Рішення

від 09.10.2024 по справі 917/921/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2024 Справа № 917/921/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія", 49100, м. Дніпро, вул. Набережної Перемоги, 120 ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33115436

до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", 39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, код ЄДРПОУ 00152307

про стягнення суми основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних,

за участю представників сторін:

від позивача: Вінинченко О. О.;

від відповідача: Коломієць О. О.;

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про стягнення заборгованості за договором № 3323/2/2118 поставки нафтопродуктів від 30.11.2016 у розмірі 59 823 233,59 грн, з яких: 54 000 000,00 грн - сума основного боргу (попередня оплата); 3 543 725,39 грн інфляційних втрат та 2 279 508,20 грн 3 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки в частині своєчасного та в повному обсязі здійснення поставки товару, внаслідок чого позивач на підставі частини 2 статі 693 Цивільного кодексу України отримав право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

24.06.2024 від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 879), в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що виконання договірних зобов`язань не відбулося у зв`язку з ракетними обстрілами та руйнування технологічних об`єктів ПАТ Укртатнафта та енергетичної інфраструктури України. Станом на даний час обставини непереборної сили тривають, що об`єктивно унеможливлює виконання зобов`язань АТ Укртатнафта за договором поставки нафтопродуктів № 3323/2/2118 від 30.11.2016. Одночасно, існування обставин непереборної сили не звільняє сторони від виконання обов`язків за договором, і після припинення їх дії, АТ Укртатнафта зобов`язано здійснити поставку нафтопродуктів, а ТОВ Металургійна транспортна компанія - оплатити їх. Відповідно, з огляду на триваючу дію обставин непереборної сили, твердження ТОВ Металургійна транспортна компанія про недопоставку нафтопродуктів та вимогу про повернення передплати є передчасними.

Також, відповідач зазначає, що порядок оплати за договором врегульований пунктом 4.2 договору, згідно з яким оплата Товару може бути здійснена Покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки Товару. Підставою для перерахування оплати за Товар є рахунок Постачальника. В рахунку Постачальник вказує вартість Товару, виходячи з ціни Товару, зазначеної у відповідному додатку до даного договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, який вказаний в рахунку. Оплата Товару, що постачається, здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, із зазначенням в платіжному документі номера і дати цього договору, номера і дати виписки рахунку на оплату, найменування Покупця, його код ЄДРПОУ та найменування Товару, що підлягає оплаті.

Проте, ПАТ Укртатнафта не виставляло ТОВ Металургійна транспортна компанія рахунків для здійснення попередньої оплати на суму 54 000 000,00 грн.

Відповідач не погоджується з початком періоду нарахування інфляційних втрат та 3 % річних від суми заборгованості з 01.01.2023. Вважає, що відповідний період має починатись з 08.09.2023.

01.07.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 9090), в якій заперечує проти доводів відповідача, посилаючись на те, що відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання ним зобов`язань за договором, хоча мав би це зробити відповідно до положень пункту 6.2 договору, якби дійсно вважав, що такі обставини мають місце.

Отже, відповідачем не доведено належними і допустимими доказами наявність непереборних обставин, які б перешкоджали йому виконати зобов`язання з постачання нафтопродуктів позивачу за договором.

Договір передбачає необхідність наявності рахунку-фактури від відповідача тільки для здійснення позивачем оплати вже поставленого Товару. Для здійснення позивачем попередньої оплати Товару договір не вимагає наявності рахунку від відповідача.

05.07.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 9347), в яких зазначає, що ТОВ Металургійна транспортна компанія не направивши заявку на поставку товару, допустило прострочення кредитора і, відповідно, виконання зобов`язання відстрочене до моменту подачі заявки на поставку Товару.

Отже, позивач не має правових підстав для стягнення попередньої оплати, оскільки строк виконання зобов`язання ще не закінчився. Відповідно, вимоги щодо стягнення 3 543 725,39 грн інфляційних нарахувань та 2 279 508,20 грн трьох процентів річних також не підлягають задоволенню.

19.07.2024 від відповідача надійшла заява - пояснення до заперечень відповідача на відповідь на відзив (вх. № 9907), в яких зазначає, що обов`язку позивача направляти заявки відповідачу на відвантаження товару договором та базисом поставки EXW не передбачено.

Аналогічна правова позиція щодо застосування базису поставки EXW викладена в постановах Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 916/1164/23 та від 19.03.2024 у справі № 922/4078/23.

Водночас, відповідач не надав суду доказів наявності в нього готового до відвантаження товару у необхідній кількості протягом строку постачання, визначеного договором з позивачем; не надано доказів здійснення повідомлення позивача про готовність і можливість відвантаження нафтопродуктів з однієї з вказаних в договорі нафтобаз протягом строку постачання, визначеного договором з позивачем; не надав суду доказів звернення до позивача з вимогами про прийняття товару, готового до відвантаження, у зв`язку тим, що позивач без достатніх підстав зволікав з його прийняттям.

Отже, позивач стверджує, що саме відповідач порушив визначені договором зобов`язання з постачання нафтопродуктів позивачу за базисом EXW, внаслідок чого позивач на підставі частини 2 статі 693 Цивільного кодексу України отримав право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

23.07.2024 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 10017), в якому просить зупинити провадження у справі № 917/921/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/2837/24 про визнання недійсним договору поставки нафтопродуктів № 3323/2/2118 від 30.11.2016, що розглядається Господарським судом Дніпропетровської області.

29.07.2024 від позивача надійшли заперечення проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх. № 10259).

Суд відмовив в задоволенні клопотання (вх. № 10017 від 23.07.2024) про зупинення провадження у справі № 917/921/24.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.06.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 917/921/24. Постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 14:50 30.07.2024.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.07.2024 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/921/24 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 10:00 18.09.2021.

Судове засідання у справі, призначене на 10:00 18.09.2024 - не проводилося, у зв`язку з перебуванням судді Дмитра Сіроша у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.09.2024 суд призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 10:00 09.10.2024.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія" (надалі позивач або TOB "МТК") та Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (надалі відповідач або ПАТ "Укртатнафта") 30.11.2016 уклали договір № 3323/2/2118 поставки нафтопродуктів.

Відповідно до пункту 1.1 договору, Постачальник (відповідач) зобов`язується поставити Покупцю (позивачу) нафтопродукти (надалі - Товар), а позивач зобов`язується їх прийняти і оплатите в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими Сторонами в Додатках (Специфікація) до цього договору.

Згідно з Додатком № 1 до договору (Специфікація на поставку Товару) від 16.12.2016, сторони дійшли до угоди про поставку палива дизельного ДП-Арк-Євро5-В0 (ДСТУ 7688:2015) у кількості 2 512,00 т по ціні 17 916,67 грн за одну тону Товару (без ПДВ),3583,33 грн ПДВ 20 %, а всього на загальну вартість Товару у розмірі 54 008 010,05 грн (у тому числі ПДВ 9 001 335,01 грн).і

Відповідно до пункту 3 договору:

3.1. Базис поставки - EXW (резервуари, які використовує ПАТ "Укрїатнафта" на підставі цивільно-правових договорів, в т. ч. резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на праві власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), згідно Інкотермс-2010 р.

3.2. Передача Товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних уповноваженими представниками Сторін. Зобов`язання Відповідача по поставці Товару вважаються виконаними, право власності на Товари та ризики по його втраті (псуванню) переходять від відповідача до позивача з моменту підписання акту приймання-передачі нафтопродуктів.'

3.3. Строк передачі: листопад - грудень 2017 року.

3.4. Відповідач гарантує, що має можливість безперервного постачання Товару позивачу. Під безперервним постачанням мається на увазі забезпечення відповідачем можливості для позивача отримувати Товар в будь-який час доби і в будь-який день тижня узгодженого сторонами строку поставки Товару.

Відповідно до пункту 4.2 договору, позивач може здійснювати як 100 % попередню оплату вартості Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача, так і здійснювати оплату Товару в розмірі 100 % від загальної вартості кожної партії поставленого Товару протягом 60-ти календарних днів від дати передачі Товару згідно з Актом приймання-передачі нафтопродуктів, зазначеним в пункті 3.2 цього договору.

Також, згідно з пунктом 7.1 договору, строк дії договору: з моменту підписання Сторонами по 31.12.2017, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.

Керуючись пунктом 4.2 договору, позивач 16.12.2016 здійснив попередню оплата вартості Товару на загальну суму 54 000 000,00 грн (в т. ч. ПДВ 9 000 000,00 грн), що підтверджується платіжним дорученням № 2853 від 16.12.2016, податковою накладною, виданою ПАТ "Укртатнафта", № 15543 від 16.12.2016.

Разом з цим, у призначенні платежу платіжного доручення № 2853 від 16.12.2016 помилково зазначені інші реквізити договору "Оплата согл. дог. 338/12 от 12.12.2016 за нефтепродукта, в т. ч. ПДВ 9000000,00 грн".

Помилковість зазначення інших реквізитів договору підтверджується тим, що у цей період між позивачем та відповідачем не існувало іншого договору на постачання нафтопродуктів, а договору з такими реквізитами № 338/12 від 12.12.2016 між позивачем та відповідачем не укладалось, тобто такого договору не існує.

Крім того, відповідно до податкової накладної, виданою ПАТ "Укртатнафта" результатами здійсненої TOB "МТК" передоплати, № 15543 від 16.12.2016 у графі "вид цивільно-правового договору" зазначений саме договір поставки від 30.11.2016 № 3323/2/2118.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Отже, відповідачем, у складеній ним податковій накладній №15543 від 16.12.2016 підтверджується факт зарахування на його рахунок попередньої оплати у розмірі 54 000 000,00 грн, у т. ч. ПДВ у розмірі 9 000 000,00 грн на виконання саме договору поставки від 30.11.2016 № 3323/2/2118.

Також між позивачем та відповідачем до договору були укладені Додаткові угоди від 29.12.2017, від 20.12.2019, від 18.12.2020, від 17.12.2021, якими внесені зміни у пункт 3.3 договору: строк передачі: листопад 2016 - грудень 2022 року; та у пункті 7.1 договору: строк дії договору: з моменту підписання Сторонами по 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.

Отже, відповідно до умов договору, з урахуванням вказаних Додаткових угод до договору, кінцевий строк постачання Товару був визначений сторонами до кінця грудня 2022 року, проте в порушення пунктів 1.1, 3.1, 3.2, 3.3 договору відповідач постачання Товару за договором не здійснив.

23.08.2023 позивач направив на адресу відповідача лист вих. № 2572 від (отриманий відповідачем 29.08.2023 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 4910011189980) з вимогою повернути суму коштів попередньої оплати в розмірі 54 000 000,00 грн на рахунок позивача.

Проте, як зазначає позивач, відповіді на цей лист від відповідача отримано не було, повернення коштів позивачу не здійснено.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання щодо своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Враховуючи невиконання відповідачем обов`язку щодо передачі (постачання) Товару на користь позивача, керуючись положеннями частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, позивачем на адресу відповідача був направлений лист вих. № 2572 від 23.08.2023 з вимогою повернути суму коштів попередньої оплати в розмірі 54 000 000,00 грн на рахунок позивача.

Зазначений лист отриманий відповідачем 29.08.2023 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 4910011189980.

Проте, відповідач попередню оплату в розмірі 54 000 000,00 грн не повернув.

Фактично після 31.12.2022 у відповідача перестав існувати обов`язок з поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати та виник обов`язок з повернення одержаної від позивача попередньої оплати (зобов`язання поставити товар на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України трансформувалося у грошове зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати).

Оскільки, в порушення вимог статті 193 Господарського кодексу України та частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України відповідач свого обов`язку щодо повернення попередньої оплати за договором не виконав, то у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 54 000 000,00 грн основного боргу.

Доказів того, що відповідач повернув суму попередньої оплати матеріали справи не містять обсязі матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для повернення попередньої оплати в розмірі 54 000 000,00 грн.

Позивач також нарахував відповідачеві 2 279 508,20 грн інфляційних втрат та 3 543 725,39 грн 3 % річних на суму основного боргу в розмірі 54 000 000,00 грн за період з 01.01.2023 до дати складання позову - 28.05.2024.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс 19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України. З огляду на таку юридичну природу вказаних правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 902/186/21.

Здійснивши перевірку, наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат у розмірі 2 279 508,20 грн та 3% річних у розмірі 3 543 725,39 грн, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним.

За таких обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача поти позову суд відхиляє, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність форс - мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати зобов`язання з постачання нафтопродуктів позивачу за договором.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 130, 231, 232 - 233, 237 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, код ЄДРПОУ 00152307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія" (49100, м. Дніпро, вул. Набережної Перемоги, 120 ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33115436) заборгованість за договором № 3323/2/2118 поставки нафтопродуктів від 30.11.2016:

54 000 000,00 грн - сума основного боргу;

3 543 725,39 грн інфляційні втрати;

2 279 508,20 грн 3 % річних та

897 348,50 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 21.10.2024.

Суддя Дмитро СІРОШ