Рішення

від 22.10.2024 по справі 910/2295/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2024Справа № 910/2295/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/2295/24

За позовом Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»

про стягнення 839088,35 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Агрохолдинг Авангард» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (далі - відповідач) про стягнення 839088,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов договору добровільного страхування наземного транспорту №31200-06001175 від 20.09.2022, без належних підстав, відмовив у виплаті страхового відшкодування по страховому випадку, що мав місце 02.08.2023, а відтак наявні підстави для стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 839088,35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 відкрито провадження у справі №910/2295/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами та встановлено сторонам строк на подачу заяв по суті спору.

19.03.2024 року через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову, посилаючись на те, що позивачу було правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування так як ним не було наведено поважних причин несвоєчасного повідомлення відповідача про настання ДТП відповідно до умов укладеного договору та згідно відомостей подорожнього листа №5 спірний транспортний засіб повернувся в гараж у справному стані 02.08.2023 о 22:00 год., тоді як ДТП відбулася того ж дня але о 22:13 год., що свідчить про неоднозначність відомостей наданих позивачем страховику для розслідування страхового випадку та намір страхувальника приховати певні відомості про факт настання страхового випадку. Відповідач також заперечив проти задоволення вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки останнім не надано суду повного пакету документів, які підтверджують такі вимоги.

26.03.2024 року до відділу діловодства суду за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказує на те, що повідомлення страховика про настання ДТП у строк передбачений пунктом 24.1 договору страхування було неможливим, оскільки автовідповідач кол-центру ПАТ «СК «Еталон» не приймає вхідні виклики у нічний час з 22:00 до 08:00, на підтвердження чого додає запис автовідповідача кол-центру страховка у період після 22:00 год. та просить суд поновити строк на його подачу та долучити його до матеріалів справи. При цьому, зауважує, що від відповідача він отримував лише відмову у здійсненні страхового відшкодування №02-23-1246 від 30.10.2023, тоді як про долучену до відзиву відмову у здійсненні страхового відшкодування №02-24-342 від 28.02.2024 дізнався вперше.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласність і відкритість судового процесу, змагальність сторін.

Згідно приписів частини 1, 4, 5 та 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Зі змісту статті 80 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання.

Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, суд може прийняти до розгляду докази, подані стороною після подання заяв по суті спору, коли встановить, що сторона не мала можливості подати їх у визначений законом або судом строк з причин, що не залежали від неї.

При цьому, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Захищене статтею 6 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) право на справедливий судовий розгляд передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх. Європейський суд з прав людини розглядає реалізацію принципу змагальності крізь призму забезпечення рівності прав учасників судового розгляду, тобто за цієї позиції сторони діють на одному рівні, під контролем відносно пасивного суду.

Звертаючись до усталеної практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 23.06.1993 у справі "Руіз-Матеос проти Іспанії").

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).

Одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх та вимагати рівності щодо подання своїх доказів.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2022 у справі №903/522/21 та від 26.05.2021 у справі №912/2007/18.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись принципами господарського судочинства з урахуванням конвенційного права кожного на справедливий судовий розгляд, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для поновлення строку для подання відповідних доказів позивачем та прийняття їх до розгляду з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи.

02.04.2024 року через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких наголошує на тому, що відмову в здійсненні страхового відшкодування №02-24-342 від 28.02.2024 позивач отримав, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення та повторно наголосив на тому, що відмова у виплаті страхового відшкодування з підстав не повідомлення страховика про ДТП у строк передбачений пунктом 24.1 договору не є формальною, оскільки з практичного досвіду страховика порушення страхувальниками строку повідомлення про настання події, яка має ознаки страхового випадку, спрямована перш за все на усунення інших підстав, які можуть зумовити відмову в виплаті страхового відшкодування за наслідками розслідуваного страхового випадку. Окрім того, відповідач наголошує на суперечності інформації відображеної у подорожньому листі №5 від 02.08.2023, що свідчить також про намір позивача приховати певні відомості про факт настання страхового випадку.

05.04.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, у якому просить долучити до матеріалів справи ордер про надання правничої (правової) допомоги, серії АТ №1065588 від 04.04.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, серії ІФ №001253 від 03.11.2023 та договір про залучення адвоката для надання правової допомоги від 07.03.2024.

02.05.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, у якому просить долучити до матеріалів справи детальний розрахунок розміру витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката від 01.05.2024 та акт прийому-передачі наданих послуг від 01.05.2024.

07.05.2024 року через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, з тих підстав, що дана сума не є співмірною зі складністю справи та витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), при цьому, договір про надання правової допомоги не містить істотних умов, а саме: не зазначено вартості години роботи адвоката, як і не вказано фіксованого розміру гонорару адвоката, що свідчить про недотримання сторонами форми та змісту правочину під час його укладення та, як наслідок, неузгодження усіх істотних його умов. Також відповідач наголосив, що позовна заява та відповідь на відзив не є великими за обсягом та адвокату не потрібно було витрачати значної кількості часу на їх написання, а у поданих заявах по суті спору не має жодного посилання на практику Верховного Суду.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2022 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон», як страховиком, та Приватним акціонерним товариством «Агрохолдинг Авангард», як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №31200-06001175 (далі - договір), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням застрахованим транспортним засобом, у тому числі причепом до нього та/або застрахованим додатковим обладнанням, що зазначені відповідним чином у п. 1 Полісу (частина 1 цього договору).

