Ухвала

від 23.10.2007 по справі 48/397

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/397

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 230-31-34

У Х В А Л А

№  48/397

23.10.07

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс"

до                  Приватного підприємства "Віват-Плюс"

про                стягнення 84 412,35 грн.

Суддя   Сулім В.В.

Секретар судового засідання Мисник Т.М.  

Представники сторін:

Від позивача:Іваненко М.М. –пред. за довір.

Від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивачем подано до суду позовну заяву про стягнення 84 412, 35 грн.

12.10.07 р. ухвалою Господарський суд міста Києва порушив провадження по справі та призначив її до розгляду.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з його правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 ГПК України.

          Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Крім цього, представнику позивача у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст. 81-1 ГПК України.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що сторони домовились укласти у письмовій формі договір, в якому між позивачем та відповідачем було досягнуто згоду за всіма істотними умовами, які визначені законодавством, що свідчить про те, що договір є укладеним.

11.07.06р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс»” та Приватним підприємством «Віват-Плюс» був Укладений договір поставки №446 (надалі –«договір») відповідач одержав від позивача товар за видатковими накладними згідно з п.2 розрахунку позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст  договору  становлять  умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними,  та  умови,  які  є  обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, якщо  сторони  домовилися  укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що Договір №446 від 11.07.06р. був укладений належним чином та визнається відповідачем.

Позивач в судовому засіданні подав заяву, що станом на 30.10.2007 р. відповідач (Приватне підприємство «Вів ат-Плюс») повністю оплатив суму боргу за поставлений товар, 81 953, 74 грн. було перераховано відповідачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Альянс» 29.10.2007 р.

Тому, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України просить припинити провадження в частині стягнення основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору на момент розгляду справи. Також на підставі ч. 4 ст. 22 ГПК України відмовляється від позовних вимог в частині стягнення штрафу. Наслідки відмови від позову позивачу відомі.

Відповідно до ч. 1, п. 11, 4  ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження по справі якщо відсутній предмет спору, а також якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи вищевикладене, суд припиняє провадження в частині стягнення основної заборгованості, в зв'язку з відсутністю предмету спору, та приймаючи відмову позивача від позову в частині стягнення штрафу –припиняє провадження також і в зазначеній частині.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, сплати державного мита, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України у спорах, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, судові витрати пропорційні основній заборгованості покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись п. п. 11, 4 ст. 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1.          Припинити провадження по справі № 48/397 в частині стягнення основного боргу в сумі 84 412, 35 грн.

2.          Припинити провадження в частині стягнення штрафу за прострочення оплати товару в сумі 844, 12 грн.

3.          Стягнути з Приватного підприємства «Віват-Плюс»(03680, м. Київ, проспект Перемоги, 53, р/р 26006001310802 в Київській філії АКБ «Базис»МФО 380247 код ЄДРПОУ 32303150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс»(03680, м. Київ, вул. Качалова, 5, р/р 26004010002876 в Філії УніКредит Банку ТзОВ у м. Києві, МФО 300744, код ЄДРПОУ 13693513) державного витрат по сплаті держмита у розмірі 820 (вісімсот двадцять)грн. 25 коп. та 114(сто чотирнадцять)грн. 66 коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ.

4.          Копію ухвали направити сторонам.

Суддя                                                                                          В.В.Сулім