Ухвала

від 22.10.2024 по справі 487/4491/21

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/4491/21

Провадження № 1-кс/487/5360/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2024 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , розглянувши матеріали клопотання Державної установи «Південна виправна колонія (№51)» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному 30.06.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62021150020000168 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України, -

УСТАНОВИВ:

Державна установа «Південна виправна колонія (№51)» звернулась до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному 30.06.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62021150020000168 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України, накладеного ухвалою від 10.09.2021 року слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва (справа №487/4491/21, провадження №1-кс/487/4590/21) та ухвалою від 02.07.2021 року слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва (справа №487/4491/21, провадження №1-кс/487/3586/21).

Перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла такого висновку.

Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 ст. 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (див. пункт 98 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України»).

Статтею 32 КПК України визначені загальні правила територіальної підсудності, зокрема, клопотання щодо заходів забезпечення кримінального провадження розглядаються за правилами глави 26 КПК України слідчим суддею того місцевого суду, в межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, враховуючи положення ст. 32 КПК України щодо територіальної підсудності.

Судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Згідно ч.2ст.131КПК України,заходами забезпеченнякримінального провадженняє: 1)виклик слідчим,дізнавачем,прокурором,судовий викликі привід; 2)накладення грошовогостягнення; 3)тимчасове обмеженняу користуванніспеціальним правом; 4)відсторонення відпосади; 4-1)тимчасове відстороненнясудді відздійснення правосуддя; 5)тимчасовий доступдо речейі документів; 6)тимчасове вилученнямайна; 7)арешт майна; 8)затримання особи; 9) запобіжні заходи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Перевіркою матеріалів встановлено, що постановою від 21.08.2024 року прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_2 було закрито у зв`язку з встановленням відсутності події кримінального правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження, внесене 30.06.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62021150020000168 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України, досудове розслідування якого здійснювалось другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, який перебуває позамежами територіальноїюрисдикції Заводськогорайонного судуміста Миколаєва, та скасовано заходи забезпечення кримінального провадження.

Частиною 1 ст. 1 КПК встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК. За змістом статей 173, 174 цього Кодексу під час досудового розслідування, судового розгляду питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд відповідно.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК).

Частини 3 та 4ст. 174 КПКрегулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.

Натомість у ст. 174 КПК не йдеться про скасування арешту майна слідчим суддею після закінчення досудового розслідування внаслідок закриття кримінального провадження за постановою керівника органу досудового розслідування на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

Разом із тим, за приписами частини 4, якою доповнено ст. 132 КПК Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння» № 2810-IX від 01 грудня 2022 року (набрав чинності 29 грудня цього ж року), ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписи ч. 4 ст. 132 КПК є дієвим засобом реалізації положень ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції задля усунення порушення прав власника або володільця майна.

Приписи ч. 4 ст. 132 КПК є нормою, за якою в КПК встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв`язку із положеннями ч. 1 ст. 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.

Імперативні приписи ч. 4 ст. 132 КПК вимагають поводження з вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб`єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому КПК. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.

Отже, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна.

Кримінальний процесуальний кодекс України як кримінальне процесуальне законодавство є систематизованим зведенням кримінальних процесуальних норм, якірегулюють порядок досудового розслідування та судового провадження.

УРішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України виходив із того, що загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило «lex posterior derogat priori» - «наступний закон скасовує попередній». Таким чином, повноважний орган конституційної юрисдикції визначив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.

Принцип верховенства права вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» ( lex posterior generalis non derogat priori speciali ). В Рішенні від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права втрачає свою дієвість. Імператив надання дієвості принципові верховенства права вимагає одночасного застосування всіх трьох класичних формул.

Зазначене відповідає постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 554/2506/22, провадження № 51-4350кмо23.

З огляду на викладене, подане клопотання підлягає поверненню як таке, що не підлягає розгляду слідчим суддею Заводського районного суду міста Миколаєва.

Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 26, 32, 132, 174, 370, 372 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання Державної установи «Південна виправна колонія (№51)» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному 30.06.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62021150020000168 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України, повернути.

Слідчий суддя ОСОБА_1