Постанова

від 08.01.2025 по справі 917/921/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Харків Справа № 917/921/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю представників сторін:

від позивача не з`явився;

від відповідача Коломієць О.О. на підставі довіреності від 24.05.2024 №14/03-118;

розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", Полтавська область, м. Кременчук, (вх.№2815 П/1) на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 12.11.2024 у справі №917/921/24 (суддя Сірош Д.М., ухвалене в м.Полтава, дата складення повного тексту 12.11.2024)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія", м. Дніпро,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", Полтавська область, м. Кременчук,

про стягнення суми основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія" звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про стягнення заборгованості за договором № 3323/2/2118 поставки нафтопродуктів від 30.11.2016 у розмірі 59823233,59грн., з яких: 54000000,00грн. - сума основного боргу (попередня оплата); 3543725,39грн. інфляційних та 2279508,20грн. 3 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки в частині своєчасного та в повному обсязі здійснення поставки товару, внаслідок чого позивач на підставі частини 2 статі 693 Цивільного кодексу України отримав право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.10.2024 у справі №917/921/24 позов задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія" заборгованість за договором № 3323/2/2118 поставки нафтопродуктів від 30.11.2016: 54000000,00грн. - сума основного боргу; 3543725,39грн. інфляційні; 2279508,20грн. 3 % річних та 897348,50грн. судового збору.

15.10.2024 позивачем подано до господарського суду Полтавської області заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 917/921/24 (вх.№13670), в якій просив суд стягнути з Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія" на правову допомогу на суму 158500,00грн.

17.10.2024 позивачем подано до господарського суду Полтавської області заяву про уточнення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 917/921/24 (вх.№13853), в якій просив суд стягнути з Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія" на правову допомогу на суму 61500,00грн.

Додатковим рішенням господарського суду Полтавської області від 12.11.2024 у справі №917/921/24 задоволено заяву про ухвалення додаткового рішення; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія" 158500,00грн. витрат на правничу допомогу.

Акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" з додатковим рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 21.10.2024 у справі №917/921/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки наданим позивачем доказам на підтвердження розміру адвокатських витрат, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для стягнення з Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія" 158500,00грн. витрат на правничу допомогу.

Зокрема, скаржник звертає увагу суду на те, що договір про надання юридичних послуг № 36 від 22.11.2010, додаткова угода № 4 від 01.01.2024 до договору № 36 від 22.11.2010 про надання юридичних послуг, акти здачі здачі-приймання наданих послуг від 11.10.2024 №127, від 31.05.2024 №69, від 28.06.2024 №84, від 31.07.2024 №99 та рахунки-фактури №СФ-0000133 від 11.10.2024, №СФ-0000068 від 31.05.2024, №СФ-0000068 від 28.06.2024, №СФ-0000097 від 31.07.2024 складені та підписані директором ТОВ "Юридична компанія "Тезіс" Петровим Г.В. та директором ТОВ "Металургійна транспортна компанія" Храпач А.В.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача у справі представляв адвокат Вінниченко О.О. на підставі довіреності від 23.05.2024 виданої ТОВ "Металургійна транспортна компанія" в особі директора Храпача Андрія Вікторовича.

Проте, позивачем не було надано доказів на підтвердження наявності ані трудових ані договірних відносин між ТОВ "Юридична компанія "Тезіс" та адвокатом Вінниченко О.О., який представляв інтереси позивача при вирішенні господарським судом першої інстанції судом спору у справі № 917/921/24.

Апелянт також зазначає про те, що строк дії договору про надання юридичних послуг № 36 від 22.11.2010 становив - до 31.12.2012. Але, позивачем не було надано доказів на підтвердження пролонгації дії договору про надання юридичних послуг № 36 від 22.11.2010 в порядку, визначеному пунктом 6.3 договору. Було надано тільки додаткову угода № 4 від 01.01.2024 до договору № 36 від 22.11.2010 про надання юридичних послуг, якою внесено зміни щодо вартості робіт та реквізитів сторін.

