Ухвала

від 21.10.2024 по справі 754/14759/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/754/6698/24

Справа № 754/14759/24

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2024 року Київ

Суддя Деснянського районного суду міста Києва Гринчак О.І., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління інвестиційною нерухомістю» про визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного нерухомого майна, визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління інвестиційною нерухомістю», в якій просить суд:

1. Визнати спільною сумісною власністю подружжя:

- нежитлові приміщення групи приміщень № 1, 2, 3 в будівлі літ. «Е», додаткові відомості:

нежитлові приміщення № 1-9 групи приміщень № 1;

нежитлові приміщення № 1-6 групи приміщень № 2;

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3;

загальною площею: 149 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлові приміщення групи приміщень № 1, 2, 3 в будівлі літ. «И», додаткові відомості:

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 1;

нежитлові приміщення № 1-9 групи приміщень № 2;

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3;

загальною площею: 655,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлові приміщення групи приміщень № 2, 3, 4, 5 в будівлі літ. «Д», додаткові відомості:

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 2;

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3;

нежитлові приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6 групи приміщень № 4;

нежитлові приміщення № 1, 2, 3 групи приміщень № 5;

загальною площею: 802,6 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину нежитлового приміщення, групи нежилих приміщень: будівля (літ. З) - 352,30 кв.м, будівля (літ. И) - 185,50 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 35/100 частин нежилих будівель, загальною площею (кв.м): 1072.8, розташованих за

адресою: АДРЕСА_2 .

2. Визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна від ОСОБА_3 до статутного капіталу ТОВ «Управління інвестиційною нерухомістю» (ЄДРПОУ 45303803), що укладений «13» березня 2024 року, відносно:

- нежитлові приміщення групи приміщень № 1, 2, 3 в будівлі літ. «И», додаткові відомості:

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 1; нежитлові приміщення № 1-9 групи приміщень № 2; нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3;

загальною площею: 655,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлові приміщення групи приміщень № 2, 3, 4, 5 в будівлі літ. «Д», додаткові відомості:

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 2; нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3; нежитлові приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6 групи приміщень № 4; нежитлові приміщення № 1, 2, 3 групи приміщень № 5; загальною площею: 802,6 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину нежитлового приміщення, групи нежилих приміщень: будівля (літ. З) - 352,30 кв.м, будівля (літ. И) - 185, 50 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ;

від ОСОБА_3 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління інвестиційною нерухомістю» (ЄДРПОУ 45303803), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, - як правочин, спрямований на протиправне припинення цивільних прав і обов`язків у ОСОБА_1 стосовного даного майна, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як подружжя;

3. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати:

3.1. за ОСОБА_1 право (спільної часткової) власності на:

- 1/2 частину нежитлових приміщень, групи приміщень № 1, 2, 3 в будівлі літ. «Е», додаткові відомості:

нежитлові приміщення № 1-9 групи приміщень № 1;

нежитлові приміщення № 1 -6 групи приміщень № 2;

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3;

загальною площею: 149 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину нежитлових приміщень, групи приміщень № 1, 2, 3 в будівлі літ. «И», додаткові відомості:

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 1;

нежитлові приміщення № 1-9 групи приміщень № 2;

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3;

загальною площею: 655,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

-1/2 частину нежитлових приміщень, групи приміщень № 2, 3, 4, 5 в будівлі літ. «Д», додаткові відомості:

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 2;

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3;

нежитлові приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6 групи приміщень № 4;

нежитлові приміщення № 1, 2, 3 групи приміщень № 5;

загальною площею: 802,6 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину нежитлового приміщення, групи нежилих приміщень: будівля (літ. З) - 352,30 кв.м, будівля (літ. И) - 185,50 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ;

175/1000 частин нежилих будівель, загальною площею (кв.м): 1072,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .

3.2. за ОСОБА_4 право (спільної часткової) власності на:

- 1/2 частину нежитлових приміщень, групи приміщень № 1, 2, 3 в будівлі літ. «Е», додаткові відомості:

нежитлові приміщення № 1-9 групи приміщень № 1;

нежитлові приміщення № 1-6 групи приміщень № 2;

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3;

загальною площа: 149 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину нежитлових приміщень, групи приміщень № 1, 2, 3 в будівлі літ. «И», додаткові відомості:

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 1;

нежитлові приміщення № 1-9 групи приміщень № 2;

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3;

загальною площею: 655,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину нежитлових приміщень, групи приміщень № 2, 3, 4, 5 в будівлі літ. «Д», додаткові відомості:

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 2;

нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3;

нежитлові приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6 групи приміщень № 4;

нежитлові приміщення № 1, 2, 3 групи приміщень № 5;

загальною площею: 802,6 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину нежитлового приміщення, групи нежилих приміщень: будівля (літ. З) - 352,30 кв.м. будівля (літ. И) - 185,50 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ,

- 175/1000 частин нежилих будівель, загальною площею (кв.м): 1072,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, суд встановив таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За приписами ч. 1 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європецського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії», заява № 36760/06, пункт 230).

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Щодо повноважень господарського суду на розгляд спорів про оскарження акту приймання-передачі нерухумого майна до статутного капіталу товариства

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи положення пункту 4 частини першої статті 20 ГПК, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 03.11.2020 у справі № 922/88/20 дійшла висновку, що справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 СК України цей Кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Згідно із частиною першою статті 9 СК України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Відповідно до частин перших статті 14 та 15 СК сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 провадження № 12-71гс20 зазначено, що:

«Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що ознакою сімейних прав і обов`язків є їх тісний зв`язок з відповідним носієм, що зумовлює неможливість їх передання (перекладення) іншій особі. Тобто носії таких прав та/або обов`язків можуть врегулювати свої відносини, пов`язані з їх реалізацією та/або виконанням, за домовленістю, зокрема, шляхом укладення договору, про який йдеться в статті 9 СК України, однак передати та/або перекласти зазначені права та/або обов`язки на іншу особу їх носії не можуть.

Отже, зазначені норми права визначають правочин у сімейних правовідносинах як домовленість, зокрема, між подружжям, батьками та дітьми про врегулювання належних їм сімейних прав та обов`язків, які тісно пов`язані з їх особами та не можуть бути передані та/або перекладені на інших осіб.

Спірним Договором не регулюються сімейні права та обов`язки між подружжям, батьками та дітьми, а тому цей правочин не є правочином у сімейних правовідносинах.

Посилання позивача на невідповідність Договору нормам статей 60, 61, 63 СК України не свідчить про його укладення в сімейних правовідносинах. Норми зазначених статей регулюють відносини реалізації подружжям права спільної сумісної власності, яке передбачене статтями 368-372 ЦК України. Право власності не належить до сімейних прав, а суб`єктами права власності можуть бути фізичні особи, у тому числі ті, які не перебувають у сімейних правовідносинах, юридичні особи, держава, територіальні громади тощо.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа в спорі про визнання недійсним укладеного одним з подружжя без згоди іншого з подружжя договору щодо розпорядження часткою в статутному капіталі юридичної особи має розглядатися господарським судом відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України».

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 08 вересня 2021 року у справі № 464/1455/16-ц, зокрема, про визнання недійсним правочину щодо передачі майна до статутного капіталу, скасування актів прийому-передачі нерухомого майна, від 05 червня 2024 року у справі № 675/1721/22, зокрема, про визнання недійсними рішення засновників та актів приймання-передачі майна до статутного капіталу, а також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові 10 січня 2024 року у справі № 909/516/23, зокрема, про визнання недійсним та скасування акта передачі-приймання нерухомого майна в статутний капітал, сформулювали однаковий підхід про те, що вирішення подібних спорів належить до юрисдикції господарських судів.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_5 є засновником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління інвестиційною нерухомістю» та передала в статутний капітал товариства частину належного їй нерухомого майно згідно з рішенням № 02/2024 одноосібного засновника про збільшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління інвестиційною нерухомістю» від 13.03.2024 та на підставі акта приймання - передачі об`єктів нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління інвестиційною нерухомістю» від 13.03.2024, а саме:

- нежитлове приміщення, група нежилих приміщень: будівля (літ. «З»), площею 352,3 кв.м., будівля (літ. «И»), площею 185,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: 36557380000, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

- нежитлові приміщення групи приміщень № 2, 3, 4, 5 в будівлі літ. «Д» (нежитлове приміщення №1 групи приміщень № 2; нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3; нежитлові приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6 групи приміщень № 4; нежитлові приміщення № 1, 2, 3 групи приміщень № 5), загальною площею 802,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: 2404261880000, розташовані за адресою; АДРЕСА_1 ;

- нежитлові приміщення групи приміщень № 1, 2, 3 в будівлі літ. «И» (нежитлове приміщення № 1 групі приміщень № 1; нежитлові приміщення № 1 - 9 групи приміщень № 2; нежитлове приміщення № 1 групи приміщень № 3), загальною площею 655,8 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2404934180000, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки актом приймання - передачі об`єктів нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління інвестиційною нерухомістю» від 13.03.2024 регулюються правовідносини між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління інвестиційною нерухомістю», однак не регулюються сімейні права та обов`язки між подружжям, батьками та дітьми, а тому цей акт приймання - передачі не є правочином у сімейних правовідносинах, то суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна від ОСОБА_3 до статутного капіталу ТОВ «Управління інвестиційною нерухомістю» (ЄДРПОУ 45303803) від 13.03.2024 належить юрисдикції господарських судів.

Щодо об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства

Статтею 20 ЦПК України визначено, що не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 188 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

За приписами пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

Щодо процесуальних наслідків об`єднання позивачем вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, Велика Палата Верховного Суду у постановах 20 листопада 2018 року у справі № 911/1431/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 901/134/20 зазначила, що порушення правил об`єднання позовних вимог, в разі якщо суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи не роз`єднає позовні вимоги, є підставою для повернення позовної заяви.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 серпня 2023 року у cправі № 910/21280/21 зазначено, що «не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п`ятій вказаної статті (об`єднанні вимоги підлягають розгляду в порядку різного судочинства, щодо об`єднаних вимог законом визначена виключна підсудність різним судам)».

Оскільки позивачем в позовній заяві об`єднано вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства (вимоги про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та поділу такого майно належать до цивільного судочинства, а визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу - до господарського судочинства), і немає законних підстав для їхнього роз`єднання в окремі провадження, таким чином, щоб після роз`єднання Деснянський районний суд міста Києва міг розглядати у самостійному провадженні всі заявлені позивачем позовні вимоги, суд убачає визначені п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України підстави для повернення позовної заяви.

Частиною сьомою статті 185 ЦПК України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст. 2, 4, 19, 20, 185, 188, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суддя

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління інвестиційною нерухомістю» про визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного нерухомого майна, визнання правочину недійсним повернути.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.10.2024.

Суддя Деснянського

районного суду міста Києва Оксана Гринчак