Рішення

від 21.10.2024 по справі 912/2085/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 рокуСправа № 912/2085/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу №912/2085/24

за позовом Громадської організації "Футбольна школа раннього розвитку "Чемпіон" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Пушкіна, 4)

до відповідача Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Соборний, 59)

про стягнення 1 626,89 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Громадської організації "Футбольна школа раннього розвитку "Чемпіон" (далі - позивач, орендар), яка містить вимоги до Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області (далі - відповідач, орендодавець) про стягнення невиплаченого забезпечувального депозиту у розмірі 1 626,89 грн, з покладенням на відповідача судових витрат.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, № 46 від 30.08.2021 в частині повернення суми забезпечувального депозиту.

Ухвалою від 21.08.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/2085/24, постановив справу № 912/2085/24 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

05.09.2024 від відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на введення воєнного стану, що, на його думку, є істотною зміною обставин, оскільки в момент укладення Договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, не могли передбачити її настання, та якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б Договір. Відповідач зазначив, що, з урахуванням нових обставин освітнього процесу, балансоутримувач приміщення, яке орендує позивач (Гімназія ім. Т.Г. Шевченка Олександрійської міської ради), запропонував розглянути можливість уточнити графік використання орендованого приміщення за договором та організувати для позивача використання орендованого приміщення з метою проведення занять з футболу за новим графіком, з дати укладення додаткової угоди до 13.06.2024, у зв`язку з чим запропоновано новий графік тренувань. Однак позивач категорично відмовився вносити зміни до графіку використання нежитлового приміщення спортивної зали та відмовився від підписання додаткової угоди до договору та не повідомив про обґрунтовані причини неможливості використання орендованого приміщення у запропонований для нього новий графік використання майна. Відповідач стверджує, що позивач не вимагав здійснення перерахунку орендної плати з 01.10.2023 до 22.11.2023 через відсутність можливості використання майна за новим графіком. Відповідач зазначає, що умовами договору оренди не передбачено підстав для звільнення орендаря від щомісячної орендної плати за користування нежитловим приміщенням спортивної зали загальною площею 507,00 кв.м. за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Івана Чиркіна, 19, у зв`язку з тим, що орендар за власною ініціативою не використовує орендоване майно у визначений графіком час. Відповідач також зазначив, що до 22.11.2023 між сторонами діяв договір і правовідносини між сторонами розірвані не були, за таких обставин за жовтень 2023 року орендарю нараховано орендну плату в розмірі 935,43 грн та за 22 дні листопада 2023 року також нарахована орендна плата у розмірі 691,46 грн, що загалом становить 1 626,89 грн.

10.09.2024 від позивача через підсистему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вважає недоречним твердження відповідача про зміну істотних умов, оскільки в час, який визначений у договорі оренди для користування майном позивачем, балансоутримувач почав проводити свої заняття з баскетболу, що підтверджується наданим балансоутримувачем графіком. Також позивачем зазначено, що ним пропонувалось провести перерахунок орендної плати за невикористані години оренди нежитлового приміщення на підставі додаткової угоди, втім, жодна угода орендарю не була запропонована та перерахунок орендної плати не був здійснений.

16.09.2024 від відповідача через підсистему "Електронний суд" (поштою - 20.09.2024) надійшли письмові заперечення, за змістом яких зазначено, що він як добросовісний орендодавець з моменту звернення орендаря почав вживати заходи щодо вирішення питання з графіком використання переданого в оренду приміщення, а тому звернувся до балансоутримувача за роз`ясненням ситуації, що склалася, на що балансоутримувач повідомив орендаря та орендодавця (лист від 04.10.2023 №294) про неможливість використання нежитлового приміщення спортивної зали загальною площею 507,00 кв.м. за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Івана Чиркіна, 19 у визначений час у 2023-2024 навчальному році у зв`язку з тим, що через збройну агресію російської федерації з 24.02.2022 проти України на всій території України введено військовий стан і тому навчальні заклади в нових реаліях здійснюють організацію освітнього процесу, який здійснюється в очному або змішаному режимі, внаслідок чого затверджуються нові графіки розкладів занять з урахуванням безпечних умов для здобувачів освіти та всіх працівників закладу, а тому запропонував розглянути можливість уточнити графік використання орендованого приміщення за договором та організувати для орендаря використання орендованого приміщення з метою проведення занять з футболу за новим графіком, з дати укладення додаткової угоди до 13.06.2024. Однак позивач з власної ініціативи відмовився користуватися приміщенням, а тому договір було розірвано та підписано акт повернення майна з оренди.

16.09.2024 від відповідача через підсистему "Електронний суд" (поштою 20.09.2024) надійшло клопотання від 12.09.2024 №569/06, за змістом якого відповідач просить відмовити у стягненні з нього 20 000,00 грн судових витрат у виді витрат на професійну правову (правничу) допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

За частиною другою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, господарський суд встановив такі обставини, які є предметом доказування у справі.

30.08.2021 між відповідачем як орендодавцем, позивачем як орендарем та Навчально-виховним об`єднанням "Олександрійська гімназія ім. Т.Г.Шевченка - ЗНЗ І-ІІ ступенів - школа мистецтв" Олександрійської міської ради як балансоутримувачем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, № 46 (далі Договір, а.с. 23-32).

За змістом розділу І Договору "Змінювані умови договору" (далі-Умови) об`єктом оренди є нежитлове приміщення спортивної зали загальною площею 507,0 кв.м. за адресою: вул. Івана Чиркіна, 19 в м. Олександрія, вартість якого складає 997 000,00 грн. Цільове призначення майна - для проведення навчально-тренувальних занять з футболу для дітей віком від трьох років. Графік використання майна становив: з 01 жовтня до 31 березня: понеділок, середа, п`ятниця з 17:30 години до 19:00 години; з 01 квітня до 30 вересня: остання п`ятниця місяця з 18:00 години до 19:00 години. Сторони передбачили суму забезпечувального депозиту: 2 (дві) місячні орендні плати, але в будь-якому разі у розмірі не меншому, ніж розмір мінімальної заробітної плати станом на перше число місяця, в якому укладається цей договір; сума гривень з ПДВ 6000,00 грн; орендодавець не пізніше, ніж протягом п`ятого робочого дня з моменту отримання від балансоутримувача примірника акта повернення з оренди орендованого майна із зауваженнями (або за наявності зауважень орендодавця) зараховує забезпечувальний депозит у рахунок невиконаних зобов`язань орендаря та перераховує його на погашення зобов`язань орендаря; орендодавець повертає орендарю суму забезпечувального депозиту, яка залишилася після здійснення вирахувань. Строк договору складає 2 роки 11 місяців з дати набрання чинності цим Договором.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 розділу ІІ Договору "Незмінювані умови договору" орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункту 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов. Майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 Умов.

Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 розділу ІІ Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання - передачі майна. Акт приймання - передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Передача майна в оренду здійснюється за його страховою вартістю, визначеною у пункті 6.2 Умов.

Пунктом 3.1. розділу ІІ Договору передбачено, що орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

Орендар сплачує орендну плату орендодавцю щомісячно: до 15 числа наступного місяця - для орендарів, які отримали майно в оренду без аукціону (договори типу 5(Б) і 5(Г). Орендар сплачує оренду плату на підставі рахунків орендодавця (пункти 3.2., 3.3. розділу ІІ Договору).

Відповідно до пункту 3.4 розділу ІІ Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем та/або балансоутримувачем. Орендодавець і балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у Орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов`язані з поданням позову.

Надмірно сплачена сума орендної плати, що надійшла орендодавцю, підлягає в установленому порядку зарахуванню в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого зарахування у зв`язку з припиненням орендних відносин - поверненню орендарю (пункт 3.6 розділу ІІ Договору).

Згідно з пунктом 3.7 розділу ІІ Договору, припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності).

У разі припинення договору орендар зобов`язаний: звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом; сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди, пеню (за наявності), сплатити балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди; відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (і в межах сум, що перевищують суму страхового відшкодування, якщо воно поширюється на випадки погіршення стану або втрати орендованого майна), або в разі демонтажу чи іншого вилучення невід`ємних поліпшень/капітального ремонту (пункт 4.1. розділу ІІ Договору).

Згідно з пунктом 4.3 розділу ІІ Договору майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання Балансоутримувачем та Орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.

Відповідно до пункту 4.5 розділу ІІ Договору орендодавець не пізніше ніж протягом п`ятого робочого дня з моменту отримання від балансоутримувача примірника акта повернення з оренди орендованого майна зараховує забезпечувальний депозит у рахунок невиконаних зобов`язань орендаря та перераховує його на погашення зобов`язань орендаря. Орендодавець повертає орендарю суму забезпечувального депозиту, яка залишилася після здійснення вирахувань.

Відповідно до підпункту 9.1.1 пункту 9.1 Договору балансоутримувач і орендодавець запевняють орендаря, що крім випадків, коли про інше зазначено в акті приймання-передачі, об`єкт оренди є вільним від третіх осіб, в межах об`єкта немає майна, належного третім особам, повний і безперешкодний доступ до об`єкта може бути наданий орендарю в день підписання акта приймання-передачі разом із комплектом ключів від об`єкта у кількості, зазначеній в акті приймання-передачі.

Згідно з пунктом 12.1 та пунктом 12.2 розділу ІІ Договору цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання - передачі і закінчується датою припинення цього договору. Умови цього договору зберігають силу протягом всього строку дії цього договору, в тому числі у разі, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, крім випадку, передбаченого пунктом 3.7. цього договору, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань.

Відповідно до акту передачі приміщення (будівлі) в оренду від 30.08.2021 (а. с. 33) балансоутримувач (Навчально-виховне об`єднання "Олександрійська гімназія ім. Т.Г.Шевченка - ЗНЗ І-ІІ ступенів - школа мистецтв") передає, а орендар (Громадська організація "Футбольна школа раннього розвитку "Чемпіон") приймає в орендне користування нежитлове приміщення спортивної зали загальною площею 507,0 кв.м. за адресою: м. Олександрія, вул. Івана Чиркіна, 19.

Позивач зазначає, що з 30.08.2021 орендар використовував майно відповідно до вказаного у договорі графіку та цільового призначення, вчасно сплачував усі необхідні платежі та жодних зауважень з боку орендодавця та балансоутримувача під час оренди майна не находило. 02.10.2023 (понеділок) орендар мав намір скористатись майном, втім, не отримав до нього доступу, адже у визначений у графіку використання майна час в нежитловому приміщенні спортивної зали загальною площею 507,0 кв.м. за адресою: вул. Івана Чиркіна, 19 в м. Олександрія перебували сторонні люди, які не допустили орендаря до приміщення, вказавши, що наразі там відбуваються заняття з баскетболу та будуть відбуватись в подальшому і в інші дні, визначені в Договорі для орендаря.

03.10.2023 до балансоутримувача та відповідача позивачем скеровано інформаційний запит № 33 від 03.10.2023 (а.с. 34-35) з метою надання інформації щодо причин порушень умов Договору. Також 03.10.2023 відповідачу було направлено претензію №34 від 03.10.2023 (а.с. 36-37) з вимогою забезпечити доступ до майна у визначений у Договорі час.

04.10.2023 від балансоутримувача надійшла відповідь від 04.10.2023 №295 (а.с. 38), в якій зазначено, що у зв`язку з поліпшенням ефективності організації освітнього процесу та залученням учнівської молоді до занять спортом у позакласній роботі як складової навчально-виховної роботи, виходячи з можливості оптимальної організації процесу функціонування гуртків і спортивних секцій для здобувачів освіти гімназії, на початок навчального року складено розклад (додаток) навантаження спортивної зали закладу, з огляду на що подальше користування спортзалом у 2023-2024 навчальному році орендарем (позивачем) за розкладом 2022-2023 навчального року стає неможливим відповідно до викладеного в пункті 8 та пункті 7.1 Договору, а тому з метою виконання зобов`язань орендодавця балансоутримувач запропонував орендарю змінити графік роботи використання спортивної зали закладу та надав розклад завантаження спортивної зали закладу (а. с. 39). Відповідно до цього розкладу, в понеділок з 16:10 до 19:20, а у середу та п`ятницю з 17:20 до 18:55 в орендованому позивачем приміщенні у час, визначений в Договорі для орендаря, проходять заняття балансоутримувача з баскетболу.

Аналогічні за змістом претензія № 34 від 05.10.2023 (а. с. 40-41) та інформаційний запит № 35 від 05.10.2023 (а. с. 42-43) були направлені на адресу орендодавця.

09.10.2023 відповідач на інформаційні запити позивача № 33 від 03.10.2023, №35 від 05.10.2023 та претензію №34 від 05.10.2023 у листі-відповіді від 09.10.2023 №682/06 (а. с. 44-45) запропонував внести зміни до Договору щодо уточнення графіку використання спортивної зали, а після узгодження з балансоутримувачем нового графіку використання приміщення запропоновано провести перерахунок орендної плати за невикористані години оренди нежитлового приміщення на підставі додаткової угоди. До вказаного листа - відповіді додано лист балансоутримувача від 04.10.2023 № 294 "Про внесення змін до графіку роботи спортивної зали Гімназії імені Т.Г.Шевченка Олександрійської міської ради Кіровоградської області" (а. с. 46).

21.11.2023 позивач направив на адресу відповідача та балансоутримувача претензію № 43 (а. с. 62) (досудове врегулювання спору) на лист - відповідь від 14.11.2023 №757/06, за змістом якої запропонував розірвати Договір та скерував угоду про дострокове розірвання договору №46 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 30.08.2021 (а. с. 63-64).

Відповідач скерував позивачу лист від 24.11.2023 №796/06 (а. с. 65-66), за змістом якого направив для підписання акт прийому - приміщення від орендаря, заяву на повернення забезпечувального депозиту та повідомив, що на момент укладення Договору орендарем сплачено на рахунок орендодавця забезпечувальний депозит у розмірі 6000,00 грн та зазначив, що за жовтень 2023 року орендарю нараховано орендну плату в розмірі 935,43 грн, а за 22 дні листопада 2023 року - 691,46 грн, що в сумі складає 1626,89 грн, у в`язку з чим повідомлено, що частина забезпечувального депозиту в сумі 1626,89 грн буде зарахована в рахунок невиконаних зобов`язань орендаря, а частина забезпечувального депозиту в сумі 4373,11 грн буде повернута орендарю. Також повідомлено, що угода про дострокове розірвання Договору буде підписана орендодавцем та балансоутримувачем після підписання акта прийому приміщення від орендаря усіма сторонами Договору, подання орендарем заяви про повернення частини забезпечувального депозиту в розмірі 4373,11 грн та погашення заборгованості з орендної плати в розмірі 1626,89 грн. До листа додано акт прийому приміщення від орендаря, зразок заяви на повернення частини забезпечувального депозиту, рахунок №72-9 від 13.11.2023, рахунок №73-1 від 22.11.2023 (а. с. 67-71).

28.11.2023 позивач повідомив орендодавця, що, з огляду на численні порушення його прав як орендаря, ним буде подано позов до суду. Також була запитана інформація, за які саме послуги орендодавець виставив рахунки №72-9 та №73-1, оскільки орендарем неодноразово повідомлялось, що з 02.10.2023 орендарю не було надано доступ до майна у визначений в Договорі час. Додатково орендарем було зазначено, що надісланий відповідачем акт прийому приміщення від орендаря містить помилку у визначенні заборгованості орендаря, тому не може бути підписаний у такому вигляді. Також направлено заяву (а. с. 76) на повернення забезпечувального депозиту в повному обсязі (6000,00 грн) та акти № 72-9 та № 73-1 (а. с. 74, 75), на яких орендарем було зазначено, що орендодавцем не були надані послуги з оренди нежитлового приміщення площею 507 кв.м. по вул. Івана Чиркіна №19 в листопаді 2023 року.

12.12.2023 орендодавцем скеровано на адресу орендаря лист № 831/06 від 12.12.2023 (а. с. 77), яким направлено акт повернення майна з оренди та запропоновано підписати та повернути орендодавцю.

14.12.2023 орендар, у відповідь на лист від 12.12.2023 № 831/06, направив орендодавцю та балансоутримувачу лист № 53, в якій повідомив про те, що відповідно до частини 2 пункту 4.2 Договору саме балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надсилає підписані балансоутримувачем примірники орендарю. Посилаючись на мету якнайшвидшого вирішення ситуації, яка склалася, орендар направив підписаний акт прийому приміщення від орендаря. Також орендар наполягав на виконанні умов Договору в частині повернення підписаного примірника угоди про розірвання Договору, який до 14.12.2023 не був йому направлений.

22.12.2023 відповідач повернув позивачу забезпечувальний депозит за Договором у сумі 4 373,11 грн, що сторонами визнається.

22.12.2023 орендарем було направлено лист № 55 (а. с. 81-82) до орендодавця та балансоутримувача щодо вимоги надання підписаної угоди про розірвання Договору. Крім цього, орендар зазначив, що ним були направлені акти виконаних робіт за жовтень та листопад 2023 року, де зазначено, що виконавцем (відповідачем) не були надані послуги з оренди нежитлового приміщення площею 507 кв.м. по вул. Івана Чиркіна №19 в жовтні та в листопаді 2023 року. Також орендар зазначив, що 14.12.2023 ним був направлений підписаний акт прийому приміщення від орендаря, де зазначалось, що сума заборгованості зі сторони орендаря становить нуль гривень. Крім зазначеного, 28.11.2023 орендарем була направлена заява на ім`я відповідача з вимогою повернути забезпечувальний депозит у повному обсязі. Втім, 22.12.2023 на банківський рахунок орендаря надійшли кошти у розмірі 4373,11 грн, тобто забезпечувальний депозит було повернуто не у повному обсязі. У листі орендар вимагав терміново надіслати йому підписані примірники угоди від 22.11.2023 про дострокове розірвання договору № 46 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 30.08.2021, та акту прийому приміщення від орендаря.

Листом від 22.12.2023 № 868/06 орендодавець направив орендарю підписані акт прийому приміщення від орендаря і угоду про розірвання договору. В акті прийому приміщення від орендаря у пункті 5 зазначено: "Станом на "14" грудня 2023 року заборгованість становить нуль грн", а після підпису орендаря міститься виконаний посадовими особами орендодавця від руки запис про наявність заборгованості за оренду майна у розмірі 1 626,89 грн (а. с. 86).

За твердженням позивача, з 02.10.2023 орендодавцем та балансоутримувачем порушено умови Договору в частині ненадання об`єкта оренди орендарю, що унеможливило проведення занять, а в подальшому орендодавцем були порушені вимоги Договору щодо розірвання договору та нарахована орендна плата за жовтень 2023 року та листопад 2023 року, тоді як послуга оренди не була надана через недопуск балансоутримувачем до майна орендаря, у зв`язку із чим орендарю було повернуто забезпечувальний депозит не в повному обсязі.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на введення воєнного стану як на зміну обставин, оскільки в момент укладення Договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, не могли перебачити її настання, а тому, за твердженням відповідача, навчальні заклади в нових реаліях здійснюють організацію освітнього процесу, який здійснюється в очному або змішаному режимі, внаслідок чого затверджуються нові графіки розкладів занять з урахуванням безпечних умов для здобувачів освіти та всіх працівників закладу.

Вирішуючи спір, господарський суд ураховує таке.

Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 626, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" сторонами договору найму (оренди) з відповідними правами та обов`язками є наймодавець (орендодавець) і наймач (орендар).

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а також Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Частинами 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статті 759 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Матеріали справи не містять доказів недобросовісного виконання позивачем зобов`язання із сплати орендної плати за Договором.

Частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Норма права, закріплена в частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України, визначає як підставу звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, перебувати в ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у цій нормі, можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.

Верховний Суд неодноразово констатував, що для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.

У постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20 викладено такі висновки щодо питання застосування приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України.

У частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.

У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, перебувати в ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається на обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він має право ставити питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17.

У справі, що розглядається, позивач як орендар не мав можливості використовувати об`єкт оренди (нежитлове приміщення спортивної зали загальною площею 507,00 кв.м. за адресою: вул. Івана Чиркіна, 19 в м. Олександрія) у визначений Договором час через відсутність доступу (недопуск) до орендованого майна з 02.10.2023, що підтверджується листуванням між позивачем, відповідачем та балансоутримувачем.

Зокрема, 03.10.2023, 05.10.2023 позивач направляв претензії №34 відповідачу з вимогою забезпечити доступ до майна у визначений у Договорі час (а.с. 36-37, 40-41).

У претензіях №39 від 12.10.2023 (а. с. 54-55), №40 від 16.10.2023 (а. с. 56-57), №42 від 09.11.2023 (а. с. 59-60), скерованих до відповідача, повідомлено про ненадання позивачем згоди на внесення змін у графік користування орендованим майном та використання майна згідно із запропонованим у листі від 09.10.2023 №682/06 графіком для проведення занять, а тому просив відповідача повідомити, як буде розірвано Договір, а також у який строк та яким чином орендодавець поверне орендарю забезпечувальний депозит у повному обсязі (а.с. 54-57, 59-60).

Слід зазначити, що у листі-відповіді відповідача від 09.10.2023 № 682/06 вказано, що після узгодження з балансоутримувачем нового графіку використання приміщення буде запропоновано провести перерахунок орендної плати за невикористані години оренди нежитлового приміщення на підставі додаткової угоди, втім, жодна угода орендарю не була запропонована та перерахунок орендної плати не був здійснений (а.с. 44-45).

24.11.2023 відповідач скерував на адресу позивача лист від 24.11.2023 №796/06 з повідомленням про наявність в орендаря заборгованості в розмірі 1 626,89 грн, до якого додано рахунок № 72-9 від 13.11.2023 за оренду майна за жовтень 2023 року, рахунок № 73-1 від 22.11.2023 за оренду майна за листопад 2023 року, бланк заяви про повернення забезпечувального депозиту та бланк акта прийому приміщення від орендаря (а.с. 65-71).

28.11.2023 орендар повідомив орендодавця, що, з огляду на численні порушення його прав як орендаря, ним буде подано позов до суду. Також була запитана інформація, за які саме послуги орендодавець виставляє рахунки № 72-9 та № 73-1, про оренду якого саме майна йде мова, оскільки орендарем неодноразово повідомлялось, що і не заперечувалось балансотримувачем, та документи від якого є підтвердженням повідомлень про недопуск до об`єкта оренди, що з 02.10.2023 та до цього часу орендарю не було надано доступ до майна у визначений в Договорі час. Додатково орендарем було зазначено, що надісланий відповідачем акт прийому приміщення від орендаря містить помилку у визначенні заборгованості орендаря, тому не може бути підписаний у такому вигляді. Також було направлено заяву на повернення забезпечувального депозиту в повному обсязі (6000,00 грн) та акти № 72-9 та 73-1, на яких орендарем було зазначено, що орендодавцем не були надані послуги з оренди нежитлового приміщення пл. 507 кв.м. по АДРЕСА_1 в листопаді 2023 року (а.с. 72-76).

Неможливість використання позивачем орендованого ним приміщення за узгодженим у Договорі графіком підтверджена відповідачем у листі-відповіді від 09.10.2023 № 682/06 (а. с. 44) та листами балансоутримувача орендованого позивачем приміщення Гімназії імені Т.Г. Шевченка Олександрійської міської ради від 04.10.2023 № 295 (а.с. 38), від 04.10.2023 № 295 (а. с. 46), в яких йдеться про неможливість користування позивачем спортзалою у 2023-2024 навчальному році за розкладом 2022-2023 навчального року у зв`язку з складенням балансоутримувачем розкладу завантаження спортивної зали закладу.

Відповідно до пункту 4.2 Договору протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього Договору балансотримувач зобов`язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором і за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю в акті повернення з оренди орендованого майна.

Балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох примірниках і надає підписані балансоутримувачем примірники Орендарю.

Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акт повернення з оренди орендованого майна (пункт 4.3 Договору).

Згідно з пунктом 4.5 Договору орендодавець не пізніше, ніж протягом п`ятого робочого дня з моменту отримання від балансоутримувача примірника акта повернення з оренди орендованого майна зараховує забезпечувальний депозит у рахунок невиконаних зобов`язань орендаря та перераховує його на погашення зобов`язань орендаря.

Орендодавець повертає орендарю суму забезпечувального депозиту, яка залишилася після здійснення нарахувань.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач направив на адресу позивача лист від 22.12.2023 №868/06, до якого додав підписані всіма сторонами акт прийому приміщення від орендаря від 14.12.2023 та угоду про дострокове розірвання Договору (а.с. 84- 88).

З огляду на те, що Договір, на підставі якого відповідач отримав від позивача забезпечувальний депозит, достроково розірвано за згодою сторін з 22.11.2023 та, як установив суд, позивач не мав можливості користуватись орендованим приміщенням з незалежних від нього причин, то, відповідно, підстава, на якій відповідачем набуті спірні кошти від позивача, відпала.

За таких обставин забезпечувальний депозит, що був сплачений позивачем відповідачу, не підлягав зарахуванню в рахунок орендної плати, а повинен був бути повернутий позивачу у повному обсязі, без вирахування орендної плати за жовтень 2023 року і 22 дні листопада 2023 року, тобто в сумі 6 000 грн, а не 4 373,11 грн.

Отже, залишок забезпечувального депозиту у сумі 1 686,89 грн підлягає до повернення позивачу.

Додатково суд вказує, що матеріалами справи підтверджується і сторонами не заперечується, що у час, визначений позивачу Договором для проведення для дітей занять з футболу, балансоутримувачем вирішено в цій залі проводити заняття з баскетболу для здобувачів освіти. За такого суд відхилив посилання відповідача на введення воєнного стану і необхідність зміни передбаченого в Договорі графіка користування спортзалою, яке він мотивує міркуваннями створення безпечних умов для здобувачів освіти.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норм законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені судом і не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього рішення, при тому що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, у зв`язку із задоволення позову, покладається на відповідача.

Позивач також заявляє про понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Положеннями статті 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2023 між адвокатом Черевком Євгеном Миколайовичем (далі - адвокат) та Громадською організацією "Футбольна школа раннього розвитку "Чемпіон" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги (далі - договір від 02.10.2023 б/н, а.с. 90-92), відповідно пункту 1.1. якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплачувати правову допомогу, що надається за цим договором, у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до моменту фактичного виконання адвокатом доручення клієнта, а в частині грошових зобов`язань клієнта за виконання адвокатом доручення - до моменту повного виконання клієнтом зобов`язань перед адвокатом з оплати правничої допомоги (пункт 2.1 договору від 02.10.2023 б/н).

За правову допомогу, передбачену в пункті 1.2 договору, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі, визначеному додатками до цього договору (пункт 3.1. договору від 02.10.2023 б/н).

Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонами в додатках до цього договору (пункт 3.3 договору від 02.10.2023 б/н).

Договір від 02.10.2023 б/н підписано сторонами.

У матеріалах справи міститься додаткова угода від 02.10.2023 №1 до договору від 02.10.2023 б/н (а.с. 93-94), відповідно до пункту 3 якої винагорода (гонорар) адвоката за надання правової допомоги (послуг) клієнту складатиме:

- 10 000,00 грн без ПДВ за здійснення досудового захисту клієнта;

- 10 000,00 грн без ПДВ за підготовку та складання позовної заяви до суду.

Згідно з пунктом 4 додаткової угоди загальна вартість та перелік фактично наданих послуг (правової допомоги) визначаються у відповідних актах надання правової допомоги. Клієнт зобов`язаний прийняти та підписати акт надання правової допомоги протягом 3 (трьох) днів з дня його отримання, або надати обґрунтовану відмову від прийняття наданої адвокатом правової допомоги (послуг).

22.12.2023 між клієнтом та адвокатом підписано акт №1 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання адвокатом правової допомоги від 02.10.2023 (а.с. 95), за змістом якого адвокат за період з 02.10.2023 до 22.12.2023 надав послуги клієнту на підставі договору про надання правової допомоги від 02.10.2023 у виді захисту порушених прав та законних інтересів у зв`язку із порушенням Управлінням приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради (орендодавець) та Навчально-виховним об`єднанням "Олександрійська гімназія імені Т.Г. Шевченка - ЗНЗ І-ІІ ступенів - школа мистецтв" Олександрійської міської ради (балансоутримувач) умов договору № 46 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, від 30.08.2021, а клієнт прийняв надані адвокатом послуги з правової допомоги:

1.1. Надання усної юридичної консультації (підбір, вивчення, аналіз документації щодо оренди майна, аналіз, вивчення, підбір норм законодавства та судової практики для підготовки правової позиції) - 1 (одна) консультація, 2000 (дві тисячі) гривень. Вартість наданої 02.10.2023 консультації складає (1*2000,00 грн = 2000,00 грн).

1.2. Складання претензій (досудового врегулювання спору) до орендодавця - 5 (п`ять) претензій, 700 (сімсот) гривень. Вартість складених 05.10.2023, 12.10.2023, 16.10.2023, 09.11.2023, 21.11.2023 претензій складає (5*700,00 грн =3500,00 грн).

1.3. Направлення інформаційних запитів до орендодавця та балансоутримувача - 6 (шість) запитів, 500 (п`ятсот) гривень Вартість складених 03.10.2023, 03.10.2023, 05.10.2023, 10.10.2023, 10.10.2023, 22.12,2023 запитів складає (6*500,00 грн = 3000,00 грн).

1.4. Складання проєкту угоди про розірвання договору оренди - 1 (один) проєкт угоди, 1000 (одна тисяча) гривень. Вартість складеної 22.11.2023 угоди складає (1*1000,00 грн = 1000,00 грн).

1.5. Складання листів-відповідей - 2 (два) листа, 250 (двісті п`ятдесят) гривень. Вартість складених 28.11.2023, 14.12.2023 листів-відповідей складає (2*250,00 грн = 500,00 грн).

Загальна вартість послуг адвоката з правової допомоги, наданих клієнту та зазначених у пункті 1 цього акта, за період з 02.10.2023 до 22.12.2023 складає 10 000,00 грн.

09.02.2024 між клієнтом та адвокатом підписано акт №2 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання адвокатом правової допомоги від 02.10.2023 (а.с. 96), за змістом якого адвокат за період з 02.10.2022 до 09.02.2024 надав послуги клієнту на підставі договору про надання правової допомоги від 02.10.2023 у виді захисту порушених прав та законних інтересів у зв`язку із порушенням Управлінням приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради (орендодавець) та Навчально-виховним об`єднанням "Олександрійська гімназія імені Т.Г. Шевченка - ЗНЗ І-ІІ ступенів - школа мистецтв" Олександрійської міської ради (балансоутримувач) умов договору № 46 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, від 30.08.2021, а клієнт прийняв надані адвокатом послуги з правової допомоги:

1.1. Підготовка та складання позовної заяви (09 лютого 2024 року) - 1 (одна) позовна заява, 10 000 (десять тисяч) гривень.

2. Загальна вартість послуг адвоката з правової допомоги, наданих клієнту та зазначених у пункті 1 цього акту становить 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп.

Матеріали справи містять розписку адвоката Євгена Черевка від 09.02.2024, яка надана голові Громадської організації "Футбольна школа раннього розвитку "Чемпіон" Курганову Валерію Володимировичу про те, що ним на виконання умов договору про надання правової допомоги від 02.10.2023, додаткової угоди №1 від 02.10.2023, акта №1 прийому-передачі наданих послуг від 22.12.2023, акта №2 прийому-передачі наданих послуг від 09.02.2024 здійснено готівкою оплату винагороди адвоката за надання допомоги із захисту порушених прав та законних інтересів у загальному розмірі 20 000,00 грн. Зазначається, що адвокатом Євгеном Черевком отримано 20 000,00 грн винагороди за надану правову допомогу (а.с. 97).

Суд установив, що Черевко Євген Миколайович є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю (а. с. 89).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Одночасно у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 наголошено на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їхню необхідність.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.

При цьому, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

У той самий час, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У поданому клопотанні щодо витрат на оплату правничої допомоги відповідач заперечує проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу з підстав того, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним до розміру заявленої позовної вимоги, оскільки вартість юридичної допомоги у 12 разів більша за суму позовної вимоги, яка становить 1 626,89 грн. Відповідач звернув увагу, що листи, претензії, інформаційні запити, проєкти додаткових угод, що направлялися після 02.10.2023 на адресу відповідача, надруковані на бланку позивача та ним особисто підписані, а форма, зміст та обґрунтованість документів говорить про те, що вони не розроблялись професійним, кваліфікованим та досвідченим адвокатом, а складені та направлені самим позивачем без належного правового адвокатського супроводження. Також відповідач зазначив про завищення вартості складення позовної заяви, що подана до суду, з огляду на те, що правовідносини між позивачем та відповідачем дуже прості і складання позовної заяви для захисту інтересів орендаря не потребує вивчення додаткової судової практики, спір є типовим і поширеним і вкладається в межі схеми "Наявний договір, передбачена до сплати орендна плата, наявний борг з виплати орендної плати на користь Орендодавця", тому адвокат не доклав надмірних зусиль до складання позовної заяви та розрахунків до неї. Відповідач також зауважив, що у доказах, що надані для підтвердження послуг з правової допомоги, наявна інформація про надання послуг, які не притаманні правовій допомозі, зокрема у пункті 1.3 акта № 1 від 22.12.2023 вказано, що адвокатом надано послуги з направлення інформаційних запитів на загальну суму 3 000,00 грн, які він сплатив адвокату, на думку відповідача, за те, що той виконав роботу кур`єра, а не адвоката. Також відповідач вказує, що позивач не надав документів, які підтверджували би фактичну оплату послуг за правничу допомогу.

Беручи до уваги наведене в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, з урахуванням заперечень відповідача, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності цієї справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (пункт 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Зокрема, суд урахував, що розгляд справи № 912/2085/24 відбувався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а додані до матеріалів позову додатки не обтяжені великим обсягом документів, стягнення заборгованості позивачем обґрунтовано лише договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, № 46 від 30.08.2021, претензіями та інформаційними запитами, а також відповідями на них.

Отже, цей спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договорів і регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Значної кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягали опрацюванню і застосуванню адвокатом, спірні правовідносини не передбачають.

Проаналізувавши акт наданих послуг №1 від 22.12.2023, суд установив, що адвокат надав такі послуги:

- згідно з пунктом 1.1 акта наданих послуг - усна юридична консультація (підбір, вивчення, аналіз документації щодо оренди майна, аналіз, вивчення, підбір норми законодавства та судової практики для підготовки правової позиції - 1 консультація вартістю 2 000,00 грн. На переконання суду, вартість вказаних послуг за своєю суттю є завищеною. Ураховуючи, що спірні правовідносини врегульовані невеликим колом нормативно-правових актів, а спір є малозначним, суд вважає розумною і співмірною вартістю такої послуги -1000,00 грн. При цьому суд відхилив доводи відповідача як про неможливість надання адвокатом консультації позивачу 02.10.2023, так і про неможливість укладання 02.10.2023 договору про надання правової допомоги, оскільки такі твердження не підкріплені належними доказами;

- згідно з пунктами 1.2, 1.3 акта наданих послуг - складання претензій (досудового врегулювання спору) до орендодавця - 5 претензій по 700,00 грн кожна, загальною вартістю 3500,00 грн; направлення інформаційних запитів до орендодавця та балансоутримувача - 6 запитів по 500,00 грн кожний, загальною вартістю 3000,00 грн. Аналізуючи зміст зазначених послуг, вбачається, що вищевказані претензії та інформаційні запити є однотипними та не потребували додаткових зусиль для досвідченого адвоката, отже, співмірною та адекватною є вартість послуг, зазначених у пункті 1.2. акта наданих послуг в сумі 700,00 грн, у пункті 1.3. акта наданих послуг, в сумі 500,00 грн;

- за пунктами 1.4, 1.5 акта наданих послуг - складання проєкту угоди про розірвання договору оренди - 1 проєкт вартістю 1 000,00 грн, складання листів - відповідей - 2 листа, по 250,00 грн кожний, загальною вартістю 500,00 грн. Суд вважає зазначену вартість співмірною та обґрунтованою.

Проаналізувавши акт прийому-передачі наданих послуг від 09.02.2024, суд вважає, що характер та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) не відповідає критерію розумності, реальності та необхідності. Зокрема, суд вважає завищеною вартість послуги з підготовки та складання позовної заяви - 10000,00 грн. Написання позовної заяви не потребувало від адвоката значних зусиль, оскільки спір є малозначним, сума позову - незначною. Дії щодо збирання доказів адвокатом не вчинялись, оскільки в позивача наявні всі необхідні документи, що стосуються договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, № 46 від 30.08.2021. На цій підставі суд вважає розумною та співмірною вартістю надання цієї послуги - 5 000,00 грн.

Щодо аргументів відповідача про те, що неможливо встановити, хто саме здійснював підготовку документів у справі, поданих від Громадської організації "Футбольна школа раннього розвитку "Чемпіон" - адвокат Черевко Є.М. чи позивач особисто, суд зазначає таке.

Як установив суд, на підтвердження повноважень на представництво інтересів Громадської організації "Футбольна школа раннього розвитку "Чемпіон" в матеріалах справи міститься копія свідоцтва адвоката Черевка Є.М. про право на заняття адвокатською діяльністю серії КР №000463 від 20.02.2020.

З матеріалів справи суд установив, що подана позовна заява та додані до неї копії документів від Громадської організації "Футбольна школа раннього розвитку "Чемпіон" підписані особисто головою ОСОБА_1 , які засвідчені також самим головою ОСОБА_1 .

Згідно з частинами 1, 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Суд зауважує, що підписання ОСОБА_1 та особисте засвідчення доданих до позовної заяви копій документів не спростовує обставин надання адвокатом Черевком Є.М. правової допомоги з її підготовки.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2019 у справі № 924/122/19.

Стосовно доводів відповідача про те, що позивачем не надано докази оплати вартості послуг з правової допомоги згідно з актами приймання-передачі наданих послуг, господарський суд враховує правові висновки, викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 (пункт 6.5), згідно з якими за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Подібних висновків дійшов Верховний Суд і у постанові від 18.06.2024 у справі № 911/3730/16 (911/197/21).

Відповідач зазначає, що гонорар адвоката в сумі 20 000 грн позивач просить стягнути з відповідача за представництво інтересів позивача в іншій справі, яка перебувала чи перебуватиме на розгляді у Львівському окружному адміністративному суді, посилаючись на пункт 2 додаткової угоди від 02.10.2023 до договору про надання правової допомоги від 02.10.2023.

Суд відхиляє зазначений довод, ураховуючи таке.

Договір про надання правової допомоги і додаткова угода до нього укладені в день, з яким позивач, як зазначено в його заявах по суті справи, пов`язує початок порушення його прав як орендаря за договором від 30.08.2021 № 46, - 02.10.2023.

У пункті 1 від 02.10.2023 до договору про надання правової допомоги від 02.10.2023 йдеться про виконання адвокатом доручення позивача як клієнта щодо захисту його порушених прав і законних інтересів у зв`язку з порушенням Управлінням приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, від 30.08.2021 № 46, що свідчить про надання правничої допомоги саме у зв`язку із справою, що розглядається.

У пункті 2 додаткової угоди від 02.10.2023 до договору про надання правової допомоги від 02.10.2023 зазначено "За вимогою (усною або письмовою) Адвоката, Клієнт надає документи, необхідні для представлення інтересів Клієнта у Львівському окружному адміністративному суді". Тобто цей пункт передбачає обов`язок клієнта надати документи на вимогу адвоката.

Додаткова угода не містить домовленості адвоката і клієнта щодо підготовки позовної заява про захист прав позивача за договором оренди від 30.08.2021 № 46 для її подання до Львівського окружного адміністративного суду, так само як і жодного положення про те, що правова допомога, визначена в пункті 1 додаткової угоди, надається позивачу у зв`язку з розглядом справи, яка перебуває в провадженні відповідного суду.

Натомість матеріали справи підтверджують надання адвокатом правової допомоги позивачу саме у зв`язку з предметом позову у цій справі: надання консультації, складання запитів, листів-відповідей, претензій і проєкту угоди про розірвання договору оренди, а також підготовка позову, який розглядається у справі № 912/2085/24.

За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, з урахуванням заперечень відповідача, з огляду на розумну необхідність судових витрат в цій справі, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у загальному розмірі 8 700,00 грн (1000,00 + 700 + 500 + 1000,00 + 250,00 + 250,00 + 5000,00).

Решта витрат на правову допомогу в сумі 11 300 грн (20 000 - 8 700) покладається на позивача.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Соборний, 59, код ЄДРПОУ 30225269) на користь Громадської організації "Футбольна школа раннього розвитку "Чемпіон" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Пушкіна, 4, код ЄДРПОУ 43464997) суму невиплаченого забезпечувального депозиту у розмірі 1 626,89 грн, а також 3028,00 грн судового збору та 8 700,00 грн витрат та професійну правничу допомогу.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати до електронних кабінетів позивача та відповідача.

Повне рішення складено 21.10.2024.

Суддя Б.М. Кузьміна