Рішення

від 03.10.2024 по справі 908/1542/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/116/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2024 Справа № 908/1542/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засіданні Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом: Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку Азов, буд. 137, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Новий день (69000, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, буд. 9, ідентифікаційний код юридичної особи 24513402)

про стягнення 132 077,35 грн.

представники сторін

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Тігов С.Д., паспорт НОМЕР_1 , Комишан Г.Д., дов. б/н від 22.07.2024, Маращук О.О., дов. б/н від 25.08.2024

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 1677/08-07/24 від 23.05.2024) Концерну Міські теплові мережі до Товариства з обмеженою відповідальністю Новий день про стягнення 132 077,35 грн. заборгованості (основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії за період листопад 2021 року січень 2024 року включно) за типовим індивідуальним договором № 72225521 від 01.11.2021 про надання послуги з постачання теплової енергії. Пунктом першим прохальної частини позовної заяви позивач просив суд відкрити провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати теплової енергії, в зв`язку з чим, у останнього виникла заборгованість.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2024, справу № 908/1542/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 27.05.2024 позовну заяву Концерну Міські теплові мережі залишено без руху та наданий строк для усунення недоліків.

04.06.2024 від представника Концерну Міські теплові мережі, в підсистемі Електронний суд, сформовано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1542/24, присвоєно справі номер провадження 19/116/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

13.06.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Новий день, в підсистемі Електронний суд, надійшло клопотання про залишення позову без розгляду або зупинення провадження у справі, відповідно до якого просить суд, позовну заяву залишити без розгляду, у зв`язку з наявністю у провадженні Господарського суду Запорізької області справи № 908/710/24, яка є справою зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, та просить зупинити провадження по справі № 908/1542/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі Господарського суду Запорізької області № 908/494/24, № 908/710/24, оскільки дані справи пов`язані із вирішенням даної справи.

01.07.2024 від представника відповідача, через підсистему Електронний суд, надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до п. 1 прохальної частини якого просить суд розглядати справу у загальному позовному провадженні також зазначено, що жодного договору про надання послуг із постачання теплової енергії, який був підготовлений позивачем на основі типового договору, відповідачу на підписання надано не було у зв`язку із тим, що відповідач знаходиться у підвальному приміщенні будинку по вул. Південноукраїнська, 9 у м. Запоріжжя, у якому відсутня система опалення приміщення. Зазначає, що до матеріалів справи не додано доказів, які б підтверджували факт укладення Індивідуального договору № 72224651. Також відсутні первинні документи для здійснення відповідних операцій. Сам по собі процес формування рахунків на оплату не є доказом наданої послу, акти підписані не були. Вказує, що оскільки у приміщенні опалення відсутнє, методика нарахування здійснена позивачем не може бути застосована.

01.07.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшло заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду або зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 03.07.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Новий день про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволено.

Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.08.2024 підготовче засідання відкладено 05.09.2024

23.08.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

02.09.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

05.09.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових пояснень до матеріалів справи.

05.09.2024 від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд надати додатковий час для підготування заперечень на додаткові письмові пояснення відповідача та відкласти судове засідання.

Ухвалою суду від 05.09.2024 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 03.10.2024.

20.09.2024 від відповідача надійшла заява про долучення додаткових пояснень.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд заслухав вступне слово представників відповідача.

В засіданні суду здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору.

У судовому засіданні 03.10.2024, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.

Представник позивача в судове засідання 03.10.2024 не з`явився, 03.10.2024 подав клопотання про відкладення судового засідання, в зв`язку з участю представника в іншій справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.10.2024 заперечив проти задоволення клопотання позвача про відкладення судового засідання.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення судового засідання, оскільки останній не надав доказів неможливості бути присутнім особисто або іншого представника позивача в даному судовому засіданні, також суд зазначає, що неможливость бути присутнім представника не є підставою для відкладення судового засідання.

Також судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду або зупинення провадження у справі, в зв`язку з його безпідставністю, оскільки справи Господарського суду Запорізької області № 908/494/24, № 908/710/24 не пов`язані з розглядом даної справи.

Представники відповідача в судовому засідання 03.10.2024 заперечили проти задоволення позову, просили суд в позові відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши представників відповідача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до Статуту Концерну «Міські теплові мережі», основною метою діяльності Концерну «МТМ» (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.

Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну «МТМ», предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

Концерн «Міські теплові мережі», відповідно до положень Закону України «Про природні монополії», є суб`єктом природної монополії та діє на підставі виданих ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, тому у своїй основній діяльності таке підприємство повинно дотримуватися законодавства, яке регулює відносини у сфері теплопостачання (виробництво, транспортування, постачання теплової енергії).

Для створення умов перебування та проживання осіб у жилих і нежилих приміщеннях, зокрема, шляхом забезпечення їх опаленням, законодавством України передбачено регулювання у сферах виробництва, транспортування постачання теплової енергії.

Регулювання та встановлення відносин у сфері теплопостачання (виробництво, постачання, транспортування теплової енергії) здійснюється відповідно до таких основних нормативно-правових актів: Господарський кодекс України; Закони України «Про теплопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про природні монополії»; «Про ліцензування видів господарської діяльності»; постанов Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Згідно листа Комунального підприємства «ВРЕЖО № 7» від 18.04.2023 р. № 1087, ТОВ «Новий день » на підставі Договору оренди нерухомого майна від 23.11.2000 р. № 609 користується нежитловим приміщенням № 60 підвального поверху (літ.А-5) у складі кімнат №№ 1-1, 1-6, 2-3, 2-4 площею 51,20 м2 за адресою вул. Південноукраїнська буд. 9 та за актом приймання-передачі не поверталось.

Відповідно до п. 5 Постанови КМУ від 27.05.2022р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлове приміщення (літ.А-5) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, буд. 9, прим. 60, належить ТОВ «Новий день», з часткою власності 17/25.

Згідно ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійсняються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги, споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до частини 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, який споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією.

02.10.2021 на офіційному вебсайті Концерну МТМ опубліковано Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Позивач вказав, що Типовий індивідуальний договір № 72224651 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська буд. 9 прим. 60, та частини 17/25 прим. 60, між позивачем та відповідачем з 01 листопада 2021 року є укладеним.

Відповідно п.п. 1, 2, 4 договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну Міські теплові мережі. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

Згідно пункту 5, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 11 Типового договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика).

Згідно п. 17 Типового договору, зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів)

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №23 затверджено вимоги до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Відповідно до визначення наведеного у п. 3 вимог, абонентський номер споживача - номер споживача, визначений договором про надання відповідної комунальної послуги, який дає змогу ідентифікувати його виконавцю комунальної послуги або уповноваженій особі. Номер договору і абонентський номер споживача відповідно є одним і тим же числом та дає змогу ідентифікувати споживача. Вимог щодо присвоєння чи алгоритму встановлення певного номеру законодавством не передбачено. Відповідно до визначення наведеного в Методиці опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Позивач зазначив, що знаходження в багатоквартирному будинку та відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення вказані приміщення є опалювальними.

Факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювальних сезонів, відповідно до яких Концерном «Міські теплові мережі» було розпочато і закінчено опалювальні сезони в м. Запоріжжі.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Житловий будинок № 9 по вул. Південноукраїнської оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії.

Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.

Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та(у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Позивач посилався на те, що ним було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з 01.11.2021 31.01.2024 на загальну суму 132 077,35 грн, що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості, та детальним розрахунком нарахувань, які додаються до цієї заяви.

Невиконання з боку відповідача своїх зобов`язань стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності регулюються Законом України «Про теплопостачання».

Засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг визначає Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Положеннями ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» встановлено, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

У ст. 24 Закону України Про теплопостачання встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Позивач Концерн Міські теплові мережі є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України Про природні монополії та за приписами ст. 19 Закону України Про теплопостачання, як монополіст, не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг. Згідно з цим Законом внесено низку змін до Законів України, що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі й до Закону України Про житлово-комунальні послуги, зокрема до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Згідно з частиною 7 статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги, до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Відповідно ч. 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору: такий виконавець зобов`язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин; раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.

Частиною 1 ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Системний аналіз вище викладеного дає підстави для висновку, що Типовий індивідуальний договір, якому привласнено номер 72224651, про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Піденноукраїнська, буд. 9, прим. 60, між Концерном МТМ та Товариством з обмеженою відповідальністю Новий день є укладеним з 01.11.2021 через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України Про житлово-комунальні послуги індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.

За приписами п.п. 5, 6 ч. 1ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно зі статтею 5 даного Закону, до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Нежитлове приміщення відповідача є невід`ємною приміщення м. Запоріжжя, вул. Піденноукраїнська, буд. 9, прим. 60.

Відповідно до визначень, передбачених Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі Методика 315): опалюване приміщення - це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії; приміщення з індивідуальним опаленням - приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від`єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря; приміщення з комбінованою системою опалення - опалюване приміщення, в якому забезпечення тепловою енергією здійснюється внутрішньобудинковою системою опалення для часткового обігрівання та періодично працюючою догріваючою системою, встановленою на законних підставах.

Судом встановлено, що матеріали справи містять акт від 30.01.2003, складеного начальником Комунального підприємства Теплові мережі Орджонікідзевського району Левенец В.Р. та директором Товариства з обмеженою відповідальністю Новий день Тіговим С.Д., відповідно до якого зазначено, що в приміщенні за адресою Південноукраїнська, 9 прилади опалення відсутні, стояки ізольовані, офіс опалюється переносними електрокамінами.

Також матеріали справи містять акт обстеження системи теплоспоживання та ГВП від 24.01.2024 щодо споживача ТОВ «Новий день», по вул. Південноукраїнській, 9, прим. 60, відповідно до якого зазначено, зокрема, що вбудоване нежитлове приміщення ТОВ «Новий день» розташовано в підвалі житлового будинку з окремим входом, система опалення приміщення сумісна з системою опалення житлового будинку, трубопровід опалення житлового будинку в нежитловому приміщенні закрито декоративною стіною, оглядові віконця встановлені перед запіртою арматурою трубопроводу до житлового будинку.

Крім того, матеріали справи містять Акт обстеження системи теплоспоживання та ГВП від 13.06.2024 нежитлового приміщення № 60 в будинку № 9 по вул. Південноукраїнська в м. Запоріжжі., відповідно до якого зазначено, що житловий будинок 5-ти поверховий, приєднання до теплових мереж через елеваторний вузол. Джерело теплоносія котельна по вул. А Бойка,4. В житловому будинку встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії Pollustat EX № 65160183, дата останньої повірки 05.09.2023. Система опалення житлового будинку однотрубна з верхнім розподілом теплоносія. Нежитлове приміщення ТОВ Новий день розташоване в підвалі житлового будинку 9 по вул. Південноукраїнська. Система опалення нежитлового приміщення спільна з житловим будинком. Трубопроводи опалення проходять під стелею, зашиті підвісною стелею, є наявність оглядових віконець.

Також, зазначений акт містить зауваження представника відповідача, відповідно до яких вказано, що у нежитловому приміщенні система опалення відсутня. Приміщення утеплено по типу Термос. Так як трубопровід проходить під стелею, то концепція тепла відсутня. По приміщенню проходить тільки трубопровід зворотного теплоносія.

Матеріали справи містять фототаблиці, з яких вбачається, що трубопровід у нежитлового приміщення № 60 підвалу (літ. А-5) загальною площею 51,20 кв.м., в будинку № 9 по вул. Південноукраїнська в м. Запоріжжі, обмотані фальгірованим ізоляційним матеріалом та зашиті у гіпсокартонний короб.

Нормами Розділу І Методики 315 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду. Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

З інформації щодо нарахування за спожиту теплову енергію ТОВ Новий день за адресою вул. Південноукраїнська, 9 за період з листопада 2021 року по січень 2024 року, наданої позивачем, суд дійшов висновку, що обсяг спожитої теплоенергії визначався пропорційно площі опалювального приміщення орендованого відповідачем, на підставі даних про спожиту теплоенергію загальнобудинкового приладу обліку, при цьому позивачем не було враховано, що система опалення стояки, приміщення № 60 будинку № 9 по вул. Південноукраїнська в м. Запоріжжі ізольована, висновки, що ізоляція пропускає теплову енергію у приміщення позивачем не надані, а тому такий метод розрахунку не може до нього застосовуватися, а здійснені позивачем розрахунки обсягу та вартості спожитої відповідачем у спірному приміщенні теплоенергії не можуть бути прийняті судом як достовірні.

Позивачем не надано суду належних, допустимих, вірогідних та достовірних доказів на підтвердження визначеного ним обсягу помісячного постачання теплової енергії до нежитлового приміщення № 60 будинку № 9 по вул. Південноукраїнська в м. Запоріжжі та доказів на підтвердження її вартості.

Судом встановлено, що прозивачем до матеріалів справи подано документи, які підтверджують надання послуг з опалення в житловий будинок № 9 по вул. Південноукраїнська в м. Запоріжжі, однак доказів опалення спірного приміщення у зазначеному обсягу позивачем не подано.

Саме споживання відповідачем теплової енергії за адресою вул. Південноукраїнська,9 м. Запоріжжя, є недоведеним, а визначення відповідачу обсягу споживання теплової енергії по приладу обліку будинку по вул. Південноукраїнська,9 м. Запоріжжя, виходячи з всієї площі приміщень, є неправомірним.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що в спірному приміщенні наявні тепловіддавальні поверхні (радіатори, регістри, стінки печей, трубопроводи систем опалення тощо), які безпосередньо з`єднанні з опалювальними приміщеннями дверними та іншими отворами.

Сам факт надсилання відповідачу рахунків за спірний період за відсутності доказів на підтвердження зобов`язань відповідача щодо їх оплати в заявленому розмірі не створює правових підстав для стягнення з відповідача спірної заборгованості.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем не доведений факт надання послуг з опалення спірного приміщення у заявлених обсягах у нежитловому приміщенні № 60 будинку № 9 по вул. Південноукраїнська в м. Запоріжжі у період з листопада 2021 року по січень 2024 року.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі «Руїс Торіха проти Іспанії», Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Це стосується позивача, який має довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

У зв`язку з перебуванням судді на навчанні у Національній школі суддів України, рішення складено та підписано 21.10.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.