Крім того, зі змісту вказаного договору про надання юридичних послуг № 36 від 22.11.2010 неможливо встановити, який саме спір є предметом договору, за яким ТОВ "Юридична компанія "Тезіс" мало надати юридичні послуги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

02.12.2024 матеріали справи №917/921/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 12.11.2024 у справі №917/921/24; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено учасникам провадження у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 08.01.2025 о 16:00год.

06.12.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 задоволено заяву представника апелянта - Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про участь у судовому засіданні 08.01.2025 о 16:00 годині у справі №917/921/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 08.01.2025 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 21.10.2024 у справі №917/921/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

Враховуючи, що представник апелянта з`явився в судове засідання та надав пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (пункти 1, 2 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Практична реалізація вищезгаданого принципу господарського судочинства в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення остаточного розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, через подання:

- заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу;

- детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

- доказів, що підтверджують виконання адвокатом робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

3) розподіл судових витрат судом (статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Унаслідок існування зв`язку між конкретною судовою справою та витратами на професійну правничу допомогу останні набувають статусу судових витрат.

Тотожне правило містить й частина 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України, за якою, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та дотримання критерії, передбачених частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при зверненні до суду з відповідним позовом, в позовній заяві позивачем було повідомлено господарському суду першої інстанції, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи №917/921/24 в суді першої інстанції, складає 100000,00грн.

З заявою про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в господарському суді першої інстанції та доказами їх понесення позивач звернувся засобами електронного зв`язку 15.10.2024 (т.1 а.с.127-128, 137-138), тобто в межах встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України п`ятиденного процесуального строку з дати ухвалення судового рішення.

На підтвердження надання правничої допомоги позивачем було надано наступні документи: копію довіреності від 23.05.2024 виданої ТОВ "Металургійна транспортна компанія" адвокату Вінниченко О.О.; копію договору про надання юридичних послуг № 36 від 22.11.2010, укладеного між ТОВ "Юридична компанія "Тезіс" та ТОВ "Металургійна транспортна компанія"; копію додаткової угоди № 4 від 01.01.2024 до договору № 36 від 22.11.2010 про надання юридичних послуг; копії акту здачі-приймання наданих послуг від 11.10.2024 №127 за договором № 36 від 22.11.2010, рахунку-фактури №СФ-0000133 від 11.10.2024 на суму 48000,00грн. за юридичні послуги (правова допомога) у липні- жовтні 2024 (станом на 11.10.2024) за договором № 36 від 22.11.2010р. у справі №917/921/24 та платіжної інструкції від 15.10.2024 №1281, копії акту здачі-приймання наданих послуг від 31.05.2024 №69 за договором № 36 від 22.11.2010, рахунку-фактури №СФ-0000068 від 31.05.2024 на суму 4500,00грн. за юридичні послуги (правова допомога) у липні 2024 за договором № 36 від 22.11.2010 у справі №917/921/24 та платіжної інструкції від 06.06.2024 №615, копії акту здачі-приймання наданих послуг від 28.06.2024 №84 за договором № 36 від 22.11.2010, рахунку-фактури №СФ-0000068 від 28.06.2024 на суму 6000,000грн. за юридичні послуги (правова допомога) у червні 2024 за договором № 36 від 22.11.2010р. у справі №917/921/24 та платіжної інструкції від 08.07.2024 №767, копії акту здачі-приймання наданих послуг від 31.07.2024 №99 за договором № 36 від 22.11.2010, рахунку-фактури №СФ-0000097 від 31.07.2024 на суму 3000,00грн. за юридичні послуги (правова допомога) у липні 2024 за договором № 36 від 22.11.2010р. у справі №917/921/24 та платіжної інструкції від 13.08.2024 №948 (т.1 а.с.129-133, 139-144).

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правничої допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правничу допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правничої допомоги (стаття 1, частини 3 та 4 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судова колегія зазначає, що зі змісту договору про надання юридичних послуг №36 від 22.11.2010 (надалі договір т.1 а.с.132-133), наданого позивачем в обґрунтування розміру адвокатських витрат, вбачається, що вказаний договір було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тезіс" в особі директора Петрова Генадія Віталійовича (надалі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія" в особі директора Храпача Андрія Вікторовича (надалі - замовник).

Відповідно до пункту 1.1. договору, замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання особисто надавати замовникові юридичні послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і до 31.12.2012 (пункт 6.1. договору).

Після закінчення строку дії цього договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, з обов`язковим підписанням відповідної додаткової угоди, але кожна із сторін має право припинити його дію, з урахуванням вимог пункту 6.2 договору (пункт 6.3 договору).

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, здійснює адвокат фізична особа.

Незалежно від обраної адвокатом організаційно-правової форми адвокатської діяльності підставою для її здійснення є договір про надання правової допомоги, його форма та зміст якого визначені законодавцем (статті 26 та 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Проте, позивачем не було надано доказів на підтвердження пролонгації дії договору про надання юридичних послуг № 36 від 22.11.2010, в порядку визначеному пунктом 6.3 договору, а лише надано додаткову угода № 4 від 01.01.2024 до договору № 36 від 22.11.2010 про надання юридичних послуг (т.1 а.с.133 на звороті), якою внесено зміни щодо вартості робіт та реквізитів сторін.

Крім того, зі змісту вказаного договору про надання юридичних послуг № 36 від 22.11.2010 неможливо встановити, який саме спір є предметом договору, за яким ТОВ "Юридична компанія "Тезіс" мало надати юридичні послуги.

Також, колегією суддів, за результатами перевірки інших документів наданих позивачем в обґрунтування розміру адвокатських витрат, зокрема, додаткової угоди № 4 від 01.01.2024 до договору № 36 від 22.11.2010 про надання юридичних послуг (т.1 а.с.133 на звороті), актів здачі здачі-приймання наданих послуг від 11.10.2024 №127, від 31.05.2024 №69, від 28.06.2024 №84, від 31.07.2024 №99 (т.1 а.с.130-131, 144), рахунків-фактур №СФ-0000133 від 11.10.2024, №СФ-0000068 від 31.05.2024, №СФ-0000068 від 28.06.2024, №СФ-0000097 від 31.07.2024 (т.1 а.с.139-140) встановлено, що вказані документи складені та підписані директором ТОВ "Юридична компанія "Тезіс" Петровим Г.В. та директором ТОВ "Металургійна транспортна компанія" Храпач А.В.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача у справі представляв адвокат Вінниченко О.О. на підставі довіреності від 23.05.2024, виданої ТОВ "Металургійна транспортна компанія" в особі директора Храпача Андрія Вікторовича (т.1 а.с.129).

Відповідно до частини 6 статті 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об`єднання зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Проте, позивачем не було надано доказів на підтвердження наявності ані трудових ані договірних відносин між ТОВ "Юридична компанія "Тезіс" та адвокатом Вінниченко О.О., який представляв інтереси позивача при вирішенні господарським судом першої інстанції судом спору у справі № 917/921/24.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про не доведення позивачем належними та допустимими доказами заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу за представництво інтересів ТОВ "Металургійна транспортна компанія" ані Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тезіс" ані адвокатом Вінниченко О.О.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Судова колегія зазначає, що загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Така позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №906/598/19, додатковій постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №915/324/20.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

В той же час, випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

В такому разі, суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду з відповідною заявою про ухвалення додаткового рішення не було надано доказів на підтвердження пролонгації дії договору про надання юридичних послуг № 36 від 22.11.2010, як і не надано доказів на підтвердження наявності трудових або договірних відносин між ТОВ "Юридична компанія "Тезіс" та адвокатом Вінниченко О.О., який представляв інтереси позивача при вирішенні господарським судом першої інстанції судом спору у справі № 917/921/24, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія" про ухвалення додаткового рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги підтверджуються матеріалами справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 12.11.2024 у справі №917/921/24 слід скасувати через нез`ясування обставин, що мають значення для справи, та прийняти нове додаткове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись статтями 129, 269, 270, пунктом 2 статті 275, пунктом 1 частини 1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" задовольнити.

Додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 12.11.2024 у справі №917/921/24 скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія" про ухвалення додаткового рішення (вх.№13670 від 15.10.2024, вх.№13853 від 17.10.2024) відмовити.

Повний текст постанови складено 14.01.2025

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий