Постанова від 19.03.2025 по справі 912/2085/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2025м. ДніпроСправа № 912/2085/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Іванов О.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2024 (суддя Кузьміна Б.М.; повне рішення складено 21.10.2024) у справі № 912/2085/24

за позовом Громадської організації «Футбольна школа раннього розвитку «Чемпіон», м. Олександрія, Кіровоградської області

до Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області, м. Олександрія, Кіровоградської області

про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Громадська організація «Футбольна школа раннього розвиту «Чемпіон» звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області 1626,89 грн забезпечувального депозиту за договором оренди нерухомого майна комунальної форми власності.

Позов мотивований заборгованістю з повернення орендодавцем невикористаної суми забезпечувального депозиту, яка залишилась після дострокового розірвання договору оренди через порушення права орендаря використовувати передане йому о оренду нерухоме майно.

Господарський суд Запорізької області від 21.10.2024 позов у справі № 912/2085/24 задовольнив частково, стягнувши з Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради на користь Громадської організації «Футбольна школа раннього розвитку «Чемпіон» 1626,89 грн суми невикористаного депозиту і 8700,00 витрат на професійну правничу допомогу, а також витрати зі сплати судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що орендодавець безпідставно зарахував 1626,89 грн забезпечувального депозиту в якості орендної оплати за жовтень-листопад 2023 року, оскільки у зазначений період орендар не мав змоги використовувати орендоване майне через порушення умов договору орендодавцем, що відповідно до положень частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України є обставиною за якої наймач звільняється від плати за найм (оренду) майна.

2.Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційних скарг.

Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2024 у справі № 912/2085/24 скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Скаржник зазначає, що введення воєнного стану на території країни зумовило зміну балансоутримувачем затвердженого договором графіку використання орендованого майна, тобто причини відмови орендодавця надавати доступ орендарю до орендованого приміщення у визначений умовами договору час, не залежали від відповідача. Своєю чергою, на неодноразові пропозиції використовувати орендоване приміщення в інший час, тобто за новим графіком, орендар позитивної відповіді не надав, що в подальшому призвело до розірвання договору оренди за його ініціативою.

Таким чином, оскільки зміна затвердженого умовами договору оренди графіку використання нерухомого майна не залежала від волі орендодавця, а орендар не надав доказів впливу непереборної сили, яка завадила йому використовувати майно в інший запропонований орендодавцем час, скаржник вважає, що відсутні підстави для звільнення позивача від орендної плати за жовтень-листопад 2023 року, сплата якої здійснена за рахунок частини забезпечувального депозиту.

3.Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Інші учасники провадження у справі відзив на апеляційну скаргу не надали.

4.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.12.2024 відкрив провадження за апеляційною скаргою Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2024 у справі № 912/2085/24.

Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснити у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін.

5.Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради (орендодавець) і Навчально-виховне обєднання «Олександрійська гімназія ім. Т.Г. Шевченка ЗНЗ І-ІІ ступенів школа мистецтв» (балансоутримувач) уклали 30.08.2021 з Громадською організацією «Футбольна школа раннього розвитку «Чемпіон» договір № 46 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, відповідно до умов пункту 1.1 якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазанчене у пункті 4 умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 умов.

Договір № 46 складається з розділу І «Змінювані умови» і розділу ІІ «Незмінювані умови»

Згідно з розділом І договору «Змінювані умови договору» (далі умови) об`єктом оренди є нежитлове приміщення спортивної зали загальною площею 507,0 м2, розташоване по вул. Івана Чиркіна, 19, в м. Олександрії. Цільове призначення майна для проведення навчально-тренувальних занять з футболу для дітей віком від трьох років.

Пунктом 8 умов визначено графік використання майна, відповідно до якого майно використовується з 01 жовтня до 31 березня у понеділок, середу і п`ятницю з 17:30 години до 19:00 години, а з 01 квітня до 30 вересня в останню п`ятницю місяця з 18:00 години до 19:00 години.

Відповідно до пункту 9 змінюваних умов місячна орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за комунальне майно, затвердженої рішенням ради № 1010 від 28.08.2020, і становить 688,16 грн за період з 01 жовтня по 31 березня, за період з 01 квітня по 30 вересня 35,29 грн.

