Рішення

від 05.09.2024 по справі 911/1845/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2024 р. Справа № 911/1845/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Панченко К. О.

за участю представників учасників справи:

від позивача (за первісним позовом) відповідача (за позовом третьої особи): Руденко О. А. (адвокат ордер серії АІ № 1432447 від 27.07.2023 р.);

від відповідача (за первісним позовом): Кобець О. В. (адвокат довіреність б/н від 14.10.2023 р.);

від третьої особи (за первісним позовом) позивача (за позовом третьої особи): Долич О. В. (адвокат ордер серії АА № 1249308 від 08.11.2022 р.);

розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Приватного підприємства „Сігма, м. Вишневе, Бучанський район, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю „НПК Пром Груп, м. Київ

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 , м. Київ

про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку

та

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_1 , м. Київ

до Приватного підприємства „Сігма, м. Вишневе, Бучанський район, Київська область

про визнання відсутнім права вимоги на земельну ділянку

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПП „Сігма звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „НПК Пром Груп про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1, 2928 га, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вулиця Промислова, земельна ділянка 9, цільове призначення: для виробничих потреб; скасування державної реєстрації права власності ТОВ „ПНК Пром Груп на земельну ділянку із кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1366127832224; номер запису про право власності/довірчої власності: 37423658) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем (за первісним позовом) безпідставними володінням та користуванням відповідачем (за первісним позовом) вищевказаним нерухомим майном, що належить позивачу (за первісним позовом) на праві власності та незаконно вибуло із його володіння, та безпідставним набуттям у власність та реєстрацією за відповідачем (за первісним позовом) права власності на спірний об?єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2023 р. відкрито провадження у справі № 911/1845/23 за позовом ПП „Сігма до ТОВ „НПК Пром Груп про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 13.09.2023 р.

Також, одночасно із позовною заявою, до канцелярії суду від позивача (за первісним позовом) надійшла заява б/н від 30.06.2023 р. про забезпечення позову, у якій він просив суд вжити заходи до забезпечення позову, а саме шляхом накладення арешту на нерухоме майно земельну ділянку із кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1, 2928 га, адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вулиця Промислова, земельна ділянка 9, цільове призначення: для виробничих потреб.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2023 р. відмовлено у задоволенні заяви б/н від 30.06.2023 р. позивача (за первісним позовом) Приватного підприємства „Сігма про забезпечення позову.

27.07.2024 р. до канцелярії суду від позивача (за первісним позовом) надійшла заява б/н від 30.06.2023 р. про забезпечення позову, у якій він просив суд вжити заходи до забезпечення позову, а саме накласти арешт на нерухоме майно - земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1,2928 га, адреса: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для виробничих потреб; заборонити будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1,2928 га, адреса: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для виробничих потреб та реєстрації утворених в результаті поділу земельних ділянок із кадастровими номерами 3222410600:01:001:0045 та 3222410600:01:001:0046.

У відповідності до ст. ст. 6, 32 Господарського процесуального кодексу України зазначену заяву у справі № 911/1845/23 передано для розгляду судді Наріжному С. Ю.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2023 р. (суддя Наріжний С. Ю.) постановлено заяву ПП „Сігма від 27.07.2023 б/№ (вх. № 145/23) про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити; накласти арешт на нерухоме майно - земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1,2928 га, адреса: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для виробничих потреб; заборонити будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1,2928 га, адреса: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для виробничих потреб та реєстрації утворених в результаті поділу земельних ділянок із кадастровими номерами 3222410600:01:001:0045 та 3222410600:01:001:0046.

13.09.2023 р. перед підготовчим засіданням до канцелярії суду від позивача (за первісним позовом) надійшла заява б/н від 12.09.2023 р. про зміну (доповнення) позовних вимог, у якій він просить суд витребувати з чужого незаконного володіння земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1, 2928 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для виробничих потреб; скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ „ПНК Пром Груп на земельну ділянку із кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1366127832224; номер запису про право власності/довірчої власності: 37423658) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок із кадастровим номерами 3222410600:01:001:00046 та 3222410600:01:001:0045.

13.09.2023 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 27.09.2023 р.

Заява б/н від 12.09.2023 р. позивача (за первісним позовом) про зміну (доповнення) позовних вимог прийнята судом до розгляду.

27.09.2023 р. перед підготовчим засіданням до канцелярії суду від позивача (за первісним позовом) надійшло клопотання б/н від 27.09.2023 р. із доданими до нього документами, що долучено судом до матеріалів справи.

27.09.2023 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 11.10.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.10.2023 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 01.11.2023 р.

31.10.2023 р. до канцелярії суду від відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання б/н від 31.10.2022 р., у якому він просив постановити ухвалу про поновлення підготовчого засідання та інше, клопотання про б/н від 31.10.2022 р. про залучення третьої особи, яка не заявляє смостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у якому він просив суд залучити до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

01.11.2023 р. на електронну пошту суду від фізичної особи ОСОБА_1 надійшло клопотання б/н від 31.10.2023 р. про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, у якому він просив суд залучити його до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

01.11.2024 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 22.11.2024 р. Також даною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 .

22.11.2023 р. на електронну пошту суду від відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання б/н від 22.11.2023 р., у якому він просив суд призначити у справі судову земельно-технічну експертизу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.11.2023 р. постановлено повернутись до розгляду даної справи у підготовчому провадженні і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 14.12.2023 р.

