Постанова

від 10.12.2024 по справі 910/2295/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа№ 910/2295/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024

у справі № 910/2295/24 (суддя - Васильченко Т.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»

про стягнення 839 088,35 грн

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

Приватне акціонерне товариство «Агрохолдинг Авангард» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (надалі - відповідач) про стягнення 839 088,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов договору добровільного страхування наземного транспорту №31200-06001175 від 20.09.2022, без належних підстав, відмовив у виплаті страхового відшкодування по страховому випадку, що мав місце 02.08.2023, а відтак наявні підстави для стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 839088,35 грн.

2.Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення 839 088,35 грн задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Еталон» на користь Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» страхове відшкодування у розмірі 683 740 грн 29 коп, витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн 00 коп, та судовий збір у розмірі 10 256 грн 11 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» 30.10.2024 (засобами поштового зв`язку) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 04.11.2024), в якій просило прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення суду першої інстанції. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 було, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі № 910/2295/24, розгляд якої призначено на 10.12.2024.

21.11.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі, який було прийнято судом апеляційної інстанції в порядку ст. 263 ГПК України.

05.12.2024 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, яке було задоволено судом.

Також 10.12.2024 від апелянта надійшло аналогічне клопотання про розгляд справи без його участі, яке також було задоволено судом апеляційної інстанції.

В судове засідання 10.12.2024 представники обох сторін не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Разом з цим, з урахуванням задоволення заяв обох сторін про розгляд справи без їх участі, суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності представників обох сторін.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Апелянт зазначив, що не погоджується з рішенням рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024, оскільки, на його думку, воно було ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин справи, обґрунтовуючи це наступним.

При цьому, відповідач зазначає, що повідомлення про настання страхової події подано позивачем 04.08.2023 року, тоді як усне повідомлення страховику про зазначену вище подію було надано 03.08.2023 о 14:00, відповідно до даних фіксації телефонних звернень ПрАТ СК «Еталон». Тому СК «Еталон» відмовило у виплаті страхового відшкодування ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» у зв`язку з порушенням умов договору страхування, а саме п. 24.1.4, згідно якого, у разі настання передбаченої цим договором події, яка призвела до збитків і може бути визнана страховим випадком, страхувальник або водій зобов`язаний негайно (безпосередньо з місця події, але не пізніше 5 (п`яти) годин поза межами міста) інформувати страховика по телефону про факт та обставини події, отримувати та виконувати його рекомендації щодо своїх подальших дій.

Окрім того, відповідач наголошує на суперечності інформації, відображеної у подорожньому листі №5 від 02.08.2023, що свідчить також про намір позивача приховати певні відомості щодо факту настання страхового випадку.

При цьому апелянт також посилався на ст. 991 Цивільного кодексу України, згідно якої страховик може відмовити у виплаті страхового відшкодування, у разі несвоєчасного повідомлення про настання страхової події без поважних на те причин, або створення страховикові перешкод у визначені обставин, характеру та розміру збитків, наявності інших обставин, встановлених законом.

А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог - скасувати, відмовивши в задоволенні позову.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, а рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням належної оцінки всім аргументам позовної заяви.

Сторона просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене у справі судове рішення - без змін як таке, що є законним та обґрунтованим. А також сторона просила стягнути 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

А тому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити через необґрунтованість.

6. Встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції обставини, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.09.2022 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон», як страховиком, та Приватним акціонерним товариством «Агрохолдинг Авангард», як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №31200-06001175 (далі - договір), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням застрахованим транспортним засобом, у тому числі причепом до нього та/або застрахованим додатковим обладнанням, що зазначені відповідним чином у п. 1 Полісу (частина 1 цього договору).

Відповідно до додатку №2 до договору страхування (список застрахованих ТЗ) застрахованим транспортним засобом є, зокрема «Intercargo Truck F15121», 2021 року випуску, заводський номер № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , страхова сума у розмірі 1 550 000,00 грн, страховий тариф 1,240%, страховий платіж у розмірі 19 220,00 грн.

Згідно договору до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, та вигодонабувачем є страхувальник.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що франшиза загальної страхової суми за ризиком «пошкодження» становить 1%.

Відповідно до пункту 23.4.5 договору страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у строк та на умовах, передбачених цим договором.

Страхувальник, в свою чергу, зобов`язаний якнайшвидше, як тільки стало відомо про настання події, повідомити про випадок в компетентні органи, дочекатися реєстрації факту настання події й одержати від них документи, що підтверджують факт, час і обставини настання події. До прибуття представників компетентних органів страхувальник або водій зобов`язаний не змінювати картину події за винятком дій, пов`язаних з рятуванням людей, майна або запобіганням надзвичайним ситуаціям. У разі неприбуття зазначених представників на місце події страхувальник або водій зобов`язаний звернутися до територіального відділення органу, який було повідомлено про подію, для отримання відповідних документів. У разі оформлення європротоколу, повідомлення патрульної поліції не вимагається (пункт 24.1.2 договору).

Пунктом 24.1.4 договору передбачено, що страхувальник або водій зобов`язані негайно (безпосередньо з місця події, але не пізніше 2 (двох) годин в межах міста та 5 (п`яти) годин поза межами міста) інформувати страховика по телефону про факт та обставини події, отримати та виконувати його рекомендації щодо своїх подальших дій. Якщо страхувальник або водій не могли зробити цього з об`єктивних причин (відсутність зв`язку в місці події, за станом здоров`я, настання страхового випадку за кордоном), вони повинні повідомити цілодобову сервісну службу страховика одразу, як тільки це стане можливим.

Згідно пунктом 24.1.5 договору страхувальник або водій зобов`язаний подати письмове повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку (за встановленою страховиком формою) не пізніше 2-х (двох) робочих днів від моменту її настання. Якщо з поважних причин страхувальник, його представник, водій не змогли подати страховику письмове повідомлення про подію у встановлений цим договором строк, вони зобов`язані підтвердити це документально.

У розділі 20 договору наведений перелік виключень із страхових випадків та обмеження страхування та підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Так, за цим договором не визначаються страховим випадком пошкодження, знищення чи втрата застрахованого ТЗ та/або застрахованого ДО, що відбулися внаслідок або під час, зокрема керування застрахованим ТЗ (крім випадків незаконного заволодіння застрахованим ТЗ) особою, яка перебувала в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння або під впливом медикаментозних препаратів, під час застосування яких протипоказано керувати транспортними засобами (пункт 20.1.17б договору).

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, зокрема, з причин порушення страхувальником, водієм або вигодонабувачем правил експлуатації та/або ремонту транспортних засобів, у тому числі використання застрахованого ТЗ, коли його експлуатація заборонена правилами дорожнього руху (ПДР) (п.п. 31.4, 31.5 ПДР) (пункт 20.4 7 договору).

Згідно пункту 20.5.1 договору підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет цього договору, ступінь страхового ризику, про факт настання страхового випадку або приховування таких відомостей.

Відповідно до пункту 20.5.4 договору підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником або водієм про настання події (що має ознаки страхового випадку) без поважних на це причин або створення страховикові перешкод з боку страхувальника (водія, вигодонабувача) в огляді застрахованого ТЗ (або місця події) після настання події (що має ознаки страхового випадку), у з`ясуванні обставин її настання, у визначенні характеру та розміру збитків.

Строк дії договору з 22.09.2022 по 21.09.2023 (пункт 11 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2023 року о 22:13 год. на а/д Одеса-Рені 49 км + 340 м., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Intercargo Truck», державний номерний знак НОМЕР_2 , не визначив, що його стан не загрожує безпеці руху, як для нього, так і для інших учасників дорожнього руху, допустив виїзд на смугу зустрічного напрямку, де в подальшому здійснив зіткнення з автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_3 , який знаходився під керуванням гр. ОСОБА_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

03.08.2023 року о 00:22 год. працівниками Національної поліції України було складено протокол про адміністративне правопорушення, серії ААД №193120, у якому було зафіксовано, що 02.08.2023 року о 22:13 год. на а/д Одеса-Рені 49 км + 340 м. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Intercargo Truck», державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснив порушення пункту 2.9б Правил дорожнього руху України, що спричинило зіткнення з автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_3 , який знаходився під керуванням гр. ОСОБА_2 .

Постановою Білгород-Дніпровського міськрайонного суду Одеської області від 04.09.2023 у справі №495/8707/23 встановлено порушення гр. ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Як зазначає позивач, автомобіль марки «Intercargo Truck», державний номерний знак НОМЕР_2 після ДТП було доставлено до станції технічного обслуговування ТОВ «Одеса-Авто», та згідно рахунку-фактури №0000008646 від 16.10.2023 вартість відновлювального ремонту автомобіля після ДТП склала 839088,35 грн, у тому числі ПДВ.

При цьому, 04.08.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою / повідомленням про настання події та просив здійснити виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.

Листом від 02-23-1246 від 30.10.2023 відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі пункту 20.1.17б договору, оскільки ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу «Intercargo Truck», державний номерний знак НОМЕР_2 , перебував під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції, чим порушив пункт 2.9б Правил дорожнього руху України, а тому страховик не визнає вказану подію страховим випадком і правових підстав для виплати страхового відшкодування немає.

04.12.2023 листом №02-23-1449 відповідач з метою встановлення обставин ДТП звернувся до позивача з проханням надати додатково наступні документи: подорожній лист автомобіля INTERCARGO TRUCK F15121 д/н НОМЕР_2 на 02.08.2023; документи що підтверджують проведення 02.08.2023 передрейсового та післярейсового медичних оглядів водія ОСОБА_1 і результати цих оглядів; наказ про прийняття на роботу водія ОСОБА_1 ; наказ про закріплення транспортного засобу INTERCARGO TRUCK F15121 д/н НОМЕР_2 за водієм ОСОБА_1 . Крім того, відповідач просив надати інформацію та відомості щодо: наявності цілодобової диспетчерської служби на вашому підприємстві; чи повідомляв водій диспетчера про факт зазначеного ДТП; чи обладнані автомобілі вашого підприємства засобами дистанційного моніторингу для встановлення місцезнаходження транспортного засобу, відхилення від маршруту, понаднормовий простій і т.п.

На вказаний лист відповідача, позивачем було направлено відповідь №64 від 11.12.2023, у якій останній повідомив, що на підприємстві відсутня цілодобова диспетчерська служба. Про факт ДТП, що мало місце 02.08.2023 року, водій ОСОБА_1 повідомив свого безпосереднього керівника. Автомобілі ПАТ «Агрохолдинг Авангард», що використовуються в господарській діяльності, обладнанні засобами дистанційного моніторингу для встановлення місцезнаходження транспортного засобу, відхилення від маршруту, понаднормовий простій. Також позивачем було направлено відповідачу копії документів, а саме: наказ №76/к від 18.07.2023 року про прийняття на роботу водія ОСОБА_3 ; наказ № 12/1/п/с від 19.07.2023 року про закріплення службового автомобіля за водієм; подорожній лист автомобіля «Intercargo truck» д/з НОМЕР_2 за 02.08.2023 року з відміткою про проходження водієм передрейсового медичного огляду.

18.12.2023 року відповідач звернувся до позивача з листом №02-23-1506, у якому повідомив, що згідно наданої позивачем копії подорожнього листа №5 вантажного автомобіля від 02.08.2023 - застрахований транспортний засіб INTERCARGO TRUCK F15121 д/н НОМЕР_2 повернувся в гараж у справному стані 02.08.2023 о 22:00. Водночас, відповідно наданого повідомлення про настання страхової події від 04.08.2023 р. - ДТП із застрахованим Т3 сталося 02.08.2023 о 22:13 на 49му кілометрі автодороги Одеса - Рені. Відповідно, дві ці події (факт повернення в гараж о 22:00 та факт ДТП о 22:13 на автодорозі Одеса - Рені) в один день - 02.08.2023 - не могли мати місце. Через що, таким чином відповідач просив позивача надати пояснення щодо того, яка із зазначених подій не відбувалася в тому місці та в той час, що зазначено в документах, або іншу причину цих розбіжностей. Поряд з тим, відповідно до наданого позивачем повідомлення про настання страхової події від 04.08.2023, а також відповідно до даних фіксації телефонних звернень ПАТ СК «Еталон» - усне повідомлення страховику про зазначену вище подію будо надано 03.08.2023 року о 14.00, що відповідно до умов пункту 24.1.4. договору є порушенням термінів повідомлення про страхову подію, з огляду на це відповідач просив додатково надати інформацію, за її наявності, щодо причин несвоєчасного повідомлення страховика про страхову подію.

20.12.2023 року позивач направив відповідачу відповідь №66, в якій зазначив, що інформація зазначена у подорожньому листі №5, є помилковою та спростовується постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.09.23 у справі №495/8707/23 та зауважив, що після настання ДТП, водій намагався повідомити страховика про настання події, яка має ознаки страхового випадку, однак цілодобова сервісна служба відповідача на дзвінки не відповідала.

04.01.2024 року відповідач звернувся до позивача з листом №02-24-25, разом з яким направив страхувальнику витяг з журналу роботи контакт-центру АТС ПАТ «СК «Еталон» за період з 21:00 год. - 02.08.2023 по 15:00 год. - 03.08.2023, та просив останнього вказати, з яких саме номерів та у який період водій позивача здійснював дзвінки, з метою повідомлення страховика про настання події, яка має ознаки страхового випадку.

У відповідь позивач направив лист №6 від 16.01.2024, в якому повідомив, що наданий відповідачем витяг з журналу роботи контакт-центру АТС ПАТ «СК «Еталон» за період з 21:00 год. - 02.08.2023 по 15:00 год. - 03.08.2023 є неповним, оскільки не містить інформації про номери телефонів, з яких відбувалися дзвінки та на які не було відповіді оператора, а тому позивач просив відповідача надати повний витяг з відповідного журналу роботи контакт-центру АТС ПАТ «СК «Еталон» за період з 21:00 год. - 02.08.2023 по 15:00 год. - 03.08.2023.

24.01.2024 року відповідач направив позивачу лист №02-24-129, у якому повідомив останнього про те, що наданий раніше витяг з журналу роботи контакт-центру АТС ПАТ «СК «Еталон» за період з 21:00 год. - 02.08.2023 по 15:00 год. - 03.08.2023 є повним, а тому повторно просив зазначити, з якого саме номеру телефону здійснювалося повідомлення страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку.

Позивач відповіді відповідачу на вказаний вище лист не надав, доказів зворотного матеріали справи не містять.

Листом від 28.02.2024 №02-24-342 року відповідач повідомив позивача про відмову у здійсненні страхового відшкодування на підставі пунктів 20.5.1 та 20.5.4. договору, оскільки водій транспортного засобу «Intercargo Truck», державний номерний знак НОМЕР_2 повідомив про ДТП лише 03.08.2023 о 14:00 шляхом телефонного дзвінка, тобто після строку, визначеного пунктом 24.1.4. договору, що позбавило можливості своєчасно здійснити огляд місця події, з`ясувати всі обставини події, а також визначити стан водія на момент ДТП та з огляду на те, що надана копії подорожнього листа №5 про повернення застрахованого автомобіля в гараж 02.08.2023 о 22:00 год., свідчить про явне намагання страхувальника приховати певні відомості про факт настання страхового випадку, а тому відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення страхового відшкодування.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання, у разі настання страхового випадку, здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Вказана норма кореспондується зі ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (частина 1 статті 990 ЦК України).