Пунктом 11 змінюваних умов сторони передбачили суму забезпечувального депозиту у розмірі двох місячних орендних плат, але в будь-якому разі у розмірі не меншому, ніж розмір мінімальної заробітної плати станом на перше число місяця, в якому укладається цей договір, сума гривень з ПДВ 6000,00 грн. Орендодавець не пізніше, ніж протягом п`ятого робочого дня з моменту отримання від балансоутримувача примірника акта повернення з оренди орендованого майна із зауваженнями (або за наявності зауважень орендодавця) зараховує забезпечувальний депозит у рахунок невиконаних зобов`язань орендаря та перераховує його на погашення зобов`язань орендаря. Орендодавець повертає орендарю суму забезпечувального депозиту, яка залишилася після здійснення розрахунків.

Строк договору складає 2 роки 11 місяців з дати набрання чинності цим договором (пункт 12 змінюваних умов).

Пунктом 3.1 розділу ІІ договору «Незмінювані умови» передбачено, що орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

Орендар сплачує орендну плату орендодавцю щомісячно до 15 числа наступного місяця для орендарів, які отримали майно в оренду без аукціону (договори типу 5(Б) і 5(Г). Орендар сплачує оренду плату на підставі рахунків орендодавця (пункти 3.2, 3.3 розділу ІІ договору).

Згідно з пунктом 4.3 розділу ІІ договору майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.

Відповідно до пункту 4.5 розділу ІІ договору орендодавець не пізніше ніж протягом п`ятого робочого дня з моменту отримання від балансоутримувача примірника акта повернення з оренди орендованого майна зараховує забезпечувальний депозит у рахунок невиконаних зобов`язань орендаря та перераховує його на погашення зобов`язань орендаря. Орендодавець повертає орендарю суму забезпечувального депозиту, яка залишилася після здійснення вирахувань.

Відповідно до акту передачі приміщення (будівлі) в оренду від 30.08.2021 балансоутримувач передав орендарю в користування нежитлове приміщення спортивної зали загальною площею 507,0 м2, розташоване по вул. Івана Чиркіна, 19, у м. Олександрії.

Орендар зазначає, що з 30.08.2021 він використовував майно відповідно до вказаного у договорі графіку та цільового призначення, вчасно сплачував усі необхідні платежі та жодних зауважень з боку орендодавця та балансоутримувача під час оренди майна не находило, водночас 02.10.2023 (понеділок) йому не надали доступу до орендованого майна, оскільки у визначений у графіку використання майна час в нежитловому приміщенні спортивної зали перебували сторонні люди, які не допустили орендаря до приміщення, вказавши, що наразі там відбуваються заняття з баскетболу та будуть відбуватись в подальшому і в інші дні, визначені в договорі для орендаря.

Орендар звернувся до балансоутримувача і відповідача із письмовим запитом № 33 від 03.10.2023 про надання інформації щодо причин порушень умов договору. Також орендар звернувся до орендодавця з письмовою претензію № 34 від 03.10.2023 про забезпечення доступ до майна у визначений у договорі час.

Орендар одержав від балансоутримувача письмову відповідь № 295 від 04.10.2023, у якій зазначено, що у зв`язку з поліпшенням ефективності організації освітнього процесу та залученням учнівської молоді до занять спортом у позакласній роботі як складової навчально-виховної роботи, виходячи з можливості оптимальної організації процесу функціонування гуртків і спортивних секцій для здобувачів освіти гімназії, на початок навчального року складено розклад (додаток) навантаження спортивної зали закладу, з огляду на що подальше користування спортзалом у 2023-2024 навчальному році орендарем (позивачем) за розкладом 2022-2023 навчального року стає неможливим відповідно до викладеного в пункті 8 та пункті 7.1 договору, а тому з метою виконання зобов`язань орендодавця балансоутримувач запропонував орендарю змінити графік роботи використання спортивної зали закладу та надав розклад завантаження спортивної зали закладу. Відповідно до цього розкладу в понеділок з 16:10 до 19:20, а у середу та п`ятницю з 17:20 до 18:55 в орендованому позивачем приміщенні у час визначений в договорі для орендаря, проходять заняття балансоутримувача з баскетболу.

Орендодавець на інформаційні запити орендаря № 33 від 03.10.2023, № 35 від 05.10.2023 та претензію № 34 від 05.10.2023 надав лист-відповідь № 682/06 від 09.10.2023, у якому запропонував змінити затверджений договором графік використання спортивної зали, а після узгодження з балансоутримувачем нового графіку використання приміщення запропоновано провести перерахунок орендної плати за невикористані години оренди нежитлового приміщення на підставі додаткової угоди.

Орендар 21.11.2023 направив на орендодавцю та балансоутримувачу претензію № 43 на лист-відповідь від 14.11.2023 № 757/06, за змістом якої запропонував розірвати договір та скерував угоду про дострокове розірвання договору № 46 оренди нерухомого майна.

Орендодавець направив орендарю лист № 796/06 від 24.11.2023 разом з актом прийому-передачі приміщення і заявою на повернення забезпечувального депозиту та повідомив, що на момент укладення договору № 46 орендарем сплачено на рахунок орендодавця забезпечувальний депозит у розмірі 6000,00 грн, своєю чергою за жовтень 2023 року орендарю нарахована орендна плата у розмірі 935,43 грн, а за 22 дні листопада 2023 року 691,46 грн, що в сумі складає 1626,89 грн. Орендар повідомив, що частина забезпечувального депозиту в сумі 1626,89 грн буде зарахована в рахунок невиконаних зобов`язань орендаря, а залишок забезпечувального депозиту в сумі 4373,11 грн буде повернутий орендарю.

Орендодавець 22.12.2023 повернув орендарю забезпечувальний депозит за договором у сумі 4373,11 грн, що не заперечують сторони у справі.

Орендар 22.12.2023 направив орендодавцю і балансоутримувачу лист № 55 з вимогою надати підписані угоди про розірвання договору № 46, а також зазначив, що у жовтні та листопаді 2023 року він не отримав послуг з оренди нежитлового приміщення площею 507 м2, що є предметом договору оренди.

Орендар 28.11.2023 надіслав орендодавцю вимогу повернути забезпечувальний депозит у повному обсязі.

Орендодавець листом № 868/06 від 22.12.2023 надіслав орендарю підписані акт прийому приміщення і угоду про розірвання договору № 46. В акті прийому приміщення від 14.12.2023 орендаря у пункті 5 зазначено: «Станом на 14 грудня 2023 року заборгованість становить нуль грн».

6.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Об`єктом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду про стягнення з орендодавця отриманої орендної плати за час, протягом якого орендар не міг користуватися майном.

Предметом апеляційного дослідження оскарження є правомірності застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин положень частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частина перша статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Матеріалами справи підтверджується, що Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради (орендар) на умовах договору № 46 передало в оренду Громадській організації «Футбольна школа раннього розвитку «Чемпіон» нежитлове приміщення комунальної форми власності, балансоутримувачем якого є Навчально-виховне об`єднання «Олександрійська гімназія ім. Т.Г. Шевченка ЗНЗ І-ІІ ступенів школа мистецтв» Олександрійської міської ради. Орендованим приміщенням є спортивний зал, який орендар має намір використовувати для проведення навчальних занять з футболу для дітей віком від 3-х років.

Таким чином, правовідносини сторін у даній справі склалися з оренди комунального майна.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Апеляційний господарський суд зауважує, що правовідносини з оренди комунального майна також регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Згідно з частиною п`ятою вказаної норми права порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування.

Договір № 46 оренди комунального майна складається з двох розділів розділ І «Змінювані умови» і розділ ІІ «Незмінювані умови».

Сторони договору оренди погодили розмір орендної плати, який визначається за вказаною у пункті 9.1 змінюваних умов договору, а також погодили графік, з яким орендар використовуватиме це майно для проведення тренувань, а саме: з 01 жовтня по 31 березня понеділок, середа, п`ятниця з 17:30 до 19:00; з 01 квітня по 30 вересня остання п`ятниця місяця з 18:00 до 19:00.

Положеннями пункту 3.2 незмінюваних умов договору орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату орендодавцю.

Також на виконання встановленого умовами договору № 46 обов`язку, орендар зарахував орендодавцю забезпечувальний депозит у розмірі 6000,00 грн. Орендодавець зобов`язаний повернути орендарю суму забезпечувального депозиту, яка залишається після здійснення розрахунків між сторонами договору (пункт 4.5 незмінюваних умов договору.

Апеляційний господарський суд зазначає, що сторони договору встановили графік оренди нерухомого майна, тобто приміщення спортивного залу передано не у цілодобове користування, а у строго визначений час (пункт 9.1 змінюваних умов договору).

Таким чином, укладаючи договір № 46 орендар мав правомірні очікування щодо використання приміщення спортивного залу для проведення занять з футболу для дітей віком від 3-х років у визначені графіком дні та часи.

Своєю чергою, починаючи з 02.10.2023 орендоване позивачем приміщення у встановлені графіком дні та часи використовувалося іншими особами, у зв`язку з чим орендодавець повідомив орендаря, що через навантаження спортивної зали подальше використання орендованого приміщення у 2023-2024 роках за встановленим умовами договору № 46 графіком неможливе. Орендодавець запропонував орендарю змінити графік використання орендованого приміщення, тобто фактично змінити розклад занять.

Зазначені обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи листуванням і сторонами у справі.

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Матеріали справи не містять доказів зміни умов договору № 46, зокрема щодо затвердження іншого графіку використання орендованого приміщення, водночас надавати користуватися предметом договору оренди у затверджений сторонами договору графіком час, орендодавець відмовився.

Доказів використання орендарем спортзалу в інший час, ніж встановлений графіком за договором № 46, матеріали справи не містять, а сторони у справі не підтвердили. Також орендодавець не заперечував ту обставину, що з 02.10.2023 орендар не користувався орендованим майном, у зв`язку з чим сторони 14.12.2023 підписали угоду про розірвання договору, а 22.12.2023 орендодавець повернув орендарю забезпечувальний депозит у сумі 4373,11 грн.

Згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 дійшла висновку, що вказана норма не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Тобто, для застосування до спірних правовідносин положень частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, а саме для звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини.

Надаючи оцінку таким обставинам презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи/та стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди, тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. Такі правові висновки сформовані у численних постановах Верховного Суду, зокрема у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21, № 916/599/23.

Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, тому може застосовуватись за виключних або надзвичайних обставин. Такими є обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

З огляду на встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд доходить висновку, що починаючи з жовтня 2023 року до моменту розірвання договору № 46, орендар не міг використовувати орендоване майно (спортивний зал), що відповідно до положень частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України є підставою для звільнення його від орендної плати за цей час.

Таким чином, орендодавець безпідставно відрахував із забезпечувального депозиту 1626,89 грн на оплату оренди приміщення у жовтні-листопаді 2023 року, оскільки у зазначений період орендар не використовував предмет договору № 46 через незалежні від нього обставини, у зв`язку з чим місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача вказану суму грошових коштів на користь позивача. Своєю чергою обов`язок повернення орендодавцем орендарю суми забезпечувального депозиту, яка залишилася після здійснення вирахувань встановлено пунктом 4.5 договору оренди.

Заявлені до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн місцевий господарський суд задовольнив частково у розмірі 8700,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру»).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом витраченим на виконання робіт. Суд, зважаючи на принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятої статті 129 цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Позивач заявив клопотання про розподіл судових витрат до судових дебатів, надавши місцевому господарському суду договір, укладений 02.10.2023 з адвокатом Черевком Євгеном Миколайовичем про надання правничої допомоги та акти виконаних робіт № 1 від 22.12.202 на 10000,00 грн і акт № 2 від 09.02.2024.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Відповідач з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до місцевого господарського суду не звертався, не зважаючи на його обізнаність про подання позивачем заяви стосовно розподілу судових витрат після ухвалення судом рішення у справі, що підтверджується наявною в матеріалах справи заявою відповідача від 16.02.2024, в якій останній заперечує проти стягнення з нього на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу через порушення подання такої заяви, передбаченого положеннями частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Надавши оцінку обсягу наданих адвокатом Черевком Євгеном Миколайовичем послуг Громадській організації «Футбольна школа раннього розвитку «Чемпіон» у справі № 912/2085/24, місцевий господарський суд дійшов висновку, що розумною вартістю наданих адвокатом послуг є 8700,00 грн, з чим погоджується апеляційний господарський суд, оскільки адвокат надавав консультації з приводу правовідносин сторін у справі, складав запити до орендодавця і балансоутримувача за договором № 46 та підготував позов у справі, чим спростовуються доводи скаржника про неспівмірність вартості послуг обсягу виконаної роботи.

7.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення зміні або скасуванню.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати скаржника щодо сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Відповідно до положень частин четвертої, п`ятої статті 240 Господарського процесуального кодексу України в разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2024 у справі № 912/2085/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2024 у справі № 912/2085/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору покласти на Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.03.2025

Головуючий суддяЮ ПАРУСНІКОВ

СуддяТ. ВЕРХОГЛЯД

СуддяО. ІВАНОВ