23.11.2023 р. до канцелярії суду від відповідача (за первісним позовом) надійшов відзив б/н від 15.11.2023 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити у задоволенні позову повністю, у тому числі, у зв?язку із спливом позовної давності.

04.12.2023 р. через систему „Електронний суд від відповідача (за первісним позовом) надійшов відзив б/н від 16.11.2023 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити у задоволенні позову повністю, у тому числі, у зв?язку із спливом позовної давності.

13.12.2023 р. через систему „Електронний суд від позивача (за первісним позовом) надійшло клопотання б/н від 12.12.2023 р. із доданими до нього документами, у тому числі, відповіддю б/н від 12.10.2023 р. на позовну заяву, що долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2023 р. постановлено, що 14.12.2023 р. підготовче засідання у призначений судом час відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 22.11.2023 р. не відбулось у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності судді і призначено проведення підготовчого засідання із викликом та за участю представників учасників справи на 17.01.2024 р.

16.01.2024 р. через систему „Електронний суд від відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання б/н від 16.01.2024 р. про зупинення провадження у справі, у якому він просив суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням № 369/4002/21, що розглядається Києво-Святошинським районним судом Київської області.

17.01.2024 р. у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 31.01.2024 р.

13.01.2024 р. через систему „Електронний суд від позивача (за первісним позовом) надійшло клопотання б/н від 30.01.2024 р. із доданими до нього документами, у тому числі, запереченнями б/н від 29.01.2023 р. на клопотання про зупинення провадження у справі, що долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2024 р. постановлено, що 31.01.2024 р. підготовче засідання у призначений судом час відповідно до протоколу судового засідання Господарського суду Київської області від 17.01.2024 р. не відбулось у зв`язку із тим, що 31.01.2024 р. з 15 год 13 хв. до 16 год. 39 хв. була оголошена та тривала повітряна тривога, і призначено проведення підготовчого засідання із викликом та за участю представників учасників справи на 14.02.2024 р.

14.02.2024 р. у підготовчому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача (за первісним позовом) про зупинення провадження у справі судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки вирішення Києво-Святошинським районним судом Київської області справи № 369/4002/21 та набрання прийнятим судовим рішенням законної сили жодним чином не унеможливлює розгляд даної справи і в межах даної справи суд на підставі зібраних та поданих доказів може встановити і оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.

14.02.2024 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 06.03.2024 р.

06.03.2024 р. через систему „Електронний суд від відповідача (за первісним позовом) надійшла заява б/н від 05.03.2024 р. про виклик експерта, у якому він просив суд викликати у судове засідання експерта (інженера з інвентаризації нерухомого майна) ОСОБА_2 , клопотання б/н від 05.03.2024 р. про витребування доказів, у якому він просив суд витребувати у оригінали всіх письмових доказів, доданих до позовної заяви.

06.03.2024 р. у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 04.04.2024 р.

02.04.2024 р. через систему „Електронний суд від відповідача (за первісним позовом) надійшли додаткові пояснення б/н від 02.04.2024 р. по справі, клопотання б/н від 02.04.2024 р. про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним, у якому він просить не брати до уваги копію Державного акту на право власності на землю серія ЯЖ № 660686 як доказ у справі, що долучено судом до матеріалів справи.

04.04.2024 р. через систему „Електронний суд від відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання б/н від 03.04.2024 р. про долучення доказів із доданими до нього документами, що долучено судом до матеріалів справи.

04.04.2024 р. ОСОБА_1 у справі № 911/1845/23 звернувся в Господарський суд Київської області із позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору до Приватного підприємства „Сігма про визнання відсутнім права вимоги витребування майна (земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1, 2928 га за адресою: АДРЕСА_1 ) за договором купівлі-продажу нежилих будівель від 19.01.2009 р. (Адміністративний корпус (літ. „А) загальною площею 850, 9 кв.м. та Виробничий корпус (літ. „Б) загальною площею 2 806, 0 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем (за позовом третьої особи) відсутністю у відповідача (за позовом третьої особи) будь-яких майнових прав та права вимоги земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1, 2928 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

04.04.2024 р. у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 24.04.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.04.2024 р. допущено до участі у справі третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_1 , прийнято позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_1 до Приватного підприємства „Сігма про визнання відсутнім права вимоги за договором, для спільного розгляду з первісним позовом Приватного підприємства „Сігма та об`єднано їх в одне провадження і призначено його розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 24.04.2024 р.

23.04.2024 р. через систему „Електронний суд від позивача (за первісним позовом) відповідача (за позовом третьої особи) надійшов відзив б/н від 23.04.2024 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, та заперечення б/н від 23.04.2024 р. на клопотання про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним, що долучено судом до матеріалів справи.

24.04.2023 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 15.05.2023 р.

02.05.2024 р. до канцелярії суду від позивача (за позовом третьої особи) надійшла відповідь б/н від 29.04.2024 р. на відзив на позовну заяву, що долучено судом до матеріалів справи.

15.05.2024 р. через систему „Електронний суд від відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання б/н від 14.05.2024 р. про зупинення провадження у справі, у якому він просив суд зупинити провадження у справі до закінчення дії військового стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 р.

15.05.2024 р. у підготовчому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача (за первісним позовом) про зупинення провадження у справі судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки захист прав і інтересів позивача (за позовом третьої особи) ОСОБА_1 у суді у даній справі забезпечується повноважним представником адвокатом Доличем О. В., який діє на підставі відповідного ордеру на надання правової допомоги, і самим позивачем (за позовом третьої особи) ОСОБА_1 чи його повноважним представником не заявлялось відповідного клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2024 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 05.06.2024 р.

05.06.2024 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 19.06.2024 р.

19.06.2024 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 10.07.2024 р.

08.07.2024 р. через систему „Електронний суд від позивача (за первісним позовом) відповідача (за позовом третьої особи) надійшли заперечення б/н від 08.07.2024 р. про призначення експертизи, що долучено судом до матеріалів справи.

10.07.2024 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаних клопотань відповідача (за первісним позовом) про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи та про виклик експерта судом було відмовлено в їх задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю.

10.07.2024 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 31.07.2024 р. Також даною ухвалою суду витребувано у відповідача (за первісним позовом) - ТОВ „НПК Пром Груп додаткові докази.

31.07.2024 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 28.08.2024 р.

31.07.2024 р. через систему „Електронний суд від відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання б/н від 31.07.2024 р. про витребування доказів, у якому він просив суд витребувати у позивача (за первісним позовом) додаткові відомості та докази.

28.08.2024 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача (за первісним позовом) про витребування доказів судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки вказані у клопотаннях докази не належними, так як не мають жодного відношення до предмету позову і спору у даній справі та їх надання і витребування не є необхідними для вирішення спору.

28.08.2024 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 05.09.2024 р.

30.08.2024 р. через систему „Електронний суд від позивача (за первісним позовом) відповідача (за позовом третьої особи) надійшли додаткові пояснення б/н від 30.08.2024 р., що долучено судом до матеріалів справи.

05.09.2024 р. у судовому засіданні представник від позивача (за первісним позовом) відповідача (за позовом третьої особи) надав усні пояснення щодо своїх первісних позовних вимог, первісні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в первісній позовній заяві. Також, представник позивача (за первісним позовом) відповідача (за позовом третьої особи) надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову третьої особи, просив суд відмовити в задоволенні позову третьої особи повністю з підстав, зазначених у відзиві на такий позов.

Представник відповідача (за первісним позовом) у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, а також надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти первісного позову, просив суд відмовити в задоволенні первісного позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на первісний позов, та підтримав позовні вимоги за позовом третьої особи, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в зустрічній позовній заяві.

Представник третьої особи позивача (за позовом третьої особи) у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві. Також, представник третьої особи позивача (за позовом третьої особи) надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти первісного позову, просив суд відмовити в задоволенні первісного позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на первісного позов.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

19.01.2009 р. між Приватним підприємством „Сігма та Закритим акціонерним товариством „Київський м?ясопереробний завод було укладено договір купівлі-продажу нежилих будівель, а саме: адміністративний корпус під літерою „А загальною площею 850, 9 кв.м та виробничий корпус під літерою „Б загальною площею 2 806, 0 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний договір купівлі-продажу нежилих будівель було нотаріально посвідчено державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н. В. та зареєстровано в реєстрі за № 1-8, а також зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 3307780 від 19.01.2009 р.

06.02.2009 р. КП „Бюро технічної інвертаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області на підставі договору купівлі-продажу нежилих будівель від 19.01.2009 р., укладеного між Приватним підприємством „Сігма та Закритим акціонерним товариством „Київський м?ясопереробний завод, було зареєстровано право власності за Приватним підприємством „Сігма на нерухоме майно, а саме нежилі будівлі та споруди (Літ. „А площею 850, 9 кв.м., Літ. „Б площею 2 806, 0 кв.м.), які розташовані за адресою: м. Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області, по вулиці Промисловій, 9, за реєстраційним номером № 7474043, що підтверджується витягом № 21801330 від 06.02.2009 р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно, наявним у матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.02.2010 р. порушено провадження у справі № Б11/013-10 про банкрутство Закритого акціонерного товариства „Київський м??ясопереробний завод.

02.06.2015 р. Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулась до Господарського суду Київської області із заявою в межах справи № Б11/013-10 про банкрутство Закритого акціонерного товариства „Київський м?ясопереробний завод про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.01.2009 р., повернення сторін у первинний стан, який існував до укладення даного договору купівлі-продажу та визнання права власності на нежилі будівлі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.07.2015 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 р. у справі № Б11/013-10 заява Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задоволена повністю - визнано недійсним договір купівлі-продажу від 19.01.2009 р. та повернуто сторони у первинний стан, який існував до укладення договору купівлі-продажу нежилих будівель від 19.01.2009 р.

21.12.2017 р. у процедурі банкрутства Закритого акціонерного товариства „Київський м?ясопереробний завод Кваша Руслан Вікторович здійснив купівлю цілісного майнового комплексу банкрута (розташований на трьох земельних ділянках, інвентаризація яких не проводилась), до складу якого, серед іншого майна, входили адміністративний корпус (літ. „А) загальною площею 850, 9 кв.м, виробничий корпус (літ. „Б) загальною площею 2 806, 0 кв.м та земельна ділянка з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022.

Постановою Верховного Суду у справі № Б11/013-10 від 05.07.2018 р. частково задоволено касаційну скаргу позивача, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 р. та ухвалу Господарського суду Київської області від 08.07.2015 р. у справі № Б11/013-10 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2018 р., залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 р. у справі № Б11/013-10 відмовлено у задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 02.06.2015 р. № 1152/9/10-13-10-09 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 19.01.2009 р.

17.07.2020 р. за Товариством з обмеженою відповідальністю „ПНК Пром Груп було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022. Підстави для даної реєстрації такі: акт №1 приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ „ПНК пром груп, серія та номер: 510,511, виданий 02.07.2020 р., видавник: Парубець Є.B., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу та рішення № 1, серія та номер: 473, виданий 23.06.2020 р., видавник: Парубець Є. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

24.11.2021 р. приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Леденьова І. С. на підставі договору купівлі-продажу нежилих будівель від 19.01.2009 р., укладеного між Приватним підприємством „Сігма та Закритим акціонерним товариством „Київський м?ясопереробний завод, було проведено державну реєстрацію права власності за Приватним підприємством „Сігма на нерухоме майно, а саме нежилі будівлі та споруди: адміністративний корпус Літ. „А площею 850, 9 кв.м., виробничий корпус Літ. „Б площею 2 806, 0 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за реєстраційним номером № 45331659, що підтверджується витягом № 287319834 від 29.11.2021 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, наявним у матеріалах справи.

Як вбачається із матеріалів справи, у січні 2022 р. ПП „Сігма звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „НПК Пром Груп про визнання права власності, а саме на земельну ділянку із кадастровим номером 3222410600:01:001:0022.

Позовні вимоги були обґрунтовані позивачем тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 зареєстроване за відповідачем, однак, позивач вважає, що право власності на неї перейшло до нього разом з правом власності на будівлі та споруди, що розміщенні на цій земельній ділянці, на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 19.01.2009 р.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.03.2023 р. у справі № 911/183/22 за позовом ПП „Сігма до ТОВ „НПК Пром Груп за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання права власності відмовлено у задоволенні позову повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 4, 5, 7 ст. 75 цього ж кодексу обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

5. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

7. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини також були встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 07.03.2023 р. у справі № 911/183/22 за позовом ПП „Сігма до ТОВ „НПК Пром Груп за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання права власності.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є неспростованими, доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

19.04.2023 р. Відділом № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області було проведено державну реєстрацію земельних ділянок та внесено відповідні відомості до Державного земельного кадастру: 3222410600:01:001:0045 та 3222410600:01:001:0046, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , утворених внаслідок поділу земельної ділянки 3222410600:01:001:0022, належної на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю „ПНК Пром Груп, що підтверджується Витягом № НВ-0700257952023 від 19.04.2023 р. та Витягом № НВ-0700257942023 від 19.04.2023 р. з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, листом № 4-2/264 від 25.07.2023 р. Київської обласної філії ДП „Центр державного земельного кадастру, Технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об?єднання земельних ділянок ТОВ „ПНК Пром Груп, розташована за адресою: вул. Промислова, 9, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 3222410600:01:001:0022, наявними у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, позивач (за первісним позовом) у своїй позовній заяві, крім інших вимог, просить суд витребувати з чужого незаконного володіння земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1, 2928 га, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, вулиця Промислова, земельна ділянка 9, цільове призначення: для виробничих потреб; скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ „ПНК Пром Груп на земельну ділянку із кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1366127832224; номер запису про право власності/довірчої власності: 37423658) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивач (за позовом третьої особи) у своїй позовній заяві просить суд визнати відсутнім право вимоги витребування майна (земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1, 2928 га за адресою: АДРЕСА_1 ) за договором купівлі-продажу нежилих будівель від 19.01.2009 р. (Адміністративний корпус (літ. „А) загальною площею 850, 9 кв.м. та Виробничий корпус (літ. „Б) загальною площею 2 806, 0 кв.м.

З приводу вказаних позовних вимог позивачів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

2. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору.

Відповідно до ст. 319 цього ж кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

3. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

4. Власність зобов`язує.

5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

6. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

7. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

8. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Статтею 321 цього ж кодексу передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

2. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

3. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з ст. 328 цього ж кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 331 цього ж кодексу право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

2. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

3. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.

Згідно з ст. 377 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу нежилих будівель) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

2. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу нежилих будівель) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

2. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

3. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

4. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

5. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.12.2018 р. у справі № 910/18560/16 зазначила:

8.1. Щодо застосування і трактування норм права у правовідносинах стосовно: 1) переходу права на земельну ділянку у зв`язку з набуттям іншими особами права власності на частину будівель військового майна в контексті положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України; 2) визначення розміру таких земельних ділянок; 3) процедури автоматичного переходу права користування земельною ділянкою до власника об`єкта нерухомості, розташованої на ній, чи необхідності отримання відмови Кабінету Міністрів України від указаних земель з метою реалізації такого права; 4) процедури розпорядження земельними ділянками, які мають правовий режим земель оборони, у разі встановлення обставин неправомірного набуття іншими особами такої земельної ділянки; 5) визначення особи, на користь якої повинна витребовуватися спірна земельна ділянка, - Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

8.2. Земельні відносини, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на об`єкти нерухомості, розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються нормами ЗК України, які є спеціальними відносно до цивільно-правових норм, які є загальними.

8.3. Правові норми, які визначали дол. земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (в період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України.

8.4. Стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України N 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України N 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

8.5. Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної дол. земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Господарський суд Київської області, вирішуючи спір у справі № 911/183/22, у своєму рішенні від 17.03.2023 р. встановив та зазначив, що:

6.1. Щодо права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022, площею 1,2928 га.

Суд зазначає, що на момент розгляду справи № 911/183/22 договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 19.01.2009 р. є дійсним.

У пункті 1 договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 19.01.2009 зазначається таке: „ПРОДАВЕЦЬ передає у власність, а ПОКУПЕЦЬ, приймає у власність НЕЖИЛІ БУДІВЛІ (АДМІНІСТРАТИВНИЙ КОРПУС) під літерою „A, з цегли, загальною площею 850, 9 мІ, та (ВИРОБНИЧИЙ КОРПУС) під літерою „Б, з з/бетонних панелей, загальною площею 2806, 0 м, що знаходяться на земельній ділянці площею 1, 2928 га, в АДРЕСА_1 .

Пунктом 9 вищезазначеного договору визначено, що зміст статті 182 Цивільного кодексу України щодо державної реєстрації, права на нерухомість і правочинів щодо нерухомості, статті 334 Цивільного кодексу України щодо моменту набуття права власності за договором, статті 657 Цивільного кодексу України щодо форми договору купівлі-продажу нежилої будівлі, статей 95, 196 Земельного кодексу України щодо прав та обов`язків землекористувачів, статті 120 Земельного кодексу України щодо переходу права на земельну ділянку при переході права на будівлю споруду, представнику покупця - роз`яснено.

Суд зазначає, що частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 19.01.2009) визначається, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 19.01.2009) встановлено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Суд констатує, що попри твердження позивача, що викладені у позовній заяві, в пункті 1 договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 19.01.2009 чітко визначено розмір земельної ділянки на якій розташовані нежилі будівлі, що придбані позивачем, а саме: 1, 2928 га.

Суд зазначає, що чинне, на момент укладання договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 19.01.2009 земельне та цивільне законодавство, імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

Окрім цього, спираючись на судову практику у подібних правовідносинах за період 2007-2009 років, суд дійшов висновку, що для перходу права на земельну ділянку у разі переходу права власності на будівлю чи споруду, обов`язковою є наявність правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності чи користування попереднього власника будівель чи споруд на земельну ділянку, на якій розташоване дане нерухоме майно.

Договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 19.01.2009 р. укладений між позивачем та Закритим акціонерним товариством „Київський м?ясопереробний завод. У матеріалах справи наявний Державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022, площею 1, 2928 га, від 05.08.2008, який видано Закритому акціонерному товариству „Київський м?ясопереробний завод. Цільове призначення земельної ділянки відповідно до даного акту для виробничих потреб.

Таким чином, суд зауважує, що земельна ділянка розміром 1, 2928 га (кадастровий номер 3222410600:01:001:0022), на момент укладення договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 19.01.2009 належала Закритому акціонерному товариству "Київський м`ясопереробний завод", тобто, продавцю будівель позивачу, на праві власності.

Відповідно до пункту 1.4. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна (в редакції, чинній на момент виготовлення технічного паспорту на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 17.04.2014), технічна інвентаризація об`єктів нерухомого майна проводиться суб`єктами господарювання, у складі яких працює один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію у Мінрегіоні України та отримали кваліфікаційний сертифікат відповідно до статті 17 Закону України "Про архітектурну діяльність" та постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №554 "Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури" (далі - виконавці), а на підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються, зокрема, технічні паспорти, які скріплюються підписом керівника та печаткою суб`єкта господарювання, а також підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката та його печаткою.

Суд зазначає, що наявний у матеріалах справи технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 17.04.2014 р. виготовлено експертом ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єкта архітектури серія АЕ №003025 від 12.12.2013). Судом перевірено інформацію, яку надав відповідач щодо недійсності кваліфікаційного сертифікату експерта ОСОБА_2 станом на час розгляду даної справи. За даними з веб-сторінки clarity-project.info (на яку, зокрема, посилався відповідач) та з Порталу державної елктронної системи у сфері будівництва судом встановлено, що кваліфікаційний сертифікат серія АЕ №003025 є дійсним, а інформація про позбавлення в установленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №554 "Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури" порядку ОСОБА_2 даного сертифіката відсутня.

Таким чином, суд вважає технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 17.04.2014 та довідку від 09.01.2023 експерта ОСОБА_2 належними доказами у даній справі та розглядає дані докази у сукупності з іншими, що наявні у матеріалах справи.

Суд врахував імперативність приписів статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 19.01.2009) та статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 19.01.2009) щодо переходу права власності на земельну ділянку разом із придбаними будівлями на ній, наявні в матеріалах справи докази, а саме: договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 19.01.2009, Державний акт на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3222410600:01:001:0022, площею 1,2928 га, від 05.08.2008, технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 17.04.2014, та дійшов висновку, що позивачу перейшло право на спірну в даній справі земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 разом з правом власності на нежилі будівлі, адміністративний корпус під літерою "А" загальною площею 850,9 кв.м та виробничий корпус під літерою "Б" загальною площею 2806,0 кв.м, з 19.01.2009.

Інші доводи і докази учасників справи не спростовують вищевикладених висновків суду.

При цьому, суд підкреслює, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, зокрема, положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, не передбачають додаткових дій чи умов для такого набувача для отримання права на земельну ділянку, зокрема, звернення з позовом до суду про визнання такого права, відтак, позивачем неправильно визначене як право, що порушене, так і спосіб його захисту.

Також суд відзначає, що, на момент укладення договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 19.01.2009, на відміну від чинного на даний момент, законодавство, зокрема, стаття 120 Земельного кодексу України, не визначало істотною умовою договору про відчуження об`єкту нерухомості кадастровий номер земельної ділянки, на якій цей об`єкт нерухомості розташований, відтак, його відсутність у договорі купівлі-продажу нежилих приміщень від 19.01.2009 не впливає на висновки суду про однозначну визначеність у договорі розміру земельної ділянки, що переходить за договором разом з об`єктом нерухомості.

Окремо суд зазначає, що оскільки право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 перейшло до позивача з 19.01.2009 р., то фізична наявність чи відсутність придбаних будівель, станом на момент розгляду справи 911/183/22, не несе юридичних наслідків для права власності на спірну земельну ділянку та не впливає на розгляд даної справи по суті.

Отже, враховуючи вищевказані положення Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, та інших нормативно-правових актів, та за наслідками їх правового аналізу, а також вищевказані правові позиції Верховного Суду, факти та висновки, встановлені Господарським судом Київської області у своєму рішенні від 17.03.2023 р. при вирішенні справи № 911/183/22, суд зазначає, що у зв?язку із набуттям у січні 2009 р. позивачем (за первісним позовом) на підставі договору купівлі-продажу нежилих будівель від 19.01.2009 р., укладеного між Приватним підприємством „Сігма та Закритим акціонерним товариством „Київський м?ясопереробний завод, у власність нерухомого майна, а саме нежилі будівлі та споруди (Літ. „А площею 850, 9 кв.м., Літ. „Б площею 2 806, 0 кв.м.), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці 1, 2928 га, до позивача (за первісним позовом), як набувача вказаного нерухомого майна, перейшло також і право власності на вказану земельну ділянку, на якій розташоване таке нерухоме майно.

Заперечення відповідача (за первісним позовом) щодо того, що у договорі купівлі-продажу нежилих будівель від 19.01.2009 р., укладеному між Приватним підприємством „Сігма та Закритим акціонерним товариством „Київський м?ясопереробний завод, відсутній кадастровий номер земельної ділянки, а сама земельна ділянка станом на момент укладення договору ще не була сформована є необгрунтованими, оскільки станом на момент укладення вказаного договору положення чинного законодавства не встановлювали і не визначали істотною умовою договору зазначення кадастрового номеру земельної ділянки, на якій об?єкти нерухомості розташовані.

Заперечення відповідача (за первісним позовом) щодо того, що на спірній земельній ділянці станом на час розгляду справи не розташовано жодних об?єктів нерухомого майна і відповідно є сумнівним технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 17.04.2014 р., виготовлений експертом Бражніковим Петром Миколайовичем (кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єкта архітектури серія АЕ №003025 від 12.12.2013), є необгрунтованими, оскільки вказаним обставинам Господарським судом Київської області вже надавалась оцінка при вирішенні спору у справі № 911/183/22.

Заперечення відповідача (за первісним позовом) щодо того, що договір купівлі-продажу нежилих будівель від 19.01.2009 р., укладений між Приватним підприємством „Сігма та Закритим акціонерним товариством „Київський м?ясопереробний завод, є нікчемним, оскільки спірні нерухоме майно та земельна ділянка, вказані у ньому, станом на момент укладення договору були предметом іпотечного договору від 25.05.2007 р., укладеного між ЗАТ „Київський м?ясопереробний завод та ВАТ „Комерційний банк „Хрещатик, є необгрунтованими, оскільки у процесі розгляду справи відповідачем (за первісним позовом) не було надано суду жодних належних та допустимих доказів перебування зазначеного майна під обтяженням (іпотекою), а також не було надано суду жодних належним та допустимих доказів того, що саме спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1, 2928 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для виробничих потреб є предметом вказаного іпотечного договору.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

2. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

3. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 387 цього ж кодексу передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 цього ж кодексу передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно з ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц зазначила:

143. Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (провадження N 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (провадження N 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц (провадження N 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі N 48/340 (провадження N 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі N 923/876/16 (провадження N 12-88гс19) та багатьох інших.

144. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі N 910/3009/18 (провадження N 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19 (провадження N 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі N 910/2861/18 (провадження N 12-140гс19, пункт 98).

145. Позов у цій справі поданий прокурором в інтересах держави у зв`язку з незаконним, на думку позивача, заволодінням земельними ділянками державної власності, зокрема, фізичними особами - відповідачами.

146. Велика Палата Верховного Суду знов нагадує, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі N 488/5027/14-ц (провадження N 14-256 цс 18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16 (провадження N 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі N 916/1608/18 (провадження N 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі N 19/028-10/13 (провадження N 12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі N 200/606/18 (провадження N 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.

147. Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). І такі вимоги позивачем пред`явлені (див. наступний розділ цієї постанови).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 09.11.2021 р. у справі № 466/8649/16-ц зазначила:

83. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (провадження N 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (провадження N 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц (провадження N 14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі N 48/340 (провадження N 12-14звг19) та багатьох інших.

84. При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі N 488/5027/14-ц (провадження N 14-256цс18)).

85. Як зазначено вище, задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16 (провадження N 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі N 488/5027/14-ц (провадження N 14-256цс18).

86. Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом у процесі розгляду справи, спірна земельна ділянка площею 1, 2928 га з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022, яка розташована за адресою: вулиця Промислова, земельна ділянка 9, м. Вишневе, Бучанський (до цього - Києво-Святошинський) район, Київська область, станом на час розгляду справи перебуває у власності відповідача (за первісним позовом) - ТОВ „НПК Пром Груп, безпідставно та неправомірно вибула із володіння власника позивача (за первісним позовом) - ПП „Сігма не з його волі (у період у та у зв?язку із визнанням недійсним у судовому порядку договору купівлі-продажу нежилих будівель від 19.01.2009 р., укладеного між Приватним підприємством „Сігма та Закритим акціонерним товариством „Київський м?ясопереробний завод), та станом на момент розгляду даної справи перебуває у власності відповідача (за первісним позовом) та зареєстрована за останнім - ТОВ „НПК Пром Груп.

Таким чином, у процесі розгляду справи судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 1, 2928 га з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022, яка розташована за адресою: вулиця Промислова, земельна ділянка 9, м. Вишневе, Бучанський (до цього - Києво-Святошинський) район, Київська область, безпідставно та неправомірно вибула із володіння власника - позивача (за первісним позовом) - ПП „Сігма не з його волі та станом на момент розгляду даної справи перебуває у власності відповідача (за первісним позовом) - ТОВ „НПК Пром Груп, а тому суд дійшов висновку, що право власності позивача (за первісним позовом) - ПП „Сігма на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння відповідача (за первісним позовом) на підставі та у відповідності до ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, і такий спосіб захисту є достатнім та ефективним, а вимога позивача (за первісним позовом) про скасування державної реєстрації права власності ТОВ „ПНК Пром Груп на земельну ділянку із кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1366127832224; номер запису про право власності/довірчої власності: 37423658) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не є необхідною та ефективною у спірних відносинах, і задоволення позовної вимоги позивача (за первісним позовом) про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відповідача (за первісним позовом) виключає задоволення позовної вимоги позивача (за позовом третьої особи) до відповідача (за позовом третьої особи) про визнання відсутнім право вимоги витребування майна (земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1, 2928 га за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Промислова, земельна ділянка 9) за договором купівлі-продажу нежилих будівель від 19.01.2009 р. (Адміністративний корпус (літ. „А) загальною площею 850, 9 кв.м. та Виробничий корпус (літ. „Б) загальною площею 2 806, 0 кв.м.

Отже, позовна вимога позивача (за первісним позовом) до відповідача (первісним позовом) про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1, 2928 га, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, вулиця Промислова, земельна ділянка 9, цільове призначення: для виробничих потреб, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, а позовна вимога позивача (за первісним позовом) до відповідача (за первісним позовом) про скасування державної реєстрації права власності ТОВ „ПНК Пром Груп на земельну ділянку із кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1366127832224; номер запису про право власності/довірчої власності: 37423658) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення первісного позову в цій частині, і відповідно позовна вимога позивача (за позовом третьої особи) до відповідача (за позовом третьої особи) про визнання відсутнім право вимоги витребування майна (земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1, 2928 га за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Промислова, земельна ділянка 9) за договором купівлі-продажу нежилих будівель від 19.01.2009 р. (Адміністративний корпус (літ. „А) загальною площею 850, 9 кв.м. та Виробничий корпус (літ. „Б) загальною площею 2 806, 0 кв.м., є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову третьої особи.

Крім того, позивач (за первісним позовом) у своїй позовній заяві просить суд скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок із кадастровим номерами 3222410600:01:001:00046 та 3222410600:01:001:0045.

Що стосується вказаної позовної вимоги позивача (за первісним позовом) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що вказана позовна вимога позивача (за первісним позовом) є похідною від його позовної вимоги до відповідача (за первісним позовом) про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1, 2928 га, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, вулиця Промислова, земельна ділянка 9, цільове призначення: для виробничих потреб, і направлена на повне поновлення порушених прав і інтересів позивача (за первісним позовом), як власника спірної земельної ділянки.

Як було зазначено вище, 19.04.2023 р. Відділом № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області було проведено державну реєстрацію земельних ділянок та внесено відповідні відомості до Державного земельного кадастру: 3222410600:01:001:0045 та 3222410600:01:001:0046, які розташовані за адресою: вул. Промислова, 9, м. Вишневе, Києво-Святошинський район (Бучанський район), Київська область, утворених внаслідок поділу земельної ділянки 3222410600:01:001:0022, належної на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю „ПНК Пром Груп, що підтверджується Витягом № НВ-0700257952023 від 19.04.2023 р. та Витягом № НВ-0700257942023 від 19.04.2023 р. з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, листом № 4-2/264 від 25.07.2023 р. Київської обласної філії ДП „Центр державного земельного кадастру, Технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об?єднання земельних ділянок ТОВ „ПНК Пром Груп, розташована за адресою: вул. Промислова, 9, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 3222410600:01:001:0022, наявними у матеріалах справи.

Велика Палата Верховного Суду в своїй від 29.05.2019 р. у справі № 367/2022/15-ц виснувала про те, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема, шляхом витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані, на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України.

Оскільки, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, позовна вимога позивача (за первісним позовом) до відповідача (за первісним позовом) про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок із кадастровим номерами 3222410600:01:001:00046 та 3222410600:01:001:0045, є похідною від його позовної вимоги до відповідача (за первісним позовом) про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1, 2928 га, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, вулиця Промислова, земельна ділянка 9, цільове призначення: для виробничих потреб, і направлена на повне поновлення порушених прав і інтересів позивача (за первісним позовом), як власника спірної земельної ділянки, що в свою чергу є законною і обґрунтованою, то суд дійшов висновку про її задоволення.

Також, як було зазначено вище, відповідач (за первісним позовом) у своєму відзиві на позовну заяву просить суд відмовити позивачу (за первісним позовом) у задоволенні позову повністю, у тому числі, у зв`язку із пропущенням позовної давності.

З приводу вказаної заяви відповідача (за первісним позовом) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з пунктами 12, 19 Прикінцевих та Перехідних положень цього ж кодексу під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. „Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установити з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 20.05.2020 р. „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 23, ст. 896, N 30, ст. 1061).

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 р. „Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 19 грудня 2020 р. на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 23, ст. 896, N 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. N 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 43, ст. 1394, N 52, ст. 1626).

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 р. „Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 23, ст. 896, N 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. N 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 43, ст. 1394, N 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. N 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 63, ст. 2029).

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 р. „Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. „Про введення воєнного стану в Україні, крім іншого, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб із подальшим продовженням строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022 р., з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022 р., з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022 р., з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022 р., з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022 р., з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023 р., з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 01.05.2023 р. № 254/2023, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 26.07.2023 р. № 451/2023, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 06.11.2023 р. № 734/2023, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 05.02.2024 р. № 49/2024, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 06.05.2024 р. № 271/2024. Зазначені Укази Президента України „Про введення воєнного стану в Україні та „Про продовження строку дії воєнного стану в Україні були затверджені відповідними Законами України, прийнятими Верховною Радою України.

Як було зазначено вище, 17.07.2020 р. за Товариством з обмеженою відповідальністю „ПНК Пром Груп було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022. Підстави для даної реєстрації такі: акт №1 приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ „ПНК пром груп, серія та номер: 510,511, виданий 02.07.2020 р., видавник: Парубець Є.B., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу та рішення № 1, серія та номер: 473, виданий 23.06.2020 р., видавник: Парубець Є. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач (за первісним позовом) довідався саме про факт реєстрації за відповідачем (за первісним позовом) права власності на спірний об?єкт нерухомого майна земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 і відповідно про неправомірне вибуття із володіння власника - позивача (за первісним позовом) спірної земельної ділянки лише після його державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Оскільки, як було зазначено вище, 17.07.2020 р. за Товариством з обмеженою відповідальністю „ПНК Пром Груп було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022. Підстави для даної реєстрації такі: акт №1 приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ „ПНК пром груп, серія та номер: 510,511, виданий 02.07.2020 р., видавник: Парубець Є.B., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу та рішення № 1, серія та номер: 473, виданий 23.06.2020 р., видавник: Парубець Є. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, і позивач (за первісним позовом) довідався саме про факт реєстрації за відповідачем (за первісним позовом) права власності на спірний об??єкт нерухомого майна земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 і відповідно про неправомірне вибуття із володіння власника - позивача (за первісним позовом) спірної земельної ділянки лише після його державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та відповідно, враховуючи також вищевказані Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України, загальна позовна давність по витребуванню у відповідача (за первісним позовом) спірної земельної ділянки не спливла і розпочала свій перебіг з моменту, коли позивач (за первісним позовом) довідався про порушення своїх прав і інтересів, і тому позивач (за первісним позовом) в межах строків позовної давності звернувся в господарський суд із позовом до відповідача (за первісним позовом) за захистом прав і інтересів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги (за первісним позовом) підлягають задоволенню частково, а позовні вимоги (за позовом третьої особи) є необґрунтованими і незаконними, а тому підлягають відхиленню.

Судові витрати за розгляд первісного позову відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати за розгляд позову третьої особи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача (за позовом третьої особи).

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задовольнити частково.

2.Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю „НПК Пром Груп (03110, вул. Клінічна, 23/25, м. Київ; ідентифікаційний код 43682035) на користь Приватного підприємства „Сігма (08132, вул. Промислова, 9, м. Вишневе, Бучанський (до цього Києво-Святошинський) район, Київська область; ідентифікаційний код 31462499) земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1, 2928 га, розташовану за адресою: Київська область, Бучанський (до цього Києво-Святошинський) район, м. Вишневе, вулиця Промислова, земельна ділянка 9, цільове призначення: для виробничих потреб.

3.Скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок із кадастровими номерами 3222410600:01:001:00046 та 3222410600:01:001:0045.

4.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог первісного позову.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „НПК Пром Груп (03110, вул. Клінічна, 23/25, м. Київ; ідентифікаційний код 43682035) на користь Приватного підприємства „Сігма (08132, вул. Промислова, 9, м. Вишневе, Бучанський (до цього Києво-Святошинський) район, Київська область; ідентифікаційний код 31462499) судові витрати 5 368 (п?ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 (нуль) коп. судового збору.

6.Відмовити у задоволенні позову третьої особи повністю.

7.Судові витрати за позовом третьої особи покласти на позивача (за позовом третьої особи).

8.Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення складено і підписано

21 жовтня 2024 р.