Відповідно до додатку №2 до договору страхування (список застрахованих ТЗ) застрахованим транспортним засобом є, зокрема «Intercargo Truck F15121», 2021 року випуску, заводський номер № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , страхова сума у розмірі 1550000,00 грн, страховий тариф 1,240%, страховий платіж у розмірі 19220,00 грн.

Згідно договору до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, та вигодонабувачем є страхувальник.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що франшиза загальної страхової суми за ризиком «пошкодження» становить 1%.

Відповідно до пункту 23.4.5 договору страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у строк та на умовах, передбачених цим договором.

Страхувальник, в свою чергу, зобов`язаний якнайшвидше, як тільки стало відомо про настання події, повідомити про випадок в компетентні органи, дочекатися реєстрації факту настання події й одержати від них документи, що підтверджують факт, час і обставини настання події. До прибуття представників компетентних органів страхувальник або водій зобов`язаний не змінювати картину події за винятком дій, пов`язаних з рятуванням людей, майна або запобіганням надзвичайним ситуаціям. У разі неприбуття зазначених представників на місце події страхувальник або водій зобов`язаний звернутися до територіального відділення органу, який було повідомлено про подію, для отримання відповідних документів. У разі оформлення європротоколу, повідомлення патрульної поліції не вимагається (пункт 24.1.2 договору).

Пунктом 24.1.4 договору передбачено, що страхувальник або водій зобов`язані негайно (безпосередньо з місця події, але не пізніше 2 (двох) годин в межах міста та 5 (п`яти) годин поза межами міста) інформувати страховика по телефону про факт та обставини події, отримати та виконувати його рекомендації щодо своїх подальших дій. Якщо страхувальник або водій не могли зробити цього з об`єктивних причин (відсутність зв`язку в місці події, за станом здоров`я, настання страхового випадку за кордоном), вони повинні повідомити цілодобову сервісну службу страховика одразу, як тільки це стане можливим.

Згідно пунктом 24.1.5 договору страхувальник або водій зобов`язаний подати письмове повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку (за встановленою страховиком формою) не пізніше 2-х (двох) робочих днів від моменту її настання. Якщо з поважних причин страхувальник, його представник, водій не змогли подати страховику письмове повідомлення про подію у встановлений цим договором строк, вони зобов`язані підтвердити це документально.

У розділі 20 договору наведений перелік виключень із страхових випадків та обмеження страхування та підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Так, за цим договором не визначаються страховим випадком пошкодження, знищення чи втрата застрахованого ТЗ та/або застрахованого ДО, що відбулися внаслідок або під час, зокрема керування застрахованим ТЗ (крім випадків незаконного заволодіння застрахованим ТЗ) особою, яка перебувала в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння або під впливом медикаментозних препаратів, під час застосування яких протипоказано керувати транспортними засобами (пункт 20.1.17б договору).

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, зокрема, з причин порушення страхувальником, водієм або вигодонабувачем правил експлуатації та/або ремонту транспортних засобів, у тому числі використання застрахованого ТЗ, коли його експлуатація заборонена правилами дорожнього руху (ПДР) (п.п. 31.4, 31.5 ПДР) (пункт 20.4 7 договору).

Згідно пункту 20.5.1 договору підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет цього договору, ступінь страхового ризику, про факт настання страхового випадку або приховування таких відомостей.

Відповідно до пункту 20.5.4 договору підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником або водієм про настання події (що має ознаки страхового випадку) без поважних на це причин або створення страховикові перешкод з боку страхувальника (водія, вигодонабувача) в огляді застрахованого ТЗ (або місця події) після настання події (що має ознаки страхового випадку), у з`ясуванні обставин її настання, у визначенні характеру та розміру збитків.

Строк дії договору з 22.09.2022 по 21.09.2023 (пункт 11 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2023 року о 22:13 год. на а/д Одеса-Рені 49 км + 340 м., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Intercargo Truck», державний номерний знак НОМЕР_2 , не визначив, що його стан не загрожує безпеці руху, як для нього так і для інших учасників дорожнього руху, допустив виїзд на смугу зустрічного напрямку де в подальшому здійснив зіткнення з автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_3 , який знаходився під керуванням гр. ОСОБА_2 в результаті чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

03.08.2023 року о 00:22 год. працівниками Національної поліції України було складено протокол про адміністративне правопорушення, серії ААД №193120, у якому було зафіксовано, що 02.08.2023 року о 22:13 год. на а/д Одеса-Рені 49 км + 340 м. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Intercargo Truck», державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснив порушення пункту 2.9б Правил дорожнього руху України, що спричинило зіткнення з автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_3 , який знаходився під керуванням гр. ОСОБА_2 .

Постановою Білгород-Дніпровського міськрайонного суду Одеської області від 04.09.2023 у справі №495/8707/23 встановлено порушення гр. ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Як зазначає позивач, автомобіль марки «Intercargo Truck», державний номерний знак НОМЕР_2 після ДТП було доставлено до станції технічного обслуговування ТОВ «Одеса-Авто», та згідно рахунку-фактури №0000008646 від 16.10.2023 вартість відновлювального ремонту автомобіля після ДТП склала 839088,35 грн, у тому числі ПДВ.

При цьому, 04.08.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою / повідомленням про настання події та просив здійснити виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.

Листом від 02-23-1246 від 30.10.2023 відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі пункту 20.1.17б договору, оскільки ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу «Intercargo Truck», державний номерний знак НОМЕР_2 , перебував під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції, чим порушив пункт 2.9б Правил дорожнього руху України, а тому страховик не визнає вказану подію страховим випадком і правових підстав для виплати страхового відшкодування немає.

04.12.2023 листом №02-23-1449 відповідач з метою встановлення обставин ДТП звернувся до позивача з проханням надати додатково наступні документи: подорожній лист автомобіля INTERCARGO TRUCK F15121 д/н НОМЕР_2 на 02.08.2023; документи що підтверджують проведення 02.08.2023 передрейсового та післярейсового медичних оглядів водія ОСОБА_1 і результати цих оглядів; наказ про прийняття на роботу водія ОСОБА_1 ; наказ про закріплення транспортного засобу INTERCARGO TRUCK F15121 д/н НОМЕР_2 за водієм ОСОБА_1 . Крім того, відповідач просив надати інформацію та відомості щодо: наявності цілодобової диспетчерської служби на вашому підприємстві; чи повідомляв водій диспетчера про факт зазначеного ДТП; чи обладнані автомобілі вашого підприємства засобами дистанційного моніторингу для встановлення місцезнаходження транспортного засобу, відхилення від маршруту, понаднормовий простій і т.п.

На вказаний лист відповідача, позивачем було направлено відповідь №64 від 11.12.2023, у якій останній повідомив, що на підприємстві відсутня цілодобова диспетчерська служба. Про факт ДТП, що мало місце 02.08.2023 року водій ОСОБА_1 повідомив свого безпосереднього керівника. Автомобілі ПАТ «Агрохолдинг Авангард», що використовуються в господарській діяльності обладнанні засобами дистанційного моніторингу для встановлення місцезнаходження транспортного засобу, відхилення від маршруту, понаднормовий простій. Також позивачем було направлено відповідачу копії документів, а саме: наказ №76/к від 18.07.2023 року про прийняття на роботу водія ОСОБА_3 ; наказ № 12/1/п/с від 19.07.2023 року про закріплення службового автомобіля за водієм; подорожній лист автомобіля «Intercargo truck» д/з НОМЕР_2 за 02.08.2023 року з відміткою про проходження водієм передрейсового медичного огляду.

18.12.2023 року відповідач звернувся до позивача з листом №02-23-1506, у якому повідомив, що згідно наданої позивачем копії подорожнього листа №5 вантажного автомобіля від 02.08.2023 - застрахований транспортний засіб INTERCARGO TRUCK F15121 д/н НОМЕР_2 повернувся в гараж у справному стані 02.08.2023 о 22:00. Водночас, відповідно наданого повідомлення про настання страхової події від 04.08.2023 р. - ДТП із застрахованим Т3 сталося 02.08.2023 о 22:13 на 49му кілометрі автодороги Одеса - Рені. Відповідно дві ці події (факт повернення в гараж о 22:00 та факт ДТП о 22:13 на автодорозі Одеса - Рені) в один день - 02.08.2023 - не могли мати місце, таким чином відповідач просив позивача надати пояснення щодо того, яка із зазначених подій не відбувалася в тому місці та в той час, що зазначено в документах, або іншу причину цих розбіжностей. Поряд з тим, відповідно до наданого позивачем повідомлення про настання страхової події від 04.08.2023, а також відповідно до даних фіксації телефонних звернень ПАТ СК «Еталон» - усне повідомлення страховику про зазначену вище подію будо надано 03.08.2023 року о 14.00, що відповідно до умов пункту 24.1.4. договору є порушенням термінів повідомлення про страхову подію, з огляду на це відповідач просив додатково надати інформацію, за її наявності, щодо причин несвоєчасного повідомлення страховика про страхову подію.

20.12.2023 року позивач направив відповідачу відповідь №66, в якій зазначив, що інформація зазначена у подорожньому листі №5 є помилковою та спростовується постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.09.23 у справі №495/8707/23 та зауважив, що після настання ДТП, водій намагався повідомити страховика про настання події, яка має ознаки страхового випадку, однак цілодобова сервісна служба відповідача на дзвінки не відповідала.

04.01.2024 року відповідач звернувся до позивача з листом №02-24-25, разом з яким направив страхувальнику витяг з журналу роботи контакт-центру АТС ПАТ «СК «Еталон» за період з 21:00 год. - 02.08.2023 по 15:00 год. - 03.08.2023, та просив останнього вказати з яких саме номерів та у який період водій позивача здійснював дзвінки, з метою повідомлення страховика про настання події, яка має ознаки страхового випадку.

У відповідь позивач направив лист №6 від 16.01.2024, в якому повідомив, що наданий відповідачем витяг з журналу роботи контакт-центру АТС ПАТ «СК «Еталон» за період з 21:00 год. - 02.08.2023 по 15:00 год. - 03.08.2023 є неповним, так як не містить інформації про номери телефонів, з яких відбувалися дзвінки та на які не було відповіді оператора, а тому позивач просив відповідача надати повний витяг з відповідного журналу роботи контакт-центру АТС ПАТ «СК «Еталон» за період з 21:00 год. - 02.08.2023 по 15:00 год. - 03.08.2023.

24.01.2024 року відповідач направив позивачу лист №02-24-129, у якому повідомив останнього про те, що наданий раніше витяг з журналу роботи контакт-центру АТС ПАТ «СК «Еталон» за період з 21:00 год. - 02.08.2023 по 15:00 год. - 03.08.2023 є повним, а тому повторно просив зазначити з якого саме номеру телефону здійснювалося повідомлення страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку.

Позивач відповіді відповідачу на вказаний вище лист не надав, доказів зворотного матеріали справи не містять.

Листом від 28.02.2024 №02-24-342 року відповідач повідомив позивача про відмову у здійсненні страхового відшкодування на підставі пунктів 20.5.1 та 20.5.4. договору, оскільки водій транспортного засобу засобом «Intercargo Truck», державний номерний знак НОМЕР_2 повідомив про ДТП лише 03.08.2023 о 14:00 шляхом телефонного дзвінка, тобто після строку, визначеного пунктом 24.1.4. договору, що позбавило можливості своєчасно здійснити огляд місця події, з`ясувати всі обставини події, а також визначити стан водія на момент ДТП та з огляду на те, що надана копії подорожнього листа №5 про повернення застрахованого автомобіля в гараж 02.08.2023 о 22:00 год., свідчить про явне намагання страхувальника приховати певні відомості про факт настання страхового випадку, а тому відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення страхового відшкодування.

Позивач, посилаючись на те, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

У свою чергу, відповідач заперечуючи проти позову, посилається на те, що позивачу було правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування, так як позивач без поважних на то причин несвоєчасно повідомив відповідача про настання ДТП відповідно до умов укладеного договору і згідно відомостей подорожнього листа №5 спірний транспортний засіб повернувся в гараж у справному стані 02.08.2023 о 22:00 год., тоді як ДТП відбулася того ж дня але о 22:13 год., що свідчить про неоднозначність відомостей наданих позивачем страховику для розслідування страхового випадку та намір страхувальника приховати певні відомості про факт настання такого страхового випадку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 979 Цивільного кодексу України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

При цьому, страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ст. 8 Закону України «Про страхування»).

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.

Аналогічні за змістом умови містяться у пункті 27.2 договору.

Пунктом 20.1.17б договору, сторони встановили, що за цим договором не визнаються страховим випадком пошкодження, знищення чи втрата застрахованого ТЗ та/або застрахованого ДО, що відбулися внаслідок керування ТЗ (крім випадків незаконного заволодіння застрахованим ТЗ) особою, яка перебувала в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння або під впливом медикаментозних препаратів, під час застосування яких протипоказано керувати транспортними засобами.

Згідно пункту 1.1 Правил дорожнього руху України, ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до підпунктів а, г пункту 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється, зокрема, керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані.

Згідно пункту 4.5 Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України та Міністерства внутрішніх справ України від 31.01.2013 № 65/80 (далі - Положення), підставами для визнання водія непридатним до безпечного керування транспортним засобом є такі відхилення в стані здоров`я: підвищення або зниження артеріального тиску, частоти скорочень серця або значні відхилення від індивідуальної норми кожного водія; перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 4.6 Положення передбачено, що результати проведеного передрейсового та післярейсового медичного огляду заносяться до Журналу щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв (далі - Журнал) за формою згідно з додатком 3 до цього Положення. Медичний працівник власноруч заповнює усі графи Журналу, а водій ставить свій підпис у графі "Підпис водія про відсутність скарг". За наявності дорожнього листа медичним працівником робиться запис у ньому про результат контролю стану здоров`я водія автотранспортного засобу.

У разі виявлення ознак тимчасової непрацездатності водій не допускається до керування транспортним засобом відповідної категорії (пункт 4.7 Положення).

Згідно подорожнього листа № 5 від 02.08.2023 у водія ОСОБА_1 було перевірено стан здоров`я та допущено до управління транспортним засобом, про що свідчить відбиток штемпеля та підпис уповноваженої особи позивача на проведення передрейсового медичного огляду у подорожньому листі.

При цьому, матеріали адміністративної справи №495/8707/23 не містять будь-яких доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Intercargo Truck», державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або під впливом медикаментозних препаратів, що знижують реакцію.

У постанові Білгород-Дніпровського міськрайонного суду Одеської області від 04.09.2023 у справі №495/8707/23 обставин перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або під впливом медикаментозних препаратів, також не встановлено.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду будь-яких доказів перебування водія ОСОБА_1 в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння або перебування останнього під впливом медикаментозних препаратів під час керування транспортним засобом «Intercargo Truck», державний номерний знак НОМЕР_2 .

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у здійсненні страхового відшкодування, що оформлена листом № 02-23-1246 від 30.10.2023 є безпідставною.

Пунктом 20.5.4 договору сторони встановили, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування зокрема з причини несвоєчасного повідомлення страхувальником або водієм про настання події (що має ознаки страхового випадку) без поважних на це причин або створення страховикові перешкод з боку страхувальника (водія, вигодонабувача) в огляді застрахованого ТЗ (або місця події) після настання події (що має ознаки страхового випадку), у з`ясуванні обставин її настання, у визначенні характеру та розміру збитків.

