Постанова

від 10.10.2024 по справі 522/826/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6290/24

Справа № 522/826/23

Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю.І.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 522/826/23

Провадження номер: 22-ц/813/6290/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Губара Д.В.,

учасники справи:

- позивач Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради,

- відповідач ОСОБА_1 ,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Юридичний департамент Одеської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Юридичний департамент Одеської міської ради, про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації, скасування реєстрації права власності та приведення об`єкта у відповідність до технічного паспорту, за апеляційною скаргою Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, постановлену у складі судді Ковтун Ю.І. 22 травня 2024 року, про закриття провадження у справі,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулось до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) припинити право на виконання будівельних робіт, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 13.07.2018 № ОД 061181941680, подане ОСОБА_1 ; 2) скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 23.08.2018 № ОД 141182350569, подане ОСОБА_1 ; 3) визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліної Альбіни Олександрівни за індексним номером рішення: 42792710 від 31.08.2018 про державну реєстрацію внесення змін до розділу на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 111700251101), що розташований за адресою - АДРЕСА_1 , яким змінено загальну площу з - 24,9 кв. м. на - 50,6 кв. м.; 4) зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок привести квартиру АДРЕСА_2 у відповідність до технічного стану від 31.10.2011 № б/н, виданого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості».

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради обґрунтовує позовні вимоги тим, що на адресу Управління 29.09.2022 надійшло звернення ОСОБА_2 щодо проведення перевірки законності реконструкції за адресою - АДРЕСА_1 . Посадовими особами Управління проведено обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси на об`єкті - «Реконструкція квартири АДРЕСА_3 без змін геометричних розмірів фундаментів у плані, за адресою - АДРЕСА_1 ».

У ході обстеження встановлено, що замовником будівництва проведено будівельні роботи з улаштуванням додаткового поверху, що не відповідає назві об`єкта та дозвільним документам, які не передбачають зміни геометричних розмірів фундаментів у плані. За результатами обстеження посадовими особами Управління встановлено, що відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності (далі - Реєстр), зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначниминаслідками (СС1) від 13.07.2018 № ОД061181941680 «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 », подане замовником будівництва - ОСОБА_1 . Також, встановлено, що зареєстрована декларація про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 23.08.2018 № ОД141182350569 «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 », подане замовником будівництва - ОСОБА_1 . У вказаних документах міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 відомо, що за подання не у повному обсязі та недостовірних даних, зазначених у повідомленні про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, встановлена відповідальність відповідно до закону, що підтверджується її підписом на останніх аркушах як повідомлення так і декларації. Проте, проведення зазначених робіт, а саме - будівельних робіт з влаштуванням другого поверху потребує отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та наявність інформації щодо права власності або користування земельною ділянкою у відповідності до приписів ст. 26 та ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». За інформацією Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, містобудівні умови та обмеження на проектування об`єкта будівництва «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 » не видавалися.Відповідно до матеріалів технічної інвентаризації КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» та виготовленому технічному паспорту від 31.10.2011, квартира АДРЕСА_3 за вказаною адресою до реконструкції розташованана другому поверсібудинку, загальноюплощею - 24,9 кв. м..Згідно з матеріалами технічної інвентаризації ТОВ «Нове бюро технічної інвентаризації» та виготовленому технічному паспорту від 27.08.2018, вищевказаний об`єкт будівництва після реконструкції вже складаєзагальну площу - 50,6 кв. м.та розташований на другому та третьому поверсі.Відповідачкою у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 13.07.2018 № ОД061181941680 та у декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 23.08.2018 № ОД141182350569наведено недостовірні дані в частині розроблення та затвердження проектної документації.

Існування дозвільних документів із зазначенням недостовірної інформації не може продовжувати своє існування, відтак Управлінням прийнято рішення про оскарження повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД061181941680 від 13.07.2018 та декларації про готовність до експлуатації об`єкта № ОД141182350569 від 23.08.2018 «Реконструкція квартири АДРЕСА_3 без змін геометричних розмірів фундаментів у плані, за адресою - АДРЕСА_1 ».

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліною А.О. внесено зміни до Реєстру за індексним номером 42792710 від 31.08.2018 про реєстрацію змін до розділу шляхом внесення технічного паспорту б/н від 27.08.2018, видавник ТОВ «Нове БТІ», декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД141182350569 та змінено загальну площу з - 24,9 кв. м., житлова площа - 14,2 кв. м., на загальну площу - 50,6 кв. м., житлова площа - 37,6 кв. м., за адресою - АДРЕСА_1 . Вказане рішення державного реєстратора необхідно скасувати в силу того, що підставою такої реєстрації є декларація про готовність об`єктадоексплуатації від 23.08.2018 № ОД 141182350569, в яку внесено недостовірні відомості (Т. 1, а. с. 1 14).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції. Мотивування його висновків

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 березня 2023 року відкрито провадження у справі (Т. 1, а. с. 89 90).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2024 року провадження у справі закрито.

