Ухвала

від 21.10.2024 по справі 754/14759/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2-з/754/103/24

Справа № 754/14759/24

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2024 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Гринчак О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління інвестиційною нерухомістю» про визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного нерухомого майна, визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління інвестиційною нерухомістю», в якій просить суд:

1. Визнати спільною сумісною власністю подружжя:

- нежитлові приміщення групи приміщень № 1, 2, 3 в будівлі літ. «Е», додаткові відомості:

нежитлові приміщення № 1-9 групи приміщень № 1;

нежитлові приміщення № 1-6 групи приміщень № 2;

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3;

загальною площею: 149 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлові приміщення групи приміщень № 1, 2, 3 в будівлі літ. «И», додаткові відомості:

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 1;

нежитлові приміщення № 1-9 групи приміщень № 2;

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3;

загальною площею: 655,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлові приміщення групи приміщень № 2, 3, 4, 5 в будівлі літ. «Д», додаткові відомості:

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 2;

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3;

нежитлові приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6 групи приміщень № 4;

нежитлові приміщення № 1, 2, 3 групи приміщень № 5;

загальною площею: 802,6 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину нежитлового приміщення, групи нежилих приміщень: будівля (літ. З) - 352,30 кв.м, будівля (літ. И) - 185,50 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 35/100 частин нежилих будівель, загальною площею (кв.м): 1072.8, розташованих за

адресою: АДРЕСА_2 .

2. Визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна від ОСОБА_3 до статутного капіталу ТОВ «Управління інвестиційною нерухомістю» (ЄДРПОУ 45303803), що укладений «13» березня 2024 року, відносно:

- нежитлові приміщення групи приміщень № 1, 2, 3 в будівлі літ. «И», додаткові відомості:

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 1; нежитлові приміщення № 1-9 групи приміщень № 2; нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3;

загальною площею: 655,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлові приміщення групи приміщень № 2, 3, 4, 5 в будівлі літ. «Д», додаткові відомості:

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 2; нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3; нежитлові приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6 групи приміщень № 4; нежитлові приміщення № 1, 2, 3 групи приміщень № 5; загальною площею: 802,6 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину нежитлового приміщення, групи нежилих приміщень: будівля (літ. З) - 352,30 кв.м, будівля (літ. И) - 185, 50 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ;

від ОСОБА_3 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління інвестиційною нерухомістю» (ЄДРПОУ 45303803), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, - як правочин, спрямований на протиправне припинення цивільних прав і обов`язків у ОСОБА_1 стосовного даного майна, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як подружжя;

3. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати:

3.1. за ОСОБА_1 право (спільної часткової) власності на:

- 1/2 частину нежитлових приміщень, групи приміщень № 1, 2, 3 в будівлі літ. «Е», додаткові відомості:

нежитлові приміщення № 1-9 групи приміщень № 1;

нежитлові приміщення № 1 -6 групи приміщень № 2;

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3;

загальною площею: 149 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину нежитлових приміщень, групи приміщень № 1, 2, 3 в будівлі літ. «И», додаткові відомості:

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 1;

нежитлові приміщення № 1-9 групи приміщень № 2;

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3;

загальною площею: 655,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

-1/2 частину нежитлових приміщень, групи приміщень № 2, 3, 4, 5 в будівлі літ. «Д», додаткові відомості:

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 2;

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3;

нежитлові приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6 групи приміщень № 4;

нежитлові приміщення № 1, 2, 3 групи приміщень № 5;

загальною площею: 802,6 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину нежитлового приміщення, групи нежилих приміщень: будівля (літ. З) - 352,30 кв.м, будівля (літ. И) - 185,50 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ;

175/1000 частин нежилих будівель, загальною площею (кв.м): 1072,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .

3.2. за ОСОБА_4 право (спільної часткової) власності на:

- 1/2 частину нежитлових приміщень, групи приміщень № 1, 2, 3 в будівлі літ. «Е», додаткові відомості:

нежитлові приміщення № 1-9 групи приміщень № 1;

нежитлові приміщення № 1-6 групи приміщень № 2;

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3;

загальною площа: 149 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину нежитлових приміщень, групи приміщень № 1, 2, 3 в будівлі літ. «И», додаткові відомості:

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 1;

нежитлові приміщення № 1-9 групи приміщень № 2;

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3;

загальною площею: 655,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину нежитлових приміщень, групи приміщень № 2, 3, 4, 5 в будівлі літ. «Д», додаткові відомості:

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 2;

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3;

нежитлові приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6 групи приміщень № 4;

нежитлові приміщення № 1, 2, 3 групи приміщень № 5;

загальною площею: 802,6 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину нежитлового приміщення, групи нежилих приміщень: будівля (літ. З) - 352,30 кв.м. будівля (літ. И) - 185,50 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ,

- 175/1000 частин нежилих будівель, загальною площею (кв.м): 1072,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:

1. Заборонити вчиняти/здійснювати/проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, що пов`язані із внесенням змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ НЕРУХОМІСТЮ» щодо зміни керівника/бенефіціара, зміни засновника/засновників, зміни статутного фонду, що стосуються частки у 100 (сто) відсотків статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ НЕРУХОМІСТЮ», що належить відповідачу - ОСОБА_2 ;

2. Накласти арешт на корпоративні права відповідача - ОСОБА_2 , а саме на частку в Товаристві з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ НЕРУХОМІСТЮ» розмір частки засновника 94,4%, що відповідає 510000,00 грн, утворених за рахунок спірного нерухомого майна відповідно до «Рішення одноосібного засновника № 02/2024 про збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Управління інвестиційною нерухомістю»;

3. Накласти арешт на майно, зареєстроване за юридичною особою - Товариство з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ НЕРУХОМІСТЮ», що знаходиться за адресою:

- нежитлове приміщення, групи нежилих приміщень: будівля (літ. З) - 352,3 кв.м, будівля (літ. И) - 185,50 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: 36557380000, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; та 1/2 (одна друга) частина якого належить Засновнику на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Зимою Наталією Федорівною, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 23 серпня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1834, державну реєстрацію права власності на яку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проведено Зимою Наталією Федорівною , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 23 серпня 2018 року, номер відомостей про речове право: 27630212, та 1/2 (одна друга) частина якого належить засновнику на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Зимою Наталією Федорівною , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 23 серпня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1839, державну реєстрацію права власності на яку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проведено Зимою Наталією Федорівною , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 23 серпня 2018 року, номер відомостей про речове право: 27630622, Витяги з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва: реєстраційний номер документу ТІ01: 9810-7710-6347-3558, дата створення документа: 24 лютого 2024 року, реєстраційний номер документа ТІ01: 9815-6328-7417-7739, дата створення документа: 24 лютого 2024 року;

- нежитлові приміщення групи приміщень № 2, 3, 4, 5 в будівлі літ. «Д», додаткові відомості: (нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 2; нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3; нежитлові приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6 групи приміщень № 4; нежитлові приміщення № 1, 2, 3 групи приміщень № 5 загальною площею: 802,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: 2404261880000, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , грошова оцінка якого становить 138 000,00 грн та які належать Засновнику на підставі Договору про виділ частки в натурі (поділ) нежитлових приміщень, посвідченого Савченко Іриною Вікторівною, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 23 вересня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 738, державну реєстрацію права власності на які в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проведено Савченко Іриною Вікторівною , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 06 липня 2021 року, номер відомостей про речове право: 42896229, Витяг з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва: реєстраційний номер документу ТІ01:9767-3480-5491-8554, дата створення документа: 24 лютого 2024 року;

- нежитлові приміщення групи приміщень № 1, 2, 3 в будівлі літ. «И», додаткові відомості: (нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 1; нежитлові приміщення № 1-9 групи приміщень № 2; нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3) загальною площею: 655,8 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: 2404934180000, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , грошова оцінка яких становить 112 000,00 грн, які належать Засновнику на підставі Договору про виділ частки в натурі (поділ) нежитлових приміщень, посвідченого Савченко Іриною Вікторівною, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 23 вересня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 738, державну реєстрацію права власності на які в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проведено Савченко Іриною Вікторівною , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 06 липня 2021 року, номер відомостей про речове право: 42909020, Витяг з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва: реєстраційний номер документу ТІ01:9807-4837-7771-4129, дата створення документа: 24 лютого 2024 року;

4. Заборонити відповідачу - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відчужувати частку в Товаристві з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ НЕРУХОМІСТЮ» засновника у розмірі 94,4%, що відповідає 510000,00 грн і сформоване за рахунок нерухомого майна;

5. Накласти арешт на майно, що зареєстровано на праві (особистої) приватної власності на ОСОБА_4 , а саме:

- нежитлові приміщення групи приміщень № 1, 2, 3 в будівлі літ. «Е», додаткові відомості: нежитлові приміщення № 1-9 групи приміщень № 1; нежитлові приміщення № 1- 6 групи приміщень № 2; нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 2; загальною площею: 149 кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана заява обґрунтована тим, що 07.03.2007 між сторонами було зареєстровано шлюб. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21.11.2014 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано. За ОСОБА_4 визнано право приватної власності на квартиру, площею 89,7 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок площею 505,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_4 ( АДРЕСА_5 ).

03.10.2023 відповідач змінила прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 та після зміни є ОСОБА_9 .

Позивач стверджує, що незважаючи на те, що шлюб між сторонами було розірвано, вони продовжували проживати з листопада 2014 року по лютий 2023 року однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, спільно вели господарство, підтримували в належному стані будинок, мали спільний бюджет та разом виховували своїх дітей.

Позивач вказує, що його дружина ОСОБА_4 володіла належним йому нерухомим майном (нежилими приміщеннями) лише номінально, але жодного реального впливу на нього не мала, а її участь обмежувалась лише формальним зазначенням її даних в документах, де фігурувало відповідне майно.

ОСОБА_3 створила Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління інвестиційною нерухомістю» (ЄДРПОУ 45303803), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке використовує вказане вище нерухоме майно. Вона внесла їх спільне нерухоме майно (нежилі приміщення), про яке зазначено вище, до статутного капіталу товариства і станом на вересень 2024 року ОСОБА_4 вчиняє дії з продажу корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління інвестиційною нерухомістю» на користь третіх осіб.

Дослідивши матеріали заяви, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, судом враховується, що відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ, напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reason ablerelationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо поділу майна, в т.ч., яке внесено до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління інвестиційною нерухомістю», та яке, за твердженням позивача, є спільною сумісною власністю подружжя.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 зазначено, що з моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу таке майно належить на праві власності самому товариству і воно втрачає ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя (пункт 8.40 зазначеної постанови).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 03 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15 та зазначила, що у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_9 є засновником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління інвестиційною нерухомістю» та передала в статутний капітал товариства частину належного їй нерухомого майно згідно з рішенням № 02/2024 одноосібного засновника про збільшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління інвестиційною нерухомістю» від 13.03.2024 та на підставі акта приймання - передачі об`єктів нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління інвестиційною нерухомістю» від 13.03.2024, а саме:

- нежитлове приміщення, група нежилих приміщень: будівля (літ. «З»), площею 352,3 кв.м., будівля (літ. «И»), площею 185,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: 36557380000, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

- нежитлові приміщення групи приміщень № 2, 3, 4, 5 в будівлі літ. «Д» (нежитлове приміщення №1 групи приміщень № 2; нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3; нежитлові приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6 групи приміщень № 4; нежитлові приміщення № 1, 2, 3 групи приміщень № 5), загальною площею 802,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: 2404261880000, розташовані за адресою; АДРЕСА_1 ;

- нежитлові приміщення групи приміщень № 1, 2, 3 в будівлі літ. «И» (нежитлове приміщення № 1 групі приміщень № 1; нежитлові приміщення № 1 - 9 групи приміщень № 2; нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3), загальною площею 655,8 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2404934180000, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління інвестиційною нерухомістю» є власником майна, що передано відповідачкою до його статутного капіталу, враховуючи, що позовна заява не містить вимог про виплату половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі (ринкової вартості 1/2 частки нерухомого майна переданого до статутного капіталу), тому позивачем не доведено, а судом не встановлено зв`язку між позовними вимогами про визнання права власності на 1/2 частки майна, внесеного в статутний капітал товариства та необхідністю вжиття таких заходів забезпечення позову як заборона вчиняти/здійснювати/проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, що пов`язані із внесенням змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління інвестиційною нерухомістю» щодо зміни керівника/бенефіціара, зміни засновника/засновників, зміни статутного фонду, накладення арешту на корпоративні права відповідача в товаристві та накладення арешту на нерухоме майно товариства.

Щодо арешту майна, що належить на праві особистої приватної власності, то підстав для забезпечення позову в цій частині також немає, оскільки ухвалою суду від 21.10.2024 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто з підстав порушення правил об`єднання позовних вимог.

З огляду на зазначене, підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління інвестиційною нерухомістю" про визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного нерухомого майна, визнання правочину недійсним немає.

Керуючись ст. 149-154, 157, 260, 261, 353, 354 ЦПК України,

УХВАЛИЛА:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління інвестиційною нерухомістю» про визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного нерухомого майна, визнання правочину недійсним відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.10.2024.

Суддя Деснянського районного

суду міста Києва Оксана ГРИНЧАК