Згідно положень ст. 26 Закону України «Про страхування» підставами для відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування є, зокрема, несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Отже, у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку або надання ним неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише у тому разі, якщо вони позбавили страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 26.03.2018 у справі № 916/4613/15, від 13.11.2018 у справі № 910/922/18, від 26.06.2019 у справі № 755/18001/16-ц, від 19.08.2019 у справі № 569/6516/15-ц, від 29.07.2020 у справі № 500/1286/17, від 30.07.2020 у справі № 359/3391/18, від 04.11.2020 у справі № 757/56677/19-ц, від 12.01.2022 у справі № 357/13500/18, від 17.05.2022 у справі № 569/6553/20, від 23.06.2022 у справі № 910/16064/20, від 29.06.2022 у справі № 216/1806/20.

Таким чином, право відмови у виплаті страхового відшкодування у разі несвоєчасного повідомлення про настання страхового випадку виникає у страховика за наявності певних умов, а саме: у разі якщо не буде доведено, що страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку та що відсутність у страховика відомостей про це могла вплинути на його обов`язки сплатити страхове відшкодування.

У даному випадку, відповідач не навів обґрунтованих підстав відмови у виплаті позивачу страхового відшкодування та не надав доказів на їх підтвердження, зокрема, яким чином несвоєчасне повідомлення позивачем про настання страхового випадку вплинуло на його обов`язок сплатити страхове відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, страхувальник повідомив страховика про обставини ДТП, що відбулася 02.08.2023 о 22:13 год. - 03.08.2023 о 14:00 год., що визнається сторонами, тобто в розумний строк після настання ДТП, що не позбавляло страховика встановити усі обставини події, яка має ознаки страхового випадку.

Тоді як, відповідач, посилаючись на обставину повідомлення його поза межами строку, передбаченого пунктом 24.1 договору, не наводить суду будь-яких переконливих доказів того, що таке неповідомлення перешкоджало страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем на письмові вимоги відповідача було надано увесь перелік запрошуваних документів та відомостей, а тому доводи відповідача про позбавлення його можливості розслідувати та встановити чи є ця подія страховим випадком, судом відхиляються як такі, що є суперечливими.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини заборони суперечливої поведінки міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23).

У даному випадку, направлення позивачу листів №02-23-1246 від 30.10.2023 та №02-24-342 від 28.02.2024 про відмову у виплаті страхового відшкодування з двох абсолютно різних підстав, свідчить про суперечливу поведінку відповідача, як страховка, під час виконання ним обов`язку з належного, повного та об`єктивного розслідування події, що має ознаки страхового випадку.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідач не мав можливості переконатися, що подія зазначена позивачем в заяві про страховий випадок, яка направлена протягом періоду дії договору страхування, є страховим випадком, а відтак відмова відповідача у здійсненні страхового відшкодування є необґрунтованою.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

При цьому, відповідно до п. 12.1 ст. 12 зазначеного вище Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором страхування передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 1550000,00 грн., франшиза - 1%.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, у відповідності до приписів статей 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

При цьому, виплата страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин / відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №311/1683/17.

Згідно рахунку-фактури №0000008646 від 16.10.2023, виставленого ТОВ «Одеса-Авто», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Intercargo Truck», державний номерний знак НОМЕР_2 », становить 839088,35 грн, у тому числі ПДВ.

У той же час, позивач під час розгляду справи не надав суду доказів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, відтак підстави для покладення на відповідача ПДВ у розмірі 139848,06 грн на даний час відсутні.

Разом з тим, розмір суми страхового відшкодування підлягає зменшенню на розмір безумовної франшизи, згідно умов договору та Закону.

Відтак, за наведених у сукупності обставин та наявних у матеріалах справи доказів суд прийшов до висновку, що у відповідача у зв`язку з настанням страхового випадку, виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду за страховим випадком, за вирахуванням розміру ПДВ та франшизи, що, за розрахунком суду, становить 683740,29 грн (839088,35 грн - розмір завданого збитку - 139848,06 грн - розмір ПДВ - 15500,00 грн - франшиза (1% від страхової суми).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про наявність обґрунтованих підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування в повному обсязі.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 45000,00 грн.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано копії договору про надання правової допомоги №1/22 від 04.01.2022 (далі - договір про надання правової допомоги), укладеного між Адвокатським об`єднанням «Перший правничий колегіум «Астрея» (далі - адвокатське об`єднання) та Приватним акціонерним товариством «Агрохолдинг Авангард» (далі - клієнт), додаткової угоди №19 до договору про надання правової допомоги від 20.02.2024, ордеру серії АТ №1065588 від 04.04.2024, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, серії ІФ №001253 від 03.11.2023, договору про залучення адвоката для надання правової допомоги від 07.03.2024 (далі - договір про залучення адвоката), укладеного між Адвокатським об`єднанням «Перший правничий колегіум «Астрея» та Адвокатом Бойко Тетяною Михайлівною, детального розрахунку розміру витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката від 01.05.2024 та акту прийому-передачі наданих послуг від 01.05.2024.

За умовами пункту 1.1 договору про надання правової допомоги клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором

Пунктом 1.2 договору про надання правової допомоги передбачено, що адвокатське об`єднання надає наступні види правової допомоги: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, що виникають у клієнта в процесі здійснення ним діяльності; перевіряє відповідність вимогам українського законодавства внутрішніх документів клієнта, надає допомогу клієнту при підготовці та правильному їх оформленні; приймає участь в підготовці та юридичному оформленні різного роду договорів, що укладаються клієнтом з суб`єктами господарювання, фізичними особами, а також надає допомогу в організації контролю за виконанням укладених договорів; представництво та правовий захист прав й інтересів клієнта перед третіми особами, в усіх державних та недержавних, громадських, приватних організаціях, підприємствах та установах, органах державної влади та місцевого самоврядування, в Національній поліції України та її органах, слідчих підрозділах Державної фіскальної служби, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки, в органах прокуратури, та в інших контролюючих та правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби України та/або перед приватними виконавцями, в судах України всіх рівнів та юрисдикцій, третейських судах з усіма наданими чинним законодавством України правами учасника судового процесу, позивачу (заявнику, скаржнику, кредитору), відповідачу (боржнику), потерпілому, свідку, та третій особі, правами сторін у виконавчому провадженні з правом одержання, подання та підпису будь-яких документів від імені клієнта, в тому числі: вимоги, претензії та відповіді на претензії, позовні заяви, скарги, заяви та відповіді на них, заяви про зміну підстав або предмета позову, заяви про збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, заяви про відмову від позову, заяви про порушення справи про банкрутство, заяви про грошові вимоги та заяви про визнання кредитором у справах про банкрутство, заяви про видачу судового наказу, заяви про перегляд заочного рішення, апеляційні та касаційні скарги на рішення, ухвали, постанови усіх судів України, заяви (скарги) про перегляд судових рішень за винятковими чи у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про затвердження мирових угод, інші процесуальні документи, отримувати копії рішень (ухвал, постанов) та інші документи, які знаходяться у справі, накази судів, інші виконавчі документи, тощо чи їх копії, засвідчувати своїм підписом копії документів, сплачувати державне мито, судовий збір; пред`являти виконавчі документи до примусового виконання (стягнення) шляхом підписання відповідних заяв, та під час виконавчих проваджень підписувати та подавати усі документи, в тому числі і заяви про закінчення виконавчих проваджень; вчиняти всі інші дії, передбачені законодавством України для такого роду уповноважень та які, на думку адвокатського об`єднання, будуть доцільними для правильного і ефективного виконання зобов`язань, передбачених договором; здійснення, у встановленому законом порядку, захисту прав та законних інтересів клієнта у випадках, передбачених кримінальним процесуальним законодавством та законодавством про адміністративні правопорушення України; узагальнює та аналізує: практику розгляду судових та інших справ; спільно з іншими підрозділами клієнта результати розгляду претензій; практику укладання та виконання договорів; надає клієнту пропозиції щодо усунення виявлених недоліків; інформує клієнта на його запит про зміни в законодавстві, організовує спільно з підрозділами клієнта вивчення працівниками клієнта нормативно-правових актів, які стосуються їх діяльності; надає інші види правової допомоги; надає консультаційні послуги, управлінської та організаційної підтримки клієнту з питань керування, корпоративного стратегічного й оперативного планування, визначення напрямів розвитку бізнесу, кадрової політики, планування виробництва та контролю.

Згідно з пунктом 2.2.2 договору про надання правової допомоги виконуючи умови договору, адвокатське об`єднання має право на власний розсуд визначати виконавця, яким є адвокат адвокатського об`єднання, який надаватиме правову допомогу клієнту. При цьому, за якість виконання доручень клієнта (умов договору) несе безпосередньо адвокатське об`єднання, що не має права перекладати власну відповідальність за неякісно виконане (не виконане) доручення клієнта.

Відповідно до пункту 3.1 договору про надання правової допомоги клієнт приймає на себе зобов`язання вчасно забезпечувати адвокатське об`єднання всім необхідним для виконання його доручень, передбачених даним договором, в тому числі інформацією та документами; забезпечити адвокатське об`єднання необхідними довіреностями, з делегуванням йому прав достатніх для надання правової допомоги; оплачувати правову допомогу відповідно до умов розділу 4 договору; оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень адвокатським об`єднанням; суворо дотримуватися режиму конфіденційності щодо отриманої від адвокатського об`єднання інформації та здійснюватиме всі можливі заходи для попередження її розголошення.

За результатами надання правової допомоги складається акт прийому передачі наданих послуг, що підписується сторонами протягом 5 (п`яти) днів з моменту його складання. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги, її вартість та порядок оплати. З моменту підписання акту правова допомога вважається наданою. У випадку якщо клієнт не повернув адвокатському об`єднанню підписаний примірник акту прийому-передачі наданих послуг і не надав письмову мотивовану відмову від підписання даного акту в строк, обумовлений в цьому пункті договору, правова допомога, що вказана в цьому акті, вважається прийнятою клієнтом без претензій і підлягає оплаті в повному обсязі (пункт 4.5 договору про надання правової допомоги).

Умовами пункту 4.6 договору про надання правової допомоги сторони погодили, що оплата правової допомоги здійснюється клієнтом шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок адвокатського об`єднання або у будь-який інший незаборонений законодавством спосіб наступним чином: або авансовий платіж у розмірі 100% від вартості правової допомоги, яку адвокатське об`єднання має надати клієнту; або абонентська оплата з розрахунку на місяць; або протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг за договором.

