Рішення

від 21.10.2024 по справі 914/2127/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2024 Справа № 914/2127/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України, м. Львів

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського, с. Вістовичі, Львівська область

про стягнення 272 019, 94 грн

Суддя Наталія Мороз

За участю секретаря с/з Соломії Дицької

Представники:

Від позивача: А. Басик

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

В провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України до Приватного акціонерного товариства Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського про стягнення 272 019, 94 грн.

Ухвалою суду від 02.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.10.2024.

01.10.2024 розгляд справи відкладено на 14.10.2024, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

14.10.2024 розгляд справи по суті відкладено на 21.10.2024, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

В судове засідання 21.10.2024 представник позивача з`явився, дав пояснення по суті спору. Позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неучасті суду не повідомив. Участь повноважних представників учасників справи в судове засідання визнавалась судом обов`язковою.

Суд зазначає, що ухвали суду у справі № 914/2127/24 надсилались на адресу Приватного акціонерного товариства Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 81458, Львівська область, с. Вістовичі, вул. Берегова, буд. 26, що підтверджується відповідними списками розсилки поштової кореспонденції, наявними в матеріалах справи витягами інформації відстеження пересилання поштового відправлення з інтернет-порталу АТ «Укрпошта», та вручено відповідачу особисто.

Відтак, суд констатує про повідомлення відповідача завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України.

З огляду на викладене, з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

За змістом ст. 2 ЗУ "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд звертає увагу на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України, спрямований на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження, в тому числі щодо подання доказів. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно з тим, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наведене, в тому числі неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем договору розподілу природного газу, укладеного шляхом підписання заяви-приєднання № 42ЕP0105BRA6-23 від 01.09.2023, на умовах типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498, в частині оплати наданих послуг за період вересень 2023 - червень 2024 року у розмірі 214 813, 99 грн. Окрім того, за неналежне виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано відповідачу 34 072, 49 грн пені, 16 310, 53 грн інфляційних втрат та 6 822, 93 грн 3% річних.

Позиція відповідача.

Відповідач участі у судових засіданнях особисто або через уповноваженого представника не забезпечив, правом подання відзиву на позовну заяву в порядку статті 80 ГПК України не скористався.

Обставини справи.

01.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України (позивач, за договором оператор ГРМ) та Приватним акціонерним товариством Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського (відповідач, за договором споживач) шляхом підписання заяви - приєднання № 42EP0105BRA6-23 укладено договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (далі договір), на умовах типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498.

У відповідності до п. 2.1 договору, оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, у строки та порядку, визначені цим договором

Відповідно до п. 2.2 договору, обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ.

Згідно з п.3.1 договору, споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з розподільної системи за умови включення його до реєстру споживачів будь - якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що порядок визначення об`єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього договору. Після запровадження особистого кабінету на сайті оператора ГРМ споживач має можливість скористатися ним для формування звітності (передачі показань лічильника газу) та рахунків за надані послуги, а також ознайомлення з визначеними об`ємами та обсягами розподіленого та спожитого природного газу за розрахунковий період.

Оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.1. та 6.4. договору).

Відповідно до п. 6.6. договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.8. Договору).

Згідно з пунктом 12.1. договору, цей договір укладається на невизначений строк.

На виконання взятих на себе за договором зобов`язань, в період з 01.09.2023 по 30.06.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України надано Приватному акціонерному товариству Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського послуги з розподілу природнього газу на суму 334 813, 99 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг № 1337 від 30.09.2023 на суму 74 031, 43 грн, № 11674 від 31.10.2023 на суму 74 031, 43 грн, № 30755 від 30.11.2023 на суму 74 024, 38 грн, № 32154 від 31.12.2023 на суму 74 024, 38 грн, № 2702 від 31.01.2024 на суму 6 452,75 грн, № 16644 від 29.02.2024 на суму 6 452, 75 грн, № 26551 від 31.03.2024 на суму 6 452, 77 грн, № 36555 від 30.04.2024 на суму 6 452, 75 грн, № 46421 від 31.05.2024 на суму 6 452, 75 грн, № 56289 від 30.06.2024 на суму 6 452, 77 грн. Вказані акти підписано повноважним представником та завірено відтиском печатки позивача. Підпис уповноваженої особи відповідача на актах відсутній.

З розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позовної заяви, вбачається про часткове погашення боргу відповідачем у розмірі 120 000 грн.

Як зазначено позивачем, станом на 29.08.2024 непогашеною залишається заборгованість у розмірі 214 813, 99 грн, відтак, взятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості послуги з розподілу природного газу відповідач в повному обсязі не виконав.

Претензією про наявність заборгованості за розподіл (доставку) природного газу від 16.04.2024 позивач повідомляв відповідача про наявну станом на 16.04.2024 заборгованість з оплати наданих за договором послуг у розмірі 315 455, 72 грн та вказав на необхідність термінового вжиття заходів до її погашення.

До матеріалів позовної заяви позивачем долучено копії листів відповідача № 14 від 16.02.2024, № 17 від 01.03.2024, № б/н від 09.05.2024, № 36/08 від 19.08.2024, якими останній звертався до позивача з проханням укласти договір про реструктуризацію заборгованості комерційного споживача, однак такий між сторонами так і не було укладено.

Враховуючи наведене, з метою захисту своїх прав, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського 214 813, 99 грн основного боргу, 6 822, 93 грн 3% річних, 16 310, 53 грн інфляційних втрат та 34 072, 49 грн пені.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Згідно з ст. 40 ЗУ «Про ринок природного газу», розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Пунктами 1 та 2 глави 1 розділу VІ Кодексу ГРМ встановлено, що суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу; доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 в порядку, визначеному цим розділом.

У відповідності до п. 1 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ.

Згідно з пп.2 п.2 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРМ, на підставі укладеного договору розподілу природного газу оператор ГРМ надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу.

Договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 4, 7 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРМ).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З урахуванням встановлених судом обставин, поданих доказів та наведених доводів суд встановив, що укладений між сторонами договір, у відповідності до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, за своєю правовою природою є публічним договором про надання послуг за формою типового договору розподілу природного газу. Аналогічну правову позицію вкладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 922/1703/20.

Згідно з п. п. 1, 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. З 01.01.2021 річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу / інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів). Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року. Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).

Згідно з п. 10 глави 6 розділу IV Кодексу ГРМ, надання оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг, розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.

У відповідності до матеріалів справи, відповідач акти наданих послуг за період вересня 2023 червень 2024 року залишив непідписаними, не надав у письмовій формі мотивованої відмови від їх підписання.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як передбачено ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду (постанова від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19), тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи твердження та подані позивачем на їх підтвердження докази, враховуючи відсутність заперечень відповідача проти заявлених позовних вимог, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем обставини щодо укладення між позивачем та відповідачем публічного договору надання послуг на умовах типового, на виконання якого позивачем згідно актів наданих послуг надано відповідачу послуги розподілу природного газу за період вересня 2023 по червень 2024 включно на суму 214 813, 99 грн, а також невиконання відповідачем умов договору в частині оплати наданих послуг, внаслідок чого право позивача на отримання плати за розподіл природного газу в порядку та строки, визначені договором, за захистом якого він звернувся до господарського суду, є порушеним відповідачем та підлягає захисту судом.

Розглядаючи вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як визначено в ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищенаведеного, згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, позивачем за прострочення виконання зобов`язання нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 6 822, 93 грн за період з 11.10.2023 по 29.08.2024 та інфляційні втрати у розмірі 16 310, 53 грн за період з 11.10.2023 по 17.06.2024.

Крім того, у відповідності до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

На підставі п. 8.2 договору, у зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 34 072, 49 грн за період з 11.10.2023 по 10.04.2024, згідно наведеного в позовній заяві розрахунку.

Судом перевірено розрахунок 3% річних, інфляційних втрат і пені та встановлено, що такі нараховані вірно, а отже вони підлягають до стягнення в повному обсязі.

Відтак, станом на день прийняття рішення судом, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору та порушенням строків оплати за надані послуги підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та становить 214 813, 99 грн основного боргу, 6 822, 93 грн 3% річних, 16 310, 53 інфляційних втрат та 34 072, 49 грн пені. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються укладеного між сторонами договору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, відтак, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Суд також звертає увагу позивача, що нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривень.

Згідно з ч.3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В даному випадку, за подання до господарського суду через систему «Електронний суд» позову майнового характеру позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 3 264, 24 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено 4 462, 53 грн судового збору, згідно платіжної інструкції від 27.08.2024 № 7804.

Судом встановлено, що позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 1 198, 29 грн (у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З підстав відсутності клопотання позивача про повернення судового збору, суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського (81458, Львівська область, Самбірський район, с. Вістовичі, вул. Берегова, буд. 26, ідентифікаційний код 05423366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 44907200) в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України (79039, м. Львів, вул. Золота, буд. 42; ідентифікаційний код 45204941) 214 813, 99 грн за надані послуги з розподілу природного газу на р/р UA783257960000026036301375969, 16 310, 53 грн інфляційних втрат, 6 822, 93 грн 3% річних, 34 072, 49 грн пені, 3 264, 24 грн судового збору.

Рішення складено 22.10.2024

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України

СуддяМороз Н.В.