Ухвала суду мотивована тим, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є публічно-правовими, тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. (Т. 1, а. с. 211 218)

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права.

Апелянт вказуєна те,що судомбуло порушенонорми процесуальногоправа щодостроків тапорядку розглядусправи,які призвелидо постановленняпомилкової ухвали.Управлінням вживалисьзаходи щодорозгляду даноїсправи упорядку адміністративногосудочинства,а саме-було поданоадміністративний позоввід 01.12.2022 вхід. № 18137/22 до Одеського окружного адміністративного суду, справа № 420/17433/22. Але, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 року було відмовлено у відкритті провадження у справі № 420/17433/22 за позовною заявою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліної Альбіни Олександрівни, про припинення прав на виконання підготовчих або будівельних робіт, скасування реєстрації декларації, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, зобов`язання вчинити дії. При цьому, суд роз`яснив, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наявність ухвали Одеського окружного адміністративного суду про відмову у відкритті провадження у справі з причин належності справи до цивільної юрисдикції, про яку Управлінням повідомлялось у позовній заяві, Приморський районний суд м. Одеси не у повному обсязі дослідив обставини, що мають значення для вирішення справи, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали на підставі п.1 ч. 1 ст. 379 ЦПК України (Т. 1, а. с. 224 227).

Позиція відповідачки в апеляційному суді

Адвокат Свида К.В., діюча від імені ОСОБА_1 , у відзиві на апеляційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Представник відповідачки посилається на те, що не відноситься до обставин, які підлягають встановленню судом, належність справи до адміністративною юрисдикції. Позивач не оскаржив ухвалу адміністративного суду про відмову у відкритті провадження у справі. Зазначені апелянтом справи, які розглядалися Верховним Судом, не є тотожними даній справі (Т. 2, а. с. 8 10).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.07.2024 року апеляційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2024 року залишено без руху (Т. 1, а. с. 239 239 зворотна сторона).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом було подано заяву, якою усунуто недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.07.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2024 року (Т. 2, а. с. 2 3).

30.07.2024 року від адвоката Свиди К.В., діючої від імені ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу (Т. 2, а. с. 8 10).

Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 20.08.2024 року №2518/0/15/-24 суддю ОСОБА_3 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у відставку.

Матеріали цивільної справи було передано до Одеського апеляційного суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2024 року визначено інший склад колегії суддів: - головуючий суддя Заїкін А.П.; - судді Таварткіладзе О.М. та Погорєлова С.О.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.09.2024 року вказану цивільну справу прийнято до провадження вказаної колегії суддів. Закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 18 18 зворотна сторона).

Представник Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради - Белкіна Н.В. у судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Адвокат Свида В.В., діюча від імені ОСОБА_1 , у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, викладення учасниками справи своєї правової позиції у заявах по суті справи, заслухавши думку учасників справи, які прийняли участь в судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3.Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга правління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Звернувшись до суду з вищевказаним позовом, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради просить: 1) припинити право на виконання будівельних робіт, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 13.07.2018 № ОД 061181941680, подане ОСОБА_1 ; 2) скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 23.08.2018 № ОД 141182350569, подане ОСОБА_1 ; 3) визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліної Альбіни Олександрівни за індексним номером рішення: 42792710 від 31.08.2018 про державну реєстрацію внесення змін до розділу на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 111700251101), що розташований за адресою - АДРЕСА_1 , яким змінено загальну площу з - 24,9 кв. м. на - 50,6 кв. м.; 4) зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок привести квартиру АДРЕСА_2 у відповідність до технічного стану від 31.10.2011 № б/н, виданого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості».

Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, зазначив, що вказаний спір відноситься до юрисдикції адміністративного судочинства. Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Устатті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбаченихзакономвипадках суди розглядають також інші справи.

Застаттею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першоїстатті 18 Закону України від 02 червня 2016року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів`суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка взаконіна вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частиною першоюстатті 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У частині першійстатті 1 ЦК Україниуказано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з частиною першоюстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Разом з тим за приписами частини першоїстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України; у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 4 КАС Україниадміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першоїстатті 4 КАС України).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбаченузакономдіяльність тощо.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першоїстатті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорівзакономвстановлено інший порядку судового провадження.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивачем обґрунтовані позовні вимоги посиланням на порушення архітектурних, містобудівних норм і правил внаслідок здійснення ОСОБА_1 реконструкції квартири.

Згідно зі статтею7 Закону України «Про основи містобудування»державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

У пункті 2.2.4 Положення про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 21 березня 2018 року № 3043-VII (далі - Положення), зазначено, що Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний архітектурно-будівельний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації щодо об`єктів, розташованих у межах м. Одеси.

Також пунктом 2.2.6 Положення передбачено, що Управління подає позови до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта з компенсацію витрат та виступає замовником робіт зі знесення самочинно збудованого об`єкта.

Разом з тим правовий статус і компетенція державного реєстратора передбаченістаттею 10 Закону № 1952-IV.

За змістомстатті 10 указаного Законудержавний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Отже, спірні правовідносини у цій справі обумовлені реалізацією позивачем повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин.

При цьому Управління як суб`єктвладних повноважень перебуває з особою,яка здійснила самочинне будівництво, вадміністративних відносинах,оскільки діє на виконання своїх владних управлінських функцій,спрямованих на захист інтересів держави.

Спори, які виникають за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах неодноразово викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11 (провадження № 14-48цс18), від 15 травня 2018 року у справі № 520/10754/14-ц (провадження № 14-108цс18), від 16 жовтня 2018 року у справі № 826/12543/16 (провадження № 11-520апп18), від 28 листопада 2018 року у справі № 369/13415/17 (провадження № 14-469цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 826/7203/17 (провадження № 11-1168апп18), від24 квітня 2019 року у справі№ 461/889/13-ц (провадження № 14-11цс19), від 16 жовтня 2019 року у справі №522/6962/18 (провадження №14-365цс19).

З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір у справі, що розглядається, не пов`язаний з вирішенням питання щодо майнового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування та незаконної державної реєстрації самочинного будівництва з переведенням житлового фонду у нежитловий.

Позовні вимоги, що ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора як суб`єкта, наділеногоЗаконом №1952-IVвладними функціями приймати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, у зв`язку з невиконанням ним обов`язку щодо перевірки поданих для цього документів та наявності в особи, яка звернулася за державною реєстрацією, дозвільних документів про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва нежитлового приміщення є похідними і тому підлягають розгляду у тому ж порядку, що і основна вимога, тобто у цьому випадку - у порядку адміністративного судочинства.

Однак, закриваючи провадження у справі, судом першої інстанції не було взято до уваги, що Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зверталось з вказаним позовом до адміністративного суду та ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 року було відмовлено позивачу у відкритті провадження у справі, з підстав розгляду вказаного спору в порядку цивільного судочинства. Вказана ухвала набрала законної сили.

З огляду на вказане суд першої інстанції не звернув уваги навиникнення внаслідок закриття провадження у цивільній справі юрисдикційного конфлікту, який формально унеможливлює доступ позивача до адміністративного суду. Тому розгляд цього спору слід продовжити за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Отже, з огляду на приписч. 5 ст. 170 КАС Українипісля закриття провадження у цивільній справі №522/826/23позивач не матиме доступу до адміністративного суду з основною вимогою, яку він раніше заявляв за правилами адміністративного судочинствау справі №420/17433/22і з подібною до якої надалі звернувся до загального суду за правилами цивільного судочинства у справі №522/826/23.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція)кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Як вказує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (Bulanov and Kupchik v. Ukraine, заяви № 7714/06 і № 23654/08), у якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції через відсутність у заявників доступу до суду касаційної інстанції, бо відмова Вищого адміністративного суду України розглянути їхні касаційні скарги всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» (Andriyevska v. Ukraine, заява № 34036/06), у якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці через те, що її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є саме Вищий адміністративний суд України (§ 13-14, 23, 25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» (Mosendz v. Ukraine, заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (Shestopalova v. Ukraine, заява № 55339/07), у якому ЄСПЛ виснував, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, бо національні суди надавали суперечливі роз`яснення стосовно їхньої юрисдикції у справі заявниці, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).

Отже, на підставі вищевказаного колегія суддів вважає, що з огляду на приписи ч. 5 ст. 170 КАС України та за наявності чинної ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 року про відмову у відкритті провадження у справі №420/17433/22, закриття провадження у цивільній справі№522/826/23 за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України поставило під загрозу сутність гарантованих Конвенцією прав позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

Тому, з огляду на вказане, колегія суддів вважає, що вирішення вказаного спору слід продовжити за правилами цивільного судочинства.

Висновки зарезультатами розглядуапеляційної скарги,з посиланнямна нормиправа,якими керувавсясуд апеляційноїінстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню.

Слід такожзазначити,що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до частини 1 статті 379 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції

За вищевикладенихобставин колегіясуддів вважає,що ухваласуду першоїінстанції прозакриття провадженняу справіпідлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 353, п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі після її перегляду в апеляційному порядку може бути оскаржена в касаційному порядку.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради - задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2024 року про закриття провадження у справі скасувати.

Цивільну справу за позовом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Юридичний департамент Одеської міської ради, про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації, скасування реєстрації права власності та приведення об`єкта у відповідність до технічного паспорту - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 22 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе