Постанова

від 25.09.2024 по справі 917/968/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/968/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників учасників:

офісу ГП - Колодяжна А.В.

відповідача - 1 - не з`явився

відповідача - 2 - не з`явився

відповідача - 3 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроземлересурс"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 (у складі колегії суддів: Пушай В.І. (головуючий), Попков Д.О., Стойка О.В.)

та рішення Господарського суду Полтавської області від 20.04.2021 (суддя Погрібна С.В.)

за позовом першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Товарна біржа Полтава",

2. Оболонської сільської ради Семенівського району Полтавської області,

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроземлересурс"

про визнання недійсними результатів земельних торгів та договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. 16.06.2020 перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області (далі - Прокурор) звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Товарна біржа Полтава" (далі ТОВ "ТБ Полтава", Відповідач-1), Оболонської сільської ради Семенівського району Полтавської області (далі Оболонська сільрада, Відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроземлересурс" (далі ТОВ "Агроземлересурс", Відповідач-3, Скаржник) про:

- визнання недійсними результатів земельних торгів, проведених ТОВ "ТБ Полтава", оформлених протоколом № 6 від 29.01.2019 проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 5324585100:00:004:0126 площею 89,3610 га, розташовану на території Оболонської сільради;

- визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 29.01.2019 між Оболонською сільрадою та ТОВ "Агроземлересурс" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324585100:00:004:0126 площею 89,3610 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Оболонської сільради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі Договір оренди).

1.2. Позовні вимоги Прокурор обґрунтував тим, що спірні торги проведено з істотними порушеннями вимог земельного законодавства, у зв`язку з чим вони підлягають визнанню недійсними.

1.3. У якості підстав для представництва інтересів у господарському суді Прокурор посилається на статтю 131-1 Конституції України та частину третю статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема:

- предметом спору є земельні ділянки комунальної форми власності;

- суспільний інтерес, який полягає у поверненні у розпорядження територіальної громади земельних ділянок, що є умовою реалізації функцій держави, забезпечення рівності можливостей всіх суб`єктів набути право оренди земельних ділянок на конкурентних засадах, що переважує приватний інтерес у використанні таких земельних ділянок Відповідачем-3, який, порушуючи закон, безпідставно поза конкурентною процедурою набув право користування земельною ділянкою;

- наведене порушення вимагає негайного реагування та відновлення інтересів територіальної громади села Оболонь у частині забезпечення рівності можливостей всіх суб`єктів набути право оренди земельної ділянки та отримання доходів до місцевого бюджету від її використання, що становить суспільний інтерес;

- Оболонська сільрада як орган місцевого самоврядування, який зобов`язаний діяти в інтересах територіальної громади, є суб`єктом, який уклав спірний Договір оренди та є стороною цього договору, що унеможливлює звернення Прокурора до суду в особі сільради, яка не може бути одночасно позивачем і відповідачем;

- у ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом даної категорії, у зв`язку з чим для відновлення порушених інтересів держави прокурор звернувся до суду як самостійний позивач.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.04.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2021, позовні вимоги Прокурора задоволено повністю.

2.2. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що земельні торги відбулися з порушенням статей 137, 139 Земельного кодексу України, без дотримання принципу забезпечення гарантій прав на землю та без дотримання конкурентних засад, а саме виконавцем торгів ТОВ "ТБ Полтава" на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру не розміщено оголошення про проведення земельних торгів та відеозапис торгів і повідомлення про їх результати за кожним із лотів.

Також суди визнали правомірним звернення Прокурора до суду в якості самостійного позивача у зв`язку з відсутністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, уповноваженого на таке звернення.

2.3. ТОВ "Агроземлересурс" не погодилося з такими судовими рішеннями та скористалося правом на їх касаційне оскарження.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Відповідач-3 просить Суд скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

3.2. Доводами касаційної скарги є неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах:

- від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (щодо ефективності судового захисту);

- від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 (щодо наявності у органів Держгеокадастру повноважень звертатися до суду в порядку здійснення нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності);

- від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 (щодо неправомірності обмеження повноважень органу у визначенні способу захисту та забезпечення здійснення судового захисту інтересів держави).

3.3. Також Скаржник посилається на неповідомлення його апеляційним судом про дату, час і місце судового засідання та просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду на цій підставі та відповідно пункту 5 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України направити справу на новий апеляційний розгляд.

3.4. У наданих Суду з пропуском встановленого строку поясненнях (23.09.2021 замість до 15.09.2021) Прокурор зазначає, що доводи Скаржника є безпідставними та необґрунтованими.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Касаційне провадження у справі відкрито 30.08.2021 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 на підставі пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України касаційне провадження у справі № 917/968/20 було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.

4.3. У подальшому 07.09.2023 дану справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

4.4. Підставою для такої передачі стала необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо комплексного застосування норм матеріального та процесуального права (частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та частин четвертої, п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України) з метою забезпечення вимог верховенства права, невід`ємною складовою якого є дотримання принципу юридичної визначеності, що обумовлює однакове застосування норми права, недопущення можливостей для її довільного трактування, враховуючи, що юридична визначеність норми права є ключовою умовою забезпечення кожному ефективного судового захисту незалежним судом. Також потребувало вирішення питання про наявність/відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором як самостійним позивачем у разі, коли один орган, уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, визначено прокурором як одного з відповідачів, а інший компетентний (контролюючий) орган прокурор не зазначив як позивача.

4.5. Оскільки 11.06.2024 Великою Палатою Верховного Суду у справі № 925/1133/18 ухвалено постанову, повний текст якої оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17.07.2024, провадження у даній справі № 917/968/20 Судом 02.08.2024 поновлено.

4.6. Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

4.7. Суд зазначає, що дана постанова прийнята колегією суддів 25.09.2024 з складанням і підписанням вступної та резолютивної частини. Повний текст виготовлено у строк, передбачений статтею 233 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, у зв`язку із перебуванням судді Міщенка І.С. у відрядженні з 30.09.2024 по 18.10.2024 повний текст постанови підписується по закінченню відрядження та виходу на роботу.

5. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. Рішеннями Оболонської сільради від 03.08.2018 "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до торгів (аукціону)" спірна земельна ділянка визначена, серед інших земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих на території Оболонської сільради, такою, право оренди на яку виставляється на аукціон.

5.2. 02.11.2018 між Оболонською сільрадою (замовник) та ТОВ "ТБ Полтава" (виконавець) укладено договір про надання послуг з підготовки та проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на ряд земельних ділянок, зокрема і з кадастровим номером 5324585100:00:004:0126 площею 89,3610 га.

5.3. На виконання умов зазначеного договору Відповідачем-3 проведено аукціон, за результатами якого згідно з протоколом від 29.01.2019 право на укладення Договору оренди вказаної земельної ділянки отримало ТОВ "Агроземлересурс".

5.4. 29.01.2019 на підставі вказаного протоколу між Оболонською сільрадою та ТОВ "Агроземлересурс" укладено Договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Оболонської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір оренди укладено на 25 років.

5.5. Право оренди спірної земельної ділянки зареєстровано за ТОВ "Агроземлересурс" 31.01.2019.

5.6. При цьому, за висновками судів, у порушення статей 137, 139 Земельного кодексу України виконавцем торгів (ТОВ "ТБ Полтава") оголошення про проведення земельних торгів на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру не публікувалося, як і відеозапис торгів та повідомлення про їх результати.

5.7. Такі порушення зафіксовані та підтверджуються актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеного інспектором ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, а також інформацією Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 25.06.2019 та від 08.08.2019.

5.8. 20.09.2019 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області винесло Оболонській сільраді припис, який залишений останньою без реагування.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні Прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

6.2. Щодо наявності/відсутності повноважень органів Держгеокадастру на звернення до суду для захисту інтересів держави у справі № 917/968/20 колегія суддів звертає увагу на наступне.

6.3. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

6.4. Згідно із частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України (у редакції станом на 2019 рік) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

6.5. У правовідносинах, що склались у даній справі № 917/968/20, органи Держгеокадастру мають виконувати функції державного контролю за використанням та охороною земель.

Реалізуючи державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, Держгеокадастр повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

6.6. Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено дії, які має вчиняти Держгеокажастр у випадку виявлення невідповідності законодавству рішення, прийнятого, зокрема, органом місцевого самоврядування, а саме вносити до цього органу відповідне клопотання.

6.7. Відповідно до статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" пункт 6 "Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, визначає перелік позовів, з якими Держгеокадастр має право звертатись до суду, виконуючи функції державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився; про розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту, а також про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

6.8. Враховуючи висновки, з урахуванням обставин даної справи, органи Держгеокадастру не мають повноважень звертатись з позовом до суду щодо визнання недійсними результатів торгів та/або визнання недійсним договору оренди земельної ділянки комунальної форми власності.

6.9. Отже, на час звернення Прокурора з позовом до суду єдиним уповноваженим органом, який мав право передавати, отримувати та розряджатись спірною земельною ділянкою, тобто реалізувати права власника на неї, є територіальна громада села Оболонь в особі Оболонської сільради.

6.10. Разом з тим, саме орган, який уповноваженого державою на здійснювати захисту інтересів держави, - Оболонська сільська рада - порушив її інтереси шляхом укладення Договору оренди за результатами проведених з порушенням закону торгів. Тому Прокурор звернувся до суду в інтересах держави як самостійний позивач.

6.11. Така позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/1133/18, до вирішення якої було зупинено касаційне провадження у даній справі. Колегія суддів також звертає увагу на інші висновки, сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 при розгляді вищевказаної справи.

Сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Виходячи з викладеного, в зазначеній категорії справ (справах за позовами прокурора, поданими на захист інтересів держави, порушених унаслідок незаконних дій органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб) найперше належить встановити, про захист яких інтересів держави йдеться, якими суб`єктами вони були порушені, в чому полягало порушення та можливість за рахунок таких суб`єктів задовольнити позовні вимоги.

Насамперед Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що помилковим є підхід, за якого у цій категорії справ питання про належного відповідача вирішується як вторинне, похідне від питання про те, якого результату прагне досягнути прокурор своїм позовом. Коло відповідачів не може визначатися залежно від того, чи залишиться до кого звертатися з позовом, якщо орган, уповноважений захищати інтереси держави у відповідних правовідносинах, буде визначений прокурором позивачем, навіть якщо цей орган сам спричинив порушення інтересів держави.

Відповідач визначається незалежно від процесуальної позиції інших учасників справи. Відповідачем у господарському судочинстві є особа, до якої звернена вимога позивача, яка своєю чергою спрямована на захист відповідного порушеного права або законного інтересу.

Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

Поряд із цим таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Отже з метою реалізації конституційної функції представництва інтересів держави прокурор може звернутися з позовом в інтересах держави у разі прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення, визначаючи такий орган (міську раду) відповідачем у справі.

Узагальнюючи наведені у цій постанові висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

6.12. За таких обставин Суд відхиляє доводи касаційної скарги про недотримання Прокурором при зверненні до суду вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" як про підставу для скасування оскаржуваних судових рішень.

6.13. Крім того, як вбачається з тексту касаційної скарги, Відповідач-3 вважає, що судами було безпідставно задоволено позовні вимоги з огляду на обрання Прокурором неналежного способу захисту, оскільки, заявляючи вимогу про недійсність Договору оренди, ним одночасно не було заявлено про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди.

6.14. Приймаючи зазначені рішення, суди виходили з того, що закон гарантує право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Так згідно з частиною першою статті 15, частинами першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із таких способів захисту є визнання правочину недійсним.

6.15. Відповідно до статті 134 Земельного кодексу України (в редакції на момент проведення оспорюваних торгів 29.01.2019) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

6.16. За змістом статей 135, 136 Земельного Кодексу України (у редакції на момент проведення оспорюваних торгів) земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

6.17. Статтею 137 Земельного кодексу України визначено порядок підготовки до проведення та проведення земельних торгів. Зокрема частина перша вказаної статті регламентує, що організатор земельних торгів не пізніше десяти робочих днів після підписання договору про проведення торгів передає, а виконавець земельних торгів приймає документи та матеріали на лот, зазначені у частині четвертій статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 137 Земельного кодексу України в оголошенні зазначаються за кожним лотом:

а) найменування організатора земельних торгів;

б) місце розташування, площа земельної ділянки та її кадастровий номер;

в) цільове призначення, а для містобудівних потреб - також види використання;

г) умови договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису, який укладається на земельних торгах;

ґ) стартова ціна продажу земельної ділянки або стартовий розмір річної плати за користування земельною ділянкою;

д) містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для земельних ділянок, призначених для цілей, пов`язаних із забудовою;

е) місце і час проведення земельних торгів;

є) розмір реєстраційного та гарантійного внесків, які сплачуються учасниками, порядок їх сплати;

ж) номери рахунків виконавця земельних торгів, відкритих у банку для сплати реєстраційного та гарантійного внесків;

з) найменування та адреса виконавця земельних торгів, прізвище та посада, номер телефону особи, в якої можна ознайомитися з документами на лот;

и) текст договору, що пропонується укласти на торгах, без визначення ціни та зазначення особи покупця (орендаря);

і) сума витрат (видатків), здійснених на підготовку лота до продажу, організацію та проведення земельних торгів, що підлягає відшкодуванню переможцем земельних торгів.

Вказаною нормою також встановлено, що при розміщенні оголошення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, воно має містити фотографічні зображення земельних ділянок, копії документів та матеріалів на лот.

За приписами частини шостої даної статті земельні торги проводяться не раніше 30 днів та не пізніше 90 днів після оприлюднення оголошення.

6.18. За приписами статті 139 Земельного Кодексу України, організатор земельних торгів не пізніше п`яти робочих днів після проведення торгів розміщує на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, відеозапис торгів і повідомлення про їх результати за кожним лотом, а також, за бажанням організатора земельних торгів, публікує це повідомлення у друкованих засобах масової інформації, в яких було розміщено оголошення про їх проведення, із зазначенням:

1) місця розташування, розміру земельної ділянки та її кадастрового номера;

2) ціни продажу земельної ділянки або розміру річної плати за користування земельною ділянкою, визначених за результатами торгів;

3) строку користування земельною ділянкою (у разі продажу права оренди, суперфіцію, емфітевзису);

4) цільового призначення земельної ділянки.

6.19. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, виконавцем торгів - ТОВ "ТБ Полтава" - на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру не було розміщено оголошення про проведення земельних торгів та відеозапис торгів і повідомлення про їх результати за кожним із лотів. Ці порушення були виявлені Головним управління Держгеокадастру у Полтавській області та у подальшому стали підставою для внесення Оболонській сільраді припису від 20.09.2019.

6.20. Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

6.21. Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

6.22. Проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах.

6.23. Оскільки при проведенні таких торгів суди попередніх інстанцій встановили наявність порушень вимог статей 137 та 139 Земельного кодексу України, що могли вплинути на їх результат (недотримання принципу забезпечення гарантій прав на землю та конкурентності торгів під час їх проведення) та призвести до порушення прав і законних інтересів територіальної громади внаслідок відчуження права оренди земельної ділянки на позаконкурентних засадах, Суд погоджується з їх висновками про наявність підстав для визнання недійсним Договору оренди, як такого, що укладений за результатами таких торгів.

6.24. При цьому Суд критично оцінює доводи Скаржника щодо неефективності вимоги про визнання недійсним Договору оренди без заявлення вимоги про скасування державної реєстрації права оренди, оскільки суди правильно виснували, що під час проведення земельних торгів їх учасниками (сторонами) було допущено порушення вимог закону, та погоджується з тим, позовна вимога про визнання оспорюваного Прокурором правочину недійсним правомірно задоволена судами попередніх інстанцій.

6.25. З системного аналізу статей 16, 216 Цивільного кодексу України випливає, що порушене право може бути захищено у спосіб визнання правочину недійсним, що саме по собі є самодостатнім та не потребує додаткових уточнень, зокрема і скасування державної реєстрації права власності.

6.26. Таким чином доводи Скаржника про обрання Прокурором неналежного способу захисту з зазначених ним підстав не спростовують правильність судових рішень у цій частині.

6.27. Водночас колегія суддів зазначає, що за статтею 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.28. У такий спосіб, оскільки Скаржником у касаційній скарзі не наведено доводів щодо неефективності судового захисту, обраного Прокурором у вигляді скасування результатів торгів та, відповідно, не наведено релевантної практики Верховного Суду, то перевірка обґрунтованості рішень судів у цій частині судом касаційної інстанції не здійснюється.

6.29. З приводу підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів зазначає наступне.

6.30. Скаржник посилається на неотримання ним ухвали Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 про відкриття апеляційного провадження як на підставу для обов`язково скасування постанови від 19.07.2021 згідно з пунктом 5 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (справу розглянуто за відсутності учасника справи, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою).

6.31. Відповідно до частини першої статті 285 Господарського процесуального кодексу України судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 Господарського процесуального кодексу України.

6.32. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина п`ята статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

6.33. Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

6.34. Частиною шостою цієї ж статті передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленої цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

6.35. Виходячи зі змісту наведених норм Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (висновок Верховного Суду в постановах від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 09.08.2024 у справі № 903/1130/23).

6.36. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 09.08.2024 у справі № 903/1130/23).

6.37. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Агроземресурс" є заявником апеляційної скарги, яку направило 19.05.2021 засобами поштового зв`язку безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду. При цьому як на поштовому конверті (том 2 а.с. 36), так і в тексті касаційної скарги (том 2 а.с. 11) зазначена адреса Скаржника: село Цибульківка, вулиця Шкільна, 1.

6.38. За цією адресою судом апеляційної інстанції 16.06.2021 було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу з від 14.06.2021 про залишення апеляційної скарги без руху (усунути недоліки апеляційної скарги протягом 10 днів з дня вручення ухвали шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 6306,00 грн).

Проте поштове відправлення було повернуто суду з відміткою підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" у с. Цибульківка "за даною адресою ТОВ не існує" (том 2 а.с. 46).

6.39. Разом з тим 29.06.2021 Східним апеляційним господарським судом 29.06.2021 було отримано клопотання Скаржника (з посиланням на ухвалу від 14.06.2021) про долучення до матеріалів справи платіжного доручення (том 2 а.с. 6). При цьому і у самому клопотанні, і на поштовому конверті (том 2 а.с. 9) зазначено адресу: село Цибульківка, вулиця Шкільна, 1.

6.40. З урахуванням вказаного клопотання судом було відкрито апеляційне провадження у справі з направленням 01.07.2021 копій відповідної ухвали від 29.06.2021 учасникам справи (у т.ч. і Скаржнику на адресу: вул. Шкільна, 1, с. Цибульківкка, Царичанський район, Дніпропетровська область) рекомендованим листом з повідомленням про вручення

Поштове відправлення, адресоване ТОВ "Агроземлересурс", повернулося до суду з відміткою підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" у с. Цибульківка "за закінченням терміну зберігання" (том 2 а.с. 81).

6.41. Вказане дає підстави вважати, що вказана адреса Відповідача-3 була актуальною як під час направлення йому ухвал про залишення апеляційної скарги без руху та про відкриття апеляційного провадження, так і під час розгляду його касаційної скарги, тоді як саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції. При цьому, будь-яких обставин, які б свідчили про неможливість отримання скаржником кореспонденції за вказаною ним адресою, Скаржник не навів.

6.42. Додатково Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів для прискорення процедури розгляду справи. Скаржник, подавши апеляційну скаргу, з метою добросовісного користування процесуальними правами учасника судового процесу згідно з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України повинен виявляти інтерес до відомого йому провадження, зокрема, щодо руху поданої ним скарги та результату розгляду її судом, а саме щодо усунення можливих недоліків апеляційної скарги на стадії відкриття провадження у справі чи вчинення інших процесуальних дій.

6.43. Верховний Суд бере до уваги те, що саме Скаржник був ініціатором апеляційного провадження, а тому, звернувшись з апеляційною скаргою у справі, він безпосередньо зацікавлений вчиняти дії з метою одержання інформації про стан справи.

6.44. Верховний Суд додатково звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й для усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

6.45. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справах "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, "Трух проти України", заява № 50966/99.

6.46. Враховуючи викладене, наведені обставини дозволяють Верховному Суду дійти висновку, що Скаржник не вживав всіх залежних від нього заходів для отримання поштової кореспонденції від апеляційного суду, не вживав заходів до отримання інформації про рух скарги, а тому він несе ризик настання несприятливих наслідків у результаті невжиття заходів для отримання інформації про рух його апеляційної скарги.

6.47. Крім того, частиною другою статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

6.48. Відповідно до частини першої статті 3 цього закону для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті 4 цього ж закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

6.49. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у даній справі № 917/968/20 була оприлюднена 01.07.2021 (за 19 днів до дня проведення судового засідання).

6.50. За таких обставин господарський суд апеляційної інстанції належним чином виконав вимоги процесуального закону щодо надання Скаржнику доступу до правосуддя та з огляду на його процесуальну поведінку, керуючись завданнями господарського судочинства та його основними засадами (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України), які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, дійшов правильного висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представника Відповідача-3. До того ж Скаржником не наведено жодних фактів, які б перешкоджали розгляду апеляційної скарги без особистої участі його представника у судовому засіданні або які свідчили б про прийняття іншого рішення у справі у такому випадку.

6.51. Верховний Суд додатково зауважує, що згідно з частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

6.52. З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що доводи Скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень процесуального законодавства, зокрема про неповідомлення його про дату, час та місце судового засідання у цій справі, є необґрунтованими.

6.53. З урахуванням викладеного оскаржувані судові рішення прийнято із дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для їх скасування чи зміни та для задоволення касаційної скарги.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.4. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.5. За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - залишенню без змін як такі, що є законними та обґрунтованими.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на заявника.

Керуючись статтями 240, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроземлересурс" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 20.04.2021 у справі № 917/968/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко