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, участь адвоката позивача у трьох судових засіданнях суду першої інстанції, з яких одне підготовче.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи судом першої інстанції і такий розмір, на думку суду апеляційного господарського суду, враховує розумну необхідність витрат для цієї справи, поведінку сторін, є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, наданими адвокатом послуг в суді апеляційної інстанції, а також відповідає критеріям розумності, пропорційності та співмірності.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо додаткового рішення, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення без змін додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 31.10.2024 у справі №903/681/24.

З огляду на залишення без змін судових рішень суду першої інстанції, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобли-Агро" залишається без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобли-Агро" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 16.10.2024 у справі №903/681/24 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 31.10.2024 у справі №903/681/24 - без змін.

2. Справу № 903/681/24 надіслати Господарському суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "24" грудня 2024 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Мельник О.В.