Постанова

від 21.12.2007 по справі 13/518-ап-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/518-АП-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2007 р.                                                           Справа № 13/518-АП-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу              

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ведичне екологічно-чисте сільське господарство Махаріші"

до   

відповідача-1 –Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції,

відповідача-2 –Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області,

за участі:

прокуратури Херсонської області, яка вступила у справу за власною ініціативою з метою захисту інтересів держави  в особі відповідача,

представників сторін:

від позивача –Довбиш Г.В., Петренчук А.М.,

від прокуратури –Федоренко О.Б. (прокурора відділу прокуратури Херсонської області),

від відповідача-1 –Спесивцева В.М., Пасічніченко Т.В., Костік Б.В., Грінь А.А., Канівець В.О.

від відповідача-2 –Сенкевич О.В.,

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000132351/0 від 26 вересня 2007 року та стягнення з державного бюджету податку на додану вартість в розмірі 490836 грн,

                                                 в с т а н о в и в:

Відповідно до позовної заяви вимоги ґрунтуються на факті необґрунтованості прийняття спірного повідомлення-рішення у зв'язку з неврахуванням податковою інспекцією положень 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”  в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками. На думку позивача, ця норма встановлює спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, а не визначає характер операцій, по яким здійснюється розподіл сум податку між деклараціями, у зв'язку з чим оподаткування операцій по ввезенню сільськогосподарської техніки як внеску до статутного капіталу товариства, а також операцій з придбання основних засобів для використання у власній сільськогосподарській діяльності не регулюється цією нормою закону. Поряд з цим, позивач вважає, що правові норми „Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини”, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271, не містить вимог щодо відображення у окремій податковій декларації сум податку, сплачених при ввозі основних засобів на митну територію України, або при їх придбанні на території України. Позивач, фактично, вважає, що бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у вказаній вище сумі виникло при розмитнені сільськогосподарської техніки в червні 2007 року на суму 428414,80 грн, отриманої в якості внеску до статутного фонду товариства,  та техніки, закупленої у інших осіб, резидентів України, на суму 48945,83 грн.

Податковою інспекцією зазначені вимоги не визнаються з посиланням на законність прийнятого рішення з тих підстав, що за змістом тих же правових норм, на які посилається позивач, ним робляться висновки про використання в даному випадку спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість, а тому сума податку сільськогосподарського товаровиробника, яким є позивач, залишається у нього та самі операції повинні відображатися в спеціальній декларації і зараховуватись в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів. В такому випадку бюджетне відшкодування такому платнику не передбачено, так як сільськогосподарською технікою будуть надаватись послуги  та виконуватись роботи з використанням у власній виробничій діяльності. Щодо включення до бюджетного відшкодування 20037,75 грн відповідач вказує, на безпідставність таких дій, посилаючись при цьому на підпункт 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, за яким до складу податкового кредиту не включається придбання, виготовлення матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Державним казначейством заперечень на позов не висловлено.

В той же час, прокурором підтримано позицію податкової інспекції без надання письмових пояснень.

Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що в період з 10 по 14 вересня 2007 року Чаплинською міжрайонною державною податковою інспекцією проведена виїзна позапланова перевірка достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2007 року сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „СГ Махаріші”, за результатами якої складено відповідний акт перевірки  № 51/230-32472052 (а.с. 22-41).

Під час проведення цієї перевірки податковою інспекцією встановлено, що позивачем серед інших порушень допущено порушення:

1) пункту 11.29. статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” (надалі Закон № 168/97-ВР), так як завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2007 року на суму 477460,63 грн, у зв'язку  з відображенням суми податку на додану вартість з вартості отриманої техніки, яка  використовується у власному виробництві, в загальній декларації з податку на додану вартість, згідно до якої проводяться розрахунки з бюджетом;

2) підпункту 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону № 168/97-ВР в результаті завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2007 року на суму 20037,75 грн, що пов'язано із придбанням будівельних матеріалів, які не призначені для використання в господарській діяльності.

З акту перевірки також вбачається, що згідно до декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року позивачем зазначено в рядку 18.2. від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в розмірі 496846 грн. Поряд з цим за податковою декларацією за липень 2007 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування названа сума вказана в графі 25.1. декларації, як сума, котра  підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку. Аналогічні обставини підтверджуються безпосередніми деклараціями та розрахунками бюджетного відшкодування (а.с. 55-56, 56-60).

В той же час, включення названої суми до податкового кредиту за матеріалами перевірки, на думку податкової служби, є необґрунтованим, оскільки платником зазначено, що 428414,80 грн податкового кредиту виник в результаті розмитнення сільськогосподарської техніки в червні 2007 року, яка внесена до статутного фонду товариства, а тому таке включення є порушенням пункту 4 „Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини”, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271, а також порушенням пункту 11.29. статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”. Таким чином, фактично, названим актом перевірки позивача встановлено, що податок на додану вартість, сплачений позивачем на митниці при ввозі техніки на митну територію України, - є податком на додану вартість, що сплачений постачальникам, який підлягає включенню в податковий кредит у спеціальній декларації.

Податковою інспекцією в акті також відображено, що позивачем неправомірно включено до податкового кредиту 48945,82 грн (а.с. 35), оскільки ця сума податку сплачена при придбанні сільськогосподарської техніки у резидентів України, а саме у ПП „Кримнафтосервіс” в розмірі 16075,83 грн та у ТОВ „АгросоюзХерсон” в розмірі 32286,66 грн, а також при оренді вагової ТОВ „ДАСК” в розмірі 583,33 грн, а тому не повинна відображатися в загальній декларації.

Крім цього, перевіркою встановлено, що в порушення статті 7.4.4. названого Закону до складу податкового кредиту включені податкові накладні за якими придбано будівельні матеріали та інвентар в червні 2007 року, які не призначені для використання в господарській діяльності. Зокрема, за актом перевірки (а.с. 34)  позивачем сплачено в ціні придбаного товару податок на додану вартість: ЗАТ „Херсонснабзбут” –7348,04 грн; ТОВ „Югелектроком” – 5403,19 грн; ТОВ „Вента” –75,69 грн; ЗАТ „Сакський завод будівельних матеріалів” – 350,30 грн; ПП „Трамп” –30 грн; ПП „Альфа Україна” –6830,53 грн, а всього 20037,75 грн. При цьому слід зазначити, що за твердженнями представників позивача, наданими під час судового розгляду справи, ці матеріали та інвентар придбавалися саме з метою використання при будівництві житлових будинків, які будуються позивачем, та в подальшому будуть здаватися в оренду третім особам.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 26 вересня 2007 року прийнято повідомлення-рішення № 0000132351/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 496846 грн (а.с. 51).

Судом констатується, що відповідачем винесено рішення лише щодо частини виявлених порушень, оскільки безпосередньо позивачем у згаданій вище податковій декларації за червень 2007 року сума бюджетного відшкодування вказана саме в розмірі 496846 грн. Так, як зазначено вище, за актом перевірки виявлено порушень, які оспорюються позивачем, на суму 497398,37 грн з розрахунку: 477360,62 грн + 20037,75 грн = 497398,37 грн; але у зв'язку з тим, що спірним рішенням права позивача зачіпаються лише в сумі 496846 грн, саме ця сума і є предметом спору за даною справою. З пояснень представника позивача слідує, що різниця між згаданими цифровими показниками, яка дорівнює 552,37 грн з розрахунку: 497398,37 грн –496846 грн = 552,37 грн; виникла у зв'язку із невключенням до податкової декларації часткової суми податку на додану вартість в частині від'ємного значення податку при придбанні будівельних матеріалів.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу, ставки та особливості оподаткування, порядок обліку, звітування, внесення податку до бюджету та його відшкодування визначено положеннями Закону України „Про податок на додану вартість”.

За змістом пункту 11.29. статті 29 названого Закону встановлено, що  до 1 січня 2008 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками встановлено Порядком акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 (надалі Постанова № 271).

Зокрема, відповідно до частини 2 пункту 4 Постанови N 271 залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Таким чином, слід дійти до висновку про нормативну необхідність відображення суми податку на додану вартість, яка була сплачена на митниці при придбанні товарів у звичайній декларації (у якій відображаються операції з продажу товарів невласного виробництва і підакцизної продукції), оскільки тільки в цій декларації можливо відобразити податок на додану вартість, сплачений до бюджет при ввозі товарів, тому що в жодній із спеціальних декларацій не передбачено можливості відображення податку на додану вартість, сплаченого митним органам при ввозі товарів на митну територію України.

В свою чергу пунктом 7.7. статті 7 цього Закону № 168/97-ВР встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.  

Зокрема, за змістом підпункту 7.7.1. названого пункту статті 7 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. В той же час, за підпунктом 7.7.2. передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Поряд з цим в силу підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до підпункт 7.2.8. пункту 7.2. статті 7 цього ж Закону платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

За таких обставин, сільськогосподарські товаровиробники не звільняються від сплати податку на додану вартість при ввезенні товарів, отже на них поширюється норма підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно з якою дата виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку при оформленні ввізної митної декларації, а тому слід дійти до висновку про те, що названий Закон та Постанова N 271 не містять норм, що позбавляли б платника податку права на відображення в складі податкового кредиту сум податку, що був сплачений не постачальникам, а в бюджет, при ввозі товару на митну територію України.

Як вказувалось вище, позивач здійснив розрахунки з бюджетом при ввозі товару на митну територію Україну, тому в його обов'язок входить відображення податок на додану вартість у загальній декларації, що й було ним зроблено, а тому зменшення бюджетного відшкодування на суму 428414,80 грн є неправомірним.

Відносно зменшення бюджетного відшкодування в іншій сумі, яка пов'язана з твердженнями відповідача про безпідставне включення до податкового кредиту податкових накладних, за якими придбано позивачем будівельні матеріали, в розмірі 19485,38 грн слід зазначити, що приписами підпункту 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Податковою інспекцією зроблено висновок про невикористання позивачем  придбаних будівельних матеріалів та інвентарю у власній господарській діяльності, оскільки позивач є сільськогосподарським товаровиробником, основною діяльністю якого є вирощування сільгоспкультур.

Проте, згідно до пункту 8 Статуту СТОВ „Ведичне екологічно-чисте сільське господарство „Махаріші” (а.с. 8-9) основним напрямком діяльності Товариства є виробництво сільськогосподарської продукції, її переробка, виробництво продуктів харчування, вирощування лікарських рослин, їх переробка та виробництво лікарських засобів, виконання робіт та надання послуг. Серед переліку цих робіт та послуг вказано й будівельно-монтажні роботи, ремонт та реконструкція об'єктів будівництва.

Із зазначеного слідує, що придбання позивачем будівельних матеріалів та інвентарю якраз і є частиною господарської діяльності Товариства, оскільки такий товар і був призначений для здійснення будівництва відповідно до господарської мети та статутних цілей Товариства.

За таких обставин, зменшення суми податкового кредиту та бюджетного відшкодування на 19485,38 грн є неправомірним.

З аналогічних підстав є неправомірним зменшення суми податкового кредиту та бюджетного відшкодування в розмірі 48945,82 грн, котрий сплачений при придбанні техніки та оренді вагової, про які вказано вище, оскільки придбаний товар призначений саме для використання у господарській діяльності Товариства.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З цього приводу слід зазначити, що підпунктом 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено проведення податковим органом протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, документальної невиїзної перевірку (камеральної) заявлених у ній даних. А згідно до підпункту 7.7.7. цієї ж статті, якщо за наслідками документальної невиїзної податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

За таких обставин спірне рішення не відповідає діючому законодавству, оскільки прийняте без врахування вказаних вище норм, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню з урахуванням пункту 1 частини 2 статті 162 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним такого рішення.

В той же час, позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача від'ємного значення податку на додану вартість задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

У відповідності до підпункту 7.7.8. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З урахуванням цієї норми слідує висновок про можливість бюджетного відшкодування податку на додану вартість лише після закінчення процедури судового оскарження відповідного рішення податкового органу, яка з урахуванням положень статті 186 КАС України закінчиться набранням судовим рішенням законної сили.

Заперечення податкової інспекції та прокуратури до уваги судом не приймаються, оскільки вони спростовуються викладеними вище правовими нормами та обставинами справи.

Приймаючи до уваги той факт, що позовні вимоги задоволенні частково, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1700 грн підлягає  віднесенню на нього в частині відмовлених позовних вимог, та компенсації з Державного бюджету України судового збору в розмірі 3,40 грн –в частині задоволених позовних вимог.

На підставі  зазначених правових норм і керуючись статтями 158-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,

                                                                п о с т а н о в и в :    

1.Позовні вимоги  задовольнити частково.

2.Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000132351/0 від 26 вересня 2007 року прийняте Чаплинською міжрайонною державною податковою інспекцією щодо зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 496846 грн сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю „Ведичне екологічно-чисте сільське господарство „Махаріші”.

3.В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету України (уповноважений територіальний орган –Управління Державного казначейства у Херсонській області, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул.. Комсомольська, буд.. 21, код ЄДРПОУ 24104230) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Ведичне екологічно-чисте сільське господарство „Махаріші” (розташованого за адресою: Херсонська область, Каланчацький район, с. Новокиївка, вул. Леніна, 48; код 32472052, розрахунковий рахунок 2600610912 в ХОД АППБ „Райффайзен Банк Аваль” м. Херсон, МФО 352093) – компенсації по сплаті судового збору в розмірі 3 грн 40 коп.

5.Роз'яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили  після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі  подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                                           Дата підпису постанови –21 грудня 2007 року.            

                         Суддя                                                                  М.К. Закурін