Відповідно до пункту 4.7 договору про надання правової допомоги в акті, зазначеному в пункті 4.5 договору, сторони визначають вид оплати, перелік якої наведений у пункті 4.6 договору, у тому числі може бути визначений і інший порядок оплати та/чи вартість правової допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акта.

Договір є чинним з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року включно, а у частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. У разі, якщо за 10 днів до закінчення строку договору жодна із сторін не повідомить про свій намір припинити договірні відносини, цей договір вважається автоматично продовженим на один рік і на тих же самих умовах (пункт 8.1 договору про надання правової допомоги).

20.02.2024 року між Адвокатським об`єднанням «Перший правничий колегіум «Астрея» (далі - адвокатське об`єднання) та Приватним акціонерним товариством «Агрохолдинг Авангард» (далі - клієнт) було укладено додаткову угоду №19 до договору про надання правової допомоги (далі - додаткова угода), за умовами пункту 1 якої адвокатське об`єднання зобов`язується надати наступні послуги клієнту: надати усні та письмові консультації щодо стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Еталон» (код за ЄДРПОУ 20080515) на користь клієнта страхового відшкодування у розмірі вартості збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу «Intercargo truck» модель F15121, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (кузов № НОМЕР_1 ) в сумі 839088 (вісімсот тридцять дев`ять тисяч вісімдесят вісім) грн 35 коп.; підготувати позовну заяву до Господарського суду міста Києва про стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Еталон» (код за ЄДРПОУ 20080515) на користь клієнта страхового відшкодування у розмірі вартості збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу «Intercargo truck» модель F15121, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (кузов № НОМЕР_1 ) в сумі 839088 (вісімсот тридцять дев`ять тисяч вісімдесят вісім) грн 35 коп.; здійснити аналіз судової практики розгляду спорів, що виникають із аналогічних правовідносин; подати до Господарського суду міста Києва позовну заяву з додатками, підготовлену відповідно до п.п. 1.2 цієї додаткової угоди 19; здійснити представництво у встановленому законом порядку інтересів клієнта Господарському суді міста Києва у справі про стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Еталон» (код за ЄДРПОУ 20080515) на користь клієнта страхового відшкодування у розмірі вартості збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу «Intercargo truck» модель F15121, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (кузов № НОМЕР_1 ) в сумі 839088 (вісімсот тридцять дев`ять тисяч вісімдесят вісім) грн 35 коп.; у разі необхідності готувати процесуальні документи, які пов`язані з розглядом судом позовної заяви, підготовленої відповідно до п.п. 1.2. цієї додаткової угоди № 19.

Згідно пункту 2 додаткової угоди вартість послуг адвокатського об`єднання, що передбачені цією додатковою угодою №19, складає фіксовану суму та становить 45000 (сорок п`ять тисяч) грн 00 коп.

Оплата наданих послуг здійснюється клієнтом протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг за договором (пункт 3 додаткової угоди).

07.03.2024 року між Адвокатським об`єднанням «Перший правничий колегіум «Астрея» (далі - адвокатське об`єднання) та адвокатом Бойко Тетяною Михайлівною (далі - адвокат) було укладеного договір про залучення адвоката для надання правової допомоги (далі - договір про залучення адвоката), за умовами пункту 1.1 якого адвокатське об`єднання доручає, а адвокат приймає на себе надавати правову допомогу Приватному акціонерному товариству «Агрохолдинг Авангард» (надалі - клієнт), яке являється клієнтом адвокатського об`єднання відповідно до договору №1/22 про надання правової допомоги від 04.01.2022, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору про залучення адвоката адвокатське об`єднання доручає адвокату надавати клієнту від імені адвокатського об`єднання наступні види правової допомоги (надалі - правова допомога): здійснювати представництво та правовий захист у встановленому законом порядку прав та інтересів клієнта в судах України всіх рівнів у справі №910/2295/24 за позовом ПАТ «Агрохолдинг Авангард» до ПАТ «Страхова компанія «Еталон» про стягнення страхового відшкодування у розмірі вартості збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу «Intercargo truck» модель F15121, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (кузов № НОМЕР_1 ) в сумі 839088 (вісімсот тридцять дев`ять тисяч вісімдесят вісім) грн 35 коп.) з усіма наданими чинним законодавством України правами учасника судового процесу, позивачу (заявнику, скаржнику, кредитору), відповідачу (боржнику), правами сторін у виконавчому провадженні з правом одержання, подання та підпису будь-яких документів від імені клієнта, в тому числі: позовні заяви, скарги, заяви та відповіді на них, заяви про зміну підстав або предмета позову, заяви про збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, заяви про відмову від позову, заяви про видачу судового наказу, заяви про перегляд заочного рішення, апеляційні та касаційні скарги на рішення, ухвали, постанови усіх судів України, заяви (скарги) про перегляд судових рішень за винятковими чи у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про затвердження мирових угод, інші процесуальні документи, отримувати копії рішень (ухвал, постанов) та інші документи, які знаходяться у справі, накази судів, інші виконавчі документи, тощо чи їх копії, засвідчувати своїм підписом копії документів, сплачувати державне мито, судовий збір; пред`являти виконавчі документи до примусового виконання (стягнення) шляхом підписання відповідних заяв, та під час виконавчих проваджень підписувати та подавати усі документи, в тому числі і заяви про закінчення виконавчих проваджень; вчиняти всі інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду уповноважень та які, на думку адвоката, будуть доцільними для правильного і ефективного виконання зобов`язань, передбачених договором; у разі необхідності готувати процесуальні документи, які пов`язані з розглядом судами України вищенаведеної справи.

Договір є чинним з моменту підписання сторонами та діє до « 31» грудня 2024 року включно, а у частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до детального розрахунку розміру витрат пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката від 01.05.2024, адвокатським об`єднанням було: 1) надано усні та письмові консультації щодо стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Еталон» (код за ЄДРПОУ 20080515) на користь клієнта страхового відшкодування у розмірі вартості збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу «Intercargo truck» модель F15121, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (кузов № НОМЕР_4 ) в сумі 839088 (вісімсот тридцять дев`ять тисяч вісімдесят вісім) грн 35 коп. - 5000,00 грн; 2) підготовлено позовну заяву до Господарського суду міста Києва про стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Еталон» (код за ЄДРПОУ 20080515) на користь клієнта страхового відшкодування у розмірі вартості збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу «Intercargo truck» модель F15121, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (кузов № НОМЕР_1 ) в сумі 839088 (вісімсот тридцять дев`ять тисяч вісімдесят вісім) грн 35 коп. - 20000,00 грн; 3) здійснено аналіз судової практики розгляду спорів, що виникають із аналогічних правовідносин - 4500,00 грн; 4) подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву (з додатками), зазначену вище - 500,00 грн; 5) підготовлено та подано до Господарського суду міста Києва відповідь на відзив на позовну заяву про стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Еталон» (код за ЄДРПОУ 20080515) на користь ПАТ «Агрохолдинг Авангард» страхового відшкодування у розмірі вартості збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу «Intercargo truck» модель F15121, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (кузов № НОМЕР_5 ) в сумі 839088 (вісімсот тридцять дев`ять тисяч вісімдесят вісім) грн 35 коп. - 15000,00 грн. Вартість послуг, що надані адвокатським об`єднанням, складає фіксовану суму та становить 45000 (сорок п`ять тисяч) грн 00 коп.

01.05.2024 року Адвокатським об`єднанням «Перший правничий колегіум «Астрея» (далі - адвокатське об`єднання) та Приватним акціонерним товариством «Агрохолдинг Авангард» (далі - клієнт) було підписано акт прийому-передачі наданих послуг, яким сторони погодили, що обсяг послуг, наданих адвокатським об`єднанням, за договором з урахуванням умов додаткової угоди №19, та їх вартість склали:

- надано усні та письмові консультації щодо стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Еталон» (код за ЄДРПОУ 20080515) на користь клієнта страхового відшкодування у розмірі вартості збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу «Intercargo truck» модель F15121, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (кузов № НОМЕР_4 ) в сумі 839088 (вісімсот тридцять дев`ять тисяч вісімдесят вісім) грн 35 коп. - 5000,00 грн;

- підготовлено позовну заяву до Господарського суду міста Києва про стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Еталон» (код за ЄДРПОУ 20080515) на користь клієнта страхового відшкодування у розмірі вартості збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу «Intercargo truck» модель F15121, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (кузов № НОМЕР_1 ) в сумі 839088 (вісімсот тридцять дев`ять тисяч вісімдесят вісім) грн 35 коп. - 20000,00 грн;

- здійснено аналіз судової практики розгляду спорів, що виникають із аналогічних правовідносин - 4500,00 грн;

- подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву (з додатками) зазначену вище - 500,00 грн;

- підготовлено та подано до Господарського суду міста Києва відповідь на відзив на позовну заяву про стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Еталон» (код за ЄДРПОУ 20080515) на користь ПАТ «Агрохолдинг Авангард» страхового відшкодування у розмірі вартості збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу «Intercargo truck» модель F15121, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (кузов № НОМЕР_1 ) в сумі 839088 (вісімсот тридцять дев`ять тисяч вісімдесят вісім) грн 35 коп. - 15000,00 грн.

Відповідно до пункту 2 акту про прийому-передачі наданих послуг загальна вартість послуг, вказаних у пункті 1 цього акту, становить 45000 (сорок п`ять тисяч) грн 00 коп., без ПДВ.

Судом встановлено, що Бойко Тетяна Михайлівна є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 наголошено на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необгрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.

При цьому, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

В той же час, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п.2 ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, суд враховує те, що адвокатським об`єднанням було визначено, що позивачу було надано послугу з аналізу судових спорів, що виникли з аналогічних правовідносин, однак такий вид послуг охоплюється послугою з підготовки позовної заяви, при цьому, суд відмічає, що як у позові, так і у відповіді на відзив не було здійснено жодного посилання на подібну справу з подібними правовідносинами та/або висновками Верховного Суду з подібних питань, а відповідь на відзив за своїм змістом зводиться до повторного цитування заявником положень чинного законодавства та умов спірного договору страхування.

За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, часткову обґрунтованість заперечень відповідача на заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у загальному розмірі 30000,00 грн.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення 839088,35 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Еталон» (03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 8, прим. 6; ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» (03115, місто Київ, пр. Берестейський, буд. 121 В, офіс 106) страхове відшкодування у розмірі 683740 (шістсот вісімдесят три тисячі сімсот сорок) грн 29 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 10256 (десять тисяч двісті п`ятдесят шість) грн 11 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2024.

СуддяТ.В. Васильченко