За змістом пункту 3 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Абзацом 2 статті 8 Закону України "Про страхування" визначено, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник (ст. 9 Закону України "Про страхування").

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що аналогічні за змістом умови містяться у пункті 27.2 договору. Пунктом 20.1.17б договору, сторони встановили, що за цим договором не визнаються страховим випадком пошкодження, знищення чи втрата застрахованого ТЗ та/або застрахованого ДО, що відбулися внаслідок керування ТЗ (крім випадків незаконного заволодіння застрахованим ТЗ) особою, яка перебувала в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння або під впливом медикаментозних препаратів, під час застосування яких протипоказано керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про страхування" підставами для відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування є, зокрема, несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Вказані обставини також врегульовані умовами договору. Так, пунктом 20.5.4 договору сторони встановили, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування зокрема з причини несвоєчасного повідомлення страхувальником або водієм про настання події (що має ознаки страхового випадку) без поважних на це причин або створення страховикові перешкод з боку страхувальника (водія, вигодонабувача) в огляді застрахованого ТЗ (або місця події) після настання події (що має ознаки страхового випадку), у з`ясуванні обставин її настання, у визначенні характеру та розміру збитків.

Отже, у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку або надання ним неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише у тому разі, якщо вони позбавили страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком. (Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 910/16064/20, від 29.06.2022 у справі № 216/1806/20).

Як вбачається з матеріалів справи, страхувальник повідомив страховика про обставини ДТП, що відбулася 02.08.2023 о 22:13 год. - 03.08.2023 о 14:00 год., що визнається сторонами, тобто в розумний строк після настання ДТП, що не позбавляло страховика встановити усі обставини події, яка має ознаки страхового випадку.

Тоді як, відповідач, посилаючись на обставину повідомлення його поза межами строку, передбаченого пунктом 24.1 договору, не наводить суду будь-яких переконливих доказів того, що таке неповідомлення перешкоджало страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем на письмові вимоги відповідача було надано увесь перелік запрошуваних документів та відомостей, а тому доводи відповідача про позбавлення його можливості розслідувати та встановити, чи є ця подія страховим випадком, судом відхиляються як такі, що є суперечливими.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що відмова відповідача у здійсненні страхового відшкодування, що оформлена листом № 02-23-1246 від 30.10.2023 є безпідставною, виходячи із здійснення стороною повідомлення про ДТП в розумний строк. Тоді як підхід відповідача є проявом формалізму та свідчить про бажання уникнути свого обов`язку в частині виплати страхового відшкодування. Тому відхиляються доводи скаржника як необґрунтовані.

Більше того, суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку, направлення позивачу листів №02-23-1246 від 30.10.2023 та №02-24-342 від 28.02.2024 про відмову у виплаті страхового відшкодування з двох абсолютно різних підстав, свідчить про суперечливу поведінку відповідача, як страховка, під час виконання ним обов`язку з належного, повного та об`єктивного розслідування події, що має ознаки страхового випадку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідач не мав можливості переконатися, що подія зазначена позивачем в заяві про страховий випадок, яка направлена протягом періоду дії договору страхування, є страховим випадком, а відтак відмова відповідача у здійсненні страхового відшкодування є необґрунтованою.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для застосування положень ст. 991 ЦК України, а тому доводи скаржника в цій частині відхиляються через необґрунтованість.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Доводів щодо розміру стягненого судом першої інстанції страхового апеляційна скарга не містить, а тому в цій частині (щодо обґрунтованості розміру стягненої суми) відсутні підстави для скасування або зменшення стягуваної суми страхового відшкодування.

Таким чином, правомірним є висновку суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог у даній справі. Інші доводи апелянта фактично направлені на переоцінку правильно встановлених судом першої інстанції обставин справи та не спростовують вказаних висновків. А тому відхиляються судом через необґрунтованість. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу під час розгляду справи апеляційним господарським судом, колегія суддів зазначає наступне.

ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" у відзиві на апеляційну скаргу заявило вимогу про стягнення з ПрАТ "Страхова компанія "Еталон" 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції. Вказаний відзив було надіслано та доставлено 20.11.2024 іншій стороні через систему «Електронний суд».

На підтвердження вказаних витрат ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" надало додаткову угоду від 14.11.2024 №19-1 до договору про надання правничої допомоги від 04.01.2022, укладену між ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" та Адвокатським обєднанням «Астрея», розрахунок розміру витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката відповідно до вказаної додаткової угоди №19-1, акт прийому-передачі наданих послуг від 20.11.2024

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПКУкраїни).

Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої ст. 129 ГПК України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПКУкраїни).

Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, не є обов`язковими для суду. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Дослідивши надані позивачем на підтвердження витрат докази, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту додаткової угоди від 14.11.2024 №19-1 до договору про надання правничої допомоги від 04.01.2024, укладеної між ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" та Адвокатським об`єднанням «Астрея», сторони погодили надання адвокатським об`єднанням клієнту наступних послуг:

- здійснення аналізу апеляційної скарги ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі № 910/2295/24 (про стягнення страхового відшкодування у розмірі вартості збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу «Intercargo truck» модель F15121 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 в сумі 839 088,35 грн;

- підготування відзиву на апеляційну скаргу ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» (код за ЄДРПОУ 20080515) на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі Nє 910/2295/24 (про стягнення страхового відшкодування у розмірі вартості збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу «Intercargo truck» модель F15121 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 (кузов НОМЕР_5 ) в сумі 839 088,35 грн та подання останнього до Північного апеляційного господарського суду;

- здійснення представництва у встановленому законом порядку інтересів клієнта в Північному апеляційному господарському суді у справі Nє 910/2295/24 (про стягнення страхового відшкодування у розмірі вартості збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу «Intercargo truck» модель F15121 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (кузов НОМЕР_6 ) в сумі 839 088,35 грн;

- у разі необхідності підготування процесуальних документів, які пов?язані з розглядом судом апеляційної скарги ПрАТ «Страхова компанія «Еталон», зазначеної в п.2. цього розрахунку.

Відповідно до умов угоди вартість послуг адвокатського об`єднання, що передбачені цією додатковою угодою, складає фіксовану суму у розмірі 20 000 грн (п. 2 угоди).

Оплата наданих послуг здійснюється клієнтом протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг (п. 3 угоди).

20.11.2024 сторони склали акт прийому-передачі зазначених вище послуг за вказаною додатковою угодою від 14.11.2024 №19-1 загальною вартістю 20 000 грн.

Як уже зазначалося, у відповідності до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

У даному випадку гонорар адвоката погоджено сторонами у додатковій угоді у фіксованому розмірі - 20 000 грн). При цьому, згідно з поданими позивачем документами, під час розгляду справи апеляційним господарським судом відповідачу були надані послуги правничої допомоги на загальну суму 20 000 грн.

Водночас, як уже зазначалося, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу ПрАТ "Страхова компанія "Еталон" не заявлено.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що керуючись такими критеріями визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, те, що при розгляді цієї справи правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін, адвокат позивача подав клопотання про розгляд справи без участі позивача, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 20 000 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру.

З наведених підстав, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, суд апеляційної інстанції вважає, що заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції підлягає частковому задоволенню на суму 5 000 грн (з врахуванням фактично подання лише відзиву на апеляційну скаргу).

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, про часткову обґрунтованість заявлених до стягнення позивачем позовних вимог (в оскаржуваній частині).

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) - без змін.

9. Судовий збір

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі № 910/2295/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі № 910/2295/24 (в оскаржуваній частині) - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Заяву Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» про стягнення витрат на професійна правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 8, прим. 6; ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» (03115, місто Київ, пр. Берестейський, буд. 121 В, офіс 106) 5 000 (п`ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи №910/2295/24.

5. Видачу відповідного наказу доручити місцевому господарському суду.

6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.12.2024.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім